Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Львів Галицький район

Здравствуйте, Полина!

«Мой вопрос в том: что это за поведение и как это скорректировать?»;
На первую часть вопроса коллеги уже ответили. А во со второй придется разбираться.

Вы отмечаете, что «Считать до 10ти, 20ти прежде чем звонить всем на свете - не помогает.»;
Конечно, не работает и вряд ли будет, поскольку... для коррекции нужно будет осознать потребность, которую реализуете автоматически «незамедлительно ими поделиться»;
Пару вопросов в этой связи:
- незамедлительно поделиться ЗАЧЕМ, с КАКОЙ ЦЕЛЬЮ?
- если не поделитесь, что будет с вами? Что будете испытывать?

«То есть они как бы взрослые для меня, а я для них как ребенок в таких ситуациях. Я как бы приглашаю их «научить меня жизни». »;
Это ваше наблюдение подталкивает к ответу. Вам предстоит открыть/возродить/создать внутри себя структуру ВЗРОСЛОГО, то есть такую свою собственную часть личности, которая сможет удовлетворить вашу потребность. Эту задачу как раз и призвана решить терапия с психологом.

Доброго дня!
«Чоловік часто каже якщо не влаштовую, іди?»;
Давайте поміркуємо. Якщо чоловік каже ..., то це може означати, що ви йому непотрібні. Або тисне, щоби ви змінили свою поведінку.
І з огляду на це, питання - навіщо бути разом з людиною, яка ось так себе поводить?

«Як діяти під час маніпуляцій.»;
Знову треба прояснити, бо за кожним питанням стоїть сенс, значення. Власне, те, що прагне той, хто питає.
За вашим питанням, як мені здається, стоїть бажання убезпечити себе від негативних переживань... і залишатись надалі мішенню маніпуляцій(!)
От спробуйте поставитись до свого ж питання під іншим кутом зору. Не як діяти під час маніпуляцій, а як убезпечити себе від нездорових стосунків в цілому? Що в такому разі спадає на думку?

«Коли ми живемо окремо, він починає маніпулювати, тим, що я сама вирішила дистанціюватися, тобто всі питання з дитиною повинна вирішувати сама, чи може сказати, що не буде забезпечувати.»;
Тобто батько дитини прямим текстом каже, я відмовляюсь від батьківства. Тобто він не відрізняє свої обов'язки по відношенню до своєї ж дитини і стосунки із вами. Натомість намагається тиснути на вас через шантаж грошима. Ну і на яку повагу заслуговує такий чоловік?

«Часто відчуваю брехню і були вже моменти з брехнею. Через неповагу вже нема інтиму, в мене нема бажання.
Ніколи не чую вибачень, часто від мене потребує що я мовчала і робила вид що нічого не сталося. Іноді я дійсно зажумуюсь а чи я "здорова людина". Відчуваю тривогу з ним часто і який страх»;
Наведена вами поведінка і позиція чоловіка тягне на визначення махрового аб'юзу. Тож з чим тут варто розбиратись? Хіба що з вашою емоційною залежністю від нього. Так, це варте уваги і суттєвих зусиль, аби розімкнути лещата залежності.

Відредаговано автором 31-03-2025 15:20:43

Вдячний вам за відкритість!
«Час і життя минає , а я не можу зрушити цю скелю із побудовою стосунків.
Або зрушити скелю нелюбові до себе тому так до мене і відносяться чоловіки.»;
Тому, мабуть, і стається, як ви описали.
Проблема, очевидно, ще в тому, що ви намагаєтесь обслуговувати потреби чоловіків замість своїх... аби отримати від них щиру увагу і зацікавленість.
До речі, в терапії неминуче буде важливим з'ясувати, до якого ставлення батьків та близьких ви звикли з дитинтства?

Помітно, як ви намагаєтесь у власній уяві трактувати мотиви вчинків чоловіка, нехтуючи вдячною увагою до себе. Ось дивіться, в який спосіб розмірковуєте дізнатись "правду" - «Що треба ненавʼязливо дізнатися про це, мудро , впавши на дурочку виявити його мотиви і справжні бажання.»;
"Впасти на дурочку" - це якому нормальному чоловіку може сподобатись?!

