Вітаю. Прикро, що ви проживаєте важкий період.
Ви були у стосунках з залежною людиною:
«Причина - пияцтво періодично та борги (ігри)/крадіжки речей і грошей вдома.»;
А ви дотримувались співзалежної поведінки:
«Чесно кажучи, очікувала трішки іншого,що людина буде намагатися виправити все, вибачатиметься і т.д.»;
Ваша увага і очікування були орієнтовані на нього. Від його дій та вчинків залежить ваше самопочуття.
Реальність така:
«Виходить весь час було просто зручно,не більше?»;
Але в цьому є великий плюс. Лише тоді коли ми усвідомлюємо реальний стан речей, приймаємо ту точку в якій знаходимось, ми можемо щось змінити. Для себе звичайно. Які мої цілі? Куди я рухаюсь? Як я хочу жити і з ким? Не орієнтуючись на іншого і не очікуючи змін з його боку. А беру відповідальність за свої зміни на себе. Насправді це приємний процес- керувати своїм життям і втілювати зміни самостійно. Почніть терапію зі спеціалістом, і якісні зміни незабаряться.

Вітаю. Ви праві в тому, що якість нашої привязанності, впливає на наші стосунки і поведінку в подальшому житті. Страх бути покинутим- найбільший наш страх якого ми уникаємо, адже «бути любимим» одна з наших базових потреб. З часом ми пристосовуємося, і обираємо стратегію для виживання в умовах, що склалися. Судячи з вашої розповіді, ваша стратегія Пристосування. Я буду милим і лагідним, покладистим і безпроблемним..Вся ваша увага сконцентрована на партнеру: ви стаєте пильна і слідкуєте чи йому добре.
«Я боюсь задати питання в штики так як тривожусь що він мене залишить. »;
«він 2 місяці грав постійно майже не виходячи нікуди, я все робила в плані готовки, уборки і стірку їсти йому приносила. »;
«Пересилити себе і задати питання навіщо ж я йому якщо повністю завжди була не цікава?»;
Задати таке питання і справді дуже страшно, бо відповідь може бути різна, краще уникати. Тай саме питання нічого кардинально не вирішить, всеодно наступний партнер буде теж емоційно недоступний:
«Я росла без батька, мама приїжджала тільки на вихідні.) »;
Стосунки з іншим, починаються зі стосунків з собою: опрацювати питання, що тягнуться з минулого, зрозуміти для чого мені стосунки і яка я в них?….
Робота для індивідуальної терапії. Почати давати собі те, що я очікую від інших.

Вітаю. «Але чому саме це мої колеги підмітили і неодноразово не зовсім розумію.»;
Коли людина не може опиратися на себе, вона шукає опор у зовнішньому світі( схвалення, визнання своїм діям і вчинкам, питає порад, орієнтована на іншого- це може трактуватись, як уважна і включена в розмову….) Моя цінність формує моє враження про себе, а далі мою самооцінку. Іншим помітно, а вам ні, бо весь цей комплекс вашої поведінки є неусвідомленим. А все, що є неусвідомленим для мене, є автоматичним, відбувається без моєї участі і згоди:)

Вітаю! Погоджуюсь з колегами, що вам потрібна психотерапія. Фізичне відділення від мами всеодно не завершує процес сепарації- індивідуації. Не вирішена травма у внутрішньому світі(психіці) продовжує відтворюватись. От, як ви написали: ви вимагаєте від себе ідеальності і одночасно вимагаєте від інших. В такий спосіб ідентифікуєтесь з материнською фігурою, як важливою.
Це дуже добре, що ви цікавитесь психологією і розширюєте свої знання. Але, особистісні зміни, відбувається у контакті, для цього потрібен інший.

Привіт, чудова дівчино. Ти красива у любій вазі.
З того, що ти написала- у тебе анорексія без прочищання, далі буде з прочищанням, далі корисних речовин буде так мало, що організм їстиме сам себе, сповільниться памʼять, не вистачатиме сил ні на що- стосунки відваляться самі. Це не страшилка- а вивчена і передбачена ситуація при РХП. Це розлад, який добре вивчений і від якого є гарантоване лікування. Самотужки справитись не можливо- бо це проблема і потреба стосунків: з собою, з батьківськими фігурами, з соціумом…
У нас є прекрасні центри, де лікуються такі, як і ти дівчата. У нас чудові спеціалісти. Лише звернись по допомогу

Вітаю. Я не до кінця розумію, що саме вас турбує і коли хлопець сказав люблю. Розкажіть трохи більше що саме вас турбує?

Вітаю. Як віднесеться саме цей чоловік до інформації, знає лише він, а ми можемо тільки вгадувати.
«Хвилює, чи засудить він таке та як до цього відноситься. Що скажете?»; змоделюйте своє відношення якщо засудить і якщо ні. Що ви відчуваєте у обох випадках? І як особисто ви відноситись до незайманості, чи це є вашою цінністю, сформулюйте для себе чому прийняли таке рішення і на нього опирайтеся.

