Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Львів лише онлайн

«Але трішки сміливою і чесною.»;
Вітаю вас із цим усвідомленням і відчуттям. Так тримати))

«Мне стыдно и страшно, помогите.»;
И стыд и страх - очень сильные чувства. Стыд - про непринятие себя. Страх - про боязнь последствий. Оба выступают как регуляторы поведения - как в минус человеку, так и в плюс, если с ними внимательно и бережно к себе разобраться.

Хочу вам предложить видео эту тему. Оно не лечит, оно на многое важное открывает глаза и способствует формированию конструктивного подхода к проблеме.

СТЫД И ВИНА. КАК СОВЛАДАТЬ С НИМИ.
https://upsihologa.com.ua/audio-video-480

«Накрутила,что все останется как прежде и мы все же расстанемся»;
Алина, хочется вас поддержать. Вы, конечно, имеете право думать обо всем, что угодно и даже накручивать себя, давая простор своим опасениям, сомнениям и страхам. Но как это поможет ВЫЖИТЬ вам и вашему мужу?!
Поэтому умышленно не стоит бороться ни с чем в себе! Это только усиливает внутренний конфликт и отбирает так нужные для жизни силы. Вместо этого постарайтесь активировать свое внимание к разным сторонам своего актуального бытия. Живите сегодняшним днем и его заботами, включайтесь в эти процессы.
Что будет потом - никто точно не знает. Многое будет зависеть от вас, от мужа и от того, что сможете сделать вместе.
Сейчас точно не имеет смысла его дергать и расспрашивать, обижаться на холодность и неопределенность. Примите его настроение и состояние как данность, как принимаете дождь и ветер, как смену дня и ночи...
На сегодня это так. И в прошлом было по-разному. Так что берегите себя и своим спокойствием берегите мужа!

Здравствуйте!
«Инициатором разговора была я. Так как появились подозрения. Конечно, я ее люблю такой какая она есть. Говорили спокойно. И пытались разобраться на сколько это возможно. Не разобрались.»;
Обратил внимание на ваши слова - "пытались разобраться насколько это возможно". Очевидно, вы пытались не только выразить свои чувства, но и как-то понять происходящее с дочерью, а, возможно, и повлиять на нее. Так была ли попытка влияния? Чего хотели в итоге от дочери и на что рассчитывали, начиная разговор?
Думаю, вы понимаете, насколько важны эти аспекты, поскольку любое давление на дочь может привести лишь к возрастанию сопротивления с ее стороны и отчуждению между вами.

Відредаговано автором 15-05-2023 10:13:41

«Я зробила для себе нотатки, складаю чек-ліст, що можу робити наступного разу, коли ситуація повториться. Буде кілька варіантів на вибір.»;
Прикро, але ви живете в очікуванні «(коли чоловік вас "покине"»; І тим самим тільки закріплюєте цей механізм існування в страху. Наведені вправи, навпаки, орієнтують вашу свідомість змінювати спосіб функціонування - додавати собі впевненості, відроджувати самоповагу, проживати емоції і почуття, а не заганяти їх вглиб себе.

«Ви маєте на увазі що потрібно перечислені вправи і техніки практикувати щодня? »;
Пробуйте, практикуйте і помічайте, що дає вам розраду і приносить користь. Згодом винайдете свій унікальний підхід.

«Не встречала врача, который стрижет, например, в свободное от работы время своих пациентов»;
Я, например, тоже не встречал психолога, бреющего бороды другим мужчинам или занимающегося стрижкой животных. Однако это вовсе не значит, что не может быть исключения из правил. Ваш случай как раз и служит такой иллюстрацией.

«Я, думаю, что невозможно совмещать работу психолога и преподавать на курсах по дизайну ноктей?»;
Ваш вопрос, скорее из разряда теоретических, правда же? Но за ним угадывается (во всяком случае для меня) желание получить от других специалистов убедительный ответ, мол, Ваша психологиня как профессионал не очень-то хороша. И вот тут смещается и фокус и контекст обсуждения темы. Только вы сами, основываясь на своих ощущениях и реальных изменениях своего состояния или отсутствии таковых, можете делать вывод - помогает ли вам сотрудничество с ней? стоит ли продолжать взаимодействие?

«Теперь есть переживания, что он раскачал мою психику и это будет мешать построению здоровых отношений в будущем.»;
Катя, расскажу, как я вижу вашу историю. Это принципиально важно - не он раскачал вашу психику, это вы позволили ему раскачать, поскольку бессознательно испытывали потребность в пиковых переживаниях. Можно даже сказать, что вам нравилось такое к вам отношение со стороны МЧ. Иначе бы с первого раза прекратили с ним общение навсегда и не ныряли в водоворот близости/отвержения многократно.
Похоже, что Вы себя не очень-то любите, что на деле приводит к реализации сценария "эмоциональные качели". Где, естественно, два полюса - и оба желанны по причине приносящего "головокружения".

