Психологиня Вікторія Цуркан Київ лише онлайн

Ліно, вітаю. Ви питаєте, як прийняти «факт, що можливо я побачу маму вже зовсім нескоро, а є ймовірність, що хтось з нас помре раніше».
Дуже боляче, коли не має можливості бути поряд з рідними людьми. І мені здається, що у вас є сумніви, чи правильно ви зробили, що послухали чоловіка і залишилися жити в Україні. Можливо, ви шкодуєте, що не наполягали на від'їзді. Якби ви тільки знали, що обставини, над якими ви не владні, так сильно змінять ваше життя не на краще. Зараз ви б хотіли бути закордоном, мати більше можливостей мандрувати по світу, вільно пересуватися туди, куди вам хочеться. Зараз ви відчуваєте наче в пастці. Самі обмеження та постійний страх, що життя може перерватися в будь яку мить. А ви мало вспіли зробити з того, про що мріяли.
У вас зараз дуже багато важких переживань. Це й ненависть до ворога, злість на владу, яка не подбала про мирне життя своїх громадян. Українці живуть в постійному стресі. І це нормально зараз хотіти бути поряд з мамою. Для кожної людини, скільки б років їй не було, материнські обійми дають тепло, підтримку і хоч на мить почуття безпеки. Тому ваше бажання побачити рідненьку цілком закономірне в цей час.
Поки що вам не потрібно приймати факт, що ви не побачитися. Ви обидві живі і це означає, що зустріч може відбутися. Можливо не так скоро, як вам того хочеться. Але шанс все ж таки є.
Вам потрібно навчитися витримувати обмеження. Доросла людина тим і відрізняється від дитини, що вона усвідомлює – деякі події потрібно чекати, докладати зусиль, щоб бажане стало реальністю, але й мати мудрість - життя не завжди відповідає нашим очікуванням. Так, це важко і боляче. Але якщо ви подивитися на своє життя назад, то обов’язково згадаєте, що ви вже неодноразово справлялися, коли щось йшло не за вашими планами.
Коли вам дуже важко, то не стримуйте сліз, плачте за тим, чого зараз досягти не можете, плачте за тими мріями, які не виповняться. Коли людина втрачає якісь можливості, перспективи, вона переживає горе. Без оплакування горе неможливо пережити.

Відредаговано автором 27-02-2023 20:35:15

Приветствую. Вы хотите получить на вопрос – «стоит ещё раз подымать эту тему или уходить молча ?»
Некорректно давать вам прямых рекомендаций. То, что подходит одному человеку, может совсем не подойти другому. Поэтому только вы знаете – хотите ли вы еще поднимать эту тему или с вас довольно. Есть у вас силы и желание договариваться с мужем, прояснять ситуацию или ваше терпение закончилось. Вам нужно заглянуть, что с вами происходит и понять, чего вы хотите. Отсюда и будет решение.
Судя по вашему описанию, муж находится в состоянии маленького ребенка: подглядывает, играется с половыми органами в темноте, отказывается говорить правду, когда вы решили обсудить происходящее, потом устроил истерику («маты, крик как не в себя») и сбежал, потому что стыдно. Получается, у вас сейчас двое детей, муж откатился в детство.
Возможно, он, как и большинство украинцев, находится сейчас в хроническом стрессе. Просмотр порно - его способ выжить в сложных обстоятельствах.
Почему именно сейчас вы решили за ним наблюдать, если вы знаете, что он всегда смотрел порно? Что вас заставило в последний месяц прояснить этот вопрос? Что кроме порнографии вас не устраивает в отношениях?

Вітаю
Ви хочете отримати рекомендації, як вам поступити. Ви хочете серйозних стосунків з хлопцем. Та замість пропозиції про одруження, хлопець каже про розвиток. Можете розповісти побільше, який розвиток він має на увазі? Який рівень розвитку його задовольніть, щоб було щось серйозне? Чому ви за нього переживаєте? З чим ви пов’язуєте охолодження в ваших стосунках?

