Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Запоріжжя лише онлайн

Доброго дня!
«І я хочу змінити ситуацію та просто нормального приязного ставлення від людини поруч. Чи можливо щось змінити між нами?»;
Наскільки я зрозумів, два речення вище потрібно переставити між собою місцями. І тоді ваш запит виглядав би ось так - Чи можливо щось змінити між нами, аби я отримувала нормальне приязне ставлення від чоловіка?
Моя думка наступна. Взаємини між близькими людьми піддаються змінам в будь-якому випадку - роблять люди щось, або не роблять. Правда, має значення, в якому напрямку будуть ті зміни, чи в поганому, чи в доброму.
Взаємини можуть погіршуватись, можуть взагалі втрачати сенс і розпадатись по суті, навіть якщо зовні ніби все залишається як було. Щось робить плин часу, а щось припадає на зовнішні обставини.

Безпосередньо щодо вашого питання, то, вважаю, що треба дивитись в корінь проблеми. Тобто відкрити для себе ПРИЧИНИ - чому
впродовж багатьох років було не дуже добре ставлення з боку чоловіка?
Частково відповідь даєте «Передовсім тому що сама себе недооцінювала.»; І це лише очевидне. А що поки що залишається в глибині невидимим?

Вірогідно, там можна знайти і виокремити чимало передумов і чинників. Скажімо, неповагу з боку чоловіка. Його небажання/неспроможність взяти свою частку відповідальності за емоційне благополуччя вашої пари. Його усталену модель погоджуватись на словах і ані трохи не робити кроки в реальності.

Можливо, він свято вірить, що ви все стерпите і нікуди не подінетесь, адже, окрім розмов, що повторюються раз у раз, теж, як і він, НЕ ВДАЄТЕСЬ до практичних дій. Набрались сміливості, випустили пару і знов повертаєтесь до того, що було і що, насправді не влаштовує. Ось так реалізується певний сценарій, мета якого УНИКАТИ змін.

Проте, схоже, що у вас терпець уже уривається. Натомість ваш власний досвід мав би вам підказати, що одні прохання-умовляння не працюють. А що працює, спитаєте ви?
Спрацювати можуть СПОЧАТКУ ваші власні зміни(!) Без образ і скандалів навчитись проявляти самоповагу. М'яко по формі, водночас ТВЕРДО по суті. Власне, відновити оте почуття САМОЦІННОСТІ, про яке згадували на початку посту.

Мені, звичайно, легко про це написати, набагато складніше у такий стан війти, бо досягнення мети потребуватиме ваших зусиль, аби РОЗІБРАТИСЬ в собі, так би мовити, розібратись у власних налаштуваннях - чому так? що з цим робити? які уявлення про себе і свої можливості варто корегувати?
Отже, йдеться про плідну співпрацю з психологом.
А як позначаться ваші зміни на позиції чоловіка - про це можна дізнатись лише в реальному житті. При цьому гарантій на успіх ніхто не дає, проте ви хоча б спробуєте(!)

«Проблема в тому,щоб чітко визначити, що саме він має робити. Коли ми почали жити разом, я думала доречно скласти список обов"язків для кожного. Його це трохи насмішило навіть, типу в мене старомодні заскоки, або я хочу якийсь трудовий табір.»;
Для нього старомодні заскоки, а для вас ВИЗНАЧЕНІСТЬ.
Що поганого в тому, коли ви кажете: я очікую від тебе оце, оце і ось це?
Чи буде зайвим озвучити, мовляв, мені бажано, щоби ти узяв відповідальність за 1,2,3?
І, звісно, поцікавтись, як він ставиться до ваших поглядів.

«У нього дуже активна,самовпевнена та авторитарна мама. Батька вже не було у живих, коли ми познайомилися,тому я можу судити тільки зі слів хлопця. Він розповідав,що тато був дуже спокійним та впевненим, на перший погляд усім заправляла мама, але це тільки тому,що той їй так дозволяв,а насправді останнє слово завжди було за ним.»;
Класичний сценарій за Генріком Ібсеном в його "Ляльковому домі", тільки навпаки. Зовні там "керував житям" чоловік, а, насправді, усе направляла і режисувала жінка.
А ваш хлопець бачить ваші стосунки якими? Він про це з вами ділиться?

