Психологиня Алла Григорівна Веленко Київ метро Університет

Доброго дня Іро! Ви пишете "Я поняла что слишком удобная для своих друзей." Насправді, така поведінка, це певною мірою "перекрита" ініціатива, бажання вирішувати проблеми. І, зачасти так буває, коли в дитинстві занадто батьки намагалися все вирішувати та всім керувати... Як склалися стосунки з батьками?

Доброго дня! Ваше обурення поведінкою дружини цілком справедливе та обгрунтоване. І зрозуміле роздратування, яке Ви неусвідомленно почали перенаправляти на оточуючих, у тому числі, психологів. Так буває, коли людина почуває себе розгублено і безпомічно. Як на мене, у Вас ніколи і не було глибоких стосунків. А швидше стосунки були "зав'язані" на побутових проблемах. І як одна зі складових, сексуальна сфера. Ви пишете "Проблем подобного уровня не было. Были менее меня беспокоящие события . Решилось все в процессе длинных разговоров. О чувствах в том числе". Чоловіки та жінки абсолютно по різному сприймають оточуючий світ та реагують на події. І коли чоловіку здається, що "все було вирішено", це ще не означає, що воно дійсно вирішилося. Дружина з якихось причин могла просто на якийсь час приховати те, що її турбувало... А тепер, з часом, невирішені проблеми почали виявлятися ось у такий спосіб... Щоб Вам дійсно допомогти, потрібно дуже прискіпливо розбиратися, як на справді складалися Ваші стосунки? На чому вони грунтувалися?

Доброго дня! Я Вас дуже підтримую у бажанні зберегти родину! Тим паче, якщо є донечка. Адже невирішена глибинна проблема залишиться і після розлучення, на превеликий жаль. Ви пишете "Последний год постоянные соры ,нету взаимопонимания,доверия.". Тобто, до цього року стосунки були нормальні? А що відбувалося впродовж цього року? Які події, які ситуації? Як склалися стосунки у Ваших батьків? Ці питання потрібні, щоб спробувати зрозуміти "коріння" проблеми...

Добрый день! Ваши страхи и опасения вполне понятны. Но, как мне кажется, не наличие троих детей больше всего пугают Вас, а страх остаться вообще без мужа... Скажите пожалуйста, а почему Вы, имея общего ребенка, до сих пор не оформили официально отношения?

Добрый вечер! Когда собственный муж влюбляется в молоденькую девушку - это всегда очень больно и воспринимается как измена, даже если не было интима... Но такое случается практически с каждой второй семье. Другой вопрос, кто может правильно пережить и продолжить жить счастливо дальше... Как правило, мужчина начинает влюбляться в других тогда, когда жена главным смыслом своей жизни делает мужа. То есть "залипает" на нем... Так устроен наш мир, что все, что мы возводим до состояния абсолюта в материальной жизни, обречено на разрушение... Вы пишете "Как поступить не знаю, как найти спокойствие в себе. Подругам не могу сказать , не хочу чтобы о ни думали о нем плохо, ведь у нас дружные посиделки с друзьями , маме тоже не могу , она его любит..." И Вы абсолютно правы, не стоит родителей впутывать в Ваши отношени: вы переживете, а мама запомнит на всю жизнь и любить Вашего мужа уже не сможет... И еще, просто так. обычными советами, спокойствие не появляется. Потому, что внутри Вас уже "засели" обида, ревность, тревога, недоверие и еще много каких неутешительных эмоций... Необходимо "проработать" эти свои чувства и освободить место в душе спокойствию и самодостаточности, которой Вам как раз и не хватает... А это можно сделать с психологом, в том числе онлайн.. И потребуется не так уж много усилий. Главное - это Ваше желание "прожить" травмирующую ситуацию правильно и сохранить отношения...

Доброго вечора! Те, що Ви намагаєтеся не образити іншу людину, лише може свідчити про появу у вас мудрості, що аж ніяк не можна вважати поганою звичкою... Але, те як Ви реагуєте на цю звичку... І окрім того,одразу привертають до себе увагу Ваші слова "либо если не понравится мой ответ будут. Осуждать". Інколи так буває, що установки, які з'явилися ще в дитинстві, достатньо довгий час можуть "спати". І лише при сприятливих обставинах - активізуватися. На скільки я зрозуміла, Ви в декретній відпустці зараз? Коли жінка міняє таким чином спосіб життя, вона починає жити автономно, у зовсім не такому режимі, як до декрету. І це може стати "спусковим моментом" для виявлення внутрішніх "непропрацьованих" проблем... Що відбувалося в Вашому дитинстві? Від кого Ви отримували осуд? Перед ким Ви намагалися весь час бути "гарною дівчинкою"?

Ответ отредактирован автором 27-08-2021 20:34:46

Доброго вечора! Як на мене Ви не дуже добре розумієте, що таке "дорослість" і у чому вона проявляється. Чоловіку може бути далеко за 40, але він так і не візьме відповідальність ні за себе, ні за своїх близьких. А може бути 18 років, і при цьому буде поводити себе як зрілий чоловік. На превеликий жаль, дорослість Ви переплутали з сексуальними бажаннями, які у хлопчиків можуть з'являтися вже у віці 12-15 років. Окрім того, щоб стати зрілим чоловіком аж ніяк не варто починати з сексуальних стосунків, які представника сильної статі лише роблять і психологічно, і фізично слабшим. Займіться зміцненням свого фізичного стану, потім пошуком роботи, а вже потім, коли Ви відчуєте, що можете про когось турбуватися - пошуком коханої...

