Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Львів Галицький район

«Я ніби відчуваю вкрай мало енергії. Як повністю розряджена батарейка. І це має не тільки моральний прояв, але й фізичний. Відчуваю сильну втому, туман в голові і небажання щось робити взагалі. Інколи це навіть переходить в головний біль.»;
Це може бути проявом спалення енергії у боротьбі між собою конфліктуючих мотивів. Наприклад, з одного боку бажання, сподобавшись хлопцеві, створювати з ним стосунки і перебувати в парі, а з іншого - страх зближення/прив'язаності.

До всього того, очевидно, додається брак уявлення про реальні взаємини між чоловіком і жінкою, адже - «Прикладу батьків в мене не було, вони розлучені і я майже не знаю свого батька.»;

Щодо почуття самоцінності. Спробуйте прослідкувати, чи є зв'язок між
самооцінкою «Я думала про фактор самооцінки, але не можу знайти зв'язок між нею і тими проявами, які я описала вище.»;
і вашими ТАКИМИ проявами - «стаю якоюсь штучною, менш веселою, просто сміюся з його жартів, не знаю, що сказати. Я ненавиджу цей стан, відчуваю себе дурненькою. Мені починає здаватися, що зі мною некомфортно бути поруч, і починаю хвилюватися»;? Зверніть увагу особливо на останнє речення про те, що, мовляв, с вами некомфортно бути поруч.

Як висновок, співпраця з психологом в індивідуальному форматі залишається вельми актуальною.

Доброго ранку, Маргарито!
«Коли ми починаємо ділити простір з чоловіком (наприклад зараз, коли я періодично на тиждень-два залишаюся у свого хлопця в місті, де він служить), в якийсь момент я ніби втомлююся від нього. Або від себе, я не впевнена.»;
Коли є таке відчуття і ви помічаєте, що змінюєтесь, а ці зміни вам не подобаються, то цілком доречно в усьому розібратись. Що ви, власне, і почали робити, звернувшись на форум психологів.

«Це важко пояснити або описати - я ніби не відчуваю себе собою, відчуваю, що стаю якоюсь штучною, менш веселою, просто сміюся з його жартів, не знаю, що сказати.»;
Не відчуваєте себе собою, ніби втрачаєте себе у звичному сприйнятті. Цікаво дослідити, які чинники впливають на вас? І тому спробуємо піти у той бік за допомогою запитань і припущень. Згодні?
Поділіться, як ви в цілому ставитесь до чоловіків? Може, обожнюєте їх? Або вважаєте їх володарями над собою, а себе, відповідно, зобов'язаною підкорятись?
Яке значення надаєте стосункам з ними?

Також, вважаю, варто звернутись за деякими відповідями до періоду вашого дитинтства. Пригадайте, як до вас ставився батько? Якими очима ви на нього дивились? Що відбувалось у взаєминах батька і матері?

«Я ненавиджу цей стан, відчуваю себе дурненькою. Мені починає здаватися, що зі мною некомфортно бути поруч, і починаю хвилюватися, що робить ситуацію ще гіршою.
Що це таке?»;
На поверхні очевидні прояви невпененості в собі, якоїсь меншовартості.

«Чому я відчуваю цю нездатність жити з кимось?»;
Ймовірно, включається внутрішній, непідконтрольний вам процес пригнічення себе у порівнянні з чоловіками.

«І це трапляється тільки з чоловіками, з якими я зустрічаюся, а не з друзями. Я ніби стаю не собою і відчуваю себе порожньою.»;
Можна припустити, що поруч з чоловіками ви втрачаєте душевну рівновагу, почуття свободи, бо, напевно, проектуєте на них свої власні негативні думки про себе. Також, не виключено, що грають роль ваші сподівання і, можливо, напружене очікування "низької оцінки" з їхнього боку.

Тож в будь-якому випадку ситуацію треба виправляти. Відновлювати глибинне почуття самоцінності як основу для створення здорових відносин і щасливого життя в цілому. Радив би вам попрацювати з психологом.

Відредаговано автором 07-03-2025 10:29:01

Доброго ранку, Соню!
«Чи то є червоний прапорець і мені варто подумати про стосунки в цілому?»;
Пропоную подивитись на ситуацію комплексно і реалістично.
Що ми маємо? Хлопець висловлюється про можливість фізично виховувати дитину, мовляв, це піде тільки на користь. У вас в минулому дуже болісний досвід щодо фізичного і морального знущання. Виникла тривога - а чи не буде він справді бити по губах дитину, коли створите сім'ю?
Проте на сьогодні сім'ї ще нема, дітей також нема...

