Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Львів Галицький район


Навчальні програми "Глибинне інтерв'ю", "Сучасні методи соціально-психологічних досліджень" у Вищій школі соціології при НАН України;
Семінар-тренінг "Стратегічні ресурси управління" (програма ТАСІС);
Психотерапевтичні інтенсиви (кожен тривалістю тиждень, 1996 - 2015роки), семінари та конференції "Сучасні напрямки практичної психології" (1999 - 2017 роки) під управлінням М. Антоненка, С. Походенко, С. Паламарчука, В. Гречки та інших.
За першою освітою вчитель історії та суспільнознавства.
Займаюсь приватною психологічною практикою: індивідуальний прийом, робота з парами та сім'ями.
Надаю підтримку, допомогу і, що особливо, супровід клієнта до отримання ним бажаного результату.
Проводжу особистісні тренінги.
Веду групу особистісного розвитку, а також психологічний кіноклуб.
спеціалізація, зона професійних інтересів
- проблеми сім'ї та подружнього життя,
- особистісні та вікові кризи,
- труднощі та конфлікти у взаєминах,
- тривога та страхи,
- панічні атаки,
- депресивні стани,
- залежності,
- проблеми самооцінки,
- складнощі з прийняттям важливих решень,
- самотність, пошук партнера,
- емоційні розлади,
- втрата сенсу життя, пошук себе та ін.
Зазвичай пропоную людям зрозумілу і реалістичну програму, що призводить до вирішення проблеми, адже, здебільшого, однієї зустрічі для цього банально не вистачає.
Звертайтесь прямо зараз, не тягніть(!) І ми зможемо у плідній співпраці досягти бажаного для Вас результату!!!
Чого я точно не можу і не буду робити:
- давати універсальні рецепти, як стати щасливим
- замість Вас вирішувати життєві проблеми
- давати пусті обіцянки і поради.
Основне

⭐ Оцінка від колег-психологів
Рейтинг від колег: 10 з 10ти.
Усього оцінок: 12. хто оцінював
Чому користувачі не можуть залишати відгуки про психологів? Чому не можна дати можливість запитувати на сайті оцінювати відповіді?
Людина, яка звертається за психологічною допомогою, так само як і будь-який нефахівець у принципі, не завжди може об'єктивно оцінити користь від тих чи інших рекомендацій психолога. Іноді найбільш слушна порада, наприклад, переглянути свої способи реагування в конфлікті, що повторюється, а найприємніша для клієнта - запевнення в тому, що він у всьому абсолютно правий і змінитися повинні оточуючі люди.
Іноді саме ті відповіді, які «зачіпають» клієнта, викликаючи почуття роздратування та агресії, якраз і є «правильнішими».
Хороші рекомендації не завжди приносять полегшення одразу.
Тому майстерність психолога може найточніше оцінити інший фахівець.
Залишили відгуки
Відповіді 8077
Реально може допомогти, по-перше, усвідомлення причин. А вони полягають у вашій реакції на слова інструктора, які ви сприйняли як наїзд. У вас, напевно, були сильні емоції, які пригасили і втримали в собі. Це призвело до блокування контакту з інструктором. Тепер ті емоції потрібно дістати і розмістити в діалозі, мовою психологів, а простою мовою - сказати йому, що саме вам не сподобалось, назвати свої відчуття, що виникли тоді.
По-друге, висловити прохання спілкуватись з вами так, як вам буде зручно - без образ і натяків на різні особливості вашої психіки або характеру, типу швидкість реакції, мислення, способі діяти.
По-третє, бути готовою до будь-якої реакції з його боку.
По-четверте, в разі загострення відносин можна знайти іншого інструктора.
Як висновок. Важливо не втрачати зв'язок із власними емоціями, будь-які ситуації потрібно відреагувати, не стримувати в собі. А потім йти далі.
Спробуйте знайти відповідь, що спонукає сумніви?
«Розумію, що саме через те, що не слухаю, що він каже навчання не вдається . »;
Оскількі не слухаєте, то це означає, що ви розриваєте контакт з ним. А от чому так робите - потрібно з'ясувати. Мають бути певні причини, як от, наприклад, страх, відторгнення його в якості інструктора, недовіра, сумніви тощо.
