Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Львів лише онлайн

Доброго ранку, Олю!

«БОЮСЬ РОЗКАЗАТИ ХЛОПЦЮ ПРО СВОЇ ПРОБЛЕМИ»;
Заголовок теми сприймається однозначно, чого не скажеш про зміст.
Аспект перший. Наявні проблеми ви пов'язуєте з батьком, точніше з його майже відсутністю у вашому дитинстві і подальшому житті. Скоріше за все ви праві, але не в усьому. Немає в природі буквального каузального зв'язку з чимось або кимось в ранні періоди життя людини з її актуальними проблемами. На вас впливало багато чинників і факторів. Наприклад, поведінка матері, її слова про батька, дідусі і бабусі, брати і сетри, однолітки, вихователі і вчителі... Може лише відрізняти вагу впливу того чи іншого чинника.
Це я розвовідаю заради об'єктивності. І зовсім не применшую необхідність пропрацювати напрямок відносин з вашим татом. В будь-якому випадку це піде вам на користь.

А тепер щодо ваших питань «Дуже хочеться розповісти»; але
«Я відчуваю сором і страх . Як бути ? Чи варто все таки розповідати ?»;
Пропоную зазирнути вглиб себе і дади відповідь - на що сподіваєтесь, відкрившись хлопцеві? Які саме деталі та обставини власної історії варті розповіді, а які ні?

Відредаговано автором 13-05-2023 09:31:30

Добрий ранок!
Ваш запит цілком зрозумілий і, напевно, виправданий відносно ситуації, що склалася. Проте його варто, на мою думку, дещо уточнити.
Почнемо з останнього. Ви виявили зацікавленість в терапевті з психіатричною освітою, аби він скорегував наявне медикаментозне лікування. От чому Ви вирішили, що потрібні зміни щодо лікування препаратами? Вас щось не влаштовує? Це перше.

А друге - якщо вже співпрацюєте з психіатром, який ставив діагноз і призначав лікування, то за логікою маєте з ним обговорювати наявні питання і проблеми. Він же, так би мовити, Вас веде. Але ж Ви цього не робите? Питання, чому?

«Шукаю спеціаліста, який готовий працювати з моєю хронічною депресією, прокрастинацією, нездатністю до виконання планів.»;
Щодо пошуку спеціаліста. Знову питання - на Вашу думку, як себе мають поводити психологи, прочитавши цей пост? Які у Вас очікування?

Вважаю, що у Вас є можливість ознайомитись з профілем психолога на цьому сайті і отримати вичерпну інформацію. Побачити його кваліфікацію, відгуки колег, присутність в обговоренні тем на форумі і таке інше.
Згідно з правил цього ресурсу, спеціалісти не мають етичного права себе пропонувати потенційним клієтам. На щастя, більшість колег, дотримується цієї норми, правда, за невеличким виключенням. Ну то їхні особливості і вади. Загальної погоди вони не роблять.

Відредаговано автором 13-05-2023 09:14:29

«У меня есть зависимость?
Я подменяю кого кем?
Я буду выражать заблокированные чувства образу отца с помощью практик? Допустим.
Но как сам этот процесс приводит к избавлению от зависимости?
Сложно очень.
Объясните, пожалуйста.»;
Бьюсь об заклад - с тем, кто обещает конкретные сроки я бы не связывался. Уж очень это похоже на замануху. Ваши проблемы не одно и то же, что, например, сращивание кости после перелома. Но время покажет и вследствие неоправданных ожиданий Вы, к сожалению, еще больше разуверитесь в эффективности работы с психологами.
Потом не говорите, что Вас не предупреждали.

А относительно Ваших вопросов скажу следующее - Вы уже достаточно получили информации перед началом терапии, может быть даже слишком.

«Как можно проработать причины и перепрожить детские чувства, изменить к отношение к прошлому и в результате избавиться от комплекса?
Это неясно. Можете рассказать подробнее?»;
Есть такие практики. В ходе их использования Вы получаете доступ к тем ранним переживаниям и потребностям. И с поддержкой психолога сможете выразить заблокированные чувства образу отца, испытав в опыте способность проявиться без страха отвержения. Способнсть быть собой и совершать действия в своих интересах. Сам этот процесс приводит к избавлению от зависимости. Постепенно у Вас формируется способность быть в настоящем и сознавать, кто перед Вами - отец или муж. И, соответственно, выражать себя без проекций и подмены одного другим.

