Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Львів лише онлайн

Доброго ранку, Анно"

«ЯК СПРАВИТИСЬ З САМОТНІСТЮ І СТРАХОМ ГОВОРИТИ?»;
Співчуваю вам за те, що доводиться переживати такий гнітючий стан. Проте вихід є. Мабуть, здогадуєтесь - він проходить через дослідження вашого способу життя і ставлення до себе.
І самотність, і страхи йдуть зсередини людини. Не її вина в тому(!)
Так вийшло в результаті виховання і ставлення близьких людей, які впливали на формування характеру і певних установок, якими ви користуєтесь тепер.
Що можете розповісти про своє дитинтство? Як поводились з вами батьки?

На щастя, наш спадок з дитинтства не є вироком. Людина може розвиватись, позбавляючись викривлених переконань і моделей поведінки. Може шукати і знаходити своє щастя. Це точно. Впевнений, що і ви зможете.

«Через це і те що не можу знайти собі пару починаю себе ненавидіти.»;
Щодо пари. Який у вас перед очима приклад стосунків батьків?
Яким ви бачите свого партнера і взаємини з ним загалом?

Відредаговано автором 28-04-2023 10:14:17

«Мне так плохо виноват так ещё и в итоге не пиши типа это его обидели получается так....((( Вот так ...»;
Поблагодарите бога и судьбу за то, что открыли вам глаза на человека, с которым невозможно построить по-настоящему глубокие отношения. О чем жалеть? О том, кто не ценит вас?!

«З цього переліку у житті мені допомагає доброта,вихованість , культурність .»;
Добре, що основа є. Варто її берегти і розбудовувати.

«Перешкоди і проблеми створюють стриманість тому , що мені хочеться щоб люди бачили мої емоції яка я насправді . »;
Не зовсім зрозумів. Мні навіть здалося, що пропустили частку "не". Так хочете чи не хочете, щоб люди бачили ваші емоції?
Щодо стриманості, то, на мій розсуд, має значення контекст ситуації, що доречно відповідно моменту, а що ні. Власне, це про психологічну гнучкість. Поміркуйте, коли вам варто відпускати емоції на волю, а коли трохи притримати?

«Через соромʼязливість важко в соціумі інколи боюсь , щось запитати або висловити свою думку і тд.»;
Виходить, сором'язливість допомагає страху тримати рот на замку? А якщо наважитись і запитати, що станеться?..
Пробуйте йти назустріч цим побоюванням, витримуйте емоційний тиск і отримуйте реальний результат - подолання власних обмежень.

«Невпевненість впливає на відносини і на самооцінку дуже часто порівнюю себе з іншими .»;
Вихід є. Це формування нової звички порівнювати себе сьогоднішню з собою вчорашньою.

«Через закритість важко розповісти навіть рідним про свої проблеми .»;
Зайдемо, як то кажуть, з кінця - яка буде реакція рідних в разі вашої відкритості?

«Боюсь відповідальності іноді хочеться взяти якийсь важливий проект наприклад по навчанні але не можу»;
Відповідальності чи невдачі?

До кожного бажання по одному пункту реалізації ?чи по 3 пункти до кожного?Вибачте, не дуже зрозуміла
Усього три пункти в програмі. Відредаговано автором 28-04-2023 09:54:10

Відредаговано автором 28-04-2023 09:55:52

«1.Гарна
2.Мила
3. Добра
4.Стримана
5.Культурна
6. Вихована
6.Соромʼязлива
8.Не впевнена у собі
9.Закрита в собі
10.Не відповідальна»;
Спробуйте визначити, які з цього переліку якості допомагають вам у житті, а які створюють перешкоди і проблеми?

«1. Позбутися навʼязливих думок і почати жити так як подобається і хочеться мені .
2.Поборити свою лінь і почати займатися якимись цікавими і корисними речами .
3. Подорослішати і стати самостійною жінкою.»;
Пропоную узяти на себе роль власного особистого психолога/мудрої людини/підтримуючого батька і створити програму реалізації цих бажань. Достатньо буде усього трьох пунктів. Зможете? Бажано творити програму повільно.

Доброго дня, Lilia!
«Як зрозуміти яка я насправді ?»;
Спочатку зазирнути в себе і побачити, яка ви для себе.
Для цього маленьке завдання. Опишіть тут себе, використовуючи 10 прикметників. Розтавте їх у стовбчик в тому порядку, як приходять на розум.

