Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Львів лише онлайн

Доброе утро!
« А мне хочется наладить хорошие отношения и чтоб я понимала все хорошо, а у меня сразу истерика и плачу»;
Вот эти моменты на сегодня главные и определяющие ход событий.
К сожалению, вы настолько эмоционально неустойчивы, что не можете адекватно воспринимать отличия и несовпадения во взглядах и привычках. Более того, над вами берут верх необоснованные страхи...

А теперь вопрос для размышлений - какому парню понравится, если его девушка истерит без повода, что вы сами и признаете?

Поэтому для вас актуально разобраться со своей тревожностью(!) Где ее корни?
Какие триггеры запускают ее в действие?
Расскажите, каким было ваше детство?
Помните ли себя тревожной из-за чего-то?
Как относились к вам родители?
Какие отношения были между ними?

И это все далеко не дежурные вопросы. Они помогут выяснить, с чем предстоит иметь дело психологу и вам, чтобы устранить причины тревожности. Поверьте, обычным общением на форуме такую проблему не решить. Возможно лишь, прояснив ситуацию, наметить дальнейшие шаги, которые подразумевают сотрудничество с психологом на индивидуальной основе.

«Так дійсно я стала зручною.»;
У цього явища обов'язково був мотив, скоріш за все, несвідомий. Бажано б, відкрити, який?
Оцей, здається, раціональний і логічний, розрахований на чемність з боку хлопця«Я у відносинах очікувала взаємовіддачі. »;
Однак, в певний момент ви ПРОПУСТИЛИ відсутність руху назустріч(!) Не зупинили себе, а продовжили і надалі занурюватись в роль зручної. Чому? Навіщо? Чим насправді керувались? Ось ці питання не можна ігнорувати, адже вони дають відповідь про те, як ви будуєте стосунки у близькості...

«Я подумала над вашим запитанням про прислугу, мабуть, тому що якщо я не стану сама це робити ми взагалі будемо і грязні голодні.»;
Якщо лінійно сприймати реальність і наслідки, то так, дійсно, можна по вуха зарости брудом. А якщо не лінійно, то ... це призвело б вас спочатку до зустрічі з необхідністю вдаватись, так би мовити, до непопулярних рішень, як то - відверта розмова з хлопцем по поділ обов'язків, відповідальності. А також сумнівів, чи не призведе така розмова до погіршення стосунків. А ще, на дай Бог, до їх втрати(!), якщо він буде суперечити і не сприйме ваш посил адекватно.

«А виходить, що більшість часу приділяє компʼютерним іграм, замість того, щоб зробити шось корисне по дому.»;
Тобто кесарю кесареве, а холопам - холопське? Така позиція в нього?

«Сподіваюсь що мені вдасться переконати, що хатні справи ми маємо робити 50 на 50»;
Одразу зазначю, щоби у вас не було марних сподівань щодо цього. Переконання не працюють(!) Вони є насправді насиллям по суті.
Лише упевнена ваша поведінка, дотримання власних поглядів і принципів, цінування себе (це все про особистісні межі дорослої людини) може спричинити відповідні наслідки. Відкрите і щире спілкування, де ви зможете позначати свої бажання і потреби. Без нарікань, звунувачень і скарг. Так, до речі, радив будувати конструктивне спілкування Бернард Шоу.

Відредаговано автором 22-05-2025 16:23:14

«Я намагаюся позбавитися від отриманої в родині програми "не живи", але вона дуже стійка, і процес просувається дуже повільно.»;
"Не живи" - сприймається як заборона на існування. А коли цей посил транслюють тривалий час рідні, то його відбиток закарбовується дуже глибоко. І паралельно в дитини формується спосіб контр-дії або ж буквального чи то символічного слідування тому посланню-настанові.
З цього приводу, що можете зазначити про свій механізм опрацювання гасла "не живи"? Який він? Як ви пристосовувались до атмосфери хаосу в родині?

