Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Львів Галицький район

«Ярость наверное проявляется постоянных высказываниях про мое недовольство мужу»;
Давайте разом спробуємо дослідити, що ж насправді стоїть за вашими висловлюваннями до чоловіка. Я буду дещо припускати, а ви себе відчувайте кожної миті і помічайте, як ворухнеться щось всередині або ні. Згодні?
Перший мотив, аби чоловік оцінив, яка ви самостійна, справедлива та невибаглива?
Другий - зроби щось, аби я не обурювалася і не ревнувала до братової сестри?
Третій - ваш варіант?

«той же сестре »;
Адресовані сестрі слова. Знову ж таки - яка мета?
Щоби подорослішала?
Щоби схаменулася/засоромилися і почала діяти згідно ваших уявлень і цінностей? Тобто у вас є бажання змінити світ на краще?

«родным»;
Щодо рідних: мотив - зверніть увагу на мене, я ж всього досягаю сама. Може, нарешті, оціните?

«я себя накручиваю постоянно, продумываю разговоры в голове как ту сестру поставить на месте , чтобы будто перекрыть ей эту «халяву»»;
Типу вони ж мають подбати про вселенську справедливість і тим самим врятувати мене від зашкалюючого хвилювання?

«Я трезво понимаю, что я должна жить своей жизнью, это их проблемы. но видимо из-за того, что я. всего добиваюсь сама , такой возможности получать от кого-то деньги у мен никогда не было и это меня задевает»;
Це ж про претензії до батьків? До Світу як такого?
Так, Світ влаштований не справедливо і не гармонійно. Та що поробиш? Краще його таким і прийняти(!)

«как человек это даже не ценит , а просто пользуется этим »;
Поговоріть із сетрою брата на тему вдячності. З чогось же треба починати міняти світ на краще))

Добрый день, Алина!
«МЕНЯ ОКУТЫВАЕТ ЯРОСТЬ, ЧТО СЕСТРЕ-ПОДРОСТКУ МОЕГО МУЖА, ТАК ЛЕГКО ДОСТАЮТСЯ ДЕНЬГИ НА ЕЕ ТРАТЫ»;
Могу лишь отчасти представить, каково вам лицезреть и сознавать подобные вещи. И все-таки - что вы делаете с яростью? Куда ее направляете?
Прояснение этих аспектов поможет приблизиться к ответу на вопрос - «что бы мне помогло не так обращать на это внимание , не так зацикливаться на этом ?»;

Другой составляющей обретения вами спокойного способа реагирования будет внимательный взгляд на ваши представления о справедливости, на то, как закрываются ваши потребности и желания в текущий период.
У психологически зрелых людей есть такой принцип - "не заглядывать в чужую тарелку"(!) По сути, он означает - "живи своей жизнью! Сосредоточься на том, что для тебя важно и на том, на что ты можешь влиять лично. Не завидуй, не трать свою энергию на то, что не несет в себе созидания".
Что вам в этой модели откликнулось? Чем наполнена ВАША жизнь? Что бы вы хотели в ней изменить?

Доброго ранку, Bohdan!
«ДОПОМОЖИТЕ МЕНІ?»;
Видно, у вас самого не виходить. То що сталося? Які дії ви робите, аби зберегти сім'ю?

«Хочу зберегти сімю і побудовати нові і сильні відносини.»;
Це бажання важливе і актуальне. Проте спочатку доведеться розкрити, чому і через що виникла криза у поточних відносинах? Без врахування цих аспектів, годі й мріяти про щось нове...

Про сина «Сыну я конкретно про поступок его бабушки не сказала ничего, я успокаивала его, и объясняла что он не виноват и что то что сделала бабушка это ее выбор и ее эмоции.»;
і про ваші наміри «Если честно я думала что этот день будем каким то поводом помирится»; - зрозуміло.
Чомусь інші мої питання проїгнорували. Вважаєте, відповідати немає сенсу?

Доброго дня, Nika!
«Но удар меня окончательно добил.»;
Я вам співчуваю. Мама повела себе агресивно. Мало того, агресію можна виразити словами, однак у вашої мами не вистачило уміння, терпіння, розуміння... і вона вдалася до жахивого дикунського способу реагування.

