Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Львів Галицький район

Доброго ранку!
«Завжди притримувалася думки, що неважливо яка людина ззовні, а важливо яка в середині.»;
Думка доволі розповсюджена, при цьому настільки, що стала використовуватись у протилежно відмінних випадках. Для когось - виправданням невдалого вибору. А для інших - пафосною одою душевним якостям партнера.
Можете пригадати, в кого ви цю думку запозичили?
А наступне питання не менш важливе і не менш чутливе - ця думка/установка, яку роль зіграла у вашому особистому житті? Чи принесла вона щастя і кохання?

«Спілкуємося класно, видно, що готовий на вчинки, а не тільки на слова, є про що поговорити. Але він дуже сильно пришвидшує події і готовий вже робити все те, що і у відносинах. »;
Знову пропозиція подумати і зважити. Класне спілкування може бути ознакою умовного благополуччя всередині людини? Одного спілкування достатньо, аби робити такі далекоглядні висновки?
А те, що хлопець готовий форсувати події і зближуватись квапливо - про що вам свідчить?

«Однак, я так швидко не можу, бо ще придивляюся.»;
Зрозуміло, адже в кожного свій темп подолання відстані. Хоча обережність не завадить, правда ж?

«Однак, я так швидко не можу, бо ще придивляюся. І плюсом те, що судячи з фото та відео ця людина зовнішньо мене не приваблює. »;
Може однії зустрічі вживу буде достатньо, аби переконатись у власних відчуттях і рішеннях. Як вважаєте?

«Звісно, це ще тільки медіа, але в мене вже є страх, що я пропущу нормального хлопця через це.»;
От з цим, на мою думку, варто розбиратись в першу чергу. Страх може спотворювати як сприйняття людини, так і подальший ваш вибір. І це не поверхневий аспект. В ньому позначаються ваші давно закладені установки і бачення себе, а також вже накопичений досвід. Упевнений, психолог зможе вам допомогти.

«Я відчуваю себе дуже поганою людиною, бо я ж також не супермодель.»;
Ну скажіть - який сенс себе принижувати? Засуджувати лиш за те, що вважаєте зовнішність хлопця непривабливою для себе? Для іншої дівчини він, можливо, гарніший за Алена Делона. А на ваш смак, наприклад, симпатичніше Ж-П Бельмондо. Так і що з того?

«А ще в мене в голові вже реакції родичів та знайомих на нашу пару. Мені важливо як близькі люди сприйматимуть мого парнетера з першого враження»;
Та, звісно, це теж має значення. І кожен бажає, щоби близькі позитивно відреагували на його вибір... Однак у вашому випадку відчувається, що залежність від оцінки значно перебільшена.
До речі, цю схильність теж варто нести на прийом до психолога.

Отреагирую на этот важный фрагмент - «Я рассказал девушке обо всем новом, что смог открыть для себя в этой ситуации. И она относится к этому с пониманием, но четко дала понять, что выбор остается только за мной: либо я готов бороться со своим страхом, который мешает мне инициировать что-то важное для нее в отношениях, либо не готов.»;
Не уверен, что речь идет исключительно о страхе сближения, страхе ошибиться и так далее. Ваше "зависание" может быть следствием дефицита чувства влюбленности(!) Девушка нравится - да, симпатия есть - да, а достаточно ли этого?
"Инициировать что-то важное" ... прочтите несколько раз эту фразу. Какие чувства при этом возникли? Не кажется ли вам, что она отражает нечто механистичное - И Н И Ц И И Р О В А Т Ь? Как будто имеем дело не с ЧУВСТВАМИ, а с процессами под давлением. То есть не искренне, не от души.
И в этом месте пришла на память ваша мысль - «я выбрал наиболее подходящий вариант, но не тот, который выбрал искренне, то есть не было мысли «я хочу стать…», вместо этого была мысль «наилучший вариант — стать…»»;
Для меня она про склонность жить в голове и "не дружить" с сердцем, не доверять своим чувствам(!)