Отже, на теперішній час ви з'ясовуєте, наскільки між вами схожі погляди на життя. І це нормально. Як нормально і те, що НЕОБОВ'ЯЗКОВО висловлені хлопцем сьогодні тези будуть в подальшому реалізовані(!)

Я би радив звернути увагу на його особистість в цілому. Як він ставиться до вас? Чи відчуваєте себе коханою? Наскільки він спроможний брати до уваги ваші бажання та зважати і цінувати ваші почуття?
До речі, він вам робив пропозицію? Якби не ці його погляди, ви б пішли за нього?

«Взагалі які аргументи можна ще привести?»;
Приведення аргументів, на мою думку, може лише спровокувати напруження у взаєминах, адже по суті не є чимось іншим, ніж проявом насильства, бодай і не такого виразного, як фізичне насильство.
Можете в нього запитати, як він поведе себе, якщо, припустимо, в майбутньому станеться оте погане, про що він казав, і ви від нього підете?

Загалом, я би не радив драматизуати ту розбіжність у поглядах, яка проявилась назовні. Слова ще не означає дії. Ані ви, ані він ще не відчули себе батьками(!) Ще на брали на руки немовлятко. Не відчували тієї любові, поваги і відповідальності до дитинки, яка багато чого змінює в серці батьків.

«Также не понимаю , когда уже начнут действовать антидепрессанты, я пью их уже 3 недели»;
Они, наверное, уже действуют, набирая день ото дня свою силу. В любом случае не помешает уточнить детали воздействия препартов у врача, их назначившего.

«Выписывала все свои мысли на листок и сожгла, нарисовала страх свой и тревогу»;
«Делала какие-то практики, читала книги и слушала аудиокниги, начала ходить в психоневрологический диспансер на дневной стационар, начала пить антидепрессанты, перестала жить с бабушкой»;
Хочу вас поддержать. Эти усилия обязательно принесут пользу. Вот только нужно ОСЛАБИТЬ желание побыстрее придти в норму(!) Парадокс, казалось бы. Или даже абсурд. Но нет. Постоянное стимулирование себя заглягнуть в послеболезненный период удивительным образом нагоняет тревогу. Говорите себе - все придет в свое время. Мне нужно время себя понять. Разобраться в себе. И я этим занимаюсь и буду продолжать заниматься.

«В индивидуальную терапию денег идти у меня тоже пока нет»;
В этом случае нужно искать психолога/психотерапевта в коммунальном медучреждении или центре социальных служб для семьи, детей и молодежи, если вы в Украине. Там есть телефоны доверия - их найдете через запрос в Сети.

«временами все ок, потом резкий и огромный откат»;
В периоды ок непременно стоит включаться в значимую для вас деятельность, удлиняя эти периоды за счет вовлеченности в процесс. Помогает и вытягивает буквально за шкирку из трясины депрессивного /тревожного состояния.

«сегодня мне опять невыносимо тревожно и плохо .»;
Помогает молитва, даже в том случае, если вы ее читаете на автомате, многократно повторяя. Отче наш и другие.

Полагаю и верю, что постепенно все ваши старания и усилия сформируют положительную динамику.

Відредаговано автором 06-03-2025 19:39:37

Доброго ранку, Олю!
«ХОЧУ ЗРОЗУМІТИ ПРИЧИНИ ТАКОЇ ПОВЕДІНКИ СВЕКРУХИ І МОЄЇ РЕАКЦІЇ.»;
Мені здається, що кожна з вас відіграє певну роль у сценарії, який здебільшого реалізується на підсвідомому рівні. Значною мірою проливає світла на перебіг подій коментар Алли Григорівни.
Загалом, є видима, тобто зовнішня площина, і є невидима, поки що не усвідомлена.
Ось так ви характеризуєте стосунки в цілому - «Стосунки зі свекрухою у нас нейтральні. Не обожнюємо один одного, але і не сваримося. »;
Для мене це - ні холодно, ні спекотно. Чи влаштовує вас саме такий стан речей? Що б ви хотіли змінити по суті? Відповідь на ці питання розкриває ваші мотиви. А потім ви їх можете співставити зі способами дій в реальності.

також спробуйте хоча б уявити собі, для ЧОГО свекруха так себе поводить - «Коли вона починає до мене ставитися більш тепло: запитує у онуків (моїх дітей) як моє здоров'я, каже, щоб давали мені відпочити, бо я хворію; питає щось за мене в чоловіка; типу: що там Оля смачненького вам приготувала (знає, що я класно готую); чи просто при зустрічі тепло зі мною говорить.»;?