Здравствуйте. Вы описали тяжелое состояние, которое похоже на депрессию: сниженное настроение более двух недель, апатия, агрессия, бессонница, болезненные ощущения в теле, усталость после ночного отдыха, не видите будущего. Негативное отношение к себе, мысли о суициде. Симптомы усугубляются со временем, у вас не получается помочь себе самостоятельно. Однозначно, необходимо обращаться за помощью к врачу. Иногда без лекарственной поддержки выбраться из "ямы" не получается. Вам нужен человек, который вас выслушает, поймет, поддержит. Родственники не являются специалистами по психическому здоровью, поэтому могут неадекватно оценивать то, что с вами происходит. Вы знаете, что нуждаетесь в помощи, но оценка родных на вас влияет и вы себя отговариваете. Рекомендую как можно быстрее обратиться к специалисту.

Здравствуйте. Вы описываете отношения с мужчиной, но они не похожи на отношения взрослых мужчины и женщины, нет партнерства. Рисуется картинка отношений сверху вниз, взрослого мужчины и маленькой девочки, которой нужна отцовская забота. Взрослая сексуальность вызывает тревогу и страх - нормальная реакция ребенка, который еще не нуждается в сексе и страсти, ребенку нужна нежность.
Вполне может быть, что вы пока не готовы к взрослым отношениям. Это может быть связано с травмирующим опытом в детско-родительских отношениях. Если вы были лишены достаточного тепла, внимания и любви рядом с мамой и папой, если в отношениях с родителями был холод, отвержение, вас бросали, не интересовались вашими переживаниями, то сейчас вы будете испытывать потребность восполнить то, чего вас лишили, когда вы были маленькой.
Но мужчина не может заменить родителей, не может дать то, что должны были дать они. Вам хочется заботу, безопасное пространство, чтоб мужчина решал все проблемы, в том числе и финансовые. Вам нужна мать или отец. Мужчина чувствует, что рядом с ним испуганный ребенок, и не знает, что с этим ребенком делать, как успокоить, из-за этого может злиться и ругаться на вас. Взрослый мужчина не хочет и не знает, как выполнять материнские функции. Ему хочется отношений на равных, хочет иметь рядом взрослую партнершу, которую не нужно держать на ручках и успокаивать.
Это моя гипотеза по тому, что вы описали. Отсюда и рекомендации: обратиться к психотерапевту для индивидуальной терапии. Вам нужно безопасное пространство и время, чтобы разобраться с болезненным опытом детства, научиться себя успокаивать и заботиться о себе самостоятельно. И только тогда вы сможете построить взрослые партнерские отношения, в которых есть не только забота и нежность, но и сексуальность.

Відредаговано автором 25-02-2023 18:55:18

Здравствуйте, Артур. Смерть одного из родителей – очень сильное потрясение. У вашей девушки за пол года умерли оба родителя. Слишком тяжелый удар. Она может сейчас ощущать потерю энергии, постоянную усталость, апатию, отсутствие смысла в жизни, в отношениях, потерю ориентиров, куда двигаться дальше. Вполне вероятно, что у нее совершенно нет сил поддерживать связи с людьми, тем более романтические.
Вам важно слышать то, что она вам говорит. Если не хочет продолжения отношений, значит, придется подождать. Можно сказать ей что-то вроде этого: «Тебе сейчас очень тяжело. Ты хочешь прекратить отношения. Я сделаю так, как ты скажешь. Я хочу помочь тебе, поэтому ты можешь меня позвать, если захочешь. Я буду ждать тебя».
Спросите у девушки разрешения иногда звонить или писать сообщение, чтобы узнать, что с ней происходит. Спросите, в каком формате и как часто можно будет с ней связываться.
Наладьте связь с ее ближайшими подругами, хотя бы с одной, и договоритесь иногда созваниваться и узнавать, как дела у вашей девушки. Возможно, подруга подскажет вам, когда девушка захочет вас увидеть или будет в подходящем настроении, чтобы пообщаться.
Решите для себя, сколько вы готовы ждать девушку: пол года, год. И определите, что будете делать, если этот срок пройдет, а девушка откажется восстанавливать отношения. Будьте готовы к любому исходу.