В этом контексте всякие мысли о борьбе со страхом выглядят неуместно.
Открываться жизни, слушать свои желания, учиться проявлять это качество ежедневно - вот, по-моему, ваш путь. Иначе можно обречь себя на судьбу вычислительной машинки, КАЛЬКУЛЯТОРА. Много ли радости в такой жизни?!

Відредаговано автором 27-03-2025 09:30:35

Мария, здравствуйте!
«СЧИТАЕТСЯ ЛИ НОРМАЛЬНЫМ, КОГДА В ПАРЕ КТО-ТО ОДИН УЕЗЖАЕТ ПО ДЕЛАМ, А ДРУГОЙ ОСТАЕТСЯ?»;
Абсолютно НОРМАЛЬНО... при том условии, что партнеры самодостаточные личности. И не используют друг друга или один другого для закрытия собственных ДЫР в личности, как то - страхи, ревность, незрелость, эмоцинальная зависимость и тому подобное.
В этом случае имеем дело с явлением, которое получило название "функциональное" использование партнера или, говоря проще "полечиться об партнера."
Все выше сказанное для вас могло прозвучать резко. Но что поделать - жизнь это реальная штука и происходящее в ней лучше оценивать трезво и объективно(!) Для чего? Чтобы была возможность жить без страха, получать удовольствие и радость.

Хочу заметить со всем возможным уважением к вам: вот это серьезная проблема - «я привыкла все контролировать, то на этой почве у меня «едет крыша».»;
На форуме в переписке она не решается(!)
Общение здесь может вас подтолкнуть к дальнейшим решениям и шагам для помощи себе и оздоровления ваших отношений с мужем.
Оптимально - это выбрать специалиста (здесь достаточно много квалифицированных психологов) и начать сотрудничать с ним.

Відредаговано автором 26-03-2025 11:09:11

Добрый день!
«Направьте, успокойте, подскажите пожалуйста есть ли у меня шанс зажить нормальной жизнью, справлюсь ли я? То что с мужем не смогу это уже понимаю точно.»;
"Направьте, успокойте" - не всегда это реально помогает(!) Иногда терапевт помогает клиенту поддерживать ДОСТАТОЧНЫЙ уровень тревоги, чтобы тот смог использовать энергию возбуждения себе во благо. Например, получил доступ к своей агрессии, которую много лет подавлял в себе, вот как вы, например, - «Переживаю за себя, что так много во мне неприязни, боли, тошноты и других отвратительных чувств скопилось ( но это не обида )что мне хочется вцепится в него и побить. Даже на безобидные моменты с ним уже такая реакция. Я этого не делала, с ним вообще нельзя быть грубой. Но я коплю в себе это, сдерживаю и боюсь сорваться.»;
Все эти эмоции, удерживая внутри, вы направляете на саму себя. По сути, отравляете себя.
У этого явления как правило две причины - страхи и особенности личности. Поэтому с ними важно и нужно работать в ТЕРАПИИ.

Если средства не позволяют, то стоит искать бюджетного психолога, скажем, в центрах социальных служб по делам семьи, детей и молодежи. Контакты в Киеве ул. Довженка, 2, оф. 38, 03057 Киев Киевская область Украина
(044) 453-40-63, 456-11-28, [email protected], http://www.ssm.kiev.ua

Теперь о шансах зажить кормальной жизнью. Конечно, шансы есть. Для этого потребуется кое-что сделать: разобраться в себе и ВЕРНУТЬ себе свою жизнь (без страха и конформизма, без самопредательства , с верой в себя и свои силы).

Ощущение, что справитесь, уверен, будет нарастать по мере движения вперед - из эмоциональной ямы к СВЕТУ)) По-другому, не бывает. Энергия и уверенность приходят к тому, кто начинает ДЕЙСТВОВАТЬ.

Відредаговано автором 26-03-2025 10:54:17

Доброго ранку!
«ЯК ПОЗБАВИТИСЬ?»;
Чи не можете ви пояснити, навіщо вам позбавлятись думок про кунілінгус?
Можливо, у вашій уяві ця практика, про яку навіть у Вікіпедії ось що зазначено - Використання кунілінгусу як самостійної сексуальної практики є варіантом нормальної сексуальної поведінки за умови, якщо це задовольняє усіх партнерів(-ок) - має ГОСТРО негативне забарвлення?

