Психологиня Марія Радченко Дніпро лише онлайн

«БЕЗ ЧОГО НЕ ПОБУДУВАТИ ВІДНОСИНИ?»;
Тут багато відповідей можна дати. Але я думаю, без довіри і взаємної поваги точно не побудувати міцних стосунків.

«Чи правильно те, що я іноді перевіряю телефон свого хлопця, усі переписки і історії в браузері?»;
Правильно/неправильно - це лише моральні установки, які у кожного свої. Але те, що Ви перевіряєте переписку та історію пошуку хлопця, вказує на відсутність довіри до нього. З одного боку, пошук "улік" в чужому телефоні - це втручання в його особистий простір. З іншого, недовіра вже була і до того, тому що з Вас«зробили дурненьку, на вуха навішали лапші»;
Якщо Ваш хлопець займається незаконними справами і при цьому ще вішає Вам лапшу, то виникнення недовіри виглядає як щось закономірне. Питання в тому, чи готові Ви надалі продовжувати стосунки, в яких не почуваєте себе безпечно, і де партнер робить щось, що суперечить Вашим цінностям?

Відредаговано автором 13-09-2023 15:33:02

«Самое сложное то что мне придется и с ней и с ним пересекаться каждый день(((»;
А по какой причине вы будете пересекаться каждый день? Если например вы видитесь на работе, то можно провести границу профессионального и личного общения, и личное (вне рабочего времени/тем для обсуждения) не практиковать.
Насчёт игнорирования - это уже как Вам удобнее. Единственный вопрос, который у меня возникает, это как мужчина поймёт что Вы прекратили с ним отношения, если Вы ему не скажете?

«Це нормально?»;
Думаю, Вам слід запитати в себе самої, чи нормально це особисто для Вас?
Схоже, між Вами і хлопцем виник ціннісний конфлікт. Ви не виконуєте важкі справи на свята, бо дотримуєтесь певної традиції, а хлопець вважає це забобоном. Кожен з Вас має право на свою точку зору, але мені тут видається дивним те, що хлопець ставить умову, за якої він буде з Вами спілкуватися, а за якої ні. Адже цінності партнера не можна змінити примусовим шляхом: можна лишень або бачити себе в цих відносинах, або ні.

Каждый человек сам решает для себя, что для него лично - здоровые отношения.
Но ни в первом, ни во втором варианте нет признаков абьюза или созависимости, значит и то, и другое - приемлемые варианты, в зависимости от того, какие ценности у конкретной пары. Ну, и эти два варианта так-то друг другу не противоречат: можно развиваться каждый в своей отрасли, и при этом познавать друг друга в отношениях. И открытый диалог так же важен, как и независимость от партнёра, я бы не стала их противопоставлять.

Тут нужно обратиться к психиатру, потому что Ваше состояние напоминает симптомы депрессии.

Здравствуйте.

Вам нужно обратиться за консультацией к психиатру, потому что высокий уровень тревоги и фобии могут быть симптомами какого-нибудь расстройства.

«Багато спроб було покінчити з цим.»;
Вам слід звернутися до психіатра у психоневрологічний диспансер Вашого населеного пункта або області. Суїцидальні думки і спроби часто є ознакою психічних розладів, зокрема, депресії. Депресія є порушенням роботи нейромедіаторів, і потребує медикаментозного лікування, а також психотерапії.

Розкажіть, будь ласка, що відбувається зараз у Вашому житті? Які події наштовхнули на думки про самогубство?

