Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Запоріжжя лише онлайн

Доброго ранку!
«мені важко контролювати свої почуття я завжди хочу бути поряд вона вже сама каже що я цим надоїдаю що мені робити з цим»;
Чи правильно я зрозумів - ви зараз перебуваєте разом з дівчиною за кордоном. Прагнете бути постійно поруч з нею, а своїми словами і емоціями набридаєте ій. Все так?

«мені важко контролювати свої почуття»;
Контроль почуттів навряд чи здатен вам чимось допомогти.
Реально допомагає усвідомлення почуттів, їх проживання і вихід на усвідомлення дієвих рішень для себе.
Наприклад, може, ви боїтесь розставання? Можливо, розгублені і не можете зайнятись чимось корисним? Можливо, присутні якісь ревнощі?..
Потрібно якомога чіткіше визначити ваші почуття, відшукати причини їх виникнення. Розібратись з вашими уявленнями про себе і способами обходитись з емоціями.
Судячи з усього вам притаманна невпененість в собі. Не відчуваєте себе в повній мірі самодостатньою людиною.
Із цими проблемами можна працювати з психологом, причому доволі успішно. В тій країні, де ви зараз, пошукайте психолога з України. Їх контакти можна знайти в соцмережах.
Або зверніться до психолога онлайн в Україні.

«Я ніколи не думала, що ставлю на собі хрест. Завжди дивитись на це, як на те що не можу змінити і лишається просто змиритись. Але зараз з'явились можливості, щось змінити, але мабуть духу не вистачає...
І страхи є... а якщо я залишуся одна, якщо потім і К. захочу залишити, якщо я зроблю не правильний вибір, чи не буду шкодувати... і т.д.
»;
Дайте собі розгорнуту відповідь - ШКОДУВАТИ ЗА ЧИМ?

«На рахунок дітей... я не маю відповіді. Ми хотіли і старались... і лікарі ніяких патологій у нас не виявили... тому для мене це як ще один доказ того що ми не сумісні.. але це вже я можу себе накручувати...»;
А, може, й ні. Адже на підсівідомому рівні іноді розгортається заборона на дітей від того, кого не кохаєш.

«Я не знаю чи я готова жити як сусіди... без справдженої мрії, без нормальної сім'ї. Хоча я й не знаю чи вийде з К. побудувати сім'ю, але спробувати хочеться...»;
Вважаю. що людна має право на щастя. Вона, власне, для цього і приходить і цей світ.

«Я виховувалася з таким розумінням, що шлюб це на завжди. І коли щось не влаштовує, треба шукати компроміси і якісь виходи з ситуацій, та й жити далі разом. Про розлучення ніколи й мови не могло бути.»;
Та й я особисто не проти того, аби шукати компроміси і можливості налагодити здорові стосунки. Проте... якщо багато спроб ні до чого ДОБРОГО не приводять, що тоді? Невже ставити на собі хрест?

«Зараз він намагається підлаштуватись під мене, щоб мені максимально вгодити. Але ж як можна вводити людині, яка сама не знає що хоче... або ж з ним бути не хоче..»;
Вгодити - це про щось не дуже добре. Вгодити, щоб вас затримати, не пускати і так далі. Очевидно, в чоловіка душа переповнена страхом залишитись без вас, бо сам він, ймовірно, слабкий характером.

Чи можна любити того, чия позиція збудована на страху і бажання догоджати?! Складне питання. Мабуть, про кохання в такому випадку не йдеться. А серед почуттів залишається жалість і вина.
До речі, хотів спитати, чому діточок у вас в сім'ї нема?

«Я теж питала у себе чи приречена я завжди терпіти? Розумію що ні. Коли ж задаю це питання чоловікові, то він каже що заради мене буде все терпіти (навіть відсутність сексу).»;
Він навіть готовий від своєї чоловічої природи відмовитись заради стосунків, а ви готові відмовитись від себе і жити спільним життям наче сусіди?