Варто також зрозуміти, де ви знаходитесь думками, коли припиняєте слухати?
І цікаво знати, як себе поводить інструктор під час практичних занять? Що він каже? Як реагує на вашу "неприсутність" і відповідні дії?
Відредаговано автором 23-06-2023 08:37:57
Розумію вас. Проте сподівання, мовляв, якось вдасться покращити відносини - це ні про що(!) На жаль, ви пізно в цьому пересвідчились.
«Єдине, що спадає на думку в першу чергу - переключити увагу. Погуляла по місту, почитала книжку в парку, сходила до церкви і трішки полегшало.»;
І добре що хоч так. Переключення уваги на деякий час допомагє зняти напругу, відволіктись, а, головно, подивитись на ситуацію, ніби поглядом зі сторони. Тобто краще її усвідомити. Побачити можливості, які недоступні, коли знаходишся всередині подій і переживань.
У вашому випадку чим допомагає переключення уваги?
Куди, завдяки перключенню, спрямовуються ваші думки?
«А от глобальніше, важко сказати, я переїхала до чоловіка в інше місто, друзів тут практично немає, батьки делеко, працюю.»;
Отже, певні, бодай, невеличкі прив'язки у вас є. Тому потрібно їх використовувати. І виходити на усвідомлення своїх актуальних бажань і нагальних потреб. Щоби втілювати їх в рішення і подальші дії.
Вважаю, що буде корисною консультація психолога, в спілкуванні з яким зможете себе і краще відчути, і напрямок руху визначити.
Есть и на этом сайте такие специалисты. Ознакомьтесь с профилем психолога. Там найдете нужную информацию.
«Может быть Вы что то подскажите. »;
Во-первых, сочувствую вашему состоянию. Вас так колбасит после того случая, что врагу не пожелаешь.
Во-вторых. Из описанного вами, пока понятно одно - употребление стимулятора на фоне психологического и энергетического истощения вызвало реакцию непонятной природы. Непонятной - в смысле химического уровня. А на психологическом более-менее понятно. Стимулятор простимулировал все ранее дремавшие склонности и слабые места, до того обнаженные истощением. Защиты-то иссякли.
В результате куча симтомов - страх умереть, затрудненное дыхание, слезы, рвоту и т.д.
Хочу заметить, что есть еще один весьма важный компонент. Это ваши опасения признаться близким и тем самым огорчить их. А также нежелание попросить у них помощи. Иными словами, дополнительный стресс и удар по психике, а, значит, и по всему организму. Словом, почти добили себя.
Получается, вы себя загнали в ловушку психосоматики со множеством ее проявлений. Так что вам на терапию к психологу. И притом срочно.
Відредаговано автором 22-06-2023 20:02:04
Это про то, что пропал тот страх, которым вы благополучно пользовались ранее?
«и страшно за то что если мои мысли опять нагонят паническую атаку я не смогу из нее выйти.»;
А как следствие, пришел новый страх. Будто навязчивые мысли спровоцируют паническую атаку и она вас накроет так, что не сможете из нее выбраться. Я правильно понимаю?
«В общем что можете посоветовать?»;
Первый совет - принять мысль, что советами тут не обойтись.
Второй совет, точнее, рекомендация - обратиться индивидуально к психологу, поскольку наблюдается зависимость к мастурбации и просмотру порно, с помощью чего вы не только удовлетворяете сексуальную потребность, но и пытаетесь унять тревогу. Спутником идут навязчивые мысли и панические атаки. То есть имеем целый букет проблем, а с ними нужно разбираться в полноценной терапии со специалистом.
«Хочу спросить, есть ли способ усмирить мои эмоции, научится уживаться со свекровью, переключить своё внимание с негатива, на её позитивные качества (например она готовит и убирает дома). »;
Не знаю, к счастью или нет, но у вас уже вызрела в голове модель - как бы эту сегодняшнюю проблему решить. Модель, по сути, понятная, простая и рациональная. Казалось бы, бери и делай. Да не все так просто с реализацией.
