Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Львів Галицький район

Доброго ранку, Ларисо!

«ЯК ЗНАЙТИ РЕСУРС ДЛЯ ЖИТТЯ? ДУЖЕ ВТОМИЛАСЬ»;
Хочу вас підтримати. І навіть не тому, що ми з вами земляки))

По-перше, у вас є сила визнати наявність проблеми.
По-друге, ви шукаєте спосіб собі допомогти. А завдяки такій позиції можна вийти на відповідь і, зрештою, покращити свій стан(!)

Ось на що я звернув увагу - «С 4 років у дитини діабет.Постійний контроль,заміри,уколи інсуліну,дуже важко...допомогти нікому,ще й мама моя та чоловіка тяжко хворіють..Я медик і всі постійнно покладаються на мене..»;
Відчувається. що ви дуже відповідальна людина, якій властиво брати на себе важку, а, може, і надмірну ношу(!)
Напевно, є щось таке у вашому характері, що спонукає приходити на допомогу іншим часто ЦІНОЮ власного благополуччя і здорової турботи про саму себе.
Наведений аспект цілком психологічний і тому потребує пропрацювання з фахівцем. Як, власне, і наступний - недостатня, як помітно з тексту, підтримка і допомога з боку чоловіка. Чому так? В чому причина?
Із цим теж варто розбиратись і, за можливості, виправляти ситуацію.

«а ресурсу вже зовсім немає.Всі їх хвороби мене виснажили.Вже нічого не хочу окрім спати і іноді гуляти с собакою на свіжом повітрі.»;
Що ми бачимо - на інших, хоч і близьких та рідних людей, сили витрачаєте, а себе спалюєте. Результат - втома та емоційне виснаження.
Логічно, що вихід полягатиме у ПЕРЕРОЗПОДІЛІ навантаження - щось чоловікові, щось собі, а щось іншим людям, кого можна найняти задля допомоги мамі і свекрусі.

Реалізація наведеного сценарію дасть змогу вивільнити час на себе, власне, на те, що вам приносило радість і задоволення в минулому, давало натхнення.
Мені цікаво, чим ви захоплювались? Чим любите займатись?

Окрім всього, про що вже зазначив, можна скористатись так би мовити допоміжними речами. Наприклад, "серотонінова та дофамінова дієти", помірна фізічна активність як дбайливе ставлення до організму, прогулянки на свіжому повітрі, вітамінні комплекси тощо.

А головне - це слова щиро сказані собі: "Я маю про себе подбати по-справжньому!"

Відредаговано автором 23-03-2025 10:26:18

Доброе утро!
Много сочувствия к вам вызвала рассказанная история. Печальная в своей сути. История про то, как совестливая и трудолюбивая девушка ПРИНОСИТ СЕБЯ в ЖЕРТВУ.
Но стоит задаться вопросами - РАДИ ЧЕГО? Во имя чего?
И не слишком ли велика жертва, если кладете на "потрескавшийся" алтарь ВСЮ СЕБЯ?

«Что мне еще сделать для наших отношений я уже не знаю.»;
Для начала ОСОЗНАТЬ, что отношения нездоровые(!) В них многое искажено и обесценено. Роль тягловой лошади, доводящей себя до изнеможения - не может быть ролью уважающей себя женщины. Муж инфантил и иждивенец, которого жена должна ДОвоспитывать вместо его собственных родителей в свое время - тоже не лучшая роль для мужчины.

Поэтому направление ваших устремлений и действий - вернуть себе самоуважение. Оставить мужу мужнино. Заботиться о себе. Разобраться в себе, в своих представлениях о здоровой семейной жизни и своем способе строить отношения. Это и будет шанс на другую по качеству жизнь.

Доброго дня, Наталя!
Питання ви сформулювали ось таким чином - «ПИТАННЯ ПРО СПІЛКУВАННЯ ТА УЧАСТЬ У ВИХОВАННІ ДИТИНИ ЧОЛОВІКА ВІД КОЛИШНІХ СТОСУНКІВ»;

Натомість проблема, що спричинила ТЕ питання, набагато складніша.
І я б радив не стільки шукати на форумі підтримку власній позиції, скільки б намагався дослідити корені проблеми. А вона, між іншим, багатошарова.
Перший рівень про знайомство і спілкування дітей.

