Вітаю!

Проблема лежить в площині ваших переконань, що ви щось мусите, а реальність не співпадає з закладеним програмуванням. В світі існує безліч варіантів як може бути, проте у вас невдоволеність тим як у вас. Звідки ви вирішили що маєте заробляти таку саму заробітню платню як чоловік? Чий голос всередині вас так соромить? Якщо ви не заробляєте так, то яка ви? Ніби планка чоловіка - це міра вашої значущості. Жінка вкладається емоціями, відношенням і це може бути дорожче за гроші. Вітчим щось своє вам насаждав, пропоную йому це і залишити, рухаючись в сторону так як ви б хотіли. Іноді комплекси чоловік і їх неспроможність проектується в жінок.

Подумайте різні варіанти і про себе і про коханого.
Якщо ви почнете заробляти бажану суму, а у чоловіка виросте дохід, то це буде наступне коло самоїдства?
Коли жінки йдуть у декретну відпустку - чоловіки частіше за все повністю утримують і дружину і дитину. Складається враження, що ви конкуруєте з чоловіком, ніби ви не дотягуєте до його рівня. Проте у вас абсолютно нормальний свій рівень і поруч турботливий емпатичний чоловік. Можливо вам страшно бути залежною від коханого? Всі ці питання/тривоги необхідно прожити з психологом.

Відредаговано автором 13-09-2024 15:32:18

Його злість значить дуже сильна і він не спроможній на контакт, він навіть можливо береже вас від власного гніву. Важливо почути, що його не слід чіпати. Я вбачаю, що у вас підіймається сильна тривога, яка і штовхає вас робити різні спроби. Вам страшно, коли на вас гніваються і сприймають вас поганою. Але тоді ви у полоні хорошої жінки, а ви жива людина з різним набором реакцій та сторін.

Дивіться, він асимілює свій гнів, а вам потрібно розібратись з тривогами, зі своїми страхами.
Про конфлікти важливо домовитись у спокійному стані, як потрібно звертатись один до одного. Це культура взаємодій. У деяких подружь є домовленість не лаятись, у інших поговорити через годину, у третіх ще щось… Це довготривала практика, бо ви цього не вмієте і однією порадою не домогти, так як кожен раз різний контекст. Стосунки по переписці не виправляються, раджу дивитись в сторону психотерапії!

Вітаю!

Будь-які стосунки рано чи пізно зіштовхуються з конфліктами та невдоволеннями. І у вас і вашого чоловіка немає витримки негативу один одного. Ви одразу прагнете примирення, близькості і як наслідок чоловік агресує ще більше. Чоловік же більше ображається і замикається, а це теж не сильно доросла позиція, бо він цим замовчуванням вас наказує. Дуже багато необробленого невдоволення, яке треба визнати без образ та пошуку правоти.

«Здебільшого, коли він, образившись на мене, замикається і мовчить, я вмовляю його, що не треба зациклюватися на образах, що я його люблю, що все це дрібниці, давай помиримося». Це не робоча стратегія, вибачте. Ви абсолютно не в контакті з реальністю і одразу йому пропонуєте бажану картинку, яка підходить вам. А якщо витримати гнів та невдоволення партнера, по дорослому бути присутньою в діалозі, у напруженні і какашки не посипати бантиками. Почути та побачити, витримати, не переключати увагу, не підштовхувати до чогось іншого. Коли дощ, потрібна парасоля, так і тут має бути відповідна реакція. Наприклад: «Ти злишся на мене. Поясни чому. Скажи щоб ти хотів від мене?». Цьому навику треба вчитись та вибудовувати його, і вам і чоловікові.

Я маю припущення, що ви боїтесь власної агресії і тому агресія чоловіка це сигнал СОС для вас. Ви зустрічаєтесь з агресією майстра, чоловіка, бо не можете з цим зустрітись всередині себе, а це точно є.
Я погоджуюсь з колегами, що ваша історія - це запит на довготривалу психотерапію!

Вітаю!

Ви не справляєтесь з реакціями щодо своєї подруги, вона ж по суті така людина, зі своїми особливостями. Можливо за всі роки дружби накопичувалось багато гніву, злості і ви не змогли це розмістити, тому як наслідок у вас ненависть і бажання розірвати стосунки, вже нема сил терпіти і сприймати її. Співчуваю вам!

Багатьом людям, особливо жінкам властиво наслідувати і копіювати чиюсь поведінку, бо мало хто може визначити що саме хоче і легше за кимось повторити. Можливо вам просто не всім треба ділитись з подругою, щоб ви відчували свій власний простір і кордони своїх захоплень.
Говорити комусь щось в очі варто лише про свої відчуття, наприклад, мені неприємно, я засмучена, мене злить без звинувачень та оцінок опонента. Коли ви віддасте частину свого роздратування - вам стане легше, бо якісь ваші потреби проігноровані і вам важливо про це сказати. Близькість стосунків - це обміни почуттями та витримка один одного і в радості, і в гніві.

Хто вас гнівливу витримує, кому можна пожалітись, висловити свої невдоволення і бути прийнятою без осуду? Я наприклад зараз чую і бачу як вам непросто з цими почуттями.

