Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Львів Галицький район

«або одягнутися коли прошу треба разів 20 повторити»;
Звернув увагу на цю обставину. От про що вона свідчить? Не тільки ж про спосіб реагування сина. Здебільшого про безпорадність мами. Чи то вона не має поваги у сина. І на додачу сама себе принижує, повторюючи прохання по 20 разів(!) Дитина ж, дивлячись на мамину слабкість, ще більше переконується в тому, що з мамою ТАК МОЖНА(!)

Якщо дитина з першого разу не реагує, то другого разу вже не може бути. А що має - так це дії, інші дії. І не обов'язково покарання. Засобів впливу міліон. З чого він складється - про це вже окрема розмова щодо самоповаги батьків, мудрості, гнучкості і творчості їхньої поведінки.

Відредаговано автором 17-02-2023 10:29:25

Здравствуйте, Саша!
«Как разобраться во всех этих чувствах? Добавить как то эмоций и отпустить того парня?»;
Как уже отмечали коллеги, потерю близкого человека необходимо прожить. То есть прожить все чувства, связанные с его уходом. На данный момент они заблокированы, что обязательно будет проявляться и проявляется у Вас в виде некоего бесчувствия - как внутренней защиты от ранящего горя. Так работает психика у нормальных людей.

Поэтому добавить искусственно каких-то эмоций не получится. Это бесполезно и будет, по сути, насилием над собой. Вместо этого стоит пойти иным путем - разрешить себе переживать абсолютно все прерванные полгода назад чувства. При этом получать поддержку от психолога, чтобы выдержать их напор.

Уверен, что со временем черно-белая картина жизни непременно превратиться в яркую палитру.

Відредаговано автором 17-02-2023 10:15:31

Здравствуйте!
«Я не знаю как объяснить что как бы мы не ругались, но есть ответственность, есть человеческое сочувствие в конце концов.»;
Наверное, есть. Но, к сожалению, не у Вашего нынешнего мужа - такого человека, которого выбрали в спутники жизни.

«Потому что только же гулял, только же пил и опять? И тем более мы же едем семьей. Он хлопнул дверью и ушел опять бухать.»;
Удивительно, как можно жить с человеком, который бухает!!! Вы же с этим всем миритесь!!!

Добрий ранок!
«Не можу подати на розлучення з чоловіком, бо він погрожує, що щось собі заподіє. »;
Насправді, причина в іншому. Не подаєте на розлучення через власні страхи можливих наслідків. А також через «я зв'язана ним»; Останнє, мабуть, головне.

Обміркуйте таку ситуацію - минає 10 років, а Ви все боїтесь подати на розлучення, а чоловік продовжує шантажувати і лякати. Які будуть Ваші думки щодо втраченого десять років тому шансу?

Треба усвідомити: навіть, якби він не вчиняв так, як зараз, розлучення все одно не було б легким кроком. Тому варто себе налаштовувати, напередодні з'ясувати усі можливі нюанси, а також заручитись підтримкою близьких людей, які зможуть прийти з допомогою.

Доброго вечора!
«БОЮСЯ, ЩО ЧОЛОВІК МЕНЕ НЕ ПРОБАЧИТЬ»;
А вибачення просили?

«Так сталося, що мій чоловік часто не буває вдома, така в нього робота.»;
Коли виходили заміж, знали про специфіку його роботи чи ні?

«Напившись, почала писати чоловіку усякі гадості, звинувачення і т.д.»;
Тверезою можете пригадати і зрозуміти, в чому його обвинувачували? За саме ображали? Які Ваші очікування у подружньому житті чоловік не виправдовує?

«Але не можу сама себе зрозуміти, не знаю чому так вчинила. Хочу розібратися в чому причини цього жалю до самої себе! »;
Для цього потрібен справжній, глибокий діалог з іншою людиною, обізнаною в стосунках, краще з психологом. Його питання допоможуть побачити те, що поки що не вдається побачити.

«Боюся, якщо він мене пробачить не виправдати його сподівань!»;
Припустимо, так. А хто подбає про Ваші сподівання - є відповідь?
З чоловіком можете говорите щиро і відверто про все - про те, що подобається, і про те, що не задовольняє? Про бажання і мрії?

Відредаговано автором 16-02-2023 19:00:31

Добрый вечер!
«Я очень расстроена , до нервного срыва. »;
Сочувствую Вам. Видимо, ситуация действительно сильно ранящая Ваше самолюбие.

«Мне он ни разу не признался в любви.»;
Впору внимательно присмотреться и ответить на вопрос, ради чего этот парень рядом с Вами?
Тем более, если взять во внимание его поведение «он каждый день по несколько раз захоЛит на страницу своей бывшей с которой расстался 2 года назад. Ситуация повторяется каждый день. »;
«Попросила его больше так не поступать - он пообещал, что не будет. Но и так далее продолжает поступать и чистит историю поиска.»;
Но и к Вам будут интересные вопросы. Ведь не только он с Вами, но и Вы с ним - по своему выбору, хочется верить.

