Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

На самоті з собою, Вам навряд чи вдасться знайти правильну відповідь. Адже Ви знаходитеся "в середині" ситуації і переживаєте глибокі емоції, які не дають можливості побачити те, що відбувається в стосунках ніби "зі сторони", опосередковано... Тим паче, коли хочеться все і одразу... А у таких ситуаціях потрібно обов'язково чимось жертвувати. Тому, що "сидіння на двох стільцях" ні до чого гарного не призведе і Ви це розумієте... Тобто, вибір прийдеться зробити: і чим раніше, тим краще, бо таким чином Ви все більше поглиблюєте проблему. І живете, по факту, обманюючи і одну, і другу. дівчину... Тут логіка та міркування, як на мій розсуд, не допоможуть, а серце у Вас "спить" поки що... Вірніше, Ви його не вмієте ще поки слухати... І ще... Ви пишете, що жили зі своїм батьком... А якою була Ваша мама? Якась з дівчат має щось з нею схоже?Ответ отредактирован автором 15-10-2021 18:25:26

Ответ отредактирован автором 15-10-2021 18:26:36

Добрый день Маруся! Есть поговорка: "Мы то, во что мы верим...".Ситуация с подругой и фатой, как по мне, как то очень "вовремя" подвернулась, Вам не кажется?... И не случайно Вы о ней пишете... Что Вам дает мысль, что виновата фата и подруга? Может быть так легче принять боль от желания мужа жить одному?... И если виновата фата, тогда что?
Нет ни одной семьи, которая бы не переживала в определенный момент кризис отношений. Выигрывают те семьи, где женщина не впадает в отчаяние, а начинает искать причину того, что случилось на самом деле. И очень серьезно пытается, в первую очередь, разобраться в себе... И одной из причин, к большому сожалению, может быть, что и мужчины, и женщины очень часто страсть путают с любовью. Поэтому, когда страсть первых лет совместной жизни проходит, им начинает казаться, что и любовь тоже прошла... Второй причиной может быть замкнутость супругов друг на друге, только на семье и семейных делах - тогда отношения "задыхаются"... Третья причина - излишняя психо-эмоциональная привязанность жены к мужу. Когда женщина становиться похожей на липучку, лиану, которая "давит" мужчину претензиями, обидами, ожиданием счастья и т.д. На самом деле, причин может быть много. И чтобы помочь Вам сохранить отношения и себя, в первую очередЬ. надо искать ту, которая и привела к даной ситуации... Какая причина, по Вашему мнению, могла стать той, что спровоцировала у мужа такое желание?

Доброго дня! Тобто, якщо я правильно Вас зрозуміла, у Вас немає якихось фізичних хвороб, які б могли провокувати ПА? А є лише психо-соматика, на Вашу думку? Якщо це так, як давно у Вас з'явилися такі реакції? З якими подіями чи проблемами вони можуть бути пов'язані?

Добрый день Арина! Думаю, что у вас с Вашим мужчиной на самом деле уже есть семья. Потому что мужчина принимает детей только той женщины, которую по настоящему любит. Просто признаться себе в этом бывает достаточно сложно, ведь мужчин, в большинстве своем, "манит" то, что "где-то там и недоступно", а Вы всегда рядом и с первой минуты - доступна... И в этом нет Вашей вины - Вы любили его и строили с ним отношения так как могли и умели на момент встречи... То есть по факту, вкладывали больше, чем получали взамен... Потому что неосознанно, непонимая этого, "перепутали" мужа с отцом и матерью... Так бывает, когда девочка растет в нехватке любви и без чувства "защищенности"... Как по мне, У Вас могут быть чудесные отношения, просто для этого надо стать внутренне самодостаточной (не путать с самостоятельной). А для этого надо еще дать ответ на вопрос: зачем Вы перечитываете письма к другой женщине? Какие чувства "разжигаете" в себе и зачем? Что Вам это дает?

