Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Львів Галицький район

«ЧТО ДЕЛАТЬ,ЕСЛИ Я НЕОСОЗНАННО ХОЧУ ВЫВЕСТИ НА ЭМОЦИИ»;
С просто почитать точно ничего не выйдет. В смысле изменений. Информацию - да, получите, но она ничего по сути не меняет. А что меняет? Точнее, что приводит к изменениям? Опыт. Новый опыт переживаний, восприятия и действий.Это про сотрудничество с психологом.

В чем загвоздка самостоятельного пути в ТАКОМ сложном процессе? Наши психологические защиты как цепные псы встанут на оборону бессознательных, привычных, ставших вашей плотью и кровью моделей и установок.

Похоже, что вы страстно хотите и добиваетесь любви, при этом считаете себя ее недостойной. А те, кто проявит симпатию - недостойны вас, поскольку только слабые и не ценные люди могут проявить интерес к вам.
Почти как у Лейнга в "Узелках".

«Наступает паника от незнания, что делать, чем заняться. Особенно это на выходных. Очень мучительное ощущение. Надо чем-то себя занимать, видеть новые возможности»;
Паника, говорите? Особенно, когда не актуально делать то, что "надо." И выход вам видится в том, чтобы занять себя и притом чем-то?
А хочется чем?
Вы одиноки? У вас нет отношений с девушкой? Нет друзей? Нет возможности читать? Гулять на природе? Заниматься физической активностью?

Диалоги с Богом вас наполняют? Интересно, чем?

«Если честно, хочется уехать за границу и зарабатывать там литературным трудом»;
Осуществление этого желания может быть смыслом на ближайшую перспективу? «Я не могу найти занятия, которым буду гореть.»;
А литературой вы не горите? Как-то выглядит противоречиво - желание есть, но его ценность опровергается. Наверное, все дело в сомнениях типа, а вдруг я бесталанный, вдруг не получится, не смогу писать ярко как, скажем, известные и популярные авторы. Похоже?

Здравствуйте, Птичка!
«Как понять зачем я сделала то что не хотела, сама себя закопала в такую ситуацию, будучи 30летней, виду себя как подросток…»;
Пожалуй, нет сейчас вопроса для вас важнее - что вы делаете со своей жизнью, отчего потом происходят дикие запутанные истории? И в результате чего вас накрывает стыд и прочие терзания.

Один известный классик психологии имел обыкновение в похожих случаях спрашивать своих клиентов, что вас НЕСЕТ, когда вы сами себя нести не можете?

Больше чем уверен, исследование вашего способа отношения к себе и модели построения близости откроет вам целый неизведанный материк - искаженных установок, представлений о себе, израненной самооценки и т.д.

Объективно будет нужна коррекция, чтобы вы, прежде всего, осознавали себя, свои желания и мотивы. Могли делать осознанный выбор и поступать в своих интересах. Уважать себя и ориентироваться на себя.

«Потом он Х пропал. Не отвечал на мои сообщения»;
Такие действия означают конец истории. А для вас рестарт.

«он сказал что перестал общаться так как я развила к нему чувства»;
То есть не хотел, чтобы вы в него влюблялись. А то еще чего доброго и он ответит взаимностью???!!! Мягко говоря, странное объяснение.
Ну, и так далее и тому подобное. Словом, инидивидуальное взаимодействие с психологом поможет убрать туман и сформировать основу для будущих здоровых отношений, если, конечно, вы в этом заинтересованы.

Здравствуйте, Александр!
«КАЖДОЕ УТРО ПРОСЫПАЮСЬ С МЫСЛЬЮ, ЧТО НЕ ЗНАЮ, ЗАЧЕМ ЖИВУ»;
Такие вопросы могут означать недовольство реальностью. Разочарование в том, что прежде считали для себя ценным и важным.

«Каждый день мучаюсь вопросами, зачем живу. Просыпаюсь с этой мыслью. Также есть мучающие навязчивые ощущения.»;
И какие же варианты ответов приходят на ум?
Или просто жуете не вкусную, горькую жвачку одних и тех же мыслей без выхода на сколько-нибудь внятный ответ?

