Комунікація в більшій мірі відбувається невербально та підсвідомо і треба вміти чути/бачити реальні мотиви, а не те, що вам говорять і чи той бажаний образ який вибудовують, щоб сподобатись. Якби всі люди були щирі і чесні, то було б менше проблем та питань.
Він хотів вам сподобатись і грав в прихильність до ваших потреб. Розумієте, не всі будують контакт як ви. І цей досвід може просто підіймати ваш ранішній бекграунт, коли вам казала так так і робили щось на свій рахунок. Тут ніби ви залишаєтесь наодинці і це схоже на якусь травматичну історію, тому що ви написали сюди і хочете розібратись. Чоловік можливо просто виступив тригером вже існуючого неусвідомленого болю?

Доброго дня!

Інтернет - це віртуальний простір, який роздуває проекції та фантазії людей. У кожного з вас були свої очікування та сподівання. Ви ніби зараз не можете зрозуміти його неадекватність, але з іншої сторони це його щирість. Він весь час був собою, натякав, хотів близькості і думав що ви теж цього захочете. Ви теж були щирі в своіх бажаннях, ніяких легкодоступних речей, лише серйозне відношення і сподівались на взаємність! Дивіться, і він, і ви залишились при своіх очікуваннях і ви не зустрілись в близькості цих потреб, не відбулось взаємності. Просто не співпали, на жаль так буває.

Вас сильно задіває, що він вас не чує і не баче, проте ви теж не сильно бачили об’єктивно і його. Ніби очікування в голові не співпадають з реальністю. Треба досліджувати як ви будуєте контакт, як вступаєте в близькість. Рекомендую вам психотрепію і можливо краще з чоловіком-терапевтом. Там одразу можна проявити всі ваші непорозуміння і вчитись витримувати різність один одного, не втрачаючи цінності.
Бажаю вам гармонійних люблячих відносин, ви на шляху до них❤

Стелла, вітаю!

Щиро співчуваю вашій втраті та становищу! Ні, поведінка вашого чоловіка не є нормою. За описом він схожий на нарцисичну особистість. Прикро, що ви сумніваєтесь в цьому, бо і обставини і ваші відчуття говорять, що це неадекватно.
Допускаю, що у вас є питання самооцінки, самоцінності, тому що ви ж не з проста обрали собі такого закоханого в себе чоловіка?
Доречі, а що вас тримає разом? Для чого він вам? До якої точки вас можна морально нищити? Чи знаєте як з вами не можна і як готові себе захищати, відстоювати?

Доброго дня!

Тут немая відносин, тут суцільне знецінення та агресія. Людина не цінує вас і навіть не поважає. Коли ви проявляєте свої емоції на таке «сестринське відношення» відбувається газлайтинг, все перекручують і роблять вас неадекватною. Насправді це перверзія особистості вашої сестри.
Я згодна з колегою, що це нарцисичний профіль особистості.

Іноді можна погодитись з її претензіями і сказати, що ви не дотягуєте до такого рівня культури та усвідомлення світу як у неї і відсторонитися. Тобто не сперечатись, а проявити парадоксальну відповідь, щоб вже ні за що не було зачепитись їй.

Дистанція - це спасіння, бо тоді ви не будете донором її значущості. Вона ж кожен раз виводить вас на негативні емоції і це дає їй енергію. Ви про неі думаєте, реагуєте і не можете звільнитись від токсичності.
Співчуваю! Стосунки можливі лише тоді коли двоє спроможні на них. У вашої сестри немає співчуття до вас, прихильності, а лише зневага та бажання стверджуватись і висміювати вас.

Сочувствую вашей утрате отца и сложным детским обстоятельствам! Привязанность - очень глубинная тема, так как связь и доверие с родными - фундамент безопасности и близости. Нужна длительная регулярная работа с психологом. Вам нужно построить новые нейронные связи, где вы будете открываться, выдерживать напряжение, оставаясь в контакте со специалистом. По сути, вы никому не доверяете, так как есть негативный опыт. Правда в вашей истории есть бабушка, как теплый ореол заботы и поддержки и это может быть ресурсом для жизни, ведь она точно что-то вам передала, повлияла на вас и это здорово ❤

Вам уже не нужно чтобы родные вас понимали, вам нужно научиться саму себя понимать, ценить и выстроить доверительные отношения. Это и есть ваша задача развития. Проблема отношений лечится в отношениях, поэтому книги, лекции это хорошо, но человеку нужен человек.

Добрый день!

