Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Львів Галицький район

«вам совершенно незачем представлять как мы ложимся в постель. »;
Так я именно это и написал, основываясь на ваших оценках.

«Но вы правы в целом - я видимо тоже скоро перестану.»;
Что-то не припоминаю, чтобы я вас склонял к такому решению)
Тысячу раз извинюсь, если приведете факты.

«Судя по реакциям специалистов -у меня просто ангельское терпение и я рискую усугубить свою и так нездоровую ситуацию. Ясно-понятно. Буду агитировать мужа на совместную терапию.»;
В случае его несогласия, личная терапия, полагаю, тоже пойдет на пользу.

Здравствуйте, Maria!
«Мой муж очень любит животных, но у нас с ним категорически разные взгляды на личную гигиену, вместе недавно, 4 года..но как по накопительной скидке все -раньше понемногу напрягали и проходило, теперь похоже напряжение достигло критической отметки. »;
Обычно там, где завязка, там и РАЗВЯЗКА(!)
Ваши взгляды на гигиену не то что разные, они НЕСОВМЕСТИМЫЕ. И до тех пор, пока вы терпите, ускоренными темпами выгораете эмоционально. Кажется, еще чуть-чуть - и будет взрыв, что накроет всех.

«Спасибо.большое заранее. Хоть выговорилась.»;
Ваши слова можно воспринимать однозначно - просто выговориться... и не решать проблему.
Выговорившись, пожалуй, вам станет немного легче. Капельку накопившегося напряжения выплеснули наружу. А дальше что?Неужели такой финал - «Я чокнусь скоро.»;?

«У меня уже и муж начинает вызывать брезгливость из-за своей нечистоплотности, вечно руки забывает мыть...собак почесал везде и этими руками ест...кошмар. раньше меня это меньше задевало, теперь аж зашкаливает.»;
Даже не представляю, как вы вместе ложитесь в постель и т.д. ...

«Нет это реальные мои желани курсы для мотивации ребёнка школой, мне это важно, яйца покупаю так как хочу яичницу, то есть это вещи, которые реально хочу, но выставлять себе сроки не хочу/ это дополнительное напряжение, а у меня и так тревожность.»;
Были бы реальные, скорее всего, всего бы взялись за их реализацию. А так, скорее всего, они на уровне деклараций о намерениях.
Но в любом случае важно прояснить, что вы чувствуете и говорите себе, когда не делаете первый шаг к тем же курсам?

Теперь про яичницу. Говорите, что хотите - ок. В магазине купили яйца, принесли домой, а дальше что вас останавливает выложить несколько яиц для яичницы, остальные убрав в холодильник? С какой стороны тут привязываются сроки, против которых вы возражаете, мол, не хотите дополнительно напрягаться?

«Я как-то хочу чтобы оно само по себе делалось, не напрягая меня.»;
Кажется, мы близки к развязке. Изъявляя желание, чтобы оно само по себе делалось, не напрягая при этом вас, то не похож ли такой подход на сказку? На иллюзию, в которой события происходят волшебным образом.
В связи с этим вопрос - на какой психологический возраст вы себя ощущаете?

Вот этот момент, полагаю, чрезвычайно важным для понимания проблемы - "сейчас год принимаю - чувствую меньше тревожности, чувства вины, безвыходности, меньше раздражаюсь."
Кто они - ваши ИСТОЧНИКИ чувства вины? безвыходности? раздражения?
Назвать сможете, не откладывая на потом?

Відредаговано автором 09-04-2025 08:53:56

Добрый день!
«ПРИЧИНЫ ПРОКРАСТИНАЦИИ ПРИ ДЕПРЕССИИ»;
Вы говорите однозначно о прокрастинации. А не может ли быть на фоне депрессии проблем с памятью?

«Все время откладываю запланированное если нет сроков, например хочу пройти курсы, оплачиваю и не занимаюсь, покупаю яйца (хочу яичницы) и они портятся в итоге, и очень много важного и неважного так, даже д/з ребёнка не выложила в дневник и получили единицу. Если дело со сроком, то обычно делаю.»;
Как думаете, по какой причине, зная реальный способ помощи себе - определение сроков - вы им не пользуетесь?

