ДНУ імені О.Гончара (магістр)
Відвідувала додаткові семінари з психології кризових ситуацій, суїцидальної психології та психології втрат.
Курси:
- "Знати, як допомогти" (Ознайомчий онлайн-курс про базові принципи психології для роботи з травмами дітей та дорослих)
- "Резильєнтність дітей, що пережили травму, війну і катастрофи: глобальні перспективи" (Онлайн-курс Міннесотського університету)
Досвід психологічної практики
Проходила виробничу практику у Дніпровській міській дитячій лікарні №5, у якості помічника клінічного психолога. Проводила психологічні тести з пацієнтами лікарні та психологічні консультації з пацієнтами та їх батьками.
Консультую онлайн з 2020 року.
Звернутися до мене можна, надіславши повідомлення у Telegram або Viber. Консультую також в цих месенджерах.
Працюю з запитами спеціалізація, зона професійних інтересів
ПРАЦЮЮ З ТЕМАМИ:
- Суїцидальні думки, депресивні стани
- Міжособистісні відносини (дружні, сімейні, романтичні, професійні, тощо)
- Проблеми з мотивацією, самоорганізацією, вибором професії, життєвого шляху
- Криза ідентичності, пошук відповіді на запитання "Хто я?"
- Творча криза, розкриття власної креативності
- Втрата сенсу життя або задоволення від життя
- Втрата близької людини або тварини
- Стрес через перебування в екстремальних умовах або адаптації до нових умов (нова робота, місце навчання, новий колектив, нова країна)
- Знижена емпатія, складність у розпізнанні своїх або чужих емоцій
- Підозра на психічні розлади (даю контакти психіарта, надаю психологічний супровід людям з не психотичними розладами, які паралельно проходять лікування у психіатра)
- Хронічні захворювання (НЕ лікую захворювання. Надаю психологічний супровід людям, які вже спостерігаються у лікарів та потребують психологічної допомоги.)
- Труднощі у визначенні власної сексуальної орієнтації або гендерної ідентичності
- Просто бажання отримати інформацію або підтримку стосовно Вашої проблеми
- Якщо не можете сформулювати запит - можу допомогти з формулюванням
- Можу надати консультацію англійською мовою, якщо буде така необхідність
НЕ ПРАЦЮЮ з:
- Невнолітніми
- Темами пологів і материнства/батьківства
- Психотичними розладами
- Людьми, які мають інтелектуальну інвалідність (не маю належної компетенції)
- Хімічними залежностями (алкоголь, психоактивні речовини)
- Ігровою залежністю
- РХП
- ПТСР
- Військовими, які мають психологічні травми через війну
- Темою сексуальної травми
- Людьми, які скоїли фізичне або сексуальне насильство. А також з людьми, що мають повторювану антисоціальну поведінку та не мають мотивації її змінити.
- Людьми, які жорстоко поводяться з тваринами
Чому користувачі не можуть залишати відгуки про психологів? Чому не можна дати можливість запитувати на сайті оцінювати відповіді?
Людина, яка звертається за психологічною допомогою, так само як і будь-який нефахівець у принципі, не завжди може об'єктивно оцінити користь від тих чи інших рекомендацій психолога. Іноді найбільш слушна порада, наприклад, переглянути свої способи реагування в конфлікті, що повторюється, а найприємніша для клієнта - запевнення в тому, що він у всьому абсолютно правий і змінитися повинні оточуючі люди.
Іноді саме ті відповіді, які «зачіпають» клієнта, викликаючи почуття роздратування та агресії, якраз і є «правильнішими».
Хороші рекомендації не завжди приносять полегшення одразу.
Тому майстерність психолога може найточніше оцінити інший фахівець.
Невзаимная влюблённость в подругу - это сложная ситуация. И человек Вам дорог, и чувства к ней могут причинять Вам боль.
Скажите, подруга знает, что Вы к ней испытываете? Исходя из её отношения к Вам и к ЛГБТ-сообществу, как бы она отреагировала, если бы узнала?
К сожалению, нельзя сделать так, чтобы человек в Вас влюбился, если романтической симпатии он(а) к Вам не испытывает.
