Здравствуйте!

Я предложу вам парадоксальный выход, не бороться с ней, а разрешить, только прожить это чувство в экологичных стенах психотерапевта или на страницах дневника. Ненависть - это уже квинтесенция всех неразрешенных контактов с ней. Вы много где с мамой ранились, обиделись, ощутили обесценивание… сейчас видимо это количество опытов не способны пока что обработать, выдержать. Сочувствую и радуюсь, что нашли место где можно искать отклика. Попробуйте выписать все свои ненавистные мысли к ней на бумагу и увидеть в каждом предложении свою потребность (что вы хотели получить вместо того опыта, который вам достался). На самом деле ненависть оголяет все ваши дефициты и то одиночество, в котором вы оказались рядом с мамой.

Доброго дня!

Маю таке саме припущення як колега Басанський Павел Леонідович. Ваші почуття - для матері не важливі і не цінні, їй потрібен її статус матері та ваша згода з її уставом. Ви стукаєте в закриті двері і чекаєте розуміння, співчуття. Не буде того, що ви хочете і це важливо визнати, пережити як горе і почати незалежну стежку дорослішання. Мама дала те, що змогла, а те чого не змогла шукайте і дайте самі собі.

Ви вже виросли і можете самі собі формувати внутрішню фігуру матері, якій не всеодно, яка вміє вийти з токсичної взаємодії і не давати себе ображати. Рекомендую вам при нагоді пройти психотерапію, де будуть важливі ваші почуття, думки і ваші стани.

Доброго дня!

Співчуваю вашій безвиході і спустошеності. Чи є хтось зараз, кому ви можете виговоритися? Ви переповнені образою і злістю, важливо найти змогу щоб з кимось розділити ці почуття.

Конфлікт - це частина нашого життя, але вас не готові слухати і ще й ви отримуєте звинувачення. Це дійсно дуже неприємно. А якщо перестати бути обслуговуючим персоналом, то ким потрібно стати у шлюбі? Ваша агресія не може вийти, бо ви отримуєте більшу агресію зі сторони чоловіка… Чомусь раніше ви замовчували, хотіли бути хорошою, а зараз ваша погана частина теж хоче влади, прийняття та розмісти свої хочу. Поки що сама для себе витримуйте себе таку, навіть якщо чоловік ігнорує. Здається вся напруга виходить з ваших внутрішніх берегів і ви хочете щоб вас помітили і з вами рахувались… Щиро цього бажаю і підтримую вас! Розлучатись чи ні, ніхто за вас не прийме цього доленосного рішення…

Відредаговано автором 16-07-2024 07:22:32

Ви можете вивчати себе як мову іноземну і знайомитись зі своїми страхами, бачити за ними потреби, дозволяти йти за ними. Ніхто не народжується одразу з навичками ходіння, мовлення і сексуальності. Все піддається розвитку. Але якщо весь час залишаться у ступорі, то нічого не відбудеться…

Доброго дня!

Ваш текст мене навів мене на 2 метафори, що десь частково відображають вашу історію. Перша: образ нерозкритої квітки, з гарним пуп‘янком, що знаходиться серед іншого розарію, який відає аромати. Ви ще не розкрились, не відбулось вашого особистого дозрівання і ви закривається від цього ще дужче. Дуже прикро і сумно, співчуваю! Порівняння та знецінення себе не в поміч тут.

Дослідження власного тіла, тактильні дотики, можливо якісь іграшки можуть сприяти, спочатку ви самі без інших спробуйте розкривати себе, свою тілесність, чутливі зони, гратись, бавитись, зараз вам страшно йти в близькість, бо ви самі собі ще поки що чужі… проте це питання часу та вашого наполегливого руху, квітці треба вода і сонце, це ваше особисте відношення, турбота та терпіння.

Інша метафора з казки гидке каченя, бо ви подібні своїми стражданнями до цього сюжету. Ви ніби не в тому середовищі, яке б ініціювало вас в себе, в свою красу, велич, благородство. Проте ви на шляху, ви і сюди написали і все ж таки не відмовляєтесь від пошуку…
Якщо вам відгукується мої метафори-образи, спробуйте написати казки на розкриття конфлікту, щоб була розв’язка та цілісна повнота героя.
Також рекомендую вам психологічну роботу, де ви зможете досліджувати та зростати у супроводі спеціаліста у цій темі!

Бажаю вам цвіту та насолоди від самої себе 🌹

Доброго дня!