Понимаю, Ваш интерес и волнение. Они естественны перед ответственным шагом. Информация от специалистов, полагаю, поможет выстроить доверие. Без него же, согласитесь, не стоит даже затевать.

«А если муж не поддерживает эту идею, как его переубедить?»;
Как можно переубедить, если он говорит, что будет сложно? Наверное, он сомневается в своих способностях и умениях справиться с грудничком.
А любое переубеждение по факту означает насилие.

Думаю, что в экстремальной ситуации он бы вел себя иначе. Но ситуация ведь не экстремальная.
Мне кажется, и на мнение психологов в разговоре с мужем ссылаться не стоит. У каждого из нас индивидуальное восприятие реальности и свое индивидуальное реагирование.

Доброго ранку!
«Все одно я не потрібна, не цінна, не важлива.»;
Повірте, життя змінюється, коли людина стає потрібною, цінною і важливою, насамперед, СОБІ!
Вона тоді не бідкається і не жаліється, мовляв, інші, включно з чоловіком або дружиною, не приділяють їй уваги. Вона робить те, що обирає сама відповідно до власних бажань і переконань. І партнера це стосується також. Ось через це інші люди її ПОБАЧАТЬ, почнуть ПОВАЖАТИ і ЦІНУВАТИ, бажати бути поруч.

Скажете, своєрідне диво? Можна і так. Диво внутрішніх перетворень. Але спочатку усвідомлення себе і того сценарію, що ви реалізуєте на цей час. А потім напрацювання почуття самоцінності і новий досвід, який змінює вас зсередини. Психологи знають, як допомогти тим, хто цього потребує і звертається по допомгу. Отже, попереду цікавий шлях. Ви готові його долати?

Добрий ранок!
«може є способи якось їй допомогти?»;
Та, звісно ж, є. Однак варто, аби вона цього захотіла. А як інакше?! Бо якщо є супротив, небажання, скептичне або блокуюче критичне ставлення до спеціалістів, які дійсно знаються і допомагають людям, то проблема так і залишиться проблемою. Може навіть загостритись. То про яке щастя може тоді йти мова???

«Вариант только один - перепрожить детские чувства, изменить к отношение к прошлому и в результате избавиться от комплекса? Других вариантов избавиться от комплекса нет?
»;
Думаю, что нет. Природа этого феномена уходит корнями в ранний период Вашей жизни. Именно тогда формировалсиь базовые вещи - чувство самоценности, характер и каркас личности в целом. А также Ваши способы удовлетворения желаний и потребностей, многие из них на бессознательном уровне. И потому действующих автоматически без возможности влиять на них осознанно.

Комплекс нельзя убрать механически. И даже если кому-то кажется, что удалось, то со временем проблема проявится снова, поскольку ее причины остались не проработанными.

Доброе утро, Миа!

«Как к нему достучаться?что бы донести что это мне причиняет дискомфорт»;
Насколько я понимаю, вы уже стучали и не один раз. А муж остался глух к вашим просьбам и мольбам. Мало того, он не воспринял всерьез ваши чувства. И выбрал единственное, как ему кажется, средство - конспирацию. А вас это еще больше нервирует и разрывает.
А теперь задайте себе вопрос, что означает его поведение по отношению к вам как женщине? жене? личности?
Как вы себе представляете - можно ли с таким отношением построить по-настоящему здоровые отношения, где есть внимание и интерес к партнеру, уважение и забота, взимная готовность искать выход из сложных ситуаций и преодолевать разногласия?

Ваш муж - уже сформировашая личность с целым набором ставших привычными моделей и способов поведения. Привычных потребностей, возможно, нарциссических.
На этом фоне ваше желание достучаться сродни желанию его ИЗМЕНИТЬ. А захочет ли он увидеть себя вашими глазами? прислушаться к вам? - остается вопросом.