Доброго вечора! У Вас дуже багато і досить конкретно написано про Ваші почуття та Ваші бажання, але зовсім немає запитання? У чому саме Ви потребуєте допомоги психологів?

Доброго дня Поліно! Ну по-перше, Ви зробили самий правильний вибір 6 років тому... А по-друге, у цьому житті нічого випадкового не буває. Тобто, і і ситуація, яка складається з новою роботою у чоловіка - має якийсь дуже важливий сенс, насамперед, для Вас. Як на мене, у Вас залишилося величезне почуття провини за те, що тоді сталося. І це воно "проектує" таку собі зустріч чоловіка та коханця. Тобто, принцип такий, чим більше ми чогось боїмося. тим швидше воно відбувається насправді... Я б Вам радила індивідуальне "пропрацювання" разом із психологом непрожитих внутрішніх почуттів, які важким грузом лежать на Вас і впливають на Ваше життя... Окрім того, як на мене знову ж таки, залишається незрозумілим, що тоді "притягнуло" до Вас саме таку людину тоді... Адже просто так ніхто не закохується...

У меня к Вам только один вопрос. Скажите, а какой будет Вам нужен мужчина (и будет ли нужен в смысле семьи вообще), если Вы сможете себе самой все покупать и себя обеспечивать полностью? Вас устроит тот человек, который сейчас рядом с Вами? Он будет соответствовать Вашим "высоким" материальным стандартам?

Доброго дня Ирен! Все зрозуміло стосовно інтимного боку стосунків... Але мене трохи здивувало, що Вас бентежить лише це, і зовсім не стоїть питання про створення родини... Чому? Адже повна реалізація жіночої природи може бути лише в сім'ї... А секс, загалом, має спадаючу природу: від яскравого, потужного, до зменшення потягу, а інколи і загалом зникнення на певний час... І це потрібно для того, щоб люди сили витрачали на більш цінні речі. Такі, як створення родини, поглиблення психо-емоційних стосунків, народження дітей і т.д.

Добрый день! Перечитала Ваш грустный рассказ... Увы, девушки очень часто необдуманно попадают в такие отношения, вступая в интимную связь до официальных отношений. Дело в том, что на подсознательном уровне мужчина, с которым есть интим уже воспринимается как муж. И особенно такие отношения усугубляются, если остались детские травмы и сформировались в детстве определенные поведенческие установки. Отсюда и низкая самооценка, которая от понимания того, что она низкая, выше не станет. Потому что напрямую связана с чувством собственного достоинства. А чувство собственного достоинства формируется при общении с отцом, если есть забота, любовь и поддержка. Если этого нет, девушка начинает "проэктировать" отношение с отцом на отношения с мужчинами... В Вашей ситуации вырваться из этого страшного круга можно лишь сделав полную трансформацию своих детских установок индивидуально с опытным психологом и "проработав" основательно детские травмы... У Вас нет сил на кардинальные изменения потому что эти самые силы, жизненная энергия, заблокированы детскими травмами...

Ответ отредактирован автором 27-08-2021 12:17:27

Доброго дня Ірино! Мама та діти дуже сильно пов'язані між собою на психо-емоційному рівні. Тому однозначно психоемоційний стан матері передається і її дітям: діти стають тоді некерованими. Окрім того, крик руйнує розум і хлопчиків і дівчаток. Дівчатка від крику стають лякливими та забитими. А хлопчики просто перестають загалом чути таку маму. Тобто, вона може кричати що завгодно і скільки завгодно, але для дитини це буде лише як звуковий фон... Проблеми зі щитовидкою можуть мати психо-соматичний характер. Тобто, "непрожиті" негаразди та проблеми провокують і саме захворювання... А ситуація з Вашим сином однозначно пов'язана з Вашими внутрішніми проблемами. Але щоб бути більш впевненою у висновках, потрібно зробити індивідуальну психодіагностику сину. Як правило, діти дублюють поведінку дорослих у тій чи іншій мірі... Щоб виправити ситуацію, потрібна індивідуальна робота і з Вами, і з Вашим сином... З багаторічного досвіду, можу Вам сказати, що без цього Ви не обійдетеся, а само по собі ситуація, на превеликий жаль, навряд чи зміниться...Ответ отредактирован автором 27-08-2021 11:57:25

Ответ отредактирован автором 27-08-2021 11:58:39

Доброго вечора Валентино! Практично всі люди похилого віку намагаються давати поради оточуючим. Так вони більше відчувають свою значимість та потрібність. Це такий різновид турботи про близьких людей... Тому, як на мене, проблема не у тому, що і як вони говорять, а у тому, як Ви на це реагуєте... Що відбувалося у Вас в дитинстві? Хто Вам безкінечно робив зауваження? І коли останній раз Ви по-справжньому відпочивали?

Доброго вечора! Судячи з того, як Ви висловлюєте не дуже зв'язно свої думки, допомога потрібна, у першу чергу, Вам самій... Що у Вас з Вашим психо-емоційним станом?