Другий - «Чоловік каже, що знає, що я його кохаю і він дуже мене кохає. Каже що поважає мою думку.Але я маю поступитися.»; - про ВИДИМІСТЬ поваги до вас(!) Вам так не здається? Адже чоловік на словах поважає вашу думку, а в реальності тисне і вимагає поступитись.
Сюди ж причепом його спроби "обробляти" вас «Він почав фантазувати, що ми доньку візьмемо собі.»; і навіть вчинити самостійно, без вашої згоди - «Хотів без попередження мене їх забрати до своєї мами і там познайомити.»;

І, нарешті, третій рівень - ваші страхи, мовляв, діти почнуть конкурувати за батька.

На мій погляд, ваша позиція цілком зважена - «Я розумію, що принаймні їх спілкування буде невідворотним колись. Але ж за згодою сторін. Щоб мене це влаштовувало так само.»; Водночас, вважаю, було б доцільно змістити акценти у вашому сприйнятті ситуації, адже наріжний камінь склавшоїся ситуації - в намаганні чоловіка продавити свої наміри ціною ваших поступок(!)
Задовольнити свої потреби за рахунок ваших.
Схоже, що він думає і звик думати, що його рішення мають перевагу, радитись і прислухатись до ваших міркувань немає сенсу. Як на мене, це ознаки не дуже здорових відносин.

Звісно, буквальна конфронтація - теж не спосіб розв'язання давно заплетених вузлів. Тому треба шукати підходи, що будуть відповідати двом критеріям - твердо по суті і м'яко по формі. Це я про можливу вашу позицію щодо посталого виклику. Звернувшись особисто до психолога, або ж навіть парою, сподіваюсь, зможете віднайти бажане рішення.

Відредаговано автором 22-03-2025 09:49:03

Кажете , що «З енергією не знаю, що роблю.»;
А, насправді, знаєте - «Від почуття злості можу почати робити прибирання. Це трохи мене заспокоює. Можу поговорити з кимось , це теж трохи заспокоює. Раніше, до появи дитини, з таким почуттям гніву, я направляла його в інше русло, малювала, писала листа, йшла на якісь курси, займалась собою, саморозвитком, захопленням і це допомагало.»;
Собі таким чином допомогаєте заспокоїтись. От тільки проблема від цього не зрушується з місця. Щоби відбулись зміни, енергія гніву має бути спрямовна на подразник, тобто на того, хто його спровокуав, але не дико і примітично, а конструктивно і усвідомлено. Як цьому навчитись - краще у співпраці з психологом.

«коли таке відбувається мені хочеться це все припинити і щоб він пішов і не втрачав мій час. Я йому інколи так і казала, що якщо він не припинить порушувати слово і так поводитися, то я піду. Але я не пішла. Могла з ним пару днів не бачитися і не балакати, а далі він обіцяв і знову все те саме.»;
Тобто далі вихлопу погроз нікуди не просунулись. А в житті часто дієвим стає не погроза, а саме внутрішнє відчуття людини, що з нею так неможна(!) Що вона не буде терпіти.
Тож зміна поведінки чоловіка можлива... але є умова - потрібна якісна зміна ваших власних "налаштувань" і в тому числі позбавлення опасіння залишитись без стосунків.

«Дякую, що дійсно немає саме гніву на нього згодна. І так,я чекаю, коли він почне дотримуватися слова. А це все марно»;
От чому марно? В чому причина? Якщо вважати, що лише в характері чоловіка, то чи не буде це хибним припущенням?
В парі один робить рівно те, що інший партнер ДОЗВОЛЯЄ. А ви ж дозволяєте. І мова тут не про його зустрічі з дітьми - нехай зустрічається, але не на шкоду вашій сім'ї. Ви дозволяєте себе зневажати, не рахуватись з вашими бажаннями і потребами. Ось що головне(!)
А чоловік, схоже, непогано влаштувався «функції батька за нього виконують мої батьки, допомагають з малюком.»;

