Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Львів Галицький район

Доброго дня!
«Правильно ли я поступил ?»;
Об'єктивно тільки час покаже - правильно вчинили чи ні(!)
На сьогодні вирішили прийняти саме таке рішення, бо іншого не бачили. Тому раджу поважати власні рішення(!) На майбутнє така якість буде в нагоді.

«Сильно Я выгорел и вижу что меня эта работа только убивает»;
Навряд чи лише робота спричиняє такі наслідки - «редко когда могу посмеяться »;
Чим, окрім роботи, було наповнене ваше життя? Читання, фізична активність, зустрічі з друзями, з дівчиною?..

«22 июля этого года будет как 1 год моей работы в охране »;
Складнощі з роботою зараз повсюди. Однак варто не падати духом. Краще подивитись на себе, на свої здібності, таланти і уміння. Озирнутись навкруги - де, в який спосіб ви могли б реалізувати себе? Робити те, що вам буде подобатись.
Більше спілкуватись з однолітками і знайомими. Дізнаватись про можливості працевлаштування.

Доброго дня, Настю!
«Але як мені впоратися з бурею негативних почуттів, коли вона телефонує чоловіку... ????»;
Розумію ваші почуття у зв'язку з тим, що сталося і, відповідно, відкрилося. Через це ваше питання слід розглядати у тісний зв'язці із загальним контектсом подій(!)
От тому ваше сприйняття ситуації в цілому вбирає в себе сприйняття та реагування на дзвінки свекрухи вашому чоловіку .

Я би почав от з цього - «Як не нервувати і спокійно реагувати на цю жінку?»;
Одразу скажу, по-первах спокійно реагувати не вийде, як би не намагались(!) Адже ви відчуваєте обурення, образу... Цим емоціям потрібно дати вихід на зовні. Проговорюйте їх вголос образу свекрухи (є такий метод), виписуйте на папері... і ОБОВ'ЯЗКОВО пояснюючи собі, у зв'язку з чим вони виникли.

Так ви усвідомите, що мали певні очікування, які в реальності не справдились(!) Ви вважали одне, направду вийшло інше. Це факт.
І, до речі, так буває. Свекруха не зобов'язана вас любити. Було б добре, якби хоча б поважала. Однак, на жаль, і цього нема.

Згодом, вважаю, ви приймете її ставлення до себе і почнете сприймати, як, власне, самі і визначили - «мене не зобов'язаний ніхто любити. У цієї жінки є син, онуки, нехай спілкуються. Я - пас.»; Тим більше, коли «Давно відчувала з боку свекрухи ревнощі і негатив.»;

Водночас і воювати, здається, не варто. Це частина відповіді на ваше питання - «Як мені гідно себе поводити? »;
Відчуваючи в душі гідність до самої себе, зможете до свекрухи ставитись принаймні нейтрально, адже вона ось така людина(!) Іншою бути не могла і навряд чи буде. Чи будете з нею сваритись за відсутність у неї душевного тепла до вас?!

«Батьки залишились в Україні. Зв’язок з ними є, але ми спілкуємось рідко і скоріше формально — емоційного контакту давно немає. Інших рідних, які могли б підтримати, теж фактично немає.»;
Мені шкода, що так відбувається. Проте наявний стан зовсім не означає вирок(!) Реальність треба прийняти, аби відкинути зайві сподівання(!) Щоби рухатись далі, по дорозі життя, помічаючи яке воно може бути цікаве, і розкриваючи свій власний потенціал.
Водночас не можу не запитати, як сталося, що в такому віці ви опинилися в іншій країні один?

«Зараз я живу у польському селі, працюю фізично у господарів. Умови не погані, але спілкування майже немає — я постійно наодинці. »;
А що заважає спілкуватись - мова? характер? традиції? ментальність?
Люди ж зліплені з однакового тіста...

«Заробленого вистачає на базові потреби, трохи відкладаю, але це не дає відчуття стабільності чи безпеки.»;
Так, може, на даному етапі заробленого достатньо?! Коли ваші потреби зростуть, буде інша розмова. Будуть, сподіваюсь і вірю в це, інші ваші кроки(!)