У відповідь «Я ніби таю. Починаю думати: ну, нарешті, вона зрозуміла, що я найкращий вибір її сина, що я хороша, нарешті вона ОЦІНИЛА мене. Так((( я справді ЦЕ думаю! І з байдужої невістки перетворююсь у розуміючу і люблячу»;
Зверніть увагу, як ви проектуєте на неї своє власне сприйняття себе - "байдужа невістка". Звідки виникло таке враження, ніби вона вас сприймає як байдужу невістку?

«А на приём к психологу я не иду потому что не хочу ещё и там слушать насмешки»;
Павел, на основании какого опыта взаимодействия с психологами оф- или онлайн пришли к своему выводу?

Доброе утро, Андрей!
«КАК ИЗМЕНИТЬ СВОЙ ХАРАКТЕР?»;
Вначале стоит определиться, что вы вкладываете в понятие ХАРАКТЕР.
Для меня это сформировавшийся в детстве и закрепившийся в последующие годы КОНТРМАНИПУЛЯТИВНЫЙ аппарат, с помощью которого индивид отвечает на внешние влияния (родителей, прежде всего) и реализует свои потребности/желания.
В своем посте вы отмечаете, что «что слабохарактерный человек.»; При этому указываете, будто бы вследствие этого «у меня и низкая самооценка и неуверенность в себе и я очень застенчивый человек.»;
Я бы поменял причину и следствие местами. В основу поставил бы неуверенность в себе, что, собственно, и есть заниженной самооценкой(!) А уже на уровне сбоев и неудач в реализации желаний, как, например, «это мешает строить личную жизнь.»; можно придти к выводу - слабохарактерный.

В целом же упираться исключительно в проблему характера было бы ошибочно и однобоко. Поскольку в осуществлении ваших желаний (предполагаю, познакомиться с девушкой и построить с ней отношения) играют роль и другие факторы, а именно - ваши представления и установки о себе как личности (не только характере), о девушках, об отношениях, впитанные в родительской семье модели отношений между отцом и мамой и т.д.
Предполагаю, что могут влиять и опасения получить отказ, отвержение, страх измены.
Так что оптимально брать реальные ситуации и рассматривать/исследовать, что проявляется, кого выбираете, осознаете ли цель отношений и т.п.

А теперь главный вопрос - сможете ли вы со всем этим РАЗОБРАТЬСЯ самостоятельно?

Доброго дня!
«І я хочу змінити ситуацію та просто нормального приязного ставлення від людини поруч. Чи можливо щось змінити між нами?»;
Наскільки я зрозумів, два речення вище потрібно переставити між собою місцями. І тоді ваш запит виглядав би ось так - Чи можливо щось змінити між нами, аби я отримувала нормальне приязне ставлення від чоловіка?
Моя думка наступна. Взаємини між близькими людьми піддаються змінам в будь-якому випадку - роблять люди щось, або не роблять. Правда, має значення, в якому напрямку будуть ті зміни, чи в поганому, чи в доброму.
Взаємини можуть погіршуватись, можуть взагалі втрачати сенс і розпадатись по суті, навіть якщо зовні ніби все залишається як було. Щось робить плин часу, а щось припадає на зовнішні обставини.

Безпосередньо щодо вашого питання, то, вважаю, що треба дивитись в корінь проблеми. Тобто відкрити для себе ПРИЧИНИ - чому
впродовж багатьох років було не дуже добре ставлення з боку чоловіка?
Частково відповідь даєте «Передовсім тому що сама себе недооцінювала.»; І це лише очевидне. А що поки що залишається в глибині невидимим?

Вірогідно, там можна знайти і виокремити чимало передумов і чинників. Скажімо, неповагу з боку чоловіка. Його небажання/неспроможність взяти свою частку відповідальності за емоційне благополуччя вашої пари. Його усталену модель погоджуватись на словах і ані трохи не робити кроки в реальності.

Можливо, він свято вірить, що ви все стерпите і нікуди не подінетесь, адже, окрім розмов, що повторюються раз у раз, теж, як і він, НЕ ВДАЄТЕСЬ до практичних дій. Набрались сміливості, випустили пару і знов повертаєтесь до того, що було і що, насправді не влаштовує. Ось так реалізується певний сценарій, мета якого УНИКАТИ змін.

