Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Львів Галицький район

«Так в тому і справа що я хочу вияснити що саме їй не сподобалось і якщо вона і справді не так зрозуміла (я дуже погано висловлюю думки і оці дужки в дужках з поясненнями в текстах з'являються постійно а в розмові це не так очевидно) то тоді вона прийняла рішення з неправильним набором інформації, якщо вона все вірно зрозуміла і думки по темі не збігаються то я можу спробувати змінити свою позицію по некритичним для мене питанням (по критичним не бачу сенсу дуже змінювати бо це буде не чесно по відношенню до неї, я так просто не буду собою) абож ми і справді не підходимо один одному»;
Мені здається, що ви у звичній манері все ускладнюєте, намагаючись досягти свого. Іноді, прориваючи особистісні межі іншої людини, в даному випадку - дівчини. Така поведінка на різних мовах і в різних культурах називається однаково - прихована агресія. І не важливо, в який "одяг" вона ховається. І це, насправді, проблема, яка і надалі буде вам дошкуляти, аж поки не пропрацюєте її з психологом.

«Почуваю себе якоюсь жертвою і до нього у мене зараз максимальна злість, можливо іноді відраза..»;
Досить важливі і сильні почуття. Як ви з ними поводитесь? Куди спрямовуєте?

«Поэтому вопрос как пережить трудные времена?»;
Пережить ДОСТОЙНО, чтобы потом не было мучительно больно...

Кстати, в вашем понимании достоинство - это про что?

Доброго дня!
«Чи варто спробувати обговорити все ще раз?»;
Якщо є бажання, то спробуйте. А чому ні?

От тільки не розумію, чому ви не хочите почути дівчину?

Доброго дня, Аліно!

«Підкажіть будь ласка, в чому може бути причина його такої поведінки? »;
Співчуваю вам.
На жаль, у свій час ви обрали партнера і батька вашої дитини, не зовсім розуміючи, яка він людина і чого від нього чекати. Війна і події, пов'язані з нею, розкрили його характер і звички.

«Як мені правильніше вчинити у такій ситуації?»;
Вирішувати, що буде правильним або неправильним щодо вашої долі - можете лише ви(!) Будь-які оцінки іншої людини, включаючи психологів, будуть шкідливими, бо посягатимуть на ваш вибір і свободу волі.
Психологи можуть допомогти розібратись з тим, чим спричинена ваша розгубленість.
Отже, варто зазирнути всередину себе і усвідомити, що ви відчуваєте до чоловіка з огляду на його закидони?
Наскільки є прийнятним для вас такий його спосіб життя та вирішення нагальних проблем щодо турботи про сім'ю і її благополуччя?

Добрый день!
«Сижу дома и каждый день читаю новости про войну, а военное положение все продлевают и продлевают... Но я готов еще 2 года ждать, война закончится в 2025, после американских выборов ноября 2024, и мне будет 32 и тогда я заживу.»;
Если не ошибаюсь, вы уже обращались на форум.
С каким запросом зашли сейчас?

Что вынесли из общения с психолагами в прошлый раз?

Здравствуйте, Катя!
«Мне интересно понять почему так происходит? »;
Потому, что включается автоматически механизм реализации вашего способа привязанности. Он привычный и бессознательный. Можна сказать, "рабочая модель."
Она сформировалась давно, очевидно, в нежный и ранимый период вашего детства. Альтернативы не было, а искать ее вы только начинаете сейчас.

Скрипт примерно такой - "быть открытой опасно, поэтому, сболтнув лишнее, буду соскакивать". И соскакиваете?

Важно заметить, что эта модель была актуальна ТОГДА, в прошлом, как способ защитить себя и избежать болезненных переживаний.

На сегодня она стала атавизмом. То есть не обеспечивает удовлетворение самых насущных личностных потребностей - в любви, принятии, близости.

«Почему я избегаю людей при малейшем более тесном контакте и даже радуюсь тому, что они уходят из моей жизни»;
Как же не радоваться?! - ведь остаетесь в безопасности (мнимой, конечно), и другие не узнают, какая вы на самом деле. А если узнают, кажется вам, то еще чего доброго отвергнут. А это ой как больно. А еще может быть стыдно перед этими другими. Стыдно за себя.
В детстве вас стыдили? Было такое?

Відредаговано автором 05-07-2023 13:43:49

Доброго ранку!
«Будь ласка, допоможіть мені дієвою порадою.»;
Спробуйте знайти час, аби пригадати усі-усі моменти в житті, починаючи з дитинтсва, коли ви перемогли (!) Виявились сильнішою за обставини. Впорались із складним завданням. Знайшли правильну відповідь. Добре вчинили.
Запишіть ці спогали на папері. І проживіть ті почуття наново.

Це буде ваша скарбничка ресурсу. Відкривайте її за потреби. Тримайте десь на видному місці.

