Психолог Володимир Анатолійович Тарасенко Львів Галицький район

Здравствуйте!
«Как донести до свекрови, что это не моя забота, это ее мать.»;
Думаю, у Вас вряд ли получится. Свекрови, оказалось, выгодно переложить свою ношу ответственности по уходу за больной мамой на Вас. И как бы есть, на ее взгляд, "законное" обоснование, мол, живете в бабушкином доме. То есть связанные с уходом за бубушкой хлопоты и неудобства - своего рода плата за предоставленное жилье. Вы готовы в таком ключе рассматривать ситуацию?

Меня удивило, что Вы ни словом не обмолвились о позиции мужа. По логике - возможной и даже невозможной - этот вопрос необходимо решать с ним, поскольку вы - семья. А Ваше личное участие в помощи его больной бабушке должно решаться исключительно на основе Вашего личного согласия(!) И в том объеме, который приемлем для Вас.

Взваливать на маму двух маленьких детей, которым требуется ее непрерывное внимание, еще и присмотр за болеющим пожилым человеком как-то не здорово.

Поэтому ставьте вопрос перед мужем, снимайте с себя не свойственную Вам нагрузку.
Важно, чтобы прямые родственники занимались организацией ухода, нанимали сиделку или сами выступали в роли постоянных помощников.

И пусть окружающие не удивляются изменившейся Вашей позиции. Вы имеете полное право пересматривать линию поведения и отношение к ситуации в целом. Прежде было иначе - бабушка была более самостоятельной, а теперь ее состояние ухудшилось, что объективно требует иных вариантов решения проблемы(!)

Ответ отредактирован автором 25-12-2022 10:52:37

«Добрый вечер, я ищу специалиста который работает с паническими атаками, тревожностью и психосоматикой. »;
Александра, предлагаю посмотреть видео. Надеюсь, оно поможет в выборе специалиста.
КАК НАЙТИ СВОЕГО ПСИХОЛОГА
https://upsihologa.com.ua/audio-video-615

Здравствуйте!
«ПОЧЕМУ Я ИГНОРИРУЮ ЧЕЛОВЕКА БЕЗ ОСОБОЙ ПРИЧИНЫ»;
Почему - вопрос, без сомнения, важный. Он ведет в прошлое, открывает причины. Коллеги уже высказались на этот счет.
Но есть и другой вопрос. Звучит он так - ЗАЧЕМ включаете игнор? Этот вопрос про смысл Вашего поведения. Про то, что хотите испытывать на уровне эмоций и чего избегаете.

Оба направления, уверен, помогут составить целостное представление о происходящем с Вами. Игнор как психологический феномен лежит на поверхности, а причины и смыслы внутри. Удачи Вам на этом пути поисков и понимания себя, между прочим))

Ответ отредактирован автором 24-12-2022 12:29:37

Добрий день!
«Чи нормально це взагалі? »;
Що Ви скажете на таке - стандартів "нормально/не нормально не існує"?
Кожна ситуція має свої особливості і відмінності.

«Я не уявляю як пара, двоє людей які кохають один одного часом можуть при зустрічі просто як якісь друзі навіть не поцілуватися, не взяти за руку, не обійняти.»;
Не уявляєте, значить, обмежені у свої поглядах, а відтак і у можливостях бути гнучким на рівні реагування і поведінки. Гадаю, Вам дивно спостерігати і відчувати таке ставлення з боку дівчини. Натомість, пропоную не зависати на цій стадії, а піти далі. Бути уважним, здатним помічати і усвідомлювати прояви розбіжностей між вами. Ставити коректні питання і дивитись на реакцію. Уточнювати щось і лише потім робити висновки.

Мені особисто здається, що з визначенням почуття як кохання Ви поспішаєте. Говорити про кохання передчасно. Можливо навіть, що дівчина у 19 років більш врівноважена в цьому відношенні, ніж Ви.

«Потім почали зустрічатися і вона почала говорити що часто за руку брати, обійми чи поцілунки то не для неї. »;
Коли людина не впевнена у власних почуттях, то, напевно, такая реакція доречна. Як вважаєте?

«Все йшло чудово за вийнятком Того що спілкування стало більш звичайним і в соцмережах може просто не читати мої повідомлення якийсь час коли онлайн.»;
Про що це свідчить для Вас?

«Коли я хотів її поцілувати то вона почала просто мене відштовхувати мовчки а коли її подруга запитала в чому проблема то почала говорити що їй набридло і мовляв хоча б один день можна без цього, бо постійно (хоча далеко не постійно).»;
Що відчули в той момент?
Чи могла сприйматись Ваша поведінка як дещо нав'язлива?

«До цього я мав стосунки і в жодних стосунках, окрім з частковим ігнором, не стикався.»;
Тож цінуйте цей досвід, бо він збагачує Вашу уяву про стосунки(!)