«например хочу пройти курсы»;
Вполне себе реалистичное желание, Но... оно не будет выполняться, пока нет четкого понимания и цели - ЗАЧЕМ проходить курсы? Чтобы что потом?
В частности, вам для чего понадобились курсы?

«покупаю яйца (хочу яичницы) и они портятся в итоге»;
С яйцами та же история. Покупаете лишь бы холодильник заполнить, а спустя время они портятся.

Очевидно, депрессия существенно размывает ваши желания(!) Видимо, в этом причина. А забывание/прокрастинация может быть следствием.

Відредаговано автором 08-04-2025 18:59:45

Доброго ранку, Віка!
«Мене це дуже турбує цілий день, оскільки жодну з ролей він не виконує - ні як вітчима, ні як чоловіка.»;
Шкода, що так відбувається і тим більше шкода, що ви внаслідок цього відчуваєте. Чи могли б ви поділитись, що саме відчуваєте - розчарування? гнів на чоловіка? образу? розгубленість тощо?

Також варто дещо уточнити. Коли ви зазначаєте про повне невиконання чоловічої ролі партнером, то стосується це інтимної сфери чи ні?

«З іншої сторони, а чи сім’я не будується на тому щоб просто жити в ній, а не щось очікувати?»;
"Просто жити в ній" - написали ви.
Важаю, що для кожної окремої сім'ї і кожного з подружжя розуміння цієї тези буде відрізнятись. Для когось йдеться про уміння домовлятись на основі взаємної любові і поваги, бажання конструктивно долати труднощі, бути відкритим до спілкування і так далі.
А для когось - використовувати партнера у власних цілях, тікати від самотності або уникати відповідальності.
Також існує чимало хибних або ж упереджених уявлень про сім'ю, які зазвичай успадковані з батьківської родини.

От уязти ваш приклад. Коли одружувались вдруге, як робили вибір чоловіка? Чим він вам сподобався? Ви добре пізнали його характер, цінності та схильності ?

«я вирішила повністю забезпечувати себе та дитину фінансово, навіть включаючи комунальні послуги. Чомусь мені незручно вимагати від нього дбати про не його дитину.»;
Як бачимо, чоловік не узявся за обов'язок дбати про сім'ю, не проявив ініціативу на фоні вашого рішення узяти тягар витрат на себе. Тобто відбувся мовчазний розподіл сфер відповідальності.
А для блага сім'ї, напевно, мав би відбутись відкритий діалог, що призвів би до порозуміння і відповідних домовленостей.
До речі, чому вам незручно вимагати? Можна ж ЗАПРОПОНУВАТИ(!) І подивитись на реакцію. Вона вам покаже, на що здатний партнер.

«Вчора сталась така ситуація, що поки я була на роботі - чоловік залишивши дитину від ранку голодною возив свою маму по справах.»;
Уточніть, будь ласка, скільки років дитині? І який час чоловік був відсутній?

«І десь тут я зрозуміла, що поки не повторюю і фактично не змушую щось зробити для дитини - він підсвідомо про неї забуває. »;
Що можете сказати про сприйняття вашою дитиною вітчима? Адже 4 роки - доволі тривалий час, як ви всі живете разом. Чи пам'ятаєте приклади, як чоловік радів від проведеного з дитиною часу, бавився з нею, турбувався про неї?
Чи є в нього свої рідні діти?

Відредаговано автором 08-04-2025 09:56:36

«-не сочтите это за обесценивание ,но это игра слов.»;
Определенно, для вас да - игра слов. Для меня выводы, сделанные на основе прожитых и наблюдаемых фактов реальности. При этом я ведь не собираюсь менять вашу картинку мира. Я с вами делюсь своей.

«Каждый считает ,что его жизнь уникальней другого.»;
Что ж, вы тоже делаете вывод на основе своего опыта. Однако заходили в свой опыт, по всей видимости, с предвзятыми установками. Потому на выходе и получили негатив.