Варто також уважно поставитись до аналізу ваших дій з наміром позбавитись згадуваної вище програми. Яка мета, хоча на раціональному рівні вона, ніби має бути очевидна - Я ХОЧУ І БУДУ ЖИТИ, і все одно - ? Хто має дати дозвіл, аби ви реалізували право жити?
Чи не застрягли ви на метафоричному, а, може, і фізичному рівні у боротьбі з батьками періоду вашого дитинтства?
Які саме дії, відкриття, роздуми, знахідки реально допомогли, а які не дали бажаного результату?

«Щодо тривожності: вона в мене справді дуже висока, але спеціальне дихання не допомагає.»;
Хтось вважає, що природа феномену тривожності вельми проста. Хтось дотримується протилежної думки. Враховуючи вашу ситуацію, чи може бути головним стриженем тривожності у вас СТРАХ або опасіння - а чи зможу я насправді ЖИТИ так, як хочу? Чи вдасться мені вийти з полону батьківської програми "не живи" і збудувати СВОЮ?

Доброго ранку!
«Все ніби добре, але останнім часом я почала відчувати себе не дівчиною, не партнеркою, а… прислугою. »;
Спробуємо одразу розставляти акценти. Тому питання - бути партнеркою або прислугою це чий ВИБІР? Ваш? Хлопця?

«Я перу, прибираю, готую, подаю.»;
Хатні справи дають вам задоволення? Ви чекаєте через власну активність визнання від хлопця?

«мій хлопець теж іноді щось допомагає, але здебільшого — тільки після прохання, а не за власною ініціативою.»;
Вочевидь, в нього бракує прикладу з власної сім'ї - «Можливо, в нього так було заведено в родині. Його мама все робить по дому, готує, подає й при цьому працює.»;

«Але хіба це означає, що я маю все робити сама? Хіба якщо я вдома, то автоматично стаю обслуговуючим персоналом?»;
На мою думку, аж ніяк. Проте це моя думка. А до якої позиції схиляєтесь ви?

«Ніхто не питає, чи я втомилася. Хочеться чогось елементарного — щоб хтось подбав про мене. Просто приготував сніданок і покликав: «Сідай, усе готово». Щоб я могла прокинутись і відчути — про мене подумали. Але йому таке навіть не спадає на думку. Він просто цього не бачить. А коли я починаю говорити, ділюся тим, що мене зачіпає — він замикається. Ображається. Йде в мовчання. Починає ігнорувати.»;
Дуже важливі питання підіймаєте - про вдячність, про увагу, про турботу. І це все на основі взаємності.
Цікаво, в якій формі доносите хлопцю свої бажання і очікування. Вони виглядають як прохання чи претензії?

«Наче мої почуття — це напад. А мені ж лише хочеться бути почутою.»;
Абсолютно вас підтримую. Ваші почуття і ваші бажання ВАЖЛИВІ(!)

«Але я все ж вважаю, що стосунки — це партнерство, і обидва мають долучатися до побуту. Ми часто це обговорюємо, іноді він щось робить, але мені хотілося б більшого. Можливо, я стала зручною.»;
Скоріше за все стали зручною. Десь переоцінили темпи бажаних змін у стосунках.
«Не знаю, як усе змінити і досягти гармонії між нами.»;
Пройти певний шлях, на якому варто більше цінувати себе, розумно проводити у взаєминах особистісні межі, не брати на себе зайве, не перетворюватись у нецікаву хатню робітницю.
Давати хлопцю територію і можливість проявляти ініціативу.

Більш детально на цю тему краще поспілкуватись безпосередньо з психологом. Він допоможе розвинути навички констурктивної поведінки за наявності розбіжностей між партнерами.

