Психологиня Елена Владимировна Мороз Київ

Оля, добрий день! Я відчуваю, читаючи ваше питання багато емоцій і сенсів, які ви надали ситуації з подругою. Так, ваші емоцї і почуття вони, правда, ваші. Ви так переживаєте вчинок близкої подруги. Але, на жаль, не зовсім зрозуміло, що у вас трапилось, що зробила подруга і чому вона вам заздрить. Бо кожна з вас вибрала те життя, яке зараз має. Подруга вийшла заміж і народила дітей, а ви займаєтесь саморозвитком. Кожна з вас іде своєю дорогою.
Ви питаєте, як вам бути і як прийняти заздрість подруги? Якщо коротко, то присвоїти собі свою власну заздрість. Тобто, якщо ви приймаєте, що самі можете бути заздрісною, то прийняти заздрість подруги тоді легше. Це називається робота з власними проекціями.
З повагою, Олена Мороз.

Доброго дня! Вам 19 років, ви зустрічаєтесь з хлопцем 5 років і як тільки у вас з‘явилась фінансова можливість вирішили з‘їхатись і жити разом. Ваші батьки категорично проти. Ви самостійна, повнолітня, фінансово незалежна від батьків людина і хочете, щоб батьки ваші це поважали і одобрювали ваш вибір. А вони не підтримують ваш вибір. І ви пишите: «Я не прошу від них нічого, просто спокійно дати мені це зробити».
Дивіться, ви і справді повнолітня, самостійна і фінансово незалежна дівчина. А ваші батьки повнолітні, самостійні, фінансово незалежні люди. Це реальні факти. Але емоційно ви зв‘язані з батьками, а вони з вами. І так буває, коли дитина виростає, стає самостійною, то батьки не навмисно, або навмисно чинять опір самостійності своєї дитини. А ще так буває, що дорослі батьки зі сторони бачать більше, ніж ви і хочуть застережити від необачних дій. А може ще якісь причини є у батьків, щоб не погоджуватись на ваш переїзд. Причин ми не знаємо. У всякому разі ви про це не пишите. Так от, якщо взяти за основу тільки реальні факти, то ви свій вибір зробили - у п‘ятницю ви заїзжаєте з хлопцем у спільну квартиру. І щоб ви не сказали батькам, вони будуть проти, а ви зробите по своєму. Ви питаєте: «Як краще повідоми батьків про цю новину?» Ось тут починається справжнє доросле життя. Бо вам прийдеться сказати батькам, що ви все ж таки робите по-своєму, знову зустрітися з їх осудженням і супротивом, спокійно витримати його і взяти на себе відповідальність за ті кроки, які ви робите разом з хлопцем.
З повагою, Олена Мороз

Здравствуйте! Вы, похоже, испугались собственной реакции на первый поцелуй. Так бывает, что у нас есть представление о том, как должно быть, какие чувства и эмоции должны сопровождать первый поцелуй, но когда событие происходит, чувства и эмоции на это событие могут удивлять и даже пугать. Ваше состояние апатии, эмоции: страх, растерянность и отвращение одновременно - правда ваше состояние и эмоции, вот так вы отреагировали на первый поцелуй. И это ни хорошо, ни плохо. Просто вот такая ваша реакция. И вы, правда, не понимаете, что с вами происходит, вам хочется плакать и не хочется больше ни с кем общаться. И вы пишите, что первый поцелуй случился вот сегодня, событие свежее и эмоций и чувств много. Попробуйте дать этим чувствам быть, плачьте, если хочется плакать. А затем позаботьтесь о себе. Заварите себе любимый чай, добавьте сахара, выпейте и посмотрите любимый фильм, или почитайте любимую книгу. И ложитесь спать. Утро вечера мудренее.
С уважением, Елена Мороз

