Доброго дня! Співчуваю і радію, що ви усвідомлюєте проблему. Це вже свідчить про ваше бажання бути автономною. Вам потрібна психотерапія, бо розрив чи розлука підіймає цілий баласт дитячих почуттів, де є страх, самотність, смуток, можливо відчай та безсилля. Все це потребує проживання, а не переключення уваги. Ви кожен раз провалюєтесь в якісь дитячі комплекси, але вже це усвідомлюєте і це перший крок до виходу. Всі ці почуття душать вас з середини і потрібен безпечний простір та професійний супровід. Люди не можуть зрозуміти, що усвідомлення та розуміння - це ще не вирішення проблеми, в них наприклад запалення легенів і це не пройде від одного усвідомлення. Так і в роботі з прив’язаністю, потрібне лікування і систематична робота з психотерапевтом!

Відредаговано автором 12-02-2024 14:00:36

Доброго дня! Чи були якісь потрясіння у дитини? Що останнє трапилось в житті і з чим ви самі можете це зв’язати?
Сон - це обробка наших переживань і саме тут нема контролю та волі. Дитина щось проживає через ці епізоди і потребує максимальної підтримки з вашого боку, тому надавайте відчуття безпеки та особистого спокою. Головне вам не лякатись і при нагоді звернутись до лікаря. Можна застосувати арт-терапію, де можна побачити що саме малює дитина і яка картина його внутрішнього світу.

Вам нужна психотерапия, мы не можем повлиять или залезть в душу к вашей супруге, но вы можете работать над собой и это будет способствовать изменениям в семейной системе. Вы обратились за скорой помощью, а здесь нужна работа на восстановление доверия и близости.

Доброго дня! Важко визначити причину без консультації невролога.
Можливо вам притаманна велика збудливість, тривожність, сором’язливість і тіло застосовує цей симптом для захисту чи розслаблення. Якщо це підкріплена фіксована реакція, то лише перепискою не допомогти. Підтримую колегу з рекомендацією дослідити це разом з лікарем та з психотерапевтом.

Доброго дня! Прийміть мої співчуття з приводу смерті вашого батька! Дуже боляче втрачати близьких людей і ваша реакція може бути подібна до шокової. Це велике горе і треба довгий час щоб звикнути і змиритись з цим.
Допомога потрібна, бо непрожиті переживання будуть заважати вам в соціальному житті, можуть бути фізичними симптомами та нав’язливими думками, в гіршому випадку депресією. Ви коли п’єте чай, то вам потрібно потім в туалет. Так само і тут, отримана порція душевного болю має знайти вихід. Щоденник - це чудово, але вам потрібна людина як свідок вашого емоційного стану. Психолог зможе підтримати вас там, де ви самі поки що не можете. Попросіть маму пошукати вам психолога. Просити про допомогу - це ознака здорової психічної зрілості, просіть та шукайте! Бажаю вам пережити цю травму 🙏

Добрый день! Сочувствую вашей истории и вижу ваше искреннее желание сохранить семью.
За 20 лет брака вы потеряли близость, где можно быть со всеми своими чувствами рядом друг с другом и проживать их. Жена что-то очень долго и упорно терпела и дошла до последней стадии, когда облегчением будет разрыв отношений. Она заняла позицию жертвы, вас наградила ролью агрессора. Ваша супруга похоже приняла свое решение и сделала вас виновным, но где ее ответственность за собственный дискомфорт и страх?
Второй особенностью текста подмечаю, что вы описываете себя как любящего, а вас боятся. И это про ваш авторитет и власть в семье. Вы себя таким не знаете? Вам также нужно разобраться в себе, в своих ролях, чувствах и желаниях. На чувстве вине сохранить брак сложно. Рекомендую вам семейную психотерапию! Если жена не захочет, то вам нужна личная терапия, где вместе со специалистом вы проживаете свою растерянность, чувство вины, боли и выстроите новое понимание ситуации!