Добрый день! Согласна к с коллегами по поводу "родительского сценария" полностью. Но хотелось бы кое-что уточнить. Вы пишете "Этим летом мы с молодым человеком сильно поссорились.Он заблокировал меня и три месяца от него ничего не слышала.Чувствовала себя ужасно,тогда мой одногруппник и признался в своих чувствах". Когда Вы отказывали ему в отношениях, что Вы чувствовали по отношению к бывшему на тот момент? Какие чувства заставили Вас оставаться верной человеку, который Вас обижал и унижал? (Кроме понимания того, что он "первый"?

Доброго дня! Ви пишете "Я хочу поставить точку или вопрос открыто - либо вместе, либо расстаёмся .Но не знаю как жить без него, впадаю в депрессию и полную апатию". Те, що Ви хочете визначитися зі стосунками, цілком виправдано, адже 3 роки стосунків - це не просто достатньо, щоб визначитися, а навіть забагато на мою думку... Тому, що чоловіки, як правило, визначаються у перші півроку-рік, чи хочуть вони мати з жінкою більш глибокі стосунки, чи готові, насправді, вже мати свою родину... (Адже на сьогоднішній день, чоловіки "дозрівають" для сім'ї на багато довше). Тому, "ключові слова" - це "Но не знаю как жить без него, впадаю в депрессию и полную апатию". Чоловіки не усвідомлюючи цього, дуже відчувають як до них ставиться жінка. І якщо жінка закохалася повністю, її вже не потрібно "завойовувати" і вона втрачає інтерес для чоловіка, як це не прикро... На мою думку, саме надмірна схильність до психо-емоційної "прив'язливості" руйнує загалом Ваше життя, породжуючи страх самотності та непотрібності... Самодостатність (або її відсутність) дівчини, жінки формується в основному в дитинстві під впливом батьків... І потім рефлексивно "переноситься" на стосунки з чоловіками... Як склалися стосунки з батьками? Яким було Ваше дитинство?

Ответ отредактирован автором 15-10-2021 17:08:04

Як на мене, Ви поводите себе, загалом, правильно "Я не навязываюсь, не пишу каждую минуту, не душу человека излишним вниманием..." Але оточуючі реагують не на нас зовнішніх, як це не дивно звучить, а на те, які ми глибоко всередині. А оте, що всередині, формується .здебільшого в дитинстві у вигляді установок та поведінкових моделей. Як правило, дівчинка "наслідує" від мами її тип взаємодії з чоловіками. Ви пишете "А у родителей отношения в общем никакие. Они практически сразу развелись". Тобто, навіть якщо більше нічого не знати про Вас, одразу кидаються в очі слова ".. отношения в общем никакие...". Вам це нічого не нагадує з Вашого життя? "Грустно смотреть, как человек, который начинал проявлять симпатию, просто остывает и отчуждается". Як на мене, чоловікі підсвідомо "натикаються" на батьківську програму побудови стосунків і "відходять" під її впливом...

Мені здається, що Ви багато чого вже змогли зрозуміти, бо дуже багато пережили в житті... Але інколи досвіду буває замало для того, щоб встигнути вибудувати нормальні стосунки. Бо той же самий досвід може і заважати, та й знань про стосунки в парі може просто не вистачити... Це складно пояснити у форматі сайту, та, існують певні внутрішні установки, які формуються в дитинстві, які керують людиною несвідомо. І щоб їх змінити, потрібна допомога ззовні спеціаліста...

Доброго вечора! Робити щеплення Вам чи ні - вирішуєте лише Ви самі, бо це Ваше життя і здоров'я! І ніхто не має права нікого ні до чого змушувати: ні колега, ні роботодавець... Інша справа, чому Ви себе почуваєте на стільки беззахисною... Хто у Вашому дитинстві дозволяв собі до Вас так ставитися? Хто кричав на Вас, тиснув, примушував робити те, чого Ви не хотіли?