Доброго ранку!
«Допоможіть будь ласка.»;
Напевно, ви мали на увазі - допоможіть розібратись в собі. Якщо саме так, то давайте спробуємо.
Спочатку треба визначитись з тим, що відбувається. Тобто яка на сьогодні реальна картина вашого життя. Це допоможе більш об'єктивно сприймати ситуацію і, відповідно, побачити прийнятний вихід.
Ось ми маємо:
«Відчуваю себе жахливо... з чоловіком 8 років одружена, дітей нема.»;«Вже до війни я відчувала, що чогось особливого вже не відчуваю до нього, але він в свою чергу ставився до мене прекрасно. Хоча сварки були у нас, мене це дуже непокоїть і я бачила такі недоліки з якими мені було тяжко миритися, ми їх обговорювали, але нічого не змінювалось.»;
Спробуйте назвати, з чим вам було тяжко миритись?
Також дайте собі відповідь, НАВІЩО, взагалі, миритись з чимось, що категорично не влаштовує, тим більше, коли партнер слухає, але висновків і потрібних кроків не робить?

«За кордоном я досить швидко інтегрувалась, вивчила мову і знайшла роботу.»;
Ваші здібності і зусилля щодо адаптації до нових умов заслуговують на повагу)
«Постійно відправляла гроші чоловікові, навіть коли тільки отримувала допомогу »;
Щось тут про вашу жертовність, здається. Вам таке не спадало на думку?

Далі стосунки з чоловіком погіршувались.
І на цьому фоні заявила про себе потреба в коханні, теплих відносинах «А в листопаді він зізнався, що він в мене закохався і вже давно. Мені він теж подобався і я в цьому зізналась. »;
Той колега закохався, а вам він лише сподобався. Погодьтесь, між цими явищами є суттєва відмінність.
Якщо запитаєте себе, чи мрієте ви про майбутнє з цим колегою?
Наскільки добре ви його знаєте - характер, звички, світогляд, його особисту історію?

«Ми почали з К. ще більше спілкуватись, але тепер моя мама стояла на варті, тому зустрічей було менше.»;
А вона це робить з вашого мовчазного дозволу? Між вами, дорослою і самостійною людиною, і нею таке припустимо і прийнятно?

«Почуттів нема, тільки жалість і вина.»;
З почуттями, вважаю, варто обережно і послідовно розібратись.
Жалість з приводу чого? А вина через що?

«У відповідь я почула, що це була тільки перевірка, що він мене любить і ніколи не відпустить.»;
"Не відпустить" - виглядає наче ви кріпосна. Чи є у вас самої таке відчуття? Невже ви приречені терпіти і страждати? А заради чого?

«В мене почались проблеми зі здоров'ям на фоні стресу і ще більша дипресія. »;
Оце вже не жарти. Схоже, що через внутрішній конфлікт між бажанням і почуттям обов'язку спалюєте свої вітальні ресурси. Тому раджу не зволікати. На часі звернення до психолога, аби в індивідуальному форматі почати наводити лад в життєвій позиції, визначитись із вибором і почати його втілювати в реальність.

Відредаговано автором 09-03-2025 10:39:40

Доброе утро!
«дважды я был в ситуации которая простыми словами называется „Не взаимная любовь“ Я долго избавиться не мог от этого, ходил, унывал, думал что я никому не нужен, иными словами был в депрессии. »;
Уверен, что пройдет время и вы будете благодарны судьбе за столь полезный опыт, который подсветил вашу склонность переоценивать значение чувств(!) А еще он обозначил плавающую самооценку.
Какой любопытный и одновременно ошибочный вывод/обобщение вы сделали - никому не нужен. Как это НИКОМУ? Тем более НЕ НУЖЕН? Только осознайте смысл этих слов - у двух девочек не вызвали симпатии(!) Ладно бы, у двадцати или тридцати, а то всего лишь двух.

Полагаю, что вы нужны и важны для родителей, бабушек и дедушек, для друзей. Кстати, много ли у вас друзей?

«Но я понимаю что у меня пропало доверие к людям»;
Не кажется ли вам, что доверие к людям и отсутствие веры словам одной девочки - это очень разные явления? Это как сравнение красного и мокрого.

«из-за этого мы часто ссоримся. Я не хочу с ней ссориться, хочу понимать то, что она мне говорит.»;
Понимание придет, когда восстановите чувство самоценности, разберетесь с представлениями об отношениях и сможете объективно воспринимать реальность.