«Це емоційний патерн сформований давно, а з людьми ж треба спілкуватися.»;
Можливо, спочатку ХОЧУ, аніж треба? І то не за будь-яку ціну.

«А) людина весь час говорить лише про себе , вся увага їй, я взагалі нецікава. Мене це відштовхує , я тихо зливаюсь, або кажу , шо я тут взагалі теж є. Але бажання продовжувати спілкування нема більше. Я втікаю емоційно.»;
Коли людина зациклена на собі, то що робити поруч з нею? Хіба що проходити повз.

А в цьому варіанті стільки всього переплелось - «2) мене цікавить хлопець ,він наче ввічливий, турботливий . ми спілкуємося, але коли я намагаюсь завести бесіду щоб дізнатися про нього більше- йде стіна. Мене це тривожить , страшно запитати напряму, але я намагаюсь дізнатися більше про людину, більше емоційно вкластися , якось здивувати цікавою подією щоб показати те, що він мені цікавий і я витратила час і вклала душу, щоб його здивувати та результати все рівно не ок -потім спілкування теж пропадає.»;
Що ви хочете дізнатись про нього ТАКОГО, від чого він закривається?
Як ви це робите?
Чому не даєте собі час і простір, аби відчувати себе і бачити на власні очі, яким чином проявиться активність чоловіка до вас?

Маю припущення, що в такі моменти ви наче підвішені у повітрі. Вас у спину штовхає потреба перевірити, наскільки він надійний, аби потім не кинув. Скоріше за все, ці страхи, народжені ще в ранній період життя, супроводжують вас і донині.

Відредаговано автором 31-03-2025 11:02:43

Доброго ранку, Галино!
«То як його вивести на розмову, щоб його зрозуміти чи я йому цікава чи то такі дурні ігри»;
Мені здалося, що це питання цілком доречне і природнє для вашої моделі сприйняття себе і чоловіків. Для того стану, що сформований певною недооцінкою себе, бажанням реалізуватись в стосунках і страхом помилитись із вибором(!)

В тому, як ви ставитесь до фактів реальності, прослідковуються деякі хибні погляди та установки. Наприклад, «А з іншого боку, дітей народжувати треба і той , хто буде мене спершу на руках носити - може бути потім потенційним абюзером.»;
Невже не може бути в подальшому аб'юзером і той чоловік, який спершу не носив на руках - просто був ввічливий? А між тим у вас уже діє пересторога щодо "носив на руках". Натомість, гарантій благополуччя щодо подружнього життя ніхто не дає. Усе залежить від того, наскільки партнери зможуть побудувати, підтримувати і розвивати справжні здорові стосунки, де будуть і почуття, і повага, і взаємна турбота.

«От сижу і не розумію, що робити, з одного боку хочеться сховатися в панцир від такої поведінки людини .»;
Це ніби він вас образив, знецінив, не виправдав очікувань? Навіщо ховатись, ви ж ні в чому не винні. Ви не зробили нічого такого, за що може бути соромно. То чому ховатись - можете пояснити?

«Я як той баран в пошуках стосунків , бʼю в одні й ті самі ворота замість постукати в інші»;
Відчувається, що ви багато чого помічаєте та аналізуєте. Цікаво, що у вашому розумінні означає "бити в одні й ті ж самі ворота"? Варто розкрити, аби зрозуміти, чим керуєтесь, а що, можливо, упускаєте?

Теж саме стосується "постуакти в інші". Це в які?

Наступний аспект. Ви зазначили - «Але так як людина пропала , може я йому не сподобалась, може обирав з інших дівчат все може бути , було трошки досадно. »;
Той чоловік повів себе як повів. Зрештою, це його вибір і його відповідальність. Однак у вас включились сумніви щодо власної цінності(!)
Отже, вважаю, варто приділити увагу і дослідити, як так сталося, що свою цінність вимірюєте поведінкою чоловіків(!) Тим більше таких, які спочатку дивують щедрими подарунками, потім зникають, а ще згодом натякають, мовляв, ви тепер ЗОБОВ'ЯЗАНІ на них молитись.