«Для мене скоріше про брак ініциативності. Мені здається, багато в чому він почувається комфортно,якщо хтось вказує, що саме і як робити.»;
Тобто він тяжіє бути ВИКОНАВЦЕМ?
Частково цей аспект все-таки про уникнення відповідальністі, про можливе опасіння або лінь визначення актуальних потреб пари. Також про відсутність проактивності. Тобто налаштування робити реальні кроки на шляху в обраному напрямку.

Коли людина ухиляється від цієї частини своєї ролі, то вона стає схильною лише ЙТИ за кимось, а потім, не виключено, що й озвучувати претензії, ніби зайшли кудись не туди. Чи не спадало вам щось подібне на думку?

Відредаговано автором 05-03-2025 17:34:49

Доброго вечора, Viktoria!
«ПРИВʼЯЗАНІСТЬ З МАМОЮ ЧИ ВИГОДА?»;
Напрочуд важливе та актуальне питання ставите. І саме такі варіанти розглядаєте недарма.
А якщо і перше і друге одночасно - що тоді?
Що вам хорошого така, зрештою, відповідь принесе? Не замислювались?

Зазначаєте, що повернулись «я повернулась, бо кохаю його, але я не знаю як я можу довіряти цім людям»;
Проте, як же бути з висновком, що робили перед тим, причому ОСТАТОЧНО - «Після такої ситуації я остаточно зрозуміла що не хочу з ними жити…»;???

«та й якось плани будувати на майбутнє, якщо ми все так і живемо втрьох з мамою та і не зрозуміло коли наприклад це може змінитись…»;
Щоби щось змінилось, потрібно брати на себе відповідальність за бажані зміни - ви свою частку, хлопець свою. І про конкретні дії та строки їх реалізації варто розмовляти(!)
Спробуйте від міркувань і переживаннь перейти до конкретики.
Наприклад, сказати хлопцю, що мені не подобається 1,2,3.
Я хочу, щоби ти узяв відповідальність за це, це і оце.

До вас самої питання, з яким можете визначитись лише ви, - який ще час ви готові жити разом з його мамою - місяць, півроку, більше?

«виходить що розуміти я повинна тільки, а мене якось не розуміють»;
Ні, не виходить. Ви маєте право вирішувати за себе. Робити свій власний вибір. Домовлятись на прийнятних вам умовах. А якщо ні, тобто не виходить домовлятись, то йти далі своїм шляхом.
У вас був подібний досвід в минулому, коли ви ОБИРАЛИ себе?

«Я гадаю він буде постійно так привязан до матері і навіть коли ми може і зʼїдемо кудись він буде постійно з нею на зв’язку, не знаю, для мене це дивно у такому віці і я розумію, що своєї сім’ї так не побудувати…»;
Доволі складна теза вийшла. Так, він може бути емоційно прив'язаним до матері. Але де межа між хворобливою прив'язаністю і дбайливим ставленням сина до мами? Побудувати свою сім'ю зовсім не означає розірвати зв'язки з батьками. Має ж значення і конктекст «живемо у зйомній квартирі, завжди каже за те, що треба маму підтримати, бо у них рік тому сталось горе і не стало його батька…»;

«я їй майже і не мала змоги допомогти матеріально за увесь цей час»;
Ані на копійку?

«втратила свідомість і лікарі настояли перевірити у шпиталі детальніше мене, але ні він, ні його мама не приїхали до мене»;
Зрозуміло, що ви ображені через таке ставлення. Наразі свої почуття хлопцеві виказали чи ні? А його мамі, мовляв, сподівались, що вас провідають і підтримають?

Відредаговано автором 04-03-2025 21:50:43

Доброго дня!
«таке відчуття ніби я психічно хвора, чи маю депресію»;
Щодо психічної хвороби - говорити про неї зарано. А от відвідати психолога точно не завадить. За його допомогою зможете розібратись в тому, що з вами відбувається.
У вас є така можливість - звернутись офлайн або онлайн?

«схожа ситуація була 2 роки назад»;
Напередодні тієї ситуації, що з вами відбувалось - розказати можете? Йдеться про стосунки зі значимими людьми, про обставини життя, ваші потреби і бажання, а також рівень їх задоволення?

«дуже багато думок в голові, не можу сконцентруватися, пришвидшене серцебиття , важко заснути і коли прокидаюсь ловлю якусь дереалізацію і панічку. це почалось 3 дня назад коли від сну прокинулась о 4 ранку »;
Теж саме стосується і теперішніх подій - ?