«Выстраивать границы я умею,но другими это воспринимается очень чувствительно ,я автоматически становлюсь врагом ,показывая ,что со мной так нельзя.Многие штучки со мной не прокатят, вот я и плохая.»;
Разобраться бы, по каким "лекалам" выбираете других... Кого и зачем "притягиваете", чтобы подтвердить сидящую в голове концепцию?

«Иногда ,конечно ,я хочу быть хорошей ,всем нравится, и это мне не во благо.»;
Замечаете, как вас качает из одной крайности в другую. Быть хорошей для всех - разве это возможно в реальном мире? Да и зачем? Чтобы что в итоге испытать и получить? Какой личностый дефицит закрыть?

«Справа в тому що на мої межі свекруха не реагувала з повагою і продовжувала вести себе як вела, це викликало в мене невдоволення.»;
Сподіваюсь, після того, як ви рішуче заявили про своє невдоволення, вона зробить висновки і буде враховувати вами окреслені межі.

«Це тому що критично важливо зараз щоб він зрозумів мій стан і зрозумів що я так більше не можу і не буду. Як можна інакше? Я говорила проханнями і пояснювала що відчуваю і чому і чого я потребую. Як крім слів це донести в спілкуванні?»;
Сильна позиція зовсім не одне й те саме, що тиск, скарги і тому подібне. Сильна позиція, передусім, це впевненість в собі. Відсутність страху, мудра і виважена реакція на несправедливість... Уміння вести діалог - змістовний і відповідальний з урахуванням реальних обставин і можливостей.

От спробуйте змалювати в уяві і поділитись тут на форумі тією ситуацією, якої ви прагнете. Щоби вона вас влаштовувала - де ви живете? як живете? які у вас взаємини з чоловіком? яким чином він переймається вашими почуттями та бажаннями, а ви його почуттями та бажаннями? які стосунки зі свекрухою?

Розглянувши цю картину, буде краще зрозуміти, як рухатись до її втілення.

Відредаговано автором 07-04-2025 19:57:21

«Если они хотят решить свои проблемы ,то да,должны.»;
Кажется, вы начали сознавать, что жизнь других людей, пусть и родных и близких, это их жизнь. Потому и разбираться в ней и с ней - их задача.

«В своей жизни ,я давно поняла ,что белая ворона.»;
Может, все-таки не белая ворона, а ИНДИВИДУАЛЬНОСТЬ(!)

«Я не боюсь отношений,но большинство отношений ,сводятся к сценарию агрессор-жертва,спасатель.»;
Полагаю, эти суждения черпаете сугубо из личного опыта. Так что можем признать - он весьма ограничен. Для людей, живущих в шаблоне представлений, сформированных их собственным и потому ограниченным опытом родительской семьи и еще парой негативных примеров, все именно так и обстоит.
А на самом деле в популяции людей много примеров обратного свойства - здоровых союзов любящих партнеров, желающих и способных развивать отношения.

«Мне такое не подходит.»;
Конечно, не подходит. И слава Богу, что не подходит. Вот только рамку себе задали очень узкую - либо/либо.

«Это со мной не хотят отношений ,а не я не хочу или боюсь.»;
Здесь прячется, по всей видимости, причина. Потенциальные партнеры считывают по вашему настрою, мимике, поведению живущие внутри вас страхи и/или нежелание близости.

«Я осознанно не создаю себе проблем ,не обнадеживаю себя и других ничем.»;
Так-то оно так. И вместе с тем, уклоняясь от встреч и отношений, способных вас наполнять и радовать, отказываете себе в праве быть счастливой. Чтобы не было разочарований, переживаний, обид и всего такого прочего, лучше закрыться, замкнуться, теша себя мыслью о безопасности. В этом сценарии нет витальности, только существоание. Вы не находите?