Тут три возможных варианта: признаться подруге в симпатии и вместе решать, что делать (продолжать дружить, переставать общаться или начать встречаться как две девушки), не признаваться в симпатии и продолжать дружить (тоже приемлемый вариант, хотя и болезненный, потому что придётся дальше скрывать чувства), не признаваться в симпатии и прекращать общаться (но это уже будет бегством от ситуации, а не решением проблемы).
Каждый из вариантов имеет свои плюсы и минусы, а выбирать только Вам.
А чому Ви вважаєте, що з сексуальним потягом потрібно боротися? Це природна частина людського життя, якої не варто соромитися і подавлення якої веде до неврозів.
Але я розумію Вашу вибірковість у виборі партнера: знайти саме "вашого" чоловіка для сексу не так-то й просто.
Сексу є альтернатива у вигляді мастурбації. В секс-шопі багато різних девайсів для цього.
Але якщо коріння проблеми у Вашому минулому досвіді, ласкаво прошу до психолога.
Скажите, пожалуйста, Вы наблюдаетесь у врача-психиатра?
Если да, то обязательно расскажите психиатру о своём самочувствии, чтобы он мог скорректировать схему Вашего лечения.
Если нет, то обратитесь к психиатру в ПНД (психоневрологический диспансер) Вашего населённого пункта или области, чтобы получить своевременную помощь. Суицидальное поведение может говорить о наличии расстройства психики, например, депрессии. При которой лучше всего сочетать медикаментозное лечение и психотерапию (то есть, помощь психиатра и психотерапевта соответственно). К врачу Вы можете обратиться без согласия родителей. К психологу - без, если он государственный (в том же ПНД) и только с согласия - если он частный (пока Вам не исполнилось 18).
Если хотите, можете рассказать, после чего у Вас началось такое состояние? Какие именно события в жизни толкают Вас на суицид?
«И каждый раз когда кто-то умирает, я предпочитаю стоять в стороне, а позже, вдали от чужих глаз, реву как не в себя, виня что не было рядом»;
Сочувствую Вам. Смерть важных для нас людей - это всегда тяжело. Если Вам нужна поддержка, Вы можете делиться своими переживаниями с близкими и со специалистами.
Вы правильно сделали, что обратились за помощью на форум. Своевременная диагностика СДВГ у взрослых (любая диагностика своевременна, потому что лучше поздно, чем никогда) поможет лучше понять своё нейроотличие и использовать свои сильные (такие, как многозадачность) и компенсировать слабые (такие, как сложности с концентрацией) стороны. Также Вам может понадобиться медикаментозное симптоматическое лечение (стимуляторы), но выписать их может только врач-психиатр.
Я из Днепра, могу дать номер психиатра, если хотите. Если она не сможет определить у Вас наличие/отсутствие диагноза, то направить Вас к ещё более узкому специалисту. Удачи!
«Чоловік залетів почав толкатись і кричати чого я ведусь на неї.»;
Ваш чоловік завжди так себе поводить? Як Вам з цим?
«В мене почався приступ. Вона почала говорити що я неадекватна і мені треба лікуватись. »;
Ви розглядали варіант проживання окремо від чоловіка та свекрухи? Справа в тому, що Ваше здоровья - завжди на першому місці для благополуччя Вас і дитини. Епілепсія - розлад, який потребує постійного моніторингу від лікарів (який у Вас, як розумію, є) і дбайливого ставлення від близького оточення. Якого у Вас, розумію, нема.
Якщо на Вас кричать, а тим паче приміняють фізичну силу, ще й дорікаючи тим, що Ви хвора, чи захочете Ви і далі жити в таких умовах?
«Як мені бути в цій ситуації? Як дати їй поняти щоб не ображала мою маму??? Як пояснити чоловікові щоб зуступився хоч раз за мене? Як дати їй отпір ???»;
Проблема в тому, що змінити дорослих людей неможливо. У них вже сформовані цінності і стосунки в родині, тому їх поведінка знаходиться поза зоною Вашого контролю. Питання в тому, що Вам робити з собою? Чи влаштовує Вас жити в такому середовищі для себе і дитини?
