Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Львів Галицький район

З огляду на все, вами зазначене, вважаю вас доволі гарною мамою(!)

Вам потрібна віра.Звичайна, батьківська віра в те, що мине час і син знайде своє місце в цьому світі і налагодяться стосунки з вами.

Що потрібно від вас? Витримка і віра, як я уже написав вище. Напевно, він цього і очікує, і прагне відчути - вашу стійкість, розуміння, прийняття і ясність. Ясність у баченні того, що відбувається. Тому не гребуйте можливістю поділитись з ним оцим своїм баченням. Якщо є невдоволення - висловлюйте його. Якщо є схвалення - теж не ховайте його в собі. Бутьте щирою і відвертою.
Коли хочеться бути різкою - будьте. Коли виваженою і розсудливою - будьте. Тобто будьте собою(!) Не ідеальною тривожною мамою, а природньою людиною, яка має право на абсолютно усі свої почуття і реакції.

Упевнений, згодом це дасть свої результати.

Якщо будуть запитання - звертайтесь, охоче відповім))

Відредаговано автором 05-04-2023 14:58:10

«Так мій чоловік не старий. Ми однолітки і він іноземець. Так чоловік поставив себе як хазяїн в домі і я, до речі, була не і є не проти цього. Тому зо вважала, що сину потрібен приклад чоловіка, який може захистити свою родину, дисциплінованого і розсудливого. Коротко про чоловіка. Він не є солдафон, точно він стримує, не підвищує тон, ще до одруження намагався побудувати стосунки з сином, граючи в шахи, спілкуючись на спільні теми, даруючи дорогі подарунки, які хотів син. Також підтримував мого сина із його захопленням- загяттями у військовому гуртку. Ходив разом з ним на прогулянки, щоб поговорити і разом провести час. Він ввічлива і вдячна людина, не надає наказів вдома чи нав’язує свою волю, але так любить дисципліну, типу сніданок в 9 і треба бути за столом, тоді коли всі сідають, якщо ти не зайнятий. Душ приймати не 2 години і не закриватися з телефоном в туалеті. Коротко про сина. Він зажди міг проявити характер, ще з молодшої школи. В нього були конфлікти з хлопцями однокласниками, на уроці міг вийти і піти в туалет на пів години або гуляти по школі, коли я казала, що так робити не можна, він відповідав, що йому було не цікаво і нудно на уроці. Щодо моїх стосунків із сином. У нас завжди були близькі стосунки. Він завжди мені все розповідав, що його турбує, ми разом дивилися серіали, ходили на шопінг чи прогулянки. З початку перехідного віку, років так з 12 у нас почастішали конфлікти, типу не чіпай мене, грюкання дверима, мене все дратує. Ми разом вчилися контролювати градус емоцій. А з появою першою дівчини- це 13-14 років він став більш агресивний. Частіше підвищував голос. Майже постійно роздратований тон, типу - що ти хочеш відчепитися, мене всі задовбали. Потім ми все проговорювали, він вибачався. Пили вітаміни і знову все по новій. З дівчиною потім стосунки закінчилися. Це ще була драма. І я в той час зажди його підтримувала і була поруч. Запевняла, що на перших стосунках життя не закінчується, що все ще попереду, він зустріне гарну людину, розповідала свої підліткові історії. Син до моїх батьків поїхав сам. До мого одруження ми жили в приватному будинку в Києві разом з моїми батьками і там все його життя- його кімната. Поруч з будинком спортзал, зручно їздити в коледж, гурток, друзі. Його вибір я зрозуміла. До інциденту, який я описала в першому повідомлення ми говорили з сином майже щодня, коли він не був зайнятий. І він всим, чим міг зі мною ділився, що все дратує, всі дратують, баба з дідом дратують, про заняття в гуртку, що зараз ніякі дівчата не подобаються і вчитися задовбало. Вчиться він без охоти, вчит лише ті предмети, які йому подобаються, а це право і історія. Так я розумію в певній мірі, що відчував син, коли чоловік йому розповідав про роботу. Він колишній військовий за небоєздатністю- травма хребта, численні грижі в поперековому відділі, не може довго стояти, бігати чи піднімати, щось важче 2х кг. Але патріотичний настрій сина завжди підтримував. З іншого боку я розумію, що на випади настрою не своєї дитини будеш завжди реагувати гостріше. Та і мені хочеться щоби син був більше ввічливий і вдячний у сім’ї. Бо з хлопцями з гуртка він супер доброзичливий. Зараз зі слів бабусі грубить і не стриманий вдома з ними. Постійно «пішли всі на хєр». Також можу сказати, що бабуся часто нав’язує свою зверх опіку. Були конфлікти з дідом, ледь не дійшло до бійки, з кулаками також поліз син. Дід звинувачував його, що він не поїхав з нами, типу міг би зараз бути за кордоном. Син дуже патріотичний і всіх чоловіків призовного віку, які виїхали за кордон, вважає зрадниками. Ми з ним обговорювали чи не сердиться він на мене, він сто разів казав мені ні, що не сердиться, що він зараз хоче бути в Україні, що він має бути в Україні, а до нас приїздитиме в гості.»;
Почуйте мене - я вважаю Вас достатньо гарною мамою(!) Щось подібне до Вашої ситуації і Ваших почуттів теж переживав у сві

