Психологиня Марія Радченко Дніпро лише онлайн

Здравствуйте, Катя!

Думаю, между Вами и молодым человеком произошло недоразумение, в плане того, что вы разные вещи подразумеваете под изменой. Он не считает изменой прогулку с подругой, а Вы считаете. Также, вероятно, он считает, что межполовая дружба возможна, а Вы, скорее всего, так не считаете. Из-за этого разногласие, которое вы, к тому же, не обсуждали, и это вылилось в конфликт.

Но если хотите написать тому парню помириться и всё обсудить - почему бы это не сделать? Почему думаете, что будете выглядеть дурой? По мне так наоборот, человек, умеющий признавать свои ошибки и идти навстречу для примирения - не дурак, а достаточно умный.

Доброго вечора, Кристино!

Співчуваю. Це дуже важко емоційно, коли доводиться постійно подумки порівнювати себе з іншими і засмучуватись через це. Це впливає на самооцінку і заважає насолоджуватись життям.
Часто такі проблеми йдуть ще з батьківської родини, коли батьки порівнюють свою дитину з іншими не на її користь. Тоді у дитини складається враження, що вона гірша за інших у багатьох аспектах, і вона або намагається постійно стати кращою, щоб підсвідомо завоювати батьківську любов, або взагалі відмовляється від активних дій, коли вбачає в них натяк на конкуренцію. Скажіть, будь ласка, чи порівнювати Вас батьки або інші близькі люди з оточуючими, і як це на Вас впливало? Чи заздрите Ви людям у соцмережах, коли бачите, що аони досягли певного успіху? Чи вважаєте, що Вас постійно "недостатньо", і в яких сферах життя це відбувається?

Стосовно сексу окреме питання, дуже інтимне і водночас важливе. Секс - це не забов'язання, тому те, є він у Вас чи ні, не визначає Вашу цінність як людини. Також це не марафон на випередження. Важливо не те. хто - Ви чи Ваші подруги, раніше почнуть статеве життя, а те, якої якості це статеве життя у Вас буде, якщо Ви захочете його розпочати. Краще за все, коли секс відбувається за взаємної згоди, з дотриманням безпеки, бажанням отримати задоволення від процесу та доставити задоволення партнерові. А не тому, що "пора" і "так треба".
Що саме Вас лякає в сексі з хлопцем? Я рекомендую Вам звернутися по домомогу до психолога і до сексолога, щоб вирішити свої психологічні проблеми.

Щодо психолога, можете звернутись до мене, я працюю з такими запитами. )

Відредаговано автором 18-10-2023 18:53:56

Доброго дня.

Ваші думки можуть бути симптомом депресії, особливо враховуючи, що Вам зараз важко плакати (а неможливість повноцінно проживати емоції - це теж один із можливих симптомів депресії). Тому Вам варто звернутися до лікаря-психіатра у психоневрологічний диспансер Вашого населеного пункта або області. Якщо нема можливості звернутися очно - зараз є лікарі, які консультують дистанційно. Вас продіагностують і випишуть медикаментозне лікування, адже депресія - це збій в роботі мозку, через який людині і не хочеться жити. І мозок треба лікувати, як і будь-який орган.

Також Вам повинна допомогти психотерапія, адже найбільшу ефективність лікування депресії показує тоді, коли людина одночасно приймає медикаментозне лікування - від психіатра, і психотерапію або консультування - від психотерапевта або психолога. Багато психологів теж працюють дистанційно, тому можете сміливо обирати фахівця, який Вам до вподоби, і звертатися, якщо є бажання і можливість. І на цей форум можете писати у разі критичного стану і думок про самогубство.

Стосовно думок про самогубство. Коли вони у Вас виникли, після яких подій в житті? Що змусило Вас захотіти втопитись в озері? І що приносило Вам задоволення від життя до того, як Ви припинили його отримувати?

Доброго дня.

Я б радила Вам прислухатися до своїх бажань і потреб, коли вирішуєте, чи робити аборт. Адже це Ваше тіло і Ваша вагітність. Тільки Ви можете розпоряджатися собою, і несете відповідальність за будь-яке прийняте рішення: як за переривання вагітності, так і за її збереження і народження дитини. Я підтримую Вас в будь-якому випадку, адже рішення що робити в даній ситуації - непросте і потребує виваженості і уважності до себе, щоб зрозуміти, чого ВИ (а не хлопець чи будь-хто інший) дійсно хочете.

