Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Львів лише онлайн

Дорогая Алла!
«Почему психологи не хотят работать с такими темами, как "я хочу выйти выйти замуж" или "хочу чтобы партнер не изменял" ?
Говорят что это "запрос на изменение другого человека или не реальный запрос".
Что здесь нереального? Я так замуж вышла с помощью психолога.»;
Мне показалось, что вы противоречите сами себе. Это первое.
А второе - если психолог адекватен и профессионален, он не решает проблему клиента буквально и не берется за это. Его задача другая - помочь человеку осознать, как он сам создает свое бытие, в котором есть проблемы. Осознать, открыть все причины и предпосылки, увидеть свои ограничения и, главное, возможности поступать и жить иначе(!) Иначе воспринимать реальность, т.е. трезво и объективно. делать осознанный выбор и принимать решение, выбирая себя. И быть ответственным за свой выбор. Чтобы в итоге человек стал сам для себя психологом и не бегал беспомощно в поисках помощи на стороне.

Здравствуйте, helena!
«Почему так происходит? »;
Могу предположить, что происхоядщее связано с Вашей особенностью подавлять свои эмоции и интуицию. Раскрою чуть больше.
Вот ваша глобальная установка на отношения «успокаивала себя что чем жить в токсичных отношениях с другими мужчинами тиранами, то лучше так с добрым парнем по характеру»;
С тиранами плохо. Не подходит. Уж лучше внимательный добряк, пусть и на бабу похож. Я себя уговорю его такого принять и смирюсь.
«сначала понравилось его внимание ко мне»;«ощущение что общаешься с девушкой, а точнее с бабулей которая сплетничает. Но я подумала что это все мои заморочки и повышенная планка, и сново закрыла глаза на это. »;
Вас тошнило, ходили раздраженная. А от чего, собственно? Ответ же на поверхности - не ваш типаж. очень сильно не ваш. Но вам-то НАДО решать проблему. И потому «сново закрыла глаза »;
И так много раз закрывали глаза и подавляли собственное отвращение«Меня всю тресло там. Но я все себя успокаивала.»;
Доуспокаивались до «я уже в депрессиии и в апатии.»;
Куда уж дальше? ... себя насиловать и подавлять.

«РАЗРЕШИТЬ ЕЕ?»;
Вместе с психологом проработать вашу модель отношения к себе. Восстановить чувство самоценности и способность доверять своим чувствам. И счастье не задержится на пути к Вам.

«По-перше я думаю,що в мене страх відмови,коли я сама хочу проявитися до людини яка мене цікавить,якось завжди звикла що люди самі мене находять,і я так і з ними спілкуюсь,не замислююся чи добре мені з ними,чи варто на них тратити свою енергію,а чи готова я сама вступати з ними у відносини і т.д.»;
Ймовірно, ця роль боятись відмови, боятись проявитись, з одного боку, а з іншого - бути пасивною і пасивно чекати на увагу з боку інших - звична здавна. Винайдена вами у спілкуванні з батьками, стала робочою моделлю. Яка, до речі, може бути змінена.

Ви зазначили "По-друге можливо є у мене певна зона комфорту та передбачувана поведінка,що я маю бути в нижчих позиціях,роль жертви,що мною потрібно керувати,що я маю все робити,шо захоче людина,чомусь у маніпуляторах я бачу авторитет,у зв’язку з тим,що моя мама є домінантна особа,а батько емоційно холодний,і наче я вдовольняю потребу якусь,наче з такими людьми мені комфортніше в плані такого відношення до себе,так привично і передбачувано,я знаю як воно протікає,а в іншому випадку відштовхує невідомість якби діяла про іншому."
Справа у потребі відчувати ті емоції, що супроводжували вас в дитинстві. Начебто дії записана на жорсткий диск програма - підпускати до себе людей, у взаєминах з якими відчуваєте звичні емоції.
Інші люди подібних емоцій не викликають, тому зникають з вашого кола.

Отже, відповідь на ваше питання "Як припинити таке позволяти людям в мою сторону я не знаю" доволі проста для розуміння - позбутись тієї залежності від підсвідомого бажання знову пірнати в звичні пікові переживання дитинтства. На мій погляд, це процес не може бути схожим на послуги автосервісу - замінили колесо або відрегулювали роботу двигуна. Знадобиться певний час, ваші зусилля, перепроживання минулого і зміна ставлення до нього, "вивільнення старого багажу" і відбудова почуття самоцінності. Проте цей шлях цілком піддається доланню. Головне - аби було бажання.

