Здраствуйте!

В сложившейся ситуации лучше уже ничего не предпринимать, вы любое доброжелательное отношение можете воспринять как знак или шанс для вас. Вам много раз сказали нет и указали на возраст, уже и родителей подключили и босса. Попробуйте пережить это отвержение и забыть затею о красивой девочке. Вам нужна девушка, а здесь увы не сложилось. Это неприятно, обидно, сочувствую, но жизнь продолжается и вы будете на этом опыте знать где есть пределы и границы близости.

Вітаю!

Ви питаєте, що вам робити, але не кажете що відчуваєте з цього приводу. Вам треба пережити саме ці почуття.
Пів або майже третина земного шару незаплановані діти, так іноді трапляється, але це не віднімає цінності вас та вашого життя!

Доброго дня, Юрій!

Відчуваю ваш страх, ви в першу чергу боїтесь своєї агресії, а з написаного вона точно є. Розумієте якщо дуже довго подавляти її, то якраз і відбувається розлучення. Накопичується роздратування і людина вже не ладна терпіти і вирішує рубити - розходитись, певно так і було з вашою дружиною.

А друге, ви знову боїтесь втратити свою кохану. Ніби ви тримаєтесь за можливість возз’єднання, але ж конфлікт як раз вам потрібен, щоб вміти витримувати різність один одного. Можливо саме вона не вміє витримувати вас, тому потрібно їй це побачити. Це як пережити ремонт подружній парі. Щось буде сипатись, пил і бруд в‘їдатись в очі, але все це для того щоб в вашій спільній оселі стало комфортно і затишно. Психолог буде працювати як для вас, так і для неі, це людина-модератор, яка вміє чути і відчувати емоції людей.

В мене є невеликий досвід подружнього консультування, там перші сесії - взагалі не можливо почути один одного, бо кожен гне свою правду, проте вже після цих зустрічей напруга вирівнюється, бо щось нарешті розміщено і побачено (спочатку саме психологом). Психолог буде направляти вас вчити один одного як іноземну мову. Вам може не зайти психолог, таке теж буває, тоді можна спробувати іншого. Я вважаю, що це прекрасна нагода покращити свої стосунки і зійтись в сім’ю з новими здоровими нормативами взаємодій!

Як прикро, що ваш чоловік так чинить по відношенню до вас. Ви гідні любові, поваги і гарного відношення, але якщо ви погоджуєтесь на знущання і чекаєте від палача любові, то як вам можна допомогти?

У вас немає любові до самої себе, ви її шукаєте і хочете щоб хтось дав, але ви вже не дитина і потрібно оплакати втрати і звільнитись від очікувань. Як добре, що ваш тато подарував вам орієнтир і основу, але на жаль він помер, вам потрібно самій не помирати, а дорослішати… Виплакуйте все горе, біль та відчай.

Яку допомогу тут ви очікуєте? Вам просто потрібна глибока і довготривала психотерапія, переписка не допоможе, вона лише дає орієнтири і підтримку, а не глибинні зміни.

Доброго дня!

Співчуваю вашим стражданням, але вже страждає і ваше тіло - домівка нашого існування. Ви скоріш перебуваєте в депресивному стані. Чи є взагалі хтось, кому ви можете виговоритися і поплакатися? Чи можливо звернутись до шкільного психолога?

Вам потрібно пережити втрату звичного життя, бо це своєрідне горе, яке потребує проживання та супровіду ще когось…
Я теж живу закордоном і в мене були складнощі, вони зникли з часом, коли вирішила жити і турбуватись сама про себе, а не чекати чогось... У війну треба вижити і залишитись живою, де б хто не був: чи в окопі, чи в місті чи навіть закордоном.
Спробуйте побачити можливості для вас, ви зараз в сильному супротиві, але ж точно щось хороше є у вас і в тому місці де ви є.

Доброго дня!

Ваша пара перетерпіла багато змін, трансформацій і ви крокуєте в розширення в тріаду, дитина - це новий виток розвитку. Ви зараз дуже вразлива і емоційно чутлива, десь самі подібні до дитини. Спробуйте витримувати свої страхи, як мама самій собі, не зливатись з ними, а включати спостережливу функцію, дивитись ніби зі сторони і помічати всі стани. Я засмучена, мені страшно, я ображена, тобто фокусуватись на собі, а не на чоловікові. Спробуйте віддзеркалювати і підтримувати себе в цих відчуттях, а не нападати на коханого. Він не витримує ваших емоційних нападів, чоловіки не такі чутливі.

