Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Львів Галицький район

Доброго ранку, Ольго!
«БАБУСЯ НАМАГАЄТЬСЯ ВИТІСНИТИ МЕНЕ З РОЛІ МАТЕРІ І ЗАЙНЯТИ МОЄ МІСЦЕ»;
Звучить як ЗАГРОЗА вашому благополуччю, чи не так?
А оскільки загроза реальна, то і реагувати на неї потрібно відповідним чином.
Ви реагуєте, звісно. Проте бажаного результату це не приносить. І тому варто розібратись, чому не приносить?
Частково відповідь знайдемо в особливостях характеру вашої мами. Натомість друга половина причин стосується напряму вас і вашого чоловіка, як сім'ї(!)
Прикро, але ви разом перебуваєте в ролі жертви психологічної агресії з боку вашої мами. Вона втручається, вона маніпулює, ображає, погрожує, принижує. А ви ображаєтесь, біситесь, визвіряєтесь на неї, страждаєте... хоча на практиці дозволяєте їй руйнувати ваше життя і здоров'я(!)

Щось вас зупиняє говорите тверде "НІ" і дотримуватись його на рівні поведінки. Чи уявляєте, що саме зупиняє? Які страхи або сумніви? Які уявлення і міркування?
Можливо, опасіння відчути себе поганою донькою? Жорсткою і бездушною людиною? Можливо, затиснутий і зберігаємий ще з дитинства страх маленької дівчинки перед ТИСКОМ всесильної фігури матері?

З власного досвіду знаю, що вийти з кола ОТИХ обмежень вкрай складно, якщо не сказати неможливо взагалі. Потрібна допомога психолога. щоби пройти з ним разом шлях ВІДНОВЛЕННЯ і НАБУТТЯ спроможності БУТИ за СЕБЕ(!)
Тому раджу наважитись і узяти кілька так потрібних вам сесій у психолога.

Доброе утро, Anastasia!
«Чувствую себя преданной со стороны всех, разбитой , стыдно за то что лезла в его телефон постоянно, не доверяла.»;
Сочувствую вам.
В том состоянии, как у вас, невероятно сложно принимать какие-либо принципиальные решения. Импульсивно, конечно, можно пытаться убежать от чувства обиды и унижения и так далее и тому подобное. Но к чему это приведет в конечном итоге? Вряд ли к чему-то хорошему.

На мой взгляд, на данный момент оптимально важно для вас разобраться с чувствами обманутой, преданной, подозрительной. И дать им возможность ПРОЙТИ, признавая тот факт, что они абсолютно обоснованы. А поможет пройти это путь внимательный взгляд на отношения с мужем, на РЕАЛЬНЫЕ события и, главное, на отношение к себе самой(!)

Начнем с «ИЗМЕНА МУЖА»;
Поскольку название темы построено с помощью предложения в утвердительной форме, то, очевидно, свой вывод вы уже сделали.
А что привело к измене? Характер мужа и его непостоянство? Его неумеренное пьянство? Его неспособность ценить вас и семью в целом?..
Вы же стыдите себя «за то что лезла в его телефон постоянно, не доверяла.»; А как, простите, можно доверять мужу, который ведет себя подобным образом? Скажите, как?

Другое дело, что пьянство и склонность к изменам не были в свое время вами оценены как УГРОЗА вашему благополучию и здоровым отношениям в семье(!)
К сожалению, вы тогда мирились, какими-то словами себя убеждали, мол, ничего страшного. Может быть, внимали маминым советам, повторяемым ею и по сей день «вообще это надо пережить, и что наверное мне нужно подумать может я давала ему мало секса»; А, по сути, ОТКАЗЫВАЛИСЬ от себя(!)
Почему так? Что помешало вовремя замечать и адекватно реагировать на очевидные проблемы?

Уверен, что со временем вы неизбежно признаете свои ошибочные установки и суждения. И пересмотрите их, что позволит жить и поступать иначе - не так, как учила мама.
Кстати, что можете рассказать об отношениях между вашими родителями? Какой пример семьи они вам демонстрировали?
Чуствовали ли вы любовь и внимание со стороны отца? от мамы?

«Що порадити, як переступити?»;
Чи не означатиме "переступити" - зрадити саму себе?

«Та і не хоче вчитися, каже нащо тоді ти тут.»;
Тобто почуття батьківства слабо проглядається?

