Вітаю!

Згодна з колегою Басанським Павлом Леонідовичем, що ви маєте справу з токсичною людиною. Ваша проблема, що ви приймаєте її реакції і реагуєте, тим самим підживлюючи її значущість. Вона жертва лише тоді коли ви не зіграли обслуговуючу функціональну роль по відношенню до неї, а ви не так сказали, не так подзвонили, не так хотіли як їй хотілось. Ви ще довго будете гратись в це? Вона все життя, а ви?

Можна просто теж повернути свої кордони і ваша агресія вам в поміч, а у вас натомість провина та тривожність. Вам важко бути поганою для інших і хорошою для себе? Чому?
Родичка така людина і треба це прийняти і спілкуватись так як вам зручно, з добротою, але присікаючи ці маніпуляції. Важливо і їй вертати свої реакції, я хотіла допомогти вам коли мала змогу, а не при вашому реактивному зову, у мене теж є справи, робота, родина, чи ви про то не знали? Повертати її в вашу реальність так агресивно правдиво. Скажіть також, що ви розумієте що ваша родичка потребує так багато уваги, але ви можете дати так як можете і якщо її це не влаштовує, то це її надмірні очікування і не бажання також з вами рахуватись. На тому фронті буде істерика та образа, але вам важливо сказати своє і позначити кордони і все. Кожен сам відповідальний за те, що відчуває. Не давайте вімпірити вашу стабільність та доброту. Агресія робить вас героєм, а провина жертвою…

Вітаю!

Ваші стосунки точно переживають кризу, але вона співпадає з особистісною кризою партнера, який раніше чомусь жив не так. Його поведінка подібна до підліткового бунту, протесту проти вас, ваших стосунків і певних забов‘язань. Скоріш за все за всі роки ви стали дуже безпечною надійною людиною, тому його процес так розгортається об вас і з вами, бо лише любляча людина може це витримати… Мені здається ви б хотіли іншого, бо для здорових стосунків переходом на іншу сходинку є побудова шлюбу, який скоріш лякає партнера.

Важко сказати, що буде далі і чи це все. Проте ви викликаєте співчуття та симпатію і мені б хотілось щоб ви в цих стосунках, в період невизначеності оберігали себе. Я рекомендую вам здорові стосунки - з психотерапевтом, які допоможуть дослідити витоки цих явищ і посприяють вашій самоцінності, яка зараз руйнується.

Вітаю!

Вам зараз не просто, бо те, що відбувається не є вашим бажаним вибором. Співчуваю і відчуваю ваш розпач… Проте ваш чоловік це хоче і потребує і насильно милою не будеш. Важливо дати йому простір і час, в якому він хоче бути, з собою і без вас.

Вам страшно його втратити, проте ви зараз втрачаєте і себе. Вам потрібно піти в свої страхи і зустрітись з собою, не чіпляючись за чоловіка, подумати про себе як це робить чоловік. Він можливо наважився перший раз на автономію і повертає так злість вам, як може і не так як би вам хотілось через розмови…Якась його сепарація і його процеси, не виніть себе, бо там і його відповідальність теж є. Можливо саме простору не вистачало і дистанції у ваших струнках, тому використайте все це для себе. Сходіть на психотерапію, залиштесь наодинці з собою і подивіться що є вашим життям окрім чоловіка і як ви самі до себе ставитесь?
Я розумію, що я можу здаватись вам жорстокою, але чим більш автономною наповненою ви будете тим привабливішою ви будете для всіх. Повернути треба не чоловіка, а повернутись треба до себе, може ви інтуїтивно цього чекали один від одного і не зуміли це дати самі собі.

Доброго дня, Каріна!

Співчуваю такій важкій череді випробувань, що лягли на ваші плечі. Ви зіштовхнулись з дуже сильними потрясіннями і це важливо пережити, бо переїзд в Польшу змінить картинку, але від себе не втічеш. Ваша серце розбите і воно потребує зцілення!