«Ці думки стають настільки постійними, що починають викликати дискомфорт і тривогу. Я не зовсім розумію, чому це відбувається, і чи є це нормальним.»;
Вважаю, що було б бажано і виправдано уважно дослідити вашу актуальну ситуацію:
- ви самотній або маєте сім'ю чи перебуваєте в стосунках?

- наскільки ви задоволені своїм сексуальним життям? Чи є воно, взагалі, у вас?

«Я не зовсім розумію, чому це відбувається, і чи є це нормальним.»;
Думки - це лише думки. Проте вони свідчать про наявність бажань.
Щодо нормальності, то це питання на власних терезах цінностей і вподобань вирішує кожна людина. І аж ніяк не психолог.

Доброе утро, Argo!
«Я больше не хочу этого, я хочу от этого освободиться, эти отношения до сих приносят и боль и хорошие воспоминания.»;
Как диагностично точно вы описали суть проблемы. Можно сказать, ее корень(!) - противоположно направленные эмоции и воспоминания - боль и радость "в одном флаконе".
На рациональном уровне хотите избавиться и пойти дальше, а на бессознательном удерживаете в своей памяти яркие и сильные переживания той первой влюбленности.

Очевидно, есть потребность прокручивать подобный сценарий. Потребность, которой, увы, пока не можете управлять, поскольку в ней не разобрались.
А ее, по всей видимости, сформировали и поддерживают в настоящее время несколько факторов.
Среди них: переоценка чувств, склонность идеализировать первую любовь, влияние укоренившейся давно установки «я хочу любить только одного человека»;, страх перед новыми отношениями «Я не хочу никого так подставлять»;, капелька мазохизма (в контексте мыслей, мол, буду страдать за свою верность одному партнеру) и еще многое другое, что ОБЯЗАТЕЛЬНО предстоит исследовать в ходе сотрудничества с психологом.

Почему исследовать? Да потому, что все эти факторы ТЯНУТ вас в прошлое и не дают открыться жизни(!) Жизнь поставлена на паузу. А это уже трудно назвать жизнью в полном смысле этого слова.

Поэтому ответом на ваш вопрос «Что мне делать?»; будет рекомендация - выбрать психолога и начинать с его помощью помогать себе(!)

Доброго ранку!
«Я не когда не был патриотом, сказать что я нуждаюсь в деньгах да есть момент но скажу честно что даже за деньги туда не пошел бы просто почему-то смотрю на парней ну все же нормально.»;
Напевно, сильні і сміливі натури викликають бажання їм наслідувати. Їх приклад притягує. Ба більше - він робить виклик тим, хто себе не вважає здатним на суттєвий ризик. Ніби питає - а ти на що здатний, друже?!

Додатком може впливати начебто благополучна зовнішня картинка - «у него в бригаде мега круто и потянуть штангу можно и коллектив хороший»;

Доброго ранку, Аліно!
«Можливо через те, що в попередніх стосунках я не була настільки відкритою?»;
Можливо, й так. Хоча спершу потрібно трохи дослідити природу ваших проявів. Наприклад, пошукати відповідь на такі питання:
- яка потреба була в тому, аби не сильно відкриватись?
- чи відчували безпеку у стосунках з тим партнером?
- будучи достатньо закритою, що відчували до себе і думали про стосунки, про партнера?

«Підкажіть, чому може виникати таке відчуття, ніби то я картаю себе за те, що забагато говорила і розказала?»;
Як припущення - вірогідно, таку реакцію викликають несвідомі побоювання стати вразливою через "зайву" розкритість, мовляв, вами можуть скористатись, як, наприклад, у дитинстві чи у більш дорослому віці. До речі, щось подібне зі свого минулого пригадати можете?

