Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Львів Галицький район

Доброе утро, Николас!
«Скажите, как можно принять свой рост...»;
Прежде, чем ответить на ваш вопрос, стоит уточнить, как именно вы боролись «Пытался бороться с ней»;? Что предпринимали? Что себе говорили?

Вот этот момент « проблема тянется еще из детства и юности.»;, полагаю, важно исследовать, поскольку именно в том периоде были заложены истоки НЕПРИНЯТИЯ своего роста, и, соответственно, себя самого. Допускаю, что последовательность может быть обратная - вначале непринятие себя и, как следствие, непринятие роста, своего рода лайт-вариант.
Расскажите, пжл, какие события, на ваш взгляд, и чье влияние могли поспособствовать возникновению проблемы?

«В профессиональном плане не реализован отчасти благодаря своим комплексам.»;
Ну чем-то все-таки же занимаетесь? Что любите? К чему душа лежит?

«В последнее время стал замечать, что начинаю буквально ненавидеть высоких людей, становлюсь социопатом и социофобом. »;
Не может ли быть такой настрой отыгрыванием на других людях неудовлетворенности собой и своей жизнью?

Николас, важно также учитывать, насколько близки вы со своими родителями? Есть ли у вас девушка? С кем хотя бы минимально общаетесь?

Это, пожалуй, далеко не все факторы, которые нужно учитывать при помощи вам. Но с чего-то в любом случае нужно начать. А речь, по сути, идет о сотрудничестве со специалистом. И лучше бы в формате индивидуального взаимодействия.

Добрый день!
«Меня смущает, что мой мужчина никак не выражает эмоции: ни вербально, ни тактильно, никак.»;
У меня к вам просьба: уточните - в надежде на что приняли решение съехаться?
Вам, вообще, свойственно, быстро сближаться, не узнавши и не почувствовавши, насколько партнер "ваш человек"?

«Я не слышала от него комплиментов, он не хочет или не умеет говорить о чувствах, вне постели он избегает прикосновений.»;
Сознаете ли вы, что это его особенности или его ПРОБЛЕМА?
Разумеется, его проблема больно бьет по вам, по вашим ощущениям, по вашей самоооценке, провоцируя сомнения в собственной эмоциональности и привлекательности - «или это я не вызываю их в нем»;
Может быть, похожие ощущения испытывали с другими мужчинами. Если это так, то предстоит разбираться с вашей моделью построения привязанности. Между прочим, вопрос чрезвычайно важный(!)

«Мне от этого некомфортно и я начинаю себе придумывать всякую ерунду и пытаться провоцировать ссоры»;
Думаете, этот способ совладать со своими чувствами приведет к чему-нибудь хорошему?
Как по мне, то вряд ли. И если может что-то привести к ясности в отношениях, то это ваша способность ориентироваться на себя(!) А у вас, похоже, с этим проблемы.

«Все попытки поговорить о сексуальных предпочтениях пресекаются на корню. В принципе так же, как и об отношениях между нами.»;
Ваш партнер занял позицию избегания втречи с ответственностью. Он может быть не уверен в совместном будущем с вами, в своих чувствах. Он может быть банально не зрел для взрослых и ответсвенных отношений. Могут сказываться и другие мотивы.

Поэтому вам стоит задуматься, готовы ли вы пребывать в неопределенности сколь угодно долгое время? Если он такой по натуре человек, каким себя проявляет в настоящее время, то что в принципе может измениться, чтобы вы были удовлетворены отношениями?

«Я думаю, що насправді причиною цього всього є те, що я егоїст? Підсвідомо я хочу, щоб все крутилося навколо мене. Я не знаю це ок, чи не ок.»;
В цьому плані, здається, не варто звертатись за відповіддю до когось. Усі відповіді знаходяться всредині вас. Зокрема, певні емоції і переживання підштовхнули вас звернутись на форум психологів. Вважаю, що не лише цікавістю обумовлене ваше звернення. Скоріше за все, перебіг подій в реалі не дуже вас задовольняє. Гіркоту неспівпадіння з ним власних очікувань ви вже відчули на смак. І цей смак, вірогідно, не сподобався.

Хочу вам запропонувати дослідити такі явища, як егоїзм і егоцентризм.
На мій погляд, егоїст визнає наявність бажань і потреб іншим людей, але нехтує ними на користь задоволення виключно власних.

