Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Львів Галицький район

Доброго ранку!
«Як мені вчинити»;
Насправді відповідь доволі проста - перестати "КОВТАТИ" його обіцянки - «За два останні роки, коли ми за це говоримо, він мене годує обіцянками, що скоро все буде, але час йде, я все більше росту, а він залишається на тому ж місці.»;
Одначе ви цього поки що не можете, адже, ймовірно, отримуєте ПРИХОВАНУ ВИГОДУ від такого перебігу подій.
Ця вигода має психологічний і, скоріше за все, несвідомий вимір.

Колись, п'ять років тому вам, напевно, було важливо відчувати себе ініціатором стосунків, відчувати свою цінність, бути лідером у парі і тому подібне.
Чим це було обумовлено - треба розбиратись з вашим вихованням і рисами вашої особистості.

На сьогодні вигода вже близька до остаточного псування. Можна сказати, що ви з неї виросли, як виростають з дитячого одягу. А хлопець не росте. Ба більше він паразитує на вашій емоційній прив'язаності - «Все просто дійшло до якогось абсурду, де я відводжу його додому, пропоную сплатити подорож, бо в нього і копійки нема, я навіть йому власну справу відкрила, що б хоть щось мав»;

«І з кожним днем цих стосунків, я розумію що днів разом залишається все меньше, я спробувала все, що могла. В мене більше немає сил. Як мені вчинити»;
Спробуйте спитати себе, чи готові ви й надалі турбуватись про безпорадного "хлопчика-дитинку" 22 років?

Відредаговано автором 18-03-2025 10:48:23

«На счет лечения, лечусь у этого врача месяца 3, доверяю специалистам, говорила врачу что не помогает лечение, на что она говорила что должно пройти время, недели 2, время прошло но легче не стало .
Общаюсь с родными каждый день, с подругой»;
С родными общаетесь - это здорово. Насколько это общение вам помогает?
А тепрь пару вопросов, которые вы ПОЧЕМУ-ТО оставили без реакции. «обсуждали ли с ним необходимость коррекции подбора препаратов?»;
«И, пожалуй, самый ОТВЕТСТВЕННЫЙ аспект - проходите ли вы психотерапию со специалистом?»;

Доброе утро!
«Но я ее очень обидел, и обидел именно тем что я солгал ей, ибо общался со страницы своего друга с ней, и она изначально думала что я это он, потом признался, не смог больше врать, я чувствовал себя просто свиньей что сделал такое»;
У вас есть понимание, на чем основывался ваш план знакомиться с девушкой, используя аккаунт друга? Может показаться, что вопрос не в тему и потому неуместный - вы ведь спрашивали, как вернуть доверие - «Как я могу вернуть ее и ее доверие?»;

Я вам отвечу - вначале разобраться в себе(!) В своих мотивах и ограничениях. Вам казалось, что девушке не понравитесь? Ваш друг выглядит симпатичнее? Вы склонны играть в чувства и выдавать себя за другого? Вы не уверены в себе настолько, что готовы прятать свое лицо и в случае неудачи обманывать себя, мол, это как бы и не я потерпел фиаско? Вы способны извиниться?

Найдя ответы на эти вопросы и определившись в своей позции, обретете совершенно отличное от настоящего эмоциональное состояние. И вот оно вам поможет принять оптимальное решение - стоит ли пытаться возобновить контакт с той девушкой. И если стоит, то каким образом(!)

Доброе утро, Юля!
«Сейчас обратилась к другому психиатру но лечение абсолютно не помогает, хочу найти другого. Стоит ли мне искать другого врача? Я боюсь что пока муж не приедет, мне не полегчает…»;
Сочувствую вам. Жить в таком состоянии крайне сложно. Одолевают страхи и опасения, запуская по-новой маховик тревожности.
И, казалось бы, ответить на ваш прямо поставленный вопрос довольно просто - если лечение у ЭТОГО специалиста не помогает, то разумно обратиться к другому.
Однако... прежде, чем ответить по существу, нужно учитывать ряд важных моментов. А именно: как долго вы сотрудничаете с новым врачом? что он говорит об эффекте лечения и улучшении вашего состояния? обсуждали ли с ним необходимость коррекции подбора препаратов? насколько вы склонны доверять/не доверять специалистам?

И, пожалуй, самый ОТВЕТСТВЕННЫЙ аспект - проходите ли вы психотерапию со специалистом? Без этого компонента говорить о сколько-нибудь успешном лечении тревожного расстройства, увы, не приходится(!)