«Помогите рассудить пожалуйста!»;
Цей ваш заклик змушує припускати, ніби у вас самої немає чіткої позиції щодо оцінки події. Це так?
І тут, мені здається, варто зважати не стільки на формальну правоту чи неправоту мами або вас, хоча і цей аспект має велике значення, скільки на ваші почуття і на історію взаємин з мамою, починаючи з дитинтства.
Тому я у вас дещо уточню. Скільки себе пам'ятаєте, з яким образом асоціюється у вас мама? Чого ви від неї отримували більше - нарікань, гніву, осуду або тепла, розуміння, підтримки?

Також доцільно повернутсиь до минулих подій, до їх перебігу - «Я приехала за ними и ждала когда все выйдут, утро было немножко нервное»;
Через що, на вашу думку, ранок видався трохи нервовим? Хто був не в гуморі або вже в роздратованому стані?

«то я ей не так сказала привет, то мой сын ей не помог до машины донести 1 пакетик, она начала его обзывать, на что я начала огрызаться, и слово за слово и в итоге мама на дороге начинает орать останови машину я никуда не еду»;
Зазвичай мама ким себе позиціонує - матроною, якій усі мають поклонятись? "Господаркою морською", чиї примхи холопи мають задовольняти миттєво? Ким?

Цікаво також, яким чином ви прокоментували мамину поведінку синові, якщо це мало місце?

Відредаговано автором 04-07-2025 15:05:05

Доброго ранку!
«ХЛОПЕЦЬ ПЕРЕСТАВ ДЗВОНИТИ ПІСЛЯ КОНФЛІКТНОЇ РОЗМОВИ ПО ТЕЛЕФОНУ»;
Цей факт реальності зрозумілий - стався конфлікт і хлопець перестав дзвонити вам. Внаслідок цього ви втратили спокій - «думки про нього не дають мені спокою.»;
Поясніть, будь ласка, які думки вкрали ваш спокій?

«час від часу виникало відчуття, що мені хлопець щось не договорює, він говорив, що все вирішить сам.»;
Розкажіть, що вам завадило прояснити в розмові причини його поведінки, якщо вже помічали недосказаність?

«Особливо коли я вдома.»;
Це про які відчуття? Можливо, самотності? Покинутості? Розчарування? Невиправданих очікувань?

І, зрештою, ви не поставили питання психологам. То чого ви потребуєте? Без прояснення цього запиту, неможливо рухатись вперед(!)

Доброго дня!
«Правильно ли я поступил ?»;
Об'єктивно тільки час покаже - правильно вчинили чи ні(!)
На сьогодні вирішили прийняти саме таке рішення, бо іншого не бачили. Тому раджу поважати власні рішення(!) На майбутнє така якість буде в нагоді.

«Сильно Я выгорел и вижу что меня эта работа только убивает»;
Навряд чи лише робота спричиняє такі наслідки - «редко когда могу посмеяться »;
Чим, окрім роботи, було наповнене ваше життя? Читання, фізична активність, зустрічі з друзями, з дівчиною?..

«22 июля этого года будет как 1 год моей работы в охране »;
Складнощі з роботою зараз повсюди. Однак варто не падати духом. Краще подивитись на себе, на свої здібності, таланти і уміння. Озирнутись навкруги - де, в який спосіб ви могли б реалізувати себе? Робити те, що вам буде подобатись.
Більше спілкуватись з однолітками і знайомими. Дізнаватись про можливості працевлаштування.

Доброго дня, Настю!
«Але як мені впоратися з бурею негативних почуттів, коли вона телефонує чоловіку... ????»;
Розумію ваші почуття у зв'язку з тим, що сталося і, відповідно, відкрилося. Через це ваше питання слід розглядати у тісний зв'язці із загальним контектсом подій(!)
От тому ваше сприйняття ситуації в цілому вбирає в себе сприйняття та реагування на дзвінки свекрухи вашому чоловіку .

Я би почав от з цього - «Як не нервувати і спокійно реагувати на цю жінку?»;
Одразу скажу, по-первах спокійно реагувати не вийде, як би не намагались(!) Адже ви відчуваєте обурення, образу... Цим емоціям потрібно дати вихід на зовні. Проговорюйте їх вголос образу свекрухи (є такий метод), виписуйте на папері... і ОБОВ'ЯЗКОВО пояснюючи собі, у зв'язку з чим вони виникли.