У вас нарушенная базовая привязанность. Вам небезопасно сближаться и вы обрываете бессознательно эту возможность. Когда много тревоги, страхов, то человек хочет сам контролировать контакт и может отстраняться, закрываться, сохраняя свою автономность.

Важно это исследовать вместе с психологом, чтобы найти истоки проблемы.
Для начала можно поразмышлять на следующие вопросы: «Насколько вам было комфортно с родителями в детстве? Оставляли ли вас одну? Возможно вас оставляли на бабушек? Переживали вы брошенность/предательство со стороны родных? Чего вы опасаетесь в отношениях?».

Анна, доброго дня!

Для того щоб позбутись образ, треба їх прожити, оплакати ту втрату дитинства, де було безліч дефіцитів, використання, обманів, байдужості. Ви ще перебуваєте психологічно в дитячому віці, бо є претензії до матері. Вашій внутрішній дитині потрібне співчуття, тепло підтримки та простір безпеки, щоб вона пережила ці травми. Це довготривалий процес, для якого потрібен психотерапевт.

Я щиро співчуваю вашій історії і вірю, що всі події можна залишити в минулому, але для цього треба звільнитись від грузу почуттів та образ!
Коли ви зростите всередині люблячий образ матері, як наслідок ви підвищити самоцінність, самооцінку та внутрішню опору, то ви зможете побачити в мамі теж її дитячі травми. Вона не могла бути мамою для вас у здоровому розумінні, на превеликий жаль для вас і вашої сестри.

У вас є об’єм роботи, який вже не мамі треба обробити, вам. Ви можете про себе піклуватись і обирати себе. Розверніть фокус з неї, на себе. Вона не могла вам дати те, чого ви потребували, і не може це усвідомити. Це данність вашого життя, треба пропрацювати цю травму. Проте з дуже травмованих дітей часто виростають люблячі та теплі мами. Пропоную спочатку для себе такою стати, а вже потім можливо і для когось❤🙏

Доброго дня!

Схоже на виснаження і перевтому, ви дійсно завантажені дітьми. Співчуваю і розділяю ваші почуття. У вас базові потреби - поспати, відпочити, ваші внутршні батарейки виснажені і ви вже навіть людиною не можете бути, а яка мова про роль мами.

Просіть чоловіка про допомогу і навіть потребуйте її. Можливо він вас не зрозуміє, але коли побуде з дітьми сам на сам вдень, то вже не буде питань.
Бажаю вам для початку просто відпочити, а далі вже будуть сили перерозподіляти навантаження по дітям і хаті. Ваша робота цілодобова і без вихідних, це не є нормою ні для кого!

Кет, вітаю!

Мені здається у самій вашій розповіді вже багато очевидного і для вас самої. Родина це родина, а сім’я - це сім’я. Ваш чоловік має теплі родинні зв’язки, які вас тригерять і викликать ревнощі. Давайте подумаємо можливо ви би теж хотілось таку підтримку з боку своєї родини? По-друге, чи задоволені і наїджені власними чоловіком, бо якщо ні, то дуже важко ділитись і допускати думку, що він не лише ваш…

Сестра чоловіка не має ще власної сім’ї і тулиться до рідного брата, до племінників, але ніби не питає чи буде зручно взяти відпустку, а диктує. Вам не подабається, що не тільки чоловік, але і його сестра не рахується?
Мені здається тут є і ревнощі і захист власних кордонів, і те і інше. Просто в родинній коаліції ви можливо почуваєте власне безсилля та самотність, бо ніби з вами не радяться.

Треба дослідити звідки родом всі ці почуття. Для цього рекомендую психотерапію!

Здраствуйте!

При таком диагнозе человеку нужно учиться не западать в черное или белое. Психотерапия выступает балансирующим островком, помогающим уравновешивать психику, простраивать внутреннюю опору.
Людям с пограничным расстройством сложно находиться в контакте и они часто остаются со своей болью наедине, а психотерапия будет обрабатывать это.

Даже сама психотерапия будет не столь легким ни как для вас, ни как для специалиста. Потому что выдержать нужно напряжение контакта, от которого пограничные люди убегают.

Вітаю!

Дуже прикро і боляче, що ви зазнали такого відношенню з боку батька. На превеликий жаль, ця травма тримає вас в полоні, ви не можете пережити це і хочете зрозуміти. Якщо я скажу, що ваш тато неадекватний і не зрілий це ж не полегшить вашого болю. Тут потрібне лікування, обробка та вивиільнення цілого спектру переживань. Часто клієнти в терапії відіграють цю травму і теж не можуть швидко отримати бажаного ефекту, бо підіймається цілий пласт необробленого витісненого матеріалу і кидають початий процес. Тому тут потрібно налаштуватись на тривалу, нелегку і болючу роботу, як операцію по видаленню небажаної пухлини, що пожирає сили, радість та довіру.