«Цінність моя втратилася, враження, що тепер я зраджую своїм принципам, бо раніше не погодилася би на такі відносини. »;
Лише відчуття чи справді зраджуєте власним принципам?

«У мене є робота, і взяла паузу до серпня, подивитись що і як, дитина підросте і думала вийти на роботу, трохи соціалізуватись і думати як жити самостійно, бо мене зовсім не втішає те, що відбувається.»;
Що відбувається з вашими сподіваннями на те, що зможете якимось чином активувати бажаний перебіг подій? Що для цього треба від вас? Від чоловіка?

«Просто вийти заміж для мене було обдуманим кроком, тому кидати все зараз дуже тяжко і дитина була планована.»;
Звісно, що тяжко, складно... Не такого ви очікували.
Разом з тим, це така перша криза у вашому подружньому житті, яка за уважного ставлення, може багато чого розкрити і прояснити про вашу змогу будувати добрі стосунки. Звичайно, не лише вашу змогу і спроможність, також і чоловіка.
А подолати кризу відносин можливо лише спільним бажанням і спільними зусиллями. Це і про чесну розмову щодо реального стану справ у сім'ї, про почуття і бажання, які, на жаль, не задовольняються. І про готовність змінюватись заради спільного блага.
Чи помічаєте ви в себе спроможність вести розмову з чоловіком в такому ключі?

Доброго дня, Yana!
«Що ви мені порадите?»;
Однозначно - спочатку треба розплутуватись, адже поки що ви «Загалом заплуталася остаточно, тепер у декреті, нав'язливі думки про те, що чоловік веде подвійну гру не залишає. »;
Нав'язливі думки, як бачимо з вашої розповіді, цілком закономірні(!)
Така поведінка чоловіка «мій чоловік самозадовольняється на фото своїх знайомих жінок і зберігає ці записи у себе в телефоні, ... він сказав, що якщо я мириться не буду ми розлучимося, а дитину він відсудить.»; точно не сприяє вашому спокою(!)

До речі, хотів уточнити, як так сталося, що ви ВИПАДКОВО дізнались про його "захоплення". З власного досвіду знаю, що випадково таке не трапляється. Завжди "випадковості" передують уже наявні підозри...

«він сказав, що якщо я мириться не буду ми розлучимося, а дитину він відсудить»;
Тобто чоловік вам поставив ультиматум. Цікаво, що ви відчули - до нього? Ким себе відчули? Про які його цінності або чесноти говорить така поведінка?
Чи відчуваєте ви себе цінною після таких заяв?

«Я була в такому шоці, що взяла паузу подумати»;
Я так розумію, що пауза ще не минула? Тому важливо дізнатись, які варіанти дій ви розглядаєте? На що ви в цілому здатні?

«З сексом теж так сяк спочатку було раз на тиждень і то особливо з моєї ініціативи, а він може цим маніпулювати.»;
Його маніпуляції як виглядають?
Чи допомагає чоловік з доглядом за дитиною? І загалом, наскільки відчутне його бажання цінувати вас і сім'ю, дбати про ваше благоплуччя?

Здравствуйте, Катя!
«Буквально недавно я убиралась в его комнате и обнаружила свои распечатанные фотографии в пятнах спермы и я теперь уже не знаю стоит ли поднимать эту тему для обсуждения с ним?»;
У меня есть свое мнение на этот счет, но причем здесь мое мнение, если важно, чтобы имено ВЫ вышли на свое(!)
Поэтому предлагаю вначале все взвесить и представить, какие могут быть последствия подобного шага?
Поразмышляйте и почувствуйте себя - какую свою потребность пытаетесь реализовать таким действием?
Как может отреагировать сын?
Что он, по-вашему, должен будет сделать в результате такого разговора? Что он почувствует к вам?

«В отношении ко мне он никогда не показывал свою "влюбленность" и отношения у нас исключительно в контексте мама/сын. »;
Снова представьте - стоит ли менять сложившийся сценарий?

«Живём втроём с моей мамой и сыном собственно говоря.»;
Гораздо важнее, имхо, уделить внимание устройству своей личной жизни. Есть ли у вас желание встретить достойного мужчину и построить с ним отношения?