Вітаю. Ви питаєте «Як змиритися, прийняти, відпустити образу?»
Образа – це злість. Вас дуже роздратувало те, що чоловік дивиться на фото, де зображені голі тіла інших жінок. Тут і ревнощі і, можливо, заздрість, бо на таких фото зазвичай вигляд тіла обробляють в редакторі, щоб зробити їх максимально сексуальними та привабливими: щось збільшують, щось замальовують, а щось зовсім прибирають, аби відповідало чоловічим забаганкам. Таких ідеальних жінок в реальності не існує, вони лише – продукт програмної обробки. Але ви їх сприймаєте як за справжніх. І не помічаєте, що чоловік займається собою та своїм задоволенням і для цього використовує картинки. Ви ж розумієте різницю між фото і людиною? Фото – це річ, предмет, такий самий як телефон, комп’ютер або книжка. Чоловік використовує фото для того, щоб відчути збудження, приємні переживання в тілі. Сексуальні стосунки з собою – це нормально.

Можливо, для вас самозадоволення являється неприпустимим, забороненим, тому для вас займатися сексом з собою – це зрада. Вам хочеться, щоб чоловік отримував задоволення лише від вашого тіла. Та це неможливо. Так, ваше тіло особливе і воно дарує вашому чоловіку особливу насолоду. Секс з вами і секс з собою для вашого чоловіка однаково важливі, це різне задоволення і кожне з них прекрасне.

«Погляди захоплення хочу відчувати від нього лиш до мене!» - на жаль, це нереальне бажання. Навколо багато красивих і привабливих жінок, які викликають у чоловіків сексуальне збудження. Від деяких жінок дихання перехоплює. І це нормальний природний процес, працюють інстинкти, які неможливо контролювати головою. І добре, що це так, бо якщо б людина сама вирішувала, на кого їй збуджуватися, людство б уже вимерло. А так природа подбала і чоловіки дивляться захоплено на різних жінок, а от одружується, живуть, кохаються з тою, що найдорожча, найцінніша.

Ця ситуація показує, що вам важко витримувати конкуренцію з іншими жінками. Але від цього нікуди не дінешся. Завжди будуть ті, що молодше і красивіше за вас. І краще було б не чоловіка контролювати (бо усі ваші вимоги закінчаться тим, що він навчиться від вас краще ховатися), а намагатися зробити комфортну, затишну і приємну атмосферу в родині, куди хочеться повертатися, де усміхнена, задоволена собою жінка. А для цього вам потрібно не про інших жінок думати, а про те, що вам хочеться зробити з власним життям, щоб воно вам подобалося: вчитися, розвиватися, отримувати нові навички, спілкуватися з різними людьми, бути захопленою життям, світом, цікавими справами. І тоді у вас не буде ні часу, ні бажання, шукати, що там чоловік таємно дивиться.