Егоцентрик, взагалі, вважає, що потреб і бажань у інших людей не існує. Тому і поводить себе відповідно.

А є ще поняття "здоровий егоїзм". Це коли людина ставить себе на перше місце. При цьому не використовує інших і собою не жертвує заради чиєїсь прихильності. Він може взаємодіяти, налагоджувати конструктивні і теплі стосунки, бо поважає думки, почуття та бажання інших. Він не страждає центропупізмом(!)

Відредаговано автором 10-03-2025 11:35:59

Доброго ранку!
«Невже таке може відбуватися в нормальних стосунках?»;
Як на мене, то межі нормальних стосунків вельми просторі. До того ж, розуміння норми кожною людиною буде відрізнятись по змісту.

Наразі, судячи з вашої реакції, те, що сталося, і те, що відбувалося раніше між вами «Переді мною ані разу не вибачалися, навпаки часто так буває, що мені вигадують причини, чим я заслужила таке ставлення. Я завжди винна і мені психологічно важко це терпіти, коли на порожньому місці я винна в чомусь знов.»; під визначення "нормальних стосунків" не підпадає. Проте ви чомусь не окреслили хлопцю неприпустимість такого ставлення до себе.
Цікаво чому?
Вам самій відомі причини, що лежать в основі такої поведінки?

Відредаговано автором 10-03-2025 09:57:11

Доброго ранку, Kate!
«ЧОМУ ЛЮДИ ЗНИКАЮТЬ»;
Неймовірно цікаве і важливе питання ставите. І, дійсно, чого люди зникають з вашого поля? Та чи зникають усі? Можливо, зникають саме ті, в стосунках з якими ви найбільше зацікавлені?

«Може це буде звучати егоїстично, але я класна дівчина, я розумна і весела, що відбувається?»;
У вас самої, напевно, є власні припущення і пояснення. Що думаєте з цього приводу? До яких висновікв дійшли у співпраці з психологом?

Щодо вашої ситуації, то мене першим тригернула ось ця ДЕКЛАРАЦІЯ - «Почну з того, що я дуже люблю людей і спілкування. »;
Не те, щоб я не вірив у здатність когось любити людей, проте не загалом. У мене великі сумніви щодо усвідомлення заявниками цього феномену і усіх пов'язнаих з ним складнощів.

Любити можна не усіх підряд. Можна любити батьків, дідуся й бабусю, коханого/кохану, дітей. І це будуть окремі особистості. А щодо друзів і знайомих, то почуття будуть відрізнятись - повага, турбота, цікавість, симпатія, шанування і т.д. Причому взаємини з плином часу обов'язково будуть змінюватись. Як і дистанція між людьми також - в залежності від конкретних вчинків, зміни пріритетів і зовнішніх обставин.

Отже, мені видається, що корінь проблеми криється десь тут - у тому, в якості кого ви сприймаєте людей, чого від них очікуєте і що транслюєте зі свого боку у стосунках з ними(!)

Також можу припустити, що ті люди, які зникають, багато чого зчитують з вашої поведінки, слів, інотонацій, міміки, жестів тощо. І те, що вони считують у власних відчуттях, їм не завжди подобається. Що саме? Напевно, їх думки та емоції у контакті з вами. Як результат - вони віддаляються або зникають з горизонту зовсім.

Відредаговано автором 10-03-2025 09:38:33

Доброго ранку!
«мені важко контролювати свої почуття я завжди хочу бути поряд вона вже сама каже що я цим надоїдаю що мені робити з цим»;
Чи правильно я зрозумів - ви зараз перебуваєте разом з дівчиною за кордоном. Прагнете бути постійно поруч з нею, а своїми словами і емоціями набридаєте ій. Все так?

«мені важко контролювати свої почуття»;
Контроль почуттів навряд чи здатен вам чимось допомогти.
Реально допомагає усвідомлення почуттів, їх проживання і вихід на усвідомлення дієвих рішень для себе.
Наприклад, може, ви боїтесь розставання? Можливо, розгублені і не можете зайнятись чимось корисним? Можливо, присутні якісь ревнощі?..
Потрібно якомога чіткіше визначити ваші почуття, відшукати причини їх виникнення. Розібратись з вашими уявленнями про себе і способами обходитись з емоціями.
Судячи з усього вам притаманна невпененість в собі. Не відчуваєте себе в повній мірі самодостатньою людиною.
Із цими проблемами можна працювати з психологом, причому доволі успішно. В тій країні, де ви зараз, пошукайте психолога з України. Їх контакти можна знайти в соцмережах.
Або зверніться до психолога онлайн в Україні.

