Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Львів Галицький район

«Переживання з'явилась напевно тоді, коли в один період в мене дуже сильно болів живіт, мені казали, що я себе накручую, а це виявились серйозні проблеми по гінекології. Потім знову болі, ті ж самі слова від оточуючих, і знову лікарня - гнойний перитонит.
В мене є тепер якась недовіра до всього і всіх і водночас до свого ж організму.
А ще в дитинстві батьки на мої скарги про погане самопочуття відповідали, щоб я "не привторялась" і " не шукала в собі болячки"»;
Ось бачите, як минуле тригернуло в теперішньому? Що з цим робити? Звісно, не намагатись балачками вирішити доволі складну проблему. Потрібно пропрацьовувати потребу суперечити батькам в їхніх недолугих словах. Звільнятись від цієї необхідності. Вчитись довіряти собі. І орієнтуватись на власні відчуття в тілі - не перебільшуючи і не зменшуючи їх важливість.

Здравствуйте!
«Очень люблю парня,хочу с ним семью и детей ,но не знаю как уживаться с его родственниками..»;
Советом тут не поможешь, хотя в общем виде он может звучать примерно так - сосредоточьтесь на своей жизни и своих задачах. Точка!

Но как это сделать? - пожалуй, самое сложное в создавшейся ситуации. Вас же задевает. Вы ужиться не можете с родственниками парня.

Для помощи людям существуют психологи. Но не они решают проблему. Это люди с помощью психологов САМИ решают проблему. То есть исследуют зоны своей уязвимости, разбираются с привычными установками, искажениями восприятия, желанием переделать других и так далее... и вырабатывают наиболее оптимальные способы реализации своих желаний и потребностей. На это требуются некоторые затраты - и времени, и ресурсов.
При этом всевозможные расхожие рецепты аля возьми себя в руки или делай вот так - в итоге дают пшык и не более того.
Так что, взвесьте свои желания и возможности. И принимайте решение.

«побуюсь кожного шороху»;
Наче боїтесь проявитись більш розлого. Усього три слова. Малувато, щоб вам допомогти.

Доброго ранку!
«ІПОХОНДРІЯ?»;
Дійсно, іпохондрія. Але це прояв, зовніше позначення того, що ховається глибше.

Що це може бути?
Насамперед, страхи і тривога. А вони, в свою чергу, похідні від глибинного почуття небезпеки. Від недовіри світу. Від несприйняття себе. Від хибних установок і закарбованих раніше уявлень.
Можете розповісти, з чого усе почалося?
Що відбувалось у ващому житті до появи іпохондрії і чим наповнене життя зараз?

Отже, вважаю, що потрібна терапія, тобто індивідуальна співпраця з психологом.
На додачу пропоную переглянути відео на вашу тему. Воно, звісно, не лікує. Та й завдання такого не має. Воно допоможе краще зрозуміти проблему.

СТРАХИ. КАК ПРЕОДОЛЕТЬ...
https://upsihologa.com.ua/audio-video-466

Відредаговано автором 13-04-2023 11:29:24

«Так, я дуже вразлива і маю вивчену безпорадність через ряд травмуючих подій. Та часто відслідковую що знаходжуся в позиції жертви.»;
Ось дивіться, як співпали наші з колегою (Павло Леонідович) думки, щодо першопричин вразливості і вивченої безпорадності, боротьба з якими спричинила появу занадто жортских вимог до себе. І наслідком - до чоловіка та інших людей.
«А також Ви не можете пробачити того, через кого багато разів відчували себе жертвою:
Хто ця людина? Скоріш за все Ваш батько.
Бо на свого чоловіка Ви проектуєте і його образ.»;

Кілька слів про модальність терапії.
«Працюю над когнітивними викривленнями з книгою Девіда Бернса, але мозок наче не хоче сприймати. Я все розумію і розумію що не раціонально так мислити, а мозок такий "Так-так я все зрозумів, говоріть-говоріть, ви мені не заважаєте" і на рівні відчуттів не проходить.
Як я вважаю це повнинно працювати - під час пропрацювання наче має прийти інсайт і я маю саме зрозуміти та відчути що так мислити не раціонально і отримати полегшення. А цього не стається. Не сприймає і все.»;
Як бачите, цей "ключик" не підходить. Спосіб мислення в даному випадку не головний. Потрібно йти через почуття, через перепроживання тих давніх подій, які заклали кривий фундамент особистості. Образно кажучи, діставати жало проблеми і напрацьовувати самоприйняття та власну автентичність.