Проте, схоже, що у вас терпець уже уривається. Натомість ваш власний досвід мав би вам підказати, що одні прохання-умовляння не працюють. А що працює, спитаєте ви?
Спрацювати можуть СПОЧАТКУ ваші власні зміни(!) Без образ і скандалів навчитись проявляти самоповагу. М'яко по формі, водночас ТВЕРДО по суті. Власне, відновити оте почуття САМОЦІННОСТІ, про яке згадували на початку посту.

Мені, звичайно, легко про це написати, набагато складніше у такий стан війти, бо досягнення мети потребуватиме ваших зусиль, аби РОЗІБРАТИСЬ в собі, так би мовити, розібратись у власних налаштуваннях - чому так? що з цим робити? які уявлення про себе і свої можливості варто корегувати?
Отже, йдеться про плідну співпрацю з психологом.
А як позначаться ваші зміни на позиції чоловіка - про це можна дізнатись лише в реальному житті. При цьому гарантій на успіх ніхто не дає, проте ви хоча б спробуєте(!)

«Проблема в тому,щоб чітко визначити, що саме він має робити. Коли ми почали жити разом, я думала доречно скласти список обов"язків для кожного. Його це трохи насмішило навіть, типу в мене старомодні заскоки, або я хочу якийсь трудовий табір.»;
Для нього старомодні заскоки, а для вас ВИЗНАЧЕНІСТЬ.
Що поганого в тому, коли ви кажете: я очікую від тебе оце, оце і ось це?
Чи буде зайвим озвучити, мовляв, мені бажано, щоби ти узяв відповідальність за 1,2,3?
І, звісно, поцікавтись, як він ставиться до ваших поглядів.

«У нього дуже активна,самовпевнена та авторитарна мама. Батька вже не було у живих, коли ми познайомилися,тому я можу судити тільки зі слів хлопця. Він розповідав,що тато був дуже спокійним та впевненим, на перший погляд усім заправляла мама, але це тільки тому,що той їй так дозволяв,а насправді останнє слово завжди було за ним.»;
Класичний сценарій за Генріком Ібсеном в його "Ляльковому домі", тільки навпаки. Зовні там "керував житям" чоловік, а, насправді, усе направляла і режисувала жінка.
А ваш хлопець бачить ваші стосунки якими? Він про це з вами ділиться?

«Для мене скоріше про брак ініциативності. Мені здається, багато в чому він почувається комфортно,якщо хтось вказує, що саме і як робити.»;
Тобто він тяжіє бути ВИКОНАВЦЕМ?
Частково цей аспект все-таки про уникнення відповідальністі, про можливе опасіння або лінь визначення актуальних потреб пари. Також про відсутність проактивності. Тобто налаштування робити реальні кроки на шляху в обраному напрямку.

Коли людина ухиляється від цієї частини своєї ролі, то вона стає схильною лише ЙТИ за кимось, а потім, не виключено, що й озвучувати претензії, ніби зайшли кудись не туди. Чи не спадало вам щось подібне на думку?

Відредаговано автором 05-03-2025 17:34:49

Доброго вечора, Viktoria!
«ПРИВʼЯЗАНІСТЬ З МАМОЮ ЧИ ВИГОДА?»;
Напрочуд важливе та актуальне питання ставите. І саме такі варіанти розглядаєте недарма.
А якщо і перше і друге одночасно - що тоді?
Що вам хорошого така, зрештою, відповідь принесе? Не замислювались?

Зазначаєте, що повернулись «я повернулась, бо кохаю його, але я не знаю як я можу довіряти цім людям»;
Проте, як же бути з висновком, що робили перед тим, причому ОСТАТОЧНО - «Після такої ситуації я остаточно зрозуміла що не хочу з ними жити…»;???

«та й якось плани будувати на майбутнє, якщо ми все так і живемо втрьох з мамою та і не зрозуміло коли наприклад це може змінитись…»;
Щоби щось змінилось, потрібно брати на себе відповідальність за бажані зміни - ви свою частку, хлопець свою. І про конкретні дії та строки їх реалізації варто розмовляти(!)
Спробуйте від міркувань і переживаннь перейти до конкретики.
Наприклад, сказати хлопцю, що мені не подобається 1,2,3.
Я хочу, щоби ти узяв відповідальність за це, це і оце.

До вас самої питання, з яким можете визначитись лише ви, - який ще час ви готові жити разом з його мамою - місяць, півроку, більше?