Відредаговано автором 22-05-2025 10:27:00

Доброго ранку!
Почну з останнього - «Цю добу що ми не спілкуємось мені дуже погано, нічого не хочу, навіть їсти, мене тошнить, морозить, це дуже страшно тому хочу пошвидше помиритись бо мені дійсно фізично погано без нього»;
Це зізнання про себе багато чого висвітлює у вашому сприйнятті себе та відносин в цілому. Буду вживати термін "емоційна залежність" (саме це проявляється у вас), в усякому разі наведені прояви спонукають до таких висновків. Прошу, будь ласка, не ображайтесь. Реальність треба визнавати, бо інакше годі й сподіватись на рух вперед.

І тому СПОЧАТКУ для вашого ж блага варто розібратись із цим явищем, а вже потім розглядати «Як зініціювати спілкування знову та побудувати стабільні відносини»;
Зараз ведемо мову про базові речі для здорових, партнерських стосунків.

«Разом з хлопцем 5 років, відносити не дуже стабільні, дуже часто сваримось В нас дуже різні погляди на майбутнє, наприклад щодо фінансів,»;
Доти, поки не будуть усунені причини для сварок, поки не подолаються принципові розбіжності у поглядах на життя, про стабільність відносин говорити не доводиться.

«через це і разом не живемо»;
Так, зовні через це. Насправді, вважаю, спрацьовують більш глибокі причини. Як бачимо, хлопець не поспішає робити вам пропозицію.
Ви розмовляли з ним про це? Чого він очікує? Що його стримує? Раджу поцікавтись. Ймовірно, дізнаєтесь багато чого важливого.

Йдемо далі.
«зараз дуже розбалували хлопців і взагалі важко знайти адекватного »;
От з яких джерел ви узяли цю інформацію? Хто кого розбалував? Куди поділись адекватні? Адже, з огляду на ваш досвід «Це перший мій хлопець у всіх планах, тому так до нього прив'язана і хочу бути з ним, хочу вже сім'ю »;, неможна стверджувати, що він такий вже багатий?

«Мені як дівчині важливо мати хоча б якусь стабільність»;
Погоджуюсь, стабільність бажана. Водночас, коли дівчина перебільшує значення хлопця в своєму житті і це на тлі того, що себе недостатньо цінує, ще не стала самостійною і самодостатньою, то стабільність буде залишатись мрією, а не дійсністю.
З цього витікає завдання - розібратись у своїх поглядах на позначені вище принципові аспекти. Краще це зробити з психологом.

«Чи варто поступатись своїми принципами заради стабільності у відносинах і щасливого майбутнього, але чи буде те майбутнє в такому випадку щасливим»;
Ви над цим розмірковуєте. А от щодо принципів - наскільки вони реалістичні, життєдайні, об'єктивні? Чи можуть вони з плином часу і розвитком особистості змінюватись? коригуватись?

«я казала що мене навіть у сварці потрібно цілувати бо відчуваю себе не потрібною, але він каже шо не може перебороти себе »;
Прикро - ви потребуєте від хлопця те, що він не може вам дати. З приводу цього уточнення - в дитинстві батьки вас завжди цілували, коли сварили, коли ви ображались? Чи не може тягнутись з минулого ця звичка і особливість? В який спосіб ви самі себе тоді заспокоювали?
Також, можливо, варто замислитись, як можете навчитись підтримувати себе у напружених ситуаціях? Як доростити власну самоцінність?

У підсумку, я би радив вам попрацювати з психологом над вирішенням нагальних проблем і питань. Користь буде відчутною, в рази зростуть ваші шанси на розбудову по-справжньому здорових відносин.

Ще пропоную свої публікації на актуальну тему

ЗАВИСИМЫЕ ОТНОШЕНИЯ – такая обычная и такая опасная вещь.
https://upsihologa.com.ua/zavisimye-otnosheniya---takaya-obychnaya-i-ta-01vtarasenko.html

Як це - полюбити себе.
https://upsihologa.com.ua/yak-ce---polyubiti-sebe--19-05vtarasenko.html

Відредаговано автором 22-05-2025 10:07:16

«В семье моих родителей папа пил и измены были , мама поступала так же.»;
Жаль. Очень похоже, что вы унаследовали семеный сценарий родителей. И мужчину встретили такого, который как нельзя "лучше" подходил для этого БЕССОЗНАТЕЛЬНОГО сценария.