Відредаговано автором 09-05-2023 14:15:49

«Щирих і порядних людей зустрічала доволі мало,якось не складалося із ними відносини,наче я сама відштовхуюсь від них чомусь.»;
Цікаво дізнатись, чому? Невже вважаєте підсвідомо, що ви їм не компанія?

«Я даже хотел уже подойти к отцу и рассказать все что у меня скопилось.»;
Отчего же не подошли? Похоже, что отец заслуживает вашего доверия.

Дрброго ранку, Ліліє!
«Як припинити таке позволяти людям в мою сторону я не знаю.»;
Відчуваю з ваших слів, як зростає бажання розібратись у своєму житті, в тому стилі, який мимоволі здійснюється і зрештою завдає чимало не дуже приємних почуттів і вражень. Вжив слово "здійснюється", а міг би написати "здійснюєте." Різницю помітили?
Вона у величезний відстані між одним визначенням-полюсом і другим - в першому випадку з вами відбувається (і ви безпорадні), в іншому - ви Автор усього того, що робите самі(!)

Як подолати цю відстань? Відповідь очевидна - розібратись з тим, до схиляєтесь самі «чому,можливо боюсь залишитися одна,особливо саме це відчуття,тому що здається що мене ніхто не зрозуміє,і я не зможу зійтися із людьми»;
Тобто розібратись зі страхом самотності, з відчуттям себе не вартої уваги інших людей, не цінною справжніх стосунків й таке інше. Власне, це буде поринання у ваше складне дитинство з метою позбавитись отого тягара, що узяли як спадок в доросле життя.

«всі покидьки по-своєму або жертви,які сама винні у своїх проблемах і не хочуть нічого вирішувати,а лише пити з мене соки»;
От чому всі покидьки або жертви? Звідки таке уявлення? Ви самі себе до якої категорії відносите?
Невже не зустрічали на своєму шляху людей порядних, щирих, позитивних?

Дякую, Романе, за змістовну відповідь.
«Мати завжди знала що для мене краще на її думку»;
Така поведінка матері могла заблокувати доступ до ваших бажань. А отже і до енергії, що міститься в бажаннях, та дає змогу бути собою, задовольняючи власні потреби. Тобто мимоволі через поведінку матері заклалося відчуття неважливості і нецінності ваших бажань як частини себе. Їй здавалося, що вона вчиняє як краще. Аби ж знала, до яких наслідків це призведе?!
Тому, враховуючи ще постійне негативне порівняння з іншими, варто розблокувати оте ранішнє відчуження від себе і схильність замикатись в собі. Той процесс розблокування неможливий в межах спілкування на форумі - потрібна індивідуальна взаємодія з психологом. Здається, ви це розумієте.
Тепер, у дорослому житті, сподіваюсь, мама за вас не вирішує як вам краще, однак механізм-то вже склався. І він, напевно, працює на підживлення очікувань від значимої фігури, яка подбає за вас замість вас(!)

«Батько особливої участі в моєму виховані не брав.»;
Гадаю, що і доволі поверхові стосунки з батьком теж посприяли формуванню образу себе, як людини, до якої іншим немає цікавості.

Отже, як бачити декілька важливих чинників вашої самотності ми разом з'ясували. Напевно, цей перелік можна продовжити. Водночас завдання щодо вирішення наведеної вами проблеми набагато об'ємніше і складніше. Знадобиться відродити почуття самоцінності, віднайти і закріпити автентичні уявлення про себе і способи поведінки, щоби стало можливим «влаштувати особисте життя і знайти вірних друзів у компанії яких я буду почуватися у своєму колі.»;

«АДЕКВАТНО ЛИ ПОСТУПАЕТ МУЖЧИНА?»;
Ника, вы задали психологам вопрос этического свойства. Но ведь психологи не могут выступать экспертами по этой части. Вы сами соотнесите его поведение со своими представлениями о порядочности и этичности.
Да, и немаловажно выяснить, а жив ли и цел ли мужчина на этот момент?

«складывается такое ощущение, что психологи тут сверхлюди, »;
Как полагаете, обобщение вам помогает, когда всех под одну гребенку? А что касается феномена самомнения, взлетевшего в космос, то ж тут удивляться - явление весьма распространенное в популяции.

«и по чужим словам и интепритациях, определяют мотивы поступков других людей, »;
Так ведь на то и психооги, правда, с оговоркой - на форуме, пожалуй, уместно не выходить за рамки предположения, категории вероятностного. Как думаете?