Учитывая «Я в замешательстве и не знаю как быть дальше ю. Доверия нет вообще»;, стоит осмелиться и признаться себе - я боюсь правды(!) Ибо она вынуждает меня принять судьбоносное решение и взять за него ответственность. А я не готова, боюсь последствий, боюсь, что не справлюсь...
Идите к психологу за поддержкой и пониманием себя. Точнее, своих ограничений. Во взаимодействии со специалистом у вас появится шанс глубже заглянуть внутрь себя и себя лучше узнать. А также разобраться с вашей моделью построения близости, выбором партнера и так далее.

Благодарю за столь развернутый ответ. На его основе многое становится более понятным.
«Отрицание, означает ,что и отец и жена не видят своей вины или оплошности в воспитании брата.»;
А должны видеть, по-вашему? Что если не готовы или сильно ограничены в способности сознавать реальность?
Я бы слова "вина" избегал совсем. Она уничтожающа по отношению к любой форме открытия истины и трансформации установок. На мой взгляд, оправдано вести речь об ответственности(!)

«Они перекладывают ответственность друг на друга.»;
Скорее всего, они по-другому не могут. И выбрали друг друга неслучайно, в соответствии с индивидуальными сценариями.

«Мои возможности по отношению к их семье малы-либо семейная терапия,либо разход.»;
Так решать же, как быть - точно не вам(!) Это их жизнь. Не ваша. А вот вашей у вас, похоже, МАЛО. В этом, думаю, проблема.

«Я их просто слушаю, скорее жену ,её жалобы на счёт отца.»;
Задам вам банальный, на первый взгляд, вопрос - ЗАЧЕМ слушаете? С какой целью впускаете в себя жалобы папиной жены, выступая третьим лишним или громоотводом? Им между собой нужно разбираться и находить приемлемые формы взаимодействия.

«Также с моих уст это будет грубо ,если я скажу семье отца ,что проблемы из-за того ,что ценности у них с женой разные.»;
Если попросят вас и захотят выслушать ваше мнение... а так-то зачем вмешиваться, куда не просят? Это их пьеса, в которой у каждого свои роли.
Вам бы со своей судьбой разобраться - «Партнера у меня нет ,и я привпринципе с 18 лет знала ,что и не будет.Тоесть серьёзного не было,только что-то мимолетное.»;
Похоже, что у вас уже сформировалось какое-то отторжение близких отношений. Обожглись? Разуверились? Боитесь влюбиться?

Відредаговано автором 07-04-2025 12:12:28

Доброго дня, Катю!
Шкода, що з вами таке сталося - домінуюча, строга і занадто вимоглива мама, починаючи з дня вашого народження, "поселилася" всередині вашої психіки і продовжує чинити тиск та погружує (!)
Це якщо фігурально змалювати цілісну картину для більш чіткого уявлення.

Ви питаєте «Як позбутись того що якщо я щось не зроблю то мама мене насварить? Як позбутись ось цього внутрішнього тиску і робити все через силу?»;
Знову-таки на тому ж символічному рівні - потрібно прибрати з себе "образ тієї мами" (тобто повернути його реальній особі - вашій мамі) і ВІДКРИТИ доступ до своєї власної природи(!) Тобто власних, рідних, можна сказати, бажань, потреб, суджень, почуттів і так далі.
В який спосіб це краще здійснити? Відповідь очевидна - в процесі психотерапії, тобто співпраці з психологом(!)

Щоправда, дещо ви зможете зробити і самостійно, але тільки дещо...
Наприклад, прислухатись до себе, відчути і визначити, що в мені від мами, а що, насправді, моє - властовості, погляди, переконання, життєві принципи тощо.
Скласти такий список, а потім розглянути уважно кожен, ставлячи собі питання - чи домопомагає він мені в житті, чи ні.
Якщо ні, то на який я можу його замінити.
Ну, і, звісно, після заміни спробувати його перевірити на практиці.
Це лише одна вправа. А їх, між іншим, може бути багато.

Добрый день!
«Обращаюсь к вам за помощью, так как чувствую себя очень подавлено.»; - «ПОДОЗРЕНИЕ В ИЗМЕНЕ»;
Примите мои слова сочувствия и поддержки, переживать подозрения в измене крайне больно. Они изматывают, заставляя время от времени возвращаться к тяжелым мыслям и лишая покоя.