Здравствуйте! Вы дружите и живете вместе с Ириной. Вы похожи внешне, обе красивые и у вас одна точка зрения. И, похоже, вам нравятся одни и те же парни. Но вот когда вы вместе находитесь в копании парней, они на Ирину обращают больше внимания, чем на вас. Вас это бесит, вы считаете, что это не справедливо, не знаете, почему так, вы завидуете подруге и ругаете себя за то, что завидуете. Но, при этом вы пишите, что Ирина «пофигистка и ей все равно на её поведение», а вы «более сдержаная, привыкла контролировать свои действия и слова». И тогда, возможно, Ирина в общении с мальчиками ведёт себя свободно, легко и непринужденно, она более раскрепощена и с ней мальчики чувствуют себя уверенно. Вы, как любые девушки и женщины, похоже конкурируете между собой за внимание мальчиков. Вот вы пишите: «Я даже считаю себя лучше неё потому-что умею больше делать итд». Да, возможно вы и правда лучше подруги, но расстраиваетесь и завидуете ей вы в том, что ей легче общаться с мальчиками. А она вам, возможно, завидует в чем-то другом, но вы об этом не знаете.
Зависть - естественная эмоция и возникает в момент сравнения себя с другим человеком не в свою пользу. У зависти есть положительный аспект, она указывает на то, что есть в вас, но чего вы себе не позволяете. Если вы замечаете в своей подруге легкость общения с парнями, значит эта легкость есть и у вас. Только почему-то вы ее в себе сдерживаете, удерживаете и не проявляете. Как думаете, почему?
С уважением, Елена Мороз

Елена, здравствуйте! Это правда, что «возможно этот человек в этом случае действительно полюбит меня и все будет хорошо, и я себя просто накручиваю теми прошлыми воспоминаниями, а возможно опять ситуация повторится». Никто не знает, как сложится будущее. На формирование будущего влияют очень много факторов, в том числе не видимых, не осознаваемых сейчас. И правда, может все сложится хорошо, а может и не сложится.
Но если вы обращаете внимание на некоторую повторяемость и регулярность вашего интереса к мужчинам, которые недавно расстались с любимыми женщинами, стоит с этим разобраться. Вот смотрите. Мужчина расстался с любимой женщиной, с которой у него были длительные отношения. Ему, возможно, плохо, больно и обидно. В его душе бушуют чувства и эмоции. И на этих эмоциях он ищет утешения во внешнем мире. Хорошо бы ему в это время пойти к психологу, или психотерапевту. Но чаще он находит женщину, которая способна утешить, быть доброй, ласковой, отзывчивой, понимающей и т.д. И он, правда, «врачует» свои душевые раны в таких отношениях. А когда он вылечил свои страдания, какой выбор он делает? Выбирает ли он оставаться с той, которая была ему помощью и поддержкой в его не простое время, или выбирает идти дальше? Это всегда индивидуальный выбор мужчины. И это ни хорошо, ни плохо, а просто так есть. Всем нам в трудную минуту нужен кто-то, кто будет добр к нам и будет помогать и поддерживать. Но любовь ли это?
Чтобы помочь себе, подумайте над тем, какая вы женщина? Что вы даёте мужчине в отношениях? А что вы берёте от мужчины в отношениях? И берёте ли.
С уважением, Елена Мороз

Здравствуйте! В жизни важно соблюдать баланс «брать-давать». Мы постоянно что-то получаем от мира и постоянно отдаем: чувства, эмоции, время, деньги, внимание, усилия, любовь, энергию и т.д. Если в пищевой метафоре, то мы не только едим, но и выделяем продукты жизнедеятельности. Т.е. обмен веществ происходит как внутри организма, так и между организмом и окружающей средой.
Вы описываете свою жизнь с полюса «брать». Если все время только брать, брать и брать; есть, есть и есть, то можно отравиться. Возможно вам стоит обратить внимание на полюс «давать» и разобраться что вы даёте близким вам людям, друзьям, соседям; какую пользу можете приносить обществу; каким творчеством можете порадовать других и т.д. Если окажется, что вы мало что отдаёте, то начать отдавать.
Вы описываете состояние избытка и пресыщения. На избытке можно рожать детей и отдавать им избыток энергии, внимания, времени и т.д.
С уважением, Елена Мороз.

Добрий день! Так, є такий вислів: «Ми не вирішуємо свої проблеми, ми з них виростаємо». Це шлях прийняття на себе відповідальності за свої почуття, свої дії, свій спосіб життя та ін. Що це означає? Поясню на прикладі ваших частих переживань, що ви склали у стовпчик:
Ви пишите: «Мене ображають» - міняєте на «Я ображаюсь».
«Я загнана в тупик, безвихідь» - «Я загнала себе в тупик, безвихідь».
«З мене знущаються» - «Я дозволяю з мене знущатися».
«Мене не розуміють» - «Я себе не розумію».
«Мене знецінюють, мене не поважають» - «Я себе знецінюю, я себе не поважаю». І так далі.
Перефразуйте усі свої твердження, починаючи з займенника «Я». Що ви відчуваєте при цьому? Що з вами відбувається, коли ви так говорите?
Це i є перший крок у те життя, де ви самостійна, відповідальна і доросла людина.
З повагою, Олена Мороз

Добрий день! Це правда, під час війни, навіть перебуваючи у відносно спокійних регіонах складно вберегтися від стресу. А коли в цей час лікарі ставлять діагноз невиліковної хвороби, то стресове навантаження збільшується в рази. Підтримати подругу, підібрати слова підтримки буває непросто. Можливо ці слова допоможуть вам бути в контакті і діалозі з подругою, і полегшать її переживання.