«Цей стан тягнеться приблизно з 13-14 років. Спочатку через тиск і контроль з боку батьків, булінг у школі, потім була ізоляція, і, зрештою, я сам замкнувся в собі. З того часу почав втрачати зв’язок з собою і з іншими.»;
Розумію, були не кращі обставини. Проте вони дані вам не дарма(!) Щось важливе про себе, а не тільки про світ, можете дізнатись... якщо не станете впадати у крайнощі, дасте собі змогу рефлексувати, тобто бути уважним до внутрішніх процесів - відчуттів, емоцій, думок.

«Майже весь вільний час я намагаюся вчитися — займаюсь 3D-графікою, вивчаю анатомію, тренуюсь.»;
Ось ви мене вразили. І я вам щиро аплодую(!)

«Але емоційно відчуваю сильну пустоту. »;
Я вірю, що ви цю пустоту заповнити своїми ВЛАСНИМИ сенсами і бажаннями. «Не можу нормально відчувати — радість, інтерес, спокій. Часто тривога, сльози, втома. Важко спати. Іноді здається, що не витримаю — просто не бачу сенсу. Була спроба суїциду.»;
Дякувати Богові, що ви на цьомцу Світі, адже свою місію ще не виконали.
Як допомогти собі? Я вам відповім, можливо, так, як я сам це робив. Спочатку допомагали фізичні вправи і аутотренінг(!) Потім усе інше. Головне - відродити віру в себе. Але до того - буквально тупо робити прості речі, які дають відчуття, що можете впливати на реальність(!)

«Цей стан тягнеться приблизно з 13-14 років. Спочатку через тиск і контроль з боку батьків, булінг у школі, потім була ізоляція, і, зрештою, я сам замкнувся в собі. З того часу почав втрачати зв’язок з собою і з іншими.»;
Це вагомий і великий пласт майбутньої співпраці з психологом. У свій час до нього дійде черга. Згодом(!)

«Дякую за пораду щодо української діаспори — я подумаю про це, хоча мені складно довіряти людям. Але я правда хочу з цього вибратись.»;
І виберетесь. Така людина, як ви, не може не вибратись(!)

Відредаговано автором 03-07-2025 15:16:40

Доброго дня!
«Мне 17, я украинец, сейчас один в Польше. »;
Так, одному не в своїй країні буває дуже важко. Можете розповісти, як сталося, що ви залишились один? Де ваші батьки? Чи є з ними зв'язок? Можливо, є ще хтось з рідні або знайомих?
В яких умовах ви зараз проживаєте, на які кошти?
Чим займаєтесь?

«У меня уже давно проблемы — ничего не чувствую, часто тревога, слёзы, не хочется жить, будто всё сломалось внутри. »;
Співчуваю вам. Такі прояви свідчать про емоційне виснаження, втому та ознаки зневіри у свої сили.
А коли ви зазначаєте "проблеми уже давно", то про який період йдеться? Що відбулось тоді, після чого або внаслідок чого виникли вище згадані прояви?

«Нет поддержки, и кажется, что уже не справлюсь.»;
Від кого саме підтримка була б найбільш бажаною?

Оскільки вже так склалося, то варто шукати підтримку самому. От ви зробили перший крок - звернулись на український сайт психологів. І це добре, крок виправданий та корисний.

Наступним кроком може стати звернення до української діаспори/осередку у Польщі. Там є чимало психологів (контактів психологіів) і груп підтримки для співвітчизників. Серед них багато чуйних і небайдужих людей. Вам обов'язково допоможуть.

І, звісно, продовжуйте спілкуватись на цій платформі УПСИХОЛОГА. Це дасть змогу поступово відійти від прірви емоційного відчаю, повірити в себе і зрештою налагодити життя за кордоном.

Здравствуйте, Филип!
«люблю ли я её ?»;
Когда подобный вопрос возникает, то о любви говорить не приходится.

«Я незнаю как разобраться в себе ? »;
Это не так уж и сложно. Нужно задать себе уместные вопросы и почувствовать ответ в своем сердце.
Хочу ли я быть с ней?
Какое состояние испытываю, когда она рядом?
И какое, когда мы в разлуке?
Когда я вижу ее, думаю о ней, какие эмоции приходят?

