Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Львів Галицький район

Здравствуйте!
«И что делать?»;
Очевидно, что вариантов гораздо больше одного. Все зависит от того, какие чувства испытываете в связи со вскрывшимися обстоятельствами. И какие желания появились.

«Хочу предложить ему сделать тест ДНК, чтоб стало все ясно»;
Если хотите, то предложите. И можете при этом обосновать свое предложение. Имеете полное право - Вас эта ситуация напрямую касается. При этом важно использовать "Я-сообщение", что означает говорить о своих чувствах, чему они вызваны и далее переходить к предложению или даже просьбе.

«Но суть в том , что это происходит в тайне от меня.»;
В этом месте проявляется то ли недосказанность, то ли недоверие между вами. А может, и то, и другое вместе. Это проблема, от которой отношения явно не улучшаются. Поэтому взвесьте, когда и как стоит эту тему поднять, если, разумеется, решитесь.

«Я не против его общения с ребёнком, если это его ребёнок, а не выкачивание денег.»;
Знает ли муж о Вашим сомнениях и опасениях? О Вашем настрое по отношению к тому ребенку?

Відредаговано автором 13-02-2023 10:01:28

Добрий ранок, Олег!
«в чому суть психотерапії?»;
Напевно в тому, аби допомогти Вам жити своїм життям. Відбутись як автентична і спонтанна особистість, яка має свободу вибору, робить цей вибір і має відповідальність.

«Працював з багатьма ''спеціалістами'' з різних питань.»;
Отже, у Вас великий досвід. І до чого дійшли? Як цим досвідом скористались?
Відредаговано автором 13-02-2023 09:50:29

Відредаговано автором 13-02-2023 09:51:04

Доброго ранку!
«Що мені робити? »;
Відчуваю Вашу розгубленість і безпорадність. Сумні думки нахлинули. «Почуваюся якоюсь зрадницею і побитою собакою, у якої нічого не вийшло і тому вона повернулась. Мені соромно. »; І через них важко розібратись в реальності. Проте необхідно, щоби прийняти виважене рішення.
Спробую деякими питаннями Вам допомогти.
Ви зазначили «в нашому місті мало вакансій, а у мене діти, з якими треба бути поруч»;
Якби вакансій було більше, Ви б повертались на стару роботу чи ні?

«Вже накрутила себе до істерики.»;
Ось головна перешкода, на мою думку. Адже Ви схильні драматизувати ситуацію. А також винити себе, мовляв, зрадниця і таке інше. А насправді, кого Ви зрадили? Чи є реальні підстави вважати себе зрадницею?

Також, вважаю, що потрібно розібратись з причинами і мотивами Вашого звільнення. Наскільки вони були вагомі - можете розкрити тут, на форумі?

Відредаговано автором 13-02-2023 09:43:12

Здравствуйте!
«ЗАВИДУЮ КОЛЛЕГЕ КОТОРЫЙ ЖИВЁТ С НАШЕЙ СОТРУДНИЦЕЙ»;
Не знаю известно ли Вам, что есть ввыбор: продолжать завидовать и не завидовать, то есть заняться своей жизнью и строить ее в соответствии со своими желаниями.
Вы выбираете "завидовать". Если выбираете, то примите этот выбор.
Если завидуете вопреки своим осознанным желаниям, то стоит разобраться, отчего распыляете свою энергию на зависть? Какого минотавра внутри кормите пищей зависти?

«Но так получилось, что в компании меня решили уволить, прежде чем я обучился вождению. »;
Обратите внимание, как уводите персональность из ситуации. Вроде Вы не причем. Это так получилось. А между тем, скорее всего, чем-то Вы не подошли под требования компании. Не оправдали ожиданий.

«Я злился на себя, что не умел водить автомобиль и поэтому не задержался на работе, злился даже на отца, который не научил меня вождению, имея автомобиль дома, мне плохо из-за этого, эта девушка не мне принадлежит и я зол на себя, общем мне плохо из-за этих мыслей.»;
Конечно, будет плохо. Вы же акценты сместили. Отец не научил. Хотя это Вы не были настойчивы. За 37 лет могли 150 раз обучиться вождению. Но нет. Не научились.
Девушка Вам не принадлежит. А она разве вещь, кому-то принадлежать?!