Де зараз ваші близькі? Хто, взагалі, поруч і на кого можете спертись, аби отримати розуміння і підтримку?

Доброго ранку, Михайле!
«Тільки я перестаю думати про це через 20 хвилин знову чому в мене немає дівчини чому в мене не було сексу і чому в мене з ними не в'яжеться ?»;
З розумінням ставлюсь до вашої ситуації. Вона вас пригнічує і затискає у бажанні сховатись, ще більше віддалившись від людей. І це, насправді, пастка, хибний крок у ще більший смуток і відчай.

На питання, ЧОМУ у вас не було дівчини простої відповіді не існує. Вважаю, що одночасно проявилось чимало причин. Серед них невпевненість в собі, викривлені погляди на стосунки з дівчатами і на інтимну близькість, страхи невдачі, наслідки успадкованих в родині поглядів і традицій відносин тощо, тощо, тощо.

«Гуляти я вже не виходжу ні ским та якось дуже вже й не хочеться »;
Тобто ви самі відмовляєтесь від спілкування від можливого знайомства. То як тоді зустрінете дівчину?

«що порекомендуєте мені робити ?»;
Звернутись до психолога, аби разом з ним розплутати, той складний вузол ниточок, що створили проблему.

Відредаговано автором 04-03-2025 10:17:25

Доброе утро!
«КАК РАСПОЗНАТЬ ПСИХОЛОГИЮ ОБМАНА»;
Поделюсь своим опытом. Я в свое время получил весьма убедительный опыт. То есть был добросердечен, конечно, наивен и ПОТОМУ обманут(!)
Этот опыт научил чувствовать ситуацию и по множеству, на первый взгляд, незаметных маркеров определять, перед тобой проходимец или, действительно, человек нуждается в помощи.
А вы можете поделиться своим опытом? Это помогло бы нам лучше представить как причины вашей заинтересованности, так и ее практическую потребность.

«как помочь человеку с билетом но не попасться на мошенника?»;
Думаю, что никаких 100%-ых гарантий и способов уберечь себя от обмана не существует. Да и так ли они важны?!
Развивая осознанность в моменте контакта, вы сможете распознать мотивы просящего о помощи. Про что это? Про считывание всех аспектов реальности ОДНОВРЕМЕННО - свои ощущения и эмоции, а также взгляд, голос, интонацию, мимику, позу, ЭНЕРГЕТИКУ и внешний вид просящего. И т.д и т.п.

Практику осознавания мой терапевт называл "динамической медитацией" и на сессиях с ним, на групповых занятиях мы много внимания уделяли развитию этого качества.

Доброго дня!
«Я готова зʼїхати і жити окремо хоч сьогодні, але дитина одного разу почула цю мою думку і дуже болісно на це відреагувала.»;
Відчувається, що ви вже на межі терпіння. Ще малесенька краплина і ви почнете діяти, але... стримує реакція доньки.
Звісно, доньці важко уявити, як жити на цьому світі, не бачачи татка кожного дня. А вам?.. наскільки вам просто чи важко уявити своє життя без «Чоловіку створила такі умови, щоб він міг по максимуму займатись роботою і не відволікатись на побутові справи. »;?
Цей момент не те, що надто важливий. Він критично показовий, яку модель ви створили разом з чоловіком, обравши одне одного у партнери по життю.
На жаль, наслідки того вибору не дуже приємні - «Ми фактично не проводили час разом, навіть в вільний час він волів дивитись ролики в Ютуб, але не проводити час з донькою або зі мною.»;
І за ці наслідки потрібно узяти відповідальність на себе. Принаймні свою частку, бо без цього вельми складно, або ж, краще сказати, взагалі неможливо рухатись вперед.

«Дуже прошу поради та буду вдячна за кожну думку🙏»;
Перш, ніж спалювати мости - чого я нікому не раджу робити, не спробувавши змінити перебіг подій - варто усвідомити сценарій відносин(!) Наскільки він закостенілий і яким потребам, більше несвідомим, ніж свідомим, слугує(!)
Самотужки із цим складним завданням впоратись, вважайте, неможливо. Що ж залишається? Звернутись по допомогу до фахівця. І лише усвідомівши спільно створену реальність відносин, може об'єктивно відкритись бажане рішення(!)

