Добрий день.
Сказати вам « Как быть?», не зможе жодна людина, лише ви знаєте який результат хотілось би отримати.
Варіантів безліч. Наприклад, вагітність скоро стане достатньо видимою, можна нічого не робити і чекати що буде? Можна самій поговорити з дружиною? Можна поговорити з чоловіком і вимагати щоб він поговорив з дружиною? Але всі ці варіанти мої, не ваші.
Пофантазуйте, як би вам хотілось, щоб розрішилась ситуація? Чи плануєте жити з мужчиною? Хочете за нього заміж? Промоніторивши чого хочеться вам, можна відштовхуватись що робити.

Добрий день.
Дивіться як цікаво зараз програється ваша ситуація.
Є такий вислів у середовищі психотерапевтів « Коханка- костиль для шлюбу» Ну, поки є коханка, доти існує шлюб. Всі потреби, що не можуть реалізуватися в парі, добираються на стороні.
У вас є терапевт. І ви шукаєте третю сторону- ви просите допомоги і поради.
Те ж саме, не находите?

Добрий день, Анна.
Ви правильно визначили свою проблему, це справді особисті кордони. У словосполученні « особисті кордони» вже є підказка) Захищати і казати іншим де кордон, прийдеться особистості. Тільки сама людина зможе попередити про межі кордону. Прийдеться стати самій- собі прикордонником.
Як обходитись з кордонами ми навчаємось в дитинстві. Далі в житті ми користуємось тим же принципом, так як обходились з кордонами наші батьки.
У вашій розповіді прослідковується те саме. Дивіться, ваші батьки через вас хочуть щоб ваш чоловік купив їм машину. Вони не говорять йому особисто. Ви робите те саме. Ви не говорите їм особисто, що вас це дратує, а шукаєте третій варіант- хто би це зробив за вас.
Те що ми знаємо що це кордони і як це працює- не починає працювати само. Ви перейняли цей самий патерн у свїй батьківській сімі. Ви теж продукт цієї системи.
https://upsihologa.com.ua/lichnye-granicy-ne-rabotayut-stradayut-otnosheniya.html
Запропоную вам свою статтю на тему кордонів.

Ответ отредактирован автором 04-02-2021 10:23:14

Добрий день.
Коли ви пишете « я осознаю», то ви розумієте все на рівні голови- розуму. А психосоматичні прояви- тілесні. Зрозуміти і прожити тут не тотожні речі. Дивіться в сторону тілесних терапевтів)
Тим паче нарцисична сімейна система. Не буду оригінальною)Терапія

Добрий день, Katushka39
Почну з кінця, як на мене з самого важливого
« что если он захочет вернуться( даже без извинений) , я скорее всего с ним снова сойдусь и не знаю , как себя удержать, чтоб этого не произошло. Не хочу , чтоб об меня вытерали ноги и мною пользовались. И не знаю, как научить себя любить больше и не подпускать таких людей к себе и не связываться с такими людьми.»;
Для того, щоб зрозуміти « Как себе удержать...» треба усвідомити вигоду від відносин. Зрозуміти, яку потребу для вас закривають ці відносини. На мою думку, все криється в тому, що ви називаєте його «парень». Судячи з вашого віку, звичайно я припускаю, що він може бути молодший за вас. Але до 18 років- це парєнь. А далі, на самий крайняк) молодий мужчина. Мужчина. Якщо ви бачите його як хлопчика, то і вимоги до нього відповідні. Про яку відповідальність у стосунках може йтися? Така позиція має свої переваги, звичайно. Бути головною, отримувати задоволення від командування, мати вирішальне слово і тд.
В вашому тексті зустрічаються слова типу: « предьявлять претензии, ему высказала..» Дорослі люди в стосунках розмовляють і домовляються. А мами вичитують дітей і вимагають. Ви пробували поговорити з ним про те, що би ви хотіли в стосунках? Як ви бачите стосунки? Домовитися про фінансову і побутову сторону? Не ви казати що вас не влаштовує, а іменно поговорити з Я-позиції.
Звичайно, що ваше питання про любов до себе, стосується особистих кордонів. Звичайно, що це тема роботи, а не відповіді в блозі на запитання.
Також скажу, що тема кордонів проходить через усі стосунки- ділові, любовні, батьківські. Вирішується з кордонами- вирішується з самоцінністю і любов’ю до себе.
Якщо маєте бажання, то у мене є стаття « Личные границы» Вона є в моїх публікаціях.

Добрий день.
Співчуваю вам з приводу аборту.
Коли порушується особиста безпека і стабільність, а ви в чужій краіні, живете з ким скажуть, виконуєте важку роботу і чужі захцянки. В такий період дуже хочеться мати хоч якусь опору,
Але не цілком зрозуміло як насправді є справи. Ви написали бил женат, то він вже не одружений на даний час? Також важливо чи ви маєте сімю, дітей?
А ще для мене складається враження, що вирішення своіх проблем ви бачите в чоловіках. Хоча на практиці у вашій ситуаціі це навпаки все заплутало ще більше. Треба задавати вам питання про батька, про які послання вам дала мама на рахунок чоловіків.
Дуже рекомендую вам терапію на рахунок прожиття втрати, а там і біла полоса підтягнеться

Добрий день.
Те, що з вами сталось-це травмуюча подія. Самотужки вам не вдалося іі опрацювати. Стан який ви зараз описуєте, подібний на соціальну фобію. Потрібна індивідуальна консультація, щоб розібратись.