Доброго дня! Перший рік стосунків може тривати на дофаміні, де домінує ейфорія та захоплення. Далі люди проявляють вже свою суть. Ваш хлопець грубить та ображає вас і не рахується з вашими почуттями. Прикро і неприємно таке відчувати від близької людини, проте важливо бачити реальність і не допускати до себе такого відношення, списуючи на щось інше. Тут навіть не питання що і як він робить, а питання як ви це на це реагуєте і що ви з цим робите?!
Ваш саркастичний тон - це несвідома якась агресія до нього, яку він зчитує і нападає, припускаю, що він більш вільний в агресивному емоціюванні. Здається у ваших стосунках криза і є якась невдоволеність один одним.
А чим ще вас не задовільняє вас партнер?

Відредаговано автором 12-02-2024 13:13:34

Доброго дня, Софія! Співчуваю вашій історії. Ви зараз перебуваєте в стані психологічної залежності від батька. Він досі має вплив та силу над вами як зовні так і всередині (якась частина його стала вже внутрішньою фігурою).
З цим треба працювати. Треба прожити образи, біль, оплакати всю несправедливість і вчитись опиратись на свої думки, бажання, які можуть бути такими якими ви вирішити. Зараз ви більше в стані жертви, а вам треба перейти до стану героя, де ви подолаєте всіх внутрішніх демонів, пройдете через хащі знецінення та відродити свою силу!
Рекомендую не зволікати з роботою з психологом!

Вы наблюдаете происходящее и страдаете по этому поводу. Я предложила вам проявить инициативу и завести разговор чтобы прояснить свои потребности и ее. А пока вы соглашаетесь на ее правила, а вам бы хотелось своих. Эта ситуация учит вас проявлять себя и проживать свои чувства. Я не знаю почему ваша подруга так делает, но я знаю что можно не замалчивать боль, одиночество, злость. Вы боитесь отвержения, но вы уже в нем…

Відредаговано автором 09-02-2024 10:52:47

Здравствуйте, Аня! У вашей подруги потребность и в вас, и в другой девочке. Что произошло, что появилась 3? Вы испытываете ревность и неуверенность в связи с разделением дружбы? Было ли подобное в вашей семье родительской?
Иногда можно просто сказать как есть, что вам хотелось бы проводить время вдвоем как раньше и что вы грустите по этому поводу. И спросить почему она этого не хочет?

Страшно завжди змінюватись. Тут важливо щоб ви самі вчились собі допомагати, відвести себе до лікаря, турбуватись, шукати, цікавитись і тощо. Проблема є! Ви самі це розумієте!

Вам потрібен простір безпеки та прийняття, де ви зможете виплекати свої почуття, а далі вже книги і все інше. Тому шукайте психолога, бо ви переповнений сосуд почуттів, а додавати туди лише інформацію не варіант.
Рекомендую читати автобіографії відомих людей, де ви побачите які страждання випадали на їх долю, які їх не зламали, а зробили ще сильнішими.
З психології «Робота з тінню» Джонсон, книги Ірвена Ялома, «К себе нежно» Ольга Примаченко.

Рол, здравствуйте! Мир состоит из дуальности инь и ян, зимы и лета, добра и зла. Человек по подобию мира также состоит из противоположных энергий. Мама и папа - это амбивалентные энергии, которые породили вас. Вы свои негативные качества проецируете в мир - фальшивый и неправильный! А себя отожествляете с хорошей и правильной ролью, то есть плохие стороны в себе не видите или боитесь увидеть. Вы удерживаете это расщепление своего образа, но это же иллюзия и собственная защита. Вам страшно себя увидеть не в белом пальто? Найдите в себе фальш и рассмотрите его, тогда и к миру претензий будет меньше.

Аня, вітаю вас! У вас подавлені чи заморожені почуття, а це ознака травми чи депресії. Треба розбиратись детальніше при зустрічі з спеціалістом. Змінитись може щось якщо щось робити з цим! Що ви робили? До кого звертались за допомогою?
Ви вже механічно виконуєте, але чи є життя в цих механізмах? Я не знаю наскільки і як вистачить у вас ресурсу. Я знаю лише, що в таких випадках потрібна довготривала на постійній основі психотерапія. Щиро раджу знайти спеціаліста і відродити свою чутливість та силу!

Вітаю! Прикро, що ви перебуваєте в такому стані, проте переписка тут не допоможе в діагнозі депресія. У вас є точно депресивний компонент, а ступінь визначається через зустріч з психіатром. В любому випадку вам потрібна допомога? Вам страшно звернутись за нею?