«Но из моей жизни не пропал. На мои попытки с ним поговорить, он уходил от ответа с позиции : «началось, не делай мне мозг». В конце концов, я сказала ему прощай. Но он продолжил меня дергать: звонил/писал из фейковых аккаунтов, приезжал. Поначалу я думала что он таким образом хочет вернуть ибо у него есть чувства и шла на это, мирилась. »;
Всего один вопрос - зачем давать шанс тому, кто об вас "вытер ноги"?

Добрий ранок!
«В мене пропав інтерес до життя.. я не можу змусити себе робити хоч щос»;
Розумію вас. Такий стан, безперечно, без підстав не виникає. Щось всередині вас накопичилось, відбулись або відбувались тривалий час події, які пригнічували вас, забирали спокій. І це все призвело до астенії, апатії.

Тому декілька нагальних питань.

На Вашу думку, через що виникло оце виснаження життєвої енергії?

Які думки прокручуєте в даний період?

Що раніше приносило вам радість і задоволення?

«Спитати себе щоб що?»;
Спитати не формально, бо якщо формально - то, дійсно, у відповідь буде ТИША. Спитати, як ви самі можете спитати, прислухаючись до себе. Не так, як могли б спитати ваші батьки.
До речі, про батьків і дитинство. Мені здалося, що ви занадто спрощуєте і редуцируєте аспект бажань, зводячи його до бажань у матеріальній площині. А тема бажань набагото глибша і різноматніша - там і про почуття, і про враження, і про спокій, і про обійми, і про поцілунки, і про право розпорядитись собою... наприклад, чим займатись? де і з ким дитині гуляти, о котрій годині повератись додому і таке інше?

«Це як спитати дитину чи хоче вона морозиво, чи цукерку, а в результаті не дати нічого. Тож навичку прислухатися до своїх бажань доцільно розвивати поруч з розвитком навичок для їх реалізації.»;
Я з вами погоджуюсь, але розвиток другого напряму неможливий без відкриття для себе першого.

«Я хочу отримати якісь вправи чи техніки які впродовж цього часу підтримають мій емоційний стан і допоможуть спокійніше прожити такі стресові ситуації щоб так болісно не реагувати»;
Я особисто побачив в темі чимало корисних порад, вправ і технік (і сам до них доклався). Ви хоч одну з них почали практикувати?

«я сказала про один зі своїх мотивів перетерпіти неприємне »;
Начебто виправдовуєте своє терпіння неприємного легітимним мотивом - не бути егоїсткою. Та річ же не в тім. Йдеться про виважені кроки для подолання існуючої проблеми - миритися з неприємним і небажаним(!) І це не про егоїзм, як, напевно, здогадуєтесь. Це знову ж таки про право БУТИ собою.

«А от жити за власним бажанням – то я точно не знаю чого хочу»;
Як же так вийшло? Про "терпіти" ви добре знаєте і, здається, навіть досить непогано навчені. А от про свої бажання - тут повна невідомість. Що скажете щодо прикладу батьківської сім'ї? Окремо матері? Вони жили за своїми бажаннями, чи здебільшого мирились із склавшимся порядком речей?
А вашими бажаннями хтось цікавився в дитинстві? Може, прислухався до вас?

До речі, взнати відповідь, чого ви хочете не так вже й складно. Тим більше нікуди бігти непотрібно - взяли і запитали себе, а чого я насправді хочу?

«Тому що мені це більше потрібно – його підтримка, допомога, участь, а ще – мені потрібно зберегти в цій ситуації своє біле пальто чистеньким (ну я ж не засранка якась, щоб думати тільки про себе і вчиняти лише як мені хочеться)»;
А чи отримуєте увагу до себе, розуміння і людське ставлення до ваши почуттів, а також допомгу, підтримку?..
Щодо чистенького пальта. Я не махровий егоїзм мав на увазі і тим більше не спонукав Вас його сповідувати. Власне, йдеться про святе ПРАВО людини жити за власним бажанням і не робите те, чого не хочеш. Про повагу до себе замість жертовності собою. Бо за нею легко вбачається очікування НАГОРОДИ і вгамування страху залишитись самотнім.

Доброго ранку!
«Допоможіть розібратись»;
Розібратись, на мою думку, означає відтворити усі аспекти реальності, спираючись на факти. Тому починаємо цей процесс.
Обставина перша - «Не довіряю чоловікові»; Це факт реальності. Звісно, вашої внутрішньої емоційної реальності. І його ніяк не можна ані заперчувати, ані ігнорувати.
Ваша недовіра спричинена чимось теж реальним, фактичним - «Був прецедент дуже дивної поведінки з його боку протягом року»;, який тільки підсилив підозри щодо більш ранньої поведінки чоловіка «він завжди заглядався на інших дівча»;
Проте, заглядався не рівно зраджував. Чи не так?
Натомість чоловік заперечував ваші підозри, спростовував ваші думки, а ваша стурбованість і страх зради на цьому фоні лише підсилювались. І зрештою призвели «маємо проблемні стосунки»;

«Людина каже що вірна, а я не можу вірити. »;
Поділюсь думками. На моє переконання, упевнена в собі людина з адекватною самооцінкою ДОВІРЯЄ своїм очам, вухам і відчуттям!!! Ніто не може її змусити відмовитись від того, що для неї очевидно.
Невпевнену в собі людину не важко переконати, нібито вона помиляється. І от ви почали сумніватись в собі.
В комплексі це і є проблема по суті, з якою потрібно працювати. І не теоретично, без індивиідуального включення в процес, а особисто, зануюрючись всією особистістю в цілому.