Співчуваю вашій історії. Ви якусь частину себе не приймаєте і ви її називаєте нікчемою. Інші відчувають ваші вразливі місця і починають насміхатись, щоб ви нарешті навчились себе захищати, цінувати та обирати. Ваша нікчема - це внутрішня забита дитина, яка потребує захисту, підтримки, любові, а вам друзі важливіші за вас саму. Це чому і як?

Подивіться на цю частинку з співчуттям, ніби на викинуте маленьке кошеня, не забивайте його і не знущайтесь… Візьміть під опіку, відігрійте і дайте безпеку. Для розвитку і для пошуку друзів треба безпека, а у вас її нема всередині. Світ у вашій картині - небезпечний і жорстокий, але ви можете пробудовувати безпечну ділянку для самої себе, де є спокій, прийняття, яка з часом буде розростатись і змінювати ваші установки. Я приймаю вашу нікчему, вона занадто маленька для цих дорослих знущань, і колись вона виросте, окріпне і дасть всім копняка, бо вона гідна поваги по праву свого існування. Я переживала подібний булінг в школі і я навчилась завдяки йому відстоювати і цінувати себе!

Бажаю вам здорових стосунків з собою і як наслідок це трапиться і з людьми ❤

Відредаговано автором 15-07-2024 13:43:23

Здравствуйте!

Ваш текст пропитан отвращением, бессилием и отчаянием. Жаль, что никто не смог почувствовать вас в жизни и увидеть без использования. Вы описываете себя как тело как объект и так же мужчины воспринимают вас, удовлетворяя свои нужды… но у вас есть душа, сердце и вас можно просто любить. Даже если никто этого не сделал, то это не значит, что это невозможно. Возможно, именно вы это и сделаете по отношению к себе!

Я желаю вам увидеть себя как человека, со своими чувствами, потребностями и мыслями. Все остальные истории не важны с мужчинами, пока вы не научитесь ощущать себя как ценность и нужность!

Доброго дня!

Розлучення з коханою людиною - болісна подія. Важливо зараз почути його і використати цей час, дистанцію для роботи над собою. Переключитись з нього, на себе, на аналіз, роботу над помилками. Як ви зараз можете йому щось обіцяти, якщо ще не змінились?

Можливо вам обом треба пауза і це було б і вам, і йому на користь.
Порефлексуйие самі над своїми стосунками:
Яка ви без нього?
Як ви будуєте стосунки?
Що даєте в стосунках, що потребуєте? Чи є в цьому баланс?
Який я партнер? Чи несу я свою відповідальність в цих стосунках, в чому конкретно?

Є безліч питань, які можуть допомогти вам краще зрозуміти хто ви? Де ви зараз? І що насправді хочете ви? Інший не може вдовольняти всі потреби, бо партнерство це про розвиток і спільний шлях. А чи є він у вас, знаєте лише ви.

Доброго дня!

Дуже прикро, що ви зазнаєте такого відношення від близької людини. Спічуваю…! Ви втрачаєте повагу та довіру і ваші реакції нормальної людини на ненормальну поведінку.

Ви перповнені інтенсивними почуттями, образами і вони штовхають вас до дій, проте треба спочатку прожити почуття, а не з почуттів рубити дрова… Ви ніби на роздоріжжі, але будь який варіант який ви оберете - не принесе повного задоволення, тому важливо перш ніж обирати - заспокоїтись і пережити внутрішні коливання.

Ваш чоловік теж не переживає свою драму і просто зливає всю напругу на вас. Тобто ваше подружжя як реактивний реактор, де відбувається замикання енергій. Ви більш вразливі і тому страждаєте перші, чоловік захищається від будь-якого емоційного навантаження нападками, і відповідно не має ресурсу чути і бачити вас зі своїми емоціями, потребами.

Шукайте зараз підтримку у психолога, знайдіть спеціаліста і почніть не вирішувати питання розлучення, а просто розмотувати пласти тектонічного гніву, болю, самотності за ці 4 роки. Робота з психологом це не райське задоволення, але це вивільнення і відродження своєї сили! Ці стосунки будуть працювати на вас і для вас.
Бажаю вам повернути собі себе 🙏❤

Відредаговано автором 14-07-2024 20:31:31

Здраствуйте!

Сожалею, вы кажись уже писали сюда… Таблетки и лечение у психиатра важно, но у вас очень много тоски, одиночества и потерь смыслов, а таблетки это все не восполнят. Вам нужна еще психотерапевтическая работа, регулярная!