«Просто понимаю что если её брошу то у меня не останется девушек потому как перестал общяться и если я расстанусь с ней то больше искать не кого не хочу то что я хотел я получил»;
Здесь может крыться распространенный обман - а что вы в действительности хотели получить? По вашему тексту заметно, что хотели утвердиться в ощущении "я теперь не один, у меня есть девушка! да еще и секс, поэтому я теперь как другие парни - с машиной и девушкой!"

Задача выполнена. А дальше прорастает едва заметное разочарование. Отношения с девушкой не развиваются. Наоборот, тускнеют и вянут. Пожалуй, ваши представления об отношениях еще зачаточные. Что с ними делать, как себя проявлять, в чем выражается близость с любимой - все это пока в тумане. Может быть еще не лучшие примеры перед глазами...
Кстати, между вашими родителями какие отношения? Сколько там тепла, уважения, благодарности, заботы, нежности?

Tina, доброго ранку!
«Чекаю на Ваші думки і побажання.»;
Пропоную замислитись, чи не схоже на те, що ви в очікуванні думок психологів відтягуєте власне рішення?
Якщо зважити на спілкування у темі, то думок, порад і пропозицій психологів було вельми багато. Вони переважно стосувались необхідності прислухатись до себе - до своїх бажань і відчуттів, до цінностей сім'ї, до спроби уявити подальший розвиток подій за різними сценаріями тощо.

Отже, залишається вам усю цю інформацію "перетравити" і врешті-решт асимілювати те, що ляже в основу вашого рішення.

Моє побажання - більше довіряйте собі, орієнтуйтесь на власні бажання і потреби)

Доброго ранку!
«Хотіла також відповісти на питання Володимира Анатолійовича.»;
«Ми з сім'єю жили раніше у місті Львові.Зараз ми приїхали до чоловіка .Чоловік сам виїхав 2 роки тому на роботу.Чоловік хотів,щоб ми до нього приїхали.Я працювала.Раптово помирає моя мама за трагічних обставин.Я дуже важко емоційно справлялась з втратою:була депресія, антидепресанти.Прийняли спільне рішення їхати до чоловіка.Двіччі я була у чоловіка і поверталися додому з сином.Чужа країна, менталітет,погода,сувора зима,втрата мами .Вже рік як я втрималась в цій країні .»;
Мої слова торкатимуться більше ваших відчуттів і почуттів, бо що і хто б не коментував, рішення все одно приймати вам(!) Маю на увазі - вам з чоловіком. Або ж, що не виключаю, вам особисто. І тут важливо, на що ви будете спиратись і чим керуватись.

З цього приводу деякі уточнення. Ви зазначили, що чоловік хотів, аби ви до нього приїхали. А ви ХОТІЛИ до нього?

Зважаючи на усі складнощі проживання в цій країні, питання з реалізацією, вимоги сина, ви б хотіли залишатись разом усією сім'єю з чоловіком?
У будь-якій країні РАЗОМ?
Що в такій постановці питання візьме гору всередині вас?
Що стане вирішальним?

«Вже рік як я втрималась в цій країні .»;
Маєте підстави собою пишатись. Та чи так це насправді?
За великим рахунком у надзвичайно складних умовах, після втрати мами і лікування, ви зробили майже по максимуму - не втратили себе, не послабили сім'ю. І треба віддати вам належне.
Водночас на даному етапі постає питання - ЩО ДАЛІ? В який бік рухатись?

Наразі точно не завадить поглянути на можливості, які існують в реальності. Розглянути варіанти в тій країні, де ви зараз, можливо, в іншій...

«Позиція мого чоловіка і моїх родичів-залишатися разом в цій країні.»;
Погляньте ще на перспективу - як позначиться на ваших стосунках з чоловіком ваше рішення повернутись в Україну? Погодьтесь, питання далеко не другорядне.

«Стосовно безпеки-ми живемо в місті Львові.»;
Звісно, у Львові набагато безпечніше, ніж на сході, підні або півночі країни. Проте й тут буває вкрай небепечно. Напевно, в новинах ви все й так бачите.