Вітаю. Не потрібно корити себе за це:«даже здесь не смог нормально выразить точку зрения и что меня вообще тревожит но мне очень плохо морально»;
Це якраз діагностичний момент, що ви справляєтесь з великою кількістю емоцій і переживань. Справляєтесь як можете, ви молодець, що сюди написали.
Звернула увагу у вашому тексті, що ви давно не відчуваєте вражень, емоцій задоволення від життя. Все рівно, як ви висловилися. Також хочу вас запитати про апетит, сон, втрату чи прибуток ваги. Так може себе проявляти депресія, або інший тривожний стан. Це важливо, адже тоді змінюється не тільки емоційний стан людини, а також гормональний. Тоді людині потрібна медикаментозна підтримка, щоб був ресурс розбиратись дальше вже з психотерапевтом. Рекомендую звернутись на консультацію до психіатра чи лікаря психолога. Зараз це можна зробити онлайн.

Вітаю. Ваш запит це не проблема страху в конкретній ситуації, яку можна вирішити техніками. Погоджуюсь з колегою, це питання відносин з батьківськими фігурами. Чи пропонував вам психіатр, який призначав ліки, психотерапію з психологом?

Вітаю. Відстоювати свої кордони і дбати, щоб виконувались ваші домовленості- це справа не одного дня. Поновлюйте і нагадуйте чоловікові про це. Це також повертаю його в дорослу позицію, і якщо він не вміє поводитись з дитиною- то його задача навчитись. Як колеги вже написали вище, на це потрібен час. Не всі люди автоматично набираються ролі «батьки» з фактом появи дитини. Як варіант ви можете запросити професійну няню на пару годин, яка вміє обходитися з дитиною. Звичайно обговорити це з чоловіком. Можливо зʼявиться більше інформації під- час обговорення

Вітаю, Laura.
«Как можно удовлетворит то, чего требует подсознательно психика в таком случае, как мой?»;
Вивести неусвідомлені бажання в усвідомлені. Ми можемо впливати і керувати лише тим, що є усвідомленим. Тоді ми можемо задовільнити свою потребу не автоматичним і єдиним способом( фізичне наказання), а знаючи істинну свою потребу маємо ширший спектр засобів. Тоді ми не являємось заручником ситуації, а повертаємо собі контроль у моменті вибору.
Я можливо вас розчарує) але це робота з психотерапевтом. Вона стосується батьківських фігур і привязанності, де формується базові цінності у довірі, безпеці і визнанні. Не можливо відтворити «поломки стосунків», не будучи у стосунках. В даному випадку- терапевтичних і безпечних

Вітаю, Інно!
Судячи з того, що ви звільнилися з роботи, де вас ображали, то відстоювати кордони ви вмієте. Молодець.
Можливо у вас вигорання. Так відбувається коли очікуваний результат чи винагорода не виправдовують тих старань, які людина вклала. Спробуйте повернути собі контроль в межах вашої посади: чи знаєте свої професійні обовʼязки? чи можете їх обговорити зі своїм безпосереднім керівником? хто від вас вимагає «натягивать улыбку»?
А також, що у вас відбувається у фоні вашого життя поза роботою?

Вітаю. Звернула увагу, що у випадку із втручанням другого чоловіка, так і з очікуванням активних кроків від першого- ви займаєте пасивну позицію. Чекаєте, що інший зробить активні дії і вгадає які саме вам хочеться. І змучуєтесь від того, що події не відбуваються як у вас в голові.
Звичайно, що найкращим рішенням була б відкрита розмова. Тоді з перших уст можна все вияснити. Але не всі жінки можуть зізнатися, і це нормально.
Також з вашої розповіді складається враження, що той чоловік «мала дитина», один раз ви йому сказали про френд зону і він не робить інших кроків. Життя ж міняється, події розвиваються

Вітаю, Яно. Що будете робити з інформацією про його «навіщо він з вами бачиться»?
Змістіть свою увагу на себе- це якраз те, що ви точно знаєте і можете на це впливати. З вашого тексту зрозуміло, що ви хочете саме стосунків і про це прямо сказали чоловікові- молодець. Але, все починає розвалюватися на ділі:) Ось з цим місцем потрібно розбиратися. Чому ви надалі не тримаєте свій кордон і погодились на умовну дружбу? Що з вашою самооцінкою, що ви витрачаєте свій час на безперспективного для ваших цілей кандидата? Можливо, ви боїтеся, що ваші вимоги завищені, а можливо, добре що хоч якийсь чоловік є поруч… Це я для прикладу привела, бо потрібно шукати саме вашу установку. Одне зрозуміло, що потрібно працювати з кордонами.

Вітаю, Ліліє. Шкода, що ваші очікування не справджуються. І ви проживаєте всі ці почуття.
У вашому тексті крик «як заставити його женитися» Які потреби у вас за цим бажанням?
Технічно рекомендація може виглядати так: ви сідаєте і обговорюєте конкретний відлік часу, через який розписуєтесь. У разі ні- обговорюєте що розходитись, закінчуєте стосунки і т.д. Діалог, а не ультиматум дозволить бути вам у позиції партнерів, рівних. Було б добре звернутись на фалісітацію до психолога, який працює з парами