Співчуваю!

Вам потрібно обирати себе, а не ці деструктивні стосунки. Краще зберегти себе ніж бажану ілюзію близькості, яке вас і руйнує.

Рекомендую вам психотерапію щоб пережити вихід з цієї ситуації та зробити необхідні висновки для подальших відносин!

Вітаю!

Співчуваю вашій історії! Дуже прикро, що у вас не було дитинства і ви хочете врятувати братів, але врятувати когось можна лише після себе. Ваша мама в стані дитини, яка абсолютно не спроможня нести відповідальність ні за себе, ні за дітей. Вона зазанала багато травматичних стосунків, з яких не виросла і передала це всім іншим членам родини…

Чому ви так боїтесь за притулок? Там точно буде порядок, режим, харчування, якого не може забезпечити ваша матір. Ви нее маєте ресурсів ні моральних, ні емоційних щоб допомогти братам. Ви самі у глибоких дефіцитах, тому система держави яка б вона не була - сильніша за ваші можливості. Вам потрібно стати самій на ноги і відчути внутрішні опору. Ваші наміри дуже щирі, благі, але рятувальний жилет спочатку на себе, а вже потім на братів…

Вітаю!

Співчуваю вашій історії, підтримую колегу і прошу до себе так не відноситись. Ви зростали у нездоровій дефіцитній атмосфері і тому вам так важко йти у автономію, у доросле життя, цінувати себе. Я як і ви зростала з запізненням, спостерігаючи як навколо мене мої однолітки легко знаходили себе в цьому житті, проте я перестала себе зрівнювати і йти своїм власним шляхом, наповнюючи себе знаннями, розвитком, прийняттям. Ми всі різні і у кожного своя історія, травми, темп та можливості. Я хочу підтримати вас у ваших бажаннях, у вашому розвиткові, проте прошу не оцінювати і не знецінювати ні себе, ні людей, навіть якщо вони не відповідають вашим критеріям. Це допоможе не розділяти, не розщеплювати себе і світ навколо. Ви дуже юнна і молода, і разом з тим вже повнолітня, тому вам потрібно думати в сторону сепарації - необхідно з’їхати від мами, яка деструктивно поводить себе. Поруч з нею ви нищите себе морально, можливо треба шукати з ким можна арендувати квартиру чи окремо кімнату.

Ви працюєте і це викликає повагу і це старт лише, з кожними разом ваша робота буде покращуватись якщо ви будете ліпше до себе відноситесь.
Я пропоную ту невдаху, в яку ви частіше за все поринаєте - прийняти і перестати себе соромити. Вам страшно, вам самотньо, ви невпевнені і це все правда. Я щиро співчуваю цій маленькій дівчинці, яка не зазанала тепла, підтримки і опори з боку родини. Спробуйте подивитись на неї очима любові, підтримки та безумовного прийняття. Попросіть пробачення, що ви до цієї дівчинки ставитесь так само погано, жорстоко як і ваша мама. І скажіть, що ви будете старатись відродити любов і повагу до неї. І щоб не сталось треба завжди поважати свої почуття, свої страхи, свої тривоги, саму себе, хоча вас цьому не навчили і ви не мали такого досвіду, але це не значить що так буде завжди. Ви зараз можете обирати себе і вчитись любити. Це великий шлях до себе, проте він можливий і дуже потрібний вам❤

Вітаю!

Тобто ви хочете це робити для когось, а не для себе?
Вам потрібно до психіатра, який допоможе врегулювати вашу соціальну сексуальну поведінку. Під вашим бажанням є якісь дефіцити уваги, стосунків і тому така нав‘язливість у фантазіях, що виходять за норми суспільних правових норм. Поки ви молоді потрібно швидко реагувати і шукати фахівців для допомоги, чим раніше тим краще, бо це може перерости у антисоціальні прояви…

Доброго дня!

Співчуваю вам, дуже жахливо відкрити зраду, обман і ще побачити ту бажану турботу, увагу до жінок, якої ви самі потребували. Ваш чоловік - гульбій, він це робить на постійній основі і скоріш за все не припине. Побиття не допоможе, ви не змусите його бути вірним і чесним. Це та реальність, яка є і важливо відгорювати вашу втрату довіри, надії та крах турботливого партнера/чоловіка. Проте він залишається батьком ваших дітей і саме з цією ідентичністю вам і потрібно вибудувати контакт, щоб він приймав участь і вкладався. Згідна з колегою, що для цього треба залучитись підтримкою юристів і оформити все чинно законодавству!