Относительно командировки мужа. Есть ли хоть какая-то определенность, когда он сможет вернуться?

«времени свободного много.»;
С кем вы общаетесь? Поддерживаете ли контакт с родными и близкими?

«Зявилось неочікуване бажання позбутись цієї звички .»;
Давайте спробуємо з'ясувати - бажання кинути паління, скоріше, сліпе або зряче? Тобто має певну визначену мету. От спитайте себе, для чого вам позбавлятись цієї звички?

«Вчора не курила весь день , але була сумна , ввечері дома нічого не робила , а лягла спати о 18.30 і заснула крепко . Зазвичай мені подобаються сніданки , але зранку не поснідала і пішла на роботу . Сигарети не купила сьогодні також по дорозі . Згадую вже були спроби раніше , я також багато спала . Це так впливає не куріння ?»;
Тим, що не палили, ви обірвали певні налагоджені процеси в організмі. І не лише на рівні психіки, а ще й на рівні фізіології. Тому така реакція.
Сон виступає як спосіб приглушити збудження, викликане несподіваними змінами. В деяких людей надмірне стресове збудження гальмується свого роду сплячкою.

Здравствуйте, Вероника!
«Не знаю, как себя поддержать и успокоить.»;
Сожалею, что сейчас испытываете столь болезненные чувства. И, конечно, вам хочется поскорее оставить в прошлом изматывающий кошмар.

Однако... Все эти неприятные вещи «Из-за его отсутствия я чувствую ужасную пустоту, просто проплакаться не помогло. Начала много пить алкоголя, слежу за ним в социальных сетях. ...иногда снова накатывает тоска, я по нему очень скучаю. »; оставят вас лишь после того, как сможете прожить все этапы потери отношений. Не застревая на каждом из них. И осознавая природу своей склонности к зависимости(!)

Из чего она замешана в буквальном смысле?
Вероятно, и как правило из: заниженной самооценки, преувеличенной важности чувства влюбленности, тяги к катастрофизации событий, неумению себя поддержать, заблокированной способности проявлять оправданную агрессию, то есть БЫТЬ за СЕБЯ и т.д.

Весьма примечательное заявление «чувствовала себя живой»;
С ним живая, а без него, выходит, ...? Как же это может быть, чтобы другой человек становился источником бытия и радости, смыслом и целью существования, воздухом и теплом, что наполняет и т.д.? Получается, всего этого вы базово лишены внутри себя. И поэтому приходится тянуться к другому с потребностью закрыть свои дефициты. А нужно ли это партнеру?

Как думаете, чего мужчина ожидает для себя в отношениях с женщиной? Тот, бывший мужчина - вы говорили с ним об этом?

«Но он постепенно начал отдаляться и сказал, что мы друг другу не подходим.»;
А в принципе - все ли люди друг другу подходят? Как же быть, когда почувствовал, что общего крайне мало, а расхождений целая вселенная?

«Я с этим не была согласна, готова была всё сделать,»;
Не про жертвенность ли в данном случае идет речь? Так ведь недалеко до черты, за которой наступает полная потеря себя. А вам, на мой взгляд, стоит устремить взгляд в противположную сторону - как познать себя лучше и ОБРЕСТИ себя. Возродить свою личностную ЦЕННОСТЬ(!)

Відредаговано автором 17-03-2025 19:25:51

Доброго ранку!
«Я завжди хотіла мати просто спокійне щасливе життя своєї сім'ї в своєму домі, порядок і спокій.»;
Прекрасне бажання. Однак, як виявляється, одного прагнення замало. Потрібно ще щось. І от з цим ЩОСЬ необхідно розбиратись.
Наразі ви намагаєтесь підняти завісу невідомого і отримати відповіді на важливі для щастя питання.

Ось дивіться, яким шляхом ви йшли до своєї мрії про спокійне життя у власному домі. По-перше обрали хлопця, якому притаманно «мій чоловік ніколи не визнавав що він хоче просто залишитися з мамою і нічого не міняти, і боїться сім'ї та відповідальності.»;
Чи можна з ним втілити мрію в реальність, ваша відповідь - яка? Однак обрали саме його. Мабуть, погано знали його до заміжжя. Можливо, звертали увагу на щось, а чогось не помічали або не хотіли помічати. Напевно, чоловік вас чимось привабив. А чим - знаєте? Якими рисами характеру, яким ставленням до вас?

