Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Львів Галицький район

«Але на даний момент не має можливості особисто відвідати спеціаліста»;
Зараз найбільш прийнятний варіант - онлайн зустрічі. Це підходить?

Добрий ранок!

«Питання: як зробити, щоб мене це не тригерило?»;
Напевно, що звернути увагу на причини власної вразливості.
А вони очевидні, бо лежать на поверхні, в усякому разі їх видно з допису.
Ось перша - «Не розумію, чого мене так тригерить їх поведінка, можливо тому що мені доводиться їм чемно посміхатись і я не можу їх послати...»;
Послати, збільшити відстань, розірвати стосунки, припиняти неприємні розмови... Причина ж всередині вас. Назвати можете?

«І я ніби навіть пояснюю собі, що швидше за все вони так себе поводять, бо невдоволені насправді своїм життям чи її аспектами і говорять про те, що їм болить... але чому я маю бути помийним відром для цього...»;
Що змушує підставлятись? Бути в якості помийного відра?

«Хотілося б, щоб люди в моєму оточенні навпаки підтримували один одного, ободряли, не судили та й взагалі не лізли в моє життя...»;
Хіба коло спілкування замість вас має обирати хтось інший?

«бо я його живу так як мені подобається, так як я хочу і можу... »;
Ваші слова щодо "хочу" ставлю під сумнів. Якщо без сумніву, то не було б роздратування і звернення на цей сайт. Згодні?

Відредаговано автором 15-04-2023 10:24:34

Добрий ранок, masha!
«в мене проблема в тому, що я вже 6 й рік перебуваю в тяжких, токсичних відносинах, кожен раз думаю все, більше нехочу нічого мати спільного з цією людиною, але кожен раз під якимось чином сходимося з ним.»;
Те, що ви на прив'язі вже шостий рік, розумієте і самі. Але, мабуть, не усвідомлюєте - прив'язані набагато довше. Очевидно з дитинтсва... через потребу відчувати на підсвідомому рівні почуття образи, насилля, приниження і все одно шукати любов в очах тих, від кого залежали (передусім, батьків, можливо, одного з них). Ось розкрита перед вами причина, яку ви назвали "під якимось чином".

Там, звісно, багато дотатків і дотичних аспектів - страх залишитись самою, занижена самооцінка, яку можна розглядати як несформовані відчуття самоцінності, упевненості в собі, гідності та уміння себе захищати і дбати про своє благополуччя.

Тому питання до вас вельми прості і водночас вкрай гострі.
Скільки ще років збираєтесь терпіти?
Коли звернетесь до психолога по підтримку і реальну допомогу щодо виходу із стану емоційної залежності?

Відредаговано автором 15-04-2023 10:16:20

Добрий ранок!
«Не вдається відпустити минуле через те, що дивлячись на своє теперішнє життя розумію скільки я всього міг зробити за цей період в усіх планах життя. »;
Співчуваю вам - дійсно, іноді накриває почуття жалю за втрачене і не прожите повноцінно минуле. Проте цей жаль не має права КРИТИЧНО впливати на сьогодення(!) На жаль, у вашому випадку саме так і відбувається.

Аби змінити стуацію і почати жити своє життя (а не накреслене батьками), потрібно переглянути модель вашого ІСНУВАННЯ на теперішній час. Відчувається, що вас стримують багато речей - зневіра в себе, вивчена беспомічність, занижена самооцінка, відсутність підтримки й таке інше.

«Навчався, бо цього хотіли батьки хотів кидати навчання батьки переконували, що воно мені необхідне і я закинув думку проте, що мені потрібно перестати вчитись чи покинути універ.»;
Мені здається, що той випадок далеко не поодинокий за час вашого зростання та становлення - підкорятись через любов до батьків іхній волі... і зраджувати себе(!)

На тепер варто повірити, що зміни важливі. Інша доля можлива, якщо ви почнете її створювати і будувати власними вчинками, спираючись на свої бажання, потреби і цілі. Зробити це самотужки доволі сумнівно. Зате у співпраці з психологом пройдете тернистий шлях позбавлення жалю за минулим і досягнете іншої якості життя.

Ви особисто на що налаштовані?

«В тих снах в мене безвихідне становище.. з водою мені не впоратись: кран поламаний, трубу прорвало!»;
«был случай, что меня ребенка раздели без моего согласия, в присутствие чужих взрослых людей, если подробней то пришла домой «целительница» (а по факту - ведьма) и сделала ритуал где меня раздели до гола, поместили в маленькую ванную и поливали водой....чертовщина!»;
Нічого спільного не помічаєте?

«На диво ці сни припинились.»;
І як вам без них?

«Зазвичай психологи, що займаються тлумаченням сновидінь, цікавляться в людини, що було напередодні, які почуття відчувались в процесі сну і з якими емоціями та думками сновидець прокинувся.»;
Я недарма писав про події, що передували сновидінням. Ви ніяк не відреагували...

