Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Львів Галицький район

«Ну он же тоже понимает что я не свободна.»;
Он-то, может, и понимает. Но НИЧЕГО не предпринимает. Неужели настолько"вежлив и воспитан", что ждет перемен, исходящих от вас. Поговорить не может. Инициаровать встречу - тоже. Как это характеризует его?
В реальности ноль шагов не то, что для сближения, а хотя бы прояснения ситуации.

«Мне нужно решать проблемы с мужем а не заострять внимание на другом человеке.»;
Что нужно вам, знаете только вы. А делать вид, что у вас сейчас нет отношений, которые длятся уже намного больше, чем пару-тройку месяцев, глупо и, главное, бесполезно. Есть проблемы - решайте. Левак еще никогда спасал брак. А если и говорят обратное, не верьте - все врут.

Відредаговано автором 29-05-2023 16:44:10

Здравствуйте!
«НЕ СТАБИЛЬНОСТЬ»;
Обратили ли внимание на то, что заглавие темы резко расходится с содержанием поста. Там ведь не просто про нестабильность. Там про КРИЗИС.
Там про водораздел не только жизни внешней, вызванной войной. Там речь идет о качественных изменениях внутри вашей личности.

"Было":«До войны работал консультантом,речь мою было остановить не возможно а количество друзей и знакомых привышало норму!
Было стремление к спорту (бег, работа с весом)
Мог зарядить окружающих меня людей светлой энергией.»;

"Стало": «Щас меня не видят,не слышат,не воспринимают.
Стал домоседом (зачем выходить и рисковать своей жизнью)сами знаете какое время.
Стал бояться громких звуков и тревог даже когда ничего уже мне не угрожает.»;

Как будто два разных человека. Какой же из них настоящий - тот, что вчера? Или этот - сегодняшний?

«Отсутствие друзей
Отсутствуют целей
Ничего не приносит радости кроме вредной еды.»;
Это все - ваш выбор. Или скажете - не ваш?

Куда подевался благополучный весельчак и говорун? Может, его и не было. Может, была лишь видимость? Или такое разрушающее действие оказал СТРАХ?

К сожалению, вы не сформулировали и не задали вопрос психологам. Ситуацию описали. Можно сказать, пожаловались на судьбу. Но как могут другие люди понять, в чем вы заинтересованы, если вы сами уклоняетесь озвучить свой запрос?!

Здравствуйте!
«Подскажите пожалуйста как мне от этого избавиться???»;
Насколько я понимаю, вы хотите избавиться от иллюзии, будто с тем мужчиной может что-то получиться в будущем. Это так?
Попробуйте ответить на вопрос, что хорошее может получиться, если он НЕ выбирает вас? «Он не свободен, сейчас встречается с девушкой, недавно развелся с женой.»;
Он выбирает другую девушку, не вас!!! Было бы иначе, он бы искал встречи с вами, проявлял свои чувства. Скажете, нет?

По сути, ваша влюбленность является ширмой, этаким способом обмануть себя и спрятаться от неудовлетворенности гражданским мужем. Не заниматься отношениями, не делать принципиальный выбор, в конце концов, а сбежать в пространство воображения.

«Потреба переживати якесь звичне/постійне відчуття в течії життя, але більш нема за що зачепитись. Я вас правилноо зрозуміла?»;
Так. Тепер потрібно з'ясувати природу певних відносин між вами і образом власного дому. Точніше, між вами і вашим сприйняттям себе в домі, на що впливали переживання і ситуації з минулого.
Це робиться в діалозі з частинами особистості. І краще під супроводом психолога.

«Наразі на жаль не можу чітко зазначити 5 основних потреб.. Не можу сформулювати їх у себе в голові.»;
Так ось же - вам вдалося:
«Заглушити почуття і емоції -
а)наприклад постійне незадоволення собою,
б)постійну тривожність на рахунок майбутнього,
в)пошук власних недоліків,
г)відчуття, ніби ніколи не зможу жити звичайним життям (це стосується РХП, підрахунку калорій і всього в такому дусі)»;
Це те, що створює ваш емоційний стан і з чим ви намагаєтесь боротись власними засобами.

«На рахунок провини.. у мене дуже часто таке перманентне, фонове відчуття провини через обстановку в сімʼї (батько алкогольно-залежний, мама співзалежна з ним, відповідно постійні скандали і мама з дитинства залучала мене у них, перекладаючи відповідальність. »;
На жаль, батьки втягнули вас через свої хвороби в токсичний сценарій, в якому формувалось ваше ставлення до себе, ніби ви маєте нести відповідальність за їхні негаразди. Звісно, вашої ані відповідальності, ані провини нема!!!!!
Ви стали свого роду заручницею.

Мені дуже близька і знайома ваша ситуація. В моєму дитинстві відбувалось щось подібне до певного часу, поки мама не наважилась на розлучення.