І тут листуванням на форумі точно не обійтись. Знадобиться більш ретельне і шлибоке дослідження вашої особистої історії у плідній взаємодії з психологом. Наслідком чого має стати формування здатності поєднати ХОЧУ і МОЖУ.

Відредаговано автором 31-03-2025 09:53:33

Здравствуйте, Juli!
«Как выбрать с этого состояния или свыкнуться с этим, что я одна. »;
Выбраться или свыкнуться - вот в чем загвоздка. Это про расщепление желаний. Они ПРОТИВОПОЛОЖНЫ - вы это сознаете?

Поэтому любой психолог,берясь вам помочь, также как и вы, станет перед дилеммой - какое направление выбрать(!)

На данный момент, насколько можно судить, вы пребываете в замешательстве. «мысли о создании семьи и ребенка, меня вгоняют в депрессию, потому что я привыкла быть одна. Сейчас я пытаюсь поменять жизнь, но это очень тяжело.»;
Внутри себя вы боретесь. Мысли о создании семьи и ребенке конфронтируют с привычным ощущением комфорта. И, очевидно, ваши попытки изменить судьбу, знакомиться с мужчинами и ходить на свидания не приносят искомого, но, к сожалению. пока еще не ЖЕЛАННОГО результата. Скорее наоборот - вызывают отторжение - «не чувствую себя счастливой рядом с мужчиной»;

По поводу последнего замечания скажу, что, пожалуй, и НЕ СМОЖЕТЕ, потому что НЕ ЛЮБИТЕ. Ну, о каком счастье с мужчиной может идти речь, если вам сама идея о создании семьи с мужчиной почти мучительна?! Ни одного мужчину вы толком не узнали. Не РАЗРЕШИЛИ себе узнать и приблизиться, чтобы узнать. И сами, наверное, закрыты. Потому и мужчины вас не знают.

Это еще не все - мужчин не любите. Полюбить другого можно лишь в том случае, если человек любит себя. Если у него в опыте есть ощущение, что значит быть любимым(!) Базовое ощущение от самого близкого на земле существа от мамы, в первую очередь. И еще от других родных и значимых людей.

У вас же, по всей видимости, подобного опыта маловато. И потому для Вас опасно и незнакомо заходить на территорию любви. Проще и безопаснее укрыться в уголке одиночества, отказавшись от всего того, чем может быть наполнена счастливая жизнь.

И только где-то в глубине вашего сердца пробивается наружу трепетный росток желания - «КАК ПОБОРОТЬ ОДИНОЧЕСТВО?»;

Конечно, я отвечу на ваш вопрос - вначале открыть для себя исскуство любви к себе. Открыть в себе дар любви. Научиться себя ценить. Заботиться о себе. Прожить заново весьма искаженный опыт взросления и "переписать" устаревшие установки, которыми пользуетесь до сих пор.

Скажете, подумаешь, всего лишь красивые слова. Да, красивые слова, а за ними стоит ПУТЬ исследования себя, поиск ответов на вопрос, как вы и с чем ПРИШЛИ во взрослую жизнь. По сути речь идет о сотрудничестве с психологом, способным помочь вам открыть источник жизни у вас же внутри(!)

Вот эта модель будет персмотрена первой «Я всегда была послушной и примерной единственной дочкой у родителей.»;
Послушная и примерная девочка априори НЕ МОЖЕТ быть СОБОЙ(!) Она следует ОЖИДАЕМОЙ родителями СХЕМЕ, живет в рамках ограничений и страхов как бы чего не случилось. Как бы ЗАСЛУЖИТЬ похвалу, чтобы обратили внимание и, возможно, полюбили.
В этом состоянии перекрывается доступ к своим желаниям, часто наблюдаем даже отказ от желаний, что равносильно отказу от самой себя.

Juli, вам реально можно помочь. И нужно, чтобы вы отважились пойти в терапию. Ваша жизнь, определенно, может быть иной(!)