«а тут 3 дня подряд неприятности за неприятностями ,и он в связи с этим меняется ,становится холоднее в общении ,никаких смайликов и милых слов»;
Оля, как думаете, череда неприятностей сказывается на состоянии человека, его эмоциях, готовности делиться с близкими теплотой, вниманием, любовью???

«воспринимаю на свой счет »;
А вот это проблема... не его, а ваша(!) Видимо, что-то есть внутри вас, что сразу включается опасение, мол, я виновата, это все из-за меня.
Наверное, вас в детстве часто винили и не способствовали формированию чувства здоровой автономии на основе уверенности в себе. Зато внедрили привычку отвечать за чувства другого. Этим другим кто был в вашей семье - мама или папа?

Здравствуйте!
«ПОТЕРЯ СЕБЯ»;
Вы сами определили свое состояние - потеряли себя. И не заметили.
Поэтому, чтобы себя обрести (есть такое понятие в психологии) необходимо уяснить, КАК вы себя теряли? В связи с какими событиями?

«У меня сейчас непонятное состояние которое продолжается около месяца.»;
Расскажите, что этому предшествовало?

«Я просто не знаю что мне делать дальше»;
О какой жизни мечтали? Какие планы строили?

«Есть дела, которые мне нужно решить, но я совсем не хочу ничего делать.»;
Поделитесь, что это за дела?

«Появилась агрессия и после того как это проявляется идут слезы. »;
К кому агрессия и за что?
А слезы - они про что? Про жалость к себе?

Здравствуйте!
«Но все равно ничего не могу поделать, 3 года уже прошло, а депрессия накрывает и помню все, как вчера.»;
Проблема, разумеется, сложная. А корни ее, как многие могут подумать, в той женщине руководителе - необъективной, предвзятой и дикой в своих проявлениях - и ошибутся. Отчасти, конечно. Ее роль тут весьма весома и очевидна, но только лишь как триггер, спровоцироваший одни ваши реакции и подсветивший другие грани личности.
Какие, спросите, наверное, вы? Вначале те, что на поверхности - неуверенность в себе, заниженную самооценку, склонность к жертвенности. А также готовность терпеть унижения ради своей мечты(!)

Склонен думать, что в этой истории прослеживается связь с вашим детством. Точнее, с тем, как добивались любви от родителей...
Главные сценарии, которые реализует человек, закладываются в большей степени в отношениях со значимыми людьми в детстве.
Поэтому и РЕАЛЬНАЯ помощь переживающему сложные чувства человеку, как правило, начинается оттуда. Расскажите, что вам приходилось терпеть и на какие жертвы идти, чтобы не утратить контакт с родителями, как максимум, и получить любовь и признание, как минимум?

Оптимально выход из того состояния, в котором находитесь, будет состоять в инидивидуальном взаимодействии с психологом. Если сами своими доступными средствами не справились, стоит обратиться за помощью. Не за советами(!)

Відредаговано автором 14-04-2023 15:20:48

Здравствуйте!
«Хочу домой,но скорее всего это потому,что там любовник.»;
Любовник, но скорее всего не любовь. Вы спросите, а что же тогда? Отвечаю - зависимость испытывать чувства, похожие на страдание. Эта история, похоже, из детства, в котором страдание и неуважение к вашим желаниям было нормой(!) Можете опровергнуть.

«И года 2 назад у меня появился любовник.»;
Вы даже сами написали - повился любовник. Не ВЛЮБИЛАСЬ, а появился любовник... чтобы, как и много лет назад «вышла замуж не по любви,а чтобы забыть того кого любила»;. А в этот раз любовник понадобился, чтобы забыть неблагополучную и несчастную жизнь с мужем. По сути, средство выбрано одно и то же.

«За это время общалась с любовником, но под конец ссоры стали практически через каждые 3 дня,при этом 3 дня общаемся месяц,или 2 нет.В последний раз когда поссорились,не общались пол года.»;
Подобный сценарий на любовь не тянет от слова совсем. На невротическую - да, тянет.

Так что проблема гораздо сложнее, чем выбор - ехать в тот город или не ехать. С большой вероятностью будут те же грабли. Поэтому выход из тупика очевиден - разбираться со своей моделью построения близости, установками на жизнь и представлениями о любви. Это к психологу на индивидуальную работу.

«Да, был вчера. И из-за выше написаного, вчера и ушел»;
Вы так и не определились, в чем хотите разобраться.

«Наверное вы сочтете меня сумашедшей»;
Это вряд ли. Вот запутавшейся - да. Оторванной от своих желаний - да. Неуверенной в себе - тоже. Но все это не приговор. Вы молоды и поэтому еще плохо себя знаете, еще не утвердились в праве идти по жизни гордо и смело, руководствуясь своими желаниями и потребностями.

«но когда об этом узнал мой парень он запретил нам это делать»;
Не кажется ли вам, что парень поступил как строгий отец, а вы - как послушная дочь?
С какой стати вы отдаете другому человеку право вами управлять?
Мне кажется, в вашем детстве с вами не особо церемонились родители. Да что там церемонились, наверное, и не считались даже. Просто указывали и командовали? Это похоже?
Если так или хотя бы сильно похоже, то вам предстоит (при желании, конечно) взращивать свои собственные опоры - свое мнение, свои ценности, свои вкусы и укрепившееся право распоряжаться собой без оглядки на кого бы то ни было. С этими задачами поможет справиться психолог в индивидуальном контакте с вами.