Доброго дня!
«Чи допоможе мені психолог кпт?»;
Поділюсь з вами своїми міркуваннями.
Вам може допомогти і психолог КПТ, якщо у вас складеться з ним ефективний терапевтичний альянс. Психолог може бути досвідчений і вправний, причому його "потужність" необов'язково визначається роками практики.
Водночас співпраця з терапевтом КПТ може бути марною. І таке, на жаль, трапляється. В силу особистісних відмінностей він вам може не підійти, або ви йому.
Тобто, яку думку хочу до вас донести - варто шукати такого спеціаліста, до якого виникне довіра (і це геть необов'язково має фахівець у КПТ підхіді). З ким зможете побудувати відкритий і плідний контакт. Почавши взаємодіяти з ним, ви відчуєте полегшення. Зросте ваш оптимізм щодо позитивного розвитку подій.
Також майте на увазі, що в ході терапії може об'єктивно виникнути необхідність змінити спеціаліста, коли з наявним досягнете "межі" його професійних і особистісних можливостей. Аби просуватись далі, знадобиться іншій фахівець.

Доброго ранку!

Якщо вже так - «Будь ласка, порадьте щось (тільки не "вам потрібна терапія з психологом", бо поки що я не можу собі цього дозволити).»;, то варто звернути увагу ось на це - «коли мене щось по справжньому лякає, я не можу вдихнути глибоко»;
Тобто на ПРИЧИНИ страху(!) Вважаю, що деякі з них можна подолати самостійно, проте спочатку їх треба визначити і хоча б на раціональному рівні знайти механізм їх усунення.
Це буде один з напрямів самопомочі.
Наведіть хоча б декілька своїх страхів, аби можна було краще усвідомити ваші небезпеки?

Інший напрямок полягатиме у розвиненні власної здатності реагувати конструктивно на думки і образи, що викликають стах. До речі, страх - природна реакція організму на небепеку. Тому, коли людина говорить собі - я зараз налякана, відчуваю страх і для цього є цілком реальні підстави, то рівень страху через це визнання мимоволі понижується.

Паралелльно можно підключати техніки дихальної десенсибілізації - "черевне", за "квадратом" і т.д. Про них знайдете інформацію в Мережі.

«Щоб вийти з цього стану, потрібно або прислухатися до певного ритмічного звуку, або почати вистукувати певний ритм »;
Вам допомогає знайдений спосіб?
І незалежно від відповіді можете продовжувати дослідження і пошук прийнятних інструментів заспокоєння та відновлення повноцінного дихання.

Щодо зрозумілих ваших прагнень - «Зараз я намагаюся позбавитися від усіх своїх травм за книгами й лекціями психологів, але із довербальною травмою дуже важко справитися.»;
Я би радив переосмилити свій погляд на речі, дослухавшись до міркувань Олександра Федоровича та Ірини Костянтинівни. Аматорство в такій складній сфері, як психотерапія зазвичай вкрай шкідливе(!)

«Ну на самом деле я согласна то что побольше части, я обманываю себя что меня все устраивает.»;
Я так понимаю, что должен же быть мотив себя обманывать(!) Если этот «чтобы я не меняла работу, потому что сейчас я зарабатываю столько, сколько никогда не зарабатывала. И я только начинаю выбираться из финансовой ямы.»;, то отношение к нему может быть вполне здравым и здоровым - это я решила выбраться из финансовой ямы. И пока использую те средства и те возможности, что мне доступны. Будут доступны другие - я ими воспользуюсь(!)
Заметьте в таком подходе нет необходимости себя обманывать, просто потому, что Вы ПРИНИМАЕТЕ свой выбор(!)

«Касаемо ресурса для того чтобы идти в травмы, этого ресурса у меня достаточно. Мне очень легко даются сессии, мы идём только в те травмы, в которые меня пускают психика
»;
На минуточку, легкость - еще не показатель эффективности терапии.
Вы сами знаете, сознаете, для чего нужно идти в травмы?

Доброе утро!
«Понимаю, что нужно работать над проблемой с пихологом лично, но не решаюсь.»;
Прекрасно, что понимаете. Но что же вас сдерживает от решения сделать первый шаг, т.е. обратиться к психологу лично? При этом "лично" - предполагает оба формата как офлайн, так и онлайн.

«Нет социализации, работаю фрилансером, общаюсь только с заказчиками через чат, так живу 8 лет. Чувствую пустоту внутри, мне всеравно как я выгляжу, не вижу перспектив в будущем»;
Иными словами, с 12 лет чувствуете пустоту внутри и отсутствие каких-либо перспектив? Все же думаю, вы ошиблись, указывая свой возраст - 20 лет.