Добрый день!
«Помогите советом, как мне убрать эту эмпатию, жалость и вину.»;
Основания для вашей просьбы о совете мне понятны и оправданы. Каждый человек ищет поддержки, умной подсказки, как ему преодолеть кризис или решить проблему. А она у вас, между прочим, весьма, сложная и тяжелая - прямо скажу.
Однако... советом убрать эмпатию, жалость и вину не получится. Вы это должны сознавать. И признавать, поскольку совет никогда и ни при каких условиях еще не изменял природу человека(!)

Совет или рекомендация способы на чуть-чуть изменить фокус восприятия ситуации(!) Это все, что он может, увы(

Напротив, рельно что-то изменить может ТЕРАПИЯ, то есть глубинное и подлинное взаимодействие с психологом, ибо она подразумевает процесс последовательных и постепенных транфосформаций уже сформированных представлений и шаблононов в новые конфигурации, более приспособленные для жизни(!)

«Помогите советом, как мне убрать эту эмпатию, жалость и вину.»;
Если "читать" вашу просьбу буквально, то она означает - избавьте меня от душевной боли и сделайте безчувственным(!) Совмневаюсь, что кто-либо из вменяемых коллег возьмется за эту задачу.
Совсем другое дело - помочь вам НАУЧИТЬЯ жить с этими переживаниями, не угнетая и не обесценивая себя(!) В этом контексте форум кое-что может, но может очень мало. Лишь направить поток ваших мыслей в конструктивное русло. Не более.
Это я не для красного словца. И не для выгоды какой-то.
Вам 30 лет. Вы сформировавшаяся личность, внутри которой активно действуют устоявшиеся убеждения и концепции о сыновьем долге, о добре и зле и так далее. Какой совет может их поколебать?! Отвечу - никакой(!)
Поэтому давайте исходить из того, что есть в реальности.
Вы можете финансво обеспечить полноценный уход за отцом?
Вы лично физическки или усилием воли можете изменить то, что от вас не зависит?
Если не можете, то что остается?
Если ваши возможности обычного земного человека ограничены (Вы точно не Бог, думаю), то о чем оправданы ваши заботы на текущий момент?

Поделюсь еще с вами своими недавними открытиями. Оказывается, среди этнических иудеев не принято, чтобы дети непосредственно ухаживали за немощными родителями, меняли им памперсы, лицезрели их немощь и тому подобное . Поэтому нанимают и оплачивают услуги сиделок, санитарок и т.д. Сами могут проведывать слабых родителей, поддерживать их морально. И не более.

Неспосредственно с этим запросом «Помогите советом, как мне убрать эту эмпатию, жалость и вину.»;лучше на индивидуальную встречу к психологу. Можно и онлайн. Несколько встреч помогут ослабить тяжесть переживаний, чтобы впоследствии жили без надуманного чувства вины.

Відредаговано автором 29-03-2025 17:43:04

Доброе утро, Mary!
«Я понимаю , что уже ничего не исправить , но это село внутри и я выгораю. Не знаю как справится с эмоциями, подскажите …»;
В дополнение к рекомендациям коллег о терапии с психологом - кое-что вы можете сделать и сами. Например, доставать свои обиды изнутри и выносить наружу, выписывая их на бумагу. Адресовать образу мамы и для себя убеждаться в том, что в ее отношении к вам не было вашей вины. Это ее проблема и беда, когда она в своем собственном ребенке формировала ощущение «ненужной , забытой, чужой.»;

Объективности ради стоит заметить, что вы не одна в чистом поле. У вас есть отец, с которым, по-видимому, может быть теплая эмоциональная связь. Наверное, есть и другие родственники, друзья, коллеги по работе или учебе. Налаживайте общение с ними.