«Психотерапией. Хочу найти психолога, с которым это можно проработать.»;
Ця платформа як раз і надає можливість вибору фахового психолога.

«Один день здається нормально, пробачила і все норм, а потім думки самі вспливають і починається це харакірі...»;
Що можете сказати щодо пробачення себе? За будь-які помилки або негідні вчинки?

«потім думки самі вспливають і починається це харакірі...»;
Поділіться, які думки вас атакують?

«плюс додається вина за те що розумію що це не раціонально а не можу впоратися з власними думками.»;
Чи не занадто ви вимогливі і буквальні до самої себе, перш за все, а вже потім до інших?
Почуття вини, а також страхи з'їдають вашу вітальність. От тому закордоном почуваєтесь безпорадною. Спалюєте енергію. То звідки вона візьметься?!

«Або прощаєш і більше не згадуєш, або відпускаєш людину.»;
В ідеалі - так. В житті набагато складніше. Тому "вилазьте з голови" в реальність. Розплющуйте очі і починайте оперувати не схемами, а складовими дійсності.

«Мені страшно і мучить що я в обох випадках можу залишитись нещасливою - якщо залишусь і не пропрацюю до кінця (тут треба собі певнепставити дедлайн, бо раз я вже рік таке "терплю" і сподіваюся що мине, це може ще триваи роками) або якщо зараз покину дорогу і люблячу мене людину, коли погане забудеться, а воно з часом точно забудеться, вже буде пізно..я можу так і залишитись одна, бо є упередження що така людина зустрічається раз на життя (і через те що оточують здебільше одинокі жінки яким попадаються кончені чоловіки, або взагалі не попадаються).»;
Ваш спосіб мислення виглядає занадто вразливим. В ньому немає шансів позитивного вирішення.

«Плюс мені дуже важко підпускати до себе людей»;
Це теж ознака негативного мислення у поєднанні з "наїжаченою" позициією. В чому проблема - поганих людей не підпускаєш, з нормальними контактуєш.

«А тут такого і близко немає, без нього мені гірше, але я відчуваю, що моя любов вже далеко не така сильна»;
Можливо, варто з любові змістити акцент на такі явища, як повага, турбота, розуміння, уміння прощати, чемність, щирість, дбайливе ставлення, безпечність і таке інше?

«Как получить просто мужское внимание ,если нету мужчины?»;
Быть в состоянии притягивать внимание мужчин. Видимо, у Вас с этим проблемы.

Доброе утро!

«Я не знаю, что со мной и к кому обращаться.»;
Относительно диагноза, то с этим к врачу психиатру. А если обойтись без мудреных фраз, то вы потерялись в своей жизни. Точнее, ее саму, то есть свою жизнь потеряли/не обрели. Внутри пустота и тревога. Нет контакта с внутренним Я. Пожалуй, вы даже не сможете ответить на вопрос, кто вы?

«Меня просто тошнит от всего вокруг. »;
А это ничто иное, как следствие отвращения к самой себе. Непринятия себя. Как же так получилось - взрослели, взрослели и на тебе?

Так что, как уже заметила коллега выше, - вам вначале к психиатру, а потом к психологу - ВОЗВРАЩАТЬ свою жизнь!

Відредаговано автором 12-04-2023 10:36:42

Добрий ранок!
«Маю напружений психічний стан, проблеми зі сном,нерви,стрес,чи мастурбація час від часу допоможе зняти цю напругу та розслабити організм?»;
Я так розумію, що ви ще не спробували "чародійну" силу цього екзотичного методу покращення психічного стану. Правильно? То що заважає провести експеримент? Чи, може, ви боїтесь якихось негативних наслідків?

Взагалі-то цікаво - на сайт психологів зайшли і спитали про умовно пігулку. А чому б не звернутись до спеціаліста індивідуально і не отримати допомогу щодо свого стану по суті?!

Добрий ранок!

