Страхи, тривоги, фобії

Здравствуйте, у меня ужасный страх болезней и все что с этим связано. Как только я замечаю что-то, что даже считается нормальным, я сразу лезу в интернет в поисках что это, в итоге там один ужас и страхи. Я читаю все это по несколько дней и потом просто не могу нормально жить. К врачам идти я тоже боюсь, при чем боюсь не боли, я боюсь услышать, что у меня что-то не так. Точно также с беременностью. Каждый месяц меня перекрывает, я не хочу еще быть мамой, хотелось бы попозже. Когда мой муж не со мной, а уезжает, у меня случается сдвиг и я начинаю искать у себя какие-то симптомы и так до конца месяца. Могу сделать несколько тестов, но как мы знаем достоверный результат можно получить только в конце цикла. Как справиться с этим?

Добрий день! Мене звуть Настя і мені 18 років. Я з самого дитинства боюся стоматологів. Ще у 7 років у мене сталася така ситуація, що мені довелося пережити страшні муки з зубами у державній клініці, адже на той момент у моєї сім'ї не було грошей. Мені лікували декілька зубів зразу без анестезії і мій лікар дуже погано ставився до мене: кричав, злився і все тому подібне. Після цього я почала сильно боятися, що я перед входом до зубного рвала і мені ставало погано. Зараз мені потрібно полікувати зуб, він мене болить вже тиждень, але я дуже боюся йти і я просто плачу. Так ще й потрібно йти у клініку, де мені не комфортно лікувати зуби, але батьки заставляють мене туди йти, бо там дешевше. Що мені робити?

В мене є сімʼя, дружина, дитина, відносини хороші все добре, заробляю я достатньо, грошей вистачає з цим також немає проблем, можна сказати повна гармонія та спокій(на скільки це зараз можливо в Україні), але в плані доходів, достатку і розвитку я постійно докоряю собі що всього цього мало, потрібно більше, потрібно успішне, знаходити якісь нові варіанти доходів і розвитку. І в мене це виходить я росту в плані доходів, розвитку і т.д., але мене це не радує, завжди думки що це майже нічого, є люди які розвиваються скоріше, які успішніші, тобто сам принижую свої досягнення, багато тривожуся, думаю про те шо і це шо маю можу втратити(хоча шанси цього дуже незначні), сам принижую свої ж досягнення у своїй голові, багато порівнюю себе з іншими. Це все мені дуже заважає, псує настрій, забирає сили.
Я не можу зрозуміти звідки це в мене і як це побороти.
Перше що ви напевно подумаєте що це з дитинства, але воно в мене було на мою думку чудове, батьки мене ніколи ні з ким не порівнювали, не принижували, особливо нідочого не змушували, не було покарань, давали свободу вибору та самостійність. Також все чудово було з друзями, в школі, університеті, з дівчатами. Тобто якщо оглянутися в минуле то 99% спогадів є позитивними можливо був деякий негатив але це навіть важко згадати, навряд це було щось травмуюче.

В мене постійно думки що в якиїсь момент я втрачу всі доходи, не зможу забезпечувати сімю, всі знання і досвід який я маю нічого не вартий і не допоможе мені з цього вибратись(хоча знаючи себе я розумію що знайду вихід в будь якому разі і в будь якій ситуації) і ці думки, ця тривога постійно зі мною і псує настрій.

Я б дуже хотів якось простіше до цього відноситись не витрачати на ці думки стільки сил і бути щасливішим