Ответ отредактирован автором 24-12-2022 12:22:12

Здравствуйте, Анастасия!
«Я не знаю, что мне с этим делать, я бы хотела для своей мамы лучшей жизни, что б она не была как лошадь в упряжке, не тянула все на себе, ни в чем себе не отказывала и тд. Я доказываю ей, что это не жизнь, а рабство, но она ничего не меняет, а только жалуется мне»;
Солидарен с колегами. От себя хочу добатить кое-какие соображения. Для Вас естественно переживать и беспокоиться о благополучии мамы и семьи в целом. Вы ее полноправная часть. Однако, быть жилеткой для маминых жалоб губительно для Вашей же психики и в целом будущей жизни. Реально ни маму, ни папу ребенок исправить не может. Это еще никому не удавалось. Задача человека обустроить свою собственную жизнь. Эти слова могут вызвать у Вас сопротивление и даже возмущение. И я Вас пойму. При этом правда жизни именно такова.
Учитесь не смещать акценты своих интересов - учеба, развитие, увлечения, отношения и т.д. Да, это сложно, учитывая атмосферу в семье. А кто обещал, что будет легко?!

И такой подход вовсе не значит, что нужно стать черствой и равнодушной. Наоборот, сохраняя чувствительность и меняя свой взгляд на ситуацию, Вы даете возможность близким наладить взаимодействие внутри семейной системы по-другому, более констуктивно и ответственно, не выливая на Вас накопленный негатив.

Аліно. доброго ранку!
«Поясніть дорогі психологи, чому деякі люди обирають критику замість того шоб пояснити шо так, а шо не так, я не розумію чи це я настільки погана шо люди до мене так говорять, чи в них якийсь внутрішній конфлікт??
І як реагувати на такі викиди критики? Як зробити шоб це так сильно не ранило?»;
Треба ось що усвідомити, не зрозуміти, а усвідомити, тобто відчути усім своїм єством - батьки бажають своїм дітям добра (!) От тільки, на жаль, далеко не усі вміють це робити з повагою до дітей, так, щоби була користь. Деяким не вистачає буквально почуття такту, деяким розуміння, а деяким просто розуму. Дається взнаки і заскорузла модель їх власного виховання. Ну, а деякі батьки, критикуючи дітей, пригнічуюючи їх, не дають змоги дітям подорослішати, стати самостйними, навчитись поважати себе і уміти вести діалог на рівних.
Тому, вважаю, Вам потрібне не лише розуміння того, ЧОМУ так відбувається, а й уявлення щодо зміни теперішнього стану речей. Напевно, бажаєте, щоби батько Вас поважав, щоби мама Вашого хлопця теж по-іншому ставилась до Вас, цінувала Ваші старання та працю. Так же? Чи я помиляюсь?

Поміркуйте також ось над чим. В кого більше шансів на повагу з боку інших - в того, хто сам себе поважає або в того, кому власної поваги бракує?
Як на стосунки впливає рівень упевненості в собі?
А здатність людини оберігати і відстоювати власні особистісні кордони?

Безпосередньо щодо критики пропоную переглянути відео на цю тему
КРИТИКА. КАК РЕАГИРОВАТЬ.
https://upsihologa.com.ua/audio-video-469

Доброго ранку, Germana!
«І не знаю, як бути і розібратися з усім цим. Чи варто повертатися до минулих стосунків, чи взагалі ні до кого з них не йти.»;
Мені здається, що на даний час відповідь криється у Вашому ж реченні - великі сумніви щодо обох чоловіків. І якщо такі сумніви є, то, напевно, не варто, принаймні, поспішати. Перший зникає, з Вами не ділиться планами, все вирішує сам. І заміж не кличе. То що тепер Вам себе йому нав'язувати?!
Другий на війні. Йому, безперечно, важко, ризики надвеликі. Проте Вас не це засмучує, а деякі його погляди і висловлювання. І це ще Ви не жили разом і не відчули в усій красі як переваги, так і вади його характеру.
Тому варто слухати себе. Усвідомлювати свої почуття і обирати себе(!)

«Мені цей чоловік подобається, але я не хочу витрачати час, тай розчаруватись потім, якщо це і справді нічого не означає. Незнаю як правильно запитати, щоб не перебільшити і щоб не злякати його, можливо йому потрібен конкретний знак, що можна йти далі…»;
От скажіть мені, навіщо все так ускладнювати?
Зазвичай впенені в собі люди будують стосунки через прямий і відкритий діалог, використовуючи ті слова, які є в наявності словникового запасу.

«Мені цей чоловік подобається»;
Тобто стосунків у Вам немає.

«але я не хочу витрачати час»;
Не хочете витрачати, то й не витрачайте. В чому проблема?

«С одной стороны мне хочется общаться с ней»;
Зачем общаться? В надежде на что?

«а с другой понимаю,что общение в таком формате загоняет меня в депрессию.»;
Если это общение Вам вредит, то, выходит, Вы сознательно причиняете себе вред. Снова вопрос, ЗАЧЕМ? Вы себя не цените? Не уважаете? Не заботитесь о своем благополучии?