«Якщо у дорослому віці він не зможе знайти друзів, то йому ні до кого буде звернутися за допомогою, нікому буде виговоритись, поскаржитись на життя і т.п.»;
Я думаю, рано бити тривогу з приводу того, що син не знайде друзів у дорослому віці. Йому лишень 15 років, і невдалий досвід в пубертаті не означає, що все інше життя людина буде самотньою. Варіанти з індивідуальною психотерапією для сина і для Вас, з переводом в спеціалізовану школу (де всі плюс-мінус однакові за інтелектом і не будуть Вашого сина бити), з записом на курси самооборони (якщо син сам цього схоче) - дуже файні, але в першу чергу Вам варто опрацювати з психологом свої тривоги і ставленні до самотності, щоб за можливістю не проектувати їх на сина і не пророчити йому погане майбутньє.
« Звичайно і я боюся самотності, майже все життя я була домогосподаркою і "обслуговуючим персоналом" для чоловіка та дітей. Тепер я залишилася без чоловіка, старший син на дух мене не виносить, і молодший син починає підпадати під вплив старшого брата, з ним спілкується більше, аніж зі мною.»;
Співчуваю, що Ви опинилися в такому становищі. Багато жінок в Україні мають схожі проблеми, жертвуючі всім заради родини, а коли діти дорослішають, стикаються з кризою. Ця криза повинна стати поштовхом до пошуку справжньої себе, а не тільки тієї ролі, які Ви наразі відіграєте.
Що залишились без чоловіка - це дуже прикро. Але добре, що Ви змогли за себе постояти і піти від людини, яка зрадила. Це може бути здоровим прикладом відстоювання своїх кордонів.
Старший не вивозить, бо він дорослішає. Він наразі проходить стадію сепарації віж Вас, як зазначили психологи вище. А алкоголь слугує шляхом втечі від реальності. Якщо він сам визнає себе залежним, то звернеться до нарколога і до психотерапевта, що працює з залежностями, але на жаль, залежній людині важко буває усвідомити проблему, і докори близьких не сприяють одужанню.
Молодший попадає під вплив старшого, бо він підліток. Підліткам важливіші стосунки з однолітками і старшими ровесниками, ніж із батьками. Оскільки в нього (поки що!) нема друзів, то брат відіграє роль друга. І, частково, роль батька також, бо Ви з чоловіком розлучені і родину забезпечує син. Це саме по собі не є щось погане. Не факт, що молодший син буде копіювати всі деструктивні паттерни старшого, якщо кожен з членів сім'ї (або бодай Ви з молодшим сином) опрацюєте свої проблеми.

Є слово катарсис, яке означає проживання емоцій через взаємодію з мистецтвом.
Науково це можна пояснити реакцією мозку (де і зарожуються емоції) на власне музику, яка доведено впливає на наш психологічний стан (у кращій бік), стабілізує рівень гормонів стресу і таке інше. Також можна припустити, щр музика асоціюється у Вас з певними емоціями і подіями, тому така реакція.

«Я вирішила спочатку обдумати цю ситуацію і тоді вже вирішити розмовляти з ним про це чи ні. Та я не знаю, що робити. Я дуже боюсь стати істеричкою і жінкою яка довбає свого хлопця з поводу чи без.»;
А чому б не поговорити? Тільки через прямий діалог можна отримати визначеність ситуації та вирішити, що робити далі, щоб себе не накручувати.

«Я не люблю сваритись, ображатись, ніколи нічого не вимагаю, але з часом таке відношення мені вилазить боком, мене перестають цінувати, все більше собі дозволяють, а я кожного разу все пробачаю.»;
А що найгіршого може статися, якщо Ви висловите своє незадоволення у стосунках з чоловіком?

«не было никого из моих друзей и тогда примерно началось»;
Возможно, чувство изоляции при переходе в новый коллектив сыграло свою роль.
«Они много лет буллили мою подругу, а я за нее заступалась, будучи в параллельном. А потом мы с ними оказались в одном классе.»;
И это тоже могло повлиять. Видеть, как обижают близкого человека - само по себе травматично. И негативный опыт общения со своим полом может порождать комплексы по поводу внешности и сравнение с другими девушками в том числе. Ну, и опыт столкновения с буллингом (себя или близких) может порождать настороженное отношение к людям в приципе, что у Вас и наблюдается.
Думаю, эти два события, которые Вы обозначили, повлияли на самооценку в целом и на характер отношения к людям. А рост стал скорее поводом для комплексов, чем истинной причиной.
«Чувствовать себя полноценно - абсолютно не волноваться о реакции окружающих на меня, если со мной всё хорошо»;
Что ж, объективно с Вами и Вашим ростом действительно всё хорошо. Человек с любой внешностью имеет право чувствовать себя комфортно в обществе и принимать себя в таком виде, в каком есть. Волноваться же в целом свойственно большинству людей, только если тревога мешает жить нормально - это повод обратиться к психологу.

« должно было случиться что-то действительно серьезное, чтобы они так резко начались»;
Действительно ли комплексы по поводу роста начались резко, или они постепенно развились к определённому возрасту? Почему Вы считаете, что причина должна быть очень серьёзной?
У Вас был в прошлом негативный опыт общения с парнями и девушками выше Вас ростом? Что для Вас вообще значит - чувствовать себя полноценно?

