Вітаю!

Співчуваю вашому виснаженню та емоційні втомі! Діти вас не слухаються, бо ви самі себе не слухаєте. Аналітики кажуть, не так важливо що робить матір як важливо як вона робить, з якого емоційного стану. Ви зараз теж подібні дитині, яка хоче плакати, кричати, а також прагне простору і часу на себе. Віддайтесь своїй внутрішній дитині. Нарешті почуйте та поспівчувате їй. Не судіть, не кричіть, не повчайте. Будьте тим підтримуючим плечем сили, яке може її витримати та бути з нею такою якою вона є. Кожен день встановлюйте з нею зв’язок, питайте як вона і турбуйтесь про неі окремо від своїх дітлахів. Просто ви забули про себе, про свою вразливість.

Народження дітей завжди поміщає жінок в їхню ранню історію, і мало у кого там було щастя та ресурс. Тому зараз є нагода доростити і пробуджувати зв‘язок з собою! Як наслідок ви зможете більше відчувати та любити власних дітей!

Вітаю!

Співчуваю вашому станові. Коли дуже багато небезпеки, тривоги, потрібно знаходити внутрішні опори. Що вас заспокоює? Які думки є для вас ресурсними? Спробуйте огортати себе ними, а також поділіться своїми тривогами з близькими, щоб ви не були самотніми у своїх переживаннях.

Вітаю!

З описаного в мене склалось враження, що ви атаковані внутрішню фігурою знецінення, відчаю. Чий голос всередині це все бурмотить? Спробуйте винести на світло цю особистість і роздивіться від чого вона вас захищає і що насправді потребує? Потрібно цей негативний персонаж лікувати, бо він отруює ваше життя.

Вам потрібно не так бачити майбутнє, як вчитись жити теперішнім, радіти тому, що є. А натомість ви відчуваєте тривогу за нездійснене майбутнє. Не тільки робота може слугувати опорою, а також ви сама для себе можете нею бути. Ваші стани не про ресурси, тому я би радила щиро подивитись як ви самі до себе ставитесь, не списуючи на вашу велику справу життя.

Ви з нестерпного теперішнього хочете перескочити у щасливе майбутнє, яке здається поки що нездійсненим. Співчуваю і вірю, що ви зможете вибудувати нові стосунки з собою, які допоможуть знайти свій шлях!

Вітаю!

Мої щирі співчуття вам! Зараз ви проживаєте втрату і поступово крок за кроком біль буде вщухати. Це природній процес плакати, горювати, сумувати та страждати за тим, кого любив і хто був членом родини.
Я раджу вам окрім оплакування робити добрі справи в поміч іншим пухнастим в пам’ять про вашого друга! Таким чином ваша любов до нього житиме у ваших ділах! Він назавжди в пам’яті і в серці! Любов триває поза межами простору та часу…

Вітаю!

Ви хочете щоб ми вирішили як вам бути, цікаво а що вам заважає самому вирішувати? В яких почуттях ви перебуваєте зараз? Що після всього сказаного дівчиною самі думаєте?
Мені здається вам сильно обірвали крила і притоптали, бо ви дійсно готувались до серйозного зрілого вчинку. Співчуваю вашій історії, єдине що я можу радити це записатись до психолога і розібратись з собою, побудувати стосунки для себе і попрацювати над самоцінністю, бо ваша дівчина розказувала, що ви такий який є її не влаштовуєте і що вона велика цінність і цаца… Здається, що ви абсолютно нечутливі до себе і на додаток ще розгублені, бо регресуєте до перекладання відповідальності - щоб хтось прийняв рішення та порадив. Психологи радять завжди думати в сторону автномності та проживання власних почуттів та криз. Мені здається, що ні ви, ні ваша дівчина не приймаєте реальність, а в якихось очікуваннях по відношення один до одного, а на цьому сім’ю та стосунки не будують.

Вітаю!

Спічуваю і хочу підтримати вас і вашу здорову агресію на ненормальну ситацію! Ви на правах вагітної маєте в двічі більше прав, бо ви і за себе, і за дитинку і ще за сина. Тому прошу займайте положення хазяйки і виходьте з жертви. Тримайтесь ролі мами, яка вміє захищати своїх дітей і своє логово. Вона лежить і смалить, і ви ляжте і кашляйте, бо нема чим дихать:) Я пропоную вам вертати їй відповідальність за те, що вона робить і не робить.

Загалом, попросіть чоловіка, щоб він відверто розмежував вашу сім’ю та свою родину. Скажіть, що ви не можете обслуговувати 2 родини, зараз ви в положенні і потребуєте свого простору і тому він має попросити маму з’їхати і забрати брата. Віддайте цю історію йому, це його сепарація і процес. А самі повертайтесь в свої процеси і в своїх дітей!