«Як я маю діяти, щоб не миритися з цим? Адже, наприклад , ми все обговорили і знову він робить по своєму. Хоча я поговорю свої бажання і бачення ситуації.»;
На жаль, поки що ви перебуваєте полоні розгубленості, адже, напевно, у власному досвіді мало прикладів захисту власних інтересів.
Що робити буквально, я вам сказати не можу та й не маю такого права. Подібні питання людина має вирішувати сама.
А що можу, так це - допомогти вам долучитись до власних емоцій і почуттів, що дають енергію для дій.
З приводу цього кілька важливих запитань?
Що ви робите з енергією образи на чоловіка за те, що порушує домовленості і краде час у своєї родини?
Що відбувається з вашим почуттям гідності і поваги до себе, коли чоловік переклав свої обов'язки батька на вас і на ваших батьків, не попереджає про свої плани і дії, а тільки робить вигляд, що слухає вас? А ще тікає від вас на дачу на чотири дні?

Щоби відбулись бажані для вас зміни, одного діалогу замало. Потрібно змінювати позицію і потрібні дії, які дадуть чоловікові зрозуміти, що ви не збираєтесь миритись із його "свавіллям". Та чи ви готові на такі зрушення?

За спільного бажання вас обох було б краще розібратись у тому сценарії подружнього життя, який зараз реалізується. Навряд чи його можна вважати благополучним. Розібратись із цим питанням можна у співпраці з сімейним психологом.

«Так я теж бачу, що травма непропрацьована. Це дійсно так, але мені здається, що над цим маю працювати не тільки я, а й чоловік так само.»;
Цілком поділяю вашу думку - краще, аби вдвох долучились до остаточного розв'язання тих давніх подій, щоби їх шлейф не приносив шкоду сьогодні.

«Моя думка, що тут мають бути домовленості, які влаштують обох.»;
Так, мають бути домовленності, які час від часу можуть переглядатись, але ЗА ЗГОДОЮ вас обох(!)

Якщо ж домовленості одна сторона не дотримується і ще посилається на святе, на дітей, мовляв, ця обставина усе пробачає і вона тут ні причому, то таке явище носить назву - підступність або щось схоже на нього. Можливо, зневага... Що саме ви відчуваєте через таку поведінку чоловіка?

«Тому мене це дуже ображає, коли він взагалі спілкується з ними. Але ж заборонити це не можна.»;
Дивіться, як у вас відбувається зміщення акцентів. Спочатку невдоволення викликало недотримання домовленостей з боку чоловіка, а тепер уже вас ображає його спілкування з дітьми. А де невдовлення самим чоловіком? Де виправданий і доречний для подібної ситуації гнів на нього?
Схоже, що ви просто чекаєте, ніби чоловік схаменеться, перестане вас зневажати, почне дотримуватись слова... Однак цього не відбувається. І не відбудеться, наскільки можна зрозуміти логіку його дій.
А щоб змінилось, потрібно змінити вам свою позицію. Тобто перестати миритись з його "свавіллям". Тут йдеться про стійке і послідовне слідування за власними бажаннями і потребами, за своїм баченням того, що для вас добре і прийнятно.

Доброго дня, Ілоно!
«ЯК БУТИ В СИТУАЦІЇ, КОЛИ НЕ ХОЧУ ЗНАЙОМИТИСЬ З ДІТЬМИ ЧОЛОВІКА ВІД КОЛИШНІХ СТОСУНКІВ ?»;
Це питання ви поставили у заголовок теми. Здається, ніби воно основне. Натомість з подальшої розповіді випливає, що не зовсім так.
А головним питанням, як бачимо, є наступне - непропрацьована до кінця психотравма - «Ці діти для мене на жаль тригер того болю, що був раніше. І їх матір їх накрутила, що батько пішов від них до іншої і вона погана, хоча це не так.»;
Якщо до сьогодні так сильно тригерить - це означає, що рана не "зарубцювалася". І тому кожен раз при нагадуванні біль спалахує з новою силою.

Ще одне, не менш важливе питання - ваша розгубленість і безпорадність щодо висловлення чоловіку своїх потреб і почуттів. Про що красномовно свідчать ось ці два моменти «Як пояснити, що мені потрібна допомога зараз? Раніше так не було»;
«останнім часом чоловік став проводити багато часу з тими дітьми. А у мене на руках новонароджений і я працюю, мені потрібна допомога, а він йде до них частенько, так як їх жаліє, балує, що бути кращим батьком за ту їх матір.»;
Отже, плин подій у вашій родині відбувається таким чином, що не дуже вас влаштовує. Поведінка чоловіка бентежить, дивує, хвилює, можливо, дратує і, скоріше за все, ОБРАЖАЄ. Але ви не наважуєтесь щиро йому донести правду про свої почуття. Так що ж стоїть на заваді?
Які у вас щодо цього думки?