Дело в том, что есть три разные вещи: это сексуальная ориентация (к кому мы испытываем влечение - к мужчинам, женщинам, и тем и другим или ни тем ни другим), гендерная идентичность (кем мы себя считаем - мужчиной, женщиной или кем-то ещё) и наша репрезентация в обществе (увлечения и интересы).
Мужчина или женщина может иметь нетипичные по мнению общества интересы, но при этом не считать себя противоположным полом. Так, в древнем Египте или в веке 18-м мужчины-аристократы поголовно красили глаза и губы, не считая это чем-то зазорным. В современных странах СНГ это порицается социумом, но всё равно для некоторых категорий (актёры, музыканты, неформалы, модели) делаются "исключения".
То, что Вам нравятся мужчины, тоже не делает Вас женщиной. Ведь есть женщины, которым нравятся женщины, оба пола или вообще никто.
Надо сначала подумать, почему Вы хотите сменить пол. Есть ли у Вас гендерная дисфория? Это ощущение отторжения к своему собственному телу, особенно половым признакам, желание иметь репродуктивную систему и вторичные признаки противоположного пола и/или не иметь признаков своего.
Если да, то нужно продиагностироваться у психиатра, прежде чем получать разрешение на трансгендерный переход.
Если нет, то Вы имеете право называть себя в любом роде, даже не являясь транссексуалом в клиническом смысле. Но полагаю, что Вам стоит рассмотреть с разных сторон Ваш подход к мужественности и женственности и понять, что не всё так плоско, как кажется.
«Я не хочу помирати, у мене ніколи не було таких думок , просто мені іноді здається що набагато легше було б якщо б я зникла, наче і не було.»;
Це ознака депресії, враховуючи, що такий стан у Вас триває достатньо довго. Якщо таке триває більше ніж два тижні, то можна вже підозрювати в себе депресивний епізод. Вам треба звернутися до лікаря-психіатра у психоневрологічний диспансер Вашого населеного пункту або області (безкоштовно) або у приватну клініку (платно). Вас запитають про фізичний та психологічний стан, продіагностують і випишуть медикаменти.
На "облік" не поставлять (зараз вже немає такого поняття), примусово госпіталізувати не будуть (це роблять, коли пацієнт намагається чи намагався зашкодити собі або іншим, становить загрозу своєму або чужому життю).
Ще Вам потрібна індивідуальна психотерапія, паралельно з лікуванням у психіатра. Адже клінічні дослідження показують, що найбільша ефективність при лікуванні депресії виходить, коли комбінують психотерапію та медикаментозне лікування. Удачі!
«Можно конечно было подумать, что мужчине интересен лишь секс-но нет.»;
А почему можно было именно так подумать? У вас с ним уже был секс без объятий, или это только Ваши догадки?
«Он реально тратит свое время в этих поездках ко мне, деньги, и каждый раз дарит недешёвые подарки. Поэтому не могу понять-почему же он так странно себя проявляет?»;
Лучше всего, конечно, спросить об этом самого парня.
Моё предположение как психолога - у вас с парнем разные "языки любви" (Советую почитать книгу Гэри Чепмена "Пять языков любви", она есть онлайн в свободном доступе), отсюда непонимание.
Например, деньги и подарки - тоже способ проявить любовь, наравне с прикосновениями, словами и поступками. У каждого человека есть доминирующие языки любви, которые зависят от его предпочтений, личного опыта и стиля воспитания в семье, где он вырос. Но если они в паре не совпадают - это не приговор, так как языки любви можно развивать. Например, парень может Вас обнять, а Вы можете ему что-нибудь подарить.
Возможно, Вашему парню сложно даются какие-то формы проявления симпатии, поэтому когда доходит до реальных действий, он их избегает. Если хотите это проработать - сходите вдвоём к психологу.
«Постійно лінуюся, мені навіть ліньки інколи встати в туалет чи піти попити.
Мене постійно переслідують думки про те, щоб завдати собі фізичного болю»;
Це може бути симптомом депресії або іншого психічного розладу, тож Вам, насамперед, треба до лікаря-психіатра. Лікар запитає про Ваш фізичний та психологічний стан і дасть рецепт на медикаменти. Госпіталізувати Вас не будуть, бо Ви не становите загрози для себе та оточення. Психотерапія також не завадить.