Наступний крок.
«Як жити так я хочу я ?»;
Позначте три своїх головних бажання.

«бути собою і слухати свої бажання?»;
Перші дві вправи просунуть вас у цьому визначенні.

«Не реагувати на всі думки ? »;
У вас же свої бажання. Тому відкидайте ті думки, що збивають вас з обраного напрямку.
Одразу навряд чи буде виходить, однак згодом вдаватиметься все краще і краще.

Здравствуйте!

«Я узнала об измене, догадывалась . Даже правильно поняла с кем. Почувствовала сразу с ним говорила, но в то момент думала это мои выдумки. Сегодня взяла телефон хоть этого не делала никогда и все прочла. Больно очень»;
Хочется вас поддержать. Измена - крайне болезненній удар по самолюбию, самооценке, своим чувствам и ожиданиям в отношениях.
Многим, как и вам, сразу после шока от вскрывшегося факта хочется наказать предателя. Я вас понимаю. И желание это, можно сказать, законное, и кажется, что потом станет легче. Но станет ли? Как это поможет вернуть себе душевное равновесие?

Сейчас важно прожить все возникшие и проявляющиеся чувства, чтобы не застрять на обиде и не закопаться в поисках своей якобы вины или ответственности.

Будущее с изменившим мужчиной - возможно ли? Сколько у вас внутри гордости и сколько склонности жертвовать собой ради продолжения отношений любой ценой?

Мне кажется, в любых ситуациях человеку важно сохранять и поддерживать самое главное - самоуважение к себе. Иначе все теряет смысл. А вы как думаете?

Добрий день, Іро!

«чи варто продовжувати працювати з психологом.»;
Вважаю, що потрібно продовжувати. Або яка альтерантива? Хто ще допоможе вам зрозуміти саму себе? І хто допоможе налагодити контакт із внутрішнім Я? В присутності кого зможете врешті-решт прийняти себе - таку, яка є зараз, з усіма рисами і особливостями? Хто підтримає перші кроки у новій якості людини, яка припинила ворожнечу з собою?

«Хочу додати, можливо хтось не так зрозумів, вся ця невпевненість, ці рішення, усе це я прокручую у себе у голові, сам із собою сперечаюсь.»;
Ясно, що з собою, адже невпевнена людина не наважується сперечатись з кимось назовні.

Добрий ранок!
«Я невпевнений у собі, постійно зважую усі думки і рішення, боюсь чи помилитися, чи втратити час через невірне рішення. Мої рішенні часто змінюються.»;
На жаль, так буває... коли в дитинстві людина не відчувала підтримки від близьких. Ба більше, коли її бажаннями і думками нехтували, не цікавились або завжди піддавали сумніву. Іноді надмірною опікою позбавляли можливості приймати самостійні рішення, що зрештою позначилось в характері.
Про своє дитинство що пригадуєте? Яким було ставлення до вас?

«І таке може бути з чим завгодно - з вибором телефона, з планами на найближче майбутнє, з рішенням куди сьогодні піти з дівчиною чи як сьогодні провести свій день. »;
У взаємодії з психологом потрібно буде відновлювати уміння поважати своє рішення і не зістрибувати, не довівши його до повного втілення. Звісно, на це піде певний час і деякі витрати часу і фінансів. Але результат того вартий.

Для інформації пропоную відео на вашу тему.
УВЕРЕННОСТЬ В СЕБЕ. КАК ЕЕ ПОВЫСИТЬ.
https://upsihologa.com.ua/audio-video-461

«Я говорив з нею про це ще раніше, вона просто не визнає свої помилки каже: Будуть у тебе свої діти зрозумієш. І так завжди її ніколи не можна переконати.»;
Вона їх не бачить, не розуміє. Тому і не визнає. Важає, що діє абсолютно вірно заради вашого блага. Не треба чекати визнання помилок від мами. Можете ніколи не дочекатись, бо в неї свій, відмінний від вас, світогляд.