«Я завидовал и злился на своего коллегу.»;
Вам бы со своими особенностями (слабостями) посоревноваться - вот был бы толк. Со своей привычной адаптационной моделью выснить отношения. Уж больно она Вам делает больно и мало в чем, судя по всему, помогает.

Добрий ранок!
«Один із конфліктів був за мою вагу(уточню не так все погано при зрості 175 я важила 79 кг), я пообіцяла що цим займусь і за рік я скинула 11 кг(але для нього цього мало, він має свій ідеал, і я йому не відповідаю). »;
Кажуть - в краплині води можна побачити океан. Так і в цьому моменті можна угледіти, як насправді хлопець до Вас ставиться. Як до об'єкта. Тобто неживого предмета, з яким можна робити все, що завгодно, не зважаючи на почуття, бажання і потреби. Це територія суцільної несвободи. І маніпуляції.
Прикро, що Ви подкорились його умовам. Чому? Скільки у Вас поваги до себе? Скільки сили захищати свою гідність і своє право бути собою?

«І тепер мене мучить почуття вини і чи правильно я зробила.»;
Уявіть ситуацію. Скажімо, ви знаходитесь з цим хлопцем у стосунках. Минає вже 5-й рік, як ви разом. А він продовжує виставляти умови - зроби пластику, збільши груди, потім зменши груди. Поміняй зачіску. Перефарбуй волосся. Не дивись на чоловіків, а то я піду. Не спілкуйся з подругами, бо вони тебе зібйють з твердої жороги. і так далі.
Що відчуваєте в цей момент?
Чи правильним було рішення кинути маніпулятора і ревнивця?

Добрий ранок, Саша!
«Справа в тому що я певно песиміст, бо коли мене просять щось зробити на кшталт походу до магазину, або прогулянки це викликає в мені бурю негативних емоцій. Така поведінка в мене певно була завжди, ще з шкільних років точно.»;
Можу припустити, що Ваш песимізм та перша негативна реакція сформувалися в дитинстві. Напевно, через те, що вкрай рідко дорослі цікавились Вашими бажаннями.
Або безцеремонно втручались у Ваші справи, примушуючи їх облишити і зайнятись тим, що, начеб-то, потрібно.

Супротив у відповідь закарбувався. І тепер несвідомо включається перед будь-якою новиною.

Отже, потрібно йти у той ранній клубок почуттів, обірваних бажань і реконструювати звичний досвід, вивільняючи незатьмарене нічим сприйняття реальності.

Це можливо.Обирайте фахівця і починайте змінювати звичний хід подій.

Доброго дня, Маріє!
«Чому у мене виникають такі думки?»;
Тому що їх спричиняє Ваш досвід. Він закарбувався в уяві, негативному образі чоловіків і шкідливих установках. Проте Вашої провини в тому немає. Так склалося. В таких умовах Ви зростали, що узяли в доросле життя скривджені погляди на стосунки між чоловіками і жінками. Нездорові погляди. На жаль, життя людей рясніє прикладами на підтвердження Вашої концепції. Однак, це зовсім не означає, що так має і може бути(!)

«Як їх змінити, чи треба це робити взагалі чи дійсно чекати когось, у кому я не буду сумніватись?»;
Звісно, можна змінити, розібравшись спочатку як з причинами, так і наслідками оцих думок.
Щодо очікувань. На ці очікування може піти усе життя, а бажаної зустрічі може так і не статись(!) До кого потім будуть питання і претензії - до мами? до батька? до чоловіків? до бога?

Коли Ви знаєте, чого хочете, коли свідомо і відповідально ставитесь до реальності, то у Вас є можливість впливати на хід свого життя. Обирати взаємно того, хто обирає Вас. Розвивати стосунки. Бути щасливою. І не сидіти, мов стара бабця, біля розбитого корита в очікуванні ідеального партнера.

