Нікого не можна втратити окрім себе, ніхто нікому не належить. Ви боїтесь всіх своїх почуттів. Я вас не штовхаю щось робити передчасно, але як можна будувати стосунки, якщо ви в них не проявлені? Він став великою цінністю для вас, а ви хто і де і як?
Ви доречі не відповіли на мої питання, а знову про нього, а я тут про вас:)

Вітаю!

З описаного ви теж боїтесь і не може як і ваша донька захищати свої інтереси. А чому? Що заважає піти до цього хлопака і в лоб запитати: «Ти пристаєш до моєї дитини?» Вам ніби треба дозвіл чоловіка, щирість дитини і ще щось. Ви вже дізнались те, що дізнались і це ж приводом до розмови. В голові багато що не вкладається, але дитина вже зазнає небезпеки і потребує захисту і опори від своїх рідних. Дитина може вчитись агресії та щирості лише від споглядання у дорослих.

Я рекомендую не доньку вести до психолога, а самій звернутись. Ситуація з неприємних і я вам співчуваю, проте вірю, що ваша сміливість та небайдужість розрулить це! Дитина соромиться і боїться, важливо це не ігнорувати, бо тут ніхто не може взяти відповідальність, а там де її нема - такі хлопака і лізуть своїми брудними руками.

Вітаю!

Ви настільки в полоні страхів і в тривозі з приводу засудження, що втрачаєте власну гідність. Співчуваю! Наявність цієї дівчини оголює вашу вразливість, травматичність і все що ви питаєте в нас про цього хлопця, треба запитати в нього. Лише він знає ці відповіді. Хто ви йому? Що він від вас хоче, якщо у нього є дівчина? Нащо ці качелі? І розкажіть йому що ви хочете і що бути запасною не ваш варіант.

Але це з страшно бути сміливою і вам легше підлаштовуватись під його сценарій гри, терплячи, очікуючи дива… Ви свою агресію по відношенню до нього не можете проявити і вона проектується в цю дівчину. Але вона тут до чого? Вона лише оголює вашу невпевненість, біль, що не вас обрали… Де вже була така зрада та холодність з боку рідних у вашому житті?

Ця вся історія вчить вас обирати себе, такою якою ви є, без бажань виправитись, стати кращою, заслужити милість уваги будь-кого. Я вам раджу подивитись як ви самі до себе ставитесь!
Що думаєте про себе?
Як себе захищаєте?
Як з вами не можна поводитись і чи є у вас внутрішня цінність?
Мені не хочеться вам розказувати що вам робити, бо тоді ви будете так само як з цим хлопцем у пасивній ролі. Це ваше життя і ви гідні займати центральне положення!

Вітаю!

Я рекомендую вам психотерапію в методі ЕМDR чи Брейнспотінгу. Ці методи дозволяють відпустити ситуації, в яких ви застрягли. Потрібно декілька сесій саме на пропрацювання зради чоловіка. Іноді не вистачає ресурсу щоб пробачити, відпустити і людина тримається за образу для того щоб убезпечити себе від подальшого болю.
Я бажаю вам пережити цю подію і насолоджуватись стосунками тут і тепер, без шлейфу травм минулого!

Вітаю!

З описаного очевидно, що у вас відбувається ретравматизація від від одних відносин до інших. Травму з чоловіком ви не пропрацювали, бо наступний чоловік виявився таким самим аб‘юзером. Співчуваю вам і хочу щоб ви не тримались за бажане, а бачила реальне, яке потребує лікування!
Вам потрібна довготривала регулярна психотерапія і тут питання не в кількості сесій, а в роках терапії. Так пропрацьовується надійна прив’язаність, проживається розчарування, страхи, біль, відроджується самоцінність. Розуміти щось - це не значить пережити. Ви застрягли в своїх емоційних реакціях, які накривають вас тривогою і фруструють. Потрібен і психіатр, і психотерапевт! Будуйте стосунки з собою в першу чергу! Бажаю вам повернути свою цілісність та автономність!

Відредаговано автором 01-09-2024 17:39:25

Вітаю!

Перфекціонізм - це захист від вразливості, меншовартості, який маскується в ідеальність. Ви себе не приймаєте, коли ви не на коні, тому прагнете цих високих стандартів щоб не відчувати сорому, невпевненості та звичайності.

Витоки такої поведінки лежать у вашому вихованні. Вас скоріш за все не приймали безумовно і ставили високі планки, які тепер ви самі собі ставите. Все ідеальне в цьому світі лише в голові, яка оцінює та знає. Все живе йде з серця, яке любить і приймає. Бажаю вам розтопити холод внутрішній і подивитись на себе люблячими очима! Для цього рекомендую психотерапію, яка допоможе вибудувати нові патерни поведінки та посприяє вашій самоцінності!

Вітаю!

Співчуваю вашій історії. Ви чекаєте і надіятись як дитина, що мама стане нормальною для вас і вашої малечі. І це говорить про вашу емоційну залежність, ви зрозуміли, але не пережили це. Я вбачаю тут вашу ранимість та неможливість опертись на когось старшого сильнішого за вас… Ви дуже потребуєте матері і самі цього не усвідомлюєте, а цю фігуру треба нарощувати та створювати всередині себе. Рекоменудую вам психотерапію, бо порадами та усвідомленнями не залатати ваші пласти болю, відчаю та самотності.

Вітаю!

Співчуваю вам! Це треба лікувати! Наслідки прибрати вам допоможе лікар-психіатр, а глибинне коріння - регулярна психотерапія. Не відкладайте ваш візит до лікаря!

Для мами - її син, це її партнер. Якщо ви не зрозуміли… ненормально жити з батьками все життя і ненормально не працювати. Тут багато ненорми і ви протестуєте, бо у вас здорова реакція. Тут тільки вам вирішувати що робити, бо вимагати це від чоловіка без його розуміння це дохлий номер…

Вітаю вас!