Вітаю. Ви питаєте «Як прийняти ситуацію, що колишня дружина буде в нашому житті певну кількість років?», «Як мені позбавитися цього роздратування?»
Роздратування вказує, що порушуються кордони вашої пари. Колишня дружина втручається у ваш простір тоді, коли їй заманеться. Це нормальна реакція на раптове та небажане вторгнення.
За вашим роздратуванням може також бути ревність - сигнал про те, що стосунки під загрозою. Потрібно розбиратися, чому ви так відчуваєте. Тут можуть бути як обґрунтовані, так і не обґрунтовані страхи. Поміркуйте, чому ви невпевнені, що стосунки стабільні і їм нічого не загрожує? Чи помічали ви за своїм чоловіком якісь реакції, які визивають у вас підозру і невпевненість? Чи був у минулому досвід, що вас обманювали чоловіки? Чи може у батьківський родині ви бачили зраду?
Також можна припусти, що за роздратуванням присутня якась незадоволена потреба, наприклад, чоловік приділяє вам недостатньо уваги, ви хотіли б більше часу проводити разом, вам не вистачає його ніжності, душевних розмов або він не так реагує на ваші прохання, як вам би хотілося? То ці всі питання потрібно виносити у вигляді прохань до чоловіка, щоб він знав, чого саме вам не вистачає у стосунках з ним.
Треба досліджувати також, що ще, крім колишньої дружини, вас не задовольняє у стосунках з чоловіком?
Увага до повідомлень колишньої дружини може вказувати на почуття провини у вашого чоловіка. І тут підказкою може бути – як він розлучився, за яких причин, хто був ініціатором розриву шлюбу? Якщо це провина, то він буде намагатися спокутувати провину, і це може проявлятися в надмірній увазі до прохань колишньої.
Що вам при цьому робити? Так, колишня буде з вами майже усе наступне життя. Це умови вашого шлюбу. На жаль, не всі, хто вступає у шлюб з розлученим партнером, усвідомлюють, що одружуються зі всіма колишніми партнерами та дітьми від попередніх шлюбів. Тут допоможе обговорення і чітка домовленність з чоловіком про кордони вашої пари: скільки часу і в якому форматі припустимо для вас обох приділяти колишнім партнерам.
Потрібно розбиратися з вашою самоцінністю і домовлятися з партнером про комфорт у вашій парі: що ви можете витримувати, а що для вас зовсім нестерпно, які дії партнера ні в якому разі неприпустимі. Це складно і може зайняти деякий час, але якщо ви обидва настроєні на збереження відносин, то вам це вдасться. Головне озвучувати свої потреби, просити, пояснювати, чому для вас це важливо і як це вплине на ваше самопочуття, на стосунки з чоловіком, що він хорошого отримає, якщо буде дотримуватися ваших прохань. Чоловік повинен розуміти заради чого він змінюється.

Відредаговано автором 21-02-2023 22:21:40

Здравствуйте, Анна.
Вам хочется гарантий, чтобы в отношениях была верность и преданность. Но жизнь так устроена, что никаких гарантий нет. Даже если у вас будет партнер, у которого в прошлом не было богатого сексуального опыта, как можно точно знать, что ему в будущем не захочется этот опыт получить?
Вы сама можете гарантировать, что никогда не захотите другого мужчину? Сейчас вы, конечно, можете думать, что уж вы-то никогда и ни за что. Но почитайте статистику измен. Женщины изменяют не меньше, чем мужчины.
Желать других девушек ваш парень не перестанет. Если перестанет, то и к вам интерес потеряет. Инстинкт размножения контролировать невозможно. Сексуальное желание возникает без участия сознания. Однако, человек осознанно каждый раз выбирает вернуться к партнеру, который для него важен и ценен. Каждый раз, когда возникает соблазн, приходиться делать выбор: остаться верным или пойти налево. Поэтому ваша задача – постараться не испортить отношения с парнем своей ревностью и подозрениями. Лучше заниматься тем, чтобы в отношениях было комфортно и приятно и вам и вашему парню, чтобы он выбирал вас.

Здравствуйте. Ситуация сложная, даже опасная для вашего психического и физического здоровья. Вы пишите: «жить не хочется в таких отношениях, что делать не знаю».
Вы четко понимаете, что так жить не хотите. Чтобы определить, что делать, необходимо понимать, как вы хотите жить, в каких отношениях. И потом уже, исходя из ваших желаний, ставить цели и формировать пошаговый план достижения. Пока вы не знаете, как вы хотите жить, определить, что делать невозможно.
Расскажите, какую жизнь вы видите в своем воображении через год, через два года и через 5 лет. Примерно. Долго не думайте – первое, что придет в голову.

Здравствуйте. Вам 17 лет – вы еще подросток. Вам только предстоит стать взрослым человеком. Но переживания детства еще влияют на вас: хочется всего и сразу, желательно без усилий, лучшего без оглядки на ограничения. Да, возможно, вы сейчас ощущаете разочарование, беспомощность, злость. Взрослый мир не так просто устроен, как детский. Мир взрослых неоднозначный, неопределенный, запутанный, нет готовых формул достижения целей, успех возможен при достаточно длительных усилиях и нестандартном подходе. Никто не расскажет, что и как вам делать, чтобы получить то, что вы хотите. Придется придумывать план самому, поступать не так, как большинство. И, будьте уверены, ваши фантазии и планы точно не совпадут с реальностью.