«Пропало ощущение радости от жизни. Дома находиться тревожно. На работе лучше, но все равно счастья нет»;
Тут важно прояснить, что означает счастье в вашем понимании?

Доброго ранку, Natalia!
«Я відчуваю напруженість у стосунках між його батьками і мною. Між ним і мамою.»;
Можна ж запитати, чи цікаво МЧ знати, що відчуваєте ви відносно того напруження.

«Чи потрібно мені якось втрутитися в ці стосунки (бо я прошу його відповідати на дзвінки, на що з часом також можу потрапити на негативну відповідь)? »;
Свої власні мотиви усвідомлюєте, коли звертаєтесь до нього з проханнями не закриватись, а відповідати на дзвінки? Які свої потреби намагаєтесь втілити таким чином?

«Чи потрібно мені налагодити звʼязок між ними »;
Який зв'язок? Той, що був донині? Побудований на тому, на чому тримався раніше? Чи який?

«чи не буде це через насильницьку форму якщо я буду казати що робити? »;
Ви ж самі, здається, знаєте, що буде.

«Яка має бути моя позиція в цих відносинах?»;
Люблячої і підтримуючої людини/подруги. Цікаво, які ще можуть бути варіанти?

Доброго ранку!
«Я не хочу, чтобы они расстались,»;
Ваші почуття зрозумілі, от тільки чому виникає побоювання, що вони розлучаться?

«но её позицию мне не понять.»;
Хіба вас хтось зобов'язує не те, що прийняти позицію дівчини, а навіть зрозуміти її?
Ви ж з нею з різних світів, можна сказати. Та й знаходитесь в різних ролях: ви мама, а вона - не мама(!) І, схоже, мамою для нього ставати не збирається.

«Как мне быть? »;
Що означає, як вам бути? Невже вас спонукають вирішувати якесь доленосне питання? Син обрав собі дівчину, будує з нею стосунки. І які вони зрештою вийдуть - то їх справа, геть не ваша. Але, вам, ймовірно, важко уживатись з думкою, що дівчина не дбає про вашого сина, як дбаєте про чоловіка і сина ви.
Станете втручатись - можете зіпсувати стосунки з сином. Є ж така вірогідність?

«Я для мужа собираю вещи сама и на работу, и на выход, начиная от нижнего белья и до верхней одежды.»;
Ваша модель існування в сім'ї бути скоріше мамою для чоловіка. Вас з ним це влаштовує. Але люди різні, дивляться на світ і стосунки по-різному. І в цьому немає трагедії, адже різноманіття робить життя цікавим, спонукає до розвитку. На відміну від злиття, в якому вже незрозуміло, хто де.

Тож, "Як мені бути?" - жити своїм життям і, за можливості, зробити його цікавим.

«Так, Ваше припущення цілком вірне. Можу сказати так, зрештою виходить перебувати в знайомому мені з дитинства відчутті ізольованості, непотрібності. Ніби разом, але кожен у своїй бульбашці, дистанція.»;
Та атмосфера дитинтства в сім'ї не сама по собі з'явилась. Батьки своєрідним чином ставились до вас, до маленької дитини, і, напевно, не могли не транслювати свої емоції - щось відкрито і відверто, а щось приховано і завуальовано. І ви це все "споживали, перетравлювали" і втілювали в складові образу себе, мовляв, я зайва «мабуть їм було б краще, щоб я не народжувалась»;
Тобто, оскільки так, то я не маю права розраховувати на любов і щастя, бо не гідна їх. Отже, мені потрібно відмовитись від самої можливості кохати, придушити в собі її зародки (якщо з'являться) і вдовольнятись традиційними ритуальними речами. Зовні, ніби все в порядку, а зазирнеш за ширму - жахаєшся.

Цікаво, які імпульси спостерігаєте в собі, відкрившу завісу проблеми? До чого тягнетесь? Чого бажаєте?

