Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Запоріжжя лише онлайн

Здравствуйте!
«КАК ПОНЯТЬ ЕГО НАСТОЯЩИЕ НАМЕРЕНИЯ КО МНЕ?»;
Для этого Вам придется учиться разбираться в людях и доверять своим ощущениям, эмоциям, выводам относительно намерений других людей по отношению к Вам. А также учиться строить прямые и открытые отношения, вместо фантазий насчет мотивов окружающих.
Можете сказать, что Вам мешает все неясные вопросы обсудить с молодым человеком?

Доброго ранку, Олеже!
«Що робити з зацикленістю на повній невинності?»;
Вельми складне питання. Проста відповідь буде такою - досліджувати витоки цієї проблеми, а Ви саме проблемою її вважаєте, якщо я не помиляюсь. Судячи з усього, ця зацикленість стала стриженем вашого способу життя. Навколо неї майже усе крутиться.

На мою думку, вона здатна піддаватись осмисленню, пом'якшенню і нівелюванню гостроти спричинених нею наслідків. Про остаточне її подолання зараз упевнено сказати не берусь, бо я не знаю добре Вас, історії Вашого розвитку і становлення як особистості. Та й цей недолік можна з часом надолужити)

«Я ідеально нікчемна людина. Жити мені не потрібно, а помирати не хочу. Думав вб'ють на війні.»;
Ось бачите, до чого призводить надмірна фіксація на певній цінності?! Точніше, на безсиллі її реалізувати. Життя звужене до однієї крапки, втрачені усі сенси і цілі... От тільки нікчемною людиною Вас не вважаю, бодай Ви і пішли на війну за змінами через зустріч із смертю.

Отже, потрібно шукати, що ж ховається за Вашою залежністю від такого ставлення до незайманості і чистоти жінки. А там, упевнений, багато чого знаходиться... Буде Ваше бажання - розберемось.Ответ отредактирован автором 07-12-2022 10:12:50

Ответ отредактирован автором 07-12-2022 10:13:17

Здравствуйте, Тор!
«Мне 25, ему - 29. Вместе 4 года.»;«Особого желания работать у него не было и нет уже 3 года. Один раз съездил заграницу на 3 месяца. И все. «Работать на дядю» это не его. Много чего хочет, амбиций море. Но по факту пустые слова. »;
Что можно сказать? Приходит на ум такое - Вы живете в иллюзиях, которыми кормите себя последние три года(!) Они касаются Ваших возможностей повлиять/оживить/замотивировать/перевоспитать/образумить и т.д. своего парня.

Тут как обычно, много всего намешано и замешано - и Ваша переоценка себя, и отсутствие реалистичного восприятия реальности и вера в невозможное, и сверхответственность, и, возможно, страхи перед чувством вины за то, что придется оставить его решать свои проблемы без Вас...

«Я уже думаю, что проблема во мне, что не мотивирую. »;
Проблма явно есть, но не та, что Вы указали. Она отмечена мною выше - объемная и многоуровневая.

«Я устала пилить и что-то говорить. Я не хочу быть той, в кого я превращаюсь… »;
Рецепт весьма прост: не хотите - не превращайтесь(!) То есть перестаньте вести себя так, как вели себя до сих пор. Естественно, станет вопрос, а как иначе? И вот тут предстоит это самое ИНАЧЕ - создать, обнаружив в себе самой возможности для перемен. На этом пути может помочь психолог - понять Вас, поддержать, быть рядом и сопровождать в процессе.

Дорое утро!
«Можно ли это как-то спустя 9 лет изменить?»;
Отвечаю - разумеется, можно. Важно только понимать конкретно, что Вы хотите изменить - ваш стиль отношений в семье? свои реакции и в целом позицию по отношению к его манере обращения с Вами? привычную модель мужа на другую, удовлетворяющую Вас?..
Что именно?

«Иногда доходит до его грубостей и криков, когда я говорю, что не хочу. »;
Позвольте уточнить: так Вы после его криков и грубостей все-таки бросаетесь на его зов? Продолжаете неуклонно подчиняться его воле, унижая себя?
И что потом чувствуете к нему и, главное, к себе самой?

Видите, сколько актуальных вопросов поднимается в связи с Вашей темой?!
Все они так или иначе касаются Вашего способа построения близости. Он явно зависимый. С позиции "СНИЗУ", то есть не на равных, а, значит, о гармоничных отношениях партнерства двух любящих у уважающих взрослых говорить не приходится.

«Нужно помочь ему, а встаю, бросаю все и иду к нему - я.»;
«Так как за 9 лет он привык, что я бегу, как только он зовет»;
Впору задаться вопросом, что Вами движет? Привычка подчиняться и не считать себя ценной? Или страх потерять мужа?