Відредаговано автором 14-04-2023 09:42:43

Добрий ранок!
«Про що може свідчити сон,який часто повторюється? »;
Про те, що він несе важливе послання, яке не варто ігнорувати. Тобто стукає в двері вашої свідомості.

«Снилось декілька разів,що мені потрібно пройти по сходах які ведуть різко донизу і на частині шляху відсутня сходова клітка, тобто ти йдеш,йдеш,а тут раптом прірва, а далі знову сходи, але ти не можеш фізично дістатись до тих, бо є обірваність.. не впевнений, що я правильно описав це,сподіваюсь ви зрозуміли.»;
Зазвичай психологи, що займаються тлумаченням сновидінь, цікавляться в людини, що було напередодні, які почуття відчувались в процесі сну і з якими емоціями та думками сновидець прокинувся.
Спробуйте пригадати і повідомити тут названі деталі та обставини. Зможете?

«І ще питання, чи нормально,коли я приймаю ванну (душ) раз на місяць?»;
Якщо вам нормально, то хто візьме на себе сміливість піддавати сумніву ваш підхід?!

Доброе утро!
«У меня был молодой человек»;
Тут как бы все понятно - молодой человек БЫЛ!!!
Тогда вопрос, в чем разобраться хотите?
Может, с чувством сожаления/вины/неловкости/грусти по поводу своего собственного поведения?
Пока сами для себя не проясните этот момент, вряд ли получится диалог.

«Почему мой подсознание думает о чем то плохом , а не сосредоточено на хороших мыслях , ожидании ,что он вернётся и все будет хорошо у нас»;
Чаще всего сказываются, заложенные в бессознательное потребности испытывать тревогу и страх как привычные с детства. С того периода, когда формировался ваш характер и личность в целом. Кстати, вы никак не отреагировали на мои слова о вашем детстве, об отношениях с родителями... Корни однозначно там.
Что вы слышали от родителей в свой адрес? По поводу своего будущего? Насколько оптимистично они себя вели?

То есть одни качества и способности формировались, а другие, к сожалению, не успели и до сих пор. Это касается способности быть в настоящем. Умения выдерживать эмоциональное напряжение без ущерба для всех остальных сфер жизни.

«по поводу драматизировать...я часто слишком эмоционально к чему то отношусь , накручиваю , в голове негативный сценарий»;
Вот так проявляется ваш внутренний конфликт. Встречаясь с препятствием/разочарованием/кризисной ситуацией, вы проваливаетесь в пучину неверия в себя. Что-то внутри ломается. Вы отдаляетесь от реальности (вместо того, чтобы в ней оставаться и с ней контактировать) и по привычке прибегаете к помощи негативно окрашенного воображения. То есть выпадаете из жизни, наверное, ведомая мыслью, что недостойны счастья и успеха. Это мои предположения. Более детально можно разобраться и действительно вам помочь, если обратитесь индивидуально.

Хочу заметить, что всевозможные отвлечения от переживаний страха и тревоги помогают лишь частично и то временно.

Добрий вечір, Daria!
«Я не знаю ,как бороться с плохими мыслями , с тревожностью ,..не знаю ,как бороться с страхом ,что мне больше не будет так хорошо и легко»;
Спочатку хочу висловити вам слова підтримки. Дійсно, через війну під загрозу потрапив і сам хлопець, і ваші очікування щодо щасливого майбутнього. А також вас засмучують спогади... Однак ще нічого не втрачено. Тому варто сподіватись на Перемогу і на повернення воїна додому.
Одразу ж хочу запитати, чи підтримуєте ви зв'язок з хлопцем? Як він відбувається? Чим наповнений?

Щодо поганих думок. Очевидно, що їх провокує страх«У меня внутренний страх , что если не дай бог я его потеряю , то не смогу больше испытывать такие чувства и эмоции»;
Направду, цього ніхто не знає, погодьтесь. Водночас зі страхом варто розбиратись, а не боротись. В результаті будь-якої боротьби з'являються жертви. І, якщо зважити на те, що жертви будуть всередині вас, то навіщо взагалі таку боротьбу починати.

Натомість необхідно звернути увагу на вашу схильність драматизувати події і занадто переоцінювати почуття(!) Це я не до того, щоби навмисно зменшувати їх значення. Мета - вийти із негатвиного впливу оцінки почуттів(!) А для цього доведеться звернутись до вашої моделі побудови близькості, до періоду дитинства і тієї кількості любові, що отримували або недотримували від батьків і близьких.
Зрештою потрібно бути розібратись у внутрішньому конфлікті, який, на жаль, вирішується тепер за допомогою уяви, що малює трагічний розвиток подій.

Отже, вважаю, що співпраця з психологом допоможе вийти із стану тривоги, а також посприяє формуванню ефективних способів самопідтримки у кризових ситуаціях.