Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Львів Галицький район

«Мне очень тяжело подбирать слова, рассказывая все это, я не понимаю что я чувствую и как это выразить»;
Итем не менее, у вас получается рассказать о себе внятным образом.

«я боюсь в порыве негативных эмоций что нибудь с собой сделать, я не хочу закончить свою жизнь так»;
Если не хотите, то и не закончите. А еще попробуете в совместной работе с психологом во всем разобраться и то, что "сломалось", починить и наладить.

«Я постоянно вбиваю себе в голову то, что вдуг этот плохой период пройдет, дальше будет хорошо но если сейчас я наложу на себя руки, то не смогу этого узнать. »;
Думаю, что вбивать себе в голову что-либо не стоит, поскольку, если голова не принимает естественно и добровольно, то все вбиваемое будет как минимум не работать, а как максимум - отторгаться.

Плохой период пройдет, когда ВЫ ЕГО ПРОЙДЕТЕ. То есть разберетесь качественно и полноценно со своими мыслями, чувствами, эмоциями, желаниями, установками...

«С подругой я прекратила общение 5 лет назад, с тех пор мы никак не связывались и я не хочу видеть ее или слышать о ней, я полностью выкинула этого человека из своей жизни. Я не желаю ей зла, просто не хочу ничего о ней знать, как будто ее в моей жизни никогда не было.»;
То, что зла не желаете - хорошо. А какие эмоции в период напряженности с ней испытывали? Вы их тогда смогли выразить?
С подругой объяснились, почему отношения разрываете? Или ушли по-английски?

«Я не делюсь с ними секретами.»;
На вашем языке секреты. На моем доверие, искренность, просьба о поддержке и помощи. Вы же в этом всем нуждаетесь. Чувствую, что вы закрылись от мира, а в душе испепеляющее одиночество.

«Для всех вокруг я стараюсь быть веселой, развлекать людей, заставлять их улыбаться. »;
Иными словами, не быть собой. Лицедействовать, быть застегнутой на все пуговицы, никого в свой мир не подпускать... потому что подруга когда-то ПРЕДАЛА. И в результате обрушились все идеалы. Оказывается, в мире людей есть подлость и коварство, вранье и манипуляции. Вам от этого до сих больно?

«Я не хочу что бы кто то знал о моих проблемах, не хочу что бы это осудили, не хочу слышать фразы "не выдумывай", "это от нечего делать", "а в наше время такого не было" и так далее.»;
Это же про страх открыться родителям. Особенно про "в наше время..." Вы такое слышали от них или теперь проецируете зачем-то?

Відредаговано автором 20-06-2023 13:48:01

«Да, боюсь быть обманутой, брошенной..»;
Отсюда и тревога подступает.

«И поводы раньше были, вроде не грандиозные, но все же..»;
Те случаи либо разобраны, прожиты и забыты, либо тлеют внутри и своим тлением отравляют жизнь. Просто так время само по себе ничего не лечит. Проблемы нельзя отсавлять в незакрытом виде. А Вы их оставили? Замяли?

«Как побороть эту тревогу?»;
Тревога - это особым образом организованное возбуждение, связанное с неуверенностью в будущем. Она оттуда, из будущего приходит, а подпитывается незавершенными ситуациями в прошлом и невыраженными эмоциями из того же прошлого.
Поэтому терапия тревоги идет в двух направлениях. Вместе с психологом прорабатываются истоки, достаются запрятанные внутрь эмоции и выражаются безопасно уже в настоящем. То есть прежние ситуации закрываются. Вы либо принимаете мужа и себя в этом состоянии. Либо делаете выбор...

И второе направление - нужно представить себе свое будущее. Что будете делать в случае, если ваши опасения подтвердятся?

«Мне сложно скрывать эмоции, не умею, если что-то заметила, то обязательно нужно поговорить, выяснить...а потом выходит,что ничего страшного и не произошло, что это у меня бурная фантазия...»;
За этим феноменом может скрываться бессознательное желание мужу отомстить, поквитаться. Этаким замысловатым образом донести ему свои обиды, чтобы и он пострадал, как вы.

Напоследок анекдот.
Вопрос: какая жена ВСЕГДА знает, где ее муж?
Ответ: вдова.
Жестко? Да, жестко. В этой формуле можно почувствовать весь ужас тотального контролирования близкого человека и постоянные упреки с придирками, где был, что делал и т.д.

Добрий ранок!
«Неможу зібратись з думками шо я насправді зараз хочу»;
Так, іноді таке трапляється в людей. Наче обривається якийсь зв'язок з внутрішнім Я. І, напевно, мають бути для цього причини. У вас особисто вони які? Що сталося напередодні?