«Я ніколи не думала, що ставлю на собі хрест. Завжди дивитись на це, як на те що не можу змінити і лишається просто змиритись. Але зараз з'явились можливості, щось змінити, але мабуть духу не вистачає...
І страхи є... а якщо я залишуся одна, якщо потім і К. захочу залишити, якщо я зроблю не правильний вибір, чи не буду шкодувати... і т.д.
»;
Дайте собі розгорнуту відповідь - ШКОДУВАТИ ЗА ЧИМ?

«На рахунок дітей... я не маю відповіді. Ми хотіли і старались... і лікарі ніяких патологій у нас не виявили... тому для мене це як ще один доказ того що ми не сумісні.. але це вже я можу себе накручувати...»;
А, може, й ні. Адже на підсівідомому рівні іноді розгортається заборона на дітей від того, кого не кохаєш.

«Я не знаю чи я готова жити як сусіди... без справдженої мрії, без нормальної сім'ї. Хоча я й не знаю чи вийде з К. побудувати сім'ю, але спробувати хочеться...»;
Вважаю. що людна має право на щастя. Вона, власне, для цього і приходить і цей світ.

«Я виховувалася з таким розумінням, що шлюб це на завжди. І коли щось не влаштовує, треба шукати компроміси і якісь виходи з ситуацій, та й жити далі разом. Про розлучення ніколи й мови не могло бути.»;
Та й я особисто не проти того, аби шукати компроміси і можливості налагодити здорові стосунки. Проте... якщо багато спроб ні до чого ДОБРОГО не приводять, що тоді? Невже ставити на собі хрест?

«Зараз він намагається підлаштуватись під мене, щоб мені максимально вгодити. Але ж як можна вводити людині, яка сама не знає що хоче... або ж з ним бути не хоче..»;
Вгодити - це про щось не дуже добре. Вгодити, щоб вас затримати, не пускати і так далі. Очевидно, в чоловіка душа переповнена страхом залишитись без вас, бо сам він, ймовірно, слабкий характером.

Чи можна любити того, чия позиція збудована на страху і бажання догоджати?! Складне питання. Мабуть, про кохання в такому випадку не йдеться. А серед почуттів залишається жалість і вина.
До речі, хотів спитати, чому діточок у вас в сім'ї нема?

«Я теж питала у себе чи приречена я завжди терпіти? Розумію що ні. Коли ж задаю це питання чоловікові, то він каже що заради мене буде все терпіти (навіть відсутність сексу).»;
Він навіть готовий від своєї чоловічої природи відмовитись заради стосунків, а ви готові відмовитись від себе і жити спільним життям наче сусіди?

Доброго ранку!
«Допоможіть будь ласка.»;
Напевно, ви мали на увазі - допоможіть розібратись в собі. Якщо саме так, то давайте спробуємо.
Спочатку треба визначитись з тим, що відбувається. Тобто яка на сьогодні реальна картина вашого життя. Це допоможе більш об'єктивно сприймати ситуацію і, відповідно, побачити прийнятний вихід.
Ось ми маємо:
«Відчуваю себе жахливо... з чоловіком 8 років одружена, дітей нема.»;«Вже до війни я відчувала, що чогось особливого вже не відчуваю до нього, але він в свою чергу ставився до мене прекрасно. Хоча сварки були у нас, мене це дуже непокоїть і я бачила такі недоліки з якими мені було тяжко миритися, ми їх обговорювали, але нічого не змінювалось.»;
Спробуйте назвати, з чим вам було тяжко миритись?
Також дайте собі відповідь, НАВІЩО, взагалі, миритись з чимось, що категорично не влаштовує, тим більше, коли партнер слухає, але висновків і потрібних кроків не робить?

«За кордоном я досить швидко інтегрувалась, вивчила мову і знайшла роботу.»;
Ваші здібності і зусилля щодо адаптації до нових умов заслуговують на повагу)
«Постійно відправляла гроші чоловікові, навіть коли тільки отримувала допомогу »;
Щось тут про вашу жертовність, здається. Вам таке не спадало на думку?