«Но мама считает что я росла в «полной» семье и это было хорошо для меня.»;
Да, мама ТАК считала и была уверена, что приносит себя в жертву ради вас. У нее, наверное, были на то свои причины и свои резоны. Однако вряд ли стоит предъявлять ей сейчас претензии, но и ПРАВО рапорядиться своей судьбой у вас НИКТО не отнимал(!)
Конечно, реализовать это право, имея за спиной столь печальное наследие, не так уж и просто. Но ВОЗМОЖНО. Сценарий реально переписать, вернув себе веру в себя и свои силы, открыв то важное, что многие годы было скрыто и недоступно - самоуважение, гордость, самодостаточность.

Отец умер 2 месяца назад .. мне кажется я потеряла и отца и мужа , только по-разному..
Примите мои слова сочувствия и соболезнования.

Відредаговано автором 21-05-2025 11:05:04

Доброго ранку, Ольго!
«БАБУСЯ НАМАГАЄТЬСЯ ВИТІСНИТИ МЕНЕ З РОЛІ МАТЕРІ І ЗАЙНЯТИ МОЄ МІСЦЕ»;
Звучить як ЗАГРОЗА вашому благополуччю, чи не так?
А оскільки загроза реальна, то і реагувати на неї потрібно відповідним чином.
Ви реагуєте, звісно. Проте бажаного результату це не приносить. І тому варто розібратись, чому не приносить?
Частково відповідь знайдемо в особливостях характеру вашої мами. Натомість друга половина причин стосується напряму вас і вашого чоловіка, як сім'ї(!)
Прикро, але ви разом перебуваєте в ролі жертви психологічної агресії з боку вашої мами. Вона втручається, вона маніпулює, ображає, погрожує, принижує. А ви ображаєтесь, біситесь, визвіряєтесь на неї, страждаєте... хоча на практиці дозволяєте їй руйнувати ваше життя і здоров'я(!)

Щось вас зупиняє говорите тверде "НІ" і дотримуватись його на рівні поведінки. Чи уявляєте, що саме зупиняє? Які страхи або сумніви? Які уявлення і міркування?
Можливо, опасіння відчути себе поганою донькою? Жорсткою і бездушною людиною? Можливо, затиснутий і зберігаємий ще з дитинства страх маленької дівчинки перед ТИСКОМ всесильної фігури матері?

З власного досвіду знаю, що вийти з кола ОТИХ обмежень вкрай складно, якщо не сказати неможливо взагалі. Потрібна допомога психолога. щоби пройти з ним разом шлях ВІДНОВЛЕННЯ і НАБУТТЯ спроможності БУТИ за СЕБЕ(!)
Тому раджу наважитись і узяти кілька так потрібних вам сесій у психолога.

Доброе утро, Anastasia!
«Чувствую себя преданной со стороны всех, разбитой , стыдно за то что лезла в его телефон постоянно, не доверяла.»;
Сочувствую вам.
В том состоянии, как у вас, невероятно сложно принимать какие-либо принципиальные решения. Импульсивно, конечно, можно пытаться убежать от чувства обиды и унижения и так далее и тому подобное. Но к чему это приведет в конечном итоге? Вряд ли к чему-то хорошему.

На мой взгляд, на данный момент оптимально важно для вас разобраться с чувствами обманутой, преданной, подозрительной. И дать им возможность ПРОЙТИ, признавая тот факт, что они абсолютно обоснованы. А поможет пройти это путь внимательный взгляд на отношения с мужем, на РЕАЛЬНЫЕ события и, главное, на отношение к себе самой(!)