На мою думку, ступінь відкритості належить до рішень людини, яка сама через відчуття ОБИРАЄ, коли, де і наскільки їй варто розкриватись. Зрозуміло, що на неї впливатиме контекст ситуації та "налаштування" партнера. Тобто його позиція, яка заохочує відкритість, нейтральна або закрита чи навіть ворожа.

«Мене інколи хвилює відчуття того, після розмови з ним, або після спільного проведеного часу, я відчуваю ніби я забагато говорила, ніби забагато про себе розказала, ніби те чи інше не потрібно було розказувати.»;
Якщо піти далі, за межу незручності і нарікань на себе, то що малює ваша уява з приводу наслідків власної ніби надмірної відкритості?

Відредаговано автором 26-03-2025 09:32:07

«Я стала замечать свои затупы ещё до того как учительница по трудам назвала меня тормозом.»;
Может, припомните после каких событий стали замечать?..

А заметили ли вы, что не отвеченными остались мои вопросы к вам?
Как полагаете, в чем причина?

Да, и еще, пожалуй, самое главное на данный момент - с какой целью открывали тему? А то можно говорить обо всем, что в голову пришло, исключительно ради того, чтобы заполнить время своей жизни. Надеюсь, у вас по-другому - есть и смысл, и цель.

Відредаговано автором 25-03-2025 14:56:12

«Були проблеми зі здоров'ям батьків і їм не можна було хвилюватися, зараз теж не можна, але придумувати кожен раз і тягнути далі вже немає сил і соромно...»;
Тобто ви увесь цей час щось вигадували, оберігаючи здоров'я батьків?
В такому випадку, можливо, вони вже здогадались, що ви з чоловіком вже не разом?

Обидва кроки - і розлучення, і повідомлення про нього рідним - відповідальні рішення. То що заважає узяти на себе відповідальність і повідомити все, як є? Тим більше, судячи з усього, ви в нормальному емоційному стані внаслідок розлучення, пережили той тяжкий період. Отже, дивлячись на вас, батьки зрозуміють, що ви не страждаєте.

Доброго дня, Alina!
«розлучилися більше року тому, як правильно повідомити батькам та свекрам про розлучення так, що б зберегти їх нерви та здоров'я?»;
Цікаве питання ставите. В самому його формулюванні багато чого проявляється. Наприклад, ваша відповідальність і небажання завдати болю батькам.
Ще, напевно, наявність вагомих причин приховувати факт розлучення більше року. Навіть взятий на себе обов'язок повідомити про розставання свекрам, а не лише своїм батькам. До речі, чому з ними не може поспілкуватись на цю тему їх син?

Розкажіть, будь ласка, більш розлого про вашу ситуацію, тоді буде більше шансів дати вам грунтовну відповідь...

Доброе утро, Ирина!
«УМСТВЕННАЯ ОТСТАЛОСТЬ»;
Как думаете, в чем состоит выгода, когда люди "клеют себе на лоб" ярлыки?
Варианты: отыгрывают что-то болезненное, с чем неприятно встречаться? повторяют за близкими людьми привычную оценку себя, за долгое время уже закрепившуюся чуть ли не клеточном уровне? ваш вариант ...?

«Кажется, это врождённая особенность.»;
Может быть. А может, и нет. В любом случае более точный ответ вам даст специалист после знакомтсва, после общения и наблюдения, возможно, тестирования.
А вот некоторые детали говорят о том, что описанные вами феномены могут быть следствием обстановки и атмосферы, в которой вы росли и формировались. Пусть и не на 100%, но все же...
Хотите? - приведу примеры из ваших же постов.
«Это был период когда я перенесла очень большой стресс, который возможно тоже как-то повлиял на мое восприятие.»;
«Родители не приучали меня к обязанностям: сходить в магазин, растопить печку, приготовить кушать и тд. Разве что только кровать могли ЗАСТАВИТЬ застелить. Та и я сама ничего не хотела делать. Постоянно бездельничала и в телефоне лазила.»;
«Папа бывает вспыльчивый, но никого не бьёт, просто НИЧЕГО БЕЗ ПСИХОВ не может делать.»; Слава Богу, что хоть не бьет.