«Ця проблема сидить в мені давно,і я хочу змінити своє життя»;
От спробуйте спочатку відтворити образ свого зміненого нового життя! Що в ньому буде відбуватись? Що буде з вами? Якою там бачите себе?

«Хочу повірити в себе.»;
Гарне, як на мене, бажання. А якщо до нього додати ще таке - хочу мати опору в собі, уміння бути в реальності і, відповідно, уміння оперувати фактами, а не фантазіями щодо фактів? Що скажете?

Відредаговано автором 12-04-2023 10:21:08

Здравствуйте!
«Помогите, пожалуйста, расстожествиться с этим!»;
Одним словом? Или пассами руками? Выливанием воска? Заклинанием? Психотерапией?
Выбирайте!

Добрий ранок, Славо!
«Я в шлюбі 2 роки ,є доня 1,3 місяці. Я в декреті , чоловік працює. Він до мене охолов. Каже , що я перетворилася на клушу вдома і постійно його пиляю.»;
Скажіть, будь ласка, заміж виходили по любові? Дитинку хотіли народити?
Чи допомагає чоловік з доглядом за донею?

« Він до мене охолов. Каже , що я перетворилася на клушу вдома»;
Окрім слів, в чому ще проявляється його охолодження?

«постійно його пиляю.»;
А ви дійсно пиляєте? Чого хочете від чоловіка? Про що просите?

«А мені обідно, бо він тільки думає про роботу. Як мені бути ?»;
Тобто у вашому сприйнятті виходить так, що чоловік зосередився на роботі, а про вас забув. Саме так вам здається?

Опишіть, наскільки зможете, яких стосунків з чоловіком на данному етапі ви б хотіли.

Відредаговано автором 12-04-2023 10:06:30

Добрий ранок!
«Тому пишу сюди в надії отримати пораду та надію чи взагалі можливо мені пробачити.»;
Мені здається, що саме надія і тримає вас у відносинах з чоловіком. Якби її не було, ви б його вже покинули. Так що надія з вами.

«Я працюю з психологом вже, але ми розбираємо і розбираємо весь завал, цю тему торкалися але ще не дійшли остаточно, бо я чомусь тягну так як вважала, що це не першочергова моя проблема, але після сьогоднішнього чергового приступу страждань емоційних я думаю, що це треба теж пропрацьовувати в першу чергу, але признаюся з нею мені комфортніше інші теми розбирати, не тему стосунків. »;
Ось наріжний камень вашої теперішньої проблеми. Вона, до речі, не в обмані чоловіка. Ви застрягли в певних думках і почуттях(!)
А проблема криється і міститься у вашому страху піднімати завісу надважливого питання, а що з моїими стосунками? Що з нашими стосунками? Наскільки я схильна БУЛА ідеалізувати чоловіка і жити намальованою казковою картинкою?
Тобто, що відбувається по суті? Ви не можете прийняти факт реальності, який спонукає до руйнації ваших надмірно ідеалізованих уявлень. Це як відректись від частини себе або вцілому себе.

Звернув увагу «У нас зараз нормальні відносини ми не розійшлися»;
Хіба можна назвати такі відносини нормальними, коли «я більшу частину часу притворяюся...»; А ще «Іноді зриваюся і знову йому все висказую..нагадаю, що пройшов вже рік»; Тобто ви обманюєте самі себе?

«Це для мене трагедія. »;
Так трагедія виходить в тому, що чолоівк зруйнував свій еталонний образ у ваших очах?

«цей випадок зіпсував мені життя, я втратила майже все...дім, кохану людину, довіру до людей, опору»;
От навіщо валити все в одну купу? Причому тут втрата коханої людини, адже ви її не втратили і не збираєтесь втрачати, до того ж, любите чоловіка? Причому тут довіра до людей? Хіба увесь світ, усі 7 млрд вас обманули?
Щодо опори - тут я з вами погоджуюсь. Напевно, опора була занадто слабка і хитка.

«Думаю,что все таки это издевки.
Самоуважение?»;
Так бывшая или нет?

«Даже не знаю,что ответить.»;
А если бы знали?..

«Например,мне не нравится ходить в клубы,вечеринки и т.д.Где выпивка,все доступное,это не по мне,и сколько меня не звали друзья,я не хожу.Не мое.»;
Это пример чего? Или к чему? Я не понял.