Далі стосунки з чоловіком погіршувались.
І на цьому фоні заявила про себе потреба в коханні, теплих відносинах «А в листопаді він зізнався, що він в мене закохався і вже давно. Мені він теж подобався і я в цьому зізналась. »;
Той колега закохався, а вам він лише сподобався. Погодьтесь, між цими явищами є суттєва відмінність.
Якщо запитаєте себе, чи мрієте ви про майбутнє з цим колегою?
Наскільки добре ви його знаєте - характер, звички, світогляд, його особисту історію?

«Ми почали з К. ще більше спілкуватись, але тепер моя мама стояла на варті, тому зустрічей було менше.»;
А вона це робить з вашого мовчазного дозволу? Між вами, дорослою і самостійною людиною, і нею таке припустимо і прийнятно?

«Почуттів нема, тільки жалість і вина.»;
З почуттями, вважаю, варто обережно і послідовно розібратись.
Жалість з приводу чого? А вина через що?

«У відповідь я почула, що це була тільки перевірка, що він мене любить і ніколи не відпустить.»;
"Не відпустить" - виглядає наче ви кріпосна. Чи є у вас самої таке відчуття? Невже ви приречені терпіти і страждати? А заради чого?

«В мене почались проблеми зі здоров'ям на фоні стресу і ще більша дипресія. »;
Оце вже не жарти. Схоже, що через внутрішній конфлікт між бажанням і почуттям обов'язку спалюєте свої вітальні ресурси. Тому раджу не зволікати. На часі звернення до психолога, аби в індивідуальному форматі почати наводити лад в життєвій позиції, визначитись із вибором і почати його втілювати в реальність.

Відредаговано автором 09-03-2025 10:39:40

Доброе утро!
«дважды я был в ситуации которая простыми словами называется „Не взаимная любовь“ Я долго избавиться не мог от этого, ходил, унывал, думал что я никому не нужен, иными словами был в депрессии. »;
Уверен, что пройдет время и вы будете благодарны судьбе за столь полезный опыт, который подсветил вашу склонность переоценивать значение чувств(!) А еще он обозначил плавающую самооценку.
Какой любопытный и одновременно ошибочный вывод/обобщение вы сделали - никому не нужен. Как это НИКОМУ? Тем более НЕ НУЖЕН? Только осознайте смысл этих слов - у двух девочек не вызвали симпатии(!) Ладно бы, у двадцати или тридцати, а то всего лишь двух.

Полагаю, что вы нужны и важны для родителей, бабушек и дедушек, для друзей. Кстати, много ли у вас друзей?

«Но я понимаю что у меня пропало доверие к людям»;
Не кажется ли вам, что доверие к людям и отсутствие веры словам одной девочки - это очень разные явления? Это как сравнение красного и мокрого.

«из-за этого мы часто ссоримся. Я не хочу с ней ссориться, хочу понимать то, что она мне говорит.»;
Понимание придет, когда восстановите чувство самоценности, разберетесь с представлениями об отношениях и сможете объективно воспринимать реальность.

«Надеюсь вы поможете мне разобраться в этом»;
Думаю, не стоит переоценивать роль психологов. Они, конечно, многое могут. При этом и вы можете принести не меньше пользы себе. Читайте, интересуйтесь вопросами самооценки, развитием себя, ведите дневник наблюдений, выходите за рамки унаследованных из детства представлений... и, по-возможности, сотрудничайте с психологом. Кроме того, ценный опыт дает посещение психологической группы.
От меня вам видео
Уверенность в себе. Как ее повысить.
https://upsihologa.com.ua/audio-video-461

Відредаговано автором 08-03-2025 10:07:41

«Але і мені боляче що постійно я як порожнє місце для нього.»;
Альфа і Омега благополуччя людини в тому, аби вона саме себе НЕ ВВАЖАЛА порожнім місцем(!)
На жаль, ви мирились з алкоголізмом чоловіка. Уникали відповідальної, насамперед, по відношенюю до себе поведінки. Наразі у випадку з пияцтвом ніякі умовляння НЕ ПРАЦЮЮТЬ.

І заява - "або я, або алкоголь" в цьому відношенні геть не шантах взагалі, як багато хто думає. Це пропозиція партнеру до усвідомлення ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ за свої дії. До змоги визначитись, наскільки цінні для нього стосунки як такі. Ви не кричите, не ображаєтесь. Ви з повагою промовляєте, що життя з людиною, яка сильно зловживає, вам не подобається і терпіти це в подальшому ви не бажаєте, адже маєте намір бути щасливою, цінною і коханою для чоловіка.