«Чувствую , что начинаю впадать в депрессию , опускаются руки, не знаю зачем живу и какой смысл.»;
Мимо этих вызовов не пройдешь, как бы ни старался. И, правда, зачем жить? Какой в жизни смысл? А смысла глобального, универсального и подходящего буквально всем людям, может, и нет. А что есть тогда? Точно есть способность самого человека придавать смысл и наделять значением то, что у него есть, чем он занимается, какие свои желания и мечты реализует. Вот вы - о чем мечтали? Кем хотели стать? От чего испытывали радость и удовлетворение?

Предложу вам еще ознакомиться не спеша с идеями Эриха Фромма. Надеюсь, кое-что западет в душу. Сподіваюсь, українскою володієте.

Еріх Фромм колись написав :
Ми не повинні нікому нічого пояснювати чи виправдовуватися, поки наші дії не завдають шкоди іншим. Справжньо вільна людина звітує лише перед власним розумом і совістю.

Головне завдання людини – розкрити свій потенціал і стати собою. Найцінніший плід цих зусиль – власна особистість.

Щоб бути собою, потрібно навчитися любити себе – не з егоїзму, а з усвідомлення власної цінності.

Життя має лише той сенс, який ми йому надаємо, розкриваючи свої сили та живучи продуктивно.

Людина, яка живе спонтанно і не під примусом, усвідомлює себе як творчу особистість і розуміє, що сенс життя – у самій життєвій подорожі.

Чутливі люди неминуче переживають і радість, і смуток. Це природна частина повноцінного життя.

Бути живим – це динамічний процес, це постійне розкриття власних сил і можливостей.

Людина має дві великі цілі: реалізувати свою індивідуальність та вийти за її межі, пізнавши всесвітню гармонію.

Якщо людина вміє по-справжньому любити, вона любить не тільки інших, а й себе.

Уникайте порожніх розмов і поверхневих людей, чий розум порожній, а слова не несуть сенсу.

Людина – центр і сенс власного життя. Розвиток особистості – найвища мета, яка не може залежати від зовнішніх факторів.

Живіть усвідомлено, творіть своє щастя та відкривайте світ через любов!

«что же делать в этой ситуации?как спасти глаза и в то же время не посрамиться?»;
Так о чем вы, на самом деле, печетесь - о безопасности или о том, что может накрыть стыд?

Здравствуйте, Валерия!
«Причем здесь прошлое?»;
Очевидно, притом, что вы много ему рассказываете о своем прошлом. Есть такое?
Конечно, могут быть и другие причины. И чтобы с ними разобраться, нужно от вас больше информации. Например, касательно того, о чем преимущественно вы говорите?

«Вместе не проживаем,встречаемся,стали часто ссорится,я не понимаю что мне делать?»;
Ответ на этот вопрос должен придти к вам изнутри, основываясь на таких аспектах:
- на что вы рассчитывали и надеялись в отношениях?
- что чувствуете, когда стали часто ссориться?
- зависите ли вы эмоционально от этого мужчины?

«я не понимаю что мне делать?»;
Как минимум, стоит, пожалуй, разобраться в том, что происходит с вами и с отношениями? Как появляется растерянность и непонимание, что вам предпринять в сложившихся условиях?
Индивидуальное взаимодействие с психологом, уверен, может вам помочь. Получив такой опыт, в дальнейшем сможете полагаться на себя, обходясь без помощи извне. Подумайте!

Доброго ранку, Олександре!
«Підскажіть будь ласка що мені робити якщо моя дівчина спілкується з чоловіком з яким в ним був пару раз секс до мене!Я їй кажу видали його і не спілкуйся,кажу хто тобі дорог він чи я,а вона сказала ні ти ні він ,ви для мене всі однакові!»;
Якщо щось і робити, то разом з психологом розбиратись, ЧОМУ ви себе не цінуєте?
Чому досі з дівчиною, яка вам відверто і прямо в очі каже - ти мені байдужий?

Що з вами Олександре? Де ви загубили свою чоловічу і людську гідність?
Може, вважаєте, що можна збудувати здорові відносини на грунті байдужості?

Поміркуйте і дайте собі неквапливу відповідь - чи не схильний я до емоційної залежності, якщо чую у свій бік зневажливі відгуки і продовжую перебувати в стосунках?