Можливо позбутись якщо позбуватись, воно саме по собі не розчиститься. Навіть якщо натрапите на хорошу людину, внутрішні демони будуть підійматись і атакувати ваш контакт. Я так розумію, що вам взагалі важко довіряти людям. Чи є у вас друзі?
Таку обробку почуттів витримати може психолог бажано в підході травма терапії, також потрібна ваша готовність працювати і утримувати контакт. Психолога можна змінити на відміну від батька якщо вам щось не зайде і це теж полегшує життя, коли я можу змінити, обирати і йти. Ви зараз у безсиллі та відчаї, співчуваю і радію, що ви сюди звернулись. Є Надія на Життя, підтримку та на близькість!

Відкрию вам секрет більшість психологів мають шалені травматичні досвіди, саме завдяки глибинній роботі вони живуть, функціонують, мають професію і допомагають іншим впоратись з знайомим адом всередині.

Відредаговано автором 17-05-2024 13:57:22

Здравствуйте!

В обществе трудно быть открытым и искренним, особенно если этого опыта не было. Улыбка - это общепринятая форма дружелюбия. Для формальных безличностных отношений этого достаточно, но я понимаю вы хотите близких отношений. И в первую очередь с собой.

Угрюмая, сварливая и малообщительная - это уже про искренность, а не про образ какой нужно быть.
А кто вас такую в семье не принимал? И как вы думаете, что должно произойти чтобы вы разрешили себе такие качества в контакте?

Здравствуйте!

Для того чтобы найти друга, нужно общаться и познавать эту сферу. Себя открывать и других рядом. Сидеть дома и ждать, что друг свалиться с небес - фантастический вариант. Сейчас эта коммуникация что-то вам показывает и о вас, о ваших реакциях. Вы выбираете стратегию убежать, а если оставаться и говорить о себе, а не ждать, что товарищ будет соответствовать ожиданиям. К примеру: «Не ори на меня или чего ты разорался?». Вам сложно проявить свою позицию, и тогда собеседник выступает более доминирующим и агрессивным. Возможно вы себя таким чувствовали и в своей родительской семье, где вас не замечали или возможно поучали?

Человек хвастается своими делами, а вам сложно в этом месте, так как у вас нечем ответить? Вы можете знаниями или историями делиться, не обязательно тем же.
Я поддерживаю свою коллегу в том, что если вы наполните свою жизнь разными интересами, то и и вы будете интересны и ваша жизнь. Я бы этого человек отнесла к категории товарищ, собеседник, а не друг. Но собеседники тоже важны и нужны, если нету близости, то хоть какое-то общение позволяет получить опыт самопознания.

Відредаговано автором 16-05-2024 16:04:42

Я предалагаю вам помощь, но ведь решение все равно за вами. Спасти себя можете только вы. У вас доминирует негативные установки, которые пока не играют вам на пользу(
Вы писали, что в 22 году выехали и у вас уже есть опыт, правда там вы в большей мере опирались на родственников, которые вас по итогу подвели. Теперь уже надо расчитывать на себя и на свой выбор. Важно самому себя не подвести.
Вы пробовали обращаться в центры для переселенцев? Вам же на блюдце идеальный вариант не преподнесут. Иногда из худших вариантов надо выбрать возможное.
В лагере мать жить не сможет, а тут сможет если линия фронта совсем рядом?

Финансовая помощь в виде сбора - это скорее поддержка, но не покрытие всех насущих вопросов. Но она может вас поддержать и помочь искать выходы дальше.
Моя почта есть в анкете.

Если от вас отвернулись близкие, это ведь не повод самому от себя отворачиваться и не воспользоваться возможностью себя спасти. Вы уже в безнадежной печали, но лучи надежды таки есть. Сюда пишите и есть отклики. Мир ведь не без добрых людей! Много зла, боли, но есть и другие грани, важно двигаться и им навстречу.

Я 2 года назад отчаянно умоляла выехать бабушку и дедушку мужа, бабушке 92 года. Она ни в какую, а сейчас благодарит и говорит, что не понимала какой ад был бы для нее если бы осталась.
Давайте думать как можно выехать и я готова организовать сбор помощи. Напишите мне на почту!