Що тут підлягає дослідженню?
Перше. З яких мотивів обрали чолоівка, якому «У чоловіка робота завжди була на першому місці»;?

На що розраховували майже 13 років з огляду на «Як тільки пробувала це обговорити- море псіхів і образ, що я його не розумію і йому й так важко , і він нічого не встигає по роботі.
Пройшли роки, ми побудували будинок, все є, але часу на сім’ю в нього й далі немає. »;?
Якими думками себе підтримували в цей період?

«Я втомилась випрошувати увагу вже зараз не для себе, хоча б для доньки.»;
Через що нехтуєте власними природними потребами, віддаючи перевагу доньці?

«Після сварки ходить як шовковий 1-2 дні, а потім все починається знову.»;
Чому миритесь з типовим багатократним повторенням одного і того ж шаблону: невдоволення - вибух емоцій - сварка - "ідилія" - повернення до старого?
Ось бачите, скільки питань, що потребують відповідей. Тому за ними треба піти(!)

«Не можу ж я перевиховати вже достатньо дорослу людину.»;
Так воно і є.
«Я не дуже розумію, як це скоригувати.»;
Натомість можете розглянути модель, коли ви не берете на себе те, що має вирішувати хлопець. Навіть стримуєте себе, коли пориваєтесь.

«Якось пробувала про це тактовно поговорити, мене не зрозуміли. Хлопець сказав, що я не сучасна, що в мене архаїчні уявлення і стереотипи про міжстатеві відносини, навіть трохи поглузував. »;
Чи відомо вам, за яким принципом побудувані стосунки між його батьками? Тоді буде зрозуміло, що хлопець успадкував в цьому плані і чому нарікав на ваші нібито архаїчні погляди.
«Розмова відбувалася з приводу питань аренди житла- він не хотів спілкуватися з орендадавцем, вважав що повинна я, бо ж вже знаю ту людину.»;
А загалом, цей фрагмент і той, що вище, не про його слабкість свідчить? Можливо, про брак відповідальності?

«Найчастіше відчувала себе і МЧ ніби ми двоє без вираженої статі, або два андрогіна, щось таке.»;
Цікаве спостереження - ніби два андрогіна.
Як на мене, в такому разі можна вести мову про партнерство у розумінні взаємовигідне співіснування. Де там місце коханню - мені важко сказати.

Відредаговано автором 03-03-2025 13:54:15

Доброго дня!
«Загалом у нас з чоловіком все добре .»;
Після такого оптимістичного початку розповіді, наскільки я помітив, ви перейшли до заперечення власній тезі про все добре.
Виявляється, далеко не все добре. А дещо так, прямо кажучи, жахливо. З мого боку жахливо, не з вашого. Хоча станом справом у власній смі'ї, насправді, незадоволені ви.

Ба більше, ви «часто сумна нервова депресивна»;
А ще «ці такі його справи тільки час від часу відштовхують мене від нього і змушують часом дуже сильно приводити у стан неврозу і розпачу»;
Отже, виходить, що ви страждаєте, але продовжуєте вважати сімейне життя біль-менш благополучним. Парадокс, чи не правда?

Напевно, у такої вашої позиції є звичка і своя "вигода". Ну як вигода? Це такий спосіб уникати прояву власної здорової агресії, яка по факту не дозволяє будь-кому, в тому числі і тому, кого кохаєте, вас ЗНЕЦІНЮВАТИ.
Що з вашою спроможністю відстоювати свої психологчні межі - поки що невідомо. Ймовірно, в досвіді виховання і ставлення до вас батьків, на жаль, бракувало підтримки та сприяння у розвитку навички захищати себе. Навпаки, резервуару терпіння вистачає на десяток людей. Тепер же уся ця комбінація дається взнаки.

«Хоча не один раз обговорювала з чоловіком наболіле ,він наче як все зрозумів , але потім подібні ситуації знову повторюються.»;
Історія людства, как само, як історія сімей, доводять, що одних висловлювань замало для змін на краще. Якщо той, до кого ви звертаєтесь, вас вислуховує, а згодом продовжує вчиняти погано, то ви або миритесь з долею, або робите більш рішучі кроки(!)

Спитайте себе, ви готові миритись надалі з тим, що є зараз?
І на які кроки можете піти, аби поставити край образам з боку чоловіка?
На тлі таких роздумів обов'язково виникнуть думки про наслідки. Про страхи не впоратись з почуттями, про опасіння втратити шлюб тощо. Ці думки мають сенс. Тому і до них варто поставитись обережно і водночас відповідально.