Здравствуйте!

Это ваш путь и не всегда он бывает сказочным и волшебным. У вас задета гордость и вы ощущаете унижение, но вы обеспечивали свою семью и выживали, а это вызывает уважение. Мы не можем изменить прошлое, мы можем лишь изменить наше отношение и наши ощущения по отношению к ушедшему. Нужно отгоревать утраченное время, потому что под агрессией всегда боль… Возможно вам не было времени посочувствовать себе и сейчас вас атакует все палитра переживаний за все года.

Попробуйте посмотреть на свою жизнь как зритель в кино, где показывают фильм об эмигранте, который проходил свой путь адаптации и развития. Сфокусируйтесь на герое и подумайте чтобы вы ему сказали, как бы разделили его переживания, как бы поддержали? Тут вопрос не к стране, а к накопленной злобе, которая проецируется на Израиль. Вам нужно изжить этот яд души, которые отравляет вашу реальность.

Рекомендую вам психотерапию! Вам нужно разделить и прожить этот период жизни на уровне чувств.

Вітаю!

Співчуваю вашій історії, відчуваю вашу самотність, образу та безвихідь. Вам зараз хочеться все це завершити, але ви ж розумієте наслідки.
Якщо ви з ним розлучитесь, як ви будете утримувати дітей? Чи думали ви про подальше майбутнє? Які варіанти розвитку?

Перед тим як робити радикальні рішення я пропоную вам зробити 2 речі, принаймні спробувати. Ваш чоловік шукає розслаблення і забуття, він це отримує зі своїми товаришами. Я пропоную вам включитись у конкуренцію з ними і спробувати перестати його пилити і організувати вдома йому затишок. Я розумію, що у вас буде гнів на мою пропозицію, але так ви зможете простелити дорогу до нього, посприяти його потребі, а згодом зможете достукатись до глибокої щирої розмови. А спочатку треба банька, накормити, напоїти як у народних казках. У вашого чоловіка сильна регресія і безвідповідальність, тому вимагати і погрожувати поки не спрацює… спробуйте перебороти це і давати йому підтримку, але якшо не буде ніяких зрушень і ви не зможете, то дайте йому часові проміжки для змін. Накшалт, якшо протягом 3 місяців, півроку, року (встановіть межі самі для себе) ти не перестанеш випивати - я подаю на розлучення, я даю тобі час зберегти родину та отямитись. Але ця друга частина має бути після першої, бо ваш чоловік в сильному протесті зараз..

І вам, і вашому чоловікові потрібна психотерапія. В сильних кризах нам потрібен ресурс через спілкування і підтримку, а ви зараз не можете дати це один одному, тому звертайтесь до психологів!

Відредаговано автором 26-08-2024 15:49:27

Вітаю!

Ви дуже все свідомо аналізуєте і просто не справляєтесь з тривожністю, з фрустрацією та самотністю. Більшість людей має проблеми з батьками, і дуже важливо не залишатись в них, а ставати більшою, проростати і тоді вони не будуть мати влади над вами.

Все, що вам не дали батьки і поки що хлопець - це ваш об’єм роботи. Різниця між дитиною і дорослою полягає в тому, що дитина чекає, що їй дадуть, а доросла сама собі дає. Всі ваші образи, претензії - це ваші дефіцити. Вас не так не любить ваш хлопець, як ви самі себе не любите. Так, ви вразлива, маленька і дуже тривожна - це важливо огорнути прийняттям, підтримкою і любов’ю. Дайте собі руку поміч і не просіться на ручки спасати вас. До себе ніжно, до себе тепло, співчутливо! Зміни починаються з прийняттям реальності, в якій ви зараз знаходитесь.
Рекомендую вам звернутись до психотерапевта і будувати стосунки з собою. Це наповнить і доростить вашу дитину внутрішню!

Відредаговано автором 25-08-2024 16:11:36

Вітаю!

Дуже прикро, що з вами сталась така історія. Співчуваю! Причин може бути багато, але тут важливо пережити ваші почуття, втрату довіри та зневіру.

Чи були такі епізоди байдужості та пропаж з боку рідних людей у вашому дитинстві, юності?
Іноді у людей не вистачає мужності завершити стосунки, тому якщо ви перебуваєте у розгубленості, то вам потрібно прояснити для себе це. Все, що зараз відбувається це не лише про вас, це в більшості про хлопця. Тому як би вам не було боляче, не беріть все на свій рахунок. Стосунки - відповідальність, щирість, можливо ви набагато більше до них готові, ніж він…

Вітаю!

У вас дуже багато незакритих історій і як наслідок ваше тіло на нулі і емоційний стан пригнічений. Щиро спічуваю вам!

