Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Запоріжжя лише онлайн

Здравствуйте, Вероника!
«Не знаю, как себя поддержать и успокоить.»;
Сожалею, что сейчас испытываете столь болезненные чувства. И, конечно, вам хочется поскорее оставить в прошлом изматывающий кошмар.

Однако... Все эти неприятные вещи «Из-за его отсутствия я чувствую ужасную пустоту, просто проплакаться не помогло. Начала много пить алкоголя, слежу за ним в социальных сетях. ...иногда снова накатывает тоска, я по нему очень скучаю. »; оставят вас лишь после того, как сможете прожить все этапы потери отношений. Не застревая на каждом из них. И осознавая природу своей склонности к зависимости(!)

Из чего она замешана в буквальном смысле?
Вероятно, и как правило из: заниженной самооценки, преувеличенной важности чувства влюбленности, тяги к катастрофизации событий, неумению себя поддержать, заблокированной способности проявлять оправданную агрессию, то есть БЫТЬ за СЕБЯ и т.д.

Весьма примечательное заявление «чувствовала себя живой»;
С ним живая, а без него, выходит, ...? Как же это может быть, чтобы другой человек становился источником бытия и радости, смыслом и целью существования, воздухом и теплом, что наполняет и т.д.? Получается, всего этого вы базово лишены внутри себя. И поэтому приходится тянуться к другому с потребностью закрыть свои дефициты. А нужно ли это партнеру?

Как думаете, чего мужчина ожидает для себя в отношениях с женщиной? Тот, бывший мужчина - вы говорили с ним об этом?

«Но он постепенно начал отдаляться и сказал, что мы друг другу не подходим.»;
А в принципе - все ли люди друг другу подходят? Как же быть, когда почувствовал, что общего крайне мало, а расхождений целая вселенная?

«Я с этим не была согласна, готова была всё сделать,»;
Не про жертвенность ли в данном случае идет речь? Так ведь недалеко до черты, за которой наступает полная потеря себя. А вам, на мой взгляд, стоит устремить взгляд в противположную сторону - как познать себя лучше и ОБРЕСТИ себя. Возродить свою личностную ЦЕННОСТЬ(!)

Відредаговано автором 17-03-2025 19:25:51

Доброго ранку!
«Я завжди хотіла мати просто спокійне щасливе життя своєї сім'ї в своєму домі, порядок і спокій.»;
Прекрасне бажання. Однак, як виявляється, одного прагнення замало. Потрібно ще щось. І от з цим ЩОСЬ необхідно розбиратись.
Наразі ви намагаєтесь підняти завісу невідомого і отримати відповіді на важливі для щастя питання.

Ось дивіться, яким шляхом ви йшли до своєї мрії про спокійне життя у власному домі. По-перше обрали хлопця, якому притаманно «мій чоловік ніколи не визнавав що він хоче просто залишитися з мамою і нічого не міняти, і боїться сім'ї та відповідальності.»;
Чи можна з ним втілити мрію в реальність, ваша відповідь - яка? Однак обрали саме його. Мабуть, погано знали його до заміжжя. Можливо, звертали увагу на щось, а чогось не помічали або не хотіли помічати. Напевно, чоловік вас чимось привабив. А чим - знаєте? Якими рисами характеру, яким ставленням до вас?

«Навіщо я витрачаю роки життя на те щоб почути від нього це визнання, правду, якщо на справі все і так зрозуміло? Або ж це я сама боялась життя?»;
Можливо, боялись? Можливо, уникали зустрічі з якимось болісним відкриттям в собі?

Десь вище ви зазначили, що відчуваєте певну прив'язаність, а, можливо, любов, хоча точно не знаєте. Отже почуття виглядають переплетиними і не чітко виразними.

Щодо прив'язанності існує думка, нібо вона виникає на грунті НЕСАМОДОСТАТНОСТІ людини, яка потім прагне добрати їй потрібне в партнера. Тобто вона має опасіння зустрітись з жорсткою подекуди реальністю і не витримати її тиску, не впоратись з відповідальністю самостійних рішень про себе(!)
Також її можуть підігрівати мрії, які скоріше побудовані на ілюзіях і незрілих уявленнях про життя і стосунки.

Що ж з цим усим робити? Найкраще - йти до психолога і разом з ним зменшувати для себе територію невідомого і невизначеного. Пропрацьовувати недієві моделі ставлення до себе і світу навколо, які, скоріше за все, були закладені в дитинтстві, а згодом, на жаль, не зазнали якісних змін.
Мета доволі зрозуміла - стати Автором свого буття, здатним обирати свій шлях і будувати те, у що віриш і чого, по-справжньому, прагнеш(!)