«Надеюсь вы поможете мне разобраться в этом»;
Думаю, не стоит переоценивать роль психологов. Они, конечно, многое могут. При этом и вы можете принести не меньше пользы себе. Читайте, интересуйтесь вопросами самооценки, развитием себя, ведите дневник наблюдений, выходите за рамки унаследованных из детства представлений... и, по-возможности, сотрудничайте с психологом. Кроме того, ценный опыт дает посещение психологической группы.
От меня вам видео
Уверенность в себе. Как ее повысить.
https://upsihologa.com.ua/audio-video-461

Відредаговано автором 08-03-2025 10:07:41

«Але і мені боляче що постійно я як порожнє місце для нього.»;
Альфа і Омега благополуччя людини в тому, аби вона саме себе НЕ ВВАЖАЛА порожнім місцем(!)
На жаль, ви мирились з алкоголізмом чоловіка. Уникали відповідальної, насамперед, по відношенюю до себе поведінки. Наразі у випадку з пияцтвом ніякі умовляння НЕ ПРАЦЮЮТЬ.

І заява - "або я, або алкоголь" в цьому відношенні геть не шантах взагалі, як багато хто думає. Це пропозиція партнеру до усвідомлення ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ за свої дії. До змоги визначитись, наскільки цінні для нього стосунки як такі. Ви не кричите, не ображаєтесь. Ви з повагою промовляєте, що життя з людиною, яка сильно зловживає, вам не подобається і терпіти це в подальшому ви не бажаєте, адже маєте намір бути щасливою, цінною і коханою для чоловіка.

«яка змушує когось змінюватися попри власну волю.»;
Ну до чого тут примус? Ви пропонуєте йому зробити СВІДОМИЙ вибір(!) А якщо на вкрай важливі і доленосні питання людина дивиться надмірно поблажливо, то її і будуть сприймати як таку, поглядами якої можна нехтувати. І через це вона матимете обмаль шансів, щоби на неї зважали.

«Для нього це не так важливо як для мене мабуть. Не знаю.»;
Виходить, що особливо нема чому дивуватись. Ви разом з чоловіком створили стосунки, де в нього більше резонів не брати до уваги ваші цінності і потреби. Підкреслюю, РАЗОМ створили.

Частково ми вже з'ясували механізм позначеної вище моделі. Схиляюсь до думки, що є й інші чинники, про які в вашому дописі поки що не йшлося.

Одним словом, потрібно в подальшому уважно досліджувати усі аспекти і нюанси, щоби, зрештою, у вас з'явився вибір, що робити і що відчувати на емоційному рівні, коли реальність не влаштовує.
Це і буде відповідь на ваше питання «Як це пережити?»;
Просто заспокоїтись, означатиме, законсервувати все те, що і було раніше.

Доброго дня, Поліно!
«Як це пережити?»;
Пережити буде складно, адже уважний погляд на ваші стосунки і особисто ваші вибори і дії може бути болісним процесом. І я більше казатиму не про нього, а про вас, бо це ж ви звернулись на форум і шукаєте відповіді на складне питання.

Ось що надто важливо. «Також він донедавна сильно зловживав алкоголем довгий час і це теж може вплинути на здоров'я.»;
Так, він сильно зловживав - це його відповідальність, а що було в цей час з вами? Чому не поставили умову одразу - або я, або алкоголь?

«пояснив це тим що я якесь слово сказала не так і це його образило.»;
Ви дійсно якесь слово сказали, може, пам'ятаєте яке?

Знову запитання «Бо думаю що він спеціально робив речі, які мене засмучуюсь, щоб я була невдоволена, щоб насваритися на мене ніби я неправильно висловилась і як результат після цього піти в лікарню..»;
Як вважаєте, навіщо це йому? Він вами маніпулює. уникає відповідальності, не може самокритично подивитись на свої діЇ?

« І мене роздирає від цієї злості та нав'язаної провини.»;
Чи бачите можливість не брати на себе провину, навіть якщо її нав'язує чоловік?

«І ситуація виглядає так ніби я повинна відмовитися від того що для мене важливо (право щоб мені повідомляв коли затримується та попереджав про свої плани), бо він бідолашний.»;
Якщо без злості подивитись на зміст проблеми, то які можуть бути, на ваш погляд, у чоловіка причини не повідомляти вам про затримки і про плани заздалегідь?

«При цьому ніби немаю права нічого пред'явити.»;
Між іншим, слово "пред'ява" зазвичай вживається в кримінальному середовищі і означає наїзд, жорстку претензію. А ви з чоловіком, сподіваюсь, не належите до тієї субкультури.