К чему я это все пишу? У вас есть цель – учиться за границей. И нет возможности сейчас это осуществить. Это не значит, что цель не достижима. Пока – только пока – вы не знаете, как это сделать. Но если вы не сдадитесь, не откажетесь от цели, начнете искать другие пути, сложные, необычные, то вполне вероятно, что мечта осуществиться. Возможно, стоит для начала найти людей, кто смог уехать учиться заграницу, имея ограниченные средства. Это как подсказка. А дальше… Дальше вы сами. Подключайте свое воображение, креативность, настойчивость, смелость. И результаты обязательно будут. Может, не так быстро, как вам хочется. Во взрослом мире необходимо учиться ждать, пока мечта воплотиться в реальность, необходимо выдерживать ограничения, отсутствие желаемого. А еще относитесь к жизни не очень серьезно. Достичь цели – это как игра, поможет юмор и оптимизм. Даже если не получиться с первого разу, важно не падать духом.
Уинстон Черчилль (премьер-министр Великобританией, который успешно руководил страной во время Второй мировой войны, сказал: «Успех — это способность шагать от одной неудачи к другой, не теряя энтузиазма». Верю, что и вы справитесь, даже если будет трудно!

Відредаговано автором 18-02-2023 23:58:38

Здравствуйте, Ольга!
Понятие «дружба», как и «любовь», не имеют строго установленного значения. Каждый человек вкладывает в эти понятия что-то свое, важное для него. Поэтому спрашивать у других людей «дружба ли это» – не имеет смысла. Важно задать вопрос только себе: «что такое дружба для меня?». Можно даже взять лист бумаги и записать, как вы понимаете, что человек вам друг.
Из вашего письма я могу предположить: то, что происходит между вами и подругой, вам не хочется называть дружбой. Для вас не приемлемо, когда близкий человек повторяет за вами, просит помогать, не умеет принять отказ, приписывает собственные чувства «конкуренции» вам.
Зависть – частое явление в отношениях между людьми. Она обычно разрушает отношения. Редко кто умеет справляться с завистью и направлять ее энергию на собственное развитие. Ошибка человека, который чувствует зависть, состоит в том, что он пытается воссоздать картинку, которую увидел у другого человека и которая ему понравилась. Он фантазирует, что там в этой картинке счастье и удовольствие. Поэтому нужно картинку воспроизвести в своей жизни и будет тот же кайф. Но это так не работает. У каждого человека свое удовольствие и его необходимо найти, узнавая себя, развивая свои таланты. А копирование чужого успеха без того, чтобы прислушаться к себе: «а мое ли это?» - счастья не принесет.
Вы очень четко отследили: «такими действиями ко мне как би подсасиваються и тянут с меня енергию и крадут мои цели, мечти и жизнь». Примитивная зависть и жадность опустошают другого человека. К вам относятся как к источнику, как младенец к материнской груди – наелся и отвалился. И дела нет, что там с матерью, как она себя чувствует, чего хочет. Младенец использует мать как функцию, для своего наслаждения, он не видит в ней человека. Он только берет. Так и ваша подруга. Она не считается с вашими желаниями, крадет ваши знания, опыт, время и считает, что вы обязаны для нее делать то, что она хочет.
Быть использованной – очень неприятно, особенно, когда ситуацию переворачивают и вам приписывают чувства, которые к вам не имеют никакого отношения. У матери есть молоко, которое нужно младенцу, а у него ничего нет. Он пуст. Поэтому очень злится, когда голоден. И криком кричит, чтобы молоко появилось, грудь оказалась во рту. Ваша подруга очень злится, что вы "не вкладываете ей в рот" все, что у вас есть. Свою жадность она проецирует на вас.
К сожалению, такое потребительское отношение дружбой сложно назвать. И даже объяснить такому человеку сложно, что же не так в ваших отношениях. Человек еще не дорос до понимания партнерских отношений. Пока может только присасываться, к сожалению.