«Я воспринимаю это как предательство »;
Мириться спредательством для Вас допустимо?«Просила его, если у него прошла страсть и интерес ко мне - просила сказать об этом и разойтись как в море корабли. »;
Скажите, бога ради, ЗАЧЕМ его просить, если выбор должны сделать Вы? Отчего отказываетесь реализовать свое законное право - РАСПОРЯДИТЬСЯ СОБОЙ???

Набрал здесь вопрос, а потом увидел Ваш косвенный ответ - "мне 32, пора рожать и создавать семью."
С каких это пор возраст начал диктовать, когда создавать семью и рожать?! Это что же, все равно с кем создавать семью и все равно от кого рожать ребенка??? Разве не встреча и отношения любви с партнером, то есть реальным, а не абстрактным человеком, вызывают желание создать семью и родить ребенка именно от него, а не вообще от кого бы то ни было?!

Відредаговано автором 16-02-2023 18:53:18

Добрый вечер, Настя!

«КАК ПОНЯТЬ ЧТО Я НОРМАЛЬНАЯ?»;
Чтобы ответить на поставленный вопрос, необходимо больше информации.
«Регулярно соримся с мужем, сорюсь с матерью.»;
Из-за чего ссоритесь, приведите примеры? Отдельно с мужем. Отдельно с мамой.
Чего они от Вас хотят? На какие изменения подталкивают?

Если только по этой причине «у меня нет друзей»;, то этого недостаточно.

«мол с такой как я никто дружить не хочет»;
Такой как Вы - это какой? Раскройте, пжл?

«они мне говорят что я не нормальная истеричка, которая думает только про себя.»;
А Вы действительно склонны истерить?
Признаете ли Вы, что у других тоже - как и у Вас - есть (а не могут быть) свои интересы и потребности?

«Я очень привязана к человеку, но он не хочет быть со мной. Унижает, гнобит, бьёт. »;
Карина, чтобы Вы понимали, это не про любовь. Это про болезненный опыт ранних отношений, где молодые люди набивают себе шишки, проверяя свои установки.
Быть привязанной унизительно. Так что начинайте учиться сознавать себя, свои поступки и свою модель построения близости.
Если Вам в отношениях плохо, больно, унизительно, то это первый признак нездоровых отношений. И одновременно сигнал из них уходить.

Доброго ранку!
«Я у відчаї... Іноді ловлю себе на думці, що Я жахлива мати і Я інколи нещаслива в материнства»;
Давайте розмовляти по-дорослому. Згодні?
Ось дивіться, від чого Ви в розпачі - «коли роками прошу збирати волосся, щоб в тарілку не спадало,а вона ніби робить назло»;
«Я щось прошу спокійно, вона мене ігнорує, на 20й раз я починаю кричати, вона починає плакати... Багато плаче через дрібниці...»;
І це на перший погляд.
А на другий - ось від чого:«Тато дівчинки живе далеко, ми розійшлися ще до її народження, досить рідко спілкуємось, тільки з моєї ініціативи. Я працюю на 2 х роботах щоб забезпечити родину. Вільний час проводжу вдома, особистого життя не маю.»;
«Намагаюсь дати дитині, все, на що вона заслуговує.»;
Останнє особливо цікаве. Дитині намагєтесь дати, а собі НІ(!) Ви ж себе затиснули. Напружуєтесь. Стараєтесь. Жертвуєте... Чому?
Чому не піклуєтесь про себе? Про налагодження особистого життя? Невже від щастя відмовились і на собі поставили хрест?! Дочка це все відчуває. І мамине одноманітне життя на неї теж впливає.

Модель "пожертвувати заради дитини собою" - шкідлива модель. І для дитини, і, головно, для Вас. Ідеальних матусь не буває. Тому усвідомте - найкраще для дочки бути достатньо хорошою мамою(!) Дбайте про себе. Турбуйтесь про себе. Отримуйте ресурси для себе, щоби потім віддавати їх дитині.

«В нас бувають хороші дні, і моя дитина чудова дівчинка:розумна, талановита і неймовірно сильна.»;
Цінуйте ці моменти. Вірте в спроможність дочки перерости складний період випробовування себе через протистояння дорослим. В цей час Вам особливо потрібні упевненість в собі, витримка, гнучкість реагування і мудрість.

Здравствуйте, Тоня!
«Понимаю, что проблема скорее всего во мне»;
Напрасно Вы так. Проблема явно в свекрови. Ее слишком много в Вашей жизни. Чрезмерно. Занадто, як кажуть в Україні.