Відредаговано автором 07-03-2025 16:20:56

Доброго дня, Tina!
«Я розумію що з моїм хлопцем не виходять такі стосунки, як я хочу. Він мене не розуміє, не підтримує.»;
Спробую допомогти вам хоча б на мить замислитись - а ви впевнені, що ви розумієте його? Ви в принципі усвідомлюєте його контекст?
Ви переконані, що його дії мають злий намір проти вас?
Чи знаєте ви про себе, що можете бути іноді неправою?

Намагання в такий спосіб оцінити і відчути перебіг подій у відносинах дозволяє більш-менш об'єктивно подивитись на реальність.

Також варто звернути увагу на певну зв'язку - як я хочу не виходить - він не розуміє - не підтримує. Як може людина підтримувати в тому, з чим вона принципово не згодна?! Спробуйте на мить поставити себе на його місце і подивтись на події його очима...

Це мої думки на основі дуже обмеженого знання вашої ситуації. Припускаю, що ви ображені, невдоволені і у вас є на те законні підстави. І все одно варто дати собі змогу замислитись над об'єктивними речами - у стосунках присутні двоє, в обох є свої бажання, погляди і переконання, які далеко не завжди співпадають(!) Більше того, вони не зобов'язані співпадати на 100%, бо це протирічило б людьскій природі.

«Але чогось так важко піти від нього.»;
Заважають певні відчуття. Їх треба розкрити. Може, шкода втрачати відносини. Може, страх самотності і сумніви щодо майбутніх взаємин.
Достеменно одразу неможна визначити.
Запитайте себе і прислухайтесь уважно до внутрішнього голосу - що мене тримає в цих стосунках?

«Я ніби відчуваю вкрай мало енергії. Як повністю розряджена батарейка. І це має не тільки моральний прояв, але й фізичний. Відчуваю сильну втому, туман в голові і небажання щось робити взагалі. Інколи це навіть переходить в головний біль.»;
Це може бути проявом спалення енергії у боротьбі між собою конфліктуючих мотивів. Наприклад, з одного боку бажання, сподобавшись хлопцеві, створювати з ним стосунки і перебувати в парі, а з іншого - страх зближення/прив'язаності.

До всього того, очевидно, додається брак уявлення про реальні взаємини між чоловіком і жінкою, адже - «Прикладу батьків в мене не було, вони розлучені і я майже не знаю свого батька.»;

Щодо почуття самоцінності. Спробуйте прослідкувати, чи є зв'язок між
самооцінкою «Я думала про фактор самооцінки, але не можу знайти зв'язок між нею і тими проявами, які я описала вище.»;
і вашими ТАКИМИ проявами - «стаю якоюсь штучною, менш веселою, просто сміюся з його жартів, не знаю, що сказати. Я ненавиджу цей стан, відчуваю себе дурненькою. Мені починає здаватися, що зі мною некомфортно бути поруч, і починаю хвилюватися»;? Зверніть увагу особливо на останнє речення про те, що, мовляв, с вами некомфортно бути поруч.

Як висновок, співпраця з психологом в індивідуальному форматі залишається вельми актуальною.

Доброго ранку, Маргарито!
«Коли ми починаємо ділити простір з чоловіком (наприклад зараз, коли я періодично на тиждень-два залишаюся у свого хлопця в місті, де він служить), в якийсь момент я ніби втомлююся від нього. Або від себе, я не впевнена.»;
Коли є таке відчуття і ви помічаєте, що змінюєтесь, а ці зміни вам не подобаються, то цілком доречно в усьому розібратись. Що ви, власне, і почали робити, звернувшись на форум психологів.

«Це важко пояснити або описати - я ніби не відчуваю себе собою, відчуваю, що стаю якоюсь штучною, менш веселою, просто сміюся з його жартів, не знаю, що сказати.»;
Не відчуваєте себе собою, ніби втрачаєте себе у звичному сприйнятті. Цікаво дослідити, які чинники впливають на вас? І тому спробуємо піти у той бік за допомогою запитань і припущень. Згодні?
Поділіться, як ви в цілому ставитесь до чоловіків? Може, обожнюєте їх? Або вважаєте їх володарями над собою, а себе, відповідно, зобов'язаною підкорятись?
Яке значення надаєте стосункам з ними?

Також, вважаю, варто звернутись за деякими відповідями до періоду вашого дитинтства. Пригадайте, як до вас ставився батько? Якими очима ви на нього дивились? Що відбувалось у взаєминах батька і матері?