Відредаговано автором 18-02-2023 22:52:00

Вітаю. Ситуація складна, багато невизначеності, невідомо як виходити з проблеми. Ваше життя - постійний стрес та відчуття страху, що ситуація може зовсім вийти із-під контролю через брак сил. Залишатися в хронічному стресі спокійним та бадьорим неможливо, він забирає сили, енергію, тому ваша психіка захищає вас від повного виснаження тривалим сном. У вас нормальна реакція на ненормальну ситуацію.
Ви наробили помилок, але зараз розумієте, що завели себе у пастку бажанням легкого збагачення. У дорослому житті легко, швидко та без зусиль з’являються тільки проблеми та борги.
Вам зараз дуже потрібна підтримка, людина, якій можна довіряти, яка не буде добивати критикою, не буде принижувати. Вам потрібен той, хто знає, як вирішувати проблему з боргами.
Чи знають ваші рідні, що з вами відбувається? Чи може хтось з родичів чи друзів вам допомогти? Вам потрібен хтось, хто буде поруч, поки ви переживаєте нелегкі часи. Не для того, щоб за вас розрахуватися, а щоб підтримувати добрим словом і вірою в те, що ви впораєтеся, навіть якщо це буде дуже складно.

Вітаю. Зробивши аборт, ви обрали себе. Ви не усвідомлюєте, але все ж таки знаєте, які насправді зараз у вас можливості, скільки у вас сил на те, щоб вижити самій і допомогти вижити своїм близьким у тих нестерпних умовах, в яких ви знаходитесь. Вам зараз не під силу дбати про новонародженого, тому ви зробили такий вибір. Це нормально, що після аборту з’явилося почуття провини. Було б дивно, якби ви його не відчували. Воно говорить про вашу людяність. Але з іншого боку, провина говорить про те, що для вас звично ставити іншу людину на перше місце, спочатку дбати про когось, а потім про себе. Можливо, так вас виховували батьки, вчителі: думати про себе – це погано, егоїзм, насамперед потрібно думати про інших. Ця ідея хороша, але вона не працює, коли справа стосується життя та смерті. Інстинкт самозбереження змушує забути про інших та рятувати своє життя. Це природно. Якщо з матір'ю щось станеться, плід не виживе, у новонародженого дуже мало шансів вижити під обстрілами та ракетами.

Ви не настільки сильна, як вимагаєте від себе. Ви нападаєте на себе, наче ви повинні справлятися завжди і за будь-яких обставин. Але ви - звичайна людина, ви не можете впоратися з усім. І ваше рішення відповідає тим можливостям, які ви зараз маєте.

Аборт впливає на гормональне стан в організмі, це теж може впливати на знижений настрій та агресію проти себе. Війна – це хронічний стрес, зниження рівня енергії та можливості витримувати навантаження. Побачте в собі звичайну слабку людину в нелюдських умовах, поспівчуйте собі.

Є хороша книга Терези Берк «Заборонені сльози. Про що не розповідають жінки після аборту». Вона є у відкритому доступі в електронному варіанті. Почитайте, можливо, історії інших жінок підтримають вас зараз.

Здравствуйте. Вы пишите о жалости к неодушевленным предметам. Описываете ситуации, когда предметы (бутылка, тапок) оказывались или могут оказаться (буржуйка) за пределами дома, вашего присутствия. Они оказываются оставленными, брошенными, ненужными.
Скорее всего, в вашем детстве вы уже переживали нечто подобное, когда вас оставляли, бросали, забывали, не замечали, вы чувствовали себя не нужным, а может быть даже несуществующим. Возможно, к вам относились как к неживому объекту, не замечали ваших чувств, переживаний, желаний. Может быть, заботились о том, чтобы вы были накормлены, одеты, а эмоциональной близости и тепла не было.
Может быть, кто-то из ваших родителей болел, часто уезжал, покинул вас слишком рано, вы часто оставались в одиночестве.
Ваши чувства к предметам – это все о вас и вашей истории. Переживали ли вы тяжелые события, когда вам было одиноко, тоскливо?
С этими болезненными переживаниями можно справиться. Вам поможет психотерапия: поделиться своей болью, своим страданием, рассказать свою историю брошенности.