Доброе утро!
«в общем я запутался в себе, и это то что мешает мне жить, заводить знакомства, друзей и поддерживать отношения с родителями»;
Что могу сказать определенно. Вы человек, у которого есть проблема. Как, впрочем, и у многих людей.
Последствия проявления этой проблемы вы замечаете. Они вас явно не радуют. Поэтому для помощи себе стоит обратиться к специалисту очно. В переписке такие вопросы не решаются.
На мой взгляд, вашим специалистом является врач психиатр. Попав к нему на прием в медучреждение по месту жительства, сможете рассказать обо всем, что вам важно и вас волнует, и ПОЛУЧИТЬ квалифицированное заключение.
Предполагаю, что в последующем воникнет потребность в сотрудничестве с психологом, но психиатр вначале обязательно.

Доброго ранку, Golti!
«Питання , як все таки не зірватися , як себе підтримати , коли тяга повинна зникнути ?»;
Добре, що шукаєте способи, як допомогти собі. При цьому маловірогідно, що вони будуть знайдені самотужки. А якщо будуть знайдені, то мало шансів, що приживуться.
Варто спочатку усвідомити, яку роль відіграє паління в плані заміщення певних емоцій, з якими уже звично не бажано зустрічатись(!) А це результат співпраці з психологом.
Пропоную - зазирніть у себе і спробуйте помітити, яких відчуттів вам бракує? Можливо, задоволення? Впевненності, що впораєтесь з викликами життя? Може, відчуття наповненості і цілісності?

«Останній час навіть не думала щоб кинути курити , мені приносить задоволення саме той момент , коли я думаю що покурю .»;
Ось у цій тезі міститься одразу два моменти. Перший: мотиваційний - відсутність бажання кинути палити, і другий - очікування задоволення, якого, насправді, не отримуєте - «Під час самого куріння немає задоволення .»;
У зв'язку з цим уточнення - навіщо шукати підтримку в разі, коли НЕМАЄ бажання кинути звичку?

«Зранку сьогодні ще покурила 2 сигарети останніх , пішла на роботу , і не купила по дорозі сигарети .»;
Для себе вирішіть - це був неочікуваний імпульс або усвідомлене бажання не курити?

Здравствуйте, Катя!
«мне нужно выговорится и совет со стороны глядя на ситуацию. Я приняла решение подать на развод.»;
Очень откликается ваша история. Вы в беде, в большой беде. И поэтому вам нужно себя спасать.
Также присоединюсь к мнению и рекомендациям Валентины Михайловны относительно обращения к юристу и психологу, а в крайнем случае в полицию и центр по защите женщин от насилия.

«Я не могу больше так жить, это не жизнь... »;
Действительно, то, что происходит в вашей семье, нормальной жизнью назвать не получается. Поэтому первым шагом должно быть максимальное дистанцирование от тиранящего вас мужа. Чтобы вы могли в безопасности придти в себя, восстановить хотя бы минимально душевное равновесие и начать конструктивно действовать.

Да, и еще. Я бы никогда не осмелися назвать поведение мужа ИГНОРОМ. Разве это игнор - "Со временем конфликты все чаще повторялись и к ним добавилось он начал руки распускать, дома все бить (телефоны, ноутбук, телевизоры итд)? Это насилие в чистом виде.

Відредаговано автором 16-03-2025 10:34:16

«Знаєте,чим більше я спілкуюся тут на дану тему,тим більше в мене відчуття,що в наявних стосунках щось спочатку було впущене. Щось я не додумала, не зрозуміла.А тепер вилазить...»;
Щиро вітаю вас із таким відкриттям. Воно є частковим ефектом спілкування з психологами на форумі. До речі, з багатьма паралельно, що має як свої переваги, так і недоліки.

Щодо вашого висновку. Вважаю, що в молоді роки, коли доросле життя лиш починається, коли бракує усвідомлення себе, потенційного партнера і відносин в цілому, нікому не вдається усе прорахувати, передбачити і так далі. Наразі розкриття для себе важливих аспектив буття відбувається в ПРОЦЕСІ будування відносин.

Ви написали " тепер вилазить..." Відчувається, що підтекст скоріше негативний, мовляв, сама винна - треба було пильнувати, прискіпливо роздивлятись і аналізувати. Через це тепер доводиться пожинати плоди власної недалекоглядності.
Між тим, до сьогоднішніх подій у вашому житті, почуттів та розуміння ситуації краще підходить визначення - ВІДКРИВАЄТЬСЯ. І те, що відкривається, варто і доречно ПРИЙНЯТИ, щоби далі на свідомому рівні, з повагою до себе, вирішити, що з цим робити далі. Тобто зробити ВИБІР.