«І навіть коли я повернусь з сином нам не буде легко.»;
У вашій уяві яким буде цей період, якщо ви наважитесь повернутись? Які шанси влаштуватись на роботу? Чи зможете дати раду господарським справам у великому будинку?

«Стосовно другої дитини-я б хотіла»;
Хотіли б в принципі - це одна розмова. Народжувати зараз - зовсім інша. Я так розумію, що конкретного спільного рішення з чоловіком ви ще не прийняли.

Відредаговано автором 01-07-2025 10:25:38

Доброго дня, Tina!
«Чи слухати дитину і робити як йому добре,бо я часто саме так і вчиняла?»;
Відчувається, що це надто важливе питання, яке постало перед вами. І тому до пошуку відповіді на нього варто поставитись обережно і об'єктивно, наскільки це можливо.

Ось дивіться, яка рамка на сьогодні окреслена у вашій свідомості - слухати дитину «Чи триматися всім разом,тим більше,що в Україні я не маю підтримки?»;

Варіантів, як бачимо, два. А чому не берете до уваги інший. Наприклад, слухати чоловіка і враховувати його позицію? До речі, що він думає відносно ситуації, яка склалася?

У свій час ви якось приймали рішення виїхати за кордон. Чим керувались? Які мотиви тоді були визначальними?
Подумайте - наскільки вони змінились? Чи вже втратили значення міркування безпеки?

На ваші хитання впливає лише поведінка і нарікання сина «Часто каже,що ми не думаємо про нього,лише про себе, оскільки не хочемо повертатися додому.»;? Або якісь інші, поки що приховані аспекти?

«З чоловіком гарні відносини »;
Що буде з сім'єю в разі повернення в Україну?
Чим ви зможете займатись після повернення?

«В цій країні, де ми зараз живемо, мені також нелегко.Я не можу себе реалізувати,підробляю,поганий холодний клімат,нема друзів.»;
Опис особисто ваших вражень і відчуттів чимось схожий на оцінки сина. Помічаєте?
Як вважаєте, що перешкоджає вашим новим знайомствам? Вашій реалізації?

«Чоловік хоче,щоб народити ще дитину»;
Як ви сприймаєте його бажання? Розкажіть, як розмовляли і , може, домовились з цього приводу?

Відредаговано автором 30-06-2025 18:26:46

«Та не байдуже.»;
Добра ознака того. що ви маєте власну самоцінність. При цьому вона, скоріше за все, значною мірою пошкоджена...

«Вона симпатична приємна, висока. Ну так і ще такою загадковістю, закритістю.»;
Так, припустимо - висока, приємна... Однак це нічого не варто, якщо немає взаємності. Чи вам байдуже - є взаємність чи нема?

Здравствуйте!
«МОРАЛЬНО УНИЧТОЖЕНА»;
Грустно на душе от прочтения вашей истории. В ней столько боли, беспомощности и непринятия себя. Это с одной стороны.
А с другой отрадно, что вы сознаете причины столь печальной картины своей жизни. «Всегда всю мою жизнь меня унижали, а мнения людей очень сильно на меня влияло.»;
И это вселяет надежду на перемены к лучшему.
Чтобы помочь себе испробовали множество средств «Я пыталась заглушить боль алкоголем и не только, но к сожалению не надолго.»; Однако убедились - реальная помощь может придти из другого источника. Какой же он этот другой источник? Он ПРОТИВОПОЛОЖЕН предыдущим, тем что «Меня много раз критиковали, близкие люди говорили просто, что я им противна, что я не достойна жить.»;
То есть речь идет о теплом принимающем контакте с другим человеком, другими теплыми людьми(!) Так к вам вернется принятие себя и вера в себя(!)

«Попыток суицида были, много раз. Но не получалось.»;
Давайте вместе скажем: "И слава Богу!"
Зато, обратившись на форум психологов, вы сделали смелый и оправданный шаг в сторону ЖИЗНИ.

