Психологиня Марія Радченко Дніпро лише онлайн

Доброго дня!

Ситуація дійсно непроста, адже одностороння закоханість може бути тягарем, бо нема з ким її разом нести.

Вік відіграє тут не останню роль.

Бо, по-перше, Ви знаходитеся у підлітковому віці і активно пізнаєте себе, а будь-які почуття переживаються Вами яскравіше, ніж середньостатистичною дорослою людиною.

І, по-друге, навіть якщо дівчина-практикантка теж відчувала до Вас симпатію, вона не мала б права відповісти Вам взаємністю на рівні поведінки.
Бо в сучасному культурному середовищі є поняття віку згоди (16 років), з якого повнолітня людина має право вступати в статеві відносини з неповноліньою за її взаємним бажанням. Романтичні відносини законодавчо не регулюються, якщо мова не йде про відносини, де нерівномірно розподілена влада (керівник-підлеглий, учитель-учень, лікар-пацієнт, психолог-клієнт, юрист-клієнт, тощо).

Якщо уявити, що Ви зізнаєтесь, можливі такі варіанти розвитку подій:

- Дівчина відповість взємністю, але не матиме права з Вами зустрічатися, бо Ви надто молодий і вона займає позицію Вашої вчительки. Тоді вам обом довелося б чекати, поки вона закінчить у вас практикуватися і коли Вам виповниться 16 років або стільки, скільки ще треба, щоб Ви відчули себе достатньо дорослим для відносин з повнолітньою.
Мінус такого розвитку подій - поки ви чекатимете, почуття можуть згаснути.

- Дівчина не відповість взаємністю (більш імовірний варіант), і Ви будете розчаровані (навіть якщо не сподівалися на взаємність) і засмучені. Але це мине з часом, і Ви отримаєте цікавий соціальний досвід (потренуєтеся зізнаватися в коханні і приймати відмову від дівчини достойно).

І в будь-якому разі, нерозділені почуття не обовязково залишати неозвученими, навіть якщо не збираєтеся робити зізнання. Можна обговорити це з близькими (друзями, родичами) та фахівцями (психологами форуму, шкільним психологом), висловлювати емоції у творчості (вірші, малювання, музика, тощо), в навчанні, догляді за собою фізично і психічно. Цей механізм психологічного захисту має назву сублімації - перетвореннім емоцій на корисну соціально схвальну діяльність. Удачі!

Відредаговано автором 27-05-2023 14:14:51

Доброго дня.

Надто мало інформації. Розкажіть, будь-ласка, детальніше, які саме проблеми існують у Вашій парі? Який саме тип привязаності у Вас і партнера, як це, на Вашу думку, впливає на відносини?

Важливо зазначити, що сам по собі тип привязаності - не першоджерело проблем у стосунках. Людина з будь-яким психотипом може побудувати гармонійні стосунки, якщо буде працювати над ними і над своєю поведінкою.

Але в будь-якому разі проблеми в парі варто вирішувати на парній терапії.

По-перше хотілося б сказати, що розлади особистості може діагностувати лише лікар-психіатр. Психолог або тести можуть лише визначити імовірність того, що у Вас є певний розлад або акцентуація характеру (тобто, загострення певних особистісних рис в межах норми, яке не відповідає всім критеріям розладу, таким як стабільність протягом життя, постійність прояву в усіх життєвих ситуаціях та соціальна дезадаптація). Якщо риси особистості, які у Вас є, відповідають всім трьом критеріям, то психіатр ставить Вам розлад. Якщо хоча б двом, то це акцентуація характеру (особливість характеру), але не розлад.

Гістріонний, або істероїдний розлад - це те, що в популярній культурі прийнято називати drama queen. ) Тобто люди артистичні, харизматичні, емоційно лабільні, схильні до не свідомих емоційних маніпуляцій, щоб отримати увагу оточуючих.
Раніше розлад називали істероїдним від слова "матка", тому що в минулому вважалося що він може бути лише в жінок через наявність цього органу. Але ще Фрейд розвінчав цей міф і сказав, що чоловіки теж можуть бути істероїдами. Пізніше розлад перейменували на "гістріонний" від грецького слова "актор". Розлад буває не тільки в акторів, але серед істероїдів чимало представників цієї професії.

Докладніше можете почитати про свій тип особистості в книзі Ненсі Мак Вільямс "Психоаналітична діагностика в клінічному процесі", глава "істероїдні особистості".

Доброго дня.