Доброго вечора!
«Хочу поцікавитися думкою психологів, чому таке відбувається?»;
Моє припущення. Відбувається так тому, що вибір здійснює ваше підсвідоме, тобто так влаштоване ваше лібідо. А чому воно так влаштоване? Бо з дитинства закріпилась модель відчувати певні звичні емоції, які переживали у стосунках з батьками (з кимось з них, точніше). Тоді формувалось уявлення близькості через повсякденні контакти і відповідні емоції. Хтось з батьків ставився до вас байдуже, прохолодно. А любові від нього вам конче хотілось. Проте чимало разів обпікались, відчували біль і ще щось неприємне.
Зрештою вибудовалась модель - пригасивши почуття (аби знову не розчаровуватись), намагатись змінити ставлення до себе(!), змінивши людину.

Поступово зневіра в здатності любити зміцніла, а бажання любити втекло в невідомому напрямку.

А ще й певним чином могла посприяти модель стосунків між батьками. Та їхні коментарі і настанови вам - дочці, мовляв, головне раціонально і тверезо мислити, а почуття - то таке, приходяще. Буде чоловік порядний і чесний - ото буде НОРМАЛЬНЕ життя. Нормальне в розумінні обивателя. А чи щасливою будете? - кому до того діло. Батьки ж передавали свій власний досвід.

Ще раз зазначу. Це були мої припущення. Насправді ж, наповнення дорослої людини відбувається ще складніше. Я навів лише каркасні вектори.

«Так він постійно каже що я тільки хочу посваритися з ним. Що я все близько сприймаю до серця, що я сама все собі видумала. Коли я сказала йому що хочу звернутися до психолога то його відповідь: так тобі потрібно, ти постійно агресуєш постійно не задоволена.»;
На жаль, він так сприймає. Силою нічого не вдієш. Потрібні інші кроки з вашого боку. Передусім, вам в собі розібратись - чи справді ви занадто чутливі? Чи, можливо, чоловік боїться відкритись і зустрітись із власними страхами та обмеженнями?

«Ревність не відчуваю, я навпаки рада тим що він спілкується з мамою просто раніше вона більшості жила закордоном, чоловік виріс з дідусем та бабусею.тому я підтримую їхні стосунки нічого проти не маю.»;
Хай так. Але ж мамі чоловіка приділили в дописі чимало уваги...

«Не можемо дійти до розв’язання проблеми, вони не до кінця вирішені.Я людина яка не тримаю все в собі, якщо мене щось турбує то я хочу це обговорити, а він навпаки все тримає в собі раніше він взагалі не хотів навіть сісти зі мною і щось обговорити»;
З позиції його звичної моделі ваші розмови і намагання поділитись почуттями, ймовірно, спримаються як напад, як прояв агресії. Тому він може ще більше зачинятись в собі. Це про неспівпадіння у способах спілкування і обміну емоціями. І не варто сподіватись, що воно саме по собі механічно налагодиться. Питання більш складне. Розгляньте можливість звернутись по допомогу до сімейного психолога.

«Если говорить о нём ,то это страх остаться одному, или бональная привычка.»;
Представления о реальности не являются реальностью. А предположения - тем более. Вы так видите, вам так кажется. Может, и так. Может, не совсем так. А, возможно, и вовсе не так. В любом случае надо разбираться, выяснять. Но в целом, пожалуй, ваше восприятие вас не обманывает. Но что дальше. Что делать с этим пока еще сырым знанием? Вот актуальные вопросы.

«И менять уже, я так думаю, что-то позно.»;
Чувствуете ли покорность злой судьбе в своей формуле?
«Остаётся лишь смириться.»;
Это про выбор, основанный на выученной беспомощности - неверие в себя и возможности сколь-нибудь позитивных перемен. Грустно, печально сознавать, когда человек сам отказывается от счастья жить иначе. Да, оно дается с трудом. Иногда через через боль и нешуточное напряжение. Зато усилия оправдываются другим качеством жизни.

«По поводу самокорекции. Я попросту не знаю что правильно ,а что нет. Отсюда и неуверенность, как одна из причин. Я постоянно в сомнениях. Не буду же я каждый раз бежать к психологу что бы спросить о правильности решения. Как мне смогут с этим помочь?»;
Рожденному в темнице очень сложно представить, что такое свобода. Но она от этого не перестает существовать.