«Работоспособность упала, сон прерывистый, не больше 4 часов, болит голова»;
Да, проявления, мягко говоря, не очень приятные. Все в целом может свидетельствоать о депрессивном состоянии. Однако тут на форуме диагнозы не ставят. По сути, это и невозможно без личного контакта, и нецелесообразно, поскольку диагностикой в медицинском понимании занимаются врачи-психиатры.

Отвечая на ваш вопрос «ВОЗМОЖНО ЛИ ВЫЙТИ ИХ ДЕПРЕССИИ БЕЗ ПОМОЩИ ПИХОЛОГА»;, могу сказать, что шансов крайне мало, если не сказать - их практически нет. Описанная вами симптоматика говорит в пользу такого вывода. Поэтому настоятельно вам рекомендую без промедлений обратиться за квалифицированной помощью к специалистам - вначале к психиатру, а потом к психологу.
Первый определит точно ваше состояние и назначит лечение, которое поможет снять болезненные проявления. Со вторым будете разбираться со своей жизнью, отношением к себе, установками, ценностями, способами контакта с миром и реализацией ваших желаний.
А пока расскажите, что, помимо работы, происходит в вашей жизни. Какие у вас отношения с родными и близкими? Есть ли у вас хотя бы один человек, которому вы дороги?

Відредаговано автором 19-05-2025 10:22:36

«Я сейчас занимаюсь в психотерапии, но пока что это не дает никаких результатов. У меня было три сессии, метод у нас ЭОТ, очень большие проработки происходят на терапии, мы получается слой за слоем прорабатываем разные травмы, в которые моя психика готова идти. Я замечаю некоторые изменения во внешней жизни, в моем мышлении, но конкретно загоны про сердце и страхи мои - не проходят .»;
Три сессии, безусловно, недостаточно для значительных улучшений. Нужно продолжать взаимодействоать с терапевтом, в том числе и вынося на встречу свои актуальные вопросы и страхи.

Вот эти ваши утверждения «У меня в принципе в жизни сейчас всё хорошо, у меня есть друзья, у меня есть работа, на которой я получаю зп, которая меня устраивает »; выглядат как банальная декларация, крайне далекая от РЕАЛЬНОСТИ , поскольку «работа есть, но она мне вообще не нравится, я на этой работе только ради денег, плюс я попала сюда знакомству и не могу уйти, потому что подставлю своего друга. Много нужно денег чтобы починить свое здоровье, мне нужно и зубами заняться, и суставами. Также мне хотелось бы путешествовать, но на это у меня пока нет возможности , с мужчинами у меня ничего не клеится, потому что мне никто не нравится.»;
И как резюме - «В общем живу какую-то скучную примитивную жизнь»;
Учитывая все, вами же отмеченное, неудивительно, из какого источника рождается тревога. Из бесплодных усилий себя УГОВОРИТЬ и ЗАГИПНОТИЗИРОВАТЬ, мол, у вас в целом все Ок(!)
А тем временем часики-то тикают...
Нереализованные потребности и желания буквально КРИЧАТ и ВЗЫВАЮТ к переменам. А их все нет и нет(!)

«но как это изменить не знаю, будто бы и энергии нет на это, и как изменить тоже хз, ибо не знаю на что менять и что хочу .»;
Содержащиеся в этом предложении вопросы могут стать полноценным запросом на терапию. Задача вначале разобраться в себе. Выяснить, из какого "материала" вы скроены? Что блокирует доступ к собственным желаниям?
Вы говорите об этом с психологом? Если нет, то какой смысл - «очень большие проработки происходят на терапии, мы получается слой за слоем прорабатываем разные травмы, в которые моя психика готова идти. »;
Чтобы идти в травмы и выдерживать высокое напряжение встречи с ними, обычно требуется накопить достаточный ресурс. Вам помогли его накопить?

Відредаговано автором 18-05-2025 18:56:06

«Для кожного це індивідуально і як говориться люди вчаться тільки на своїх помилках. Тому краще бути сказати це пошук свого шляху в житті.»;
Пробачте, але звучить як загальна фраза. Або ви дійсно не знаєте, або поводите себе у спілкуванні тут занадто обережно.

