Страхи, тревоги

Здравствуйте. Уже много лет мне снятся сны про Вторую мировую. Часто перед сном думаю об ужасах этой войны и не могу уснуть по несколько часов. Иногда в голову лезут мысли про мою семью и если бы к ним применяли все ужасы Освенцима. Я не понимаю, откуда это у меня?! Я стараюсь не смотреть фильмов про войну, так как мне это слишком тяжело. Откуда вообще тогда эти страхи и мысли. Если бы верила в прошлые жизни, подумала бы, что меня это когда-то касалось, но я в это не очень-то верю. Почему тогда возникают такие жуткие картинки в голове?
Спасибо за ответ.

Доброго дня. Коротко опишу ситуацію. Мучаюсь даним розладом з 20 років, а може і з раннього дитинства. До 28 років рятувався локреном, старався любі стресові ситуації обходити третьою стороною. Стосунків з дівчиною до 28 років не було, а вже коли переборов свій страх, нарешті почав зустрічатись. Але при першій близькості нічого не вийшло і получив величезний стрес, не спав більше місяця, не міг ніяк заснути, тривога, страх просто зашкалювали. Тоді вперше познайомився з антидепресантами, (ніхто не попередив про побічні дії) а саме паксилом зранку і амітриптилін наніч 2 таб. Після першої ночі проснувся тормозом, переляк получив ще більший, дні прийому були просто пеклом( печіння тіла, тремор, головокружіння, страх і тд) не хотів просто прокидатись, цілими днями спав, це тривало більше 6 місяців, і тоді почучуть почало легшати, десь так приймав 1.5 роки це все, пізніше лишився тільки на паксилі. Почав жити тільки в 30 років, одружився. В 35 років вирішив перестати приймати паксил і це все співпало з поїздкою на море. А там почався просто жах, все вернулось, що було в 28 років. Вернувшись з моря пішов вже до приватного спеціаліста, меее перевели на міртазипін наніч і ципралекс зранку, і о чудо мені стало легше за 3 тижня, і почувався прекрасно, нажаль тільки 6 місяців, після все вернулось з новою силою( терпів я так 3 місяці, добавляв і кеталепт і атаракс і ще якісь навіть не памятаю назв, лікар все надіявся що все пройде, додатково приписали 150 зранку і 150 наніч неогабіну, чучуть це мені допомагало, але поганий стан так і не проходив, в результаті вернувся на паксил 2таб, і міртазипін 30мг, + неогабін, і вже як пів року самопочуття хвилеподібне, то тиждень жити не хочеться, плачу постійно, все пече, тривога страх паралізує, то декілька тижнів можна жити. Незнаю що робити дальше, в мене не життя а суцільний кошмар. І ніхто з спеціалістів нехоче мною зайнятись і витягнути мене з цього, я просто в розпачі, працювати не можу, інвалід одним словом. Може хтось тут порадить до кого звернутись, життя просто проходить повз, а я так і не пожив((

Здравствуйте, мне 21 год, девушка. Моя проблема заключается в том, что у меня есть страх перед отношениями. Их не было, с одной стороны, я комплексую, с другой, я не ищу новые знакомства. Я выросла в полной семье, но все детство меня ограждали от отношений. Были влюбленности сильные, но не взаимные, после этого я все больше закрываюсь в себе и есть такое чувство, что полюбить взаимно меня не смогут. Были случаи, когда парни, которые мне нравились, говорили мне найти кого-то другого, меня это очень оскорбляло. Не могу сделать первый шаг, чтобы найти свою половинку, чувствую какую-то преграду. Понимаю, что если так дальше будет продолжаться, я могу остаться без отношений. Мой вопрос – возможно ли преодолеть страх знакомств и отношений?