«Бо я люблю його дуже сильно і хочу зберегти сім'ю»;
Вважаю, що вам допоможе співпраця з психологом. Там зможете виправити порушений баланс між почуттям любові і схильністю приности себе в жертву на вівтар збереження сім'ї ціною дозволу на знецінення себе(!)

Відредаговано автором 03-03-2025 11:24:37

Доброго ранку, Alex!
«Зараз не знаю що з цим робити, та й яких небуть можливостей для соціалізації немає, розумію звісно, що надто багато я пропустив.
Хотілось би принаймні повернути все як було, вочевидь ці природні стіни виникли не ж просто так ?»;
Останнє питання по своєму значенню нагадує бажання чим швидше гасити пожежу - аж так сильно проявилось хвилювання і «і образи на самого себе через втрачені можливості.»;

А перша частина обзацу про нарікання на обставини, які, на вашу думку, блокують прагнення "вийти з зв'язниці" самотності на волю(!)

Тому реальна допомога вам з боку психолога і з вашого власного боку полягає у дослідженні, КОЛИ, ХТО і З ЯКОЮ МЕТОЮ збудував «ці природні стіни »;
Після того стане зрозуміло «ЯК ЗНАЙТИ БАЛАНС МІЖ ПОТРЕБОЮ В ТОВАРИСТВІ І ЗАХИСТОМ ВІД ВПЛИВУ САМОТНОСТІ?»;

Доброе утро!
«КОНФЛИКТ С ПСИХОЛОГОМ»;
Похоже, имеем дело с типичным перевертышем. Не у вас конфликт с психологиней. Скорее, у нее конфликт с ее личными границами. Похоже, что они слишком жесткие.
Но вам-то от этого не легче, правда?
Близость к источнику поддержки, окну в мир, к авторитету, граничащие чуть ли не с обожанием... и тут вдруг блок, высокая каменная стена... якобы оплошность, какая-то Википедия, будь она не ладна.

Но, думаю, все к лучшему. Возникшие в связи с данной ситуацией вопросы приведут вас к лучшему пониманию себя. И других людей, кстати, тоже. Этап чрезмерного увлечения авторитетами и тяготения к ним обязательно пройдет. Чем сменится, спросите вы? Обретением наполненности и в хорошем смысле слова самодостаточности.

Відредаговано автором 02-03-2025 10:39:34

«"навіщо шукати ідеал в реальному світі, де живуть звичайні люди, точно не боги, не еталони, не ідеали"
Я не мала на увазі ідеал як щось або когось без недоліків. Під ідеальними стосунками розумію такі,що найбільш мені підходять,
співпадають з моїми потребами.»;
Дякую за відповіді. При цьому звернув увагу на те, що багато чого залишилсь поза вашою увагою. Зокрема, «Зверніть увагу, у вашому випадку мова не про полігамність. Скоріше про те, що будь-які почуття - це процесс, який постійно змінюється.
цитата:
Щодо невдоволеності та сумніву можу сказати, що інколи мене дуже дратувало, що я моєму хлопцеві ніби старша сестра, яка має навчити його життю. Відчуття таке інколи виникало, що я старша за нього, хоча старший він, на 4 роки.

Ось цей аспект, схоже, має зачення і також має вплив. Між іншим, від ролі старшої сестри всього один крок до ролі мами(!)
Напевно, ваші потреби відчувати себе жінкою ЗА ЧОЛОВІКОМ далеко не задоволені, тому за своїм характером і жіночим бажанням потягнулись до більш впевненого і сильного чоловіка, адже поруч з ним відчули
цитата:
Поряд з ним і в уяві, і в реальності я відчуваю себе дуже красивою, дуже сексуальною та звабливою жінкою- я не знаю чому, він нічого для цього не робив. Для мене це нове, у жодних попередних стосунках цього не було. І з моїм теперішним хлопцем такого не було.

цитата:
Того іншого я вважаю менш підходящим хоча б тому, що він старший за мене десь років на 10, а може й більше.»;

В мене відчуття, що ваша реакція вибіркова. Щось узяли до уваги, а щось відкинули, немов би, те, що відкинули, викликає опасіння з ним розбиратись.