«Как мне смогут с этим помочь?»;
Вначале будет восполнение недополученного в детстве. Связывание в единую нить разорванных кусочков опыта - опыта вашего развития и формирования. Чтобы смогли опираться на себя, а не бегать растерянно в поисках правильных решений.

Відредаговано автором 28-06-2023 09:28:05

Доброе утро, Сережа!
«Меня шатнажируют, я не знаю что делать. Руки трясутся, выблевал всё. Познакомился с девочкой в Анонимном чате , зашли интимные темы, она скинула себя, попросила чтоб я что нибудь скинул. После этого мне этот человек отправляет скриншоты моей страничке во вконтакте, скриншоты с моими фотографиями, отправленные ему, скриншоты моих друзей. Спросил: хочешь , чтобы все твои друзья увидели это?»;
Сочувствую вам. По неопытности попали на денежный развод. Очевидно, есть проблемы со знакомством в реале. Это отдельная тема и отдельный, продолжительный разговор.
На данный момент важнее другое - как быть прямо сейчас?
Давайте помозгуем.
Что самое страшное произойдет, если не заплатите, а шантажит осуществит свои угрозы?
Для чего вам в случае негативного развития событий говорить правду? Это про "оправдываться"? За что конкретно тогда?
Платить шантажисту и тем самым поощрять его продолжать заниматься теми же гадостями - для вас приемлемо?

Доброго ранку!
«Так чоловік її любить і поважає я це бачу і я до цього не проти але його відношення до мене останнім часом дуже змінилося.»;
Співчуваю вам. І водночас хочу звернути увагу на побудову речення вище. Не самі слова, а змістовний і сенсовий зв'язок між першою і другою частинами. Зважаючи на це, можна припустити, що вам здається, ніби чоловік віддає перевагу матері, а не вам. Це так? Можливо, відчуваєте ревність до неї?

«Що мені робити в такій сетауції як краще діяти?…»;
Діяти, не розуміючи, що відбувається - марно. Спочатку варто усвідомити модель ваших стосунків, їхню динаміку. А її, до речі, не можна вважати позитивною, про що свідчать ось ці моменти
«Ми не можемо дійти до компромісу»;
Про які компроміси йдеться?
«він взагалі не чує що я йому кажу»;
А що ви йому кажете? Ваші звернення до нього більше схожі на критику, докори чи на пропозиції?
Як виражаєте свої почуття та емоції?
«коли я хочу поговорити з ним і вирішити наші проблеми постійно виходить що тільки мені все не добре, тобто бачить тільки мої помилки»;
Ваші актуальні проблеми - назвіть їх?
«взагалі за 4 роки шлюбу не відчуваю те кохання яке було колись між нами.»;
З часом закоханість може перевтілись в кохання. Ви різницю між ними помічаєте?
«я хочу щастя, хочу щоб він трішки більше приділяв мені уваги,тому що таке відчуття що я просто зручна дружина яка виконує свою роботу😔»;
В якому вигляді увага чоловіка є для вас бажаною?

«Багато разів думала щоб розійтися але незнаю чи просто зможу я далі без нього) він завжди мене підримував у всьому завжди допомагав»;
З розлученням, вважаю, не варто поспішати. А от спробувати розібратись в собі, в ситуації, в можливостях подолати кризу в відносинах буде доречно.
Між іншим, кризи трапляються в кожній сім'ї. Кажу це без перебільшення. Хтось їх долає, а хтось, не витримавши їхнього тиску, пускається навтьоки. Тому важливо побачити реальність об'єктивно, встановити причини і знайти ефективні способи вирішення проблем.

«скажу это уже вторая измена - бывшая тоже изменила. Вот теперь сколько буду жить никогда верить и доверять не буду.»;
Как ни прискорбно, но, очевидно, выбираете таких девушек. Где-то поспешно, где-то под влиянием неосознаваемых чувств, а, в общем, наверное, слепо. В чем дело? Почему так? С этим нужно разбираться. Иначе имеющееся недоверие может закрепиться на долго. Что поставит под вопрос саму возможность счастья в отношениях.