Він вже вас обрав, залишився з вами і ви всеодно тримаєтесь минулого, ви не можете ні себе, ні його пробачити. Рекомендую вам психотерапію. Пару сеансів з спеціалістом допоможе прожити всі ці клубки, видихнути напругу і пережити минуле. Ви боїтесь його втратити насправді і вся ця історія тригерить вас. Під цим страхом можливо якась ваша травма і тому вам так боляче і нестерпно. Співчуваю, але вірю, що це можна відкоректувати! Бережіть себе і дитину 🙏❤

Здраствуйте!

Очень трудно угадать причину почему так, потому что мало информации о вас и что же на самом деле предшествовало такому желанию. Возможно вы интроверт и наполняетесь через отрешение от социума, возможно у вас нету ресурса взаимодействовать с окружающими, вы истощены эмоционально или у вас страх близости, таким образом вы защищаете себя. Даже возможно все эти три варианта одновременно.

Я бы скорее опиралась на ваши чувства, так как в уединении подымаются наши переживания и нечем их развеять, разбавить и они накрывают целиком. Ваше плохо как раз возможно об этом? Что вы ощущаете наедине с собой?

Доброго дня!

Ваш чоловік вщент трощить вашу гідність і поводить себе аб‘юзивно. Дуже шкода вас і добре, що ви обрали себе, а не його, з його токсичністю.

Вам треба не подолати депресію, а лікувати. Відгорювати втрачені надії, прожити безсилля, образи, свої комплекси. Ви переповнені деструктивом в першу чергу по відношенню до себе, а це насправді лють і гнів, який чоловік не дав розмістити, а лише газлайтив і звинувачував вас. Стосунки з іншим чоловіком не вийшли, бо потрібно в першу чергу стосунки з собою. Ви травмовані цим шлюбом і ваші рани не зажили…

Рекомендую вам консультацію спочатку з психіатром, щоб визначити ступінь вашої депресії і підібрати лікування. А далі оберіть психотрепевта, бажано такого який знається на нарцисичних розладах (ваш чоловік саме такий).
Я бажаю відродити свою гідність та самоцінність, у вас є донечка і вона потребує вашої любові і між рядками відчувається ваша турбота та ніжність до неї. Зараз вам потрібен ресурс на себе, не зволікайте шукати допомогу у лікаря!

Де ви прочитали, що я вам радила когось з кимось лишити? Ви навіть тут перекручуєте слова. Ваша жінка обурена і ображена, вона в гніві відправляла вас до колишньої. А ви взяли і пішли… а тепер її гнів ще сильніший, тому вже звучить слово розлучення. Якщо дуже злити жінку - то вона може підпалити мости і ніяких відступних не буде, ось що я мала на увазі. Вам треба завоювати довіру та повагу знову в обличчі своєї дружини, а для цього треба ресурси та спокій. Ви вже визначились хто вам хто і це вже відлік для змін!

Підтримую колегу, що вам треба заспокоїтись і розплутати цей клубок непорозумінь, почуттів і психотерапія вам в поміч!

Відредаговано автором 04-07-2024 01:09:59

Доброї ночі!

Ви перебуваєте в надто складних мисленевих розщепленнях. Скажіть, чи звертались ви до психіатра? Чи знають ваші близькі про таку внітршню напругу всередині вас? Вам необхідно проконсультуватись з лікарем і він може підібрати для вас лікування. Ви занадто юнні і молоді щоб справлятись з такими пластами несвідомого. Ви гарно аналізуєте і виокремлюєте їх, але не можете інтегрувати та витримати, тому не зволікайте і шукайте допомогу.

Відредаговано автором 04-07-2024 00:13:33

Доброї ночі!

Співчуваю вашій історії. Ви перебуваєте у супротиві до реальності і не можете це пережити. У вас гнів, образа, безсилля та самотність. Ви знаєте, я теж опинилась закордоном з приводу війни і довго чекала повернення, моє життя було на паузі. Потім поступово я зрозуміла, що жити треба тут і зараз якби не було прикро і важко. Ви зараз не можете поки що побачити можливості, оцінити безпеку та перспективи, але якщо ви будете це шукати, то згодом змиритесь і будете починати жити.