Любопытное замечание - «Но вот я словно не из этой семьи.»;, не правда ли? Что оно значит для вас, раскрыть можете? В нем же выражено как будто сожаление. Если это так, то о чем сожалеете?

А пример сестры так и вовсе тянет на некую закономерность «Сестра кстати тоже частенько тупит»;

А вот, кстати, и пример, который весьма близок к ответу про ВЫГОДУ(!) - «Я хочу уже устроиться на работу, даже хотя бы онлайн. Но понимаю что вот из-за таких затупов это НЕВОЗМОЖНО, а даже если меня и примут то задержусь я там ненадолго.»;
За проявляющейся якобы тупостью может с успехом прятаться страх быть собой(!) Опасение быть униженной и обесцененной. Опасение быть самостоятельной и отвечающей полностью за себя.

Относительно работы. Склоняюсь к мысли, что все-таки стоит найти работу и попробовать себя там, раскрыв все свои таланты))

Відредаговано автором 25-03-2025 08:30:12

Здравствуйте, Максим!
«И я, и партнёрша понимаем, что отношения — это «ставка», и ты никогда не можешь быть уверен в выигрыше. Но ты делаешь ставку, когда чувствуешь, что можешь выиграть, и сейчас моя партнёрша из-за моего поведения чувствует, что возможно это не те отношения, на которые стоит ставить.»;
Вот это, похоже, ваше совместное с девушкой фундаментальное заблуждение - воспринимать отношения как ставку. Жизнь, безусловно, невозможно сравнивать с казино, где ставка одномоментный акт, в котором от игрока ничего не зависит. Только фортуна, только везение - повезет/не повезет.

Общего между ними - это присутствие некого риска. А все остальное в руках самих людей. Отношения развивать и развиваться в них, нести ответственность, выходить за пределых текущих ограничений, проявлять любовь и заботу, уважение и помощь...

У девушки свои своеобразные представления о доказательствах любви. «Полгода назад я впервые услышал от неё: «Я не уверена, что ты любишь меня, ведь ты никогда не говоришь о будущем, о том, что хотел бы жить вместе и так далее»»;
Она, видимо, полагает, что уже пора ПОДТВЕРЖДАТЬ серьезные намерения СЛОВАМИ. Но что означают слова, пусть и сказанные с непоколебимой уверенностью в моменте?!
Может быть, она уже сегодня готова выйти замуж. И тогда ее готовность будет для вас посланием и неким упреком, а ПОЧЕМУ это ты, дорогой, все еще медлишь?!

Жить вместе в раннем молодом возрасте, когда еще нет достаточно твердой почвы под ногами - не авантюра ли это?
Романтично ли? - безусловно. Оправдано ли - не уверен. Осознанное "ДА", пожалуй, должно вызреть, а любое подталкивание к нему - вряд ли послужит формированию. В то же время катализатором может послужить. Но вы-то, по всей видимости, торопиться не собираетесь.
Почему бы в таком случае не идти дальше, отталкиваясь от реальности. Узнавать больше другу друга, открывать глаза на особенности и на то, что еще не проявилось, однако уже начинает заявлять о себе.
Когда вам хорошо вместе, то зачем же это хорошо портить?

Если же вы пока не готовы жить вместе и создавать семью, то искреннее признание этой неготовности будет честным и уважительным шагом по отношению к девушке. Отвечать за себя - это же ваша ОТВЕТСТВЕННОСТЬ. Не так ли?

Відредаговано автором 24-03-2025 17:48:32

Доброго ранку!
«Він вважає що якщо б ми одружувались, ми б не створювали власну родину, а я б додалася до їхньої великої родини.»;
Як бачимо, погляди хлопця на сімейне життя та навіть уявлення про сім'ю суттєво розходяться з вашими - «Я ж вважаю, що коли люди одружуються, вони створюють зовсім нову, власну родину. Спільні проблеми вирішуються спочатку з парнером, а далі батьки та сестри.»;
Погано це чи ні - важко сказати. На мою думку, хлопець виріс в такій моделі уявлення про ВЕЛИКУ сім'ю, яка більш притаманна минулим епохам. Що може свідчити про якусь ще не повну сепарованість від батьків.