Какова реальность? Признаем, что свекровь только триггерит болезненные для вас эмоции. Учитывая опыт прошлого и все, что связано с вашей мамой, эти эмоции вам не просто знакомые, они - родные, правда, пребывавшие некоторое время где-то очень глубоко. Теперь же они вспыхнули с новой силой и поднялись на поверхность, омрачая вашу жизнь.
Предполагаю, что разумный со всех сторон совет переключить свое внимание на достоинтсва другого человека вы уже когда-то слышали. Хочу спросить: и как тогда удалось переключить?
«Вы очень правы насчет отношений с мужем, и про маму тоже понимаю, что в точку спросила Мария.»;
Убежден, что и аспект отношений с мужем тоже подливает масла в огонь. Ведь свекровь его мама, а не просто посторонний человек.
Так что решение проблемы тянет на взвешенное исследование и проработку вашего способа обходиться со своими чувствами и умения выстраивать отношения с близкими людьми, а не просто переключить тумблер с негатива на позитив.
Відредаговано автором 22-06-2023 09:32:52
«Общаемся каждый день по видеосвязи, постепенно пропали темы для разговоров. Все сводится к Как прошел твой день и Как там наши коты? В целом больше стали молчать. »;
Давайте попробуем разобраться.
Вот вы описываете ситуацию от своего имени, но за двоих и, к тому же, весьма обезличенно что ли. Типа - темы для разговоров пропали, стали больше молчать и т.д. Вроде вы с парнем не при чем, а темы сами по себе были-были, а потом пропали.
Чувствуется, что вы огорчены, грустите, а вот желания наполнить отношения чем-то интересным лично вам - не чувствуется.
Расскажите, о чем бы вам хотелось говорить с МЧ? Чем делиться? Что услышать от него?
Что мешает вести себя подобным образом?
«Не понимаем, нормально ли это, хочется как-то исправить и снова болтать часами.»;
Любопытный вопрос - нормально ли это? А что тут ненормального? Если вы были в слиянии (это такая модель близости, которая не предполагает отличий, наоборот, является выражением тождества и стирания личностных границ), то пространтсво свободы между пратнерами постепенно сжимается как шагреневая кожа. И общение затухает. Темы для общения исчерпываются, по инерции ритуально говорим о быте и на этом, пожалуй, все. Открытости и непосредственности становится меньше, зато дежурных фраз, неловкости и молчания - больше.
С молодым человеком происходящее обсуждали? Своими чувствами делились?
«Я нещаслива у сім'ї, але щоб розлучитися, треба вирішити багато питань, зі школою, роботою, житлом.»;
Як не дивно, але результат цілком закономірний. Адже, зважаючи на «З чоловіком відносини були складні, деякий час жили окремо, доходило до розлучення»; перебіг подій можна було передбачити, навіть, не звертаючись до гадалки.
Тим більше ваш шлюб тримається на волосині, а мотиви вашого воз'єднання ще ніколи і нікого не робили щасливим!!! Жити разом лише заради дітей - означає себе обманювати. Між вами відсутнє взаємне тяжіння. Зникли почуття любові і поваги. Тому кожен шукає інші можливості задовольнити свої бажання і потреби. Кожен - вашому випадку це чоловік.
А ви? Ви обрали страждання, на жаль.
Розкажіть, що заважало довгий час визнати реальність в її незадовільному стані? На що сподівались?
«Тим більше чоловік мало уваги приділяє сім'ї, ми практично тільки вирішуємо разом побутові питання і питання відносно виховання дитини. Дочка зараз у бабусі на канікулах, я почуваюся самотньою, в якомусь відчаї, глухому куті. Я нещаслива у сім'»;
Гадаю, не такого життя для себе бажали. Але не вийшло. Щось пішло не так - або вибір помилковий, або навичок будувати здорові стосунки бракувало, або ще щось. А зараз відчай накриває, розгубленість...
Проте варто про себе подумати і себе опанувати, бо зміни самі по собі не приходять, їх потрібно створювати власними рішеннями і власними діями.