Оскільки діагноз невиліковна хвороба, можливо вирішення цієї проблеми немає, і ваша подруга, ймовірно про це знає. Але їй точно важливо висловлювати те, що її турбує. І ви можете дати їй зрозуміти, що ви готові слухати. Скажіть їй, що ви завжди можете її вислухати. Будьте уважні до того, що вона говорить. Не кажіть «не переживай». Якщо їй важко говорити, задайте наводящі запитання: розкажи, що сталося? Що тебе турбує? Допоможи мені зрозуміти, що ти відчуваєш.

Коли подруга буде розповідати і проявляти почуття, ви можете зіткнутися з власною тривогою. Ця тривога може бути настільки нестерпною, що вам захочеться витягнути подругу з її стану жартами, підбадьоренням, порівнянням з іншими людьми, яким може бути гірше. Тут справа така, вам важливо зрозуміти і пам'ятати, що всі почуття, які відчуває людина - нормальні і вони для неї важливі. Не варто применшувати значення образи, гніву, смутку, страху. Скажіть подрузі, що відчувати те, що вона відчуває - це нормально в тій ситуації, в якій вона опинилася.

Якщо вам знайомі почуття, які відчуває подруга, можете сказати: «Мені знайомі твої переживання. Я там теж була". Цією фразою ви говорите подрузі, що вона не самотня зі своїм болем. Поруч перебуваєте ви, хто випробував схожі почуття. І коротко розкажіть, як ви проходили складні етапи свого життя, як виходили з новими знаннями про себе зі своєї ситуації. Але! Якщо у Вашому житті не було подібних ситуацій, не бійтеся сказати: «Важко уявити, що ти зараз відчуваєш, та я готова розділити з тобою твою біль». Можете висловити співчуття і співпереживання словами: «Те, що з тобою сталося, дійсно жахливо. Мені щиро шкода, що ти потрапила в таку ситуацію. Це несправедливо. Ти заслуговуєш на все найкраще у своєму житті».

Іноді досить бути поруч, бути свідком переживань подруги. Ви можете описати, що бачите і відчуваєте. Можете визнати той факт, що у подруги настали важкі часи. Сказати, що вам боляче і важко бачити її біль. Можете обійняти подругу. Обійми, як і розмови, дарують розраду і заспокоєння.

Якщо у вас є сили, енергія і бажання не тільки вислухати, а й щось зробити для подруги. Можете разом поміркувати як жити далі, що робити. Оточіть подругу турботою фізичної. Заваріть чай, Запропонуйте приготувати що-небудь разом, подивитися фільм, прогулятися.

Схоже ви хороша подруга. Ваше щире бажання допомогти, розуміння складнощів, з якими зіткнулася ваша подруга, спільні дії завжди допомагають у важких ситуаціях. Труднощі легше переживати, коли поруч є близька людина або вірна подруга.
З повагою, Олена Мороз.

Добрий день! Ви пишите, що знаходитесь за кордоном, а ваша дівчина в Україні. Ви не працюєте, а вона працює. І ви «занадто контролюєте свою дівчину», «дзвоните і набридаєте і відаолікаєте її від роботи», «ви її переслідуєте, заважаєте їй жити». Ви не маєте чим займатись і тому зриваєтесь на дівчині. А вона «єдина людина яка старається вам допомогти, єдина хто вас вислуховує».
Тобто, я правильно розумію, що ви пересказуєте те, що говорить вам ваша дівчина у відповідь на ваші потреби у більш тісному спілкуванні? Якщо це так, що ви самі думаєте про ваші відносини? В чому дівчина старається вам допомогти? С ким ви живите за кордоном і чим займаєтесь?
Справа у тому, що у кожної людини різний рівень потреб у близкості і прив’язаності. Комусь треба більше особистого простору, комусь менше. Якщо у вас з вашою дівчиною різні потреби, то можливо варто договарюватись про те, скільки часу ви готові видержувати без спілкування з дівчиною. І тренуйтесь спочатку годину не дзвонити, потім 3, потім 5 і т.д.
З повагою, Олена Мороз