Доброго ранку!
«Вперше я перенервувала перед класом на уроці історії коли відповідала на питання вчительки (я відмінниця і завжди переживали за оцінки). Тоді все скінчилось тим що я втратила свідомость.»;
Співчуваю Вам. Тривожність можна успішно долати. Це, дійсно, так. Проте навряд чи самотужки. Без допомоги спеціаліста, скоріше за все, не обійтись. І варто спочатку розібратись з Вашим синдромом відмінниці. Звідки він з'явився? Хто тому посприяв? Напевно, що батьки.
Тому спитаю, як вони до Вас ставились в дитинстві? На що орієнтували? Що в Вашій поведінці підтримували й таке інше?

«Наступний раз стався при вступові на 1 курс коли я подавала документи і на мене сильно почали кричати в прицмальній комісії , там також втратила свідомість але швидко прийшла до тями.»;
З наведених фактів, можна припустити, що Ви занадто вразливі. Напевно, чомусь надаєте занадто важливе значення. Пасуєте перед ємоційним тиском зовні, бо особистісні опори всередині ще досі не сформовані належним чином. Превалюють страхи - не впоратись, не витримати, осоромитись...

«Я дуже переживаю через це і тільки думка про цю поїздку дуже мене напрягає (починає різко тошнити, паморочитися в голові, істерика). »;
До цього стану закономірно дійшли. Чому? Тому що психіка викривленим способом ставиться до реальності - замість змістовної підготовки до переїзду, вона включає уяву про можливі труднощі, поразку і безпорадність в іншій країні.

Отже, потрібно від валеріани переходити до співпраці з психологом. Подбайте по-справжньому про своє благополуччя - і на сьогодні, і на майбутнє.

Доброго ранку, Nikol!
«Ну я і пішла»;
Чи поважаєте себе за такий вибір?

«І ось останнього разу ми поїхали на зустріч з знайомими машиною , він напився , машину залишив там , а мені сказав що те що він обіцяв , то було раніше , як щось не влаштовує то можу іти від нього . »;
Напевно, слова хлопця щось для Вас означають. То розкажіть, як Ви їх сприйняли? Що вони для Вас значать?

«Він постійно нервовий , його все і всі дратують , ніяких поступків для мене не робить , коли щось попрошу , то постійно це треба робити по декілька разів . »;
Коли близька людина поводиться подібним чином, то чи можливо побудувати з нею здорові стосунки?

«Потрібно йти до лікаря?»;
Схиляюсь до думки, що так.
Не тягніть. Чим скоріше звернетесь, тим буде краще для Вас. Зрештою, менше часу і зусиль знадобиться для одужання.

«Это что усталость ?»;
Высокая вероятность, что усталость. Но, может быть, и не только она, было бы уместно присмотреться.
Вы отметили «Решила заняться чем-то для себя, выбрала танцы, сходила позанималась, и так не хотелось до мой, что в голове промелькнуло, бросить мужа и ребенка.»;
Для меня, было бы естественно в состоянии усталости обойтись одним нежеланием идти домой. А у Вас бросить мужа и ребенка. Бросить семью(!) Как будто Ваши ожидания от материнства и всего того, что последует после родов, существенно не оправдываются. В то же время Вам муж помогает, как может. Может, по-вашему, недостаточно помогает. И тогда есть претензии к нему. И, соответственно, напряжение.
И бабушка еду готовит.
Вероятно, в Ваших мыслях и возникшем желании нет ничего критического. И все же со слагаемыми усталости - она ведь не только физическая, но и, скорее всего, моральная - стоило бы, имхо, разобраться. А, разобравшись, снизить их влияние.

Відредаговано автором 10-02-2023 19:49:33

«в один момент я начал ловить себя на мысли, что мне трудно быть искренним с ними, открытым, чувствовать эмпатию. Что в каких-то моментах я мог быть не уверены, слишком навязчивым или наоборот слишком мягким. Можно сказать, что я не чувствовал себя расслабленным с ними и моя реакция была более показательной, чем искренней.»;
То, о чем Вы пишите требует более пристального внимания. Внимания к внутренним процессам. В частности, к поиску и обнаружению причин, вызывающих скованность и неуверенность в своем праве БЫТЬ СОБОЙ.
Видно, как, в зависимости от обстоятельств, Вас качает в разные стороны - от мягкости до навязчивости, от искренности и спонтанности до демонстрации той же самой искренности и естественности. Конечно, это изматывает и утомляет. И в этой связи можно осторожно озвучить некий промежуточный вывод - пока еще ощущается дефицит ясности, устойчивости и определенности Вашего Я(!) Наверное, его формирование продолжается.