Відредаговано автором 02-03-2025 10:19:36

«А можете пожалуйста сказать что думаете насчёт того что когда я рассказываю ей какие-то истории из жизни она говорит: ну давай, рожай быстрее, я поняла, нафига мне знать эту информацию. »;
Хорошо бы в общении осознавать, для ЧЕГО вы сообщаете подруге те или иные вещи. Какой реакции ожидаете от нее?
Вариантов может быть много. Например, хотите получить одобрение или услышать совет? Может понимание и поддержку? Может, сочувствие? ...?
На ее слова «ну давай, рожай быстрее»; вы обязательно что-то чувствуете. Какие эмоции у вас в это время?
А эмоции как маркер - покажут вам, что происходит в моменте между вами. От них и можете отталкиваться.

«Это желание самоутвердиться мол я скучный человек или неуважение ко мне и невоспитанность?»;
Серьезные вопросы. Они направлены на прояснение дружба ли между вами или что-то другое, весьма далекое от дружбы. Вот только адресат этих вопросов не психолог. Это ваша подруга. У нее и стоит спросить при случае, уважает ли она вас? Считает ли вас скучным человеком? и т.д.?
Для чего разворачиваю дискурс? Чтобы вы взяли ответственность за эту часть своей жизни (обещние с подругой) и ориентировались на себя(!) в оценке происхоядего.

«Подскажите с чем может быть связано моё состояние, мои мысли? Я хочу разобраться в себе и прекратить это сумасшествие. Неужели я до конца своих дней теперь буду думать об этом всём? И никогда не стану счастливой …»;
Алина, я помню вашу тему. Где-то месяц или два назад вы уже заходили на форум психологов и довольно активно общались. Тогда было поднято много важных аспектов. Больше того, коллегами были высказаны дельные рекомендации.
Поэтому поинтересуюсь, чем из предложенного на форуме вы уже воспользовались?
Может, уже начали взаимодействовать с психологом индивидуально, чтобы не распыляться на внимание со стороны многих специалистов?

«Так, у мене з партнером все це було, що ви перерахували. Я вважала, що ми ідеальна пара, ми достатньо схожі щоб було добре взаєморозуміння, схожі інтереси та цінності.»;
Тож, з огляду на зазначене вами, виходить, що не ідеальна. Та й навіщо шукати ідеал в реальному світі, де живуть звичайні люди, точно не боги, не еталони, не ідеали?!

«Щодо вашого зауваження про особливість, я вибачаюся, не хотіла якось себе піднести чи випендритися, просто мала на увазі, що якісь полігамні прояви більш властиві чоловікам, так мені уявлялося, до того ж вважала себе дуже розсудливою та врівноваженою.»;
Зверніть увагу, у вашому випадку мова не про полігамність. Скоріше про те, що будь-які почуття - це процесс, який постійно змінюється.

«Щодо невдоволеності та сумніву можу сказати, що інколи мене дуже дратувало, що я моєму хлопцеві ніби старша сестра, яка має навчити його життю. Відчуття таке інколи виникало, що я старша за нього, хоча старший він, на 4 роки.»;
Ось цей аспект, схоже, має зачення і також має вплив. Між іншим, від ролі старшої сестри всього один крок до ролі мами(!)
Напевно, ваші потреби відчувати себе жінкою ЗА ЧОЛОВІКОМ далеко не задоволені, тому за своїм характером і жіночим бажанням потягнулись до більш впевненого і сильного чоловіка, адже поруч з ним відчули «Поряд з ним і в уяві, і в реальності я відчуваю себе дуже красивою, дуже сексуальною та звабливою жінкою- я не знаю чому, він нічого для цього не робив. Для мене це нове, у жодних попередних стосунках цього не було. І з моїм теперішним хлопцем такого не було.»;

«Того іншого я вважаю менш підходящим хоча б тому, що він старший за мене десь років на 10, а може й більше.»;
Він одружений? Що знаєте про його життя?

«Особисто мене це лякає, бо у військових майже у всіх важкі психічні та психологічні проблеми, багато хто починає пиячити, не може адаптуватися до цивільного життя, та ін.»;
Помічаєте, як від нього тхне перегаром? Як поводить себе неадекватно? Стан його розгублений? Психічні проблеми аж кричать про себе?
Навіщо ж узагальнювати, коли перед вами жива людина?

Відредаговано автором 01-03-2025 10:54:20