Кстати, с подоплекой депрессивных мыслей и состояний стоило бы разобраться в сотрудничестве с психологом. Иначе подобное может повториться в будущем.

«Мої припущення, стандартні: у чоловіка є симпатія до жінки, бажання добитися, природні інстинкти і т.д. Однак плутає те, що він не діє далі, тобто все зависло на тих щоденних шоколадках. Чоловіку 35 років, якби не хлопчик, щоб списати на нерішучість. Одного разу піджартовуючи я сказала, що ти розоришся, як будеш купляти всім солодощі, на він відповів, що нікому більше не купує»;
Зрозуміло.
Чимало варіантів розвитку подій можна накидати. От тільки навіщо? Чому взагалі Вас поведінка цього чоловіка цікавить? Хіба немає інших навколо? Що з Вашим особистим життям? Чи є воно? Чи задоволені Ви ним?

«ЯК ЗРОЗУМІТИ НАМІРИ ЧОЛОВІКА?»;
Kate, у Вас самої які припущення щодо його намірів? От для чого, насправді, чоловіку потрібно виявляти таку увагу?
Звісно, невідомість, яка виникла, можна прояснити у спілкуванні. А можна просто отримувати задоволення (якщо Ви його дійсно отримуєте) від кави і шоколадок і дивитись на подальший розвиток подій. Щось з часом, вважаю, має відбутись.

Щодо солодощів, то тут варто бути обережною, аби не нашкодити здоров'ю)

«Теперь получила по заслугам, хотя даже слишком мало. У меня постоянное ощущение тревоги, суицидальные мысли, хоть мне и никогда не хватит смелости закончить свою жизнь. Я ничтожество, которое рушит жизни других.»;
Печальная и грустная история, Maryana! Боль, причиненная другим, вернулась к Вам в стократном размере.
Так может эту ситуацию стоит рассматривать, как шанс?! Шанс изменить свою жизнь, разобравшись в том, как строите близость с мужчинами.

Разобраться в том, ЗАЧЕМ «Я рушу жизнь любому, с кем начинаю отношения.»;? Пока мотивы и смыслы Ваших действий скрыты от осознания, но проявляются неуклонно, причиняя Вам боль.

«Я не знаю чего я хочу. Кажется, я ничего не хочу и так было всегда. »;
И с этой отчужденностью от самой себя тоже стоит разобраться. Иначе рискуете и в дальнейшем остаться ЧУЖОЙ самой себе, не знающей КАК и ЗАЧЕМ жить.

Здравствуйте, Logan!
«Хочу узнать,как лучше пережить разрыв отношений с девушкой.»;
Насколько я понял, отношения еще не разорваны - для Вас они трансофрмировались из романтических в дружеские. Но Вы уже испытываете некий дискомфорт, поскольку Ваши ожидания не оправдались - «девушка пытается общаться со мной как с другом.Это приносит мне боль,так как формат дружбы я совсем не рассматриваю.»;

«девушка интересуется моей жизнью и полностью не отпускает»;
Зацепила фраза "девушка не отпускает." Как-то она звучит необычно, будто Вы безвольное существо, от которого практически ничего не зависит.
Поэтому спрошу, Вы с ней говорили откровенно? Может, выразили свои чувства? Озвучили намерение?

«Вроде и понимаю как нужно действовать,что лучше прекратить общение»;
Так что же Вас останавливает?

Ответ отредактирован автором 23-12-2022 10:28:19

Здравствуйте, Соня!
АДЕКВАТНО ЛИ ЭТО?
Позвольте уточнить, чего именно касается вопрос адекватности?

«Мы могли бы встретится в Киеве, но он говорит что не может из-за войны(думает что там ему выдадут повестку). »;
Что-то я не видел, чтобы в Киеве людей хватали и вручали им повестки. А Вы видели?

«И тут он начал звать меня к себе домой. Я с начала согласилась, а потом поняла что это как-то странно. »;
А что Вам показалось странным - раскрыть можете?

«Хотя я просто сама не хочу, передумала. »;
На чем основано Ваше решение?

«Говорит что я должна сделать свой выбор, но если я не приеду, то он не видит смысла в нашем общении, потому-что я как-бы ему не доверяю.»;
Приемлемы ли условия молодго человека, котого Вы, по сути, толком и не знаете, поскольку виртуальное общение полноценным общением, а тем более отношениями назвать как-то язык не поворачивается?

«Ехать домой я к нему не хочу, но и терять его тоже не хочу.»;
Так как же справиться с этой раздвоенностью? Не перекладывать же ответственность за свое решение на психологов?! Или перекладывать?

«ну желание точно есть, но я понимаю насколько это все сложно, и даже не представляю, что справлюсь.»;
«ещё есть такая проблема, что я если начинаю сильно переживать, то могу залезть в его соц. сети, пока его нет. каждый раз меня сжирает совесть, но каждый раз в стрессовой ситуации я иду на это.»;
И вопросы сопротивления изменениям, и вопросы реализации тревожности решаются в одном пакете в ходе терапии.