Осмелюсь еще показать вам куда можно себя применить. Ищите социальную нужность свою, где вы сможете кому-то помочь, ведь труд разворачивает нас к людям, к делам, а это облегчает наши «тяжелые думы». Возможно какие-то волонтерские проекты, где вы сможете точечно делать какие-то добрые дела. Есть приюты, где можно просто выгуливать собак, можно просто помогать в социальных центрах. Любое доброе дело возвращает нам ценность и важность своей жизни! Я желаю вам возродить себя и вновь обрести смысл!

Даша, вітаю!

Рано чи пізно ви будете вимушені йти у невідоме і шукати власну дорогу, якою ніхто не ходив і яку ви самі прокладете. Всьому свій час і поки страхи сильніші за бажання. Зараз ви в сильних тривогах і в розудумах, проте бажання гострої роботи не стоїть і ви самі себе з’їдаєте, що не приносить ніякого конструктиву. А якщо віднестись до роботи легше, як до експерименту, гри, де важливо спробувати, а не обов’язково впоратись і одразу справитись по всім фронтам? Ви можете шукати підробіток і балансувати свій графік та навантаження, насправді ваш страх блокує бачення можливостей. І ще одне питання: а ви дійсно хочете працювати чи у вас потреба здаватись дорослою в очах суспільства, чесно зізнайтесь собі?!

Відредаговано автором 14-07-2024 20:10:00

Доброго дня!

Часто картини нашого несвідомого внутрішнього світу вражають, але так психіка обробляє переживання, події та дає сигнали. Часто грабіжники, терористи сняться при сильній подавленій агресії і ця енергія захвачує вас там де може, тобто у снах, бо вона хоче приєднання.

Як ви себе почуваєте під час бадьорості, що відчуваєте протягом дня? Можливо, ви боїтесь власної агресії і більше перебуваєте у стані жертви? Страх можна малювати як і власну агресію і тоді динаміка снів має змінитись, трансформуватись в інші сюжети. Моїм клієнтами на початку роботи саме такі сни сняться і важливо знайомитись зі своїми внутрішніми фігурами і почуттями, а не ставити собі діагнози.

Добрый день!

Ваша жизнь похожа на жизнь обывателя, где нету ощущения вкуса, радости и наполнения. Это говорит о внутреннем личностном содержании, где вы переполнены разочарованиями, обидой на мужчину, ожиданиями, страхом, гневом и еще много чем. Как вы думаете можно ли на этом бекграунде ощущать что-то еще? Я думаю, что пока пока не чем, ведь нету внутреннего свободного пространства и это правда похоже что на застой.
Мужчина не дает вам предложений и надежд на будущее, я думаю, что это ведь очень огорчает вас и даже возможно ранит. Сочувствую!

Я рекомендую вам выбирать себя, а для этого вам нужны ресурсы, поэтому выбирайте психотерапевта и шаг за шагом двигайтесь к себе, а не от себя. Пока вы выбираете мужчину, работу, но не себя((

Здравствуйте!

Вы не справляетесь не с его ситуацией, а со своими чувствами по поводу этого. Какой себя ощущаете? На сколько лет? Попробуйте поговорить с этой маленькой девочкой и поддержать ее, разделить чувства и просто дать ей живое присутствие. Погрустите, что то чего хочется - сейчас недоступно, это вызывает обиду, возможно грусть, одиночество, но вы вместе с ней и она переживет это состояние с тем, кому не все равно, кто способен на сочувствие и теплоту.

Вам нравятся ресурсные состояния мужчины, но сейчас он сам не справляется со своими взрослыми задачами и нуждается в принятии и сочувствии. Но для того чтобы это дать, важно самой себе уметь это организовывать и быть способной на это.

Здравствуйте!

Когда нету близких отношений и людей, то появляется наше настоящие внутренние пространство, не за кого спрятаться, не кем разбавить свои чувства. Равно или поздно встреча с собой неизбежна! Заглянуть в себя - подобно погружению в глубокий океан, где темно и страшно, но там есть и сокровища и много жизни.

Вам важно научиться автономии, независимости и наполнять себя приятными мыслями. Сейчас есть страх и одиночество, важно проживать то, что есть и двигаться к тому, чего хочется! Вы сами себе нужны, важны, ценны? Счастье - это же внутреннее состояние, а не внешние атрибуты. Похоже пора строить отношения с собой и выстраивать близость к своим чувствам, желаниям и ценностям!