І ще один момент. Психологи точно не детективи, вони не будуть виводити чоловіка на чисту воду. Не в тому їх завдання. Вони можуть допомогти вам краще розуміти себе, налагодити повноцінний свідомий контакт з реальністю, тобти з усим тим, що відбувається у вашому житті, аби ви могли робити самостійний і відповідальний ВИБІР.

Відредаговано автором 14-05-2023 10:15:10

Доброго ранку!
«Що ще можна зробити щоб витримати до індивідуальної терапії?»;
Пробачте мені, але ніяк не можу примусити пальці набрати слово БІЛЬ, звертаючись до Вас. Тому перше побажання - спробуйте роз'єднати себе від цього, вельми навантаженого стражданням ніку на сайті.

По-друге, згадайте усі моменті, випадки і навіть епізоди, коли Ви були сміливою, сильною, коли Вам вдавалось досягти свого і відстояти своє. Як в дитинстві, так і в подальшому житті до нинішнього дня. Спробуйте зануритись у ті відчуття, запам'ятати їх, залишити в собі, в тілі, в думках. І запишіть їх на листочок. Зазирайте туди при нагоді. Нехай написане воскрешає Вашу віру в себе і дає наснагу для змін на краще.

По-третє, поміркуйте над питанням - чому чоловік робить і вчиняє так, як ХОЧЕ він, а Ви мусите з цим погоджуватись, відмовляючи собі у праві жити за власними бажаннями і переконаннями???

«Відслідкувала деяку схожість між тим досвідом з дитинства і цим що відбувається зараз у відносинах з чоловіком. Розумію що це не все, може є ще щось щодо цього.»;
Погоджуюсь цілком з Вашим баченням формування сценарію на стосунки. Хороша новина полягає в тому, що сценарії можуть бути змінені(!) Так, це про терапію і співпрацю с психологом, яка відбудеться згодом. Ключовий момент, як мені здається, буде полягати в тому, аби пропрацювати уже ставший автоматично діючим механізм залежності від емоцій покинутості і страждання! Його підживлюють страхи залишитись сам на сам з викликами долі, понівечене почуття самоцінності і не розвинене почуття упевненості в собі. Обов'язково вірте, відродження можливе(!)

Пропоную Вам відео. Воно додасть розуміння деяких аспектів ситуації.
УВЕРЕННОСТЬ В СЕБЕ. КАК ЕЕ ПОВЫСИТЬ
https://upsihologa.com.ua/audio-video-461

ЗДОРОВЫЕ ОТНОШЕНИЯ. КАК ПОСТРОИТЬ?
https://upsihologa.com.ua/audio-video-558

«Не оценили.»;
Обидно, наверное?

«Пригалаешь много усилий для брака или отношений, принимают как обычно все, нет отдачи.»;
Вот с этим, полагаю, стоит разобраться повнимательнее.
Насчет усилий. Они как известно, могут быть не на тех направлены или на тех, но не те. Надеюсь, понимаете, о чем я. Тут, конечно, целое поле для дискуссии и обсуждения. Уверен, на этом поле много мин и ловушек, которые, очевидно, были вами незамечены.

Отдачи говорите нет. А на какую отдачу рассчитывали? Чего ждали?
В браке, вообще были или только пытались?

«И в сексе тоже, чем старше женщины, тем реже секс.»;
Если о женщинах Вашего возраста, то, пожалуй, не соглашусь. По моим представлениям - это возраст самого рассвета. Так что ваш случай (или ваш вывод), скорее исключение из правил.

Даже по первым вашим комментариям и ответам, склоняюсь к мысли, что ваш сексуальный крен в сторону мужчин преждевременный. Он сформирован обидой и неудачами с женщинами, что отнюдь не означает необходимости в резкой смене предпочтений. При этом соскользнуть всегда успеете.

Я бы рекомендовал вам всерьез обратить внимание на то, из чего вы состоите - образ себя, самооценка, идентичность с детства, способы удовлетворения желаний, установки на мир мужского и мир женского, возможность опираться на себя и т.д. В сотрудничестве с психологом этот процесс можно сделать как эффективным, так и весьма увлекательным.

Доброго ранку, Zara!
«Тепер не знаю що робити....чи повернеться він, чи це остаточно кінець....»;
Вважаю, що треба подбати про себе. Згадати про свою цінність. Розібратись з почуттями. Прожити їх. І замислитись над питанням, а що я буду робити, коли насправді прийшов кінець віртуальному спілкуванню? Цей погляд в ПОТІМ і той образ, що виникає, мають дати вам опору і визначити вектор подальших думок та зусиль.