«меня раньше даже погулять никуда не отпускали аргументируя что я потеряюсь (на удивление я не потерялся, интересно даже как так произошло, наверное просто не стоило мне и самой себе с самого детства вдалбливать мысль что я какой-то затупок, гиперопекая меня)»;
Действительно, родительские установки могут влиять на уровень тревожности в будущем и вызывать недоверие к самому себе, с желанием постоянно проверять, всё ли с Вами в порядке.

«я сам к себе отношусь так будто я мыслю как какой-то глупый ребенок которому нужно объяснять базовые вещи или что мой мозг работает как-то якобы не так, будто бы легко его как-то запутать»;
Думаю, это как раз последствие тех установок.
Да, навязчивые мысли - это сбой в работе мозга, который требует работы с психотерапевтом. Но они не означают, что Вы глупый. Есть исследование, что люди с высоким уровнем интеллекта в среднем чаще имеют ОКР. Видимо, это связано как раз с тем, что такие люди много думают и загоняются.

«хочется надеяться что это РЕАЛЬНО не окр ведь мой самый главный страх всю жизнь был это потерять рассудок или получить его помутнение
да и клеймо я на себя вешать не сильно хочу, ощущая себя неполноценным или неправильным»;
Есть ли у Вас ОКР, может сказать только психиатр. В следующий раз можете прямо задать этот вопрос врачу, когда придёте на повторную консультацию. Но вне зависимости от того, есть оно или нет, Вы адекватный и рассудок не потеряете. Да, такое расстройство усложняет жизнь, но это не психоз, чтобы совсем с ума сойти. Вы полноценный человек, просто тревога заставляет думать обратное.

«возможность уже сейчас поправить глупый момент с мышлением»;
Это делается на психотерапии. В обязанности психиатра входит только диагностировать расстройства, выписывать лекарства и наблюдать за состоянием пациентов. А психотерапевт уже научит Вас справляться с тревогой и с багами мышления.

«может так и есть но тревога и правда потихоньку снимается»;
Я рада, что Вам становится чуть лучше.

Здравствуйте, Ната!

Cочувствую, что Вы не получали от мамы безусловной любви. Безусловная любовь родителей - это то, благодаря чему ребёнок в будущем верит в себя и чувствует внутреннюю опору, переживая трудности. Когда её не было - это трудно, потому что может не сформироваться навык любить и поддерживать себя. Тогда на помощь может прийти психотерапия.

Да, Вы - взрослая, состоявшаяся личность, и у Вас уже есть успехи в жизни, которые не перечёркиваются тем, что у Вас бывают трудные периоды в жизни. Мама манипулирует Вами, говоря, что Вы плохая дочь. Нет каких-то объективных критериев хорошей дочери, просто мама хочет, чтобы Вы соответствовали её ожиданием и воспринимает как своё нарциссическое расширение (продолжение себя, за счёт которого можно компенсировать свои комплексы и самоутвердиться). Возможно, она делает это неосознанно, но у Вас есть выбор, воспринимать её слова на свой счёт или психологически сепарироваться. Физически Вы уже сепарированы, а чтобы чувствовать себя лучше психологически, рекомендую обратиться к психологу на индивидуальную консультацию.

«Він критикував мене , але робив і компліменти»;
Це емоційні гойдалки, щоб збити Вам самооцінку і прив'язати до себе.

«е брав на себе відповідальності»;
Брати на себе відповідальність - це ознака емоційно зрілої особистості. А не брати, коли це потрібно, виходить, - навпаки.

«в плані інтиму не розумів слово "ні", скоріше використовував просто»;
Це називається сексуальне насильство.

«Мені навіть подобається це відчуття, коли я поруч з ним,цей адреналін»;
Існує стереотип, що в здорових відносинах нудно, а аб'юзивні - навпаки цікаві, бо там багато емоцій та гострі відчуття. Але це не зовсім так. Можна отримувати задоволення від здорової прив'язаності до людини, з якою при цьому цікаво. І не піддаючи себе ризику постраждати морально, а то й фізично, поруч з людиною, яка Вас використовує.

Відредаговано автором 17-10-2023 22:00:34

Доброго вечора, Анно!

Якщо Ви вийшли з аб'юзивних стосунків і не бажаєте в них повертатися, не зважаючи на те, що іноді ностальгуєте по минулому, це вже не залежність, а переживання втрати стосунків з колишнім. Цілком нормальне явище, але воно загострюється тим, що стосунки були аб'юзивні і емоції в них у Вас буди набагато гостріші, ніж це могло бути в здорових відносинах. Тому цей момент краще за все опрацювати з психологом, щоб по-справжньому відпустити минуле.

