Робота й кар'єра

Доброго дня. Працюю в одній медичній установі в Європі. Увесь колектив, включаючи начальника, місцеві, і я в усіх аспектах тут іноземка. Колектив очолює мій керівник — міцний високий чоловік, 55-58 років. Мені 45 років. Він одружений, його дружину я бачила на корпоративній вечірці. Також жінка близько 60 років.

Суть мого питання: я не можу зрозуміти поведінку мого керівника щодо мене. З перших днів моєї роботи він почав сприймати мене більше, ніж просто співробітницю. Щоразу, коли інші колеги не бачать, він кладе руку мені на плече і запитує, чи все у мене гаразд. Такі тактильні контакти відбуваються дуже часто...Якщо він хоче просто поговорити зі мною на короткі життєві теми і ми випадково зустрічаємося в одному з кабінетів офісу, він демонстративно зачиняє двері, щоб нам ніхто з інших співробітників не заважав розмовляти.

Не зрозуміло як, але він помічає найменші зміни в моєму житті і в моєму стані. На роботі всі ходимо в медичних масках, тому облич і емоцій майже не видно. Одного разу я працювала у пригніченому стані, тому що помер мій близький родич. Того ранку я взагалі не бачила начальника. Працювала, як зазвичай. У цей момент я відчула спиною, що він зайшов до мого кабінету, і раптом запитав, навіть не бачивши мого обличчя: «Тобі погано, так? Щось трапилося?». Дізнавшись деталей, сказав, що готовий мені допомогти у будь-якому форматі, особливо, в грошовому.

Якось у мене з’явилися неприємні болячки в роті. Ну, хто, окрім мене, може про це знати? Нікому не скаржилася. І знову він підійшов, подивився і сказав: «Ти захворіла, так? У тебе щось болить?» Дізнавшись про мою проблему, оскільки він стоматолог, він одразу відвів мене до кабінету, обробив мої рани в роті та дав із собою мазь. Наступного ранку він приніс мені вітаміни і сказав, що у мене авітаміноз, і тому я маю неприємні болячки на слизовій ротової порожнини.

Цього тижня він підійшов до мене на роботі, поклав купюру мені в кишеню і сказав: «Це тобі». Я запитала, чому він це робить, і він відповів, що просто задоволений моєю роботою. Ми часто перетинаємося у коридорах офісу, і я бачу, як він ловить мій погляд. Чесно кажучи, я почуваюся ніяково. Я не з тих жінок, які фліртують із чоловіками, і тим більше не відбиваю їх у дружин. Але все ж... Мені хотілося б дізнатися вашу думку, шановні спеціалісти. Це просто таке батьківське проявлення турботи про мене з боку цього чоловіка, чи у нього є почуття до мене як до жінки? Буду вдячна за відповідь.

Задавал вопрос своему психологу, но не получил ответа. Я совершенно не могу работать там, где мне неинтересно, даже если понимаю, что сейчас мне это нужно финансово. Испытываю мучения в буквальном смысле. Зато получаю удовольствие от творческой деятельности. Как будто бы не хватает воли или я инфантильный. Страшно страдаю. Что делать ? Может я ненормальный, ведь человек должен уметь работать

Добрий день! Я працюю репетитором в онлайн школі і коли мені додають нових учнів у мене з’являється якесь відчуття огиди і дискомфорту.
У мене на даний час не сильно загружений графік, але заняття розкидані протягом цілого дня, то зранку, то в обід та увечері. І я відчуваю себе ніби в пастці, ніби я не можу розпоряджатись своїм життям, не можу нічого зробити, те, що хочу.

Єдине, що полегшує це відчуття дискомфорту, це думка, що я можу звільнитися. Але насправді я не впевнена, що можу, адже боюсь. Здається я не знайду іншої роботи, або якщо знайду, вона буде гіршою ніж ця. Якщо я звільнюсь, я знаю, що мама буде осуджувати, що я сиджу вдома і нічого не роблю.

Я намагаюся поки що знайти учнів поза школою, але від думки, що я буду проводити заняття комусь новому, я знову відчуваю дискомфорт та огиду чомусь. Дуже неприємно від цих почуттів, і я не можу нікуди дітись або зробити щось, щоб вони зникли.

Хоч трохи я відчуваю обмеження у своїй волі—починаю почуватися так.

Я б хотіла запитати вас чому виникає саме відчуття огиди та що я можу зробити, щоб зменшити його, або не відчувати?
Буду вдячна за відповідь!