Отже, можете поділитись, що ж такого ви у свій час упустили? Що не додумали, що не зрозуміли?

Відредаговано автором 16-03-2025 10:15:26

Здравствуйте, Петр!
«(а не психиатрическое ли расстройство у нее?)»;
Вы так подробно описали характеристики девушки, ее проявления, что у меня невольно возникло предположение, будто вы по профессии психолог.
Относительно ваших сомнений. Полагаю, было бы непростительной ошибкой со стороны участников форума ставить какие-то диагнозы девушке, основываясь на ваших наблюдениях. Это и не профессионально, и не этично. И к тому же, психологи диагнозов не ставят - это поле ответственности врачей психиатров. Именно они определяют, насколько человек болен(!) У психологов иная задача на старте - определить, насколько личность здорова.

«я не хочу с ней расставаться и тем самым глубоко ранить ее еще и со своей стороны»;
Ваш настрой и строчки выше - они сугубо про вас. Про ваши мотивы, которые, возможно, не вполне осознаете. И сомнения оправданы, учитывая это «Она чувствует себя плохо из-за того, что не работает и не зарабатывает, говорит, что ей нужно вносить вклад в общество и дома сидеть целый день она не хочет, но при этом за наши 7 месяцев знакомства работу она особо не искала, находя много различных отговорок и причин»; и другие приведенные вами детали.

При этом кое-что выглядит весьма противоречиво.
Например, с одной стороны «В студенческие годы она была очень активной, занималась спортом, вела активную общественную жизнь, была очень открытой и общительной, завела много друзей. »;, а с другой, те в настоящее время - «ребячество (иногда даже кривляние), несерьезность, безответственность, обидчивость, перемены настроения от игривости до молчаливости и недовольного лица (без видимых на то причин).»;

«Я не чувствую себя счастливым, не чувствую легкости. »;
Осознаете ли вы, что испытвать подобное - целиком ваш выбор?
А ваше благородство, чувства и участие в судьбе девушки похожи на сценарий самоистязания. Хорошо бы исследовать глубинную природу истории отношений с девушкой. Многое бы проявилось и стало понятным.

Доброго ранку, Солю!
«ЯК СПРАВИТИСЬ САМОТУЖКИ З РОЗЧАРУВАННЯМ»;
Цілком закономірне питання... для людини, якій, схоже, властиво справлятись з труднощами і викликами САМОСТІЙНО.

Проте у вашому випадку маємо справу із справжньою душевною травмою(!), яка не дорівнює звичним труднощям.

Травма - це суттєве пошкодження вашої людської/жіночої ідентичності і цілісності. Вона зруйнувала ваші уявлення і переконання по подружні взаємини, про довіру і порядність чоловіків, а також підірвала вашу віру у себе...

«відчуваю що старі рани мене не відпускають ,мене ще це болить ,як свіжа, як з цим боротись ?»;
Лікувати рану, даючи собі змогу прожити усі емоції, що сховані у почутті болю. Виокремити їх, вивести на світло і роздивитись, як вони пов'язані з вашими установками, очікуваннями і тому подібним.
Завдяки процесу усвідомлення відбувається поступова зміна одних емоцій іншими. Наприклад, на місце образи може прийти прийняття реальності, що дозволяє накопичувати сили для руху вперед. Замість розчарування може прийти спокій.

Якщо коротко, то щось ви можете зробити самостійно. Скажімо, таку вправу, як написання листа колишньому чловікові.
Спочатку описати як ви познайомились, як будували стосунки і спільне життя... на що звертали увагу, а на що заплющували очі, бо ...(треба розкрити ці три крапки).

Далі викладіть на папір усі свої теперішні почуття, через що вам довелось пройти після зради, приниження і знецінення. При цьому намагайтесь не применшувати силу власних переживань.

Також винесіть назовні усі почуття до колишнього з буквальною прив'язкою до його дій.

Потім висловіть, якщо зможете, вдячність долі за те, що зміна у житті відкрила вам багато важливого у знанні самої себе.
І завершіть вправу розкриттям прагнення "Я йду далі!"

На моє переконання самотужки впоратись із таким складним завданням «мені здається я занадто розчарувалась в чоловіках як мені вийти з цього замкнутого кола?»; буде важко.
Тому бажано б було, якби ви звернулись до психолога. Діалог з ним і загалом підтримуючий контакт дав би змогу впоратись з переживаннями і наповнив би ресурсом для якісно іншого майбутнього.