Так ви усвідомите, що мали певні очікування, які в реальності не справдились(!) Ви вважали одне, направду вийшло інше. Це факт.
І, до речі, так буває. Свекруха не зобов'язана вас любити. Було б добре, якби хоча б поважала. Однак, на жаль, і цього нема.

Згодом, вважаю, ви приймете її ставлення до себе і почнете сприймати, як, власне, самі і визначили - «мене не зобов'язаний ніхто любити. У цієї жінки є син, онуки, нехай спілкуються. Я - пас.»; Тим більше, коли «Давно відчувала з боку свекрухи ревнощі і негатив.»;

Водночас і воювати, здається, не варто. Це частина відповіді на ваше питання - «Як мені гідно себе поводити? »;
Відчуваючи в душі гідність до самої себе, зможете до свекрухи ставитись принаймні нейтрально, адже вона ось така людина(!) Іншою бути не могла і навряд чи буде. Чи будете з нею сваритись за відсутність у неї душевного тепла до вас?!

«Батьки залишились в Україні. Зв’язок з ними є, але ми спілкуємось рідко і скоріше формально — емоційного контакту давно немає. Інших рідних, які могли б підтримати, теж фактично немає.»;
Мені шкода, що так відбувається. Проте наявний стан зовсім не означає вирок(!) Реальність треба прийняти, аби відкинути зайві сподівання(!) Щоби рухатись далі, по дорозі життя, помічаючи яке воно може бути цікаве, і розкриваючи свій власний потенціал.
Водночас не можу не запитати, як сталося, що в такому віці ви опинилися в іншій країні один?

«Зараз я живу у польському селі, працюю фізично у господарів. Умови не погані, але спілкування майже немає — я постійно наодинці. »;
А що заважає спілкуватись - мова? характер? традиції? ментальність?
Люди ж зліплені з однакового тіста...

«Заробленого вистачає на базові потреби, трохи відкладаю, але це не дає відчуття стабільності чи безпеки.»;
Так, може, на даному етапі заробленого достатньо?! Коли ваші потреби зростуть, буде інша розмова. Будуть, сподіваюсь і вірю в це, інші ваші кроки(!)

«Цей стан тягнеться приблизно з 13-14 років. Спочатку через тиск і контроль з боку батьків, булінг у школі, потім була ізоляція, і, зрештою, я сам замкнувся в собі. З того часу почав втрачати зв’язок з собою і з іншими.»;
Розумію, були не кращі обставини. Проте вони дані вам не дарма(!) Щось важливе про себе, а не тільки про світ, можете дізнатись... якщо не станете впадати у крайнощі, дасте собі змогу рефлексувати, тобто бути уважним до внутрішніх процесів - відчуттів, емоцій, думок.

«Майже весь вільний час я намагаюся вчитися — займаюсь 3D-графікою, вивчаю анатомію, тренуюсь.»;
Ось ви мене вразили. І я вам щиро аплодую(!)

«Але емоційно відчуваю сильну пустоту. »;
Я вірю, що ви цю пустоту заповнити своїми ВЛАСНИМИ сенсами і бажаннями. «Не можу нормально відчувати — радість, інтерес, спокій. Часто тривога, сльози, втома. Важко спати. Іноді здається, що не витримаю — просто не бачу сенсу. Була спроба суїциду.»;
Дякувати Богові, що ви на цьомцу Світі, адже свою місію ще не виконали.
Як допомогти собі? Я вам відповім, можливо, так, як я сам це робив. Спочатку допомагали фізичні вправи і аутотренінг(!) Потім усе інше. Головне - відродити віру в себе. Але до того - буквально тупо робити прості речі, які дають відчуття, що можете впливати на реальність(!)

«Цей стан тягнеться приблизно з 13-14 років. Спочатку через тиск і контроль з боку батьків, булінг у школі, потім була ізоляція, і, зрештою, я сам замкнувся в собі. З того часу почав втрачати зв’язок з собою і з іншими.»;
Це вагомий і великий пласт майбутньої співпраці з психологом. У свій час до нього дійде черга. Згодом(!)

«Дякую за пораду щодо української діаспори — я подумаю про це, хоча мені складно довіряти людям. Але я правда хочу з цього вибратись.»;
І виберетесь. Така людина, як ви, не може не вибратись(!)