Стоит еще посмотреть ситуацию целостно: ваша проблема есть продолжением/следствием его проблемы. Ваши с мужем взгляды и ценности в отношении семьи в ряде аспектов конфликтуют. Поэтому путь к разрешению проблемы, на мой взгляд, лежит в плоскости взаимодействия с психологом. Возьмите хотя пару консультаций вначале лично вы, чтобы разобраться в себе и своих возможностях. Это поможет выйти на конструктивный диалог с мужем, возможно, на предложение ему обратиться к семейному психологу.

Доброго ранку!
«Донці 2 роки та 7 місяців. Останнім часом вона постійно (може і 100 разів за день) чипає моє горло та шию: гладить, щипає, притискається своїм горлом до мого та все в цьому дусі, засинає також держачись за моє горло або обіймаючи за шию»;
Своєю поведінкою донька намагається реалізувати певні потреби в контакті. Перелік цих потреб може бути вельми широкий - від вираження почуття любові до бажання тримати вас біля себе через побоювання втратити. Які її мотиви достеменно, мабуть, ніхто не скаже. Завжди будуть певні припущення, але досить схожі на правду.

Тому придивіться уважніше на те, що відбувається поза вказаним феноменом? Які між вами стосунки? Скільки часу ви проводите з нею? Чим саме наповнена ваша взаємодія? Як загалом поводить себе донька, в тому числі з іншими рідними людьми, наприклад, татом і так далі? Зрештою, цікаво знати, як ви зараз реагуєте на її прояви?


Всі ці обставини важливі для розуміння ситуації і, відповідно, для висновків, на підставі яких будуть озвучені поради і рекомендації.

Доброе утро, Саша!
«Начинаю искать глубже где собака зарыта. Вспоминаю что в детстве папа все время сравнивал меня с моей двоюродной сестрой и не в лучшую для меня сторону.
Вот как избавиться от комплекса?»;
Сожалею, что Вы все еще продолжаете быть зависимой от детских переживаний и соответствующей потребности - услышать от отца слова о Вашей ценности без всяких сравнений. Ощутить в теле безусловное отцовское принятие и любовь, как самого близкого мужчины для девочки в детстве.

«Думала дело в муже. Но он старается, делает комплименты и жесты несмотря на то что уже и привык ко мне за 10 лет, и мозги я ему часто делаю.»;
Описанная Вами модель говорит нам о том, что неутолимую жажду в признании испытывает та маленькая девочка внутри Вас. Она как бы переносит свои ожидания и часто недовольство с образа отца на мужа. В этом проблема. И, конечно, Ваш муж точно не Ваш отец. Мало того, он никогда не сможет Вам дать то, чего не додал папа(!)

Поэтому проблема РЕШАЕТСЯ в ходе терапии. Там Вы сможете в безопасной обстановке, с поддержкой психолога перепрожить детские чувства, изменить к отношение к прошлому и в результате избавиться от комплекса. Сможете принять себя и заботиться о себе настолько, чтобы не нуждаться критически в одобрении, словах похвалы и т.д. от близких людей. И Вы увидите и почувствуете, как изменится к лучшему качество Вашей жизни и не только по части отношений с мужем. Как говорится, игра стоит свеч!

«Мені здається, що дівчина, яка себе поважає, так би і зробила, і скоріш за все пішла б назавжди, а не залишилася. Я зараз і сама страждаю, і його змушую страждати. Він засуджує мій фонтан емоцій, те, що я то плачу і нічого не кажу, то підвищую голос і майже кричу. Цього б не було, якщо б в мене були сила волі та самоповага просто піті і не виливати на нього свій фонтан оцього негативу.»;
Та, звісно, можна розписуватись у власній слабкості, жаліти себе і навіть дорікати собі, мовляв, чому не вдіяла рішуче, було б краще і тому подібне. Це, взагалі, про ваші індивідуальні сособливості поводження в стресовій ситуації. Щоправда, прояв цих особливостей ні до чого не призводить. Лише до застрягання на певних емоціях і думках. Зафіксуйте цей момент та йдіть далі. Потроху опановуйте себе. Ставте собі питання, чого я хочу зараз? Що я можу для цього зробити?