Доброе утро!
«Мне стало втягость жить, очень тяжело делать что либо, нет радостей, нет жизненных целей, ничего не приносит удовольствие, я просто не знаю зачем я живу, я сущевствую. Я не знаю кто я, у меня постоянное желание вредить себе, я не хочу умирать, но жизнь мне не нужна»;
Примите мои слова поддержки.
Вызывает уважение уже то, что решили обратиться за помощью на форум. Много всего накопилось - и отсутствие смысла и целей, и апатия, и аутоагрессия...На этом фоне исчезла радость и удовольствие. Жизнь превратилась в существование.

Поэтому, отвечая на ваш вопрос «Я не знаю есть ли у меня депрессия или какие то другие расстройства, я хотела бы это подтвердить или опровергнуть, просто выяснить что со мной и что мне делать. »; могу сказать - нужно разбираться. Есть в вашем описании своего состояния вещи явные, но можно предположить, что есть, скорее всего, и не очевидные, которые еще предстоит обнаружить.
Оптимально обратиться лично к психологу/психотерапевту/психиатру.
На личном приеме предстоит выяснить, чем же обусловлена ваша амбивалентность«Я НЕ ХОЧУ ЖИТЬ, НО УМИРАТЬ Я ТОЖЕ НЕ ХОЧУ»;
Конечно, будет играть роль исследование вашей истории. Какая у вас семья? Какие отношения с родителями были в детстве и какие сейчас?
Чем вы занимаетесь?
Отчего была такая завышенная важность отношений с подругой?
И многое другое.

Отдельно о желании вредить себе. Оно проистекает от непринятия себя, прежде всего.
Что в себе вам не нравится?
Что бы вы хотели изменить?

Доброе утро!
«У меня есть постоянное желание контролировать мужа, где он, что делал и т.д
Вроде повода не даёт..»;
А раньше давал?
Я почему, собственно, спрашиваю? Как правило контроль в отношениях просто так не появляется. Он возникает под давлением ревности, недоверия и страха. Например, страха быть обманутой, брошенной, использованной. Или страха потерять отношения и остаться одной.
Ваше желание контролировать чем обусловлено?

«Мне не нравится эта ситуация, хочу просто жить и не замораживать, но не могу перестать это делать.»;
Смотрите, что получается. Привычка контролировать стала настолько органичной и постоянной для вас, что усилий от нее избавиться на уровне сознания уже не хватает. Видимо, она вам нужна как средство унять ТРЕВОГУ.

А что вместо контроля?
Вместо него может прийти доверие? Спокойствие? Расслабленность?
Отвечаю - может.
Но для этого нужно разобраться с вашей тревогой.

«А тут еще в нагрузку муж, которого нужно поддержать и ему нужно купить технику.»;
А без вас он никак?
О поддержке просил? намекал? Или вы сами готовы дополнительную ношу на себя взвалить?
Если условно отрываете от себя, то ведь теряете что-то при этом - ресурсы, время. силы и т.д.
Как же быть в таком случае с приоритетами? Кто составляет их иерархию?

Здравствуйте, Анна!
«Я чувствую выгорание и усталость..усталость..усталость..»;
«У меня наоборот даже слишком много желаний. Во мне усиливается максимализм тридцати лет - хочу успеть все и себя попробовать по максимуму))»;
У меня после нескольких ваших постов возник сумбур в понимании вас. Как-то одно противоречит другому, амбивалентность чувств, переполенность желаниями на фоне выгорания и усталости. Между прочим, в состоянии выгорания желания как правило в затухают. Но, видимо, это не про вас.

«попробовала себя в своей профессии, но все же не смогла пока что реализовать себя материально. Мне бы стоило себя красиво показать в соцсетях..»;
Одно с другим как-то связано?
Зачем себя красиво показывать?

«Мне кажется есть что сказать и показать, но я не чувствую что я сама себе нравлюсь. »;
Называется "и хочется, и колется..." А, главное, что вы себе не нравитесь. Наверное, и не любите себя. Не принимаете. Это так?
Если все правда - не любите - то как может во внешнем мире что-то стоящее получиться???!!!

«Во мне усиливается максимализм тридцати лет - хочу успеть все и себя попробовать по максимуму))»;
Думаю, что актуально начинать с попытки себя узнать получше. С собой настоящей встретиться и познакомиться. Подружиться. Наладить диалог.

Глядишь - вскоре и в других сферах будет прорыв.