В мене гарна новина, що жертва обставин - це ситуативний стан, а не роль по життю. Тобто, роблячи конкретні кроки по набуттю самоцінності, вибудовуванню кордонів з оточуючими, відсіюванню токсичних людей з оточення, бранню відповідальності за свої вибори - можна з цього стану вийти.

Ви написали багато вторинних вигод того, щоб бути жетрвою. А тепер подумайте, які вигоди того, щоб нею НЕ бути? Підкину як мінімум один варіант: Ви можете проживати своє життя так, як самі хочете, а не як за Вас хтось інший вирішує.

Ще один плюс - Ви ВСЕ ОДНО зможете отримувати підтримку оточення, навіть не будучі в ролі жертви. Просто тому, що потреба у підтримці - нормальна базова людська потреба. Але і без підтримки інших Вам не буде настільки погано, як зараз, тобто Ви будете самодостатнішою.

Добрый день.

Расскажите пожалуйста, почему Вы поссорились с парнем?
Иногда конфликты решаемы, просто у людей нет сил и желания их распутывать. Это тоже нормально, но если так происходит часто - нужна психологическая помощь.

Что до фото с другой девушкой: тут скорее рекомендую прислушаться не к своим чувствам (хотя они безусловно важны, и Вы имеете на них право), а к конкретным фактам.
Человек сказал, что отношений не хочет. А после этого нашёл новую партнёршу. Если мы правильно поняли, что это именно его девушка, а не подруга/знакомая, с которой он просто сделал фото, и что он их общение считает отношениями. При таком раскладе мы видим противоречие в словах и действиях парня и сами решаем, что с этим делать.
Если он не хочет встречаться конкретном с Вами - это обидно, но думаю стоит это принять, прожить и идти дальше. Насильно мил не будешь.

UPD: Прочитала Ваш ответ на счёт отсутствия поддержки. Да, похоже, что парень не был заинтересован Вами так же, как Вы им. Поскольку поддержка должна идти с обоих сторон, а не "в одни ворота".

Есть фраза "Нормально скучать по отношениям, но не хотеть в них возвращаться." Похоже, Ваш случай.

Відредаговано автором 23-05-2023 10:38:04

Доброго дня!

Розкажіть будь ласка, якщо маєте бажання, який саме діагноз у подруги?

Погоджуюсь з відповідями обох психологинь. В першу чергу, піклуватися про себе і свої нагальні потреби. Адже людина, в якої у житті самої щось не гаразд, не зможе адекватно підтримати близьких, емоційно не вигорівши.
А далі все по плану - робіть разом з подругою всі ті речі, що я раніше, якщо вона має на це бажання і фізичну можливість. Вислухуйте, підтримайте, питайте чим можете допомогти. Сил Вам.

« Я б хотел рассказать жене, но уверен она точно не поймет.»;
Сложная ситуация... Как бы Вы хотели поступить? Легко ли Вам будет скрывать свою сексуальную ориентацию от жены, комфортно ли это Вам будет? Что самого страшного случится, если ей расскажете?

Здравствуйте, Денис.

А Вас возбуждают только мужчины, или женщины тоже? Если и мужчины, и женщины, то, скорее всего, Вы - бисексуал. Для бисексуальности не обязательно, чтобы влечение к обоим полам было одинаково сильным (то есть один из полов может привлекать Вас сильнее другого), или чтобы оно проявлялось одинаково (например, женщины Вам могут больше нравиться в романтическом плане, мужчины - в сексуальном, или наоборот).

Бисексуальность как таковая - не помеха личной жизни, потому что у такого человека больше опций и он может быть как с мужчиной, так и с женщиной, по своему выбору. И может даже строить открытые отношения с участием кого-то третьего, если это для него морально приемлемо.

При этом, Ваша ориентация важна для Ваших нынешних отношений с женой, так как может на них влиять. Готовы ли Вы психологически к тому, чтобы рассказать жене, что Вам нравятся мужчины? Какой реакции от неё ожидаете и почему?

«А если муж не поддерживает эту идею, как его переубедить?»;
Почему не поддерживает?

Здравствуйте.

Если муж с рождения ребёнка был с ним, и если есть альтернатива грудному вскармливанию (смеси), - то почему бы и нет?

Для младенца важно наличие заботящегося о нём взрослого, при чём не только базово (пища/сон/гигиена/безопасность) но и эмоционально (разговаривать с ребёнком, держать на руках, обнимать, играть в соответствии с возрастом). Этим взрослым не обязательно может быть только мама. Может и отец, бабушка, няня и любой другой значимый человек.