«Можливості - це слобода вибору, завжди є декілька варіантів з яких ми вибираємо найбільш прийнятний для нас. Інколи вибір це залишитися там, де ти є. Просто жоден з даних зараз мені варіантів не є прийнятним. Такі зміни є символічними і дають спокій на декілька місяців і вони не завжди наявні. Я просто знаю, що буду жаліти в майбутньому, якщо не скористатись ними зараз.»;
Поясніть, будь ласка, свою думку. Що ви не можете обирати?
Як вас розуміти, коли ви кажете, мовляв, буду жаліти в майбутньому, якщо не скористаюсь можливостями, яких у вас на сьогодні, за вашими ж словами, нема??? Це ж ваші слова, не мої - «Звісно можна сказати в своє виправдання, що 4 з цих 10 років я служу в армії, але це тільки відмовки.»;
Відмовки...

«Останні років 5, а для мене і всі 6. Я був на строковій службі 2019-20, потім зразу короновірус, а з 22 початок повномаштабної.»;
Варто уточнити. Ви зараз у війську чи ні? Були на строковій з 2019до 2020. Потім коронавірус. З 22-го почалось широкомасштабне вторгнення рашистів і воно триває вже понад 3 роки, а ви зазначили. що на службі 4.
Та хіба служба в армії, ковід і далі велика війна - причина того, що «у мене маленьке коло друзів так було завжди. Мені важко заводити нові знайомства і підтримувати зв'язок з людьми, та і з часом наші дороги розходяться. Також те що я себе нереалізвав в професійному плані не знайшов своєї справи в житті.»;?

А ще ось цього «мене хвилює є і було моїм сором, і завжди заставляло закритися від людей - те що я ніколи не мав стосунків з протилежною статтю (відповідно і всього іншого) хоч таких можливостей було достатньо. »;?

Усі чинники і передумови такого стану речей де знаходяться? - правильно, всередині вас. Не зовні. І можливості були, проте ви їх не побачили, а якщо побачили, то не скористались. Заважало обмежуюче ставлення до самого себе насамперед. Тому і варто його переглядати, переосмислювати, змінювати на позитивне, співпрацюючи з психологом, а також у самостійних зусиллях - рефлексії, поведінкових експериментах, що дають змогу отримати новий досвід відчуття себе(!)

«Як я зазначив вище час іде, а варіантів прийнятних я не бачу і в майбутньому.»;
Давайте разом з'ясуємо, прийнятні - це які? Розкрити можете?

Відредаговано автором 18-05-2025 18:39:37

Здравствуйте, Мия!

«У меня начинает складываться ощущение что я живу в каком-то аду, началось у меня все с кардиофобии несколько месяцев назад, и по прежнему этот страх в голове есть. Но у меня каждый день появляются новые страхи, «а вдруг я ослепну...»;
Сочувствую вам - жить с ощущением, будто в аду, действительно, тяжко. И вдвойне тягостно от того, что выйти из этого ада самостоятельно не получается. Наоборот, спираль тревоги закручивается все сильнее.

«прошу подскажите мне пожалуйста с чем это может быть связано?»;
Одной подсказки будет явно недостаточно. Подсказка не уберет причины тревоги(!)
Чтобы реально вам помочь, нужно с вами лично взаимодействовать, знать вашу ситуацию - как актуальные события, так и те, что предшествовали появлению тревоги.
Что можете рассказать об этом? Как давно вас начали беспокоить тревожные мысли? С чего все началось? Считаете ли вы себя человеком, склонным к ипохондрии?

«Я понимаю что все мои страхи появляются от тревоги, но я не могу понять корень этой тревоги и не знаю что делать… и почему у меня появляются страхи только касаемо меня и моего тела?»;
Ваше тело - самая доступная область для попыток контролировать реальность и то будущее, в котором у вас, по всей видимости, нет уверенности. Поэтому вы супервнимательны к малейшим беспокоящим сигналам в теле, а ваша тревога буквально ищет часть организма, в котором бы ей разместиться. По этой схеме реализуется иллюзия контроля хода событий и потока собственных мыслей.

Предполагаю, что неуверенность в будущем, на которое возлагаете надежды, подпитывает и без того вашу склонную к беспокойству натуру. Очевидно, у вас мало веры в свои силы и мало доверия к миру.