Ви зараз дуже думаєте про інших, турбуєтесь, а себе чомусь ненавидите… Ви теж потребуєте любові і співчуття. Ніхто ніколи не застрахований в житті від важких подій, тому і вам потрібно багато прийняття, турботи та віри до себе в першу чергу. Зараз дуже боляче, злобно, образливо, сумно і це все правда, з якої ви зможете вийти іншою і можливо і ваш чоловік. Вам потрібно пережити цю бурю душі, прогриміти блискавками, лити дощами і коли все вгамується ви відчуєте пустоту, з якої зможете відбудовувати себе, свою довіру та стосунки. Не направляйте всю агресію цих подій на себе, не знищуйте себе, це вже трапилось і це треба просто пройти, як фронт на війні. Рекомендую вам психотерапію, бо вам потрібні емоційні ресурси для життя!

Для того щоб простити треба дуже багато любові і в першу чергу до себе, я бажаю вам відродити ваше любляче серце і огорнути теплотою смуток вашої душі!

Відредаговано автором 09-09-2024 13:27:42

Дитина не має бути на стороні мами і тата, бо це батл, а не сім’я. У дитини мають бути стосунки з мамою і татом, без розділення хто правий чи винуватий.

У вас внутрішня глибинна криза, яку треба проживати з психологом, а переписка щось може і підсвітить, але не вирішить страждань. Ви ніби всі негативні риси приписуєте дружині, тещі, а вона вам і вашим рідним. Ніхто не хоче побачити себе. Зараз ви охоплені думками про інших і чомусь з усіх жінок обираєте саме подруг дружини, це теж густий злобний манс в її сторону.

Вам ніхто не скаже що робити бо вам ваше життя жити, вам вже сказали одружуватись і ви дуже цим засмучені. Ви ніби не можете привласнити своє нещасливе життя і хочете списати провину на дружину, але ви приймали участь у бажаних і небажаних виборах.

Відредаговано автором 08-09-2024 15:31:43

Якщо я правильно зловила контекст у вас розчарування та відчуття, що ви неправильно зробили, що одружились. Але це говорить про те, що вам важко прийняти реальність і ви в роздумах про минуле, де вас всі попереджали…

Для стосунків потрібна повага, а ви атакуєте родини один одного. Тут скоріше питання у владі, а не у стосунках, вона домінант, а ви хочете керувати… Можливо вам загально важко, що ви не керуєте зараз своїм життям? Змінити іншого - хибне діло, можна змінити своє відношення і частково себе, якщо ви в терапії то знаєте як поступового повільно змінюється психіка.

Здається, безсилля і байдужість дружини до ваших почуттів і до внутрішнього світу запускає війну, але навіщо і для чого? Юнг казав, що там де є влада, там немає любові…
І у шлюбі є ще дитина… Чи там теж влада за неї?

Відредаговано автором 08-09-2024 13:53:59

Вітаю!

Спічуваю вам. Скоріш за все ви спустошені і у психіки, і у тіла мало ресурсів для подолання труднощів. Потрібно накопичувати сили! Необхідна консультація у психіатра для діагностики рівня депресії. Для смислів треба енергія, навіть матусі народжують дітей і провалюються у безсилля, апатію і це роблять багато людей, але важливо визнати межі своїх можливостей і шукати допомоги ззовні, тому звертайтесь до спеціаліста.

Спробуйте зараз турбуватись про себе, наповнюйте себе світлим та чуйним відношенням. Можливо масаж, гарна прогулянка, медитації та спорт запустять нову енергію спокою та руху! Чи є у вас близькі люди з ким можна поділитись своїми стражданнями?

Вітаю!

Ваша тривога свідчить про те, що ви у сильному напруженні і хочете бути кращою ніж є. Окрім тривоги є ще сильний сором проявити себе, ніби всередині завжди є вимога та оцінка негативного характеру.

Це не можна подолати, це потрібно прийняти і вибудувати безпеку всередині для всіх проявів.
Ви самі себе не приймаєте і проектуєте це на інших. А хто як не ви маєте всю себе полюбити? Зміни можливі лише з прийнятим реальності, а не з заперечення.

Вам потрібна психотерапія, бо усе це треба не так усвідомити, як пережити і стати вільною!