«Возможно ли, что он говорит правду?»;
Как вы, наверное, понимаете, этот вопрос из разряда теоретических. Только вы сами, по своим ощущениям, прежнему опыту отношений и динамике текущих событий можете определиться с ответом(!)

«Возможно ли, что отношения наладятся?»;
Думаю, что это возможно... при соблюдении целого ряда условий, главное из которых - желание вас обоих искренне и без страха разобраться в том, что произошло, почему произошло и как строить отношения дальше. На этом пути будет своевременным и полезным шагом обращение вашей пары на семейную терапию.
Снова-таки при обоюдном желании.

«Можно ли дальше доверять мужу?»;
На сегодня доверия нет. Это очевидно. Можете ли вы рассказать о том, как складывались в целом ваши отношения? Не замечали ли вы прежде тревожных звоночков в поведении мужа?
Ставился ли когда-нибудь под сомнение вопрос доверия ему?

Линда, доброе утро!
«ОТРИЦАНИЕ»; - так вы озаглавили свою тему.
Я хотел бы точнее понять, что именно вы вкладывали в это название - ОТРИЦАНИЕ? Можете пояснить?

«Я понимаю его жену и отца мне тоже жалко.Как мне достучаться до отца
,чтобы он не думал ,что если он запретит что-то ребёнку, он его будет меньше любить.Как мне достучаться до его жены ,объяснив ,что её эмоциональное состояние играет большую роль в воспитание и в атмосфере семьи в целом.Они обвиняют друг друга.»;
Заметно, что отношения в нынешней семье отца занимают важное место в ваших мыслях и переживаниях. А желание помочь вполне понятно и обосновано. При этом, сознаете ли вы границы своих возможностей? Предположительно, что почувствуете, столкнувшись с весьма скромными результатами своих усилий?

Чтобы быть по-настоящему полезным вам, обязательно уточню такую деталь. Вы уже каким-то образом пытались помочь отцу и его жене?
Расскажите, как все происходило? Что вы при этом чувствовали? Что в итоге получилось?

Немаловажный аспект - ваша личная устроенность в жизни. Насколько я понял, вы вполне самостоятельны, сами себя обеспечиваете. Это здорово. А как обстоят дела с отношениями? Есть ли у вас партнер? Что вы любите? О чем мечтаете? Какие планы строите?
Все эти вопросы помогут представить целостную картину вашей жизни и то место заботам о семье отца, которое они занимают. Не может ли быть так, что эти ваши заботы "помогают" заполнять пространство жизни, уводя от решения других ваших актуальных потребностей?

Відредаговано автором 07-04-2025 09:48:22

Дякую за таку розгорнуту відповідь!
Відчувається, що ви проломили глуху стіну, а потім почали себе звинувачувати за спробу захистити себе і висловити свої почуття відкрито в очі - «Я старалась говорити людяно і з повагою але все одно страшно що я могла зробити щось не так і цим їм нашкодити. Хоча і більше не можу не захищати себе. »;
А потім ще вас накрив «є якийсь страх що так і померти можна витримуючи надалі це психологічне перенапруження і безвихідь»;
От з цим і треба розбиратись, щоби вийти зі стану безвиході, побачивши прийнятні моделі реагування і поведінки.

Загалом помітно, що ви налаштовані себе захищати і налагоджувати здорові стосунки в розширеній на цей час родині. Це доречно і актуально. Проте притаманний вам спосіб реалізації своїх переконань і бажань може бути більш гнучким і дієвим.