Добрый день!
«Почему я чувствую себя виноватой за то что пытаюсь жить не как мама ?»;
Говорите, что чувствуете себя виноватой. А, может, все-таки больше обиженной на маму? Ожидали поддержки и понимания, сочувствия и участия, а получили совсем другое - предложения из маминого мироощущения и ее способа жизни. Они вам не подходят. И это, прямо скажем, типичная история в отношениях родителей и взрослых детей. Редко бывает по-другому.

Кстати, на маму-то можно обижаться, но это будет по-детски. Мама ведет себя так не потому, что плохая мать, просто она так смотрит на вещи, у нее такие взгляды и подходы. Она НЕ может по-другому. И этот аспект реальности важно и нужно принять. А застрянете на чувтсве вины - только упустите время и расстратите жизненные силы.

А себе стоит сказать, я уже взрослая. Поэтому со своими проблемами буду справляться сама. Поможет мама - спасибо. Не поможет - все равно спасибо - ведь она меня вырастила и подготовила к взрослой жизни. Наверное, кроме мамы есть и другие люди, способные оказать вам поддержку. Или нету таких?

Доброго дня, Nataliia!

«Чи є сенc зберігати сім’ю, якщо чоловік не хоче приймати мого сина і каже, що йому не подобається так жити? Я»;
Прийміть мої слова підтримки. Ситуація, дійсно, складна, але доволі типова.
Чоловіку, може, і справді не подобається. Проте, як він сам баче вирішення проблеми? Що він пропонує? Очевидно, що здихатись вашого сина і жити в квартирі з вами вдвох?
До речі, чия це квартира - чоловіка чи ваша?

Ще варіант - домовлятись. Якщо явних конфліктів між ними немає, то чому б не домовитись про мирне співіснування, хоча б на певний визначений час.

Ваш син, дивлячись на усе, що відбувається, зокрема, на те, що вітчим йому не радий, може винаймати житло та жити окремо. І, покладаючись на власні сили і можливості, вирішувати накопичені та нагальні проблеми.

«Чи є сенc зберігати сім’ю, якщо чоловік не хоче приймати мого сина і каже, що йому не подобається так жити? »;
Дивно звучить питання - чи є сенс зберігати сім'ю. Невже ви самі себе ставите на межу вибору - або чоловік або син? А наразі вас же ніхто не змушеє робити цей дикунський вибір. Якщо чоловіку щось не подобається, нехай сам розмовляє з вашим сином - наводить приклади, пропонує варіанти або допомогу, висловлює своє невдоволення і таке інше. Це на ваша справа. А так він, треба визнати, вчиняє не дуже гідно, «негатив з боку чоловіка, який він виливає на мене.»;

«Немає в мені стійкості, впевненості, але й ламати все не хочу.»;
Ну то не хочете, не ламайте.

Відредаговано автором 19-06-2023 15:25:02

« Для себе вирішила що зважаючи на обставини, тепер заради свого душевного комфорту і внутрішньої справедливості я більше не буду гратися в гарну родину з сестрами.»;
Поки що навіть не усвідомлюєте, наскільки ви сильна особистість.

Також бажаю вам позбутись ніку Бракована дитина. Можливо, інша людина заслуговує на прізвисько "Бракований".

Доброго ранку!
«останні часом  десь місяць стало складніше з цим жити на даний момент постійно плачу іноді навіть без причини кожного дня по декілька разів, апатія , немає зацікавленості до життя немає інтересу до чогось нового, немає хоббі, постійно нав'язливі думки ,»;
Прийміть мої слова підтримки.
Попри всі складнощі і важкі переживання ви зробили неоціненно важливий крок - відкрились. Розповіли про себе, про свій стан, страхи тощо. Тобто визнали реальне положення речей. І одне це вже вселяє надію на позитивні зміни, бо знаєте "поіменно" проблеми і перешкоди. А відколи знаєш, то свідомо шукаєш способи їх подолання.

«З дитинства не можу контролювати свої емоції, з дитинства я в  ролі жертви,  останні часом  десь місяць стало складніше з цим жити»;
Хочу дещо запитати. Може помітили, через що саме місяць тому вам стало складніше з контролем емоцій? Не може бути такого, що вичерпалися сили, якими втримували емоційні напруження?

«апатія , немає зацікавленості до життя немає інтересу до чогось нового, немає хоббі»;
Зараз накриває апатія. А що було раніше? Чим ви жили, про що мріяли? Чого прагнули?

«нав'язливі думки, спогади всех проблем з дитинства всі переломні моменти»;
Напевно, в дитинстві вистачало кризових ситуацій. Проте звернення до них в дорослому віці може свідчити про невдоволення людини своїм сьогоденням. Ви згодні з цим твердженням?