«Але зараз я не знаю як бути, коли наша дитина побачить, що тату дзвонять якісь інші діти. Як бути в цій ситуації, що не нанести травму нашій дитині ?»;
Мені здається, що це питання аж ніяк не часі. Адже ваша дитина ще дуже мала, аби щось сприймати про інших дітей її батька. Тим більше негативно сприймати. Коли підросте, тоді відповідно до ситуації і будете вирішувати.

Доброго дня!
«Я не розумію як мені себе пропрацювати, які точки в цьому задіяні чи дитячі травми, оскільки я розумію, що збитки це частина цієї професії, ринок мінливий. Однак ці помилки це психологія.»;
Так, ви праві - психологія. Причому ваша особиста психологія, з якою варто розбиратись і досліджувати, що включається, що гальмується, що захищає і від чого?

«І єдина перепона у розвитку, яка тормозить мене вже місяці 3-4 це відчуття жадібності, бажання відігратись, дурний необгрунтований азарт. Підкажіть будь-ласка, чим це може бути зумовлене і в якому напрямку мені себе варто пропрацювати, щоб я далі ріс і розвивався в абсолютно новій для мене сфері.»;
Перепона-то єдина, проте, як виходить з вашого допису, багатошарова. Жадібність, бажання відігратись і необгрунтований азарт... а ще «я не сепарований і співзалежний від батьків»;
Останнє, на мою думку, має ледь не ВИРІШАЛЬНЕ значення, бо формує глибинну мотивацію, яка приводить у рух усі ваші дії(!)

Чим є для вас трейдинг кріпти насправді?

Інструментом чого він слугує?

Які відчуття бажано отримати в результаті успіху, а які виникають в процесі?

Почнете розбиратись із головними складовими, тобто підгрунтям теперішніх намагань і теперішніх ускладнень, згодом буде простіше вийти на вирішення поверхневих, про які йшлося в стартопіку. Не виключаю, що вони відпадуть через те, що зникнуть їхні передумови.

Відредаговано автором 20-03-2025 11:45:00

Доброе утро!
«ЯВЛЯЕТСЯ ЛИ ЭТО НОРМАЛЬНЫМ?»;
Для меня описанная вама проблема выглядит как слоеный пирог, типа торта Наполеон. То есть внутри проблемы несколько других сложных моментов и аспектов, что наслаиваиваются один на другой. Там и про отсутствие уважения, про ваше наростающее недовольство поведением парня, про чувства, которые преимущественно прячутся и выходят наружу в ситуациях ссор, про множество белых пятен в понимании себя, про весьма специфическую модель отношений в целом ...
А на поверхности - "он не слушает, почти всегда перебивает или затыкает уши".
Поэтому прошу вас уточнить, что вы вкладываете в частицу речи "ЭТО", задавая свой вопрос?

Доброе утро!
«Переживаю по всяким мелочам»;
Ваше сообщение для кого-то похоже на игру "угадай, что в черном ящике?" То есть непонятно, в чем вы заинтересованы. Информации крайне мало, чтобы можно было хоть как-то с вами вести диалог.

Возможно, вы боитесь открываться людям, а смелости хватило всего на одну строчку?

«Что кто то смотрит на меня а этот момент»;
Смотрит и ...? Звершите предложение.

«Может замечают странную походку»;
Любопытно, чем она странная? Это же ваша оценка собственной походки... Вы что же ходите спиной вперед или боком?

«Я сильно стеснительный, не решительный»;
Как ни странно прозвучит, стеснительность и нерешительность может приносить определенные выгоды. Стеснительная девушка, например, может пленить мужчину-рыцаря, готового придти ей на помощь. Как думаете, ваша стеснительность от чего вас спасает и что в итоге хорошего приносит?
Про отрицательную сторону мы уже в курсе.