«Ну вот дочка сказала, что хочет с ним сегодня остаться на ночь у дедушки с бабушкой. Хотя мы договаривались этого не делать. Что он ночует только дома. Но он сделал это. Остался у своих родителей с дочкой ночевать, хотя еще раз говорю, что мы договаривались заранее , так не делать. Что касается подарков, что хотят то и получает. Он их задаривает.»;
Тут не с детьми, тут с мужчиной стоит разбираться. Его поведение Вас не удовлетворяет. А на детей смещен акцент. Так, наверное, Вам легче. А чего, собственно, должно быть легче, если от избегания сложных вопросов проблема только усугубляется?!
Поэтому говорю открытым текстом - у Вас с мужчиной проблема(!) И не обманывайте себя, переводя стрелки на детей.

«Что касается моего брака. Я не хотела никогда замуж и детей особо. Но в один момент что-то в голову бахнуло. »;
И что же это Вам в голову бахнуло? Есть представление, что это было?

«И я начала встречаться с человеком которого знала уже давно, мы просто дружили. И после 3 месяцев наших отношений я забеременела.»;
От дружбы дети не рождаются, так ведь? А у Вас родился ребенок.

«Человека никогда не любила, я просто с ним встречалась, нету объяснения этому, что бы не быть одной наверное. Мы прожили 4 года в браке. Потом развелись.»;
Развелись-то чего? Не смогли жить с нелюбимым?

«Просто мне важно понимать-я себя накрутила по поводу этого всего? Или мои опасения насчёт эго искренности со мной имеют место быть???Ведь я очень эмоциональная, хотя старалась ему это преподнести в адекватной форме, без выяснений.»;
Попробуйте сложить все пазлы в целостную картинку. И посмотреть на случившееся как бы со стороны. Уверен, у Вас получится!

Здравствуйте, Александра!
«Как теперь поступать в даной ситуации?»;
Как быть, как быть? - определяться, хотите ли Вы в отношениях с человеком, который ведет себя подобным образом или нет. Вот и все.

То есть, что я хочу сказать, - проблема теперь у Вас, не у него (он такой и с этим ничего не поделаешь). Парень себя проявил. Теперь Ваш ход. Поэтому взвешивайте, можете ли Вы ему доверять, исходя из того, насколько Вы сами себя уважаете, цените и заботитесь.

Доброго дня, Maryna!
«Коротко передісторія, яка може мати на неї вплив. В березні ч вийшла заміж і в травні переїхала з України.»;
Я правильно розумію, що ви зараз в безпечній країні? А чоловік ваш колишній військовий, судячи з усього не такий вже старий за віком...