Доброго дня.

« Директорка однієї зі шкіл сказала мені прямо в очі: ми нічого не вдіємо, зараз діти такі, хай Ваш син вчиться вливатися у колектив.»;
Чесно кажучи, з булінгом так не працюють. По-хорошому, класний керівник школи веде пояснювальну роботу серед учнів та їх батьків, а також залучає шкільного психолога, який проводить індивідуальні та групові заняття з усіма учасниками булінгу (і з тим хто булить, і з тим кого, і з пасивними спостерігачами, яких більшість).
«він обдарована дитина»;
Ви з сином розглядали варіанти переводу до спеціалізованого навчального закладу, щоб там всі були такі ж обдаровані? Чи, можливо, домашнє навчання?
«Турбує ще те, що в нього нема друзів і навіть не намічається. Адже скоро доросле життя, і не хочеться, щоб він був відлюдькуватим і жив на самоті.»;
Ви непокоїтесь через те, що в сина нема друзів. Але чи непокоїть це його самого, чи вважає він це проблемою? Що найстрашнішого може статись, якщо син у дорослому віці не знайде друзів? Чи боїтеся самотності Ви самі?
«Уявіть собі: у 25 років пішов вчитися грати на фортепіано і купив собі його, почав ходити по різним спортивним секціям, змінюючи їх одна за одною, вдома майже нічого не готує, замовляє їжу з ресторанів»;
Можливо, таким чином у Вашого сина відбувається пошук себе. З боку сам процес може здатися дивним, але син вже дорослий, і має право на свої гроші жити як хоче, і опановувати будь-які навчки.
«Я його вчила не пити алкоголю зовсім, а тепер мій старший син перетворюється на алкоголіка і випиває раз на тиждень 2 літри пива сам. Я йому кажу, що у тебе буде алкогольна залежність, він мене каже це не твоя справа. Часто коли я приходжу робити йому зауваження - він мені каже забратися з моєї квартири і не діяти йому на нерви. Після цього я дуже багато плачу.»;
Можете детальніше розповісти, яке у Вашій родині в цілому ставлення до алкоголю? Чи страждав на алкоголізм хтось з членів сім'ї?
«Питання наступне: як допомогти молошому синові з булінгом у школі, як зробити так, щоб у нього з'явились друзі?»;
Можна запропонувати молодшому синові допомогу з записом до психотерапевта (поки він неповнолітній, на це потрібна Ваша згода як матері), і самій теж бажано звернутися до психотерапевта. Бо коли Ви сильно тривожитесь за синів, це впливає і на їх емоційний стан також. Коли ми прагнемо щось занадто сильно контролювати, воно може стати зовсім не таким, як хотілося б, і життя власних дітей не виключення. Психотерапія допоможе змістити фокус уваги на свої особисті потреби, реалізуватися як особистість і прийняти автономію своїх дітей з усіма особливостями, які в них є. Ідеальних дітей без проблем нема ні в кого, і життя іноді відрізняється від того, яким ми його прагнемо бачити, але це нормально.
«І як зробити так, щоб старший син поважав матір, був більш відповідальним у житті і теж налагодив особисте життя?»;
Якщо чесно, то він уже надто дорослий, щоб його виховувати. В його віці людина може змінитися лише тоді, коли сама цього захоче. Особисте життя на те і особисте, що він влаштує собі його сам, коли схоче.
А щодо неповаги - це складне питання. Судячи з усього, у Вас зі старшим сином склалися співзалежні відносини. Щоб вони стали здоровими, треба навчитися поважати особистий простір одне одного. Ви вже не несете за старшого сина відповідальність, за те чи прибирається він в хаті і скільки п'є алкоголю. Як би сумно не звучало, але кожен має право псувати своє життя на свій смак. Але ситуація ускладнюється тим, що син фінансово забезпечує Вас, і це робить залежність між вами сильнішою.
Ви думали про пошук роботи? І як у Вас з особистим життям, як складалися стосунки з батьком синів і з чоловіками взагалі?

Відредаговано автором 10-09-2023 18:32:04

Здравствуйте.

Почему Вы не видели отношений с этим парнем? Какие эмоции испытываете к нему сейчас?