Здравствуйте! Вы с парнем встречаетесь полтора года, три месяца живете вместе и сегодня обнаружили в его ноутбуке его же переписку с другой женщиной, где он предлагает встретиться, провести ночь под другим именем. И вы спрашиваете у психологов: «Стоит ли беспокоится?»
Смотрите, тут дело такое, все зависит от того, что вы УЖЕ чувствуете по этому поводу. В вас УЖЕ есть ответы на те вопросы, которые вы задали. Я, как психолог, могу помочь вам понять эти ответы. И начинать стоит с ответов вот на эти вопросы: какие у вас договоренности с парнем о ваших отношениях? какие планы? и чего вы хотите сделать, как хотите отреагировать?
С уважением, Елена Мороз

Добрий день! Ваш допис, як крик душі у відчаї. Схоже ви і правда 14 років витрумуєте і терпите особливість особистісного устрою вашого чоловіка. Можливо він і справді так улаштований, що «йому так нормально, йому цього не треба». А ви, схоже, мали надію, що зможете це змінити якимось чином. І зараз прийшли до того, що не можете його змінити і від того відчай, образа, злість, невдоволення і, можливо, страх. Страх зруйнувати добрі сімейні відносини, які ви будували 14 років з «Людиною ідеалом».
На початку ви пишите: «Я на межі розлучення, я цього хочу», а у кінці допису ваші слова повні сумніву. Дивіться, схоже, що ті відносини з чоловіком, що ви маєте зараз, вам підходять і ще не дійшли до тієї точки, коли потреба бути привабливою і бажаною жінкою буде мати більшу вагу, ніж те, що ви вже маєте. І тоді, можливо, варто звернутися до сімейного психолога і для початку вияснити, має ваш шлюб шанси на життя, і що ви разом можете зробити для збереження свого шлюбу. А далі робити свій вибір.
З повагою, Олена Мороз

Добрий день! Ви питаєте, які з ваших почуттів справжні? Всі почуття, що ви відчуваєте справжні і вони ваші. І любов, і злість, і образа, і відраза, і усі інші. Ви насправді можете відчувати усі ці почуття до свого чоловіка. Так само і ваш чоловік може відчувати до вас різні почуття. Це нормально і називається словом амбівалентність. Маю гипотезу, що саме амбівалентність почуттів до коханого чоловіка вас спантеличує і викликає сумніви, а чи справжня то любов у нас?! Так буває. Виправляється прийняттям усіх своїх почуттів і емоцій і дозвіл чоловіку мати і відчувати різні почуття і емоції до вас. Прийняття своїх почуттів і емоцій, а також здатність витримувати амбівалентність - це не ціль, а процес навчання. Допомагає в цьому психотерапія індивідуальна і сімейна.
З повагою, Олена Мороз.

Поняла. Лучший вариант - переехать в новое жилье. Но и есть опасения, что когда вы об этом скажете арендодателю, то он/она не вернут вам оплату последнего месяца и залог. Так же есть опасения, что новую квартиру придётся снимать на год. А вы не хотите на год. Ок! Поехали дальше.
Смотрите, вы пишите, что «когда смотрели эту квартиру, запах слышали, но нас уверили что просто квартира давно стоит закрыта и скоро выветрится». Можете ли вы опираться на эти обещания со стороны риэлтора, или арендодателя для того, чтобы вести с ними переговоры о том, что с их стороны нарушены договоренности?
Я правильно понимаю, что если вы проживете в этой квартире тот срок, о котором вы условились, деньги за залог и последний месяц не пропадут в пустую? Я правильно понимаю, что через время проживания в этой квартире перед вами станет выбор: деньги, или здоровье?
Я правильно понимаю, что найти квартиру с арендой меньше, чем на год - это реально, но сложно?
С уважением, Елена Мороз

Так, хорошо. Вы протапливаете квартиру кондиционерами и обогревателями каждую ночь. Утром открываете все окна и проветриваете. Планируете прокварцевать квартиру кварцевой лампой. Ок! Может быть ещё есть какие-то варианты позаботиться о себе и своей семье? Как думаете?
С уважением, Елена Мороз

Так. Хорошо! Вы не одна с детьми. Вы с мужем. И решение вы принимали вместе. И, похоже, правда не учли все риски и возможные неприятности. Обидно и досадно. И, правда, вам сейчас кажется, что вот, если вернуть ситуацию обратно, то тогда бы вы приняли правильное и верное решение. Но, к сожалению, прошлое изменить невозможно. Уже есть, как есть.
Я вот что могу вам предложить. Мы можем вместе с вами попробовать поискать выход из сложившейся ситуации. Думали ли вы с мужем о том, что делать дальше? О чем размышляли?
С уважением, Елена Мороз