«Цього б не було, якщо б в мене були сила волі та самоповага просто піті і не виливати на нього свій фонтан оцього негативу.»;
По всьому видно, ви собою незадоволені. От би силу волі, от би самоповагу - то я б була задоволена собою. Але ж реагуєте і вчиняєте так, як здатні на тепер. Не більше, не менше. Цей висновок треба прийняти. І рухатись далі.

«наразі будь-який мій крок мені здається неправильним. Я думаю, я дарма повернулася.»;
Ось дивіться - ви жалкуєте щодо власного рішення з поверненням. А між тим, воно про ваше бажання зберегти стосунки. То поміркуйте з цього боку - що в тому поганого?

«Якщо б я не повернулася, це був би найкращий на той момент крок - я б чітко дала зрозуміти, що зі мною так не можна.»;
Необов'язково розглядати лише таку зв'язку - пішла, значить, виявила гідність і тому подібне. Ви й зараз можете піти. Ніхто ж за руки не тримає. Чи не так?

«А я повернулася, і тепер то нормально розмовляю з людиною, то плачу, то лаюся, то ще щось...»;
Та, звісно, емоції прориваються назовні. А як інакше, адже душа болить, плани зруйновані, очікування обнулені?!
Думаю, що поступово, з відреагуванням емоцій гніву, образи, жалю себе, з'являться передумови більш спокійного і конструктивного бачення подій і майбутніх кроків. Дайте собі на це час.
Якщо самостійно буде складно впоратись, є варіант звернутись на індивідуальну консультацію.

Відредаговано автором 11-05-2023 12:03:31

Добрий день!
«Він просить вибачення, каже, що любить тільки мене, але моя довіра розбита вщент. Я не знаю, що робити, і чи варто таке пробачати. Якщо так, то як? Як мені захистити себе від його маніпуляцій? Чи варто зараз поїхати від нього чи краще бути поруч?»;
Прийміть мої слова підтримки. Брехня, приховування фактів, запевнення і обіцянки - справді, вибивають з рівноваги і заважають адекватно мислити. Водночас ситуація вимагає реагування і потрібно визначатись,в усякому разі, на цей момент. От спробуємо уважніше подивитись на ваші варіанти.
Перший - чи варто пробачати? Можливо, й варто, коли є віра, що в подальшому буде без брехні. Буде довіра, щирість і повага на ділі, а не словах. Чи є така віра у вас?

Другий - як мені захиститись від його маніпуляцій? Тобто в питанні вже закладено вибухівку під стосунки. Навіщо взагалі такі взаємини, якщо стане на часі захист від маніпуляцій??? Заради чого вони тоді потрібні?

Третій і четвертий варіанти - бути поруч або поїхати. Маєте сили і витримку впоратись зі своїми почуттями, перебуваючи поруч? Звідси і витікає рішення.
Якщо поїдите - то назовсім або з метою віддалитись на певний час, щоби розібратись в собі, щоби охолонути і бути готовою на зважене рішення?

То до чого схиляєтесь на тепер?

Відредаговано автором 11-05-2023 11:32:56

«Сейчас говорит, что к ней хорошо относятся, но друзей нет. »;
Анна, это уже здорово, если в классе к дочери хорошо относятся.

«но друзей нет. То есть получается так - все по кучкам, а она одна»;
Это вы со своей маминой колокольни рассудили? Наверное, тем самым выразили свое беспокойство отсутствием друзей у ребенка. А на чем оно основано? Какой вы видите идеальную картину - сколько у дочери друзей и каких? Уровень ее общительности ?Активности? Смелости? ...?

«На улице боится первая познакомится, первая предложить игру, например. Ждет, что к ней подойдут. »;
Она сама делилась с вами своими переживаниями? Или это ваши предположения?

«А я не знаю, как ей помочь.»;
Проявляет ли дочь инициативу, например, пригласить кого-то, кто ей симпатичен, на свой день рождения? Или просто в гости? Может быть, вы ей предложите это сделать для начала.

Відредаговано автором 11-05-2023 10:06:03