Доброе утро, Другой!
«Мне 31 год Я работаю ассистентом стоматолога У меня жёсткая социофобия»;
Насколько я понимаю, социофобия лишь часть более сложной проблемы, которую вы сформулировали вот так - «БОЮСЬ ЖИТЬ»;
«Бывает когда иду, то даже походка нарушается»;
Раскройте, пжл, какие мысли в это время крутятся в голове?
Как вам кажется, что люди думают о вас в такие моменты?
А что вы сами преимущественно думаете о себе? Какой вы человек?

«Я просто не знаю уже что делать Помогите пожалуйста»;
Эта просьба и ваше состояние могут быть исходной точкой ТЕРАПИИ со специалистом. Вам предстоит решиться(!) И сделать шаг, выбрав того, кому сможете открыться и довериться в своих страхах. Других вариантов лично я не знаю.

Здравствуйте, Nika!
«Я люблю быть сама по себе. »;
Могу предположить, что именно по этой причине вы сейчас одна. То есть нет рядом людей, способных вас поддержать и помочь. Но даже не это обращает на себя внимание ОСОБО. А что, спросите, Вы? Отвечу, вот это - «Глубокой связи нет и никогда не было и не будет.»; Что означает кардинальное решение про себя - я никому уже не откроюсь и не смогу построить близкие доверительные отношения(!)
Вероятно, за этим решением стоит давняя, очевидно, в детский период полученная психотравма отвержения, осуждения, холодности...

«Что делать?»;
«Уволиться не могу пока, нужно себя кормить и одевать.»;
Что же можно предпринять, оказавшись на грани эмоционального истощения и отчаяния?

Обратиться к психологу и спасать себя(!) Эта работа обещает быть весьма длительной.

Одновременно поддержать организм и психику медпрепаратами на некоторое время, пока хоть минимально не восстановите баланс. Поэтому предстоит посетить врача невролога или психиатра.

«Но чувствую , что уже не выдерживаю напряжение.»;
Если материальной подушки нет и помощи ждать не от кого, то сказать себе - я здесь работаю временно(!) Чтобы параллельно подыскать работу по душе - «И интересно не продавать, а подобрать к примеру одежду индивидуально. Кстати этот интерес и увлечение с детства. »;

«Я намагалась стати підтримкою йому, навчити, допомогти, як колись допомогли мої батьки.»;
Окрім теплих почуттів до хлопця, напевно, має значення ваша умовна місія, вибудована ще в дитинстві - турбуватись про слабшого, меншого, неспроможного. «наразі у моїх очах він став людиною за яку я несу відповідальність»; Тобто в дії роль мами або старшої сестри.
При такому сюжеті якось складно уявити романтичні стосунки, а тим більше народження дітей.

«В мене досі є надія, що всі мої зусилля були не дарма, що ось ось і все буде добре. »;
Чи не здається вам, що сама ця надія ТРИМАЄ вас у стосунках? А ще, ймовірно, страх зрадити власній надії, яку плекати чимало років. Перебувати у стосунках зі "слабким" партнером вам знайомо, яко воно буде поруч із "сильною" особистістю - хто зна.

«Можливо мені слід перестати перекладати провину за його життя на його батьків, і роздивитись, що у цьому всьому винен лише він, але я просто не можу.»;
Не має сенсу перекладати провину на його батьків, тим більше, що вони, скоріше за все, теж не отримали вже від своїх батьків щирої уваги, любові та підтримки.
Та й хлопець не винен. Така постановка питання хибна і приречена на невдачу. Справа у браку відповідальності та усвідомлення, що про своє благополуччя має дбати виключно він сам(!)
І от, з огляду на такі міркування, подивіться на ДИНАМІКУ ваших взаємин. На зрушення в його поведінці. І вам стане зрозуміло як ясний день, що буде далі...

«На счет психолога, да, сейчас общаюсь с психологом, до этого когда лечилась полтора года, не общалась потому что денег на лечение уходило уж слишком много»;
Оптимально продолжать терапию с выбранным специалистом. Это живой контакт, который должен увенчаться облегечением состояния и формированием у вас способности опираться на себя в обстановке неопределенности.

Плюс - свои собственные усилия. Думаю, что психолог дает вам соответствующие рекомендации и предписания.

Еще одним ресурсом могут быть встречи с женами военных, чьи мужья сражаются с агрессором на фронте. У них разные форматы, включая и группы поддержки с участием психолога.

Відредаговано автором 18-03-2025 10:46:49