Давайте з'ясуємо ще деякі важливі, на мій погляд, моменти. Ви не проти?
«Після одруження мій чоловік вмовляв сина переїхати з нами, але син так і хотів залишитися в Україні, на той час в нього була дівчина, і ми не хотіли підліткової драми чи помсти. »;
Чому була дівчина? Їхні стосунки розірвані? Що ви про це знаєте?

«Можливо як колишній військовий в деяких моментах був строгий, типу швидше приймай душ, швидше сідай їсти, коли їжа на столі, мама не повинна будити вже дорослого сина і т.д. Мій син реагував на це завжди на грані агресії і одного разу навіть поліз битися. Але чоловік його одразу скрутив. »;
Тобто чоловік одразу показав, хто в домі хазяїн. Але в сина образа залишилась.
До речі, ці події відбувались ще до війни, правильно?

«Невдовзі після інциденту син переїхав до моїх батьків, так як з вдіти ближче до коледжі і з часом вибачився перед чоловіком і вони порозумілися, і досить довго нормально спілкувалися.»;
Хто насправді ініціював переїзд сина?

«чоловік почав розказувати йому про свою нову роботу, син сказав вітаю таким черговим тоном і потім наче навмисне почав знецінювати життя і роботу в країні, де ми з чоловіком, приводячи різні негативні аргументи.»;
Як думаєте, що відчуває хлопець, який захоплюється військовою справою, живе у воюючій країні, яку бомблять по сто разів на день, коли в минулому військовий з безпечного місця щось розповідає про нову мирну роботу?????? Просто уявіть, хоча б на хвилинку.

Відредаговано автором 05-04-2023 11:02:36

«Так, висновок я зробила тільки на когнітивному рівні. Досвід мене не навчив. Напевно, тому що гроші були у хлопця під час карантину і я не дуже відчула стрес. А якби я залишилася сама і мала вирішувати свої фінансові труднощі власноруч, то може зробила би якісь висновки
»;
А зараз хіба не стресс переживаєте? Можливо не такий гострий.

«Не знаю, чи доступ до віддалених бажань в мене заблокований. Але я чомусь піклуюся тільки про минулу себе. Закриваю свої «хотілки», які не могла собі позволити і тд. А про майбутню себе – ні.»;
Стан тривоги спровокував регрес у проявах Вашої особистості, так мені здається. І тому включились раніше заблоковані бажання як спосіб підтримати себе у скрутний в психологічному сенсі момент.
До речі, які у Вас зараз стосунки з хлопцем? Чи є вони взагалі?

«Може бути я і зайняла позицію крайнощів. З тим, аби робити щось «по-дорослому» часто виникають проблеми. Інколи здається, що я інфантильна.»;
Дорослість відрізняється відповідальністю, усвідомленням своїх бажань, здатністю робити свідомий вибір, від чогось відмовлятись...Це і є своєрідні напрямки формування якостей дорослої людини. Щось Ви зможете для себе зробити самостійно, наприклад, більш уважно спостерігати за тим, як себе проявляєте в просторі життя, цікавитись корисною інформацією, діяти по-новому і таке інше. А щось проживати і в чомусь важливому розбиратись разом з психологом.

Відредаговано автором 05-04-2023 10:30:11

«Я понимаю, что мне нужно просто игнорировать свои эмоции, но я не хочу. »;
Обращает на себя внимание то, как Вы на протяжении всей темы демонстрируете свою привычку переоценивать силу разума и рациональность. Плюс снова-таки привычным образом давите на себя пресловутым "надо", "мне нужно" и так далее. Как показывает опыт и практика, так проявляется большущий перекос, образовавшийся в прошлом. Рациональное в человеке не всесильно. А без эмоций человек - полчеловека(!)

Поэтому важно не игнорировать чувства, загоняя их вглубь себя, а прикасаться к ним и проживать. Разбираться, чем они вызваны.