«Люблю одной побыть, но когда я одна мне все хуже и хуже.»;
Парадокс, не правда ли? Уединившись, хочется себя лучше почувствовать и поддержать, однако с учетом «Я с каждым днём всё больше и больше ненавижу себя.»; реализовать такую потребность становится все сложнее.

«Я себя виню в их проблемах»;
А не может ли быть так, что они сами ответственны за свои проблемы?

«Боюсь раскрыться.»;
Если только представить - вы раскрылись (а между тем вы здесь на сайте открылись), что произойдет в результате?

«Не ем, ни сплю толком.»;
Похоже, ваше состояние не позволяет. Поэтому выправляем состояние, возвращаем себе способность идти по жизни дальше, исправляем последствия длительной череды негативных влияний со стороны других людей...

Мои слова подразумевают сотрудничество с психологом. Ищите такую возможность. Можно обратиться в центры социальных служб по делам семьи, детей и молодежи. Там есть телефоны доверия, есть психологи, могут быть группы психологической поддержки.
Также рекомендую посетить врача психиатра в местном ПНД или муниципальном медучреждении. При необходимости вам выпишут лекарства для стабилизации эмоционального состояния.

Відредаговано автором 30-06-2025 10:57:28

«Хочеться стосунків з нею.»;
Зовні може так і сприйматись. Насправді ж, ваше прагнення наблизитись до неї може мати інше коріння, про яке я вже писав «нема і більш-менш стійкого контакту між вами і тією жінкою.
Зате ваша вразливість робить з вами злий жарт - невже я для неї не цікавий??? Такого не можете бути!!!»;
«Схоже на те, що на підсвідомому рівні вас найбільше приваблюють недоступні жінки, або ті, що відмовляють.»;
Вразливість такої моделі в тому, що людина керується лише власним бажанням і НЕ ЗВАЖАЄ на реальні обставини(!) От і ви їх не враховуєте «Я так зрозумів спілкування вже вичерпало себе і прийшов час на реальну зустріч/побачення? Вона відповіла Не знаю. І сказала що не бачила фото. Я переслав ще раз, хоча надіслював його вже, вона відповіла вчора, Зрозуміла Дякую. Ось і все.»;

До речі, це вже не в перший раз. «жінка мене ігнорує або не відповідає, у даному випадку з понеділка»;

«Зацікавила чимось»;
Потрібно хоча б собі самому дати відповідь - чим зацікавила, якщо ви про неї геть нічого не знаєте?..
Тому можна припустити, що зацікавила недоступністю, якоюсь інтригою і ніби викликом - що ти зможеш зробити, коли я тебе ігнорую?!

Відредаговано автором 30-06-2025 10:09:45

Доброго дня!
«З чого можна почати мені розгрібати це все?»;
Цікаве та актуальне питання, нічого додати. От якби ви були своїм психологом, з чого б ви почали? З усвідомлення себе? З розборок з дідесем, який і досі займає забагато місця у вашій свідомомості? З накопичення ресурсу, аби зустрітись з болісними переживаннями? З чого...?

«Як змінити своє ставлення до себе, щоб прийти в новий колектив і не тягнути ту 15-річну мене, яку ображали в школі, як позбутися цього взагалі, якщо можливо?»;
Апріорі - попрацювати над тим, аби прийняти себе без усих застережень(!)

«І ще одне. Коли я роблю шось сама, то у мене зʼявляється відчуття неправильності. »;
Щодо цього. У співпраці з психологом дослідити, яка частина вас виголошує тези про "неправильність". Скоріше за все, це інтеріорізована частина образу дідуся, яка "поселися" всередині вас внаслідок тривалого контактування. З нею потрібен діалог і визначення її ролі настільки, аби вона в подальшому допомогала, а не пригнічувала(!)

«Так само боюсь може бути і з психологом, тому що 4 роки тому я пробувала, але це було максимально некомфортно і хотілося якнайшвидше вийти з кабінету.»;
Цікавий і водночас проявляючий момент. Якщо поринути в події 4-річної давнини, що можете пригадати відносно того, чим викликаний був дискомфорт? З чим ви стикнулись і впливу чого не змогли тоді витримати?