Начнем с «ИЗМЕНА МУЖА»;
Поскольку название темы построено с помощью предложения в утвердительной форме, то, очевидно, свой вывод вы уже сделали.
А что привело к измене? Характер мужа и его непостоянство? Его неумеренное пьянство? Его неспособность ценить вас и семью в целом?..
Вы же стыдите себя «за то что лезла в его телефон постоянно, не доверяла.»; А как, простите, можно доверять мужу, который ведет себя подобным образом? Скажите, как?

Другое дело, что пьянство и склонность к изменам не были в свое время вами оценены как УГРОЗА вашему благополучию и здоровым отношениям в семье(!)
К сожалению, вы тогда мирились, какими-то словами себя убеждали, мол, ничего страшного. Может быть, внимали маминым советам, повторяемым ею и по сей день «вообще это надо пережить, и что наверное мне нужно подумать может я давала ему мало секса»; А, по сути, ОТКАЗЫВАЛИСЬ от себя(!)
Почему так? Что помешало вовремя замечать и адекватно реагировать на очевидные проблемы?

Уверен, что со временем вы неизбежно признаете свои ошибочные установки и суждения. И пересмотрите их, что позволит жить и поступать иначе - не так, как учила мама.
Кстати, что можете рассказать об отношениях между вашими родителями? Какой пример семьи они вам демонстрировали?
Чуствовали ли вы любовь и внимание со стороны отца? от мамы?

«Що порадити, як переступити?»;
Чи не означатиме "переступити" - зрадити саму себе?

«Та і не хоче вчитися, каже нащо тоді ти тут.»;
Тобто почуття батьківства слабо проглядається?

«Цінність моя втратилася, враження, що тепер я зраджую своїм принципам, бо раніше не погодилася би на такі відносини. »;
Лише відчуття чи справді зраджуєте власним принципам?

«У мене є робота, і взяла паузу до серпня, подивитись що і як, дитина підросте і думала вийти на роботу, трохи соціалізуватись і думати як жити самостійно, бо мене зовсім не втішає те, що відбувається.»;
Що відбувається з вашими сподіваннями на те, що зможете якимось чином активувати бажаний перебіг подій? Що для цього треба від вас? Від чоловіка?

«Просто вийти заміж для мене було обдуманим кроком, тому кидати все зараз дуже тяжко і дитина була планована.»;
Звісно, що тяжко, складно... Не такого ви очікували.
Разом з тим, це така перша криза у вашому подружньому житті, яка за уважного ставлення, може багато чого розкрити і прояснити про вашу змогу будувати добрі стосунки. Звичайно, не лише вашу змогу і спроможність, також і чоловіка.
А подолати кризу відносин можливо лише спільним бажанням і спільними зусиллями. Це і про чесну розмову щодо реального стану справ у сім'ї, про почуття і бажання, які, на жаль, не задовольняються. І про готовність змінюватись заради спільного блага.
Чи помічаєте ви в себе спроможність вести розмову з чоловіком в такому ключі?

Доброго дня, Yana!
«Що ви мені порадите?»;
Однозначно - спочатку треба розплутуватись, адже поки що ви «Загалом заплуталася остаточно, тепер у декреті, нав'язливі думки про те, що чоловік веде подвійну гру не залишає. »;
Нав'язливі думки, як бачимо з вашої розповіді, цілком закономірні(!)
Така поведінка чоловіка «мій чоловік самозадовольняється на фото своїх знайомих жінок і зберігає ці записи у себе в телефоні, ... він сказав, що якщо я мириться не буду ми розлучимося, а дитину він відсудить.»; точно не сприяє вашому спокою(!)

До речі, хотів уточнити, як так сталося, що ви ВИПАДКОВО дізнались про його "захоплення". З власного досвіду знаю, що випадково таке не трапляється. Завжди "випадковості" передують уже наявні підозри...

«він сказав, що якщо я мириться не буду ми розлучимося, а дитину він відсудить»;
Тобто чоловік вам поставив ультиматум. Цікаво, що ви відчули - до нього? Ким себе відчули? Про які його цінності або чесноти говорить така поведінка?
Чи відчуваєте ви себе цінною після таких заяв?