«Но я на них смотрю и вижу бывшую жену в них, а его там вообще не вижу. Чувство, что они руководят ним.»;
Привлек внимание и этот фрагмент. Вы написали "чувство, что они руководят им." А так ли это на самом деле? Не срежиссировано ли чувство общим негативным настроем, который заслоняет от Вам реальную картину, то есть происходящее в действительности?
Мне кажется, Ваши внутренние негативные фильтры существенно искажают действительность, в итоге омрачая Вашу жизнь.
Чтобы не быть голословным, предлагаю Вам вспомнить и привести здесь конкретные примеры, когда дети и бывшая жена управляют Вашим мужчиной. Сможете?

Стоит также внимательно рассмотреть историю Вашего первого брака: как выбирали партнера? была ли любовь? что не получилось? и т.д.

Здравствуйте!
«КАК ПРИНЯТЬ ДЕТЕЙ ОТ ПЕРВОГО БРАКА СВОЕГО МУЖЧИНЫ ?»;
Сложный вопрос задаете. Еще сложнее процесс принятия. Именно процесс, а не одномоментный акт, как многим по наивности представляется - бац и принял!

Разные специалисты по-разному видят помощь клиенту в достижении им своей цели. В любом случае она сводится к осознанию потребности, которая формирует непринятие другого или других. В Вашем случае это еще и «его детей я ненавижу»; Плюс «когда за них речь заходит - все у меня пропадает настроение и мне хочется с ним поругаться и наговорить кучу гадостей за его детей. »;
Разрешающим моментом является проработка детских травм, поскольку именно они заложили основы той потребности.
После этого отношение человека неизбежно меняется. У него теперь нет необходимости ревновать или желать зла: в первую очередь, он принимает себя, принимает ситуацию и принимает других.

Так вот, в переписке такая работа в принципе невозможна. Нужен личный контакт (возможно онлайн), доступ к эмоциям и реакциям в ситуации здесь и теперь, что, как Вы понимаете, форум обеспечить не может.
По этой причине специалисты советов не дают. И еще по той причине, что буквальные советы только вредят человеку, отбирая у него автономность и в значительной степени ответственность за поиск решения.

Думаю, что с выбором специалиста Вы разберетсь сами. А пока хочу Вам предложить ответить на несколько вопросов.
Представим, что Вы оказались в роли одного из детей Вашего мужчины. Представили?..
А теперь загляните в себя и почувствуйте, что Вам хочется получить от своего отца? Что почувствовать, исходящее от него? Какого папиного отношения и участия в своей жизни ожидаете?

«Я понимаю, но максимально не хочется тратить время на того мужчина, который даже в себе не может разобраться. Почему этот вопрос не обсудить ранее, имею ввиду ещё до меня, или он готов остаться одиноким до конца своих дней. Я получается, принимаю этого мужчину с его бывшей женой, с детьми и т.д.-а он перекладывает ответственность на мою подругу, мол «как смотришь на то, если у подруги поработаешь?», видители, доча против твоего присувствия, хотя было обсуждено, что мы пробуем жить отдельно. Теперь же-он хочет свалить все заморочки на мою подружку, в которой я буду жить бесплатно, питаться бесплатно, зарабатывать на себя самостоятельно-а он, по его словам готов ежедневно меня навещать)))))Я и не сомневалася, это же прекрасный вариант-мужчине удобно, даже очень-а я просто тогда питаюсь эмоциями получается, и не всегда позитивными))))»;
Что Вам мешает поехать заграницу и там искать свое счастье. Пусть не с этим мужчиной? У Вас же чувств к нему нет, как я заметил.
А что касается его позиции, точнее смены позиции, то учтите, что жизнь отнюдь не линейная штука. В ней постоянно что-то меняется. Он же Вас узнавал, наверное, пытался разобраться в своих чувствах и своих возможностях. Впрочем, и Вы, наверное, тоже примеряли происходящее на себя, что-то с чем-то важным соотносили.