Відредаговано автором 15-03-2025 11:29:25

Доброго ранку!
«ЧОЛОВІК ЗАКОХАВСЯ В ІНШУ, АЛЕ ЦЬОГО НЕ ВИЗНАЄ»;
Звучить як ствердження - закохався. Та чи насправді закохався? Можливо, затіяв інтрижку?
До речі, варто прояснити декілька важливих деталей, аби можна було реально вам допомогти.

Перший аспект. Що передувало виникненню його листування з іншою жінкою? Маю на увазі стан взаємин між вами...

Другий аспект. Яким чином ви дізнались по таємницю чоловіка?

Третій. «Він все заперечує, стає агресивним, якщо я у нього про це питаю. Це я сприймаю дуже чуттєво.»;
Поясніть, наскільки зможете, в якій формі ви намагаєтесь з'ясувати факт листування? Це прямі питання? Натяки? Висловлення підозр чи щось інше?

«До мене ставиться добре, навіть краще, ніж раніше. Складається враження, що відчуває провину.»;
Можливо, що є провина. А, може, опасіння втратити вас і сім'ю... а що потім робити?..

«Не знаю, як впоратися з власними емоціями і припинити ревнувати.»;
Спочатку доцільно власні емоції усвідомити. Які вони, окрім ревнощів? Обурення? Образа? Почуття жалю? Страх?
Якщо почати з ними розбиратись, то вийдемо на ваші прагнення, очікування від взаємин, на самооцінку і гідність, здатність діяти попри сладний виклик, гнучкість і мудрість тощо. Власне, це і буде процес відповідального (екологічного) ставлення до емоцій, який має на меті дійти до ВИЗНАЧЕННЯ своєї позиції і, відповідно, до адекватних дій(!)

«припинити ревнувати»;
Припинити ревнувати? Тобто змиритись? От для чого припинити ревнувати - у вас є відповідь?
Втамувати біль - я розумію. А біль як може вщухнути без розв'язання проблеми? Без винесення її на сонячне світло розуміння і подальшого вирішення?
Вважаю, що вам доречно попрацювати з психологом в індивідуальному форматі.

«Я думаю мій хлопець через свою маму фемінізований чи феміністичний, не знаю, як правильно. Тому він не проти керування рішучої жінки.»;
Так може бути. Невже така позиція стосується абсолютно усіх сфер життя і усії можливих питань?
Я, власне, чому цікавлюсь - бо сам нерідко слухаю дружину і погоджуюсь з її баченням, адже визнаю, що подекуди вона більш досвідчена і практична. Конкуренція між нами майже не виникає.
Але якщо у вас мова йде про тотальне явище, коли хлопець не має власної думки, не має характеру і очікую на керування з вашого боку, то не дивуюсь вашій реакції - «Мене така розстановка не дуже приваблює.»;
Наскільки критично не приваблює?

«Можливо, я не права і упереджена через свій життєвиц досвід.»;
Ага, у вас сумніви. Та нехай будуть, проте все одно варто визначитись, на що в собі опиратись. Хіба не на досвід, який є?!

«Яке гарне питання... і яке неприємне. Нажаль, почуття до іншого ніяк не змінилися.»;
Якщо мета подавити почуття, то це не працює. Адже означатиме подавити життя(!)
Інша справа - прийняти те, що є. Розбиратись із своєю актуальною реальністю, стосунками з хлопцем, з'ясовуючи, наскільки важливі для вас ці взаємини, чи є у них майбутнє... а також перевіряти на практиці, чи, бодай, не ілюзями до нового знайомого живляться ваші почуття.

Доброго дня!
«Мені було образливо за неї, і з віком я дедалі частіше захищала її перед ним. До насилля не доходило НІКОЛИ, він не піднімав на неї руку, але їх стосунки дуже токсичні, з постійними емоційними гойдалками, підозрами, ігноруванням, тощо.»;
В якості гіпотези - ваші проблемы с жіночністю можуть бути похідною від токсичних стосунків між батьками. Механізм, ймовірно, такий. Люблячи маму, здебільшого ототожнювались з нею і тому болісно сприймали сексистське ставлення батька, ніби воно спрямоване безпосередньо на вас.
Батько теж був не чужий. І, оскільки вчиняв так, як вчиняв, то, очевидно, за вашою логікою його доньки, мав на те підстави. Тим більше, що «завжди відносився лояльно до мене»;
Ось ці дві обставини могли спонукати вас до прийняти несвідомого дитячого рішення - відмовлятись від жіночності, бо на прикладі маминої долі бути жінкою боляче.