«у стосунках я созалежна »;
Поясніть, будь ласка, про які стосунки йдеться?

«відчуття себе не потрібною»;
Так, іноді може здаватись. Водночас вкрай важливо, аби людина була передусім потрібна собі. Цікава собі. Поважала себе. Турбувалась про себе.

«Страх і розуміння що ситуація з контролю емоцій з роками стає ще гіршою.»;
Щодо страху, то він, на мою думку, хоч і природній, проте надмірний. А от контроль у вашому виконанні зовсім недоречний. Він споріднений з іншим явищем - затисканням і навіть придушенням власних емоцій, що лише шкодить людині. Свої почуття та емоції варто проживати і виражати назовні. Ось чому зрештою доведеться навчитись.

Доброго ранку, Ліко!
«Нерозумію його поведінки»;
З вашого опису можна відчути, що ви розгублені. Поведінка чоловіка мінлива, позиція хитка. А до того всього ще й докори та посилання на образи з минулого.

Щоби зрозуміти чоловіка, потрібно розмовляти. Наприклад, говорити про свої емоції щодо актуального перебігу подій, висловлювати свої бажання і ставити питання йому.
Але ж для цього потрібно вам самій визначитись - чого ви насправді хочете.
Поділіться спочатку тут на форумі, чого ви прагнете? На щастя, є така можливість.
А вже потім буде видно, як ваші прагнення втілити в реальність. Або шукати інші шляхи виходу з кризи.

До речі, за всіма маркерами ваша сім'я, дійсно, переживає кризу. І ви обоє вже заплутались, тупцюєте на одному місці вже тривалий час без будь-якого просування вперед. При цьому повноцінний конструктивний діалог, на жаль, не виходить. Тому цілком доречним кроком може бути звернення до сімейного психолога. Поміркуйте над моїими словами.

Доброго ранку!
«Таке відчуття виникає коли ви послуговуєтеся такими словами і фразами: ''щоб ви знали", "що ви знаєте"...»;
Ваша реакція змусила мене замислитись... і переглянути своє ставлення. Дійсно, тональність спілкування виглядає не коректною і не ввічливою. Визнаю. Тому прошу мене вибачити. Наміру заподіяти вам шкоду або принизити насправді не було.

«Щодо щастя в стосунках то не розглядаю конкретно з ким. А взагалі.»;
Щоб ви знали, щастя "взагалі" не існує(!) Воно завжди конкретне і живе/з'являється всередині самої людини.

«Гойдалок я не хочу, вони були і зачаровували, але зараз хочу нормального достойного життя і рівних стосунків.»;
Рівні стосунки - це про партнерство? Що ви знаєте про нього?

«Чому з чоловіком не виходить не знаю...»;
Чому ж не знаєте? Ось ваша красномовна і переконлива відповідь «Я не можу ні вирватися, ні жити нормально в сім'ї, тому що не здатна до сміливості, рішучості, базової відповідальності за своє життя. Тому ведусь на це все»;
Сподіваєтесь, саме якось вирулить? Ні? Тоді на що розраховуєте? Невже лише на змогу тішити себе мріями або маренням?

«Чи можу я бути щаслива в стосунках?»;
А чому б ні?! Проте, якщо розглядаєте стосунки з тим чоловіком (коханцем), то самі ж маєте сумніви. Бо він поводився трохи дивно
«Але є нюанс. Доходячи до піку близькості він враз все обривав, повертався стіною. Наприклад коли це відверта розмова, максимальний душевний контакт, порозуміння з півслова, і раптом ніби спрацьовує тумблер і він відштовхує, відсторонюється. »;
Це такий його спосіб переривання контакту. В психології він має назву "еготизм." Та й, власне, назва не має значення. Головне те, що він уникає близькості і подальшого розвитку. Навіщо так вчиняє - знає лише він. Не певен, що сам усвідомлює.

«Я думаю що цей момент це теж гачечки, за які я чіпляюся. »;
Тут ви праві. Для вас це гачочки. Я навіть вважаю, що вони більш привабливі, ніж задоволення від тілесного контакту з тим чоловіком. Їх магнетизм сильніше.

«А були б здорові стосунки, то не було б такої сильної закоханості, магнетизму.»;
На ваш погляд здорові стосунки не одне й те ж саме, що хвороба сильної закоханості, пов'язна з запамороченням, нездоланим тяжінням до об'єкта карколомних відчуттів. А вам, схоже, бажано переживати саме пікові емоції і почуття, жити на гойдалках, бо розчаровані подружнім життям. А чому зі своїм чоловіком не виходить жити в злагоді? Чого вам обом не вистачає?