«виходить що розуміти я повинна тільки, а мене якось не розуміють»;
Ні, не виходить. Ви маєте право вирішувати за себе. Робити свій власний вибір. Домовлятись на прийнятних вам умовах. А якщо ні, тобто не виходить домовлятись, то йти далі своїм шляхом.
У вас був подібний досвід в минулому, коли ви ОБИРАЛИ себе?

«Я гадаю він буде постійно так привязан до матері і навіть коли ми може і зʼїдемо кудись він буде постійно з нею на зв’язку, не знаю, для мене це дивно у такому віці і я розумію, що своєї сім’ї так не побудувати…»;
Доволі складна теза вийшла. Так, він може бути емоційно прив'язаним до матері. Але де межа між хворобливою прив'язаністю і дбайливим ставленням сина до мами? Побудувати свою сім'ю зовсім не означає розірвати зв'язки з батьками. Має ж значення і конктекст «живемо у зйомній квартирі, завжди каже за те, що треба маму підтримати, бо у них рік тому сталось горе і не стало його батька…»;

«я їй майже і не мала змоги допомогти матеріально за увесь цей час»;
Ані на копійку?

«втратила свідомість і лікарі настояли перевірити у шпиталі детальніше мене, але ні він, ні його мама не приїхали до мене»;
Зрозуміло, що ви ображені через таке ставлення. Наразі свої почуття хлопцеві виказали чи ні? А його мамі, мовляв, сподівались, що вас провідають і підтримають?

Відредаговано автором 04-03-2025 21:50:43

Доброго дня!
«таке відчуття ніби я психічно хвора, чи маю депресію»;
Щодо психічної хвороби - говорити про неї зарано. А от відвідати психолога точно не завадить. За його допомогою зможете розібратись в тому, що з вами відбувається.
У вас є така можливість - звернутись офлайн або онлайн?

«схожа ситуація була 2 роки назад»;
Напередодні тієї ситуації, що з вами відбувалось - розказати можете? Йдеться про стосунки зі значимими людьми, про обставини життя, ваші потреби і бажання, а також рівень їх задоволення?

«дуже багато думок в голові, не можу сконцентруватися, пришвидшене серцебиття , важко заснути і коли прокидаюсь ловлю якусь дереалізацію і панічку. це почалось 3 дня назад коли від сну прокинулась о 4 ранку »;
Теж саме стосується і теперішніх подій - ?

Де зараз ваші близькі? Хто, взагалі, поруч і на кого можете спертись, аби отримати розуміння і підтримку?

Доброго ранку, Михайле!
«Тільки я перестаю думати про це через 20 хвилин знову чому в мене немає дівчини чому в мене не було сексу і чому в мене з ними не в'яжеться ?»;
З розумінням ставлюсь до вашої ситуації. Вона вас пригнічує і затискає у бажанні сховатись, ще більше віддалившись від людей. І це, насправді, пастка, хибний крок у ще більший смуток і відчай.

На питання, ЧОМУ у вас не було дівчини простої відповіді не існує. Вважаю, що одночасно проявилось чимало причин. Серед них невпевненість в собі, викривлені погляди на стосунки з дівчатами і на інтимну близькість, страхи невдачі, наслідки успадкованих в родині поглядів і традицій відносин тощо, тощо, тощо.

«Гуляти я вже не виходжу ні ским та якось дуже вже й не хочеться »;
Тобто ви самі відмовляєтесь від спілкування від можливого знайомства. То як тоді зустрінете дівчину?

«що порекомендуєте мені робити ?»;
Звернутись до психолога, аби разом з ним розплутати, той складний вузол ниточок, що створили проблему.

Відредаговано автором 04-03-2025 10:17:25

Доброе утро!
«КАК РАСПОЗНАТЬ ПСИХОЛОГИЮ ОБМАНА»;
Поделюсь своим опытом. Я в свое время получил весьма убедительный опыт. То есть был добросердечен, конечно, наивен и ПОТОМУ обманут(!)
Этот опыт научил чувствовать ситуацию и по множеству, на первый взгляд, незаметных маркеров определять, перед тобой проходимец или, действительно, человек нуждается в помощи.
А вы можете поделиться своим опытом? Это помогло бы нам лучше представить как причины вашей заинтересованности, так и ее практическую потребность.