«Думаю звідти й постійна недовіра до інших, чітка установка що сімейне життя = апріорі щось таке, де постійно потрібно боротись, скандалити)»;
Напевно, що так. Викривлені уявлення засіли глибоко в підсвідомості. Але зміни можливі. Більше того, необхідні.
Позитивний досвід спілкування з людиною/людьми, які вас приймають, розуміють, подтримують, протягом тривалого часу допоможе позбутись хибних переконань, з одного боку, а з іншого сприятиме - розбудові здорової моделі взаємин. Маю на увазі взаємодію з психологом, відвідування психологічної групи підтримки, а також власну сепарацію від батьків.
Пошукайте найближчі центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Там працюють психологи на безкоштовній основі. Там же проводяться групи підтримки.

«В фантазиях вижу, как начальница бьёт меня оченьсильно, но это для моего добра.»;
Как говорится, охота пуще неволи.

«Це якось дивно, що я боюсь залишитись вночі одна і при цьому хочу бути одна в цьому образі "дому"»;
Наче є підсвідоме бажання переживати страх. Як звичка. Як щось постійне і не минуче, до якого звикли, незважаючи на страх.

«Може то і є мій місток між минулим і майбутнім, що все якось нестабільно та тимчасово, не можу знайти опори»;
Схоже на те.
Спробуйте відобразити образ "мій дім, в якому мені безпечно й затишно". Чим цей образ буде наповнений? Що я особисто можу зробити задля перетворення звичайної оселі у МІЙ ДІМ, в якому хочеться жити і спокійно спати?

Доброго дня, Анно!
«Скоріш за все знання якогось певного «діагнозу» дає спокій та якесь розуміння, що робити далі, як щось змінювати. Я ж розумію, що у всього є якийсь корінь,»;
Мені особисто здається, що ваше прагнення до пошуку коріня проблем цілком закономірно. Воно вмотивано бажанням за допомогою редукції (тобто спрощення складних речей) дійти визначеності і тим самим себе заспокоїти. Проте, в процесі формування і прояву певних феноменів зазвичай, а краще сказати, ніколи не буває ОДНІЄЇ причини, лише одного чинника. Це завжди вплив багатьох факторів, обставин і чинників, покладених на властивості цієї людини. Плюс спадкові моменти.

Як на мене, то усі діагнози - річ доволі орієнтовна і умовна, особливо враховуючи перманентні зміни і всередині психіки людини, і назовні її. Набагото важливіше усвідомлювати фактичні прояви та їх відбиток на ступінь задоволення власних потреб.
Чи не могли б ви зазначити п'ять основних потреб, які намагаєтесь наразі реалізувати? І позначити рівень свого задоволення ними?

«у періоди апатії зʼявляються думки, що наприклад хотілося б випити якусь пігулку, яка б заглушила емоції та почуття.»;
Про які емоції та почуття йдеться?

«Страх самотності та бути покинутою є та виражений дуже яскраво, тому я постійно прагну до того, щоб всім подобатись.»;
В чому полягає ваша провина, за яку очікуєте покарання? Від кого?

«мені постійно потрібні докази, що мене все ще люблять і я комусь потрібна.»;
Це про нелюбов і несприйняття себе та про недовіру до інших. Схоже на сімейний сценарій у батьківській родині?

Доброго дня!
«Можливо очевидне недоречне питання. Але: останніх 6 місяців хочеться відносин та тактильності. Не так сексу, як саме тактильності. Можливо є якісь альтернативи?) шукати партнера зараз не маю можливості.( багато працюю та вдома вічно якісь проблеми)»;
Бажання тактильності ("погладжування", мовою психологів) може бути потребою заспокоєння через "вічно якісь проблеми."
Тому перша порада - розбиратись і вирішувати проблеми, адже допоки існують причини для нервування/занепокоєння/ роздратування/пригнічення і тому подібного, жага до тактильності може зашкалювати.

Другий напрямок - працювати над підвищенням стресостійкості, що в реальності означає підняття самооцінки і спроможності спиратись на себе. Ця проблема вирішується у співпраці з психологом і завдяки власним зусиллям. Наприклад, намагатись робити те, що вам подобається згідно ваших бажань, і не робити те, що не подобається. Вести щоденник спостережень за своїми думками, емоціями, реакціями і діями через призму відповідності власним цінностям.

Третій аспект - дбати про себе. Про самомасаж і масаж колеги вже зазначили. Крім того, усіляки "інвестиції" в себе - перегляд кінострічок, читання змістовних книжок, музика, прогулянки на природі, подарунки собі, час на свої потреби й таке інше.

Дрброго дня!
«Коли доводиться ночувати вдома на самоті, маю відчуття зростаючої тривоги. Не можу наважитись вимкнути світло і лягти спати, бо з'являється страх (не можу визначити який саме). »;
Співчуваю Вам. Відчуття тривоги є станом, безперечно, не нормальним. Вона виснажує, відбирає сили, псує настрій, залишає на ранок вщент розбитим.