«Навіщо я витрачаю роки життя на те щоб почути від нього це визнання, правду, якщо на справі все і так зрозуміло? Або ж це я сама боялась життя?»;
Можливо, боялись? Можливо, уникали зустрічі з якимось болісним відкриттям в собі?

Десь вище ви зазначили, що відчуваєте певну прив'язаність, а, можливо, любов, хоча точно не знаєте. Отже почуття виглядають переплетиними і не чітко виразними.

Щодо прив'язанності існує думка, нібо вона виникає на грунті НЕСАМОДОСТАТНОСТІ людини, яка потім прагне добрати їй потрібне в партнера. Тобто вона має опасіння зустрітись з жорсткою подекуди реальністю і не витримати її тиску, не впоратись з відповідальністю самостійних рішень про себе(!)
Також її можуть підігрівати мрії, які скоріше побудовані на ілюзіях і незрілих уявленнях про життя і стосунки.

Що ж з цим усим робити? Найкраще - йти до психолога і разом з ним зменшувати для себе територію невідомого і невизначеного. Пропрацьовувати недієві моделі ставлення до себе і світу навколо, які, скоріше за все, були закладені в дитинтстві, а згодом, на жаль, не зазнали якісних змін.
Мета доволі зрозуміла - стати Автором свого буття, здатним обирати свій шлях і будувати те, у що віриш і чого, по-справжньому, прагнеш(!)

Доброе утро!
«в общем я запутался в себе, и это то что мешает мне жить, заводить знакомства, друзей и поддерживать отношения с родителями»;
Что могу сказать определенно. Вы человек, у которого есть проблема. Как, впрочем, и у многих людей.
Последствия проявления этой проблемы вы замечаете. Они вас явно не радуют. Поэтому для помощи себе стоит обратиться к специалисту очно. В переписке такие вопросы не решаются.
На мой взгляд, вашим специалистом является врач психиатр. Попав к нему на прием в медучреждение по месту жительства, сможете рассказать обо всем, что вам важно и вас волнует, и ПОЛУЧИТЬ квалифицированное заключение.
Предполагаю, что в последующем воникнет потребность в сотрудничестве с психологом, но психиатр вначале обязательно.

Доброго ранку, Golti!
«Питання , як все таки не зірватися , як себе підтримати , коли тяга повинна зникнути ?»;
Добре, що шукаєте способи, як допомогти собі. При цьому маловірогідно, що вони будуть знайдені самотужки. А якщо будуть знайдені, то мало шансів, що приживуться.
Варто спочатку усвідомити, яку роль відіграє паління в плані заміщення певних емоцій, з якими уже звично не бажано зустрічатись(!) А це результат співпраці з психологом.
Пропоную - зазирніть у себе і спробуйте помітити, яких відчуттів вам бракує? Можливо, задоволення? Впевненності, що впораєтесь з викликами життя? Може, відчуття наповненості і цілісності?

«Останній час навіть не думала щоб кинути курити , мені приносить задоволення саме той момент , коли я думаю що покурю .»;
Ось у цій тезі міститься одразу два моменти. Перший: мотиваційний - відсутність бажання кинути палити, і другий - очікування задоволення, якого, насправді, не отримуєте - «Під час самого куріння немає задоволення .»;
У зв'язку з цим уточнення - навіщо шукати підтримку в разі, коли НЕМАЄ бажання кинути звичку?

«Зранку сьогодні ще покурила 2 сигарети останніх , пішла на роботу , і не купила по дорозі сигарети .»;
Для себе вирішіть - це був неочікуваний імпульс або усвідомлене бажання не курити?

Здравствуйте, Катя!
«мне нужно выговорится и совет со стороны глядя на ситуацию. Я приняла решение подать на развод.»;
Очень откликается ваша история. Вы в беде, в большой беде. И поэтому вам нужно себя спасать.
Также присоединюсь к мнению и рекомендациям Валентины Михайловны относительно обращения к юристу и психологу, а в крайнем случае в полицию и центр по защите женщин от насилия.

«Я не могу больше так жить, это не жизнь... »;
Действительно, то, что происходит в вашей семье, нормальной жизнью назвать не получается. Поэтому первым шагом должно быть максимальное дистанцирование от тиранящего вас мужа. Чтобы вы могли в безопасности придти в себя, восстановить хотя бы минимально душевное равновесие и начать конструктивно действовать.

Да, и еще. Я бы никогда не осмелися назвать поведение мужа ИГНОРОМ. Разве это игнор - "Со временем конфликты все чаще повторялись и к ним добавилось он начал руки распускать, дома все бить (телефоны, ноутбук, телевизоры итд)? Это насилие в чистом виде.