Ответ отредактирован автором 07-12-2022 09:40:50

«Якщо можна, ще допишу. Сьогодні пішов вже 3 день з моменту тієї розмови. А чоловік і досі холодний і неприступний, немов стіна. Повний ігнор в мою сторону, відмова від їжі, яку я готую. На питання чому не їсиш, була відповідь, бо ти її приготувала. Я благаю його, щоб він мене послухав і почув, або хоча б прочитав того листа. Але він просто мовчки виходить в іншу кімнату. А вчора взагалі сказав, що якщо я буду його діставати своїми розмовами та сльозами, то він взагалі залишиться на роботі і додому не прийде. Сказав, щоб я працювала над собою і на наступний раз думала, що ляпаю в його сторону.»;
Він дуже впертий і наполегливий у своєму прагненні Вас підкорити/змінити/підлаштувати під себе.
Якщо будете здаватись в "полон" і давати задню, ситуаця може втратити шанси на зміни у кращій бік.

«Хотела бы узнать, возможно ли как-то, возможно со временем вернуть, наладить эти отношения, все таки 3 года были вместе..»;
Можно, но скорее всего каким-то ущербным способом. О чем много фильмов снято, когда заточают в темницу, приковывают цепями, делаются беспомощными и взывают к великодушию ... а потом понимают, что все зря, поскольку без взаимности счастья не бывает. Вы, наверное, понимаете, счастья в понимании здоровых отношений.

«Невыносимо осознавать, что он меня не любит как девушку, а только как друга.»;
Чтобы было выносимо, предстоит выйти из плена иллюзий/неоправданной очарованности и тому подобного. И научиться себя ценить. Но прежде себя узнать(!) - главным образом в свете открытой темы - свой способ построения близости. Судя по всему, к нему подходит опрежделение "склонность к зависимым отношениям."

«Як остаточну мету я хочу створити телеграм групу для людей (чоловіків і жінок) які зацікавленні в обіймальних вечірках. Ця група має бути закритого типу та з певними вимогами до учасників (зовнішній вигляд, вік, загальна охайність та чистоплотність, взаємоповага і т.д.), для фільтрування учасників, щоб кожний міг себе почувати безпечно. Основна ціль цієї групи - легко домовлятися з іншими про такі обіймальні вечірки.»;

Якщо усвідомлюєте таке бажання, то вперед! Що Вас насправді стримує?
Як створити групу в Телеграм, напевно ж, знаєте. Чи, насправді, не в тому перешкода?

«Как разорвать с ним отношения не знаю,он агрессивный и ч его даже боюсь.»;
Виктория, если всерьез решили, то найдете способы, обеспечив себе защиту с разных сторон - юридическую, физическую, моральную, финансовую.
Ну и страхи - вопрос не простой. Тут понадобится Ваша смелость и стойкость противостоять возможному давлению мужа. Знайте, что только Вы вправе распоряжаться своей жизнью!

«Що я роблю не так і як це змінити?»;
Якщо коротко і по суті - реалізуєте хибну модель, де Ви другорядна і залежна... і не стільки від самого чоловіка, скільки від почуттів, які виникають у стосунках з ним. Ховаєте вглибину себе образи і невдоволення його манерою поведінки по відношенню до Вас. Боїтесь висловити свої бажання і думки, адже за цим, вважаєте Ви, може прилетіти від нього покарання у вигляді відсторонення та байдужості. А для Вас переживати ці почуття нестерпно, бо в дитинстві жаліли тата, ставлячи себе на його місце...

Як змінити? - пройти шлях терапії, пропрацювати корені проблеми, віднайти і зміцнити почуття самоцінності і уміння позначати/оберігати власні особистісні кордони.

Шановний, Baller!
«Старший і так вже розуміє, що мамо з татом ворожують, а я б хотів, щоб діти жили у щасливій сім'ї.»;
Ваше бажання зрозуміле і цілком законне. Кому не хотілося того ж самого?! Проте це Ви разом з дружиною побудували сім'ю з нездоровими відносинами.
Ось дивіться «Коли я висказую їй претензії - починається скандал, вона звинувачує мене в дусі "сам дурак", часто несправедливо, так що ніби я ще й винуватий в кінці, і потім деякий час веде себе ще гірше.