«Провина моя більш уявна, бо поможливості завжди старався допомагати своїм батькам»;
Напевно ж, в уявної вини є своє підгрунтя. Просто так це почуття не з'являється. А, оскільки, є феномен провини, нехай і уявної, то він буде спотворювати вашу поведінку. Пригнічувати і спалювати вашу життєву енергію. Що, власне, зараз відчуваєте у всій красі. Тому з отим підгрунтям потрібно розбиратись разом з психологом, адже воно складається з різних спресованих в одне ціле емоцій, почуттів, більшою частиною не прожитих, скоріш за все, придушених.
Розібравшись з ними, з'явиться шанс "вийти на волю" з того полону і жити своє життя - так, як вирішите ви. Чи не варто це докладених зусиль?!

«Выходила по влюблённости. Но не сказала бы что большой любви.»;
С влюбленности-то и симпатии все и начинается... А имеет ли продолжение, сами знаете, не всегда. Когда люди узнают друга друга получше, когда проявляются в разных ситуациях, вот тогда наружу выходит реалистичное восприятие партнера. Правда сказать, не всегда и не у всех. У кого-то оно так и продолжает дремать неразбуженное.

«Метафора наверное про то что у меня недостаточно любви к нему поэтому не получается 🤔»;
Не цепляет он, получается. Хороший человек, да не того типа, чтобы возбуждал, чтобы хотелось с ним быть, может, даже идти за ним. Кстати, что вы знаете о своем отце? Какой он человек?

«Чего боюсь сама не могу понять. Перемен. Отпускать его. Все таки как родной человек.»;
А мама с бабушкой какого мнения на этот счет? Не чувствуете ли от них исходящее убеждение - "женщине обязательно нужно быть замужем, а какой мужик не очень-то и важно. Хорошо, когда порядочный. Главное, чтобы не одной. Одной тяжко"?

«По-поводу осознания ответила в другом ответе, если коротко то как будто до этого не задумалась вообще мой это человек или нет.»;
В этом нет ничего удивительного или неожиданного - собственный опыт открывает глаза прежде всего на свои собственные ценности, предпочтения и желания.

«сама в терапии больше 3 х лет»;
А что так - разве невозможно обозначенные в теме вопросы обсуждать со своим терапевтом?

«Не так жорстоко, але контроль присутній був у відпустці 10 днів мати дзвонили питалася: де я є? коли буду вдома? Так само не розуміє, що я вже доросла людина мені нести відповідальність за свої помилки.»;
Розмовляли з нею про це?

«Відчуття провини, що не виправдовую її сподівань, а також винни перед нею. Часто розповідають з батьком, як вони приймали свої життєві рішення спираючись на поради батьків або просто, щоб бути ближчими»;
Провина буває справжня, тобто фактична, і уявна. Як вам здається, ваша провина якого сорту?

«У меня были с женатым человеком отношения целый год. Мы жили вместе. Но был не разведен.»;
Оля, мина под отношения была заложена еще на старте вашей близости. К сожалению, вы тогда прошли мимо и не заметили, надеясь на что-то удивительное и не трививальное. Теперь можно лишь сказать, увы.

«Жутко больно ведь я его люблю и знаю что он меня любит. »;
Сочувствую вам. Переносить боль ужасно тяжело, иногда кажется просто невыносимо. Однако иного способа справиться с ней кроме, как прожить - не существует(!)
Прожить и разбираться со своей рабочей моделью построения близости. В ней явно есть искажения и сбои.
И подумать над вопросом, а зачем мне мужчина. который выбирает не меня? Задуматься и ощутить ответ в своем теле. Оно вам подскажет без вранья.

«Стосовно мого особистого життя - я не одружена та не маю дітей.»;
А мрієте і бажаєте?
Була б своя сім'я і діти, то був би у вас час і бажання займатись проблемами не своєї родини?

«Як я написала в попередній відповіді, поговорити з матір'ю дитини серйозно на цю тему я не можу.
Вона не відповідає на питання, а переводить тему, просто жартує і сміється.»;
Цілком її відповідальність. Ваше втручання може бути на ділі ведмежою послугою, якщо візьмете на себе роль рятівника.

«Стесняюсь, потому что последнее сообщение в переписке было от меня + в целом боюсь писать первой, боюсь какого-то отказа, не ответа)»;
С каждой минутой промедления усиливаете и укрепляете свой страх отказа. Разве нет?

А что страшного в отказе? Получите результат и пойдете дальше. На нем же не сошелся клином белый свет.