Відредаговано автором 03-07-2025 15:16:40

Доброго дня!
«Мне 17, я украинец, сейчас один в Польше. »;
Так, одному не в своїй країні буває дуже важко. Можете розповісти, як сталося, що ви залишились один? Де ваші батьки? Чи є з ними зв'язок? Можливо, є ще хтось з рідні або знайомих?
В яких умовах ви зараз проживаєте, на які кошти?
Чим займаєтесь?

«У меня уже давно проблемы — ничего не чувствую, часто тревога, слёзы, не хочется жить, будто всё сломалось внутри. »;
Співчуваю вам. Такі прояви свідчать про емоційне виснаження, втому та ознаки зневіри у свої сили.
А коли ви зазначаєте "проблеми уже давно", то про який період йдеться? Що відбулось тоді, після чого або внаслідок чого виникли вище згадані прояви?

«Нет поддержки, и кажется, что уже не справлюсь.»;
Від кого саме підтримка була б найбільш бажаною?

Оскільки вже так склалося, то варто шукати підтримку самому. От ви зробили перший крок - звернулись на український сайт психологів. І це добре, крок виправданий та корисний.

Наступним кроком може стати звернення до української діаспори/осередку у Польщі. Там є чимало психологів (контактів психологіів) і груп підтримки для співвітчизників. Серед них багато чуйних і небайдужих людей. Вам обов'язково допоможуть.

І, звісно, продовжуйте спілкуватись на цій платформі УПСИХОЛОГА. Це дасть змогу поступово відійти від прірви емоційного відчаю, повірити в себе і зрештою налагодити життя за кордоном.

Здравствуйте, Филип!
«люблю ли я её ?»;
Когда подобный вопрос возникает, то о любви говорить не приходится.

«Я незнаю как разобраться в себе ? »;
Это не так уж и сложно. Нужно задать себе уместные вопросы и почувствовать ответ в своем сердце.
Хочу ли я быть с ней?
Какое состояние испытываю, когда она рядом?
И какое, когда мы в разлуке?
Когда я вижу ее, думаю о ней, какие эмоции приходят?

«Просто понимаю что если её брошу то у меня не останется девушек потому как перестал общяться и если я расстанусь с ней то больше искать не кого не хочу то что я хотел я получил»;
Здесь может крыться распространенный обман - а что вы в действительности хотели получить? По вашему тексту заметно, что хотели утвердиться в ощущении "я теперь не один, у меня есть девушка! да еще и секс, поэтому я теперь как другие парни - с машиной и девушкой!"

Задача выполнена. А дальше прорастает едва заметное разочарование. Отношения с девушкой не развиваются. Наоборот, тускнеют и вянут. Пожалуй, ваши представления об отношениях еще зачаточные. Что с ними делать, как себя проявлять, в чем выражается близость с любимой - все это пока в тумане. Может быть еще не лучшие примеры перед глазами...
Кстати, между вашими родителями какие отношения? Сколько там тепла, уважения, благодарности, заботы, нежности?

Tina, доброго ранку!
«Чекаю на Ваші думки і побажання.»;
Пропоную замислитись, чи не схоже на те, що ви в очікуванні думок психологів відтягуєте власне рішення?
Якщо зважити на спілкування у темі, то думок, порад і пропозицій психологів було вельми багато. Вони переважно стосувались необхідності прислухатись до себе - до своїх бажань і відчуттів, до цінностей сім'ї, до спроби уявити подальший розвиток подій за різними сценаріями тощо.

Отже, залишається вам усю цю інформацію "перетравити" і врешті-решт асимілювати те, що ляже в основу вашого рішення.

Моє побажання - більше довіряйте собі, орієнтуйтесь на власні бажання і потреби)

Доброго ранку!
«Хотіла також відповісти на питання Володимира Анатолійовича.»;
«Ми з сім'єю жили раніше у місті Львові.Зараз ми приїхали до чоловіка .Чоловік сам виїхав 2 роки тому на роботу.Чоловік хотів,щоб ми до нього приїхали.Я працювала.Раптово помирає моя мама за трагічних обставин.Я дуже важко емоційно справлялась з втратою:була депресія, антидепресанти.Прийняли спільне рішення їхати до чоловіка.Двіччі я була у чоловіка і поверталися додому з сином.Чужа країна, менталітет,погода,сувора зима,втрата мами .Вже рік як я втрималась в цій країні .»;
Мої слова торкатимуться більше ваших відчуттів і почуттів, бо що і хто б не коментував, рішення все одно приймати вам(!) Маю на увазі - вам з чоловіком. Або ж, що не виключаю, вам особисто. І тут важливо, на що ви будете спиратись і чим керуватись.