«Я ненавиджу цей стан, відчуваю себе дурненькою. Мені починає здаватися, що зі мною некомфортно бути поруч, і починаю хвилюватися, що робить ситуацію ще гіршою.
Що це таке?»;
На поверхні очевидні прояви невпененості в собі, якоїсь меншовартості.

«Чому я відчуваю цю нездатність жити з кимось?»;
Ймовірно, включається внутрішній, непідконтрольний вам процес пригнічення себе у порівнянні з чоловіками.

«І це трапляється тільки з чоловіками, з якими я зустрічаюся, а не з друзями. Я ніби стаю не собою і відчуваю себе порожньою.»;
Можна припустити, що поруч з чоловіками ви втрачаєте душевну рівновагу, почуття свободи, бо, напевно, проектуєте на них свої власні негативні думки про себе. Також, не виключено, що грають роль ваші сподівання і, можливо, напружене очікування "низької оцінки" з їхнього боку.

Тож в будь-якому випадку ситуацію треба виправляти. Відновлювати глибинне почуття самоцінності як основу для створення здорових відносин і щасливого життя в цілому. Радив би вам попрацювати з психологом.

Відредаговано автором 07-03-2025 10:29:01

Доброго ранку, Соню!
«Чи то є червоний прапорець і мені варто подумати про стосунки в цілому?»;
Пропоную подивитись на ситуацію комплексно і реалістично.
Що ми маємо? Хлопець висловлюється про можливість фізично виховувати дитину, мовляв, це піде тільки на користь. У вас в минулому дуже болісний досвід щодо фізичного і морального знущання. Виникла тривога - а чи не буде він справді бити по губах дитину, коли створите сім'ю?
Проте на сьогодні сім'ї ще нема, дітей також нема...

Отже, на теперішній час ви з'ясовуєте, наскільки між вами схожі погляди на життя. І це нормально. Як нормально і те, що НЕОБОВ'ЯЗКОВО висловлені хлопцем сьогодні тези будуть в подальшому реалізовані(!)

Я би радив звернути увагу на його особистість в цілому. Як він ставиться до вас? Чи відчуваєте себе коханою? Наскільки він спроможний брати до уваги ваші бажання та зважати і цінувати ваші почуття?
До речі, він вам робив пропозицію? Якби не ці його погляди, ви б пішли за нього?

«Взагалі які аргументи можна ще привести?»;
Приведення аргументів, на мою думку, може лише спровокувати напруження у взаєминах, адже по суті не є чимось іншим, ніж проявом насильства, бодай і не такого виразного, як фізичне насильство.
Можете в нього запитати, як він поведе себе, якщо, припустимо, в майбутньому станеться оте погане, про що він казав, і ви від нього підете?

Загалом, я би не радив драматизуати ту розбіжність у поглядах, яка проявилась назовні. Слова ще не означає дії. Ані ви, ані він ще не відчули себе батьками(!) Ще на брали на руки немовлятко. Не відчували тієї любові, поваги і відповідальності до дитинки, яка багато чого змінює в серці батьків.

«Также не понимаю , когда уже начнут действовать антидепрессанты, я пью их уже 3 недели»;
Они, наверное, уже действуют, набирая день ото дня свою силу. В любом случае не помешает уточнить детали воздействия препартов у врача, их назначившего.

«Выписывала все свои мысли на листок и сожгла, нарисовала страх свой и тревогу»;
«Делала какие-то практики, читала книги и слушала аудиокниги, начала ходить в психоневрологический диспансер на дневной стационар, начала пить антидепрессанты, перестала жить с бабушкой»;
Хочу вас поддержать. Эти усилия обязательно принесут пользу. Вот только нужно ОСЛАБИТЬ желание побыстрее придти в норму(!) Парадокс, казалось бы. Или даже абсурд. Но нет. Постоянное стимулирование себя заглягнуть в послеболезненный период удивительным образом нагоняет тревогу. Говорите себе - все придет в свое время. Мне нужно время себя понять. Разобраться в себе. И я этим занимаюсь и буду продолжать заниматься.

«В индивидуальную терапию денег идти у меня тоже пока нет»;
В этом случае нужно искать психолога/психотерапевта в коммунальном медучреждении или центре социальных служб для семьи, детей и молодежи, если вы в Украине. Там есть телефоны доверия - их найдете через запрос в Сети.