С проблемой повышенной тревоги работают в психотерапии. И это не дежурная фраза. Для снятия острой симптоматики люди принимают лекарства, прописанные врачом психиатром или клиническим психологом.
И параллельно разбираются со своей жизнью в сотрудничестве с психологом. Там при поддержке специалиста происходит исследование вашего внутреннего мира - ваших моделей восприятия себя, ваших способов самовыражения и построения отношений, установок, ценностей, потребностей, желаний и так далее. В дальнейшем открываются и нарабатываются конструктивные варианты поведения.

Есть ли у вас возможность обратиться лично к врачу и психологу, чтобы не заговаривать проблему, а действительно ее РЕШИТЬ?

Я вам порекомендую пару видео на тему страхов и тревоги. Видео не лечат, это нужно сознавать. Они помогут лишь составить представление о природе процессов.
"Тревога как прерванное возбуждение."
https://upsihologa.com.ua/audio-video-653

"Страхи. Как преодолеть..."
https://upsihologa.com.ua/audio-video-466

«Если честно, заботит только для понимания кто я. »;
Могу сказать определенно - вы гораздо больше, чем возможный диагноз(!)

«Но и еще ощущение стыда постоянное,но я стараюсь не смотреть на это поэтому забиваю .»;
Отчего не смотрите? Что вас пугает и напрягает?
Рискнуть зайти на территорию стыда очень даже полезно...как минимум, чтобы индивид стал ЛИЧНОСТЬЮ.

«я думал над этим,но когда я был ,ну по крайней мере в каких-то недоотношениях(это мой максимум).»;
А знаете ли вы, что предопределяет ваше НЕДО-?

«Мне было что ли..скучно ,еще от близости противно потом,особенно если душевно поболтали,на утро просыпаюсь с отвращением к себе и ко всем.»;
Выходит, от себя самого потом тошнит или противно?

«Просто,допустим,даже когда было что-то вроде отношений и все шло стабильно,я терял интерес постепенно и уже бесился от всего и уходил.»;
По-другому и быть не может, поскольку на сегодняшний день вы настроены/способны ИСКЛЮЧИТЕЛЬНО брать(!) Естественно, мои слова основаны лишь на том, что вы сами на форуме сообщили.

«Правда я потом возвращаюсь..Но для общения,а не отношений.»;
Думаю, что лучше себя не обманывать. Ваши потребности как человека априори гораздо шире, нежели тупо брать эмоции от других людей.

Відредаговано автором 18-05-2025 10:44:37

Доброе утро, Vad!
«В чем причина???»;
Кажется, вы сами дали ответ в названии темы - «НЕНАВИСТЬ И ЗАВИСТЬ»;
Или я ошибаюсь?
Если это ваше предположение, то давайте попробуем пойти дальше в развитии этой мысли. За что вас могут ненавидеть? Чему завидовать? Не спешите с ответом - подумайте, вспомните конкретные ситуации, загляните в прошлое... Было ли там что-нибудь подобное?

«некоторые люди относятся ко мне с презрением »;
Снова нужно прояснить, о каких людях идет речь? Кем они для вас являются? Насколько близко они вас знают?
Ну и важный момент - "некоторые" не означает, что ВСЕ(!) То есть среди вашего окружения есть люди, которые относятся к вас с уважением, вниманием, искренностью. Много ли таких?

«некоторые людишки меня презирают за мой выбор называют тупым и. т. »;
Может быть, они ощущают какое-то ваше превосходство над ними и потому реагирует на вас негативно. В тоже время чувствуется, что и вы НЕКОТОРЫХ людей не жалуете, называя их людишками.
Попробуйте определить, что вы чувствуете к этим людям? Может быть, ненависть? презрение? ваш вариант...?

Відредаговано автором 18-05-2025 10:33:24

«Бажання є просто не знаю як досягти поставлених цілей.»;
З приводу зазначеного, де отримати необхідні знання - є розуміння?

«У мене були спроби щось змінити і знайти себе, може вони не дуже помітні, але це краще ніж нічого робити.»;
Погоджуюсь на всі 100%(!)

«Я і далі буду робити спроби коли буду бачити можливості, яких зараз дуже мало.»;
Може, поясните, що для вас означають можливості?
Коли йдеться про ресурси, я це розумію і уявляю, а от щодо можливостей - складно.

« Не подобається така доля одним словом»;
Тобто не подобається те, як складається ваше життя. Я правильно розумію?
Стосовно можливостей і вашего їх небачення. Як ви ставитесь до думки, що можливості людина створює для себе сама, використовує наявні, відкриває нові? Як у вас із цим?