Ось дивіться. Ви були налаштовані таким чином «Мені потрібно щоб вона при мені не кричала дуже голосно на котів бо мені від цього страшно, щоб вона не критикувала мене, щоб не говорила до мене в формі вимог і наказів і через слова треба зробити, а щоб коли щось потрібно говорила проханнями, і щоб коли я кажу що мені щось неприємно в її поведінці щодо мене або дітей, щоб вона до цього віднеслися з повагою. »;
А чому не могли всього цього сказати раніше свекрусі напряму? Що завадило? Які погляди і звички?
Ймовірно, не вважаєте, що це відповідальність кожної дорослої особистості вирішувати проблеми у взаєминах з іншою дорослою людиною.
Я не заперечую необхідність підтримки з боку чоловіка, водночас напруження у стосунках у вас безпосередньо зі свекрухою. У вас же до неї були претензії. Чи не так?

Натомість ви, не називаючи причин, наскільки це помітно з вашого допису, вихлюпнули злість на чоловіка - «Я відчула що мені підступає злість.»;
Далі, на мою думку, були розборки, тиск і примус чоловіка до бажаної реакції.
От скажіть, чи важливо для вас, аби чоловік щиро визнавав наявність проблеми і ваші почуття? Чи, може, під примусом і тиском краще?
«Я хочу щоб він сказав що він розуміє що я злюся.»;
Виявляється, одного бажання мало. Потрібно ще розвивати навички доносити свої хвилювання і висловлювати прохання у підходящій формі.

«Мені страшно чи не зробила я дійсно щось не так. »;
Страх є об'єктивно. Та наскільки він доречний? Напевно, він породжений вашими сумнівами в собі, поки що хиткою позицією та тривогою за майбутнє.
Отже, нагальною для вас є задача відновлення віри в саму себе та розвиток здатності щодо самопідтримки. Вважаю доцільним деякий час попрацювати з психологом.

«Чи не повинна я була мовчати і якщо мені тут не добре то мовчки йти звідси.»;
Авжеж, мовчати - таке сказали. Навіщо мовчати? Якщо не ви за себе, то хто, в першу чергу, подбає про вас?
Ще одне завдання - позбутись чорно-білого сприйняття реальності. Або все добре, або я йду(!) Ця позиція вкрай небезпечна і шкідлива.
Стикнувшись із негативними явищами, людина має шукати і зрештою віднайти адекватні способи змінити цю реальність на користь собі. Принаймні спробувати це зробити. Вважаю, що саме такий перший крок ви і зробили.

Доброго дня, Катю!
Співчуваю вам. Дійсно, складно жити в злагоді з собою і зовнішнім світом, коли тебе час від часу намагаються принизити або присоромити через минуле.
Тому відповідь на ваше питання - «Я не знаю як мені це переживати, як відповідати, і як поводитися.»; - матиме кілька частин.

Перша. Враховуючи ваше переконання «обʼєктивно я нічого жахливого не зробила»;, розвивати здатність самопідтримки(!)

Друга. Дати собі відповідь на таке питання, ХТО дає право іншим людям вас висміювати і тому подібне?
До речі, потрібно з'ясувати, як так стається, що навколишнє середивще посвячене у ваше минуле? З яких джерел воно черпає інформацію?
Сюди ж. З ваших слів виходить, ніби суспільство нав'язує вам почуття провини. А хто такі "суспільство"? Це ваші батьки? Родичі? Знайомі? Сусіди? Колеги?
Усвідомлюєте, що все це різні люди? Насправді ніякого суспільства як такого не існує. Вираз "суспільство" - звичайне розповсюджене узагальнення, навіть можна сказати штамп. Є ОКРЕМІ люди(!)

Тому третя частина. Ваша реакція може бути індивідуальною. На когось не реагувати взагалі. Комусь нагадати, а самій перед тим уважно прочитати ту частину Євангеліє, де згадуються слова Ісуса
Христа "хто не без гріха" у відповідному епізоді.

«Я себе відчуваю ніби серед якихось недорозвинених істот через яких я змушена проходити таке.»;
Поміркуйте, чи є у вас вибір - мати справу з цими людьми або йти своїм шляхом?
Якщо відчуваєте, що змушені і вибору у вас нема, то проблема складніше. Вона, на мою думку, потребуватиме співпраці з психологом і його допомоги вам щодо отримання здорової особистісної автономії.

Відредаговано автором 06-04-2025 19:33:16