Таким чином, оте раннє рішення сформувало подальший вектор розвитку уявлень про жіночність і формування моделі прояву себе в соціумі. Коріння глибоке, можна навіть вважати, базове, на якому зростали усі подальші нашарування.

Доброго ранку!
... «Одна з причин чому я його взагалі обрала і чому так дорожу нашими стосунками- це саме можливість нормального діалогу. З попереднім хлопцем, наприклад, такого не було.»;
Коли все більше замислюєтесь над стосунками з партнером, аналізуєте, заглиблюєтесь в сутність відносин, що відбувається з вашими почуттями до іншого чоловіка?

Доброго дня!
«Как вы думаете, что лучше сделать в такой ситуации или к кому обратиться, потому что я чувствую, что уже морально не справляюсь.»;
Ответ очевиден - идти в терапию с целью выстроить/возобновить способность ПРИНИМАТЬ реальность(!) Иначе жизнь останавливается, ресурсы сжигаются по причине зависания на конфликте между тем, что есть, и сомнениями, а вдруг, все было бы здорово, если бы осталась в Украине.

Частью непринятия реальности есть непринятие себя « тк я себя в них не ощущала себя такой живой и счастливой»;
Вы эту часть в себе плохо знаете, недовльны ею и потому отвергаете ее, тем самым раскалывая идентичность на куски, между которыми нет взаимосвязи. Таким образом исчезает возможность ощутить себя целостной.

Третий аспект - сравнение: как было и как есть(!) В этой связи ошибеой было бы полагать, что как было, может вернуться. Не вернется(!) При любом варианте развития событий будет обязательно по-другому.

«Я разрываюсь между желанием остаться в новой стране и строить карьеру, как я и хотела и желанием поехать к нему и просто быть рядом.»;
Предположим, что ему это не надо, что тогда?

«Я была в замечательных отношениях два года, это был человек, который полностью мне подходил и давал все, что мне нужно, знал ко мне подход во всех ситуациях.»;
С этой историей, мне кажется, нужно внимательно разбираться. Ничуть не отвергая возможность прекрасных отношений, все же стоит задуматься, действительно ли отмеченные вами мотивы «поняли, что дальше так быть не может и это слишком тяжело для нас двоих.»; единственные?..

Здравствуйте, Катерина!
«Я беременна вторым ребенком. »;
Вас можно поздравить)

«старший сын очень этим опечален. Он говорит, что не хочет быть старшим братом, потому что это будет уже не его жизнь. »;
На первый взгляд, кажется, что эта проблема. Так и есть, с одной стороны. А с другой - весьма положительный момент, поскольку говорит об открытости отношений в вашей семье, где старшему ребенку нет необходимости скрывать свои чувства(!)

Теперь вы знаете, что на душе у старшего сына. А это дает возможность учитывать его настрой и находить способы, как ему помочь в принятии изменившейся реальности - мама ждет ребенка, переезд и новая школа, отсутствие друзей и т.д.

«Я регулярно разговариваю с ним, что я буду любить его по прежнему, что его место в моем сердце никто другой никогда не сможет занять. Что он не будет получать меньше внимания.»;
Как думаете, кроме слов и заверений, что еще может помочь сыну и вашей семье в целом достойно пройти данный этап жизни?

«Очень хочу вернуть душевный покой сыну.»;
А надо ли именно в таком ключе смотреть на вещи? Может быть, будет оправдано помогать сыну развиваться и учиться справляться с вызовами разной степени сложности? Учиться опираться на себя и выдерживать эмоциональное напряжение, находя для этого приемлемые средства?

«Он говорит, что не хочет быть старшим братом, потому что это будет уже не его жизнь.»;
Попробуйте в общении с сыном сместить акценты - с появлением второго ребенка у старшего будет ДРУГАЯ жизнь(!). А жизнь, вообще, - это процесс непрерывных изменений. В его нынешние 12 лет его жизнь кардинально отличается от того, какой она была в его годик, два, три и так далее. Он же смог вырасти, многому научиться и многое освоить в атмосфере любви и заботы родителей.
Взирая на эти обстоятельства, разве не имеет права на рождение и жизнь второй ребенок?

«Что он не будет получать меньше внимания.»;
Отдаете ли вы себе отчет, что в действительности будет иначе? Внимания страшему объективно будет меньше, при этом внимание может быть КАЧЕСТВЕННО другим.

Відредаговано автором 13-03-2025 09:57:16