«Я була в такому шоці, що взяла паузу подумати»;
Я так розумію, що пауза ще не минула? Тому важливо дізнатись, які варіанти дій ви розглядаєте? На що ви в цілому здатні?

«З сексом теж так сяк спочатку було раз на тиждень і то особливо з моєї ініціативи, а він може цим маніпулювати.»;
Його маніпуляції як виглядають?
Чи допомагає чоловік з доглядом за дитиною? І загалом, наскільки відчутне його бажання цінувати вас і сім'ю, дбати про ваше благоплуччя?

Здравствуйте, Катя!
«Буквально недавно я убиралась в его комнате и обнаружила свои распечатанные фотографии в пятнах спермы и я теперь уже не знаю стоит ли поднимать эту тему для обсуждения с ним?»;
У меня есть свое мнение на этот счет, но причем здесь мое мнение, если важно, чтобы имено ВЫ вышли на свое(!)
Поэтому предлагаю вначале все взвесить и представить, какие могут быть последствия подобного шага?
Поразмышляйте и почувствуйте себя - какую свою потребность пытаетесь реализовать таким действием?
Как может отреагировать сын?
Что он, по-вашему, должен будет сделать в результате такого разговора? Что он почувствует к вам?

«В отношении ко мне он никогда не показывал свою "влюбленность" и отношения у нас исключительно в контексте мама/сын. »;
Снова представьте - стоит ли менять сложившийся сценарий?

«Живём втроём с моей мамой и сыном собственно говоря.»;
Гораздо важнее, имхо, уделить внимание устройству своей личной жизни. Есть ли у вас желание встретить достойного мужчину и построить с ним отношения?

Доброго дня!
«Чи допоможе мені психолог кпт?»;
Поділюсь з вами своїми міркуваннями.
Вам може допомогти і психолог КПТ, якщо у вас складеться з ним ефективний терапевтичний альянс. Психолог може бути досвідчений і вправний, причому його "потужність" необов'язково визначається роками практики.
Водночас співпраця з терапевтом КПТ може бути марною. І таке, на жаль, трапляється. В силу особистісних відмінностей він вам може не підійти, або ви йому.
Тобто, яку думку хочу до вас донести - варто шукати такого спеціаліста, до якого виникне довіра (і це геть необов'язково має фахівець у КПТ підхіді). З ким зможете побудувати відкритий і плідний контакт. Почавши взаємодіяти з ним, ви відчуєте полегшення. Зросте ваш оптимізм щодо позитивного розвитку подій.
Також майте на увазі, що в ході терапії може об'єктивно виникнути необхідність змінити спеціаліста, коли з наявним досягнете "межі" його професійних і особистісних можливостей. Аби просуватись далі, знадобиться іншій фахівець.

Доброго ранку!

Якщо вже так - «Будь ласка, порадьте щось (тільки не "вам потрібна терапія з психологом", бо поки що я не можу собі цього дозволити).»;, то варто звернути увагу ось на це - «коли мене щось по справжньому лякає, я не можу вдихнути глибоко»;
Тобто на ПРИЧИНИ страху(!) Вважаю, що деякі з них можна подолати самостійно, проте спочатку їх треба визначити і хоча б на раціональному рівні знайти механізм їх усунення.
Це буде один з напрямів самопомочі.
Наведіть хоча б декілька своїх страхів, аби можна було краще усвідомити ваші небезпеки?

Інший напрямок полягатиме у розвиненні власної здатності реагувати конструктивно на думки і образи, що викликають стах. До речі, страх - природна реакція організму на небепеку. Тому, коли людина говорить собі - я зараз налякана, відчуваю страх і для цього є цілком реальні підстави, то рівень страху через це визнання мимоволі понижується.