Для того щоб пережити всі ці відкриття та шок контент - вам потрібна довготривала психотерапія. Антидепресанти все подавляють, щоб зібрати психіку до купи, але вам потрібно вивільнити всі свої токсичні переживання, з чоловіком це неможливо тому потрібно з психологом, також дослідити чому ви потрапили саме у такі стосунки, бо витоки точно з вашої батьківської родини. Ви зараз переповнені болем, гнівом, образою, зневірою і це все треба прожити, звільнитись…

Відредаговано автором 11-09-2024 17:01:00

Для будь-яких зрушень потрібні ресурси, не тільки фінансові, але і моральні і емоційні, і духовні. Зараз ви це усвідомлюєте і дуже важливо накопичити сили перед, а не робити поспішних дій. Зараз страхи більші за бажання. Тобто ви більше в фрустрації, ніж в готовності діяти, пробувати. Я завжди поважаю захисні механізми і тому раджу зростати у своїй зрілості поступово, без вольових рішень, а по силам. Спробуйте якийсь оплачувати свої витрати, рахунки, просто дозвольте собі це як експеримент, закріпіть відчуття без розголосу йти з стосунків. Чи вийде? Подивіться які складнощі підіймаються? Як вам самій на себе опиратись і чи можете ви?

Чи були у вас спроби домовитись чи передивитись ваш шлюб у щирій розмові з чоловіком? Можливо це сильна криза, яка не пройдена і накопичена злість переходить у розлучення…

Якщо ви наважитись розлучитись, є обов’язкова виплата аліментів і батько ж залишається батьком для дітей.
Ви дуже одинокі у емоційних гойдалках, тому ще раз пропоную дивитись в бік психотерапії.

Марі, вітаю!

Співчуваю вашій розгубленості. Важко зрозуміти вашу ситацію, бо ви не сильно розказали витоки свого подружжя, а також свою батьківську родину, яка заклала фундамент прив’язаності.

Розкажіть чи ви працюєте? Чи можете себе забезпечити? Чи є у вас підтримка батьків? Можливо ви просто не вмієте проживати негативні почуття і вони накопичуються і душать вас, поміщаючи в безсилля. З цим треба йти в психотерапію, це також стосунки, які допоможуть вам розкритись і зрозуміти себе краще.

Доброго дня!

Між вами є пристрасний секс і як я зрозуміла, що ви більше відчуваєте потяг, цінність, коли є відстань. А що ж коли рутина, фізичне спільне перебування? В чому полягає ваша різність і де у вас є спільність?

Ваші фантазії та страхи важливо перевіряти і не спішити звинувачувати чоловіка. Тим паче, що ви усвідомили що свої дефіцити внутрішні - це ваша відповідальність. Я відчуваю, що у вас багато невпевненості, страхів, самотності у новій країні і ви це все навертаєте на стосунки, атакуючи чоловіка, а чи дійсно так погано все чи може вам просто погано? Приведу метафору: якщо болить палець, то трогаючи будь яку зону - відчуваєш біль, може і тут справа у вашій невдоволеності собою і становищем?

Для глибинного дослідження свого самопочуття пропоную вам психотерапію!

Відредаговано автором 10-09-2024 15:15:10

Лікувати свою співзалежність не тільки від чоловіка, а взагалі можна за допомогою регулярної психотерапії. Вам декілька разів тут написали це. Переписка і формат відповідей не лікує від депресії. Потрібне поступовове розміщення своїх тривог, думок, проживання всього того, що застрягло всередині у супроводі спеціаліста.

Також рекомендую вам книгу на дану тему «Когда любви слишком много» Москаленко. В ній ви пізнаєте себе, механізми залежних і співзалежних стосунків, взаємодій. Там дуже багато прикладів. Але це теорія, а не практика.

Я не можу брати відповідальність за те, що вам робити і казати. Я лише пропоную вам витримувати його рішення, його дії, його емоції і нічого не робити з цим. Вам дуже важко і ви в сильних тривогах, співчуваю. Пропоную і завтра, і після завтра і ще декілька днів поспіль перечитати все, що вам тут писали. Переключіться з фокусу уваги чоловіка на себе.

Відредаговано автором 09-09-2024 18:08:25

Це все площина свідомості (образ, робота, соціальне благополуччя), також ви можете бути в захистах, проте наявні внітршіні тривоги, образи і проблеми у стосунках. Вам потрібна глибока психотерапія, бо в переписці ви захищаєтесь і не чуєте.

Ви не розумієте, бо проблема в емоційній площині. Від розуміння, що у людини депресія - вона не проходить… Вашу співзалежність треба також лікувати.

У вас не було простору, бо все завалено образами. Психічний простір!
Спробуйте не виправляти свої помилки, а витримати його гнів. Він каже про образу, а ви пояснюєте чому. Ви думаєте йому легше, йому злобніше від цього, бо ви знову себе пропонуєте, а в нього нема чим сприймати. Ви тільки зараз коли він хоче піти, почали його відчувати і думаю що те саме і по відношенню з собою, ніби немає обробки і витримки коли погано всередині. Кожен з вас конкурує кому гірше, але це віддаляє, а не наближає.

Спробуйте іншу тактику. Скажіть, я бачу що ти розчарований і переповнений гнівом на мене, на наші стосунки. Мені так прикро, що я тоді не відчула, не зрозуміла і не могла чинити інакше. Витримати його і відпустити, і зайнятись своїми почуттями і обробкою! Якшо ви обоє зробите цю роботу - у вас великі шанси на родину!