«яка змушує когось змінюватися попри власну волю.»;
Ну до чого тут примус? Ви пропонуєте йому зробити СВІДОМИЙ вибір(!) А якщо на вкрай важливі і доленосні питання людина дивиться надмірно поблажливо, то її і будуть сприймати як таку, поглядами якої можна нехтувати. І через це вона матимете обмаль шансів, щоби на неї зважали.

«Для нього це не так важливо як для мене мабуть. Не знаю.»;
Виходить, що особливо нема чому дивуватись. Ви разом з чоловіком створили стосунки, де в нього більше резонів не брати до уваги ваші цінності і потреби. Підкреслюю, РАЗОМ створили.

Частково ми вже з'ясували механізм позначеної вище моделі. Схиляюсь до думки, що є й інші чинники, про які в вашому дописі поки що не йшлося.

Одним словом, потрібно в подальшому уважно досліджувати усі аспекти і нюанси, щоби, зрештою, у вас з'явився вибір, що робити і що відчувати на емоційному рівні, коли реальність не влаштовує.
Це і буде відповідь на ваше питання «Як це пережити?»;
Просто заспокоїтись, означатиме, законсервувати все те, що і було раніше.

Доброго дня, Поліно!
«Як це пережити?»;
Пережити буде складно, адже уважний погляд на ваші стосунки і особисто ваші вибори і дії може бути болісним процесом. І я більше казатиму не про нього, а про вас, бо це ж ви звернулись на форум і шукаєте відповіді на складне питання.

Ось що надто важливо. «Також він донедавна сильно зловживав алкоголем довгий час і це теж може вплинути на здоров'я.»;
Так, він сильно зловживав - це його відповідальність, а що було в цей час з вами? Чому не поставили умову одразу - або я, або алкоголь?

«пояснив це тим що я якесь слово сказала не так і це його образило.»;
Ви дійсно якесь слово сказали, може, пам'ятаєте яке?

Знову запитання «Бо думаю що він спеціально робив речі, які мене засмучуюсь, щоб я була невдоволена, щоб насваритися на мене ніби я неправильно висловилась і як результат після цього піти в лікарню..»;
Як вважаєте, навіщо це йому? Він вами маніпулює. уникає відповідальності, не може самокритично подивитись на свої діЇ?

« І мене роздирає від цієї злості та нав'язаної провини.»;
Чи бачите можливість не брати на себе провину, навіть якщо її нав'язує чоловік?

«І ситуація виглядає так ніби я повинна відмовитися від того що для мене важливо (право щоб мені повідомляв коли затримується та попереджав про свої плани), бо він бідолашний.»;
Якщо без злості подивитись на зміст проблеми, то які можуть бути, на ваш погляд, у чоловіка причини не повідомляти вам про затримки і про плани заздалегідь?

«При цьому ніби немаю права нічого пред'явити.»;
Між іншим, слово "пред'ява" зазвичай вживається в кримінальному середовищі і означає наїзд, жорстку претензію. А ви з чоловіком, сподіваюсь, не належите до тієї субкультури.

Відредаговано автором 07-03-2025 16:20:56

Доброго дня, Tina!
«Я розумію що з моїм хлопцем не виходять такі стосунки, як я хочу. Він мене не розуміє, не підтримує.»;
Спробую допомогти вам хоча б на мить замислитись - а ви впевнені, що ви розумієте його? Ви в принципі усвідомлюєте його контекст?
Ви переконані, що його дії мають злий намір проти вас?
Чи знаєте ви про себе, що можете бути іноді неправою?

Намагання в такий спосіб оцінити і відчути перебіг подій у відносинах дозволяє більш-менш об'єктивно подивитись на реальність.

Також варто звернути увагу на певну зв'язку - як я хочу не виходить - він не розуміє - не підтримує. Як може людина підтримувати в тому, з чим вона принципово не згодна?! Спробуйте на мить поставити себе на його місце і подивтись на події його очима...

Це мої думки на основі дуже обмеженого знання вашої ситуації. Припускаю, що ви ображені, невдоволені і у вас є на те законні підстави. І все одно варто дати собі змогу замислитись над об'єктивними речами - у стосунках присутні двоє, в обох є свої бажання, погляди і переконання, які далеко не завжди співпадають(!) Більше того, вони не зобов'язані співпадати на 100%, бо це протирічило б людьскій природі.