Розкажіть, що вас наповнює? Де є джерела вашого дофаміну та радості? Це можуть бути просто речі: від масажу до прогулянки лісу. Важливо це практикувати. Якщо комп’ютер працює без перерв, він перегрівається і потребує паузи та зарядки. Це саме відбувається і з вами. Рекомендую вам також психотерапію, де ви зможете ділитись тим емоційним грузом, який лежить ярмом всередині. Також можна вести щоденник - виписувати потік своєї свідомості, це теж свого роду звільнення. Проте чесно кажучи, вам потрібна людина, яка розділить ваші страждання і дасть вам відчуття підтримки та співчуття. Мені здається ви щиро цього чекаєте від чоловіка, але він в силу своїх навантажень поки що не в достатній мірі може це дати.

Ви звернулись сюди і вже тут розміщаєте свою історію, переживання, страждання. Як вам читати повідомлення тут на сайті від психологів? Це те, що ви хотіли чи ні? Тут вас бачать, відчувають, бо ви дуже цього потребуєте зараз. Просити про допомогу, коли погано - це дуже здорова ознака! Шукайте цієї допомоги де тільки можна. Згодом ви відновити свої сили і зможете не виживати, а жити.

Відредаговано автором 25-08-2024 15:54:16

Ваш парень не меняется! Его устраивает то, что он делает и важно это увидеть вам. Это его интересы, а у вас свои, которые игнорируются. Ваша боль и страх - это следствие того, что вам это не подходит. И тут важно быть честной с собой: «Почему я терплю неприемлемое поведение?».

Я думаю, что истоки этой истории в вашем детстве, где вам не хватило принятия, любви и верности в свою сторону и вы так сильно этого ожидаете от того, кто лишь отыгрывает вашу травму. Поэтому рекомендую строить отношение с собой и со своими дефицитами в кабинете психотерапевта. Там внимание будет лишь на вас и ваших процессах, вы получите то, что не дополучили, но важно тратить на это время и деньги, а не ждать от того, кто не даст вам это.
Это я не заманиваю вас в психотерапию, а объясняю закон отношений: «Что внутри, то и снаружи!». Если вам свойственна ревность, неуверенность, небезопасность, то ваш партнер будет это зеркалить. Понимание не излечивает от дефицитов, нужны доверительные близкие отношения, глубинные проживания тяжелых чувств, которые перезапишут ваши нейронные годами сформированные паттерны поведения.

Вітаю!

У вашого батька чи наявний нарцисичний розлад чи сильна нарцисична травма. В нього домінуючі інтелектуальні захисти - знати, він живе з голови і скоріш за все те, що він робить по відношенню до людей він отримав від своїх батьків. Для таких людей немає меж, в них закон їхнє власне бачення, бо вони не доросли до едіпального конфлікту і тому татові властива вся ця фіксація на езотеричному.

Ми живемо в нарцисичний час, коли успіх, сила, гроші, домінантність важливіше за стосунки, щирість та емпатію. Подивіться лідерів домінуючих держав світу… На жаль у вас такий тато, його не треба змінювати, треба зберегти свою душу та серце в цій щемкій історії, бо якщо борешся з агресором - можна з ним ототожнитись сильно, що і трапилось у вашого тата.
Рекомендую вам, як і в попередньому вашому питанні, вашу особистісну психотерапію! Ваші стосунки з батьком потребуть лікування, а не знання діагнозів. Від знань людина стає розумною, від стосунків - щасливою!

Юлія, вітаю!

Ваші сумніви і відчуття дуже далекогладядні та об’єктивні. Ваш хлопець пропонує вам перейти на інший рівень стосунків - переїхати до його мами))) Вибачте, але це не розвиток, це комфорт для нього. Він як чоловік має думати про розширення, про питання житла та про власну відповідальність.
Прикро, що він не чує і не розуміє, але ще і трошки перевертає значущість ваших роздумів. Я раджу вам собі не зраджувати, а якщо хлопець готовий перейти на наступний рівень - сходіть до сімейного психолога, де кожен озвуче своє бачення і почує відгук зі сторони. Там він має зіштовхнутись з власним відображенням своїх переконань, які не є комфортними для вашої пари, а лише для нього…

Здравствуйте!

Ваша ревность говорит о какой-то боли и неуверенности. Важно бы понять истоки этих ощущений внутри, а не снаружи. Вы его только к сестре ревнуете или вам вообще свойственно это чувство?

Даже если там есть какой-то подтекст женско-мужских отношений, вы же его не привяжете и не запретите. Это может быть его выбор и может вам очень страшно его потерять? Ревность - это желание обладать, но нам никто не принадлежит на всю жизнь, лишь по обоюдному согласию и на отведенный срок. Парень так переживает потерю и держится за семью отца, там правда вам нету места… Важно увидеть что у вас происходит друг с другом, есть ли близость, понимание, поддержка?