Ваші батьки захищали вас і хотіли б вам всього кращого. У вас є зараз можливості розвитку та навчання, а не відключення світла, атаки і воєнний стан мобілізації… Ніхто з українців не хотів війну і не був готовий до цих реалій. У кожного свої складнощі і я бажаю вам їх пройти, стати сильнішим та мудрішим. Друзі з’являться і хоббі теж, просто їх треба шукати та бути відкритим до нового…

Доброго дня!
Коли ви не можете визначитись, то це роблять жінки. Вони можуть пробачити, але можуть лише раз це зробити… Не випробовуйте терпіння люблячої жінки, бо її можна більше ніколи не побачити.

Доброго дня!

Співчуваю вашій самотності. Припускаю, що ви занадто рано подорослішали і ваша емоційність не була відображена, прийнята і не сприймалась як важливість та цінність. Часто дуже працьовиті самостійні люди мають труднощі саме з емоційним інтелектом, бо вони звикли діяти, вчиняти правильно чи просто слідувати вказівкам норм та стандартів. При таких обставинах внутрішня дитина залишається в тіні, вона витіснена зі своїми страхами, печалями, бажаннями та потребами. Інші люди можуть відчувати просто важкість і нерозуміння як така сильна особистість демонструє щось абсолютне протилежне чи просто захищатись від тиску сильних переживань з вашого боку. Ви самі себе таку не витримуєте і відповідно інші теж не сприймають вас.

Тут потрібна психотерапія, яка допоможе познайомитись зі своїм внутрішнім світом, зі своєю емоційністю та чутливістю. Спочатку буде виходити багато напруги, болю, можливо навіть злості, але під нею є скарби - тепла, ніжності та радості. Все подавлене завжди мстить, атакуючи наше життя, щоб ми звернули увагу і стали цілісними. Приєднані витіснені частини роблять людей цікавими, щирими та справжніми.

Юлія, вітаю!

Вам потрібно з кимось про це поговорити, краще з психологом, де ви отримаєте прийняття та співчуття.

Щоб себе пробачити - треба внутрішній ресурс, тобто відчуття своєї цінності, важливості, а зараз ви всю увагу сфокусували на вчинках і себе з ними ототожнюєте. Я чую між рядками, що ви шкодуєте і не хотіли б так вчинити. Це вже говорить, що ваша совість пробуджена і вона повинна не атакувати вас провиною. Посумуйте, можливо навіть поплакати треба, але це вже минуле і його треба відпустити, а не приносити в теперішнє як сморід самзвинувачень.

Ми всі робимо помилки і падаємо, наша задача робити висновки, змінюватись і вставати далі. Побудьте собі люблячим приймаючим другом, який втішує і пояснює з любов’ю. Ви вчинили тоді так як вчинили, бо не мали чи достатнього ресурсу, чи розуміння і зараз би вже так не вчинили.
Також рекомендую виписувати всі мисленеві потоки з приводу цієї ситуації, щоб звільняти вашу голову від нав‘язливості. Просто без упереджень та оцінок виписуйте все що в голові.
Чи знають батьки про ваш стан? Можливо треба шукати підтримки саме у них?

Відредаговано автором 03-07-2024 10:02:43

Вітаю!

Ваш текст насичений відчаєм та душевним болем. Співчуваю, бо ніби є люди навколо, але ніхто не розуміє і не реагує на вас як на особистість. Можливо, пора вже не подобатись іншим і не боятись своєї агресії. Ви зараз перебуваєте в жертві і знесиленні, але коли приєднаєте собі свою злість, то вам ціни в хорошому сенсі не буде. Ви зіштовхуєтесь з несправедливістю і абсолютно безпорадні, але чому?

Дівчина, яка не запросила вас і ігнорить - це не подруга, мама - це маленька дитина, яка потребує «цукерок», а чоловік - взагалі вас не чує, це ніби сусід, а не партнер. Я образно включаю асоціації і можу не сильно попадати в правду, але десь близько таки відображаю суть. Мені б хотілось щоб ви на це подивились зі сторони. І ви всі ці вампірські взаємодії утримуєте саме ви, з вашоі згоди чи мовчання, бо вам страшно залишитись одною. Але ви одна, бо кожен думає за себе, так як йому краще.

А як було б краще вам? Що заважає брати відповідальність за себе? Ваші потреби - ваші можливості і ваше щасливе життя.

Рекомендую вам психотрепію. Ваші моделі поведінки захищали вас від страху, але вже не слугують розвитку. Ми інших змінити не в силах, але можемо мінятись і розвиватись самі.