Доброго вечора! Зрозуміло, що сучасне житті складне, а хочеться жити щасливо, заможно вже зараз. А дитина, яка народиться - змусить багато чим пожертвувати... Тобто, питання стоїть між народженням нової душі і збереженням комфортного життя? Або, якщо точніше, між - дати можливість прийти у цей світ малюку і його, перепрошую, вбити?... Речі, у таких ситуаціях, як на мене, потрібно називати своїми іменами, щоб потім не страждати від того, що виправити вже неможливо до кінця життя... Тим паче, що Ви говорите, що у Вашого коханого раніше не складалося з народженням дітей... А якщо більше не складеться? І Вам не "дадуть" більше дитину, як Ви потім будете до рішення зробити аборт ставитися? Ответ отредактирован автором 14-10-2021 22:25:18

Ответ отредактирован автором 14-10-2021 22:26:39

Дякую Вам за щирість... Так, любов робить людину добрішою, ніжнішою, вміючою прощати, "закривати очі" на щось не дуже приємне... І те, що Ви "сейчас расстаяла на любовь" це набагато краще, ніж коли "Раньше была холодной и не признавала любовь". Коли дитина не відчуває любові, вона внутрішньо несвідомо "закривається", щоб не відчувати болю і якось вижити у цьому світі, але це не означає, що вона не вірить у любов взагалі... Вона просто не знає, що це таке... І Ви просто не знаєте насправді, що таке взаємна любов, хоча дуже хочете любити, як абсолютно кожна нормальна людина... Тому Вам дуже важко відмовити чоловіку, коли Ви втомлена, бо думаєте, що якщо відмовите, він перестане Вас любити і Ви втратите його... Але чи його ставлення до Вас є любов'ю? Адже Ви відчуваєте, що щось не так, тому і написали на сайті питання... Якщо б Ви кохали людину, Ви б стали його до чогось примушувати, коли він був би втомлений, або чимось сильно засмучений?

Загалом, стосунки між близькими людьми - це суто інтимні речі, які стосуються тільки них самих. І якщо "вільний" секс задовольняє і чоловіка, і дружину, тоді це їх вибір, і їх домовленість... Ви пишете "Взаимоотношение - это доверие, это помощь, это поддержка,, это забота, это желание доставить другому человеку удовольствие (как например я писал выше, что так же у меня есть искреннее желание, чтоб у моей жены был секс с другим мужчиной, потому что мне кажется ей это понравиться). Тобто, на скільки я зрозуміла, у дружини Ви не запитували про стосунки з іншим чоловіком - це лише Ваші здогадки? І якщо не запитували, Вас щось стримувало поговорити відверто на цю тему?

Доброго вечора! Ви пишете "а еще кажется, что эти мужчины смотрят на меня как на "тетю"...но самое ужасное, что я смущаюсь и краснею, как дурочка... и от этого вдвойне как то неловко, что ли..". Тобто, коли з Вами фліртують молоді чоловіки Ви відчуваєте, що насправді не можете їм подобатися? Що гірші, ніж їм здається і вони це можуть побачити? Як, насправді, Ви ставитеся до себе? Чи приймаєте себе такою, якою Ви є?

Доброго вечора! Як на мене, почати потрібно з питання, звідки таке бажання "опікуватися" дорослим хлопцем? Звідки таке внутрішнє почуття некомфортності за те, що у Вас все є, а він сам себе повинен забезпечувати "мне некомфортно было, у меня есть родители, которые могут меня содержать"? Адже він так себе поводить, бо насправді, відчуває, що МОЖЕ з Вами так себе поводити... І питання фінансів з хлопцем глибше, ніж Вам здається... Які стосунки у батьків між собою?

Доброго дня! Так, в таких ситуаціях дуже важко розібратися у собі та своїх почуттях, адже так хочеться кохати та мати близьку людину... Як на мене, у Вас іде несвідома підміна поняття "любов" і Ви просто заплуталися... Як правило, такі залежні стосунки з чоловіками складаються тоді, коли в дитинстві не дуже добре складалися стосунки з батьками, з батьком... І дуже не вистачало тепла та любові... Яким було Ваше дитинство?