Что же делать? Во-первых, увидеть ситуацию объективно и реалистично. И в этой реальности мама Вашего мужа, уходя от решения своих индивидуальных проблем, замещает их причинением добра вашей семье.
К сожалению, она не чувствует ни своих границ, ни Ваших. С ее стороны происходит удушение в объятьях заботы. Якобы заботы, поскольку реальной заботой ее поведение назвать трудно. Обычно (имеется в виду в здоровых отношениях) помогают после того, как предложение о помощи принято. Или поступила просьба.

Во-вторых, стоит обратить внимание на позицию мужа. Думаю, что оправдано вместе с ним искать приемлемые способы решения проблемы - разумной дистанции, частоты встреч и самого характера этих встреч со свекровью. Найти этот водораздел, где выражается благодарность и признательность за внимание и заботу, с одной стороны. И ставится весьма твердая защита перед попытками растворить вашу семью в кислоте благодеяний - с другой.

Відредаговано автором 16-02-2023 10:21:03

Доброго ранку!
«я не хотіла свої емоції показувати мов погляньте мені правда погано і плачу .»;
Ось цей момент, мені здається, має якщо не ключове, то принаймні вагоме значення.
З Вашого допису можна зрозуміти, що емоції жалю і горя через втрату батька все ж таки нахлинули. Проте Ви їх загальмували/перервали. Також стримали сльози, бо в тій ситуації вважали за ПОТРІБНЕ бути стійкою.

Напевно, наслідки того рішення і проявляються зараз. Природній рух енергії в організмі, а це, передусім, емоції, заблокований. Тому разом із здатністю відчувати і переживати душевний біль, лишається заблокованою і здатність радіти, відчувати задоволення. Це саме так і відбувається.

Отже, на додачу до того, що Ви вже робите, «Зараз вже місяць перейшла на правильне харчування та займаюсь вдома спортом »; потрібно звернутись індивидуально до психолога. І розблокувати зупинену емоційну сферу. Разом з тим переглянути певні установки щодо образу себе і якою Вам буди в своєму житті, аби відродити вітальність.
Повірте, фахівці знають, як це зробити.

«Щодо того питання чи може мене хтось підтримати чи той хто може мені допомогти, це відповідь - ні....нажаль...»;
На цей день, судячи з усього, допомгти Вам можуть психолог ... і Ви самі. От так(!)
Чому саме так? Нагальна проблема - емоційна залежність від чоловіка. Вона спотворює майже усі ланки Вашого існування - забирає енергію, не дає концетруватись і сприймати ситуацію об'єктивно. Впливає на думки, на рішення і поведінку.
Потрібно цієї залежності позбуватись. І чим швидше, тим краще для Вас.

«я всерівно отримую відмову від нього.»;
Така позиція точно не красить чоловіка. Байдужість до власної дитини багато чого нам говорить про його якості. Тому, якщо не спрацьовує цивілізоване спілкування, потрібно вирішувати проблему в юридичній площині.

«Які психологи працюють в цьому напрямку чи тільки психіатр може мені допомогти ?Я усвідомлюю ,що мої страхи далеко вже зайшли ,але якось не хочеться приймати антидепресанти, а розібратися і вміти самій це контролювати .Ви написали що так сприймати реальність вельми небезпечно, до яких наслідків це може призвести ?»;
Загалом-то, досвідчені психологи. Чи потрібно звертатись до психіатра - Вам може сказати психолог наприкінці першої зустрічі, коли побачить Вас вживу, поспілкується, щось з'ясує, поставить деякі питання.
Щодо ліків, то їх призначає лікар. Психологи такого права не мають. Так що, вважаю, не варто драматизувати ситуацію передчасно.
Про наслідки і тенденції. Їх не важко уявити. Тобто без пропрацювання проблеми, тиск нав'язливих думок тільки посилиться. Що неодмінно відіб'ється негативно на загальному стані.

«Що робити в такому випадку ?»;
Щоби вирішити проблему, а це, між іншим, проблема, потрібно з'ясувати природу Ваших нав'язливих думок. Мені здається, оця схильність може стосуватись також інших сфер Вашого життя.

«Я змирились з цією ситуацією ,але нав’язливі думки всерівно не покинули мене .»;
Нав'язливі думки свідчать про зворотнє - Ви аж ніяк не змирились. Більше того, Вас може дратувати неподатливість хлопця, його небажання виконувати прохання.«Я ж не можу силою його примусити щось здати »;

Тому оптимально звернутись до психолога індивідуально, адже тенденція ТАК сприймати реальність, ТАК реагувати, і ТАК переживати вельми небезпечна.

Добрий вечір!
«Колишній првернув всі подарунки які я йому дарувала, як діяти мені в цій ситуації? »;
Щось при цьому казав, навіщо так вчиняє?

Аби зрозуміти, як діяти, потрібно усвідомити, які емоції виникли у Вас і які бажання?

«Повернути теж все що він мені подарував?»;
Можливо, на цей й було розраховано. Проте у Вас є вибір - повертати чи ні.
Спочатку уявіть, що будете відчувати і в тому, і в тому випадку. Це допоможе наблизитись до свідомого рішення.