А для початку пропоную прожити це:
«Я боюся показатись дурною, невмілою, дивною і тому подібне». Що такого страшного якщо ви тут нам це покажете, і я така є в багатьох місцях свого життя і це не вся я, а лише певні прояви мене. Це по суті якості внутрішньої дитини, яку ви соромитесь і одразу хочете зробити з неі відмінницю, а це живі справжні прояви вас!

Вітаю!

Ваше кохання сильніше за образу і біль, проте ви сумніваєтесь чи так буде завжди і ніхто не знає. Ваше подружжя зазнало великої кризи, але все можна пережити і перейти на новий рівень стосунків, а для цього треба відпустити старе, минуле і не триматись його. Коханцю все ж таки треба сказати за вагітність, навіть якщо дружина хоче бути з вами. Чи витримаєте ви і це? Чесність у всьому, без замаскувань, замовчування наслідків допоможе йти вперед!

Дитина точно не винна в провинах батьків, вона не повинна бути буфером злості. Я пропоную вам прожити свої страхи, свої почуття разом з психотерапевтом, але з таким який не буде спонукати вас до вибору чи не вибору, а лише буде супроводжувати вас у ваших процесах.
Вашій дружині теж потрібна психотерапія і сили пробачити себе і відродити довіру до вас! Тут має бути і ваша і її робота!

Відредаговано автором 08-09-2024 12:21:44

Вітаю!

Спічуваю вашій хронічній невдоволеності. Прикро, що ви не зустрічаєтесь ні тілесно, ні емоційно, ні духовно з дружиною. Ви переповнені агресією і вона фонить дуже сильно у вашому тексті. Треба прожити в терапії ці пласти злості, гніву, за яким є самотність, біль, образа та сум. Я так розумію ці почуття не можуть розміститись у подружжі і як наслідок є недовіра, підозра, виснаження та скандали.

Ваші стосунки відображають і вас, і дружину, тому тут не треба шукати винних, бо ви обоє приймаєте участь. Я би пропонувала досліджувати особисту відповідальність кожного, що хто робить один для одного на рівні побуту, стосунків, душевної близькості та витримувати невдоволення один одного, не атакуючи за це партнера.

Посилати тещу не допоможе, бо вона робить те, що дозволяє їй ваша дружина. Ви можете перед тим як вона приїде сказати самій тещі (замість вашої дружини), що ви готові приймати її тиждень, сказати в очі чи написати окремо повідомлення щоб ваші бажання і кордони вами самим були врегульовані, тоді ваша позиція хазяїна не буде ліквідована окупацією. В мене склалось враження, що ви дуже терпите і думаєте, що хтось щось має зрозуміти, а потім зриваєтесь і перетворюєтесь в вогняного дракона, бо втрачаєте терпимість. Співчуваю і рекомендую з’являтись зі своїми чіткими бажаннями! Ніби немає якихось домовленостей, глибоких розмов, ви очікуєте щось і не отримуєте це.

Ще ні одна дитина шлюб не врятувала, це імітація безсилля і страх зробити щось, прикриваючись дитям. Доречі які стосунки у вас з дитиною і чи вона бачить ці постійні блискавки між батьками? У вас мають бути стосунки з дитиною і стосунки з дружиною, і стосунки з тещою і тут ви відповідальні як ви самі будуєте контакт.
Я би рекомендувала продовжувати роботу з психологом, бо є сильні емоційні заряди та випади і є припущення, що це родом з вашого дитинства. Можливо хтось з близьких теж не чув і був до вас холодним, відстороненим? Також можна запропонувати сходити до сімейного психотрепевта дружині (це має бути не ваш особистий, а інший спеціаліст).

Вітаю!

В мене склалось враження, що почуття і емоції дівчині найважливіші у вашому партнерстві. Коли з’являєтесь ви зі своїми реакціями, вас атакують і поміщають у провину, ніби ви винні в тому, що вона пережила чи не пережила до вас. Тут віє сильною самотністю, бо ви один в теперішньому, а її енергія в минулому… і ви ще мрієте про спільне майбутнє, а зустрічі і близькості один з одним не відбувається. А чи можете ви проявити не образу, а злість? Повернути їй те, що вона зараз робить з вами? Ніби вона жертва, а ви її не розумієте, тільки вас теж не бачать, не відчувають… Ви ж не подорожник, не спаситель, а хочете бути чоловіком, а здається місце зайняте ((

Рекомендую ставите питання ребром. Казати, що ви втомились носитись з її минулим і наполягайте на її психотерапії. Паралельно рекомендую і вам розібратись чому ви потрапили саме у роль спасителя і дослідити свої стосунки, самоцінність в кабінеті психотерапевта.