Добрий день.
Співчуваю, що ви маєте такий досвід.
Розбещення дуже важка травма. Звичайно вона накладає відбиток на всі сфери життя в майбутньому. Підтримую колегу- така травма не лікується жодними самостійними техніками і читанням літератури. Також вона супроводжується великою кількістю сорому. А сором не можливо прожити наодинці, він проживається в присутності іншого. В даному випадку-терапевта. Людина навпроти має потрібні навики для цієі роботи.

Добрий день, Варвара.
З агресією не треба боротись, вона наш друг. Ця емоція вказує на якусь нашу нереалізовану потребу. Давайте я вам запропоную ще новомодніший тренд) - найняти собі психолога. І там розібратись про що сигналізує ваша агресія? кому вона призначена? як конструктивно для себе іі виражати? А тоді вже якісно будувати привязаність. Спочатку маску на себе- а потім на дитину.

Добрий день. Якщо на момент подіі ресурсів, щоб справитись з переживаннями було недостатньо. Наша мудра психіка придумала і допомагає нам витіснити інформацію до кращих часів, цей механізм називається витіснення. Здебільшого це не зовсім приємна подія. Потім вона проривається у наше півсвідоме у вигляді снів, спогадів, Нагадуючи, що пора завершити роботу. Візьміть собі одну консультацію, цього достатньо щоб розкопати з чим звязаний ваш спогад. А далі будете приймати рішення що з тим робити

Добрий день.
Материнство дуже важка фізична і емоційна робота. На цей період утримання жінки і дитини бере на себе чоловік. А ви ще тягнете на собі чоловіка. Згідна з колегами зверху, ваша злість направлена не по адресу, від цього і почуття вини- часто плачете разом з дитиною. Що такого цінного в ваших стосунках, що ви працюєте за двох? Що ви знаєте про розподіл домашніх і батьківських обовязків? Чи домовилися ви про це з чоловіком? Вас влаштовує форма вашого шлюбу?

Simona, ви хочете прямо конкретну відповідь що робити?
Як можна дати відповідь, не будучи в вашій ситуації і не маючи інформації що ви очікуєте, що ви уникаєте, який результат хочете отримати. Задаючи таке питання, ви тим самим перекладаєте відповідальність на іншого, ви писали про жертву- це якраз позиція жертви не брати відповідальності. Це не спеціально звичайно, це щоб хоч якось зменшити почуття вини.
І ще. На консультацію потрібно, щоб побачити ширину варіантів що робити? Ваші звужуються до двох. Але їх є більше. От для цього і потрібен спеціаліст, щоб розширити вибір, а для цього потрібно працювати з конкретним запросом.

Добрий день, Simona.
Ви питаєте, що робити? Насамперед перестати брати всю вину на себе. У парі відповідальність кожного з партнерів по-половині. Ваша проблема, а це проблема, яку можна вирішити. Просто треба не закривати очі, а почати вирішувати. Співзалежні відносини не лікуються порадами і рекомендаціями. Це обємна глибока робота з конкретною людиною. Виберіть собі спеціаліста і зверніться на консультацію. А далі вже приймете рішення хочете, чи ні продовжувати.

Добрий день, Александр.
З вашого тексту складається враження, що це тільки вашу дружину не влаштовує, вона знайшла вихід-завела собі інші відносини. Трохи акцент зміщено більше на неі-ніби ви стараєтесь все зберегти, а вона ні. Яка відповідальність в даній ситуаціі ваша, як думаєте?
Також ви написали
«Еле уговорил отложить на небольшой срок отложить развод! Я начал работать над собой! Начал меняться! »;
Над чим саме ви почали працювати? Що в собі міняти? Яке незадоволення вами чи вашою поведінкою висловлювала дружина?
Також я б вас порозпитувала для чого вам відносини? Для чого сімя? Чи реалізуються в сімі бажання і потреби партнера? Що цінного в сімі, щоб іі зберігати?

Добрий день.
Розлади харчової поведінки, крім спадкової природи, мають коріння в самооцінці і самоцінності. Обсесивне мислення- думки про фізичний вигляд і вагу, напряму пов’язані з почуттям огиди і провини. Уявлення про своє тіло і відношення до нього формується в ранньому дитинстві. Тому робота з харчовими розладами довга і тривала.
Хто поставив діагноз? Чи проходили ви терапію?
Компенсаторна поведінка при булімії- блювання чи вживання сечогінних- огида і контроль.
Також ви написали про амбівалентність. Про два крайні полюси- із крайності в крайність. Справа в тому, що при сильному контролі бути в одному стані, амплітуда руху в інший стан настільки ж сильна. Те, що ви написали- або ЗОШ, або їм все підряд. Або ви на виду в інстаграм, або усамітнення. РПП- це теж історія про прийняття свої х частин. Ви запитуєте
якщоquote]Нужно принять себя, полюбить и всегда держать себя в рамках и в дисциплине?»;
Полюбити себе- це прийняти себе. Тоді рамки не потрібні