«Теперь же-он хочет свалить все заморочки на мою подружку, в которой я буду жить бесплатно, питаться бесплатно, зарабатывать на себя самостоятельно-а он, по его словам готов ежедневно меня навещать)))))»;
Он Вам так прямым текстом и сообщил или это предположения, в которых были зашиты, а теперь проявились наружу Ваши характерные взгляды на мужчин вообще? Или мужчин из Европы и Запада в целом?

«Ставлення до грошей в моїй сім’ї було бережливе. Фінансове положення було таке, що ми не надто «шикували», але і не бідствували. Мама завжди говорила, що «гроші не ростуть на деревах, тому потрібно економити» і навіть після того, як я з‘їхала з дому, вона мені часто казала і каже «відкладай гроші». А в мене вони ніколи не затримувались.»;
Тобто докори йдуть від сім'ї, яка оселилася з дитинства всередині Вас?

«Жити тільки сьогоднішнім днем і не мати ні гроша за пазухою погано, бо коли трапився карантин, я не була до нього фінансово готова. Якби не мій хлопець, я бт не знаю, що робила.»;
Висновок на когнітивному рівні зробили, але не зробили його частиною власної моделі поведінки. Тобто досвід Вас не навчив. Так виходить?

«Я вмію відкладати гроші на поїздки, дорогі покупки і тд. Коли я бачу сенс відкладення і знаю, зо в майбутньому витрачу їх на щось довгоочікуване. А відкладати гроші на «чорний день» (на щось неконкретне) я не можу. Вони будуть мене манити себе витратити.»;
Невже зараз доступ до власних віддалених бажань заблокований? Тоді чим, здогадуєтесь?

«З купівлею нових речей, я відчуваю щось нове у житті. Щось цікаве. Коли навколо все однотипне і я живу лиш у вихідні, то хочеться себе якось порадувати. Говорю собі, що важко працюю, тому заслуговую.»;
А що, окрім покупок дорогих речей, порадувати себе нічим? Для втіхи нічого не знайшли?

«Якщо я відмовлюсь від покупок і буду тільки відкладати, то відчую життя не на повну і позбавлю себе радощів.
Колись у студентські роки я собі нічого не позволяла і це було жахливо. Відчувала себе якоюсь бідною, коли у дівчат з’являлися нові модні речі і тд. А зараз мені подобається відчуття «сподобалось - купила».»;
Чи не здається Вам, що зайняли позицію крайнощів - або все витратити, бо радості замало, або сидіти на нулі і жаліти про витрати? Серединого варіанту хіба не існує, коли витрачаєте на те, що хочетья і водночас по-дорослому?

Відредаговано автором 04-04-2023 17:47:28

Гарантий в этом мире точно никто и ни в чем не дает. Даже если начнете жить с девственником. И Вы у него будете первой.
От ошибок тоже никто не застрахован. Но Вам-то, кровь из носу, вынь да полож гарантии.

А слабо без гарантий - вступить в отношения и эти отношения развивать, учиться уважать его и себя, не требуя и не ожидая, отдавая и обмениваясь?.. И самой решать, отталкиваясь от чувств, ощущений и выводов, хорошо Вам с этим человеком или невмоготу?

Відредаговано автором 04-04-2023 17:35:58

«Под иным руслом я понимаю лёгкие отношения с выгодами-подарки, фин. помощь, хороший отдых. Скажу так-если бы мужсина мог предложить мне нормальные, адекватные отношения-этот бы момент стоял бы не на первом месте. Так как он этого не может да и не готов предложить-тогда в моём понимании, такой вариант более честный)»;
То есть вариант такой "Вы используете его, он использует Вас и щедро благодарит за использование." Я правильно понимаю?