«временами все ок, потом резкий и огромный откат»;
В периоды ок непременно стоит включаться в значимую для вас деятельность, удлиняя эти периоды за счет вовлеченности в процесс. Помогает и вытягивает буквально за шкирку из трясины депрессивного /тревожного состояния.

«сегодня мне опять невыносимо тревожно и плохо .»;
Помогает молитва, даже в том случае, если вы ее читаете на автомате, многократно повторяя. Отче наш и другие.

Полагаю и верю, что постепенно все ваши старания и усилия сформируют положительную динамику.

Відредаговано автором 06-03-2025 19:39:37

Доброго ранку, Олю!
«ХОЧУ ЗРОЗУМІТИ ПРИЧИНИ ТАКОЇ ПОВЕДІНКИ СВЕКРУХИ І МОЄЇ РЕАКЦІЇ.»;
Мені здається, що кожна з вас відіграє певну роль у сценарії, який здебільшого реалізується на підсвідомому рівні. Значною мірою проливає світла на перебіг подій коментар Алли Григорівни.
Загалом, є видима, тобто зовнішня площина, і є невидима, поки що не усвідомлена.
Ось так ви характеризуєте стосунки в цілому - «Стосунки зі свекрухою у нас нейтральні. Не обожнюємо один одного, але і не сваримося. »;
Для мене це - ні холодно, ні спекотно. Чи влаштовує вас саме такий стан речей? Що б ви хотіли змінити по суті? Відповідь на ці питання розкриває ваші мотиви. А потім ви їх можете співставити зі способами дій в реальності.

також спробуйте хоча б уявити собі, для ЧОГО свекруха так себе поводить - «Коли вона починає до мене ставитися більш тепло: запитує у онуків (моїх дітей) як моє здоров'я, каже, щоб давали мені відпочити, бо я хворію; питає щось за мене в чоловіка; типу: що там Оля смачненького вам приготувала (знає, що я класно готую); чи просто при зустрічі тепло зі мною говорить.»;?

У відповідь «Я ніби таю. Починаю думати: ну, нарешті, вона зрозуміла, що я найкращий вибір її сина, що я хороша, нарешті вона ОЦІНИЛА мене. Так((( я справді ЦЕ думаю! І з байдужої невістки перетворююсь у розуміючу і люблячу»;
Зверніть увагу, як ви проектуєте на неї своє власне сприйняття себе - "байдужа невістка". Звідки виникло таке враження, ніби вона вас сприймає як байдужу невістку?

«А на приём к психологу я не иду потому что не хочу ещё и там слушать насмешки»;
Павел, на основании какого опыта взаимодействия с психологами оф- или онлайн пришли к своему выводу?

Доброе утро, Андрей!
«КАК ИЗМЕНИТЬ СВОЙ ХАРАКТЕР?»;
Вначале стоит определиться, что вы вкладываете в понятие ХАРАКТЕР.
Для меня это сформировавшийся в детстве и закрепившийся в последующие годы КОНТРМАНИПУЛЯТИВНЫЙ аппарат, с помощью которого индивид отвечает на внешние влияния (родителей, прежде всего) и реализует свои потребности/желания.
В своем посте вы отмечаете, что «что слабохарактерный человек.»; При этому указываете, будто бы вследствие этого «у меня и низкая самооценка и неуверенность в себе и я очень застенчивый человек.»;
Я бы поменял причину и следствие местами. В основу поставил бы неуверенность в себе, что, собственно, и есть заниженной самооценкой(!) А уже на уровне сбоев и неудач в реализации желаний, как, например, «это мешает строить личную жизнь.»; можно придти к выводу - слабохарактерный.

В целом же упираться исключительно в проблему характера было бы ошибочно и однобоко. Поскольку в осуществлении ваших желаний (предполагаю, познакомиться с девушкой и построить с ней отношения) играют роль и другие факторы, а именно - ваши представления и установки о себе как личности (не только характере), о девушках, об отношениях, впитанные в родительской семье модели отношений между отцом и мамой и т.д.
Предполагаю, что могут влиять и опасения получить отказ, отвержение, страх измены.
Так что оптимально брать реальные ситуации и рассматривать/исследовать, что проявляется, кого выбираете, осознаете ли цель отношений и т.п.

А теперь главный вопрос - сможете ли вы со всем этим РАЗОБРАТЬСЯ самостоятельно?