«Але чогось так важко піти від нього.»;
Заважають певні відчуття. Їх треба розкрити. Може, шкода втрачати відносини. Може, страх самотності і сумніви щодо майбутніх взаємин.
Достеменно одразу неможна визначити.
Запитайте себе і прислухайтесь уважно до внутрішнього голосу - що мене тримає в цих стосунках?

«Я ніби відчуваю вкрай мало енергії. Як повністю розряджена батарейка. І це має не тільки моральний прояв, але й фізичний. Відчуваю сильну втому, туман в голові і небажання щось робити взагалі. Інколи це навіть переходить в головний біль.»;
Це може бути проявом спалення енергії у боротьбі між собою конфліктуючих мотивів. Наприклад, з одного боку бажання, сподобавшись хлопцеві, створювати з ним стосунки і перебувати в парі, а з іншого - страх зближення/прив'язаності.

До всього того, очевидно, додається брак уявлення про реальні взаємини між чоловіком і жінкою, адже - «Прикладу батьків в мене не було, вони розлучені і я майже не знаю свого батька.»;

Щодо почуття самоцінності. Спробуйте прослідкувати, чи є зв'язок між
самооцінкою «Я думала про фактор самооцінки, але не можу знайти зв'язок між нею і тими проявами, які я описала вище.»;
і вашими ТАКИМИ проявами - «стаю якоюсь штучною, менш веселою, просто сміюся з його жартів, не знаю, що сказати. Я ненавиджу цей стан, відчуваю себе дурненькою. Мені починає здаватися, що зі мною некомфортно бути поруч, і починаю хвилюватися»;? Зверніть увагу особливо на останнє речення про те, що, мовляв, с вами некомфортно бути поруч.

Як висновок, співпраця з психологом в індивідуальному форматі залишається вельми актуальною.

Доброго ранку, Маргарито!
«Коли ми починаємо ділити простір з чоловіком (наприклад зараз, коли я періодично на тиждень-два залишаюся у свого хлопця в місті, де він служить), в якийсь момент я ніби втомлююся від нього. Або від себе, я не впевнена.»;
Коли є таке відчуття і ви помічаєте, що змінюєтесь, а ці зміни вам не подобаються, то цілком доречно в усьому розібратись. Що ви, власне, і почали робити, звернувшись на форум психологів.

«Це важко пояснити або описати - я ніби не відчуваю себе собою, відчуваю, що стаю якоюсь штучною, менш веселою, просто сміюся з його жартів, не знаю, що сказати.»;
Не відчуваєте себе собою, ніби втрачаєте себе у звичному сприйнятті. Цікаво дослідити, які чинники впливають на вас? І тому спробуємо піти у той бік за допомогою запитань і припущень. Згодні?
Поділіться, як ви в цілому ставитесь до чоловіків? Може, обожнюєте їх? Або вважаєте їх володарями над собою, а себе, відповідно, зобов'язаною підкорятись?
Яке значення надаєте стосункам з ними?

Також, вважаю, варто звернутись за деякими відповідями до періоду вашого дитинтства. Пригадайте, як до вас ставився батько? Якими очима ви на нього дивились? Що відбувалось у взаєминах батька і матері?

«Я ненавиджу цей стан, відчуваю себе дурненькою. Мені починає здаватися, що зі мною некомфортно бути поруч, і починаю хвилюватися, що робить ситуацію ще гіршою.
Що це таке?»;
На поверхні очевидні прояви невпененості в собі, якоїсь меншовартості.

«Чому я відчуваю цю нездатність жити з кимось?»;
Ймовірно, включається внутрішній, непідконтрольний вам процес пригнічення себе у порівнянні з чоловіками.

«І це трапляється тільки з чоловіками, з якими я зустрічаюся, а не з друзями. Я ніби стаю не собою і відчуваю себе порожньою.»;
Можна припустити, що поруч з чоловіками ви втрачаєте душевну рівновагу, почуття свободи, бо, напевно, проектуєте на них свої власні негативні думки про себе. Також, не виключено, що грають роль ваші сподівання і, можливо, напружене очікування "низької оцінки" з їхнього боку.

Тож в будь-якому випадку ситуацію треба виправляти. Відновлювати глибинне почуття самоцінності як основу для створення здорових відносин і щасливого життя в цілому. Радив би вам попрацювати з психологом.

Відредаговано автором 07-03-2025 10:29:01