«але щоб розлучитися, треба вирішити багато питань, зі школою, роботою, житлом.»;
Так, потрібно. Це і є життя, в якому завжди щось потрібно вирішувати. А як інакше?! Іноді рішення важкі. Водночас саме вони забезпечують іншу якість відчуттів і долі загалом.
От зазирність всередину себе і відчуйте, на що можете спиратись наразі, на які здібності і риси характеру?
После вашего ответа многое прояснилось.
И ваше желание здоровое и естественное. Но кто вас услышит, если «Часто прошу что-то сделать кивает головой но в итоге не делает , постоянно ощущение что я разговариваю со стеной, даже в простых разговорах замечаю что он меня даже не слушает и где-то в своих мыслях что очень обидно.»;
«Прошу какие-то просьбы постоянно забывает об этом»;
«Прошу соблюдать хоть какой-то елементарний порядок в доме потому что мне тяжело потом после суток убраться, но в итоге всё равно прихожу с роботы, а мне оставляют дом в полном бардаке. »;
«Все мои обиды и просьбы оцениваются как абюзерство и вынос мозга, в примеры приводятся видео где психологи говорят что женщина -абюзер всегда недовольна.»;
«Часто с его стороны замечаю обманы но в ответ на это слышу " ты должна смирится , у тебя не правильная реакция ,ничего страшного неслучилось ,ты видумала" »;
«Пол года назад был факт измены ходил на свидание с другой девушкой и там целовался,»;
«Ещё часто был замечен на переписках с другими женщинами ,что оправдывается как физиологическая потребность с фразой " ну что здесь такого только переписки "»;
«обвинения в том что рушу семю и мне нужно смирится»;
Так кто рушит семью на самом деле?
Разве можно с подобными вещами смириться?
«В итоге я незнаю что мне делать и как поступить»;
Попробуйте вначале ответить себе искренне, ради чего терпите? Чем ценны для вас эти отношения?
Что произойдет с вами, если нынешняя ситуация никак не изменится? Да и как она может измениться, если вы люди взрослые, то есть уже сформировавшиеся? Как может что-то измениться к лучшему, если в переменах заинтересована только одна сторона?
«Хочу повернутися до нього, бо він не може виїхати за кордон.»;
Зрозуміло, що зараз ви знаходитесь в різних країнах. І сумуєте, мрієте про закінчення війни і воз'днання. Правильно?
От тільки до чого повертатись?
Якщо до цього «З моменту нашого знайомства я нічого не бачу перед собою окрім нього, я навіть майже не з ким не спілкуюсь. Втратила інтерес до всього, лиш би бути з ним поруч.»;, то що отримаєте в результаті? Знову злиття з чоловіком? Знову втрату себе?
Напевно, ваш спосіб побудови близькості на те і розрахований. А по-іношому ви не знаєте. Може, навіть і не здогадуєтесь. А якщо здогадуєтесь, то лякаєтесь, бо не впевнені в собі.
Може до цього мрієте повернутись. «у нього є звички з якими я не можу миритись»; Припустимо, ну а далі що? Які варіанти?
«Були у нас такі ситуації, що я хотіла розірвати відносини, але не можу, кожного разу повертаю і відчуваю себе без нього неповноцінною.»;
Остання частина речення дає ключ до розуміння проблеми. До речі, цей же ключ підходить до її вирішення. Коли людина відчуває себе неповноцінною, то вона і стосунки може створювати такі ж самі - неповноцінні.
Тому розгляньте можливість звернення до психолога, аби разом з ним пройти шлях повернення собі відчуття самоцінності, гідності і самоповаги.
«В зв'язку з цим переїхала на нове місце, здавалось на місце мрії, на море, проживаю сама.»;
«Весь час згадую, як там було добре відносно того, що маю зараз. Не можу собі пробачити, здається, що це кінець мого щасливого життя.»;
Якщо відійти від конкретики, а це варто робити, аби зрозуміти, чому таке відбувається, то прийдемо до висновку - вам бракує упевненості в собі.
Через те ви не поважаєте свій вибір(!) А, здійснивши його, починаєте жаліти і карати себе. Ось в чому справа і проблема!!!
І вона, на мою думку, простим поверненням назад не вирішується в принципі.