«Стоит ли прощать такое?»;
А ЗАЧЕМ???!!!
Каким будет ваш ответ?

Доброго ранку, Агато!

«🥺Як реагувати цей раз? Допоможіть будь ласка🙏»;
Щоб вийти на рішення, потрібно дослідити, як завели себе в стан розгубленості і безпорадності!!!
Кілька питань вам на поміч у зв'язку з «Колись переступив всі мої принципи із-за цього не маю «романтичних почуттів» до нього.
Він для мене зрадник, не довіряю йому.»;
Навіщо залишились разом із зрадником?
Куди сховали почуття образи після зради?
Романтичних почуттів до хлопця немає, а які є?
А на тих, які є, що доброго можна збудувати?

Доброго ранку!
«Мені важливо залишатися відкритою в контакті з чоловіком (скажімо бути з проникливими границями), бути досить близькими»;
Так, для вас це норм. Важливо. Але чому реалізуєте один-єдиний варіант реагування «тому що коли він демонструє відчуженість, відкидає, це зумовлює необхідність і мені віддалитися, а отже і "повернутися спиною", зробити свої границі щільними»;???
Ви його поведінку трактуєте, як прояв відчуженості. А між тим в ній можна угледіти неготовність або невміння вести відкритий діалог, ділитись переживаннями. Таке ж може бути?

«І від цього я боюся що якщо так часто робити, віддалятись, закриватись, відчужуватися, то зрештою в контакті з ним мої границі стануть занадто щільними, стануть якимось кам'яним панциром, і ми будемо як чужі люди. »;
А соь включаються ваші страхи. Їх обслуговує уява, для якої звично малювати негативний розвиток в подальшому.

«Я боюся упустити цей момент близькості і відкритості одне до одного, я боюся сама закритись, віддалитися, відчужитися, тому що тоді я не прийматиму його як близьку людину. Я боюся своєї злості, боюся що в такому разі можу проявити свою темну сторону і все остаточно зіпсувати.»;
Саме туди і спонукає дивитись ситуація. Спрямувати промінь світла в темний простір. Витримати хвилювання зустрічі з ним. Спробувати налагодити діалог і, зрештою, порозуміння. Таким може бути завдання терапії.

«Може це і є та тривога.»;
Скоріше за все.

«Да, терапия была лекарственная. Стационарно находился недолго - может быть, недели 2-3. Сейчас препараты принимаю. У психиатра тоже наблюдаюсь. Рекомендаций вроде никаких после лечения не получил) Выход из экзистенциального кризиса нашел в том, что просто перестали мучить эти мысли. Я верю в Иисуса Христа и это дает мне силу. Но иногда отклоняюсь и от этого бывает хуже - когда во всякую эзотерику залажу. Я в большинстве своем это пресек, но иногда проскакивает.»;
Я вам вдячний за відповіді і уточнення.
Вы упомянули про свои мысли, мучившие вас. О чем они? Какова была их цель? Чему они, собственно, угрожали, порождая кризис?
С какой целью углубляетесь в эзотерику, притом, что веруете в Иисуса Христа?

Могу предположить - то, что "иногда проскакивает", является источником тревоги.
Ваши поиски смысла и смыслов, пожалуй, не могут обойтись без исследования отличных от канонов веры сфер знания и опыта человечества.

А состояние без мыслей - своего рода нирвана (освобождение от страданий) и убежище, где можно отдохнуть от напряжения внутреннего конфликта.

Відредаговано автором 04-07-2023 14:51:04

Здравствуйте!
«Как помочь себе избавиться от них?»;
Ответ на вопрос будет зависеть от весьма важных уточнений. Например.
«Болел психической болезнью. Ставили диагноз параноидный синдром. »;
Каким было (назначения, терапия и т.д.) и как долго длилось ваше лечение?
Где вы его проходили?
Принимаете ли препараты сейчас?
Наблюдаетесь ли у психиатра?
Какие рекомендации после лечения получили?

«С экзистенциальным кризисом вроде как справился, но остались такие симптомы, как тревога и блуждающий ум. »;
Давайте условно разделим ваше предложение на две части. Первая - экзистенциальный кризис. В чем его суть? Что из себя представляет выход из кризиса - в чем вы разобрались? к чему в итоге пришли?

«ПОЗБУТИСЯ ПОЧУТТЯ ПРОВИНИ»;
Звідки воно приходить те почуття провини?
Зазвичай можна вести мову про почуття провини, спричинене завданням реальної шкоди іншій людині.

Не менш часті випадки, коли провина має вигаданий характер. Тобто вона є місцем, де людина розміщує свою тривогу. Такий собі зручний за формою засіб переживати звичні почуття з дитинтсва, в якому дорослі звинувачували, аби управляти.

«Він каже,шо у нього до мене є інтерес»;
Він може казати, що завгодно. Невже приймете на віру будь-що?