Відредаговано автором 16-03-2025 10:34:16

«Знаєте,чим більше я спілкуюся тут на дану тему,тим більше в мене відчуття,що в наявних стосунках щось спочатку було впущене. Щось я не додумала, не зрозуміла.А тепер вилазить...»;
Щиро вітаю вас із таким відкриттям. Воно є частковим ефектом спілкування з психологами на форумі. До речі, з багатьма паралельно, що має як свої переваги, так і недоліки.

Щодо вашого висновку. Вважаю, що в молоді роки, коли доросле життя лиш починається, коли бракує усвідомлення себе, потенційного партнера і відносин в цілому, нікому не вдається усе прорахувати, передбачити і так далі. Наразі розкриття для себе важливих аспектив буття відбувається в ПРОЦЕСІ будування відносин.

Ви написали " тепер вилазить..." Відчувається, що підтекст скоріше негативний, мовляв, сама винна - треба було пильнувати, прискіпливо роздивлятись і аналізувати. Через це тепер доводиться пожинати плоди власної недалекоглядності.
Між тим, до сьогоднішніх подій у вашому житті, почуттів та розуміння ситуації краще підходить визначення - ВІДКРИВАЄТЬСЯ. І те, що відкривається, варто і доречно ПРИЙНЯТИ, щоби далі на свідомому рівні, з повагою до себе, вирішити, що з цим робити далі. Тобто зробити ВИБІР.

Отже, можете поділитись, що ж такого ви у свій час упустили? Що не додумали, що не зрозуміли?

Відредаговано автором 16-03-2025 10:15:26

Здравствуйте, Петр!
«(а не психиатрическое ли расстройство у нее?)»;
Вы так подробно описали характеристики девушки, ее проявления, что у меня невольно возникло предположение, будто вы по профессии психолог.
Относительно ваших сомнений. Полагаю, было бы непростительной ошибкой со стороны участников форума ставить какие-то диагнозы девушке, основываясь на ваших наблюдениях. Это и не профессионально, и не этично. И к тому же, психологи диагнозов не ставят - это поле ответственности врачей психиатров. Именно они определяют, насколько человек болен(!) У психологов иная задача на старте - определить, насколько личность здорова.

«я не хочу с ней расставаться и тем самым глубоко ранить ее еще и со своей стороны»;
Ваш настрой и строчки выше - они сугубо про вас. Про ваши мотивы, которые, возможно, не вполне осознаете. И сомнения оправданы, учитывая это «Она чувствует себя плохо из-за того, что не работает и не зарабатывает, говорит, что ей нужно вносить вклад в общество и дома сидеть целый день она не хочет, но при этом за наши 7 месяцев знакомства работу она особо не искала, находя много различных отговорок и причин»; и другие приведенные вами детали.

При этом кое-что выглядит весьма противоречиво.
Например, с одной стороны «В студенческие годы она была очень активной, занималась спортом, вела активную общественную жизнь, была очень открытой и общительной, завела много друзей. »;, а с другой, те в настоящее время - «ребячество (иногда даже кривляние), несерьезность, безответственность, обидчивость, перемены настроения от игривости до молчаливости и недовольного лица (без видимых на то причин).»;

«Я не чувствую себя счастливым, не чувствую легкости. »;
Осознаете ли вы, что испытвать подобное - целиком ваш выбор?
А ваше благородство, чувства и участие в судьбе девушки похожи на сценарий самоистязания. Хорошо бы исследовать глубинную природу истории отношений с девушкой. Многое бы проявилось и стало понятным.

Доброго ранку, Солю!
«ЯК СПРАВИТИСЬ САМОТУЖКИ З РОЗЧАРУВАННЯМ»;
Цілком закономірне питання... для людини, якій, схоже, властиво справлятись з труднощами і викликами САМОСТІЙНО.

Проте у вашому випадку маємо справу із справжньою душевною травмою(!), яка не дорівнює звичним труднощям.

Травма - це суттєве пошкодження вашої людської/жіночої ідентичності і цілісності. Вона зруйнувала ваші уявлення і переконання по подружні взаємини, про довіру і порядність чоловіків, а також підірвала вашу віру у себе...