Вам потрібно навчитись діяти і загалом жити за своїми бажаннями.
«місце мрії, на море, проживаю сама.»;
От чому не адаптуєтесь на новому місці? Тому що включився звичний механізм обезцінювати власні рішення(!) І, відповідно, - «нічого не радує»; Тобто ви закрили собі можливість знайомитись з середовищем, знаходити в ньому корисні і приємні речі тощо. Замість цього накриває з головою сум і сльози течуть безупинно.
«Перше питання, як не картати тепер себе за цей вибір, бо вважаю, що зробила велику помилку.»;
Хіба ж це помилка?! Щодо вашого рішення, то воно, наскільки я розумію, було обумовлено наявними причинами. То чому воно хибне?
Пристану на вашу думку, якщо наведете бодай три вагомі аргументи на свою користь.
«Не можу собі пробачити, здається, що це кінець мого щасливого життя.»;
Наведені вами аспекти можуть лягти в основу запиту до психолога. В ньому дві ваші особливості - надмірно критичне і жорстке ставлення до себе і схильність драматизувати ситуацію.
Натомість потрібно повертатись до життя і включати свої здібності до творчої адаптації в нових умовах. А вони (ці здібності) у вас є.
«Мне плохо ,я устала морально ,я хочу скемто поговорить но боюсь что меня не поймут и мне будет ещё хуже.»;
Сочувствую вам. Когда человеку плохо и он морально устал, то возникает естественное желание с кем-то поделиться. Облегчить свою боль, разделить ее с другим человеком, услышать слова поддержки. Но судя по всему, муж на роль этого отзывчивого другого не тянет.
Больше того, он, наверное, и является причиной вашего состояния... хотя на самом деле все устроено по-другому. Чтобы ни делал по отношению к нам другой, мы вправе выбирать свой способ реагирования на его слова и поступки. И, конечно, нести ответственность за последствия.
В любом случае нужно разбираться.
«Мне кажется мой муж абюзер»;
На чем основано ваше предположение?
«он утверждает что абюзер я»;
Приведите примеры - какие ваши действия муж расценивает как абьюзивные?
«я уже второй день нехочу выходить из дома и практичеки не встаю с постели , мне хочется постоянно плакать ,но он говорит что это манипуляции»;
Муж говорит, что это манипуляции. А вы? Вы сами себе как объясняете? О чем ваши слезы?
Да, и еще вопрос - как давно вы замужем?
Вот поэтому вам и нужна поддержка, чтобы вы почувствовали тепло другого человека и смогли оттаять.
Думаю, что до сих пор вас истощает та давняя обида на подругу и разочарование в своих самых светлых представлениях о мире.
«я не верю себе и не уверена что не обманываюсь.»;
Судя по всему, так и есть. Очень хотели верить и, наверное, по инерции еще сознание пытается удержаться во власти того прежнего желания и убеждения. Правда, теперь, вероятно, на него наложилась обида уже на весь мир. Он видится вами преимущественно бездушным.
А что на самом деле произошло?
Могу озвучить свою версию. Детские обиды на родителей, усиленные многократно обидой на бывшую подругу, плюс не вполне реалистичные представления о людях срежиссировали ваше нынешне эмоциональное состояние, отравив буквально все вокруг.
Но это не приговор и тем более не финиш. У вас может быть другая жизнь.
Нужно только расчистить завалы, поверить в себя и, по сути, сформировать заново другой, более реалистичный способ выражения себя. Психолог на этом пути обязательно поможет.
Публикації психолога 24

Відео психолога 21
Почуття, емоції
Особистісне зростання та корисні поради
Робота з психологом, психотерапевтом
Залежності (від речовин та співзалежність)
Психологія відносин
Психотерапія
Батьки та діти
Самооцінка
Страхи, тривоги
Тренінги 1

27-05-2017 - 27-05-2017
Запоріжжя
Скажи конфликтам Спасибо!
Тренинг - это возможность не только открыть для себя привычные способы поведения в конфликтных ситуациях, но и через моделирование, экспериментировани...
Повідомлення
Щоб відправити повідомлення цьому психологу прямо звідси, потрібно зареєструватися або увійти як користувач.