«він вибачався за те, що робив по відношенню до мене»;
А що конкретно він робив по відношенню до Вас?

«Аналізуючи мені це дуже схоже на маніпуляцію, проте я не впевнена та не розумію для чого йому це потрібно.»;
Те, що Вам не зрозумілі мотиви дій іншої людини - як раз таки дуже імовірна ознака маніпуляції. Тут я би радила дослухатися до своєї інтуїції і подумати, чи треба воно Вам знову.

«Як позбавитись цієї залежності, якщо я не можу просто взяти і заблокувати його?»;
Що зараз заважає позбвіитися від залежності? І чому заблокувати - не варіант?

«Не знаю чи ресурсу мені вистачить,бо вже місяць у мене тривога за все,я нервую частіше звичного ,також кожного дня болить голова довгий період. Я сходила до лікаря і у мене діагноз -тривожний розлад. Зараз пʼю курс таблеток «Лірика».»;
Дуже добре, що Ви спостерігаєтесь у лікаря і приймаєте медикаментозне лікування. Це Важлива частина турботи про себе. Тривожний розлад може посилювати Ваші страхи щодо грошей, змушуючи прокручувати в голові негативні сценарії розвитку подій. Якщо не впевнені - то імовірно, варто взяти відпустку, щоб дати психіці відновитися. А гроші можна буде відкласти на те, що Вам потрібно. Ви вже фінансово грамотні, просто тривожність змушує думати, шо все погано буде.

«Я не хочу жити так,як мої батьки. Я не хочу навіть чути фразу «Немає грошей». »;
Так, дійсно. Навіть в не бідних, а середньостатистичних родинах пострадянського простору, можна почути цю фразу. Бо старше покоління пережило чимало економічних і політичних криз, звикло жити при постійних дефіцитах товарів та інфляціях, і не знає іншого життя. Аое у Вас є шанс піклуватися про своє психічне здоров'я і тамим чином зупинити дію травми поколінь на Вашу психіку.

«ладно нет резона сидеть гадать всеравно об этом сможет сказать только психиатр но тем не менее тревога проходит вроде но последствия стресса я ещё долго буду разгребать»;
Да, возможно для постановки более точного диагноза психиатру требуется понаблюдать за Вашим состоянием больше времени.

«я надеюсь выйдет вернуть всё в то состояние как было до этого и что я смогу чувствовать мир и видеть его так как чувствовал и видел его до стресса этого»;
Я тоже надеюсь, что так оно и будет. Ваше нынешнее состояние - не навсегда, вместе с психиатром и психотерапевтом Вы справитесь. )

Доброго дня, Євгеніє!

Іноді тривога за матеріальне становище виникає в людей, які раніше вже стикалися з фінансовими труднощами в минулому. Часто страх лишитися без грошей іде з батьківської родини, і часто такий страх передається дітям безпосередньо від батьків. Таке явище в психології навіть має окрему назву - фінансова травма.

Скажіть, будь ласка, як у родині де Ви виросли, ставилися до грошей? Їх постійно на щось не вистачало і доводилось економити, або може, навпаки, Ви перша в родині хто засвоює фінансову грамотність та хоче жити краще? Це лише мої припущення, але причина може бути у Вашому минулому.

І ще, чи впевнені Ви, що у Вас вистачить внутрішнього ресурсу працювати без відпустки, якщо Ви відмовитеся від неї на користь того, щоб більше заробити? Рішення тільки за Вами, і тільки Ви знаєте, як Вам краще, але відпочинок теж важливий, для Вашого здоров'я.

«Я с ним могу поговорить абсолютно обо всем и он выслушает и поддержит. Я могу доверять ему все секреты и он сохранит их.»;
Я вижу, что дружба с Саней очень важна для Вас. И если вы можете обсуждать с ним всё, думаю, стоит попробовать сделать то, чего Вы опасаетесь, и поговорить с другом открыто о своих границах. Обсудить, что значит дружба для Вас и для него. Если для друга быть друзьями - значит быть всё время вместе и не разлучаться никогда, то попробуйте объяснить ему, что для Вас важно иногда проводить время отдельно от него, но это совсем не означает, что Вы не хотите дружить. Просто у каждого человека должно быть личное пространство.

«Я ему бывало намекал отдельными фразами, что хочу, но потом видя его испуганный взгляд, я сразу закрывал эту тему.»;
Важно проговаривать свои потребности прямо, чтобы человек Вас понял. Если друг боится того, что Вы не захотите проводить с ним время, попробуйте сказать, что Вам дружба важна, даже если Вы не рядом. И собираясь провести время наедине с собой или вместе с другими людьми, можно договориться, что в другой день Вы побудете с другом. Так он увидит, что Вы его не бросаете, а просто хотите какое-то время посвятить себе или другим людям.