Відредаговано автором 29-06-2025 16:28:25

Здравствуйте!
«ЧТО ДЕЛАТЬ С СЕТЕВОЙ ЗАВИСИМОСТЬЮ»;
Ответ до ужаса банален - ВЫХОДИТЬ из зависимости(!)
Сказать, конечно, просто - гораздо сложнее реализовать.

Первый шаг начинается у вас в голове. Заключается он в осознании - я хочу всего лишь ПОГОВОРИТЬ о проблеме, которая меня уже довела, или РЕШИТЬ ее(!)

Если второй вариант, то вы следующим шагом вы ищете и выбираете психолога, умеющего эффективно помогать людям с зависимостью(!)

Вместе с ним предстоит выяснить, реализации какой потребности служит зависимость «Часто пропадаю в сетях,общаться всегда хочется только на интим темы,не знаю как уйти от этого»;
В вашем случае для чего пропадать в соцсетях? Напишите в ответе хотя бы 5 вариантов. Это даст возможность потом продолжить исследование.

Как правило, зависимость помогает ИЗБЕЖАТЬ встречи с чем-то важным...
Так чего, по всей вероятности, избегаете вы?

Відредаговано автором 29-06-2025 11:35:59

Доброго ранку!
«Зараз вже 3 рік живемо у чюжій країні і він страждає від того, що не може знайти друзів. Він намагався дружити з хлопцями, але вийшло так, що вони почали *дружити проти нього*. Став дуже злопам*ятним, не може відпустити образи.»;
Співчуваю вам і вашому синові. Стільки випробувань випало на вашу долю. Однак ви не зламались під тиском обставин. Навпаки, шукаєте адекватний вихід. І це вартує поваги)
«Вчителі вшколі кажуть, що він дуже тихий і замкнутий. »; Вірогідно, син не відчуває себе прийнятим шкільним суспільством і через це перебуває у стані емоційної небезпеки та невизначеності. Варто зазначити, що навіть в нашій країні, знаходячись серед співвітчизників, не усім підліткам вдається вписатись в шкільний або інший навчальний колектив. В цьому плані має значення, в який спосіб новачок намагається приєднатись до загалу. Якщо ціною зради себе і своїх поглядів, то це матиме погані наслідки.
Що ви знаєте про сина - яким чином він пробує збудувати стосунки?
В будь-якому випадку варто підтримувати його індивідуальність, самобутність та прагнення цінувати себе попри негативні обставини(!)

«Але часто ця розкутість може переходити в те, що якщо я говорю йому те, що йому не подобається - він стає агресивним,обзиває мене, може штовхнути, а потім просити вибачення. »;
Обзивань і штовханини допускати неможна. На цьому етапі, враховуючи близькість між вами, лише ви можете своїм прикладом показати, як цивілізовано поводитись з емоціями, як виражати гнів конструктивно. Задля цього варто проговорювати свої почуття у прив'язці до причин, що їх викликали.

«В нього якесь дивне поєднання любові до себе, скутості, невпевненості і агресії.»;
Завичай саме таке і трапляється в подібних випадках. Як реагувати батькам? Підтримувати позитивне і спокійно, проте твердо реагувати на небажані прояви.
А ще... Синові на цьому етапі потрібен наставник. Шкода, що ця роль не підходить батькові хлопця. До речі, ви живете разом чи окремо? Які безпосредньо у вас взаємини з ним?

«Як йому допомогти влитись в суспільство ???»;
Окрім порад про звернення до психолога, я би вважав надзвичайно корисним відвідування сином спортивної секції(!) Звісно, за його бажанням. Ігрові види спорту, на мою думку, підійдуть найкраще. Там з дітками працює тренер, там формується команда і дружні взаємини всередині колективу.

Іноді підлітки тягнуться до спорту після відвідування змагань, де захоплює динаміка, сила і красота учасників.перегляду художніх. Або перегляду фільмів, по суті, глибоких історій про долю спортсменів та їх тренерів.
Фільми "Ніколи не здавайся", "Підкорювачі хвиль", "Нескорений", "Пульс", "Іван Сила", "Людина, яка змінила все" та інші.