«как помочь человеку с билетом но не попасться на мошенника?»;
Думаю, что никаких 100%-ых гарантий и способов уберечь себя от обмана не существует. Да и так ли они важны?!
Развивая осознанность в моменте контакта, вы сможете распознать мотивы просящего о помощи. Про что это? Про считывание всех аспектов реальности ОДНОВРЕМЕННО - свои ощущения и эмоции, а также взгляд, голос, интонацию, мимику, позу, ЭНЕРГЕТИКУ и внешний вид просящего. И т.д и т.п.

Практику осознавания мой терапевт называл "динамической медитацией" и на сессиях с ним, на групповых занятиях мы много внимания уделяли развитию этого качества.

Доброго дня!
«Я готова зʼїхати і жити окремо хоч сьогодні, але дитина одного разу почула цю мою думку і дуже болісно на це відреагувала.»;
Відчувається, що ви вже на межі терпіння. Ще малесенька краплина і ви почнете діяти, але... стримує реакція доньки.
Звісно, доньці важко уявити, як жити на цьому світі, не бачачи татка кожного дня. А вам?.. наскільки вам просто чи важко уявити своє життя без «Чоловіку створила такі умови, щоб він міг по максимуму займатись роботою і не відволікатись на побутові справи. »;?
Цей момент не те, що надто важливий. Він критично показовий, яку модель ви створили разом з чоловіком, обравши одне одного у партнери по життю.
На жаль, наслідки того вибору не дуже приємні - «Ми фактично не проводили час разом, навіть в вільний час він волів дивитись ролики в Ютуб, але не проводити час з донькою або зі мною.»;
І за ці наслідки потрібно узяти відповідальність на себе. Принаймні свою частку, бо без цього вельми складно, або ж, краще сказати, взагалі неможливо рухатись вперед.

«Дуже прошу поради та буду вдячна за кожну думку🙏»;
Перш, ніж спалювати мости - чого я нікому не раджу робити, не спробувавши змінити перебіг подій - варто усвідомити сценарій відносин(!) Наскільки він закостенілий і яким потребам, більше несвідомим, ніж свідомим, слугує(!)
Самотужки із цим складним завданням впоратись, вважайте, неможливо. Що ж залишається? Звернутись по допомогу до фахівця. І лише усвідомівши спільно створену реальність відносин, може об'єктивно відкритись бажане рішення(!)

Що тут підлягає дослідженню?
Перше. З яких мотивів обрали чолоівка, якому «У чоловіка робота завжди була на першому місці»;?

На що розраховували майже 13 років з огляду на «Як тільки пробувала це обговорити- море псіхів і образ, що я його не розумію і йому й так важко , і він нічого не встигає по роботі.
Пройшли роки, ми побудували будинок, все є, але часу на сім’ю в нього й далі немає. »;?
Якими думками себе підтримували в цей період?

«Я втомилась випрошувати увагу вже зараз не для себе, хоча б для доньки.»;
Через що нехтуєте власними природними потребами, віддаючи перевагу доньці?

«Після сварки ходить як шовковий 1-2 дні, а потім все починається знову.»;
Чому миритесь з типовим багатократним повторенням одного і того ж шаблону: невдоволення - вибух емоцій - сварка - "ідилія" - повернення до старого?
Ось бачите, скільки питань, що потребують відповідей. Тому за ними треба піти(!)

«Не можу ж я перевиховати вже достатньо дорослу людину.»;
Так воно і є.
«Я не дуже розумію, як це скоригувати.»;
Натомість можете розглянути модель, коли ви не берете на себе те, що має вирішувати хлопець. Навіть стримуєте себе, коли пориваєтесь.

«Якось пробувала про це тактовно поговорити, мене не зрозуміли. Хлопець сказав, що я не сучасна, що в мене архаїчні уявлення і стереотипи про міжстатеві відносини, навіть трохи поглузував. »;
Чи відомо вам, за яким принципом побудувані стосунки між його батьками? Тоді буде зрозуміло, що хлопець успадкував в цьому плані і чому нарікав на ваші нібито архаїчні погляди.
«Розмова відбувалася з приводу питань аренди житла- він не хотів спілкуватися з орендадавцем, вважав що повинна я, бо ж вже знаю ту людину.»;
А загалом, цей фрагмент і той, що вище, не про його слабкість свідчить? Можливо, про брак відповідальності?

«Найчастіше відчувала себе і МЧ ніби ми двоє без вираженої статі, або два андрогіна, щось таке.»;
Цікаве спостереження - ніби два андрогіна.
Як на мене, в такому разі можна вести мову про партнерство у розумінні взаємовигідне співіснування. Де там місце коханню - мені важко сказати.

Відредаговано автором 03-03-2025 13:54:15