Вітаю!

Співчуваю вашому станові. Схоже на те, що гуртожиток викликає дуже багато небезпеки і звідси ваші надмірні реакції. Скажіть, що найбільше вам страшно? Знайдіть свій найбільший страх. Сробуйте піти в нього і прожити його.

Чи можете ви взагалі обходитись сама чи завжди потребуєте близьку людину поруч? Чи можете ви зробити своє місце життя своїм, облагородити, наповнити своєю енергією, тобто чуже зробити рідним. Спробуйте фокусувати свою увагу на тому, що ви можете, переключаюсь з безсилля, фрустрації.
Раджу вам психотерапію, бо здається переїзд актуалізував багато внутрішніх комплексів, що захоплюють вашу свідомість. Все це необхідно прожити і дозріти психологічно до автономності.

Вітаю!

Співчуваю і відчуваю, що ви в полоні страхів, сорому, що сковує будь-яку вашу спробу на зміни. Під страхами і соромом є багато історій, які ви не прожили і вони душать вас зсередини. Раджу психотерапію, бо поради йдіть і спробуйте робочі, але не дієві, бо вони з голови, а ваша проблема у емоційній площині.

Важливо також найти всередині ту, яка боїться, ту, яка ненавидить і ту яка хоче змін. Для початку побачити ці всі конфлікті амбівалентні прояви, проживаючи почуття і співчуття до кожної.

Вітаю!

Схоже на сильні маніпуляції з боку батьків, які не хочуть втрачати своєї батьківської влади і тому поміщають вас в 15 річний вік. Розумієте сепарація від батьків - це задача самої дитини, батьки не птахи, що виштовхують з гнізда, тому ваша шана і повага - це дуже добре, але має бути ваша відмінна позиція, думка, самостійність, яку вам не дозволяють і на що ви погоджуєтесь…

Розумієте, що зараз ви на стадії конфлікту, який чомусь не хочете визнавати і уникаєте, щоб бути хорошим сином. Але і ваші батьки не дуже хороші в деяких проявах і ви можете бути собою. Вони вас соромлять за вашу зрілість і відокремленість, а це не є нормою.
Батьки за вашим описом будуть одобрювати лише той вибір, який вам нав’язують. Ви тут залежні від їхнього схвалення і не можете довзволити собі бути не лише сином, а й чоловіком, коханим, другом. По суті вони ревнують і заздрять вам, тому хочуть так як хочуть. Я зараз рушу світлий образ ваших батьків, але я називаю речі своїми іменами, не підтримуючи ілюзій і маніпуляцій! Батьки - люди, не боги, тому мають свої особливості і слабкості, які прикривають нарцисичним розширенням що вони вам все дали…

Вітаю!

Це дуже гарне прагнення - себе усвідомлювати, проте якщо ви шукаєте наявність чи відсутність патології у себе, вам потрібна консультація у психіатра. Можливо навіть не у одного.

Сепарація у багатьох людей не пройдена, щоб це відбулось потрібно йти у психотерапію, де проживають всі складні кризи, почуття та відроджують автономію. Образи, наповнення гнівом, відчаєм - це все говорить про сильні внутрішні заряджені негативні комплекси. Скоріш за все те, що ви зараз робите з людьми, робили з вами. Якщо ви готові побачити свої тіньові сторони, це вже хороший крок до зцілення своєї особистості. Часто на перших порах клієнти звинувачують усіх рідних і психологів у агресивності, не вбачаючи своєї деструктивності у побудові стосунків, не бажаючи нести відповідальність за свої почуття. Ви здається пройшли свої захисні механізми, проте не потрібно лише негативне в собі бачите, у вас точно є світлі сторони! І з усім цим треба розбиратись спочатку на діагностиці у психіатра, а вже потім на психотерапії з психотерапевтом!