«Возвращаясь обратно в приятное для меня состояние у меня даже может проскакивать мысль, как я вообще мог так себя накручивать, понимаю что это ни к чему бы не привело. И через некоторое время всё по новой.»;
Заметна склонность к драматизации. Она тоже что-то такое обслуживает и следствием чего-то является. Следствием сомнений в себе, неуверенности в своем праве на ... . Периодически проявляющимся сопротивлением в принятии себя и реальности.

Прошу отнестись к моим предположениям как гипотезам. Не более. Точнее можно будет вести речь в ходе непосредственного взаимодействия.

Відредаговано автором 10-02-2023 19:23:27

«у вас прошу совета и взгляда со стороны. проблема в этом случае в моих ожиданиях? »;
В ожиданиях - да. И в потребности, которая хронически не удовлетворяется. И все это влияет и будет влиять на отношения.
Может быть, Вам казалось и кажется до сих пор, что у Вас с молодым человеком будет идеальное совпадение по всему перечню возможных интересов, ценностей и т.д. А также способов быть открытым, включенным в диалог, уважающим Ваши чувства и желания, реагирующим на просьбы... Однако реальный человек чем-то всегда будет не совпадать с образом, который помогло создать воображение.
Например, у парня может фанатичный интерес к футболу. И вот, представьте: он увлеченно часами рассказывает Вам о перипетиях матчей евролиги. Ему в кайф. А у Вас уши вянут. Но нет, он это замечает и настойчиво просит Вас изучить состав ведущих команд, изучить статистику и обязательно следить за матчами. Ну, чтобы потом предметно с Вами обсуждать эту тему. Как отреагируете, гипотетически, разумеется?
Готовы ли будете на полноценную ОТДАЧУ в таких отношениях???
И, кстати, хороший контакт возникает при наличии и ПРИНЯТИИ отличий партнеров(!) Відредаговано автором 10-02-2023 13:55:31

Відредаговано автором 10-02-2023 13:57:19

Здравствуйте, Алина!
«КАК ПОСТУПИТЬ В ДАННОЙ ПРОБЛЕМЕ ЧТО НЕ МОГУ ДОВЕРЯТЬ ЛЮДЯМ»;
«Я не могу доверять своему мужу, постоянно мысли об измене.»;
Давайте вначале уточним. В заглавии отметили, что не можете доверять людям. А ниже в тексте "не могу доверять мужу." Так есть ли у Вас проблемы с доверием другим людям или только с мужем такое наблюдается?

Мысли об измене? Замечаете ли Вы какие-либо предпосылки, факты, события, способные спровоцировать измену мужа? Может быть, внутреннее ощущение, чувства, интуиция?
Кстати, как бы Вы описали отношения с мужем? Что в них происходит? В какую сторону ваши отношения развиваются?

Відредаговано автором 10-02-2023 13:43:48

Здравствуйте!
«Спустя четыре дня, я пошёл на второй сеанс физиотерапии и когда я закончил и вышел на улицу в момент стал чувствовать апатию ко всему, как будто мозг перестал думать и я потерял желание что-то делать.»;
Вряд ли мозг перестал віполнять свои функции. Наверное, пропала мотивация. А вот вследствие чего - предстоит исследовать и віяснить. То ли лечение оказалось слишком истощающим Ваши ресурсы. То ли неосознанно перенесли ответствественность за исцеление на тех специалистов. То ли еще что-то. что пока в полной мере не проявилось, и потому не очевидно.

«заставить себя думать или взять прежний темп не мог и теперь на протяжении двух дне после этого снова лезут негативные мысли»;
Похоже, Вы применили один из свойственных Вам способов обходиться со своими чувствами и своей природой - насилие(!) Между нами, на этом драндулете далеко не уедешь. И в этом контексте любопытно узнать, как часто Вы себя критикуете, порицаете, пинаете, якобы мотивируя?