Доброго ранку!
«З дівчатами звичайно були відносини і приваблюють вони мене теж.»;
Якщо наприкінці вашого речення поставити не крапку, а кому і додати АЛЕ з трьома крапками, то як би продовжили думку?

«Тому і стається конфлікт в моїй голові, чи зможу я потім побудувати здорову людину?»;
Напевно, мали на увазі "здорову родину". Якщо так, то ви все ж таки орієнтуєтесь на традиційні цінності - покохати дівчину і створити з нею гармонійну сім'ю, де згодом з'являться на світ діточки. Я правильно вас зрозумів?

«Хоча напевне, якщо я задаюсь тим питанням, то напевне знаю, що це буде важко. Бо я тривожник страшний, в більшість не приємних чи нових ситуацій проживаю з пʼяток до голови.»;
Ось це, на мій погляд, ключове у проблемі, яку ви озвучили - тривожність(!) Часто й густо вона заважає будувати відносини в РЕАЛЬНОМУ житті, виштовхуючи особу в простір власної уяви і фантазії, що служить замінником задоволення справжніх бажань.

У зв'язку з цим я б вам наполегливо радив звернутись до психолога з запитом про тривожність. До слова, під ручкою з тривогою завжди йде НЕВПЕВНЕНІСТЬ в собі. Гадаю, ви в курсі.

А поки що пропоную переглянути відео на цю тему
Тревога как прерванное возбуждение.
https://upsihologa.com.ua/audio-video-653

Уверенность в себе. Как ее повысить.
https://upsihologa.com.ua/audio-video-461

«Я думаю что у меня уже многие годы накапливается стресс из-за того, что я живу по одному сценарию , жизнь толком не меняется . »;
Такое ощущение, что вы будто бы в ловушке некого заданого сценария. А в чем его суть - у вас есть понимание?
Если взглянуть на свой жизненный путь как бы со стороны, то каким выглядит ваш сценарий? Что в нем повторяется? Какой замысел реализуется? Что "не срабатывает"?

«Постоянно в поиске себя, постоянно в поиске работы, постоянно ни на что не хватает денег, постоянно в долгах как в шелках.»;
Как вам кажется, что в этом перечне основное, базовое?
Если в поиске себя, то это может означать сложности с определением собственной идентичности - Кто Я? Куда иду? Зачем?

«Я вроде как начала делать маленькие попытки вылезти из этого, построила себе план и действовала по нему - мне стало лучше .»;
Хорошо бы понимать - "вылезти из этого" КУДА?

«Причём не важно где дома я нахожусь, у себя, у друзей, одна или нет, без разницы. Такое ощущение что я просто не могу находиться в покое со своими мыслями, либо мне нужно куда-то вечно идти, тогда я начинаю немного забывать. Либо оставаться наедине с собой, ну тогда меня жутко кроет.»;
Описанное вами состояние похоже на хроническую тревожность.
Когда вы говорите "меня жутко кроет", какие мысли приходят в это время?

«Также у меня сейчас новая работа с хорошей зарплатой, есть шанс то что со следующей зарплаты я вылезу из долговой ямы. Но работа удалённая, а я для себя поняла что это не мой вариант. Мне всё-таки нужно общение и люди.»;
Как будто ощущаете себя брошенной и никому не нужной, работая на удаленке?

«пока я вела активный образ жизни.»;
Иными словами, вы жили так, как ХОТЕЛИ(!) Не в этом ли секрет душевного благополучия - жить в соответствии со своими желаниями.

Доброго вечора, Анно!
«Чи це правда, що в здорових стосунках ніхто нікому нічого не винен? Чи потрібно ставити свій комфорт на перше місце? Чи це здорова позиція, коли йдеш від людини якщо немає відчуття легкості?»;
Важливі питання намагаєтесь з'ясувати. На форумі можна зібрати цікавий калейдоскоп думок. В цьому, без сумніву, є свій сенс.
Однак без розгляду конкретних випадків та цілком реальних відносин будь-яка розмова матиме лиш узагальнений характер. Тобто теоретичний з дуже малими шансами на справжнє розуміння для практичного застосування. Це як на пальцях показувати фізичну вправу підйом переворотом на турніку (обізнані здогадаються про що йдеться).