«На счёт моей реакции-согласна. У меня ещё до этой ситуации также возникла некая неприязнь к девочке, хотя я в этом даже себе не хотела признаться-ведь я вижу, какой он заботливый отец, ради своих детей готов на всё, в моем же детстве не было такого папы. Тоесть, папа просто присувствовал, был инфантилен, безразличен-в школу никогда не водил, на родительских сборах никогда не присувствовал, игрушек, конфет не дарил, и даже необходимого не покупал, сейчас кстати, с его возрастом ничего не изменилось. И наверное, в этом мужчине я отчасти видела замену отца, также хотела хоть чучуть почувствовать эту заботу, но мне будто сказали-НЕТ, у меня свои дети, а вот ты ЧУЖАЯ»;
Так ведь так почувствовала и проинтерпретировала ситуацию маленькая недолюбленная отцом девочка внутри Вас. А где взрослая часть?

«Насчёт реакции мужчины на мои слова о более лёгких отношений-мне показалось это крайне егоистично, далее мне говорить о том, что он хочет именно серьёзные отношения, когда он не в силах даже решить вопрос с дочерью. Тобишь, он хочет меня заставить жить в ожидании-пока всё само разсосется?))»;
Так, а что он может гарантировать? Выгнать дочь к чертовой матери? Пообещать Вам, что дочь сломает и она будет Вас любить как родную мать?!
Он же предложил Вам свой вариант - постепенно сближаться и находить то общее, что можно найти при уважительном (не потребительском отношении) друг к другу.

Здравствуйте, Анна!
«Поэтому, судя из ситуации продумываю иное русло отношения.»;
Хочу спросить, что подразумеваете под иным руслом? Это про что?

«А с другой стороны, я понимаю-я может быть и готова потратить на него время, но тогда должна быть ясность, и совсем другой ракурс отношений. К слову-мне 26, мужчине 41, если же этот мужчина не может дать мне покоя и надежности, тогда должна же быть какая-то другая положительная сторона медали-я имею ввиду, что он может иного мне дать, ради чего бы я продолжала эти отношения.»;
Большой довольно абзац, из которого кое-что можно понять про Ваши мотивы и отношение к мужчине. Как Вы сами заметили, Вас, прежде всего, интересует, что он МОЖЕТ дать вместо того, что обещал (покоя и надежностиили) или Вы хотели, чтобы дал.
Что же это для Вас, раскройте, пожалуйста?

«Сказать, что я не ожидала такого-соврать.»;
Даже немного странно. Почему не ожидали, Вы же знали, что «я до этого знала, что она трудный подросток.»;?

«Не могу объяснить, но в момент этих слов мне захотелось просто вычеркнуть этого мужчину из жизни, заблокировать повсюду, и никогда не видеть. »;
Не кажется, ли Вам, что эта реакция вполне эмоционально естественная и так похожа на детскую?

«Написала об этом мужчине-но он будто не понимает, пишет далее, что он хочет быть со мной серьезно, что очень огорчён этим, не знает как быть и т.д. »;
Как быть теперь ему? Так вроде он уже свой план изложил. С дочерью расставаться не хочет, бережет ее чувства. А что можете предложить Вы?
Чем плохо выехать в другую страну, не сразу к нему в дом, а в город, где живет подруга, там освоиться и уже на месте смотреть, насколько велики шансы для развития отношений? Ведь не факт, что можете с ним ужиться под одной крышей. Тем более, что про любовь речь не идет.

Доброго ранку, Daria!
«Все що мене турбує пов'язано з роботою.»;
На перший погляд, так - пов'язане з роботою. Але це тільки на перший. Насправді ж, пов'язані між собою багато аспектів - сумніви в собі, стресостійкість, страхи, схильність брати вину на себе, послаблений контакт з власними бажаннями тощо. Ось чому зовні не складається. А тут ще й війна, яка, звісно, вносить кардинальні зміни у наше сьогодення. І не кожен здатен витримувати тиск оцих змін.
Словом, криза, як, власне, Ви і назвали свою тему. І, якщо криза, то підходити до виходу з неї бажано і потрібно комплексно. І перший крок - визначити реальний стан речей, з чим Ви вже впорались. А далі спокійно досліджувати усі чинники і обставини, що спричинили кризу. Паралельно запасатись ресурсом, бо він обов'язково знадобиться на шляху майбутніх змін. Колега вище про це дуже розлого зазначила.