Я відчуваю ваш відчай, розпач та зневіру. Дуже прикро, що ви відчуваєте себе неповноцінною. Ви досить юнні для таких висновків і зараз хлопці дозрівають пізніше ніж раніше. Ваш страх не вийти заміж до 25 років тримає в вас в лещатах і я пропоную його прожити. Ось піти і відчути, що це трапиться і це не кінець світу, бо ви точно в 25 залишається живою і квітучою жінкою. Вся цінність та значущість вашого життя проектується в заміжжя. А ви самі по собі тоді не важливі? Ви задавлені цим стереотипом. Я як і ви його теж проживала, а і я доречі вийшла заміж в 28, і зараз не жалкую і ціную весь той досвід до. Я бачила багато прикладів, коли люди одружувались в 20, народжували дітей і в 27-29вже розлучались, розчаровуючись у житті… У вас зараз є час, простір пізнати себе, наповнити себе і коли ви розквітнете в повній мірі, то ви не зі страху будете обирати чоловіків, а з відчуття гідності та любові.

Займіться стосунками з собою, тому рекомендую вам психотерапію, де ви зможете прожити своє безсилля, страхи та відродити нові смисли свого життя!

Співчуваю! Я знаю такі історії, коли мами не працюють і лягають тягарем на плечі своїм дітям. На жаль, це реальність вашого хлопця. Важливо зрозуміти чи зможете ви прийняти це? Іноді сепарація відбувається лише з народженням дитини, а іноді і не відбувається, бо сильні співзалежні стосунки.

Ви можете самі себе обирати і не чекати що це зробить хлопець. Вам некомфортно і важливо не зраджувати себе в цьому. Жіночі і чоловічі стосунки - це про умови, ви домовляєтесь і хочете так як хочете, а його образи - це його незрілість почути вашу злість. Ви ж не зможете терпіти і чекати, вам потрібні здорові підтвердження для вашого майбутнього. В будь-які стосунки треба вкладатись і фінансово, і морально і психологічно. Здається саме цього ви очікуєте і тому має право озвучувати свої потреби. Я не думаю щоб він хотів би жити з вашим татом, де ви завжди узгоджуйте всі ваші рішення і його забезпечуєте. Можна привести в приклад цю аналогію.

Вітаю!

Ваші ревнощі говорять про те, що ви хочете лише собі подругу і не готові її ділити з іншими. В ревнощах ще є заздрість, бо в неі є компанія, а у вас нема. Коли ви її заспокоювали, то насправді ви її жаліли і тепер самі потребуєте такого ж відношення до себе. Прийміть себе з тими всіма переживаннями, де є відчуття самотності, порожнечі, ревність, заздрість, розчарування, злість та образи. Бачите, тут великий пласт поччутів, де вас не відчувають як ви відчували свою подругу. Раджу до себе ніжно і з співчуттям відноситись. Виписуйте всі свої почуття, думки і зосередьтесь більше на собі, а не на товаришці. Вам треба впоратись не з тим, що вона робить чи не робить, а з тим що ви відчуваєте.

Будь-які стосунки проходять всі етапи, коли спочатку ви були в злитті, в спорідненості, зараз і у вас змінилось відношення до неї і у подруги змінилось відношення до компанії. Проте є дуже сильна цінність одна одної, яка може врятувати ваші негаразди, амбівалентні переживання. Найкращі друзі - це ті з якими ми проживаємо кризи, конфлікти, бо всі сторони нас розміщені і витримані часом та один одним!

Приймайте темні сторони одна одної, і не вимагайте ідеальності, бо це мертві вигадані константи, а ми всі живі люди зі своїми слабкостями!

Ірина, вітаю!

Співчуваю! Вам потрібна психотерапія. Причини вашої тривоги мають певне коріння і важливо їх дослідити, прожити свої страхи та укріплювати вашу свідомість. Порадами тут не допоможеш, так як у вас всередині нема відчуття безпеки. Можливо навіть потрібна консультація психіатра щоб виключити тривожний розлад. Життя завжди перемагає, пропоную себе підтримати саме в цій області і звернутись до фахівців.

Вітаю!

У вашому питанні вже є відповідь, чоловік не може відірватись від мами, його сепарація не відбулась. Ви ніби чекаєте цього, але їм обом зручно так як є, а для того щоб це змінилось чоловік має захотіти достанціюватись, має настати якась криза, конфлікт. Проте у нього це має статись, не у вас з його мамою. Сепарація - це розвиток дитини, коли вона стає автономною і вчиться опиратись на себе в пошуках всього, що батьки не дали, але з готовністю це здобути, заробити, взяти деінде.

Я вам співчуваю і раджу подумати чому ви опинились в такій ситуації, де є сильна співзалежність і незрілість чоловіча? Чи вибудувані у вас кордони, довіра один між одним? Чи витримаєте ви до весни? І чи можна вірити його обіцянкам?

Матеріальні проблеми - це також питання матері, тут один корінь… Він живе на ресурсі матері і не може вам бути пока зрілим самодостатнім партнером. Ви несвідомо на це погодились і лише з часом зрозуміли, в яку халепу потрапили.

Відредаговано автором 29-08-2024 22:44:03

Вітаю!

Ви не зможете її змінити, вона така людина. Єдине, що ви можете - це управляти своїми реакціями. Просто знайте як опцію, що вона буде вами не задоволена в будь-якому випадку і в неї своя унікальна правда. Вам потрібно себе зберегти і не піддаватися не ці речі, це дуже важко, але іншого виходу не має… Імунітет до токсичності потрібно напрацьовувати, нічого не доказуючи і не витрачаючи свої сили подобатись їй.