Паралелльно можно підключати техніки дихальної десенсибілізації - "черевне", за "квадратом" і т.д. Про них знайдете інформацію в Мережі.

«Щоб вийти з цього стану, потрібно або прислухатися до певного ритмічного звуку, або почати вистукувати певний ритм »;
Вам допомогає знайдений спосіб?
І незалежно від відповіді можете продовжувати дослідження і пошук прийнятних інструментів заспокоєння та відновлення повноцінного дихання.

Щодо зрозумілих ваших прагнень - «Зараз я намагаюся позбавитися від усіх своїх травм за книгами й лекціями психологів, але із довербальною травмою дуже важко справитися.»;
Я би радив переосмилити свій погляд на речі, дослухавшись до міркувань Олександра Федоровича та Ірини Костянтинівни. Аматорство в такій складній сфері, як психотерапія зазвичай вкрай шкідливе(!)

«Ну на самом деле я согласна то что побольше части, я обманываю себя что меня все устраивает.»;
Я так понимаю, что должен же быть мотив себя обманывать(!) Если этот «чтобы я не меняла работу, потому что сейчас я зарабатываю столько, сколько никогда не зарабатывала. И я только начинаю выбираться из финансовой ямы.»;, то отношение к нему может быть вполне здравым и здоровым - это я решила выбраться из финансовой ямы. И пока использую те средства и те возможности, что мне доступны. Будут доступны другие - я ими воспользуюсь(!)
Заметьте в таком подходе нет необходимости себя обманывать, просто потому, что Вы ПРИНИМАЕТЕ свой выбор(!)

«Касаемо ресурса для того чтобы идти в травмы, этого ресурса у меня достаточно. Мне очень легко даются сессии, мы идём только в те травмы, в которые меня пускают психика
»;
На минуточку, легкость - еще не показатель эффективности терапии.
Вы сами знаете, сознаете, для чего нужно идти в травмы?

Доброе утро!
«Понимаю, что нужно работать над проблемой с пихологом лично, но не решаюсь.»;
Прекрасно, что понимаете. Но что же вас сдерживает от решения сделать первый шаг, т.е. обратиться к психологу лично? При этом "лично" - предполагает оба формата как офлайн, так и онлайн.

«Нет социализации, работаю фрилансером, общаюсь только с заказчиками через чат, так живу 8 лет. Чувствую пустоту внутри, мне всеравно как я выгляжу, не вижу перспектив в будущем»;
Иными словами, с 12 лет чувствуете пустоту внутри и отсутствие каких-либо перспектив? Все же думаю, вы ошиблись, указывая свой возраст - 20 лет.

«Работоспособность упала, сон прерывистый, не больше 4 часов, болит голова»;
Да, проявления, мягко говоря, не очень приятные. Все в целом может свидетельствоать о депрессивном состоянии. Однако тут на форуме диагнозы не ставят. По сути, это и невозможно без личного контакта, и нецелесообразно, поскольку диагностикой в медицинском понимании занимаются врачи-психиатры.

Отвечая на ваш вопрос «ВОЗМОЖНО ЛИ ВЫЙТИ ИХ ДЕПРЕССИИ БЕЗ ПОМОЩИ ПИХОЛОГА»;, могу сказать, что шансов крайне мало, если не сказать - их практически нет. Описанная вами симптоматика говорит в пользу такого вывода. Поэтому настоятельно вам рекомендую без промедлений обратиться за квалифицированной помощью к специалистам - вначале к психиатру, а потом к психологу.
Первый определит точно ваше состояние и назначит лечение, которое поможет снять болезненные проявления. Со вторым будете разбираться со своей жизнью, отношением к себе, установками, ценностями, способами контакта с миром и реализацией ваших желаний.
А пока расскажите, что, помимо работы, происходит в вашей жизни. Какие у вас отношения с родными и близкими? Есть ли у вас хотя бы один человек, которому вы дороги?

Відредаговано автором 19-05-2025 10:22:36