Вам треба терміново відокремитись фізично від чоловіка (жити окремо). Знайти центр допомоги жертвам сімейного насильства (тобто, кризовий центр) у Вашому населеному пункті, щоб отримати там прихисток, психологічні та юридичні послуги безкоштовно. Якщо такого поблизу нема, можна пожити у родичів або друзів, або зняти кімнату, щоб не піддавати себе небезпеці побоїв. Якщо у Вас є сліди насильства, то подавайте заяву в поліцію.
Ну і до психотерапевта звертайтеся, за можливості. Вихід з такого становища є, але діяти треба вже зараз.
Це назівається інтрузивні думки. Різновид обсесій, або навязливих думок, має також назву контрастних обсесій.
Їх сутність в тому, що це думки про морально неприйнятні, страшні або огидні для людини речі, які вона робити не збирається, або думки про які виникають на фоні тривоги.
Дуже неприємний симптом, але він не загрожує життю людини і не призводить до тих дій, які Ви боєтесь робити.
Таке буває у цілком психічно здорових людей на фоні тривоги. А також, у людей з обсесивно-компульсивним розладом.
Залежно від того, як часто і як давно ці думки тривожать Вас, можливий як перший, так і другий вариінти.
Обсесивно-компульсивний розлад лікується психотерапією і медикаментами, тому знадобиться допомога лікаря-психіатра і психотерапевта. Якщо психіатр ОКР не виявить і не побачить необхідності у медикаментозному лікуванні, то можна буде обійтися лише психотерапією, щоб впоратися з тривогою.
Страх захворіти сам по собі не є чимось патологічним, але коли він заважає жити, треба його опрацьовувати з психологом.
Розкажіть, будь ласка, чим саме Вас лякають хвороби? Які наслідки цього для Вас є найстрашнішими?
І ще, як Вам вдалося впоратись минулого разу? Що допомогло не занепадати духом під час хвороби?
Какая у Вас частота тревожных мыслей, и после каких событий в жизни они впервые появились? Сопровождаются ли эти мысли какими-нибудь навязчивыми действиями?
У Вас были в жизни утраты близких людей (например, из-за их смерти или расставания с ними)?
Выгнать мысли полностью не получится, если они есть. Но можно научиться не подавлять, а управлять ими, чтобы чувствовать себя спокойнее. Для этого желательно обратиться к психотерапевту за помощью. И ещё к психиатру, чтобы исключить или подтвердить наличие какого-либо из тревожных расстройств.
«Примерно 10 лет назад. Мне было жаль что его больше не увижу, плакал. Думаю у меня не было к нему обиды.»;
Возможно, есть какие-то темы, которые Вы хотели бы обсудить со своим отцом, но не обсудили. Если это так, то можно обсудить их с психологом, потому что отношение умершего отца к Вам (и наоборот, своё к нему) Вы можете проецировать на себя, создавая у себя в голове тот или иной образ мужчины, с которым бы (не) хотели иметь что-то общее. Я так понимаю, отца Вы любили. А любите ли себя?
«Родится опять не смогу, а значит выход один - играть свою роль до конца жизни, как-то приспособиться, фокусироваться на других вещах, никакой манерности и.т.д»;
Дело в том, что в основном общество диктует, как выглядеть и вести себя мужчинам и женщинам, но конечный выбор, как жить - за самими людьми. Не все женщины манерны и нарядно одеваются, не все мужчины суровые и брутальные (первых и вторых скорее единицы в общей массе, особенно в наше время).
Понятно, что если под вопросом стоит Ваша физическая безопасность в регионе Вашего проживания, то Вы предпочтёте именно безопасность, а не самовыражение через внешность.
Но это не означает, что нужно отказаться вообще от всего, что Вы любите, но не считаете мужественным. Например, у меня есть знакомые мужчины, которые любят выращивать цветы, вязать шапки и делать украшения. С виду обычные люди, просто занимаются тем, что им нравится. Также есть и такие, которые любят ярко выглядеть (неформалы). И никого из них язык не поворачивается назвать "не мужчиной", т.к. маскулинность не про это.
В то же время, Вы можете пробовать развивать в себе те "пробивные" качества, которых требует общество от мужчины, если только сами этого хотите и оно Вам надо. Удачи!