Війна

После начала полномасштабной войны всё пошло на дно.
С работы пришлось уйти
Переезд в другой регион
Отсутствие друзей
Отсутствуют целей
Ничего не приносит радости кроме вредной еды.
Стрессы на новой работе (не могу уйти с неё это единственный способ не попасть на фронт )
Ушел в себя, разочарован в людях
Не однократно менял желье
Панические атаки по ночам (ощущение взрыва в голове )
Появилась тревожность когда выхожу на улицу или когда со мной ведут общение незнакомые люди.
До войны работал консультантом,речь мою было остановить не возможно а количество друзей и знакомых привышало норму!
Было стремление к спорту (бег, работа с весом)
Мог зарядить окружающих меня людей светлой энергией.
А щас ?
Щас меня не видят,не слышат,не воспринимают.
Стал домоседом (зачем выходить и рисковать своей жизнью)сами знаете какое время.
Стал бояться громких звуков и тревог даже когда ничего уже мне не угрожает.

Добрий день! У мене є проблема: дуже рідко читаю новини. І це не через те, що я боюся. Ні, це через те, що мені не цікаво. У телеграм каналах по 30 повідомлень за день може надходити. По-перше, я не встигаю все прочитати, по-друге мені не цікаво де щось прилетіло чи якась окрема людина підірвалась на міні. Мені хочеться знати щось глобальніше. Ідеальним рішенням я бачу канал або сайт де виходить пост приблизно 1 раз на тиждень з найважливішими подіями. Але я такого не знайшла. Через це я дізналася де знаходиться Маріуполь і усі подробиці тільки зараз. І взагалі мало знаю подій які відбувалися за цей час. Чи нормальна така байдужість і чи можна щось зробити? Дуже була б вдячна, якщо б ви змогли мені допомогти!

Стосунки з чоловіком були складні ще до війни . Разом 3 роки є дитина. Проблема в тому що він іде під вплив друзів/ знайомих не часто але це є регулярно. Він не розуміє що я теж втомлююсь з дитиною вдома( я в декретній відпустці) що я теж хочу відпочинку. Він каже що в моїй роботі нічого складного , попрікає своєю роботою що якби б я попрацювала як він то я б зрозуміла що важче. Я розумію що він теж втомлюється , алеж в нього є хоч якісь вихідні в які він замість того щоб побути з сім'єю йде на рибалку , випивають там пізно приходить додому , в той час як я весь час з дитиною сама. Я йому конкретно пояснювала ми багато розмовляли на цю тему , що мені не подобається що я від нього хочу , але він ага угу я тебе поняв і знову теж саме. Постійно коли є вихідний у нього його немає дома . Я не маю права на свій розвиток, на відпочинок , ні на що. Живемо в селі в якому він виріс, тут його мати та знайомі . У мене немає нікого ні друзів ні родичів ( маю на увазі в цьому селі) мої батьки далеко не мають змоги приїхати часто .. і я ж не можу з кимось познайомитись бо постійно в хатніх справах та й дитину тягати за собою постійно не варіант. Свекруха взагалі за нас забула, вона займається своїм життям , допомоги від неї ніякої. Загалом, почалась війна чоловіка відправили на передок , перший раз заступив 10 днів не було зв'язку, переживала. Коли вийшов сказав що я все поняв, поняв що ви найрідніші більше не буде такого. Але нічого не змінилося . Коли виходять з позиції декілька днів відпочивають, майже кожнл дня випивший , коли я роблю зауваження каже що ти не понімаєш ми тебе тут переживаємо , стрес. Я так не думаю. Я дуже хвилююсь за нього і дуже люблю але ці нюанси вже дістали . Скажіть як з нам поговорити на ці теми, чи в загалі варто підіймати цю тему коли він на війні . Не хочу скандалити бо не дай Бог щось там станеться . Наче й не час виясняти відношення, коли він там. Але й терпіти не можу . Він не ледар він заробляє гроші достатньо , в мене і дитини все є . Він працює в дома , ремонти, полагодити і тд. Але ніколи не має між нами діалогоу щоб поговорити про щось особисте чи просто на якусь тему , він каже що любить ,але я чомусь цьому не вірю . Ніколи не цікавиться чого я хочу . А я не хочу його грошей і дорогих ремонтів теж не хочу . Хочу відчувати його любов, тепло і підтримку. Тоді буду щаслива , для мене це найголовніше