І при цьому вона ніби вважає себе головною в домі. До моєї думки не прислухається, розмовляє командним тоном. Часом говорить принизливі речі, про мене або моїх родичів. Щоправда, це вона любить і про інших також, переказувати плітки і принижувати інших - одна з її улюблених справ). Але я вже боюся з нею розмовляти, бо завжди дуже висока вирогідність почути щось "приємне".»;
Хіба можна казати про вашу сім'ю з використанням слів дружня, щаслива, міцна, гармонійна?..
До чого я веду, власне? А до того, що одного бажання замало. Потрібно ще реалістично оцінювати стан справ, бачити проблеми, які потребують вирішення і докладати зусиль для цього.
От, наприклад, які три найбільш аспекти власного невдовлення можете перелічити?
Яким чином збираєтесь змінювати негативні правила в родині?
Чи розглядаєте можливість індивідуального, а, можливо, й разом з дружиною, звернення до психолога, бо листування в чаті допоможе лише визначитись з напрямком дій, але не розв'язанням складних питань по суті?

«Бо мабуть так я теж проявляю свою вдячність)
»;
Так вдячність мусить бути адекватною, а не спотвореною.

«А ще мабуть таким чином уникаю таких ситуацій, яка виникла зараз, щоб не відчувати те, що відчуваю зараз. Бо це дуже важко для мене»;
І куди може завести оця стратегія уникнення від прояву себе, своєї гідності і самоповаги? Хоча дарма запитує. Ви й так бачите, куди вона заводить...

« Все що він купує та робить для мене і сім'ї це його власне бажання. Але чомусь він постійно мені про це нагадує.»;
Це хіба не проблема, яка вже давно потребує на вирішення. Але ж Ви довгий час миритесь із такою несправедливістю. Чому?

Добрій день, Елена!
«Подскажите, как мне дальше общаться после этого с родителями? Прошла ровно неделя после разговора и мы ни разу ещё не общались.
Нужно сделать вид вроде этого не было или все таки заговорить о своих чувствах и объяснить мою позицию? А может быть где-то я не права и попросить прощение, что разочаровала их ожидания своей жизненной позицией?
Как правильно поступить, что бы дальше наладить отношения? Как вообще правильно дальше общаться?»;
Много сложных и важных вопросов поднимаете. Вас можно понять... И вот что я Вам скажу, отвечая на них, - обратите , насколько это удастся в нынешнем состоянии, внимание на свои ожидания (потребности) и связанные с ними чувства, ибо эти вещи всегда теснейшим образом между собою связаны.
Так какой реакции ожидали от своих родителей? Насколько Ваши ожидания были естественными и реалистичными, Вы ведь своих родителей хорошо знаете?

Второй момент. Ваши оценки их бурной реакции и Ваши чувства в связи с ними. Насколько, по-вашему, диапазон благородства и великодушия родителей, их стрессоустойчивость и другие личностные особеннности Вами учитываются и уважаются?

Думаю, что будет объективно уместным на данном этапе не педалировать тему любви/предательства/ претензий. А что уместно? - разобраться со своими чувствами. Для этого идентифицировать их в себе, проживать, пропуская весь поток через себя. Давая возможность на смену одним чувствам прийти другим.
Хорошо помогает в этом плане практика выписываня своих чувств на бумагу в привязке к причинам, их вызвавшим. Так Вы сможете заметить что-то еще, что было спрятано за первичной реакцией.

О чем и как говорить с родителями? - за Вас я однозначно не могу сделать выбор. Сам был всегда стронником прямых и открытых отношений, разве что за исключением некоторых тем. Используйте свой опыт и свою мудрость. Находите то, что Вас не раъединяет. Это может быть разговор, касающийся текущих дел и занятий, это может быть прочувствованное и не обязательно озвученное понимание ценности родителей в Вашей жизни... Много чего может быть сказано, но гораздо важнее, что будет передано на уровне отношений - через голос и его тембр, через эмоции, через принимающую не идеальных родителей улыбку...

Хочу еще Вам предложить видео
ДЕТИ - РОДИТЕЛИ. КТО КОМУ ДОЛЖЕН?
https://upsihologa.com.ua/audio-video-462

Доброго ранку, Катю!
«Мені дуже боляче і сумно, переживаю, що він так і буде себе вести далі, для мене найболючіше, коли він мене ігнорує»;
Не просто ігноруэ, а тим ігнором карає. Намагається ще більше затиснути Вас в лещата залежності від нього.
На жаль, разом з чоловіком ви побудували не зовсім здорову модель стосунків - один Володар і пан (нехай і роботящий та заробляючий гроші), інша - залежна від нього в усьому робітниця, яка, насамперед, страшено боїться бути самою собою(!)

Звідки у Вас схильність до такого способу виявлення себе у житті? В кого Ви запозили цю хибну модель, де немає взаємності и поваги одне до одного? Де немає розуміння ввічливості, бажання турбуватись про почуття партнера, намагання помічати свої помилки і вибачатись за них?

Ответ отредактирован автором 05-12-2022 10:48:25