«уть ли не избавлю от запора и доведу до оргазма по фото. не общаясь при этом с самим обьектом обсуждения. »;
Ведь обратите внимание - чем вы пользуетесь, какими средствами для выражения собственных чувств. Это для пущей убедительности и наглядности в правоте своей позиции или праведности в целом?

А если и "задела" чья-то позиция, то, мне кажется, будет честно с тем человеком и вступать в персональный контакт, что вы по итогу и сделали.

В любом случае, хочу поблагодарить вас за поднятую тему. Ее появление и последующее обсуждение лично мне было полезным.

Відредаговано автором 08-05-2023 12:15:07

«ЯК МЕНІ ЗПРАВИТИСЬ З ЦИМ І ЩО ЦЕ?»;
На другу частину питання відповідь зможе надати лікар психіатр наприкінці вашого особистого прийому. Лише він. І не варто шукати інших шляхів, адже це єдиний вивірений часом і практикою.
На першу частину відповідь теж однозначна - вислухати лікаря, почати виконувати його призначення і поради. Згодом це призведе до зникнення або суттєвого зменшення симтоматики.
Скоріше за все, він також порадить психотерапію у психолога, аби розібратись з причинами вашого стану і віднайти здорові способи втілення ваших бажань і потреб.

Доброго ранку, Романе!
«ПОСТІЙНЕ ВІДЧУТТЯ САМОТНОСТІ, ЯК ПОЗБУТИСЬ І ПОЧАТИ НАРЕШТІ ЖИТТ»;
Щоб почати нарешті жити, як ви зазначили, потрібно позбутись відчуття самотності. Тобто такого стану, в якому переважають відчуття, ніби ви нікому не потрібні. Але ж ви їх СТВОРЮЄТЕ.
І цей механізм творення сформувався точно не вчора. Більшою мірою, вважаю, він працює на підсвідомому рівні. А виник, мабуть, давно - ще у ващому дитинстві. Тому показана копітка і виважена взаємодія з психологом.

А поки що розкажіть про своє дитинство? Як ставились до вас батьки, окремо мама і тато?
Коли вперше відчули самотність?

Самотність - це коли людина відсторонюється від інших, зачиняється в собі і здебільшого очікує, що на неї звернуть увагу, запропонують зустріч, покличуть в гості і таке інше. За вашими спостереженнями, які очікування властиві вам?

Відредаговано автором 08-05-2023 10:50:38

Добрий ранок, Миколо!
«Але мої внутрішні відчуття криком кричать що мені нагло брешуть.»;
У впененої в собі людини зазвичай не виникають сумніви щодо віри власним почуттям та емоціям. Бо... ці почуття не виникають на порожньому місці. Вони грунтуються на фактах, спостереженнях, тобто на реальному грунті.

Як ви зазначили « І ловив на неправді і приховуванні фактів.»; у вас є факти, приклади і досвід стосунків з дружиною, які спричиняють почуття зради і ставлення до слів дружини як до брехні. То чому ви не довіряєте собі? Чому піддаєтесь навіюванням дружини, до якої втрачена довіра?

«Дайте пораду як зрозуміти свої передчуття і не потрапити в навязування дружиною того, що я все надумовую.»;
Інакше кажучи, ви потребуєте підтримки. А для чого? Що це має вам забезпечити - які потреби і які цілі?

«Хочу спросить действительно ли гештальт считают сектой»;
Сектой он не может быть по определению, потому что в основе подхода свобода личности(!)
Сектой может быть только некое сообщество людей, отвергающее личностную свободу. Кстати, христиантсво возникло как секта. А теперь это мировая религия.

«Нашла гештальтиста, прочитала о секте, теперь боюсь идти.»;
Звучит почти как нашла знахаря, целителя. Между прочим среди дипломированных специалистов психологов хватает шарлатанов, людей низкой квалификации, формалистов - как и среди врачей.
Поясните, пжл, в чем ваши страхи? Чего вы на самом деле боитесь?

«Мне надо поменять работу. Кто может помочь?»;
А чем нынешняя не устраивает? По каким мотивам принимаете решение, чтобы что было на новой работе? И, главное, что вас останавливает?

Відредаговано автором 08-05-2023 10:26:11

«чтобы полностью удовлетворить себя, я должен видеть обнаженную такую задницу, когда с ней занимаюсь сексом»;
Фетишем может быть все что угодно (левая ягодица или правая, грудь и ее отсутствие, волосы и прическа, форма носа или размер стопы). Он, фетиш, как раз и служит средством, чтобы избежать удовлетворения или сузить его до невозможности.

«Ну мне уже не раз говорили, что у меня задатки писателя»;
А вы не верите словам. Не ждите, а то за вас напишут другие.