«І в цьому всьому я не розумію, чи то я егоїстка чи що я не правивильно розумію, чи то ми з хлопцем просто дуже різні...»;
Я б не став звужувати питання розбіжностей між вами лише до аспекту - бажаний образ сім'ї. Ось про що йдеться - «Тим більше що я б не сказала що у нас все стабільно у відносинах, в такі періоди важливо щоб ніхто не втручався. На це він каже, що я просто недолюблюю його сестру.»;
Ви так обтично кажете, мовляв, не все стабільно. Тобто непорозумінь, напруження та конфліктів вистачає. Ці моменти обов'язково варто прояснити, щоби зрозуміти цілісну картину взаємин.
А що робить хлопець? Він йде найпростішим і, переконаний, хибним шляхом - звинувачує у несприйнятті вами його сестри і тим самим консервує проблеми(!) Як на мою думку, стратегія для життя абсолютно помилкова.

Наступне. Ось так ви описали ключові аспекти взаємин - «Це нелегкі відносини, нам доводиться багато розмовляти, іноді ми сваримось. Ми обговорювали та дійшли що хочемо родину, але трохи згодом, коли буде краще та стабільніше з роботою (ми живемо за кордоном).»;
І у мене виникло до вас питання. За наявності суттєвих складнощів і розбіжностей, чим ви особисто керувались у прийнятті рішення про створення сім'ї? На що сподіваючись?

«Не знаю що робити та як йому пояснити свою точку зору.»;
Пояснити можна тому, хто готовий вислухати і зрозуміти... а далі зробити вибір - прийняти нову для себе позицію або відхилити. Звісно, що знадобиться час, адже усталені погляди змінюються не в одну мить.

«1. Як правильно поступати з ситуаціями з родиною хлопця, з сестрою?»;
Написаного в підручниках "правильного" варіанту не існує. Категорія "правильно" завжди має особистісний вимір(!)

«Чи взагалі можливо нам налагодити відносини та жити в мирі, якщо в нас різні погляду на порядок в родині? Чи можна тут знайти компроміс?»;
Для мене компроміс - погане явище у стосунках. В кожного залишається порція невдоволення, яка потім вилазить боком. Є варіант свідомого наближення позицій кожної сторони. Обидва партнера, взаємно цінуючи погляди і бажання, створюють спільний простір, що дає їм силу і надихає на подальший рух по життю.
Ви можете мати по- справжньому близькі і дружні стосунки з рідними хлопця, проте за власним бажанням, а не під примусом.

Відредаговано автором 24-03-2025 09:23:44

Доброго ранку, Іро!
«Мені водночас хочеться цього і не хочеться.»;
Відчувається, як вам боляче перебувати в епіцентрі внутрішнього конфлікту між бажанням і страхом.

«Мені інколи хочеться мати друзів, могти поділитись з кимось своїми відчуттями.»;
Як і кожній людині не вижити без контактів з іншими людьми. А краще ж мати контакти з близькими по духу людьми, рідними, друзями, колегами. Віддавати їм щось від себе і у зворотній бік брати від них те, що потребуєте ви.
Чи можете розповісти, чого потребуєте саме ви у спілкуванні та взаєминах з іншими? Чи був у вас досвід стосунків, які вас задовольняли, починаючи з дитинства? Можливо, з батьками?

«Але я не можу цього зробити. Мені некомфортно. І коли я думаю про це мені стає страшно, що я не зможу відчувати себе вільною. Я почуваюся вразливою, коли ділюсь чимось, мені стає неприємно та бридко після цього.»;
А тут, схоже, проявляються два аспекти. Перший - страх поглинання і втрати свободи. І другий - страх відкриватись, бо потім виникає відраза або щось схоже на неї, адже відкритість сприймається як вразливість.
Може, пригадаєте, коли і у відносинах з ким могла сформуватись така гнітюча модель?

Відредаговано автором 23-03-2025 10:39:17