«відчуваю що старі рани мене не відпускають ,мене ще це болить ,як свіжа, як з цим боротись ?»;
Лікувати рану, даючи собі змогу прожити усі емоції, що сховані у почутті болю. Виокремити їх, вивести на світло і роздивитись, як вони пов'язані з вашими установками, очікуваннями і тому подібним.
Завдяки процесу усвідомлення відбувається поступова зміна одних емоцій іншими. Наприклад, на місце образи може прийти прийняття реальності, що дозволяє накопичувати сили для руху вперед. Замість розчарування може прийти спокій.

Якщо коротко, то щось ви можете зробити самостійно. Скажімо, таку вправу, як написання листа колишньому чловікові.
Спочатку описати як ви познайомились, як будували стосунки і спільне життя... на що звертали увагу, а на що заплющували очі, бо ...(треба розкрити ці три крапки).

Далі викладіть на папір усі свої теперішні почуття, через що вам довелось пройти після зради, приниження і знецінення. При цьому намагайтесь не применшувати силу власних переживань.

Також винесіть назовні усі почуття до колишнього з буквальною прив'язкою до його дій.

Потім висловіть, якщо зможете, вдячність долі за те, що зміна у житті відкрила вам багато важливого у знанні самої себе.
І завершіть вправу розкриттям прагнення "Я йду далі!"

На моє переконання самотужки впоратись із таким складним завданням «мені здається я занадто розчарувалась в чоловіках як мені вийти з цього замкнутого кола?»; буде важко.
Тому бажано б було, якби ви звернулись до психолога. Діалог з ним і загалом підтримуючий контакт дав би змогу впоратись з переживаннями і наповнив би ресурсом для якісно іншого майбутнього.

Відредаговано автором 15-03-2025 11:29:25

Доброго ранку!
«ЧОЛОВІК ЗАКОХАВСЯ В ІНШУ, АЛЕ ЦЬОГО НЕ ВИЗНАЄ»;
Звучить як ствердження - закохався. Та чи насправді закохався? Можливо, затіяв інтрижку?
До речі, варто прояснити декілька важливих деталей, аби можна було реально вам допомогти.

Перший аспект. Що передувало виникненню його листування з іншою жінкою? Маю на увазі стан взаємин між вами...

Другий аспект. Яким чином ви дізнались по таємницю чоловіка?

Третій. «Він все заперечує, стає агресивним, якщо я у нього про це питаю. Це я сприймаю дуже чуттєво.»;
Поясніть, наскільки зможете, в якій формі ви намагаєтесь з'ясувати факт листування? Це прямі питання? Натяки? Висловлення підозр чи щось інше?

«До мене ставиться добре, навіть краще, ніж раніше. Складається враження, що відчуває провину.»;
Можливо, що є провина. А, може, опасіння втратити вас і сім'ю... а що потім робити?..

«Не знаю, як впоратися з власними емоціями і припинити ревнувати.»;
Спочатку доцільно власні емоції усвідомити. Які вони, окрім ревнощів? Обурення? Образа? Почуття жалю? Страх?
Якщо почати з ними розбиратись, то вийдемо на ваші прагнення, очікування від взаємин, на самооцінку і гідність, здатність діяти попри сладний виклик, гнучкість і мудрість тощо. Власне, це і буде процес відповідального (екологічного) ставлення до емоцій, який має на меті дійти до ВИЗНАЧЕННЯ своєї позиції і, відповідно, до адекватних дій(!)

«припинити ревнувати»;
Припинити ревнувати? Тобто змиритись? От для чого припинити ревнувати - у вас є відповідь?
Втамувати біль - я розумію. А біль як може вщухнути без розв'язання проблеми? Без винесення її на сонячне світло розуміння і подальшого вирішення?
Вважаю, що вам доречно попрацювати з психологом в індивідуальному форматі.

«Я думаю мій хлопець через свою маму фемінізований чи феміністичний, не знаю, як правильно. Тому він не проти керування рішучої жінки.»;
Так може бути. Невже така позиція стосується абсолютно усіх сфер життя і усії можливих питань?
Я, власне, чому цікавлюсь - бо сам нерідко слухаю дружину і погоджуюсь з її баченням, адже визнаю, що подекуди вона більш досвідчена і практична. Конкуренція між нами майже не виникає.
Але якщо у вас мова йде про тотальне явище, коли хлопець не має власної думки, не має характеру і очікую на керування з вашого боку, то не дивуюсь вашій реакції - «Мене така розстановка не дуже приваблює.»;
Наскільки критично не приваблює?

«Можливо, я не права і упереджена через свій життєвиц досвід.»;
Ага, у вас сумніви. Та нехай будуть, проте все одно варто визначитись, на що в собі опиратись. Хіба не на досвід, який є?!