З цього приводу деякі уточнення. Ви зазначили, що чоловік хотів, аби ви до нього приїхали. А ви ХОТІЛИ до нього?

Зважаючи на усі складнощі проживання в цій країні, питання з реалізацією, вимоги сина, ви б хотіли залишатись разом усією сім'єю з чоловіком?
У будь-якій країні РАЗОМ?
Що в такій постановці питання візьме гору всередині вас?
Що стане вирішальним?

«Вже рік як я втрималась в цій країні .»;
Маєте підстави собою пишатись. Та чи так це насправді?
За великим рахунком у надзвичайно складних умовах, після втрати мами і лікування, ви зробили майже по максимуму - не втратили себе, не послабили сім'ю. І треба віддати вам належне.
Водночас на даному етапі постає питання - ЩО ДАЛІ? В який бік рухатись?

Наразі точно не завадить поглянути на можливості, які існують в реальності. Розглянути варіанти в тій країні, де ви зараз, можливо, в іншій...

«Позиція мого чоловіка і моїх родичів-залишатися разом в цій країні.»;
Погляньте ще на перспективу - як позначиться на ваших стосунках з чоловіком ваше рішення повернутись в Україну? Погодьтесь, питання далеко не другорядне.

«Стосовно безпеки-ми живемо в місті Львові.»;
Звісно, у Львові набагато безпечніше, ніж на сході, підні або півночі країни. Проте й тут буває вкрай небепечно. Напевно, в новинах ви все й так бачите.

«І навіть коли я повернусь з сином нам не буде легко.»;
У вашій уяві яким буде цей період, якщо ви наважитесь повернутись? Які шанси влаштуватись на роботу? Чи зможете дати раду господарським справам у великому будинку?

«Стосовно другої дитини-я б хотіла»;
Хотіли б в принципі - це одна розмова. Народжувати зараз - зовсім інша. Я так розумію, що конкретного спільного рішення з чоловіком ви ще не прийняли.

Відредаговано автором 01-07-2025 10:25:38

Доброго дня, Tina!
«Чи слухати дитину і робити як йому добре,бо я часто саме так і вчиняла?»;
Відчувається, що це надто важливе питання, яке постало перед вами. І тому до пошуку відповіді на нього варто поставитись обережно і об'єктивно, наскільки це можливо.

Ось дивіться, яка рамка на сьогодні окреслена у вашій свідомості - слухати дитину «Чи триматися всім разом,тим більше,що в Україні я не маю підтримки?»;

Варіантів, як бачимо, два. А чому не берете до уваги інший. Наприклад, слухати чоловіка і враховувати його позицію? До речі, що він думає відносно ситуації, яка склалася?

У свій час ви якось приймали рішення виїхати за кордон. Чим керувались? Які мотиви тоді були визначальними?
Подумайте - наскільки вони змінились? Чи вже втратили значення міркування безпеки?

На ваші хитання впливає лише поведінка і нарікання сина «Часто каже,що ми не думаємо про нього,лише про себе, оскільки не хочемо повертатися додому.»;? Або якісь інші, поки що приховані аспекти?

«З чоловіком гарні відносини »;
Що буде з сім'єю в разі повернення в Україну?
Чим ви зможете займатись після повернення?

«В цій країні, де ми зараз живемо, мені також нелегко.Я не можу себе реалізувати,підробляю,поганий холодний клімат,нема друзів.»;
Опис особисто ваших вражень і відчуттів чимось схожий на оцінки сина. Помічаєте?
Як вважаєте, що перешкоджає вашим новим знайомствам? Вашій реалізації?

«Чоловік хоче,щоб народити ще дитину»;
Як ви сприймаєте його бажання? Розкажіть, як розмовляли і , може, домовились з цього приводу?

Відредаговано автором 30-06-2025 18:26:46

«Та не байдуже.»;
Добра ознака того. що ви маєте власну самоцінність. При цьому вона, скоріше за все, значною мірою пошкоджена...