І не правду, гадаю, варто шукати. Її, здається, не існує.
Краще ПРИЙНЯТНІСТЬ для себе, адже про що б не говорили психологи, усе сказане ними буде пропускатись крізь ваші власні фільтри виховання, переконань, досвіду, в тому числі несвідомого.

Тому користь для вас полягатиме в уважному ставленні і проживанні точок ЗУСТРІЧІ поглядів інших з вашими власними. А це забезпечує БЕЗПОСЕРЕДНІЙ живий контакт з психологом, який може бути умовно здоровим.
В цьому місці відбувається злам і/або перегляд непрацюючих моделей. А також проростання нового відкрившогося розуміння про себе і про стосунки.

Вітаю!
«Інтерес зашкалював, але я розумію, що так не має бути, чи не зміниться моє життя після такої спроби? »;
Як не змінитись? Обов'язково зміниться, бо змінитесь ви. А от якими будуть ті зміни, ніхто вам достеменно не скаже.

«Що якщо я собі цього не пробачу? »;
Можливо. Все залежить від того, наскільки ви здатні себе цінувати, поважати, пробачати... До цього як було? Чи схильні ви себе картати і звинувачувати за помилкові дії, необачні рішення, несвідомі вчинки?

«Чи варто все-таки спробувати?»;
Спробуйте неквапливо дати відповідь на таке питання - наскільки психологічно зріла людина, що ставить стороннім людям подібне питання?
Чи не прагне вона, бодай і не до кінця свідомо, перекласти відповідальність з себе на інших?

«Тим більше я релігійна людина.»;
Давайте прояснемо - релігійна чи віруюча, адже ці поняття не тотожні, в усякому разі, на мою думку?

«Останнім часом, дуже часті думки про інтим з партнером своєї статі.»;
Я був би дурнем, якби все ж таки не спитав, а що ви думаєте про дівчат? Чи були у вас стосунки з ними? Вони вас колись приваблювали?

Мия, здравствуйте!
«Вопрос к вам, почему я слышу свое сердце постоянно? Мне тревожно потому что я слышу сердце? Или я слышу сердце потому что мне тревожно? Представляете каждую секунду своей жизни слышать это сердцебиение… это просто кошмар!! Вдруг я сойду с ума и попаду в дурдом. Вдруг это не закончится никогда . Мне очень страшно »;
Отмеченные вами проявления (слышите свое сердце, страх сойти с ума и страх по поводу кошмара, который никогда не закончится), МОГУТ быть симптомами панических атак(!)
В их основе подавляемые и вытесняемые эмоции, откладываемые важные решения, страхи о будущем, бессознательные призывы о помощи, обращенные к кому-то из близких людей, и другие факторы, которые предстоит исследовать во взаимодействии с психологом.

«До этого пришлось даже пить антидепрессанты, пропила два месяца, они мне абсолютно не подошли, ни одни, ни вторые.»;
Если обращались к врачу психиатру, он должен был вам порекомендовать психотерапию. В сочетании с медикаментозным лечением она дает положительный результат. Связка важна и часто буквально необходима(!)

«Посоветуйте как я могу облегчить свои страдания и что исправить в жизни, чтобы не делать фокус на сердце ?»;
Чувствуется, что вы интуитивно догадываетесь, откуда первоначально приходит тревога, которая впоследствии воплощается в телесные симптомы.
"... что исправить в жизни" - о чем это?

Расскажите, что "сломалось" или идет не так: отношения? самореализация? адаптация к переменам? кризис смысла и целей? последствия прежних психологических травм?

С природой ПА и тревоги предлагаю познакомиться с помощью видео. Оно, разумеется, не лечит и не избавляет от ПА. Оно дает представление и понимание.
Панические атаки. Как приручить "дракона"
https://upsihologa.com.ua/audio-video-460

Тревога как прерванное возбуждение.
https://upsihologa.com.ua/audio-video-653