«Чи може свідчити це про якийсь розлад?»;
Розлад, не розлад - наразі достеменно не скажу, адже потрібно більше інформації від вас. Та й яке це має приницпове значення. Важливо те, що страждає якість вашого життя.

«Чи варто звертатись по допомогу до спеціаліста? »;
Ви вже звернулись на форум психологів. Це про щось уже свідчить. Напевно, самотужки намагались подолати тривогу, однак...
Тому потрібна співпраця з психологом на індивідуальному рівні.

Дивлячись на вашу тривогу, помічаєш її характерну рису «Коли ночую не вдома, а в іншому місці одна все добре.»;
Що ж такого особливого у вас пов'язано з власною домівкою? Які події, що відбувались раніше, могли вплинути на появу тривожного стану?

Взагалі-то, зазвичай тривога пов'язна з майбутнім. Тому поміркуйте, який місток можна прокласти між минулим і майбутнім у вашій уяві? З якого боку може спіткати небезпека?

Доброго ранку!
«Важіль чужих очікувань просто давить. І я не маю права жалітись і плакати, бо на відміну від інших, у мене все « добре». І »;
Прийміть мої співчуття і слова підтримки.
Так, важіль батьківських очікувань вас давить і пригнічує. Відчуваєте навіть, що позбавлені права жалітись і плакати. І ви вже не витримуєте. Це, дійсно, жахлива ситуація. Проте з неї є вихід. Він полягає в тому, аби поступово відродити почуття самоцінності. Тобто стати людиною, чиє життя залежить від її вибору, її вчинків, в яких реалізуються її ж цінності.

На жаль, поки що ви цілком ототожнюєте себе з бесправною маленькою дитиною, яке повністю залежить від батьків. Завдяки оцій психологічній реальності відбувається те, від чого ви страждаєте.

Скажіть, чи вважаєте, що вам потрібно звернутись до лікаря, наприклад, невролога або психотерапевта, аби він допоміг нормалізувати ваш емоційний стан?
На мою думку, відкладати не можна.

Також, раджу звернутись до психолога, щоби пропрацювати питання сепарації від батьків, набути упевненості в собі і почати жити, покладаючись на себе, керуючись власними бажаннями і потребами.

«У меня останется один аргумент, христианская заповедь, что Бог против разводов.
Это правильно, но это очень трудно»;
Что ж... Видно, вы хорошо подготовились к несчастной жизни.

Любопытно, это был осознаный выбор или дань традиции?

Кстати, как вы трактуете многочисленные в истории разводы среди монархов, помазанников Божих?
Им можно, а плебсу, получается, зась.

Відредаговано автором 27-05-2023 15:56:58

«Посоветуйте как вести себя в данной ситуации, считаете ли вы меня лгуньей года?»;
Возьмите во внимание такие аргументы и аспекты.
Мужчина животным чутьем почуял вашу склонность о нем заботиться и его обеспечивать. И благополучно съехал в позицию альфонса.

Второй момент. Он, опять-таки, благодаря вашему попустительству и отсутствию объективной оценки происходящего, стал еще и альфонсом контролирующим. И далее подминающим вас под свои хотелки путем манапиляций и внедрения чувства вины.

Третий аспект. Он к вам относится ровно настолько по-хамски, использует вас, насколько вы позволяете!!!!! Тут я бы поставил тысячу восклицательных знаков, чтобы вас встряхнуть.

И четвертое. С вашей склонностью вступать в зависимые отношения стоит разбираться на индивидуальной встрече с психологом. Пока не проработаете этот вопрос, на что-то хорошее в будущем рассчитывать не приходится.

Здравствуйте!
«Мое мнение так жить нельзя. Ведь и я не получаю удовольствия от такой семейной жизни и жена чувствует.
Но и разводиться нельзя, это не правильно.
Так же разводиться не хочу, жена меня очень любит. И у нее мама умерла , осталась больная сестра на попичении.»;
Сочувствую вам. Вы оказались в сложной ситуации. Точнее сказать, не оказались, а своими руками создали ее. И, наверное, не могли не создать, поскольку вам не свойственно делать то, что хочется!!! Не свойственно уважать свои желания. Пожалуй, и доверия к ним нет.

А что есть?
Отвечаю, ссылаясь на вами отмеченное, - куча ограничивающих убеждений и долженствований.

Сейчас переживаете кризис вследствие внутреннего конфликта. Ваша природа не может примириться с вашей головой. Правильнее, с тем, чем она напичкана.
Радости не испытываете, любви не чувствуете, есть ощущение, что так жить нельзя, но все это накрывается медным тазом долга - "жена меня любит и у нее после смерти мамы осталась на попечении сестра."

Долго ли сможете жить без любви?
А жена с вами без взаимности, тем более, что вашу нелюбовь она чувствует?
Когда с сестрой уладится, тогда какие аргументы приводить будете?

Відредаговано автором 27-05-2023 14:22:31