«Возможно я разрешаю другу постоянно быть рядом со мной, потому что сам боюсь остаться без друзей.»;
Это ценное наблюдение с Вашей стороны. Как давно Вы стали бояться остаться без друзей, после каких событий в жизни?

Доброго дня, Ганно!

Ви задаєте дуже цікаві та глибокі питання. Мені збоку не видається, що Вам вигідно бути жертвою обставин. Скоріше виглядає як те, що Ви наразі сприймаєте життя як марафон, де за кожне досягнення є певна винагорода. Також бачу, що на Вас впливає соціальне оточення, на яке Ви сердитесь час від часу. Це, на мою думку, про жагу до дій та зовнішню мотивацію одночасно.

Це добре, що Ви хочете розвиватися і досягати своєї мети, але коли мотивація суто зовнішня (схвалення оточуючих, винагорода) або компенсація певних внутрішніх комплексів (вважати самого себе успішною людиною, тоді як за відсутності досягнень нема такого відчуття) - вона швидко закінчується. І якщо кількість вкладених у справу зусиль пропорційно значно більша, ніж отримане в процесі задоволення або почуття осмисленості власної праці, то успіх закономірно не радуватиме.

Розкажіть, будь-ласка, якої мети Ви хочете досягти? Чому саме її? Який вплив на Вас мають близькі люди, знайомі та родичі, чи боїтеся Ви когось розчарувати?

«Я вдячна Вам за підтримку, але для чого говорити на чорне "біле"?
Психотерапія дала мені сили говорити правду й називати речі своїми іменами.
Я зараз говорю те, що є насправді. І мені б хотілося, щоб мені вірили хоча б спеціалісти»;
Вибачте, я не хотіла Вас образити. І я Вам вірю, хоча у мене нема повної картини Вашого життя, щоб розуміти, наскільки воно складне, і щоб відчути, як насправді Ви дійсно не справляєтесь. В будь-якому випадку, добре що Ви відвідуєте психотерапевта.

«Яке в нас повноцінне життя? Так хіба що у книжках пишуть, а у реальності воно по-іншому зовсім. Я можу погодитися тільки з "працювати". З власного досвіду.»;
Можливо, я дещо ідеалістично висловилась. Життя без труднощів не буває, а розлади впливають на якість життя, тому людям з ними доводиться долати більше перешкод, ніж людям без них. Ускладнюється все тим, що людям без розладів ці перешкоди виглядають невидимими або не суттєвими, через відсутність схожого досвіду.
У мене в минулому була клінічна депресія, але я не уявляю, наскільки складно бути мамою в депресії.

«Чоловік уже кілька років такий. Просити про підтримку не хочу, бо потім іще гірше буває. Він усе це виставляє так, наче я обнагліла й використовую його.
Участь у вихованні дітей і побутових справах чоловік бере. Коли вважає за необхідне.»;
У Вашому стані дуже важлива практична допомога від близьких людей, в тому числі, від чоловіка. Адже ви разом живете та виховуєте доньку, до якої він має таке саме безпосереднє відношення, що і Ви. Шкода чути, що прохання про допомогу він сприймає як маніпуляцію з Вашого боку. Для людини з розладом допомога - це не привілей, а життєва необхідність.

Доброго дня!

В першу чергу, хотілося би Вас підтримати. Люди з психічними розладами можуть жити повноцінним життям, будувати сім'ї, працювати і взагалі робити що хочуть у межах своїх можливостей. Важливо тільки спостерігатись регулярно у психіатра, за можливості відвідувати психотерапію (вона і психічно здоровим людям не завадить), піклуіватися про себе і просити близьких про допомогу і підтримку, коли це необхідно.

Ваша розповідь звучить так, що Ви роздратовані і втомлені, і подекуди звинувачуєте себе в тому, що Ви недостатньо зробили або дарма створили сім'ю. Але Ви - уже достатньо. Ви достатньо хороша мати для своєї доньки, навіть якщо в неї бувають проблеми з поведінкою, а Ви іноді це не вивозите. Ви жива людина, врешті решт, і тут справа не тільки в розладах, а в тому, що ми всі маємо право відчувати емоції та робити помилки.

Стосовно чоловіка - як давно він "колючий і постійно критикує"? Чи бере він участь у вихованні доньки та побутових справах? Чи підтримує Вас морально, коли Вам погано?

Відредаговано автором 17-10-2023 09:05:42