Влияние на психику ребёнка того, что рядом нет мамы (или папы, или ещё кого-то важного) может быть сильным, если этого человека нет долго. Но Вас не будет всего три дня, так что думаю, можно не беспокоиться.
А в перерывах между соревнованиями можете созваниваться с мужем по видеосвязи, чтобы он Вам ребёнка показывал. )

Доброго дня, Каріно!

Закоханість в людину будь-якої статі - це, зазвичай, дуже хвилююча подія.

Психологи не мають права давати прямих порад про те, що робити, тому що тільки Ви маєте право приймати таке рішення.
Але якщо подумати,чого б Вам особисто хотілося? Якщо б Ваш друг або подруга опинились у схожій ситуації, що б Ви порадили їм?

У когнітивно-поведінковій психології є схема прийняття рішень. Берете папірець і ділите його на чотири однакових за розміром квадрати.
Називаєте їх:
- Що станеться, якщо я це зроблю?
- Що станеться, якщо я це НЕ зроблю?
- Чого НЕ станеться, якщо я це зроблю?
- Чого НЕ станеться, якщо я це НЕ зроблю?

Подумайте про можливі наслідки зізнання у коханні дівчині і про речі, яких Ви себе позбавите, якщо не зізнаєтеся, і робіть вибір. Квапити себе не треба, дайте собі стільки часу, скільки потрібно.

Щодо плинності емоцій - то це нормально. Коли ми закохуємось у хлопця чи дівчину, то спочатку ідеалізуємо людину, а потім співставляємо ідеал у голові з реальністю і можемо охолонути емоційно. Саме для тривалої любові треба познайомитися з людиною ближче і дізнатися, як Вам з нею.

Здравствуйте.

Расскажите, пожалуйста, чего Вы конкретно боитесь, что именно Вас пугает в отношениях? Ваш запрос подходит для полноценной психотерапии, так как проблемы зародились ещё в детстве. Но на форуме Вы можете получить от психологов какую-то информацию про общую картину Вашей проблемы и её возможных причин.

Доброго вечора.

Коли хочеться себе вбити - це скоріш за все ознака депресії. В такому стані наш мозок не спроможний на нормальний обмін серотоніну, і через це люди не отримують задоволення від життя і думають про смерть як вихід.
Тому Вам потрібна консультація лікаря-психіатра, яку можна безкоштовно отримати у психоневрологічному диспансері Вашого населеного пункта чи області.
Вас не будуть класти до лікарні, бо це робиться тільки якщо людина фізично шкодить собі або оточуючим, а це не Ваш випадок. Просто опитають про Ваш стан, продіагностують і, за необхідності, випишуть ліки.

Але також важливо звернутись по допомогу до психолога чи психотерапевта, тому що у Вас складна життєва ситуація, на яку психіка реагує таким чином (суїцидальними думками як способом втечі від стресу).

« не бути проблемою»;
Те, що у Вас є проблеми, не означає, що Ви - проблема. Ви така ж людина, як і всі, у всіх є якісь негаразди. Це не робить Вас проблемною, а Ваше життя - не цінним. Воно цінне саме по собі, просто тому що Ви існуєте.

Здравствуйте, Анна.

Если дочке вполне нормально и не одиноко без друзей среди сверстников, и учителя также не видят проблемы, наблюдая за её поведением, плюс у дочки есть как минимум один друг в виде брата - то в чём конкретно Вы видите проблему? Возможно девочка просто интроверт и ей хорошо с собой. Советую почитать книгу "сила интровертов", чтобы лучше понять, о чём речь.

Иногда, желая помочь кому-то другому, мы пытаемся помочь себе. То есть, проецируем на другого человека свои неудовлетворённые потребности. Скажите, пожалуйста, как прошло Ваше детство, были ли у Вас друзья? Как Вы себя чувствовали в обществе тогда и сейчас? Изменилось ли сейчас что-нибудь в Вашей жизни и в кругу общения, из-за чего Вы чувствуете себя одиноко?

Когда у ребёнка всё вроде бы нормально, но родитель за него беспокоится, проблема может быть в прошлом жизненном опыте родителя.

«ЯК ЖИТИ З ХОЛОДНИМ ЧОЛОВІКОМ?»;
Відвезти до морга або розігріти в мікрохвильовці, залежно від того, свіжий він чи ні. (Вибачте.)

Якщо серйозно, то це дійсно запит на терапію. Індивідуальну, або краще парну (якщо чоловік теж захоче до психолога). Бо причини життя з холодним чоловіком можуть бути як у Ваших дитячих травмах, так і у поточних психологічних проблемах, на кшталт труднощів з формулюванням своїх бажань і потреб перед партнером.